Гуманізація освіти, науки, політики, влади, суспільства Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

= ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА = У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

Валентина ВОРОНКОВА

ГУМАН1ЗАЦ1Я ОСВ1ТИ, НАУКИ, ПОЛ1ТИКИ, ВЛАДИ, СУСП1ЛЬСТВА

У cmammi аналгзуютъся концепцп гу-матзацп освти, науки, полШики, влади, сустлъства; обтрунтовуютъся концепту-алънг пгдходи до формування гумат-стичног парадигми XXI столШтя; основт напрямки реалгзаци гуматзацй полШики, влади, сустлъства; шляхи формування гу-манШарног парадигми сустлъства, фак-тори гуматзацп сустлъства в контекстг сучасного цивтгзованого прогресу людства

Гумашзащя i гумаштаризашя — основний стратепчний напрямок освии, що зумовлюе шляхи формування спешалшта як творчо! особи-стос™, у якш поеднуеться високий професiоналiзм iз сощально-психо-логiчними якостями. Теоретико-методологiчною засадою гумашзаци вищо! освiти е вчення про людину / гуматзм, яке мае загальнолюдський характер. Фiлософськi основи гумашзму широко вiдтворенi у в^чизня-них i зарубiжних антропологiчних концепщях: екзистенцiалiстськiй, персоналiстичнiй, аналiтичнiй (глибиннiй) психологи; "космiчнi" гума-нiстичнi 1де! сшвшнують з екзистенцiальними, прагматичними, суто "земними". Людина в и ставленнi до життя — ось той висхвдний гене-ралiзуючий принцип, навколо якого розгортаеться гумаштарна наука й осв^а i до якого вона, зрештою, повертаеться, виконуючи свою шзна-вальну i свiтоглядну функцiю. Якщо вузько направлена шдготовка ви-значае орiентацiю спецiалiста тiльки на конкретну економiчну чи технiчну доцiльнiсть, з великим зусиллям дозволяе йому ввдкрити для себе "людський аспект" виробництва, то гумаштарна навпаки — формуе творчу особистшть.

Гумашзм у теоретико-свiтоглядному контекст — вчення про людину як визначальну мету i вищу щншсть суспiльства. Теорiя i практика гумашзму базуються на багатовiковiй традици — 1де! та iдеали Розуму i Лю-

дяностi, якi послiдовно розвинутi фшософами антично! доби, дiячами культури Ренесансу, Просв^ництва та Нового часу.

Саме нащональна система освiти "Державна нащональна програма "Освiта" (Укра!на XXI столитя) повинна стати найважливiшою ланкою виховання сввдомих громадян Украшсько! держави сучасного гумаштар-ного знання. Вона передбачае:

— постiйне розширення та оновлення предмета i змiсту сощально-гумаштарних наук, що поеднують теори, як виходять з положення про людину як визначальну мету i щншсть суспiльства;

— зростаюча диференцiацiя сучасного гумаштарного знання;

— поглиблення внутршнього взаемозв'язку мiж рiзними галузями сощально-гумаштарно! освiти, що мае суто особистшний вимiр;

— перехiд вiд монометодологи до плюралштично! методологи;

— поглиблення практично! щлеспрямованост сучасного сощаль-но-гумашстичного знання, що утверджуе образ людини як освiченоl та високоморально! особистости

Гумашзащя — це сукупнiсть фшософських, гносеологiчних, психо-логiчних, соцiокультурних, правових поглядiв, якi зумовлюють цiлi i зав-дання вищо! школи з метою посилення гумашзаци духу, саморефлекси людини: якщо технократичний пiдхiд до осв^и орiентував лише на роз-виток самого виробництва i робив неможливим реалiзацiю творчого по-тенщалу особистостi, то викладання гуманiтарних наук означае шщо iнше як розвиток цшсно! гармоншно! особистостi. "Новий погляд" на гу-манiзм — це насамперед уточнення принцишв розумiння людини i свiту, 11 буття, ввдмова вiд уявлень про людину лише як агента сощальних сил та елементарного "продукту" суспшьних вiдносин. Його штотною рисою е вiдродження "ренесансного" тлумачення людини як вшьно! у сво!й само-реалiзацil особистостi, злито! зi свiтом природи, повернуто! до власного тшесного начала.

Формування професшного фшх'тця на основi гумашзаци вищо! освгги — це складний процес, у якому реалiзуеться внутрiшня суть людини, !! дiловi якостi; штелектуальш можливостi та особистi цти Потреба в людях, як мають цшсну гуманiтарну освiту, стала нагальною потребою суспшьного розвитку. Процес гумашзаци вищо! освии тiсно пов'язаний iз вирiшенням проблеми створення соцiального кашталу наци.

£ такi основнi загальнонауковi принципи реалiзацil гумаштарно! освiти: фундаментальшсть, системнiсть, еднiсть нацiонального та загаль-нолюдського; еднiсть гуманiстично-особистiсного, св^оглядно-щншсно-го i науково-пiзнавального; еднiсть навчання та виховання; комплексний характер виховання, формування духовности людяност^ гуманiзму; при-множення загальнолюдських щнностей.

Гуманiтарна освiта базуеться на таких засадах: розвиток свиово! шторп як творчостi людей у всiх сферах життя; реалiзацiя нащональних базових цiнностей — моральних, правових, етичних, естетичних, духов-

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

них. Гумаштарне знання — це ставлення людини до довкшля i до само! себе, засiб !! життедiяльностi, пiзнання свiту i людини, який сприяе:

— формуванню творчого мислення;

— формуванню новог моделi вищог освти, адекватно! умовам переходу до постiндустрiального (шформацшного) суспшьства;

— вивченню закономiрностей тдбору зм^ту дисциплш гумаштарного напрямку, вщповвдного функцiям формування креативного мислення;

— визначенню м^ця гумаштарних дисциплш у структурi техшчно! освiти, щоб гуманiтарний елемент не був додатком до техшчного, а вони разом складали б цшсну структуру;

— створенню фтософи шдготовки майбутнього фахiвця у ВНЗ, яка повинна вщображатися у викладаннi вах дисциплiн на основi гумаштарних цшностей.

Важливими методологiчними аспектами гумашзаци вищо! освiти по-стають:

— забезпечення здатност вищо! освiти формувати штелектуальний потенцiал наци з урахуванням змш у виробництвi, науцi, технiцi, шфор-мацiйнiй i комп'ютернiй технологи;

— формування i стимулювання попиту на штелектуальний товар з урахуванням багатоступенево! форми шдготовки бакалаврiв, спещалш^в, магiстрiв;

— створення системи освiти, ввдповвдно! потребам XXI сторiччя;

— утвердження нового сощального статусу особистостi, усввдомлен-ня того, що головним стратепчним ресурсом наци е iнтелектуальний.

Основна мета гумаштарно! освiти — виховувати не тшьки високо-iнтелiгентного спещалшта, але й людину з рiзнобiчними поглядами, з широкими знаннями техшчних i гуманiтарних наук, з широким свиогля-дом та полiтичною культурою.

Система гумаштаризаци поеднуе:

— демократизащю навчального процесу;

— iнтегративнiсть — посилення змшту i структури гумаштарного знання;

— безперервшсть та непереривнiсть виховання;

— шдвищення гумаштарно! культури;

— диференщащю та iндивiдуалiзацiю навчання;

— гумаштаризащю технiчних дисциплiн.

Основт напрямки виховання, що сприяють становленню цШсног особистостпатрштичне; св^оглядне; пол^ичне; нацюнально-есте-тичне; правове; моральне; естетико-художне; еколопчне; фiзичне; тру-дове; ^мейне.

Структура гумаштарно! пiдготовки мае бути такою:

1) пол^ико-правовий цикл;

2) суспiльно-економiчнi i свiтогляднi основи професшно! дiяльностi;

3) власне гуманiтарна проблематика.

Для успiшного виртення проблеми гумаштаризаци, для утверджен-ня гумаштарно! культури освiти необхiдно:

1) забезпечити методолопчну еднiсть викладання фундаментальних та iнженерно-економiчних дисциплiн;

2) переорiентувати профiлюючi предмети на гуманiтарнiсть;

3) здшснити органiзацiйно-структурнi змiни в системi освiти та ви-хованнi студенпв;

4) передбачити гуманiтаризацiю навчально-виховного процесу у ВНЗ, а саме:

а) посилити роль гумаштарних дисциплш мiжпредметними зв'язками;

б) шдвищити рiвень етичного та естетичного виховання студенлв;

в) активiзувати штерес студентiв до в^чизняно! шторп i свиово! культури;

г) проблемним креативним навчанням актуалiзувати самостiйну думку студенлв;

д) самостiйною роботою активiзувати творчий пошук студентiв.

Запровадження концепцп гумаштарно! освiти сприяе формуванню

творчо! особистост, дiяльнiсному ставленню до пращ; розвивае мислен-ня, яке потребуе вдосконалення. Система гумаштарно! загальнокуль-турно! шдготовки майбутнiх фахiвцiв мае комплексний характер, прова-диться безперервно упродовж навчання, передбачае не лише вивчення актуальних проблем фшософп, пол^ологп, сощологи, правознавства, культурологи, а й етичне, естетичне виховання, управлшня психiчним станом особистостi; вона охоплюе майже всi кафедри i вс дисциплiни.

Якiснi змiни, що вщбуваються в XXI ст., суперечливi, вони диктують необхщшсть пошуку iнновацiйних пiдходiв до суспшьно-гумаштарно! пiдготовки студентiв, ставлять завдання поступового подолання технократизму тд час шдготовки майбутшх спещалштв. Саме технократизм виявився одним iз факторiв уповiльнення динамiки суспiльно-економiч-ного розвитку держави, збереження кризових явищ у суспшьнш прак-тицi, причиною техногенних катастроф. Викладання гумаштарних дисциплш мае сприяти виробленню щншсних орiентацiй майбутшх спеща-лiстiв, подоланню технократичних пiдходiв до змiсту вищо! освiти.

Завдання гумаштаризаци — шдвищувати загальний рiвень культури студентiв, виховувати всебiчно освiчених спецiалiстiв, iнтелiгентiв, фор-мувати полiтично свiдомих громадян iз високим рiвнем духовностi. Мета гумаштаризаци визначаеться так:

— переорiентацiя вищо! освии на формування фахiвцiв як штелекту-ального потенцiалу суспiльства;

— формування у студенлв стiйкого штересу до культури, змiцнення прагнення до самоосв^и, до роботи над собою;

— зростання ролi освiти i знання як чинникiв соцiального прогресу;

— розвиток осв^нього потенцiалу особистост в умовах модер-нiзацiйних змш у суспiльствi;

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

— формування спещалшпв як iнтелектуальних, творчих особисто-стей, здатних вирiшувати найскладнiшi проблеми шформацшного суспiльства, усвiдомлюючи суспiльний змшт ще1 дiяльностi i ввдповщаль-шсть перед суспiльством за прийнятi ртення, щоб не перетворити нашу цившзащю на техногенну катастрофу.

Результат гумаштаризаци — якiсно новий тип студента, який можна створити новими методами викладання на основi активних форм навчан-ня, передусiм рiзнобiчного спшкування, що сприяе пiзнанню багато-маштних аспектiв культури. Досвiд свiдчить, що гумаштаризащю освiти необхiдно здiйснювати кшькома етапами, вiддаючи прiоритети пошуку шдиввдуальних програм з урахуванням умов конкретного навчального закладу, що сприяе шдготовщ спещалш^в iз високим рiвнем професiйних знань, суспшьно1 пол^ично1 зршост^ духовно1 культури. "Перевiдкриття гуманiзму" зумовлене ^ею тривожною ситуацiею, в якш опинилося люд-ство на межi нового столiття, сукупнiстю глобальних суперечностей, що загрожують юнуванню "homo sapiens".

1дея "оновленого гуманiзму" — це людський вимiр економiки i по-лiтики, дiалог та толерантнiсть як iмператив людських вiдносин, сощаль-ний прагматизм i орiентацiя на реальш турботи "земно1 людини", що за-безпечують 1й широку соцiальну базу в умовах глобальних проблем сучас-ност^ можливiсть виживання в кризовому сощумь

1стотна особливiсть концепци "нового гумашзму" полягае у тому, що вона виходить iз положення про поеднання шдиввдуальних та групових щншсних вимог, нацiональних та загально-цивiлiзацiйних штерешв. Для того, щоб цiлеспрямовано виршувати стратегiчнi питання гуманiтарного розвитку, необхвдно спиратися на концепцiю гуманiтарного розвитку. Розробити таку концепщю можна лише на центральному рiвнi, де, зазви-чай, сконцентрований науковий потенцiал, здатний забезпечити обгрун-тування теоретичних проблем, щоб провести необхвдш дослiдження сощогумаштарно! ситуаци в кра1ш та в окремих регюнах.

Особлива роль у процес формування гумаштарно1 культури нале-жить фшософп. Ще М. Планк наголошував, що iснуе безперервний лан-цюг вiд фшософп i хiмil через бiологiю та антропологiю до сощаль-но-фiлософських наук, ланцюг, який не може бути розiрваний, хiба що навмисно. Фiлософiя як форма суспшьно! свiдомостi, в центрi яко1 люди-на, залишаеться ще "таемницею" для само1 себе, тому звернення людини до свое1 самосвiдомостi i саморефлексп робить фiлософiю актуальною сьогодш, коли треба розпочинати все з "революци i перебудови в свщо-мостi", з само1 людини. Щодо природи людини: ми стаемо сввдками бшьшо1 штеграци знань про людину, отриманих у сферах науки, передуем фiзiологil, психологи, сощологи, антропологи, фшософп, етики, ес-тетики. Людина повинна звернутися до фшософських витоив духовностi, осмислюючи сенс свого буття, оскшьки фiлософiя як софiйне мислення — це енциклопедiя високого розуму.

Багатовекторшсть гуманiстичного призначення науки

Наука у сучасних умовах повинна ввдповшати гумашстичним щлям / намграм. Освиа буде виконувати свое гумашстичне призначення, якщо готуватиме людину до певно! самореалiзацil не у вузьконащональному просторi, а там, де !й буде комфортнiше здiйснити сво! творчг нахили i домогтися бшьших успiхiв у задоволеннi iнтересiв, що мають загально-людське призначення. Гуманшсть суспшьства залежить вiд сшвввдношен-ня мiри автономност1 й сощальностг тдивгдгв. Автономшсть людини ха-рактеризуе !! самобуттсть, а сощальшсть — особист1сний змгст. О. Герцен писав: "Чим бшьше свiдомостi, тим бшьше самобутностi; чим менше свiдомостi, тим бшьше середовище поглинае особу". С. Гессен пов'язував самобутшсть i свободу дш людини з необхiднiстю адаптуватися в мшро-соцiумi. Особистiсть, яка не живиться ззовш культурним змштом, бiднiе i губиться в масовому суспшьствь Сощал1защя тдивгда — це гра за правилами для досягнення мети; природний процес. Сусптьство не в змозi зберегтися, якщо його щнност i норми не засвоюються новими по-колшнями. Сусптьство дедалi бiльше усвiдомлюе необхiднiсть створення умов для розвитку автономного свиу людини, бо вш е джерелом енерге-тичного забезпечення творчого самовиявлення окремо! людини, а, отже, i збагачення суспшьства. Виховуючи людину, не адаптовану до наявно! сощальност, ми ризикуемо ускладнити наше життя. Виховуючи занадто адаптованого члена суспшьства, ми закриваемо можлившть цшеспря-мовано! змши суспшьства. Чим ширшi можливост шдивша у виявленнi iндивiдуальностi, тим гуманшшим е сусптьство. При цьому тд авто-номнiстю розумiють ту частину якостей людини, яка не шдпорядкована контролю й вимогам суспшьства, а е !! неповторним i незалежним свиом. Гумашстичш можливостi суспiльства залежать вш ефективностi ме-ханiзмiв забезпечення, як не завжди та не для вах спрацьовують. Ме-хашзми, вiдповiдальнi за стан основного показника демократичности зорiентованi на iндивiда — як автономного, так i сощального. Переви-щення ваги соцiальностi над вагою "особистостГ е показником вшсут-ностi свободи для сощально! самореалiзацil iнших громадян. Це ознака тоталиарного суспiльства. Наближення до гуманного суспшьства ввдбу-ваеться важко. 1деальним е те суспшьство, яке забезпечуе вшповшшсть автономностi i соцiальностi в людиш. Фiлософськi знання дедалi бiльше спрямовують професорсько-викладацький склад ВНЗ на пошук змшту "iдеального гуманiзму", "базису гуманностГ, сутностi "автономного" та "соцiального" шдиввда.

Багатовекторнiсть гуманiстичних проявiв iндивiда залежить вгд м1ри гуманностг суспшьства:

— генетичш показники збереження автономност в людиш прирiв-нюються до показниив !! адаптованостi та приймаються за деякий мшмум однаково вiддiлених вш межi iдеального iндивiда;

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

— суспшьство формуе передумови для шнування всiх типiв гумаш-стичних проявiв людини — вiд егоцентристiв (схильних до максимально! автономности до альтру!с^в (схильних до максимально! соцiальностi);

— сприятливе сполучення автономного й сощального в шдиввд зо-середжене в полi його самореалiзацil, воно визначаеться критерiями гар-монiйно розвинено! особистостц

— взiрцем гуманностi iсторичного шдиввда треба вважати такого, в якому однаковими пропорщями виявляеться як автономний, так i соцiальний iндивiд;

— мiж лiмiтом iдеально соцiалiзованого та идеально автономiзованого iндивiда е перехщ з одного стану в шший, який треба назвати базисом гуманности

Аналiз свiтових тенденцiй розвитку вищо! освiти показуе, що вона дедалi бiльше спрямовуеться до гуманЬму. Навчання — це лише переду-мова освии, метою яко! е:

— формування певних психiчних властивостей майбутшх спецiалiстiв;

— здатнiсть навчатися протягом життя;

— готовшсть до спшкування з представниками iнших культур;

— здатшсть вижити пiд час змш у суспiльному життi;

— умшня творчо опановувати новi ситуаци.

Пiдготовка укра!нських спецiалiстiв iз вищою освiтою нi в держав-них, ш в приватних ВНЗ ще не вiдповiдае свiтовим тенденцiям аш кшь-кiсно (20 % гумаштарних дисциплiн замiсть 40 %), аш якiсно, бо вiдсутня системнiсть у викладанш. З розпадом Радянського Союзу водночас були зруйноваш iдеологiчнi, методолопчш та органiзацiйнi складовi системи гумаштарно! освiти. В оргатзацшному вiдношеннi була здшснена спроба перейти вiд однолшшно! радянсько! освiтньоl програми "Молодий спе-цiалiст — спецiалiст" до однолшшно! американсько!: "молодий спецiалiст — бакалавр-мапстр". У методологiчнiй сферi теж пануе повний "плюрал1зм" — вщ емшризму до постмодернiзму, вiд дiалектики до !! повного заперечен-ня, вщ формацiйноl до цивiлiзацiйноl методологil. Орiентацiя на захiднi цiнностi iнодi набувае комiчних форм. Необхiдний диференцiйований шдхщ до студентiв, яких можнарозподЫити так:

1) перший тип об'еднуе пасивних учшв;

2) другий тип назвемо критичними штелектуалами;

3) третш — штелектуалами з активною життевою позищею;

4) четвертий — "практики" з активною життевою позищею;

5) п'ятий — штелектуально пасивш вихованщ.

Головш завдання гуманiтарноl парадигми культури

Спещалкту треба дати:

— системне знання про закономiрнi взаемозв'язки людини з природою, культурою, суспшьством, державою, про суспшьш процеси та структури;

— теоретичне обгрунтовування ефективностi соцiальних механiзмiв та чинниив удосконалення соцiальних процесiв;

— фшософський аналiз iсторичного i культурного процесу як роз-ма!ття соцiокультурних форм (особистост, соцiальних груп, спiльноти, цившзаци тощо);

— студента слiд озбро!ти системою антропологiчного знання (культурно! антропологи, структурно!, системно!, пол^ично!, економiчноl), в центрi якого — "людина як мiра всiх людей";

— домогтися ввд студента вмiння вивчати закономiрностi життедiяль-ностi суспiльства, структуру та мехашзми соцiальних процесiв; мехашзми та чинники перебiгу та особливост пiзнання iсторичного та культурного процесу;

— сприяти сввдомосл, цiлеспрямованостi використання умов сощаль-но! оргашзаци життедiяльностi суспiльства, виявленню форм i засобiв фiлософського осмислення вторично! реальностi, оскшьки цi знання спрямовуються на теоретичне обгрунтування засобiв i механiзмiв загалом та укра!нського зокрема.

Цтг гумаштарног культури спрямоваш на:

— цшсшсть буття та виховання цшсно! особистостц

— використання гуманiтарних технологiй;

— формування особистост в контекстi особистiсно-орiентованоl фшософи;

— актуалiзацiю загальнолюдських щнностей;

— формування розумових здiбностей (теоретичних, практичних та ушверсальних); глибини розуму, гнучкост, рухливостi, логiчностi, дока-зовост i критичностi розуму;

— формування системной мислення як схильностi до аналiзу i синтезу умшня вiдокремлювати суттеве вiд несуттевого, дiалектично охопити явище як цiле, в усьому розма!тт елементiв та зв'язюв мiж ними;

— актуалiзацiю креативност мислення як творчого розв'язання задач, що проявляються в здатност бачити елементи новизни у дiяльностi, в умiннi розкрити !х особистий потенщал, в умiннi проявити шту!щю як реальний i необхiдний компонент шзнавально! дiяльностi, спрямований на вихщ за межi стереотипiв поведiнки;

— формування розумових якостей i компетентной як суми спе-цiальних знань та умшь глибоко розумiти справу, що визначаеться про-фесiйними знаннями (освиня пiдготовка) та практичним досввдом, якi е передумовою квалiфiкованого аналiзу ситуацiй i дiагностики стану про-цесiв, своечасного прийняття аргументованих ршень;

— вольових якостей, направлених на сввдоме регулювання людиною свое! поведшки та дiяльностi та пов'язаних iз подоланням внутрiшнiх i зовнiшнiх перешкод — цшеспрямованост, наполегливостi, рiшучостi, швдативност, самостiйностi, смiливостi, витримки;

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

— актуалiзацiю морально-психолопчних якостей людини, необхiдних для створення у колективi клiмату, сприятливого для розвитку здорових мiжособистiсних стосункiв та свшомо! дисциплiни трудових вiдносин, а саме: чеснок i порядностi, принциповост^ розвиненого почуття вiдповiдальностi, високо! вимогливосл, знання людсько! психологи та iндивiдуалiзованого пiдходу до пiдлеглих, готовностi налагодити контакти з шдлеглими; праг-нення до сшвпереживання, до вдентифшацп з колективом, доброти, тактов-ностi, комушкабельност^ розсудливостi, зваженого сприйняття критики;

— формування стшкого свiтогляду, правильного сприйняття сучас-них проблем розвитку суспшьства, людського буття, духовно! культури, для чого необхшно:

а) засво!ти i реалiзувати науковi та культурнi досягнення св^ово! цившзаци з повагою до рiзних культур, релт!, неухильного дотримання прав людини;

б) критично оцшювати i прогнозувати пол^ичш, економiчнi, еко-логiчнi, культурш та iншi поди i явища;

в) занурюватись в сутнiсть явищ та процесiв реального свiту, сввдомо використовувати науковi знання у шзнавальнш i професiйнiй дiяльностi;

г) дотримуватися загальноприйнятих норм поведшки i моралi в мiжособистiсних стосунках та у суспшьства сприяти змiцненню мораль-них засад суспшьства;

— формування полиично! сввдомосл та полиично! культури, а також полиично! активностi, творчо! швдативи при вирiшеннi сучасних проблем:

а) демонструвати i розвивати обiзнанiсть у галузi мiжнародного жит-тя та пол^ичних процесiв, орiентуватися у зовшшнш i внутрiшнiй по-лiтицi держави, знати !! шторш та специфшу розвитку;

б) розпiзнавати i використовувати рiзнi види владних вiдносин, спе-цифiку полiтичноl влади, розумiти !! сутшсть, структуру, функцil;

в) орiентуватися в мiжнародному полiтичному життi, геопол^ичнш ситуацil, розумiти мiсце i статус Укра!ни в сучасному свiтi;

г) орiентуватись у глобальних проблемах економiчного розвитку, свiтових господарських зв'язках, штеграци Укра!ни у систему мiжнарод-ного подшу працi;

— розгляд суспшьних явищ у розвитку конкретних шторичних умов:

а) з'ясовувати причинно-наслiдковi зв'язки в шторичних подiях, аналiзувати й узагальнювати шторичний матерiал у певнш системi;

б) порiвнювати, пояснювати, аналiзувати, критично оцiнювати iсто-ричнi факти та дiяльнiсть осiб, спираючись на отримаш знання на основi альтернативних поглядiв на проблеми;

— мати активну життеву та громадянську позицш:

а) захищати штереси держави, поеднувати i взаемоузгоджувати суспiльнi, колективнi та шдиввдуальш iнтереси;

б) виконувати конституцшш обов'язки, дотримуватися норм законо-давства;

в) захищати cboï права людини i громадянина;

г) використовувати для досягнення мети зовшшш обставини;

— нести сощальну вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть органiзацiï:

а) враховувати i прогнозувати доцшьш аспекти впливу дiловоï актив-ностi на працiвникiв, споживачiв, мiсцевi спiльноти, суспiльство;

б) добровiльно долучатися до виршення загальних соцiальних проблем: захист довкшля, захист прав громадянина щодо охорони здоров'я i безпеки, захист iнтересiв споживачiв;

в) дотримуватись етики дшового спiлкування;

г) реалiзовувати вiдносини вiдповiдальностi за допомогою сукупностi етичних, правових та економiчних норм у ïх взаемозв'язку;

д) нести персональну вшповшальшсть за дiяльнiсть спiвробiтникiв i загалом органiзацiï.

Отже, гумашзащя технологiй навчання i виховання передбачае:

1. Пошук шляхiв бiльшоï рiзноманiтностi технологiчного шструмен-тарiю при традицшних формах навчання i виховання.

2. Подолання шформацшного перевантаження в навчанш.

3. Пошуки оптимальних технолопчних рiшень для здiйснення логiчного переходу ввд уявлень системного знання до його проблемати-зацiï.

4. Використання найбшьш оптимальних методiв i засобiв активiзацiï студентiв на лекцiйних i семшарських заняттях без перевантаження нер-вово-психологiчноï напруги студентiв.

5. Побудову системи зворотнього зв'язку в системi "викладач — студент".

6. Побудова системи позааудиторноï самостiйноï роботи студенпв.

Гуманiзм — це теоретико-св^оглядний спосiб, що поеднуе вчення

про людину як визначальну мету i вищу цiннiсть суспiльства та осмис-лення всезагального. Гуманiстична спрямованiсть суспшьства — це нове теоретико-свiтоглядне узагальнення традицш вселюдських цiнностей, на основi яких будуеться вся система пол^ики, культури, економiки, мислення, життедiяльностi соцiальноï органiзацiï, вiдбуваеться регуляцiя суспшьних вiдносин, якi сприяють досягненню у суспiльствi стабiльностi, порядку, злагоди шляхом гумашзаци вiдносин мiж рiзними суб'ектами пол^ики. Об'ективно суспiльство зацiкавлене в тому, щоб у ньому збериався баланс полiтичних сил мiж сощальними i нацiональними гру-пами; вщносини мiж законодавчою, виконавчою i судовою владою сприяли гармонiзацiï на основi врахування iнтересiв усiх соцiальних верств населення. Це врегулювання мае здшснювати цивiлiзована влада, конструктивно активiзуючи ус полiтичнi сили, щоб знайти оптимальш шляхи подальшого удосконалення суспiльства, реалiзацiï проблем людсь-кого буття на гумашстичнш основi. Становленню цивiлiзованого поль тичного i соцiального буття повинна сприяти демократична полиична культура i свшомшть як вiдкрита парадигма суспшьства, вщображенням

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

яко! е толерантна пол^ична iдеологiя, спрямована на подолання розколу духу укра!нсько! наци, на !! напрямок до штеграци. Гумашзащя суспшь-ства створюе сприятливiшi умови для життедiяльностi людини i су-спiльства, постае формою оргашзаци державно! влади, сприяе опти-мiзацil формування автономного самовизначення особистостi.

В умовах ново! суспшьно! ситуаци гумашзм — це дотримання закону на всiх рiвнях — вiд просто! людини до Президента i окремого пол^ика, розумiння полiтики як пошуку iстини, що пов'язуеться з розробкою пев-ного кола регулятивних гумашстично-формуючих iдей i принципiв. Гу-машстична парадигма полiтики — це здшснення влади з дозволу тих, "ким керують", що утримуе в собi важливi гуманiстично цiннiснi функцп. Ще Ж. Ж. Руссо зазначав, що народ завжди мае ращю. Утвердження гу-манiзму в усiх сферах суспшьно-пол^ичного буття становить соцю-ште-гративний чинник у становленш полiтичного оргашзму як единого соцiального цiлого. Адже пол^ика — це найдинамiчнiша сфера суспшь-ного буття, яка впливае на людину; найголовшша сфера дiяльностi, вiд яко! залежить доля людського шнування. На думку М. Вебера, полиика — це "упорядкування та улаштування державно! влади"; це насамперед "мистецтво задовольняти потреби та штереси людей"; це мистецтво управлiння державою. Пол^ика — це iнтегральна багаторiвнева система, яка поеднуе: полiтичнi штереси, пол^ичш оргашзаци, полiтичну сввдо-мшть, мiж якими дiють причинно-наслiдковi i функцiональнi зв'язки, що вимагають вщповщно! методолопчно! рефлекси i культурологiчного ос-мислення. £ три класичнi шдходи до полiтики: 1) полiтика — це боротьба мiж законом i силою; якщо закону недостатньо, використовують силу (Маюавелл^; 2) марксистський шдхщ до полiтики, який визначаеться класовим штересом; 3) сучасний пiдхiд до пол^ики як до "мистецтва можливого". В цивiлiзованому контекстi полiтика — це арена сощально! справедливостi, контроль за законним використанням влади та урегулю-вання конфл^^в; поновлення власне людського шнування i культури як тако!. Складнiсть у реалiзацil пол^ики полягае в тому, що !! суб'ек-тами постають рiзноманiтнi пол^ичш i соцiальнi сили: полiтичнi парти, суспiльнi оргашзаци i рухи, окремi iндивiди. £ безлiч сфер пол^ики: внутрiшня i зовнiшня, економiчна, сощальна, екологiчна, нацiональна, демократична, демографiчна, культурна, науково-техшчна, аграрна, шве-стицiйна, що поеднують пол^ику та економiку, сощальну структуру суспiльства, якi по-новому сьогодш диференцiюються i стратифiкуються. Залежно вщ сощально! структури суспiльства формуються пол^ичш сили i рухи, детермiнованi внутршшми стосунками, спонукальними мотивами поведiнки полиично! елiти; сутнiсними детермiнантами полiтики е не лише економiчнi iнтереси. В сучасному посттотал^арному суспiльствi полiтика стае бшьш автономною сферою, а "управлшня економiкою, або демократичне планування, стають незалежними ввд капiталiзму" (Д. Белл). Для Укра!ни, як i для шших посткомунiстичних кра!н, особливо гострою

е проблема формування нових структур влади на демократичних засадах, забезпечення не формально^ а реальноï демократiï. Децентралiзацiя влади на основi розвинутого демократичного самоврядування — це найваж-ливший засiб запобiгання тоталiтаризму. Сутнiсна "матерiя" влади скеро-вуеться на забезпечення прав людини, i вона тим ефектившша, чим ви-щий ïï авторитет, чим бiльшi моральнi можливост вона мае.

Цивiлiзацiя XX столтя з ïï великим технiчним прогресом створила можливост для реалiзацiï проектв справжнього гуманiзму i водночас спричинила поглиблення дп кризових чинникiв, якi тотально загрожують людству. Внаслiдок цього людство постало перед вибором, виршальна роль у якому належить полггищ сощального гуманiзму, гуманiстичним цiнностям, процесам духовного самовизначення людини, сутшсним про-явам позитивного досвiду. Безперечно, гумашзм полiтики — це вираз цттностг людського духу, що долае роздвоення, постае суттевим моментом культури почутлв. Гумашзм пол^ики поеднуе вчення про людину як визначальну мету i вишу цшшсть демократичного суспшьства; уточнюе принципи розумшня сутност людини i свиу ïï буття, ввдмову вш уяв-лень про людину лише як "агента сощальних змш", "елементарного продукту суспiльних вщносин". Його iстотною рисою е вщродження "рене-сансного" розумiння людини як вiльноï iстоти, самореалiзацiï ïï сутшсних сил, злитоï зi свiтом природи, повернув до власного тiлесного i духовного розвитку "олюднення" суспiльних вщносин. 1дея соцiального гуманiзму — це людський вимiр економiки i пол^ики, екологiчноï етики, моралi нена-сильства; дiалогу та толерантностi як iмперативу людських вiдносин, "позитивного екзистенцiалiзму", "соцiального прагматизму", орiентацiя на реальш проблеми i турботи людини. 1стотна особливiсть полiтики соцiального гуманiзму полягае в тому, що вш поеднуе шдивщуальш та груповi, колективнi, сощальш, нацiональнi i загальноцивiлiзацiйнi штере-си. Вщправною точкою соцiального гуманiзму е ствердження пдносл особи, свободи ïï iдеалiв, соцiальноï справедливостi. В основi полiтики соцiального гуманiзму е погляд на шторш, в центрi якоï — людський вимiр ïï розгортання. Змшт iсторiï визначаеться зусиллями творчоï люд-ськоï iндивiдуальностi, справжньоï самореалiзацiï ïï сутнiсних сил. Вшпо-вщно до цього обгрунтовуеться погляд, за яким масштаб вторичного зна-чення людини вимiрюеться не "шляхетнiстю", давшстю роду чи титулами, а власною пдшстю, талантом, розумом, здiбностями. Сощальний гума-нiзм виходить iз того, що резерви розвитку економши, пол^ики, культури треба шукати в самш людинi, в розвитку ïï свщомост i духовного капiталу, без чого подальший розвиток i удосконалення суспшьства ста-ють неможливими. Найважлившим ресурсом гуманiзацiï полiтики постае штенсифшащя людського капiталу i людськоï екзистенцп. Гуманiстична спрямованiсть полiтики е умовою збереження людських, природних, сощальних, пол^ичних ресурсiв. До своïх змiстових характеристик кон-цепцiя соцiального гуманiзму вводить теоретико-концептуальне обгрун-

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

тування "типових" завдань гуманiзацiï полiтики, економiки, екологи, со-цiальноï полiтики, науки, осв^и, культури. Суспiльство буде прогресува-ти тод^ коли гуманiзм як св^оглядна (регулятивна) iдея i принцип сучасноï полiтики буде задiяний у сощальнш, полiтичнiй, економiчнiй органiзацiï суспiльства i не обернеться створенням черговоï полiтичноï утопiï. В концептуальному планi гумашзм виходить i3 Сократового гасла "шзнай самого себе" та Протагорового "людина е мiрою всiх речей", що показують своерiднiсть духовного та штелектуального самовизначення особи. Соцiальний гуманiзм — це програма подолання кризовоï свщо-мостi i кризового стану культури. Розкриття змшту гуманiзацiï полiтики потребуе врахування потенцiйноï можливостi розвитку буття людини в свободi i через свободу, ввдмови вiд диктату Абсолюту, орiентацiï на гу-манiстичнi щнност^ вмiння користуватися свободами i жити в умовах громадянського суспшьства в свободi i через свободу.

Гумашзм суспшьства — це сукупшсть щей, в основi яких — упевнешсть i переконашсть у високому призначенш людини, цiнностi особистостi, ïï правi на свободу; це надання полггищ людськоï спрямованостi, використан-ня ïï в штересах особистостi i суспшьства загалом; це онтолопчш умови ста-новлення людини в полiтицi, розгляну^ з боку цiлепокладання, творчостi, самостановлення. Гумашзм суспшьства сприяе узагальненню конструктив-них принципiв органiзацïï людського буття, становленню новоï полiтичноï культури i в нш — iндивiда, тих умов, за яких вона може "зняти" свою попе-редню форму тоталиарно-авторитарного мислення i органiчно перейти до цивiлiзованоï полiтичноï дiяльностi. Гумашзм суспшьства повинен "зняти" попередш форми полiтичноï дiяльностi шляхом повернення реальному про-цесу життедiяльностi тих iдеалiв, якi вироблялися протягом усiеï кторп розвитку суспiльства, захищаючи особислсть вiд згубного впливу на ^ï не-людського середовища, сприяючи саморозвитку особистост^ самодiяльностi i самореалiзацïï. Гумашзащя суспiльства — це створення таких умов, за яких людина набувае екзистенцшного значення. Гумашзм суспшьства актуалiзуе культ людини, намагаеться "прочитати" людське буття як таке, що сприяе виробленню нових, адекватних цившзованому тдходу варiантiв осягнення людини, переглядае усталеш погляди на полiтику, долае тоталиарно-авто-кратичнi за своею суттю погляди. I доти, доки пол^ика неспроможна поста-вити в центр своïх iнтересiв людину, вона не зможе виршувати кардинальнi i складнi проблеми, тдтримувати активнiсть соцiального суб'екта на рiвнi достатньоï його життедiяльностi. Саме через гумашзм у полггищ, сенс якого визначаеться проблематикою людини, полиика пов'язуеться: з полиичною онтологiею (буття в полггищ); полiтичною етикою (моральними шдвалина-ми в суспiльствi); полиичною аксiологiею (духовними цiнностями в полггищ); полiтичною антропологiею (людиною); iсторiею полiтичноï думки (полiтичним пiзнанням).

В умовах трансформаци суспiльно-полiтичних вiдносин е потреба у по-шуку реальних важелiв для подолання пiдходiв до людини як "гвинтика",

"фактора" суспiльства. Людина — оскшьки вона особистiсть — може шдня-тися над собою як живою ктотою, i, виходячи з себе, зi своеï свшомосп i самосвiдомостi, змiнити обставини, зробити ïх гуманiстичними. Нова парадигма гумашзму суспiльства допомагае виявити цшсну систему зако-номiрностей руху свшомосл до ïï демократичного волевиявлення, подолан-ня паралiчу масовоï свiдомостi, руйнацп моральних пiдвалин у суспiльствi. Ушверсальш характеристики гуманiзму суспiльства виходять iз того, що в нових умовах становлення правовоï держави i громадянського суспшьства по-новому ставиться i сама проблема людини, яка акцентуе увагу на само-проявi людського в людиш, подоланнi деструктивних явищ у суспшьст та розiрваностi свiдомостi i буття. Нова парадигма гумашзму виходить iз того, що людина прагне зрозумии саму себе, i творити свою шдившуальшсть, повноту i цшсшсть особи зпдно зi своïм внутрiшнiм свгтом; але для цього потрiбно, щоб сощально-полиичш умови в суспiльствi не були розiрваними.

Гуманiстичний тип суспшьства мае таю ознаки: 1) гармоншне поед-нання iнтересiв людини i суспшьства, орiентацiя на збалансований розви-ток суспiльства, всiх механiзмiв суспшьного вiдтворення та всебiчний роз-виток особистостц 2) реальний плюралiзм уах форм власностi; 3) широкi можливост для прояву господарськоï iнiцiативи шдиввдв та об'еднань; 4) пiдкоренiсть держави громадянському суспшьству; 5) вiдсутнiсть монополи на знання, свобода вибору; 6) створення нових мшць у суспшьнш системi для здiйснення iндивiдом активноï соцiальноï дiяльностi; 7) наявнiсть дiевих механiзмiв компромiсного розв'язання суспiльних конфлштв. 1деть-ся передусiм про становлення нових суспшьних, полiтичних та еко-номiчних вiдносин, у яких людина покладаеться як гранична форма реалiзацiï шей громадянського суспшьства, можливост реалiзувати себе в мiнливому i суперечливому суспшьному буттi, культивувати iманентнi духовному свггу людинi цiнностi. Гумашзм суспшьства забезпечуеться склад-ним комплексом внутрiшньоï самосвiдомостi, всiею системою пол^ичного i морального впливу, правовими засобами, стимулювання належноï по-ведiнки вах суб'ектiв полiтичних i соцiальних вшносин. Гуманiзм суспiльства повинен сприяти формуванню пол^ичних вiдносин, гiдних цiлiсноï особистост, для якоï полiтика — це спосiб людського iснування, адже вш грунтуеться на вiдвертостi, моральностi, пдность Гуманiзм суспiльства акцентуе увагу на тому, що людина е не "економiчною i полиичною клiтинкою", а соцюкультурним феноменом, який вбирае в себе рацюнальне, творче, духовне, емоцшно-вольове, нацiонально-психо-логiчне, культурно-iсторичне. Гуманiзм суспшьства детермшуе становлення такого сощуму, на прапорi якого — людина та ïï високе сощальне при-значення, ïï добробут, високi духовш i моральнi цiнностi. Адже немае шшого способу зробити полiтику дшсно гуманною i людською, крiм поеднання ïï з мораллю i людиною. Лише за таких умов людина не буде вшчуженою вш полиики i влади, не буде "губитися в полиищ", а цивiлiзо-ваш полiтичнi вiдносини допоможуть людинi знайти i реалiзувати себе, по-

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС1ЯХ

долати розiрванiсть духу, розкрити сво! сутшсш сили, позбутися вщчуже-них i розiрваних вiдносин суспiльного буття. Гумашзм суспiльства сприяе зорiентованостi на шдиввда правових, полiтичних, соцiальних, еко-номiчних iнститутiв. Полiтика як творчiсть широких мас народу узагаль-нюе процеси переходу родового, загальнолюдського, гумашстичного в людську детермшовашсть, функцiонування всезагального як шдивщуаль-ного i навпаки. Проблема людського вимiру полiтики формуеться як тео-ретике-свiтоглядне узагальнення положень зарубiжноl i в^чизняно! думки, яка йде в руси поглядiв на людину як творчу i розумну ктоту, розробкою такого полiтичного iдеалу суспшьства, в центрi якого людина, !! права i свободи, культивування духовности подолання правового нiгiлiзму, високе призначення. Осьовий принцип гумашзму суспiльства — це законшсть, правова держава i розвиток громадянського суспiльства. Вектор гумашзму полиики виходить iз рефлекси, нацшено! на те, що людина повинна шука-ти досконалостi в шдиввдуальному буттi; це означае, що вона повинна шзнати свою iндивiдуальнiсть i сама витворити себе, створити свгт свого буття за законами краси. Людському вимiру полiтики сприяе культура як царина символiчних форм, способiв життя, досягнення досконалостi. Культура е корелятом певних суспшьно- полiтичних вщносин, якi де-термiнованi свободою i вiдповiдальнiстю; така культура виходить з того, що основним принципом !! е самореалiзацiя свого "Я", свого самовизна-чення i самоздiйснення. Сама культура детермшуе особистiсть, яка повинна постшно створювати себе, свое буття i свою сутнiсть у процесi культурного уречевлення, звеличуючись до родово! штоти. Людина нацшена на iманентнi свогй сутностi умови, на подолання сурогапв своег дiяльностi, на виявлення своег щентифшаци i реалiзацil своег активностi. Криза щентич-ностi долаеться тодi, коли людина поборюе ввдчуження i уречевлення, по-вертаеться сама до себе, стае дiездатною. Полiтика XXI столитя — це подолання тих деструктивних процесiв, якi хвилюють сьогодш усiх людей, це перехiд до цившзованих умов життедiяльностi, нового способу життедiяль-ностi i сощально! оргашзаци суспiльства, нового типу усвiдомлення свое! особистость В центрi полiтики XXI столитя — людина, рiвень !! життя, що ставить полиику у прямий зв'язок з буттевими — екзистенцшними вимiрами. Якщо процесу тотожност мислення i буття буде сприяти вся су-купнiсть соцiально-полiтичних ввдносин, то буде розвиватися i накопичу-ватися людський, гуманiстичний потенцiал.

Висновки

Гумашзащя сустльства — поступове повернення до цiнностей гу-машзаци на принципово новш основi, через зближення матерiального i духовного рухiв людського розвитку. Процес гумашзаци передбачае: — подолання антагошстичних форм ввдчуження людини;

— поступового визнання людськоï особистостi основним багатством суспшьства;

— зростання значення освiти, змши ïï змiсту, форм i методiв шдяхом безперервностi навчального-освiтнього процесу;

— широкоï гуманiтаризацiï освiти;

— гумашзацп дiяльностi виконавчоï влади;

— створення багаторiвневого механiзму добору та шдготовки кадрiв у цiй сферi суспiльноï дiяльностi;

— вiдхiд вiд схеми домшування держави i правлячоï ел^и у сферу ре-гулювання вих суспiльних вiдносин;

— вiдхiд вщ формалiзацiï державних, мiждержавних та мiжрегiональ-них форм i методiв правового i пол^ичного регулювання.

Лiтература:

1. Андрущенко В. Вища осв1та в пост-Болонському простор^ спроба прогно-стичного анал1зу // Фшософ1я осв1ти. — 2005. — № 2. — С. 6-19.

2. Андрущенко В. Оргашзоване суспшьство: проблема оргашзацп та суспшьно'1' самоорганiзацiï в пертд радикальних трансформацш в Украïнi на рубеж1 стол1ть: Досвщ сощально-фшософського анал1зу. — К.: ТОВ "Атлант ЮЕмС1", 2005. - 495 с.

3. Андрущенко В. Фшософ1я осв1ти XXI стол1ття: пошук прюритеив // Фшо-соф1я осв1ти. — 2005. — № 1. — С. 5-17.

4. Балл Г. О. Гумашзащя загальноï осв1ти: сусшльна актуальшсть i психолого-педагопчш ор1ентири // Неперервна професшна осв1та: проблеми, пошуки, перспективи: монограф1я / За ред. I. А. Зязюна. — К.: Вшол, 2000. — С. 143.

5. Бахтин М. М. К методологии гуманитарных наук // Эстетика словесного творчества. — М.: 1979. — С. 360.

6. Бех I. Д. Духовш щнност в розвитку особистост // Педагопка i психолопя. - 1998. - № 2. - С. 124.

7. Беланова Р. А. Гумашзащя та гумаштаризащя осв1ти в класичних ушверсите-тах С1ЛА (Украша-США). — К.: Центр практичноï фшософп, 2001. — 216 с.

8. Вища школа на шляху оновлення / Т. Я. Старченко, О. М. Стоян, О. I. Бобик. - Л.: Св1т, 1991. - С. 52.

9. Всемирная декларация о высшем образовании для XXI века: подходы и практически е меры // Вестник высшей школы — Alma mater. — 1999. — № 3. — С. 30.

10. Гершунский Б. С. Философия образования в XXI веке (в поиске практико-ориентированных образовательных концепций). — М.: Интернет-Диалект, 1997. - С. 118.

11. Демократизация общества и развития личности от тоталитаризма до демократии. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко B.C. — К.: Наукова думка, 1992. - С. 31-33.

Ф'шософ'я осв/'ти 1-2 (7)/2008

219

ОСВ1ТНЯ ПОЛ1ТИКА У Ф1ЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКС 1ЯХ

12. Горбунова Л. Хаос versus порядок як контроверза мислення в кризовш куль-Typi: Частина I // Фiлософiя освiти. — 2005. — № 2. — С. 62-76.

13. Згуровский М. Болонский процесе: путем европейской интеграции // Зеркало недели. - 2003. - 18 окт. (№ 40). - С. 17.

14. Згуровский М. 3. Система высшего образования Украины в контексте Болон-ского процесса // Известия МАН высшей школы. — 2004. — № 1 (27). — С. 7-31.

15. Зинченко В. П. О целях и ценностях образования // Педагогика, 1995. — № 5. — С. 3-16.

16. Михальченко М. Фiлософiя осв^и i сощокультурна теоpiя // Фiлософiя освгги. - 2005. - № 1. - С. 38-51.

17. Пазенок В. Гумашстичний принцип сучасно! фшософп осв^и // Фiлософiя освгги. - 2005. - № 1. - С. 52-73.

18. Панфилова Т. В. О содержании понятия "гуманизм" // Философские науки. —

1990. - № 9. - С. 116.

19. Стефанюк С. К. Деяк аспекти етно-педагопчно! осв^и як можливють духовно-творчого розвитку особистост // Педагопка i психолопя. — 1998. — № 2. — С. 127.

20. Шарковская Н. В. Гуманистическая парадигма образования — базис формирования социально-культурной активности личности будущего специалиста // Известия МАН высшей школы. — 2004. — № 4 (30). — С. 184-190.

Валентина Воронкова. Гуманизация образования, науки, политики, власти, общества

В статье анализируются концепции гуманизации образования, науки, политики, власти, общества; обосновываются концептуальные подходы к формированию гуманистической парадигмы XXI века; основные направления реализации гуманизации политики, власти, общества; пути формирования гуманитарной парадигмы общества, факторы гуманизации общества в контексте современного цивилизованного прогресса человечества.

Valentyna Voronkova. I Iumanization of Education, Science, Politics, Power and Society.

The article is devoted to the idea of humanization of education, science, politics, power, and society. The author determines the main approaches towards formation of humanistic paradigm of 21st century, the ways of its realization, and the factors of humanization of society in the context of contemporary progress of humankind.