CC BY
21
5. Сарабьянов Д.В. Русская живопись на театральной сцене / Д.В. Сарабьянов. - М. : Изд-во "Наука", 1988. - 234 с.
6. Сарабьянов Д.В. Любовь Попова. Живопись / Д.В. Сарабьянов. - М. : Изд-во "Наука", 1994. - 262 с.
7. Стародуб К.И. Рисунок и живопись / К.И. Стародуб, Н.А. Евдокимова. - М. : Изд-во "Наука", 2009. - 244 с.
8. Художественная галерея : журнал. - 2005. - № 112. - С. 126-129.
9. Художественный совет: журнал. - 2005. - № 5(39). - С. 23-27.
10. Шугаев В.М. Орнамент на ткани / В.М. Шугаев. - М. : Изд-во "Наука", 1969. - 236 с.
Цветкова Ч.М. Колiр як домшуюча особливкть у декоративному живописi
Розглянуто найбшьш цжавий перюд в гётори росшського живопису кшця XIX й початку ХХ стол^ь, коли художники М. Ларюнова, Н. Гончарова, В. Бурлюк, О. Купрш, А. Лентулов та шш1 оргашзовували виставки, як викликали бурхливу дискусвд. 1хш творчi пошуки ютотно вплинули на подальший розвиток мистецтва авангарду загалом i декоративного живопису зокрема. На основi аналiзу досягнень представниюв цих шкiл мистецтв зроблено спробу використати ix досвiд для того, щоб вирiшити завдання, декоративного живопису та кольоровоi графiки.
Ключовi слова: композищя, колiр, декоративний живопис, ритм, тональшсть, колорит, натюрморт.
Tsvetkova H.M. Color as the dominant feature in the decorative painting
The article is devoted to the most interesting period in the history of Russian painting -the end of XIX and beginning of ХХ centuries. When artists M. Larionov, N. Goncharova, V. Burliuk, A. Kuprin, A.lentulov, and other organized the exhibition, provoked heated debate. Their creative pursuits significantly influenced the the further development of art of the avantgarde in general and decorative painting in particular. On the basis of analysis of the achievements of the representatives of these schools of art author tries to use their experience in order to solve the tasks of decorative painting and color graphics.
Keywords: composition, color, decorative painting, rhythm, tone, color, still life.
УДК 140.8:37 Доц. С.О. Черепанова, д-р фтос. наук -
Львгвський НУ ¡м. 1вана Франка
СВ1ТОГЛЯДНО-Ц1НШСНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ Ф1ЛОСОФН ОСВ1ТИ
Розглянуто культуротворчий шдхщ до фшософп осв^и, едшсть базисних буттево-цшшсних концеппв та цшепокладання - становлення особистост як суб'екта культури. Показано, що в онтолопчному сени фiлософiя осв^и конституюеться як фшософш лю-дини й споиб буття людини в унiверсумi культури.
Ключовi слова: фшософш освгги, людина, наука, культура, мистецтво, стиль мис-лення.
Сучаснi планетарно-iнформацiйнi виклики, нестабiльнiсть людського буття актуалiзують значения фiлософií освгги як галузi гуманiтарного знания. Досль дження в гзлузГ фшософп освии започатковано у США й Великш Британií (4060 роки XX ст.), КошдГ (1972), мiжнародна мережа фшософп освии фунЕшонуе з 1990 р. (Лондон). Товариства фшософп освии ниш ддать на усх континентах. ЮНЕСКО пов'язуе ктотш можливосп подолання загальносвиово1 кризи освии з науковими пошуками учених рГзних краш, реалГзащею мГжнародного проекта "Фь лософ1я освии у перспективi XXI столитя" (1991).
В УкраЫ 1996 р. з'являеться видання "Фшософ1я сучасно1 освии", яке шд-готував фшософських наук В. Лутай. Перша Всеукрагнська науково-практична
конференцiя "Фшософк сучасно1 освгга та стан ц розробки в УкраЫ" вДдбулася у КиевД (1-3 лютого 1996 р.). МГжнародну науково-практичну конференцию "Педаго-гДчна практика 1 фiлософiя освгга" проведено 25-26 листопада 1997 р. (Полтавський обласний iнститут пiслядипломноí педагогiчноí освгга iм. М.В. Остроградського).
Автором цих рядкiв iнiцiйовано методологiчний семiнар "Фiлософiя освiти XXI столiття" (26-27 лютого 1999 р.) на базД Дрогобицького державного педагопч-ного унiверситету iм. 1вана Франка (за тдтрпмки свило!' пам'ятД тодашнього ректора, професора Валерiя Скотного), спiльно з науковцями 1нституту педагогiки i психологií професшно!' освiти АПН Украни (Львiвський науково-практичний центр), Укра'нсько! академií друкарства, Львшсько!' академií мистецтв. Тепер в УкраЫ здiйснюeться захист дисертацш (1998) з ново1 спецiальностi "фiлософiя освiти" - 09.00.10 (за якою захистила докторську дисертацгю автор цього допису). ВДдомий науковий часопис "Фiлософiя освiти" (2005, засновники 1нститут Вищо1 освiти АПН Украши, нащональний унiверситет Дм. МП. Драгоманова, Украшська академiя полггачнпх наук).
Значний внесок у дослiдження фшософп освгга зробили украшсьш (В. Лу-тай, В. Андрущенко, Л. Горбунова, I. Добронравова, С. Клепко, I. Предборська, З. Самчук, В. Скотний, I. Степаненко) та зарубiжнi вчеш (Б. Гершунський, А. Огурцов, В. Платонов, В. Стьотн). За В. Андрущенком, загальною парадигмою розвитку освгги е "дух епохи" [1, 10].
Парадигмальш пошуки, ствмГрнкть шдходДв, Ддей, положень, якД мДстять дiалогiчна, гумангарна, полiкультурна, синергетична парадигми, фДлософська ан-тропологДя та онтолопя засвiдчують íхню iнтенцiйну еднiсть щодо осмислення фД-лософп освгга як галузi гумаштарного знання.
Дiалогiчний шдхщ сягае теоретико-методолопчних положень вДдомих представникДв фшософсько1 та культуролопчно1 думки. Дiалог передусДм фДло-софське мистецтво розмiрковування (самопiзнання), пошуку Дстини (Сократ), основа творчого мислення (Сократ, Платон, Аристотель). У "ДДалогах" Платона ак-центовано питания: "Чим вирДзнявся афiнянин Сократ?" I вщповДдь: "ВДн знав про свое незнання". Принцип "вченого незнання" постае здатшстю шзнання нескш-ченностД буття, духовного освоення свДту (М. Кузанський). Йдеться Д про концепцию дДалогДзму або "нового мислення", ушверсальшсть "Я-Ти-зв'язку", (М. Бубер), рефлексивно-даалопчне вДдношення до Iншого як до "Ти" (О. Розеншток-ГюссД, Ф. Розенцвейг), даалопчнкть мислення (М. Бахтш, Ю. Лотман), даалопчнкть са-мо1 Дстини, "культуру як ддалог" Д "дДалог як гумангарне мислення у його всеза-гальностД" (В. БДблер).
Методолопчного значущим е обгрушування гумангарних наук як "наук про дух" Д "наук про культуру" (В. ДДльтей - "науки про дух", характеризуе "розу-мшня", природнинД науки - каузальне "пояснення"; В. Вщдельбанд, Г. РДккерт). ТакД шдходи зумовили осмислення сутностД "наук про дух" у контекста феноменологи (Г. РДккерт, Е. Гуссерль, А. Шюц, П. РДкер), фшософсько1 герменевтики (Х-Г. Гадамер, Р. РортГ), екзистенщалДзму (М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр). Узагальнено "гумаштарш науки" - це "науки про людину" (М. Бахтш).
Автором статтД вперше у вичизнянш сусшльшй науцД обгрунтовано до-цшьнкть свГтоглядно-культуротворчо1 стратеги фшософп освДти в едностг базисных буттево-цттсних концепт1в (людина-наука-культура-мистецтво-стиль мис-
лення) та цтепокладання - становлення особистостi як суб'екта культури. Виок-ремлено загальт принципи освоення знань (принципи людиношрносп, культуро-в!дповщносп, коеволюцц, мiждисциплiнарностi наукового тзнання, iнтеграцií науки та освгги, фундаменталiзацií освiти) та розкриття творчого потенцiалу суб'екта культури (принципи антропност!, пасюнарносп, узаемодií рацiонального та !рра-цюнального, трансцендування, афiрмацií свободи, культуротворчостi) [2].
Фiлософiя освiти, сукупшсть свiтоглядних теорiй (iдей), наукових, куль-турних, морально-цiннiсних засад зумовлюють не лише сенс i змiст виховання та навчання, а й певний тип особистостi (iндивiдуалiстичний - Захвд, колективктич-ний - Схiд). Особисткть формуеться у певному соцiумi, середовишд моральних приписав, звича1в, традицiй, техногенно!' (захщноГ) i традицiоналiстських (схщних) культур. Духовно-цшнкш основи буття европейсько1 людини визначае культур-ний простiр iудейсько-християнськоí традицií, а людини схiдного ареалу (наприк-лад Япотя, Китай) конфуцианство, даосизм, буддизм.
Людина - основоположний системоутворювальний чинник фiлософií освь ти (як власне i педагогiчноí дiяльностi). На "буттевост! освiти" акцентуе фшо-софська антропологiя - новий тип некласичного " фшософствування" у шмецько-мовнш фшософц XX ст.; антрополопя - предмет фшософського знання й сучас-ний споаб " фшософствування" (М. Шелер). Проте антропологiчна рефлексiя рад-ше "транскультурний дискурс", загальновизнано1 "теорií людського буття" у су-часнiй фшософськш антропологií поки що немае (В. Лук'янець).
Фшософська антрополопя у свош проввднш тенденцц е синтетичною фшо-софiею людини. Антропом!ршсть фшософц освгги свтоглядно й методолопчно пов'язана з персонiфiкованою людською здатнiстю тзнавати, вiдкривати, духовно утверджувати власне буття у Всесвiтi.
Онтололчного осмислення фшософц освгги як фшософц людини передбачае унiверсальнiсть фшософського способу буттевкного вiдношення "людина-культу-ра-Всесвiт". Розширення смислового потенцiалу буття засвiдчуе "багатоманггшсть онтологи культури" (С. Кримський). Герменевтичний досвщ мктить певнi "пе-редструктури" розумшня, найголовнiшi "мова - дм буття", "думка мислення буття" (М. Гайдеггер). Онтоло1!чно змктовт самоцiннiсть реальних духовних запитгв, становлення "людини в культур!", "культурш смисли науки" (М. Мамардашвш).
Онтолопчний тдхвд до фшософц освгги актив!зуе здатнкть людини вщ-крити себе, свою свщомкть, свщ проспр природи - сощуму - духовности Осмис-люючи ктину формою буття, людина осягае самоцшшсть "свого" й "1ншого" як гмператив !нтерсуб'ективно1 комушкацц, толерантнкть стосовно 1ншого (людей, сшльнот, традицш, культур), новий духовний досввд м!жкультурно1 взаемодц. Он-толопчна вдариткть фшософц освгги як системного явища персошфжуе буття людини в його ментальних ознаках, й одночасно як суб'екта культури, суб'екта к-торц, суб'екта наци, суб'екта свггу. Актив!зуеться здатнкть людського "Я" сприймати ктину формою буття, творче самовизначення людини у культур!, социум!, шдив!дуальному буттг, професи, самоусвщомлення онтолопчно1 необхвдностг для шшо1 людини.
Ввдгак у онтолопчному сенс! фшософ!я освгги конституюеться як фшосо-ф!я людини й спосб буття людини в унгверсум! культури. Методолопчно пара-дигмальний синтез й модальнкть можливого, гмпл!цитно присутт у онтолопчно-му конституюванш фшософц освгги як фшософц людини.
Людином1ртсть - характерна ознака постнекласично1 фшософц, науки, на-укового пГзнання. Постнекласику вирДзняе вдарипсть систем, здатних до самороз-витку. До таких систем належить людина. Творче потенцiювания людини Дстотно зумовлюе синергетика, наукова ращональшсть, що зазначають зарубДжт (I. При-гожин, I. Стенгерс, Г. Гакен, С. Курдюмов, О. Князева, М. Мамардашвш, В. Стьо-тн) та украшськ1 дослДдники (I. Добронравова, В. Лутай, О. Чалий). Прийнятт висновки С. Курдюмова, а саме: синергетика як методологДя конструювания лю-диною бажаного майбутнього, " автопоезис думки" (вектор на самодобудовуван-ня), "Ддея пробуджуючого навчання" (учитель спонукае бажання учня постшно оновлювати сво1 знання), яка грунтуеться на "синергетичному розушнш малих правильно оргашзованих впливДв" (так званих резонансних), орДентування склад-но1 системи на власнД шляхи розвитку, "запуск процесДв самоорганГзацГ!".
У сенс оптимiзаиií житдаяльносп людини важливД знання-iнформаиiя (науковД, художнД й Дн ), творче опанування професДею. наукова картина свиу. ДослДдження проблем людини грунтуеться на здобутках рДзних галузей науки.
Наука, наукова картина свДту пов'язаш з фГлософсько-свДтоглядними, куль-турними засадами шзнання, дальности Власне науку розумДють як "безкомпро-мДсний пошук Дстини" (С. Кримський).
У вичизнянш фшософськш лДтературД висвДтлено когштивш, ешстемоло-пчш, сощальт наслДдки сучасних трансформацГй методолопчно1 культури науки, науки в "штер'ерГ постмодерну", методолопчне значення категорДй "нелшшшсть", "самоорганiзаиiя", "синергизм", "хаос", "креатившсть", якД Дстотно визначають на-уковД, соцюкультурш, освДтнД перспективи (В. Лук'янець, О. Кравченко, Л. Оза-довська). НеобхДдшсть сучасного оновлення методолопчно1 культури зумовлюе вибухоподабний розвиток "наук про складшсть" (В. Лук'янець).
Наука й культура взаемообумовлеш. Свщомосп людини властива оргашчна взаемообумовленкть теоретико-тзнавальних (знання, где1, осмислення граничних засад людського буття, культури, процедура фшософсько1 рефлекси) Д сощально-психолопчних (почуття, воля) елемеигiв. Причому переконаннями стають знання, котрД пройшли через свДт почутпв Д волю людини. ЗвДдси нагальна необхiднiсть для творчого розвитку особистосп таких дисциплш як культура й мистецтво.
Культура Дстотно зумовлюе сенс Д змДст творчо1 людсько1 даяльносп. Культура Д мова - основоположн чинники самовiдтворения духовностД нацií й духов-носп людини. Розмаття культурних феномешв утворюють певну цшсну систему. КожнДй Дсторично конкретнiй формД культури властивД свггоглядт унiверсалií. Розвиток сустльства характеризуе система ушверсалш культури (уявлення про люди-ну, природу Д сусшльство, добро Д зло тощо). ВзаемодДя свптоглядних утверсалш (категорДй культури) характеризуе "свДт людини", акумулювання й трансляцда со-иiокультурного досвДду, духовт морально-етичт орДентири людсько1 даяльностт
У фДлософських джерелах зазначено розробку "ще1 культури як системи формотворень людського духу" (мова, кторичш способи та засоби людсько1 даяльносп, мДфологДя, релшя, мораль, право, наука, фДлософДя, мистецтво) (В. Шин-карук), "культуру як актуалiзащю смислового потениiалу творчо1 даяльностГ (С. Кримський), доцшьшсть фДлософського аналДзу "феномена творчостД" (П. Дишлевий, Л. Яценко), творчДсть як "проблему шанентно фДлософську" (Б. Но-вДков), дДалектику творчостД (Г. Батщев).
Феноменолопчно активнкть свщомосп е творчою здатшстю. Як така твор-ча даяльшсть невщ'емна ввд культури, будучи ор!ентованою на духовно-штелекту-альне тднесення особистосп, сощуму. Творчкть, з позицш синергетики е вищою формою креативносп (у ц ушверсальному значенш), певним переходом вщ хаосу до порядку, "глобальною креатившстю". Проте людська д!яльшсть амбивалентна, а людський чинник подекуди зумовлюе певш негативн наслщки в íхньому культурному, сощальному, етико-моральному сенс!. Особисткть водночас постае ! суб'ектом впливу на культуру, ! об'ектом, що зазнае впливу культури.
Методолопчно вагом! онтолог!чне упорядкування буття, людська здатшсть ввд-творювати свп, iнтенцií до культуротворчост!, принципова вщкриткть людсь-кого буття до свиу культури як незавершеноí цшсностт
Культуротворчкть передбачае професюнал!зм даяльносп (педагопчна, ш-женерна, економ!чна, технчна, дизайнерська, художня тощо), в!дповщт форми та методи ц зд!йснення, здатшсть до !нновацш (вдея - концепщя - впровадження). Реал!зуеться культуротворчкть як подолання меж можливого (тзнання, дяль-нкть), прагнення до досконалосп (вдея краси), творення буття засобами культури.
Культуротворчий потенщал фшософц освгти значно розгортаеться як кому-шкативна штерсуб'ективнкть, екзистенцшна смисложиттевкть iндивiдуалiзованоí людськоí свщомосп, космо - психо - логос нацюнального свгтовщчування, родове самошзнання.
Мистецтво - е спещал!зованою формою культуротворчосп. У систем! фь лософп освгти культура, мистецтво покликан! гармошзувати буття людини, вр!в-новажувати чуттево-емоцшну й ращонально-штелектуальну сфери сввдомосп, розвивати творче, продуктивне мислення.
Мистецтво освоюе культурно-естетичний досвщ людства в художньо-об-разнш форм!. Сучасна фшософк мистецтва мае зважати на "онтологда" й "фено-менологда художнього" (О. Габричевський).
Справжню культурну свщомкть характеризуе розвинений художшй дос-ввд, творче сприйняття образно-символ!чного. "Символ" у мистещга - универсальна естетична категор!я. За П. Флоренським, символ!чний образ у мистещга е ре-альнктю вищого ргвня, шж реальнкть видимого свиу, мистецтво - здатшсть "вть лювати в матер!!", складова будь-якоí д!яльносп, жона - "естетичний феномен", "церковне мистецтво" - вищий синтез художньоí даяльносп (оргатчне поеднання архиектури, живопису, декоративно-прикладного, музично-поетичного мистецтва, хореографп священнослужителгв, зоровоí (кол!р, свило) й благовонноí атмос-фери). На цих тдставах вш принципово заперечував експонування жон в музеях, поза духовним простором Храму.
Екзистенщйно насичена християнська символжа: знак Риби (символ Христа), образ Голгофи - штерпретащя жертвенносп Христа (кшо-роман "Андрш Рубльов", режисер А. Тарковський, Рос!я), Храм (фшьм-притча "Покаяния", режи-сер Т. Абуладзе, Грузк).
Уйверсальнкть художнього досвщу виявляють семютика мистецтва (Ч. Шрс, Ф.де Соссюр, Ч. Моррк, Р. Якобсон, Ю. Лотман, Б. Успенський, Вяч.Вс. 1ванов), ушверсальнкть диалогу, пол!фотчнкть художнього мислення, евристич-на щннкть "контексту" (М. Бахтш). За Ю. Лотманом, у мистещга знаки мають жотчний, зображальний характер, "автокомунiкапiя" - тип шформацшного про-цесу в культур!, оркнтащя на "зворотний зв'язок".
Феномен художнього набувае нового смислу з позицц нелiнiйного сприйняття свиу, теорií хаотичних процесДв у складних ГмовДршсних динашчних процесах (I. Пригожин). Художшй твДр - складна динашчна система, якш власти-вий нестДйкий порядок, зумовлений хаосом. ВДдомий так званий ефект резонан-сно1 активностД творДв мистецтва. Зпдно з нелiнiйною динамДкою нершноважних диссипативних структур, достатньо слабкД енергетичш впливи у точках бiфуркаиií здатнД викликати значнД змДни структури й енергетичш збурювання. Це ускладнюе прогнозування впливу мистецького твору на рецитента.
Освоення художнього досвДду, мислення символами виявляе новД культур-н смисли знакових систем. Людина набувае здатностД осягнути унiверсальнiсть художньо1 картини свиу.
У просторД постнекласично1 науки, естетики, мистецтва своерДдно тран-сформуеться вДртуальна реальшсть. Втрата людиною творчо1 сутностД, перетворюе 11 на вДртуальну марюнетку, керовану космДчним надкомп'ютером (фДльм "Матри-ця" (1999; брати ВачовськД). Поняття "вДртуальна реальшсть" причислено до пара-категорш нонкласики, iмилiцитно сформованих усередиш актуального художнього досвДду XX ст. Тут фДгурують базовД поняття - гра, ДронДя, огидне, Д система па-ракатегорш- лабДринт, абсурд, ризома, жорстокДсть, тiлеснiсть, гшертекст, хаос, симулякр (В. Бичков).
МожливостД художнього тзнання значно зростають з розвитком точних наук. Простежуеться поширення фрактального шдходу в природничих та гумаш-тарних науках. НауковД засади дослДдження мистецтва поглиблюе синергетика. Синергетичнi дослщження Г. Гакена еволюцiонували вДд фДзики - до проблем моз-ку й психологи людського сприйняття. На засадах синергетичного шдходу представлено гшотезу щодо взаемозв'язку структури художнього твору й законв фун-кщонування мозку (I. бвш).
Новий контекст художнього бачення виявляе концепцiя "вДдкритого твору" У. Еко. ВДн розглянув такД явища, як "випадок, невизначене, шовДрне, полДвален-тне, й способи, якими наука або культура говно!! епохи сприймають реальшсть". ФДлософське, наукове, художне тзнання взаемодДють за принципом "доповняль-ностД" (Н. Бор). Можна говорити про кола (елшси) I. Кеплера Д мистецтво бароко, хвильову теорДю свДтла та iмиресiонiзм, теорДю вадносносп А. Ейнштейна й експресюшзм. Дотримуючись ц^лГсностГ раиiонально-образного, Б. Раушенбах поеднав методику точних наук та мистецтво, що забезпечило "вирДшення пробле-ми передавання об'емних предметов на площиш екрана", реалiзаиiю програми кос-мДчних польотДв.
ФДлософда вирДзняе теоретичний рДвень, науку - ращонально-лопчний, мистецтво - емощйно-чуттевий. Системна взаемодя вГдповГдних засад активДзуе здатшсть людини вДдкривати й осягати потениiйну космДчшсть буття свиу як есте-тично персонiфiковаиий смисл кодДв культури: Слова (Логосу), кольору, мелодо, архиектури, пластики...
Духовно-практичне освоення свиу як полГфонГчний процес уможливлюе розширення художньо-креативноí практики осви^о-виковно! дГяльностг Справа за íхиьою реалДзащею - органДчним поеднанням навчання й художнього пiзнання, збагаченням культурно-естетичного досвДду педагога, удосконаленню методики розкриття духовносп суб'ектДв учшня.
За сутнкних вiдмiнностей Заходу та Сходу (фДлософських, полгтачних, економДчних, сощокультурних, релшйних) саме культура, мистецтво сирияють розвитку нацюнальних освитх систем. СвДтоглядно й праксеолопчно ирийиятнi висновки П. КозловськД (Нмеччина), згДдно з якими головними сферами культури е " наука, економДка, мистецтво".
ДосвДд Япони упевнено демонструе економДчну доцшьшсть художно ос-вГченостД поколДнь. Створюючи законодавче, наукове, виховне, освДтне, естетичне шдгрунтя Д нтелектуального розвитку наци, ЯпонДя забезпечуе виробництво висо-коякiсноí продукци, цим самим стверджуючи високу конкуреигнiсть знання за су-часних ринкових реалДй. Iз активДзащею глобалiзаиiйних ироцесДв постае необхДд-нДсть подолання тендениiй европоцентризму, вестернша^:!, "захДдно"-, "сходо-центризму" та Дн. Для освищо даяльностД, духовностД людини загалом, свДтогляд-но й методолопчно вагомий стиль мислення.
Стиль мислення е одшею з ключових проблем методологи науки, фшософп освДти. СвГтоглядно-ф1лософський аналДз виявляе еднкть стилю мислення й мето-дологiчноí органiзаиií свДдомостД. У вичизняних фДлософських джерелах розгляну-то "метод як втДлена рацюнальшсть" (С. Кримський), стиль мислення, культура Д наукова картина свДту, духовно-ирактичне освоення свДту, розумГння Д иiзнавальна дДяльшсть суб'екта (С. Кримський, Б. Парахонський, Л. МДкешина, I. Добронравова), творчДсть Д стиль наукового мислення (В. Скотний).
У системД фшософп освДти стиль мислення функщонуе як певна концепту-алДзашя буття, систематизацГя шзнавальних установок в категорДальному, методо-логДчному, методичному сенсД. МетодологДя синергетики враховуе тенденцц мДж-дисциилтарного синтезу, специфДку схДдного (принцип дао, не-дГяння) Д захДдного мислення, "нову рацiональнiсть" - взаемодДю щншсних смислДв науки (наукова раиiональнiсть) Д сощальних дДй людини (раиiональнiсть колективноí поведшки), вдосконалення дiалогiчних вДдносин мДж людьми, природою й сусшльством (I. Пригожин). Методолопчно значущД системшсть, самоорганiзаиiя, иДзнання складного, нелiнiйнiсть, посибшзм (можливкшсть) як ознаки сучасного науково-го мислення.
Найктотшш1 перспективи виявляе принцип науковостг, грунтовна наукова дДяльшсть освДттх закладДв рДзних рДвтв акредитаиií (коледж - ушверситет) реалД-зованД як наукова школа.
ПотрДбний кардинальний перегляд - наближення до европейських стандарта - фшансування нацiональноí науки загалом Д педагогiчноí зокрема. ВирДшення статусно-органiзаиiйних питань належностД коледжДв (тут наукова дДяльшсть рад-ше виняток) до структури утверситету. Щодо спiввiдношення державних Д ири-ватних закладДв освДти - лщензування останнiх мае бути значно вимогливДшим. ФДлософДя освДти в остаточному шдсумку орДентована на людину Д функиiонуе як системне соиiокультурне явище. Через концепт людини фДлософДя освДти виявляе зв'язок Дз свДтоглядом, наукою, культурою, мистецтвом, щнностями, íхиiми тран-сформацДями у рДзних сусшльствах.
НатомДсть повсюдне скорочення гумаиiтарних дисциилш, особливо ху-дожньо-естетичного циклу в системД освДти, зокрема у вищш школД, надзвичайно негативно позначаеться на якостД освДти й духовностД памолода. ПотрДбно цДлес-ирямовано розвивати культурну свДдомкть учтв, студештв. В УкраЫ за тоталДта-
ризму Дсторично перерваною виявилась християнська традицiя. ЗвДдси поява поко-лiнь, рДвень освiченостi котрих у галузi сакрального мистецтва, як i мистецько! класики, мав би бути значно вищий.
Гумангарно-культуротворча стратегiя фiлософií освiти орieнтуe на свггог-лядно-цiннiснi прiоритети людсько! здатностД екзистенцшного самовизначення як особистiсного "тут-Д-тепер" творення буття-у-культурi.
Однак в Укрш'ш все ще вiдсутнe системне впровадження фiлософií освiти для педагопчних, й загалом гумангарних спецдальностей, не кажучи вже про асш-рантуру, магктратуру чи питання наступностi (коледж - университет - шслядип-ломна освта). Зазначенi проблеми потребують вирiшення на ршш Закону "Про ви-щу освиу" . Це активiзуватиме випереджальний розвиток вичизняно! освггньо! га-лузД, культуротворчД педагогiчнi рефлексií, а головне - входження Украши у свгго-вий Днтелектуально-комушкативний простДр.
Лiтература
1. Фшософш освпи : навч. поабн. / за заг. ред. В. Андрущенка, I. Предборсько'! - К. : Вид-во НПУ iM. М.П. Драгоманова, 2009. - С. 10-12.
2. Черепанова С.О. Фшософш осв1ти. Свггоглядно-гумаштарний вимр: людина - наука -культура - мистецтво - стиль мислення : монографш / С.О. Черепанова. - Львш : Вид-во "Свгг", 2011. - 408 с.
Черепанова С.А. Мировоззренчески-ценностный потенциал философии образования
Рассмотрен культуротворческий подход к философии образования, единство базисных бытийно-ценностных концептов и целеполагания - становление личности как субъекта культуры. Показано, что в онтологическом смысле философия образования конституируется как философия человека и способ бытия человека в универсуме культуры.
Ключевые слова: философия образования, человек, наука, культура, искусство, стиль мышления.
Cherepanova S.O. Worldview valuable potential of education philosophy
The article deals with worldview cultural approach to education philosophy, the unity of basic system-building concepts and aim-centered strategy - the formation of a person as the subject of culture. It runs that in ontological comprehension education philosophy is considered as philosophy of a man and his way of existence in the universum of culture.
Keywords: education philosophy, a person, science, culture, art, way of thinking.
УДК[377.44+37.036]: 7.012 Доц. О.А. Швець, канд. пед. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв
ОСОБЛИВОСТ1 ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ДИЗАЙНЕРА НА ПОЧАТКОВО-МУ ЕТАП1 ПРОФЕС1ЙНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
Обгрунтовано педагопчш умови адаптацн фахiвця з дизайну на початковому еташ професшно! дiяльностi, з урахуванням особливостей !х базово! осв^и у вищих навчаль-них закладах: експертиза професшно! компетентност дизайнера, визначення творчих проблем дизайнерiв i ix прогнозування, використання власних знань i досвщу, забезпе-чення ефективно! консультативно! допомоги, використання сучасних комп'ютерних тех-нологiй, створена спецiальниx центр]в з шдвищення квалiфiкацii.
Ключовi слова: комп'ютерш технологи, дизайн-освiта, шдвищення квалiфiкацii.
