CC BY
45Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Экономика и управление». Том 23 (62). 2010 г. № 1. С. 35-41.
удк. 338.432
СУТН1СТЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СЫЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Бережна Ю. С.
Полтавський утверситет споживчог коопераци Украти
E-mail-julia01berezhna@yandex.ru
В стати автор визначив основт передумови виникнення та розвитку концепцй сталого розвитку, розглянув його основш принципи та завдання, досл1див роль та мкце сiльського господарства в умовах сталого розвитку. Автор дшшов висновку про доцiльнiсть переходу на принципи оргатчного землеробства як ефективного iнструменту сталого розвитку сшьського господарства. Ключовi слова: сталий розвиток, сшьське господарство, оргатчие сiльське господарство
ВСТУП. У висновках конференцп ООН у Рю-де-Жанейро (1992 р.) сталий розвиток був визначений як досягнення рiвноважного стану в доволi складнш системi «природа — економiка — суспшьство». Було зазначено, що економiчне зростання кра!н свiту без жорсткого дотримання вимог ресурсо-еколопчно! безпеки може призвести до повно! деградацп та знищення як навколишнього середовища, так i людини. Це стало результатом с^мкого науково-технiчного прогресу, який передбачае використання великих обсягiв невiдновлюваних i вичерпуваних природних ресурсiв. Сталий розвиток визнаний свгговою спiльнотою держав домшантною iдеологiею людсько! цившзацп у ХХ1 столiттi, стратегiчним напрямом матерiального, сощального i духовного прогресу суспiльства. Основний принцип сталого розвитку формулюеться так: швидюсть, iз якою людство використовуе природш ресурси, не мае перевищувати швидкостi !х поновлення. У цьому зв'язку важливе мюце належить збереженню природних ресурсiв. [1]
За ощнкам експертiв ООН сiльське господарство визнане найнебезпечшшим видом людсько! дiяльностi з огляду на обсяги використання природних ресуршв. Тому проблема трансформацп сшьського господарства на засадах сталого розвитку е актуальним питанням сьогодення.
АНАЛ1З ПУБЛ1КАЦ1Й ТА ДОСЛ1ДЖЕНЬ. Рiзним аспектам зазначено! проблеми присвячено чимало наукових праць. Глибоко анатзують теоретичт i практичнi проблеми сталого розвитку сшьського господарства таю зарубiжнi науковщ, як Д. Медоуз, Л. Браун, Г. Гарднер, Н. Картер, Д. Кортен, Г. Френч. Зазначеш проблеми вивчаються в роботах таких росшських авторiв, як В. Белкiн, Х. Гизатулш, С. Глазачов, Б. Маклярський, Т. Петрова, В. Писарев, I. Потравний, А. Урсул. Також можна вщзначити грунтовш пращ таких втизняних вчених, як Б. Буркинський, С. Герасимова, Л. Круглякова, В. Кухар, О. Майданник, О. Осауленко, В. Степанов, О. Царенко, О. Черкас, В. Шевчук. В цшому нашi вчеш торкаються переважно окремих аспектiв ще! складно! проблеми i не дослщжують комплексно питання сталого розвитку сшьського господарства.
Метою ще! статтi е дослщження ключових аспектiв концепцi! сталого розвитку та визначення сутност сталого розвитку сшьського господарства.
ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕР1АЛУ. Характерною ознакою минулого столотя було нестримне прагнення людства до забезпечення економiчного i
технолопчного розвитку. Устх вимiрювався переважно зростанням валового внутрiшнього продукту в межах одше! кра!ни. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту i значного пiдвищення рiвня життя людей. Невтримний прогрес завжди забезпечувався за рахунок необмежено! та безвщповщально! експлуатаци природних ресурсiв. Суспшьство такого типу фактично жило за рахунок майбутшх поколiнь. Як наслщок — на початку XXI столотя людство зустрiло глобальнi екологiчнi проблеми, голод та бiднiсть, що призвело до чисельних регiональних конфлiктiв.
Стало очевидним, що неможливо бiльше концентруватися на такому розвитку в межах одше! кра!ни. Таю процеси як глобалiзацiя, лiбералiзацiя економiки, мiжнародна торпвля та швестици здiйснюють свiй вплив на розвиток кожно! кра!ни. Найбшьш очевидним даний процес е вщносно еколопчно! складово! сталого розвитку, бо в природi не iснуе меж, i вiд забруднення водних ресуршв, повiтря та грунту потерпае все людство.
Неможливо створити в краш умови для сталого розвитку, якщо у сусщнш кра!ш трапляються еколопчш катастрофи. З iншого боку, сьогодш, коли кра!ни взаемозалежнi, неможливий сталий розвиток кра!ни окремо вiд усього шшого свiту, навiть з точки зору мiжнародноl торгiвлi. Враховуючи взаемозалежшсть кра!н у сучасному свiтi, мiжнародна спiльнота дiйшла висновку щодо необхщносп створення умов для забезпечення сталого розвитку в межах окремо1 кра!ни, регiону та в глобальному масштаба Спочатку теорiя сталого розвитку розроблялася науковими колами рiзних кра1н, по^м до розробки та впровадження ще! сталого розвитку долучилися мiжнароднi оргашзаци, такi як Римський клуб (!з працею «Межi зростання»), Мiжнародний шститут прикладного системного аналiзу (Люксембург, Австрiя), Мiжнародна федерацiя iнститутiв перспективних дослщжень та iншi. Усi разом вони започаткувати новий тдхщ до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву — концепцiя сталого розвитку (sustainable development).
Термш «сталий розвиток» набув широкого розповсюдження пiсля публшаци докладу «Наше спiльне майбутне», шдготовленого в 1987 роцi Мiжнародною Комюею ООН з навколишнього середовища та розвитку. Зазначене поняття було введено для визначення взаемовщносин мiж суспшьством та природою. Згiдно цього докладу сталий розвиток розумiеться як: «...такий розвиток, який задовольняе потреби тепершнього часу, але не ставить тд загрозу здатнiсть майбутнiх поколiнь задовольняти сво! власнi потреби». [2]
Це фактично стало продовженням концепци ноосфери, сформульовано! академiком В.1. Вернадським ще на початку XX ст. Вона виявилася необхiдною платформою для напрацювання теорп триединого еколого-соцiально-економiчного розвитку. I! суть — обов'язкова узгодженiсть економiчного, екологiчного та людського розвитку таким чином, щоб вiд поколiння до поколшня не зменшувалися якiсть i безпека життя людей, не попршувався стан дов кiлля, а забезпечувався сощальний прогрес у сво!й сталост i гармонiйностi. [1] Слiд зауважити, що Концепцiя сталого розвитку включае два ключовi взаемозв'язанi поняття:
сутшсть сталого розвитку с1льського господарства
1) поняття потреб, у тому чи^ прюритетних (необхвдних для iснування бщних верств населення):
2) поняття обмежень (обумовлених достатком технологi! i оргашзащею суспiльства), що накладаються на здатшсть навколишнього середовища задовольняти нинiшнi i майбутнi потреби людства. [2]
Основним завданням сталого розвитку було проголошено задоволення людських потреб i прагнень, що е найбшьш важливими для життя i надання всiм можливостi задовольняти сво! прагнення до кращого життя в рiвнiй мiрi.
Концепцiя сталого розвитку грунтуеться на п'яти основних принципах.
1. Людство дшсно здатне додати розвитку стадий i довготривалий характер, з тим щоб воно вщповщало потребам людей, що нинi живуть, не позбавляючи при цьому майбутш поколшня можливостi задовольняти сво! потреби.
2. Наявш обмеження в област експлуатацi! природних ресурсiв вiдноснi. Вони пов'язаш з сучасним рiвнем техшки i соцiадьно! органiзацi!, а також iз здатнiстю бiосфери справлятися з наслщками людсько! дiяльностi.
3. Необхщно задовольнити елементарнi потреби всiх людей i всiм надати можливiсть реалiзовувати сво! надi! на благополучнiше життя. Без цього сталий i довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з найголовшших причин виникнення еколопчних i iнших катастроф - убогiсть яка стала в свт звичайним явищем.
4. Необхщно узгоджувати спосiб життя тих, хто мае в своему розпорядженш велик засоби (грошовi i матерiальнi), з екологiчними можливостями планети, зокрема щодо вжитку енергi!.
5. Розмiри i темпи зростання населення мають бути погоджеш iз змiнним продуктивним потенщалом глобально! екосистеми Землi.
Особливо шдкреслюеться динамiчний характер сталого розвитку. Наголошуеться, що воно е не незмшним достатком гармони, а швидше процес змш у якому масштаби експлуатацн ресурсiв, направлення капiтадовкладень, орiентацiя технiчного розвитку i iнституцiйнi змши узгоджуються з нинiшнiми i майбутшми потребами. [2]
Таким чином, концепцiя сталого розвитку з'явилася в результат об'еднання трьох основних точок зору: економiчно!, сощально! i екологiчно!. [3]
1снуе низка передумов, що зробили концепщю сталого розвитку поширеною як в системi традицiйно! економiчно! науки, так i в суспiльствi.
Головною передумовою стали геопол^ичш подi! в свiтi в середин XX столiття. Якщо рашше ареною економiчного зростання були лише декшька кра!н Свропи i Швшчно! Америки, то тепер засноване на единих принципах свггове господарство включае практично весь свт
Модель розвитку, що застосовувалася кра!нами, що розвиваються, в 50-60^ роки, орiентувадася на досягнення економiчно! ефективностi. [3] Вважалося, що лише ефективнiсть економiчно! системи здатна прокласти шлях до загального процвгання i покiнчити з нерiвнiстю як в рамках окремо! кра!ни так i у свiтовому масштаба Проте неодноразово зазначалася надзвичайно низька ефектившсть
економiчноl системи промислово розвинених краш, заснована на непропорцшно високих витратах природних ресурсiв. [4]
На початок 70-х роюв зростаюча чисельшсть бiдних верств населення в крашах, що розвиваються, i вiдсутнiсть переваг економiчного розвитку привели до зростання числа спроб безпосередньо виправити ситуащю з розподiлом доходiв. Стало очевидним: едине, що може виправити ситуащю це конкретш ди, зробленi в широких масштабах i погодженi на св^овому рiвнi. Парадигма розвитку перемютилася у бiк урiвноваженого зростання, яке в явнш формi враховувало сощальш цiлi (особливо завдання скорочення чисельносп бiдних верств населення) i надавало 1м таке ж значення як i економiчнiй ефективностi. [5]
Тре^м основним завданням розвитку став захист навколишнього середовища. На початок 80-х роюв було накопичено велику кшьюсть шформацп, що свiдчить про те, що деградащя навколишнього середовища через неращональне використання природних ресурсiв е серйозною перешкодою для економiчного розвитку. [4]
Сшьське господарство е видом людсько! дiяльностi, який спричиняе найбiльше споживання природних ресуршв. Результатом тако! дiяльностi зазвичай е ерозiя rрунтiв, виснаження водних ресуршв, втрата тваринного свiту, агрохiмiчнi отруення rрунтiв, воднi i повпряш забруднення. Водночас зростання чисельностi населення планети вимагае збшьшення масштабiв виробництва продтоварiв.
Слiд також зауважити, що св^ова продовольча криза стала новим викликом для сшьськогосподарського виробництва. За шформащею Свiтового банку свiтова продовольча криза привела до зубожшня 100 мшьйошв осiб у крашах з низькими прибутками. За даними зв^ ООН бiльше 40 кра!н свггу потерпае вiд нестачi продовольства в зв'язку з рiзким пiдвищенням щн на продукти харчування. Слiд зауважити, що така ситуащя розвиваеться за умов цшком достатнього свiтового виробництва продовольства, що дозволяе задовольнити потреби зростаючого населення планети. За даними Оргашзаци ООН з продовольства й сшьського господарства (БАО) на сьогоднi у свт голодуе приблизно 800 млн. ошб. Експерти оргашзаци вважають, що головною причиною е нерiвномiрнiсть розподiлення продукпв серед кра!н та континентiв як наслщок боротьби за встановлення контролю над природними ресурсами, що вичерпуються. [6]
Головна функцiя сталого розвитку в даному контекст - це забезпечення продуктами харчування зростаючого населення за умови збереження та вщновлення природного середовища. Неможливо досягти стану продовольчо! забезпеченостi, не забезпечивши населення продуктами харчування в обсягах, достатшх для повноцшного задоволення потреб людей у продовольства Особливу роль вщпрае виробництво екологiчно чистих i безпечних для здоров'я продукпв. Безпека хар-чових продуктiв i продовольчо! сировини належать до основних факторiв, що визначають здоров'я населення (а це вже сощальна складова концепци сталого розвитку). Вщомо, що близько 70% шкщливих речовин надходить в оргашзм людини разом iз продуктами харчування.
сутн1сть сталого розвитку с1льського господарства
Еколопчно чистими i безпечними для здоров'я прийнято вважати продукти, що не мютять токсичних речовин, не мають канцерогешв, не справляють мутагенних чи шших несприятливих впливiв на оргашзм людини. [7]
За тако! ситуаци аграрний бiзнес стае вигiдним у багатьох кра!нах, зокрема в Укра!ш. Проте експерти також наголошують про необхщшсть впровадження заходiв iз збереження та захисту ресуршв та впровадження нових збалансованих методiв сiльського господарства, до яких вщносять органiчне сшьське господарство.
У широкому контекстi оргашчне сiльське господарство - це практична реатзащя в сферi аграрного виробництва загадьно! концепцi! "стадого (екологiчно i соцiадьно збадансованого) розвитку ", що задовольняе потреби сьогодення, не ставлячи шд загрозу здатнiсть майбутнiх поколшь задовольняти сво! потреби. Воно дозволяе в перспективi узгодити i гармошзувати економiчнi, екологiчнi та соцiальнi цш в галузi сiльського господарства, а його суспшьш блага включають, зокрема:
- незалежшсть вiд промислових хiмiкатiв, зменшення енергоемностi агровиробництва, суттеве зниження виробничих витрат i задежностi вщ зовнiшнього фiнансування;
- екологiчнi переваги - мiнiмiзацiя негативного впливу на довкшля через запобiгання деградацi! земель (ерозп, пiдвищено! кислотностi, засоленостi), збереження та вщновлення !хньо! природно! родючосп; припинення забруднення водних басейнiв i пiдземних вод, очищення джерел питно! води вiд токсичних хiмiкатiв, зменшення викцщв в атмосферу парникових газiв та зв'язування вуглецю;
- збереження бiорiзноманiття та генетичного банку рослин i тварин, вiдмова вiд домшування монокультур, утримання тварин у наближеному до природного середовищц
- розвиток мюцевих, нацiонадьних та мiжнародних ринюв органiчно! продукцi!, сприяння справедливiй мiжнароднiй торгiвлi;
- збiльшення кiлькостi робочих мiсць у сiльськiй мiсцевостi, новi перспективи для мадих фермерських господарств та сшьських громад;
- тдвищення самостiйностi та вiдповiдадьностi аграрних виробниюв у процесi прийняття управлiнських ршень, сприяння iнновацiйним сiльськогосподарським дослiдженням, тдвищення ролi мiсцевих знань та шщатив;
- здоровi, екологiчно чистi та повноцшш продукти харчування. [8]
Сьогодш органiчне сiльське господарство практикуеться, за приблизними ощнками, у ста кра!нах свiту й е одним iз самих перспективних сегментiв аграрного ринку. Темпи росту продажв органiчних продукпв харчування збiльшуються на 2025% у рш. До кра!н-лiдерiв, що активно впроваджують та пiдтримують оргашчне сшьське господарство слщ вiднести Великобриташю, Швейцарiю та Швецiю.
Проте слщ також вiдзначити причини, якi перешкоджають широкому поширенню оргашчного сiльського господарства [9]:
- недостатня пiдтримка й визнання з боку державних оргашзацш (консультацiйних служб, сiльськогосподарських шкiл, мшютерств, вузiв);
- вiдсутнiсть iнформацi!, особливо про таю аспекти, як оргашзащя пращ, ринкова економша, економiка й оргашзащя виробництва в еколопчному сшьському господарствi;
- вщсутшсть можливостей навчання, особливо в професшних училищах i технiкумах, а також слабкий розвиток консультацшно! служби;
- повшьне освоення ринку збуту оргашчно! продукци.
Фахiвцi НАН Украши видiляють ряд основних передумов та чинниюв, що зумовлюють перехiд Украши до сталого розвитку сiльського господарства. Зокрема офщшне приеднання Украши до рамкового документа ООН «Порядок денний на XXI столггтя», тдписання Украшою ряду мiжнародних договорiв, якi зобов'язують уряд вести кра!ну в напрямку сталого розвитку, е мiжнародними передумовами такого переходу. До внутршшх чинниюв слiд вiднести - екологiчнi, ресурсш, соцiально-демографiчнi та суспiльнi. [10]
Аналiзуючи дослiдження вiтчизняних вчених щодо процесу переходу Украши на засади сталого розвитку сшьського господарства, слiд зауважити, що незважаючи на iснуючi труднощ^ галузь органiчного агровиробництва iнтенсивно розвиваеться. В Украш е всi умови для розвитку оргашчного агровиробництва. По-перше, це наявнiсть родючих чорноземiв у еколопчно-чистих регiонах, а по друге, низький рiвень доходiв сiльського населення у свою чергу обумовлюе малi норми використання мiнеральних добрив та пестицидiв. Вже iснуе певна категорiя людей (до 5%), здебiльшого мешканщ великих мiст, якi з певних причин прагнуть споживати органiчнi продукти, i готовi платити за це немалi грошi. Ця категорiя споживачiв утворюе певну початкову нiшу для поширення органiчних продуктiв в Украш. Створюються також сприятливi умови для виходу продукци такого типу на мiжнародний ринок. [11]
Питанням впровадження та розвитку органiчного сiльського господарства в Украш придiляеться значна увага з боку втизняних науковцiв (В.1. Артиш, Н.В. Бородачево!, М.1. Кобець, С.В. Милованов, В.О. Шлапак), проте проведення вiдповiдних дослiджень та, як результат, розробка рекомендацш мае постшно враховувати зарубiжний досвiд та сучасш свiтовi тенденци сталого розвитку.
Можна зробити висновок, що екологiзацiя сшьськогосподарського виробництва мае стати прiоритетним напрямом у переходi сiльського господарства на засади сталого розвитку й вщповщати вимогам оптимального поеднання еко-лопчного фактора й економiчних iнтересiв. Сьогодш Укра!на не повинна стояти осторонь екологiчно-орiентованих процесiв трансформацil системи аграрного виробництва, що заснована на принципах сталого розвитку. Необхщно переймати багатий досвщ мiжнародних органiзацiй, Свропейського Союзу, а також краш-лiдерiв iз запровадження органiчних технологiй, як шструменту сталого розвитку сiльського господарства.
cутнicть cтaлого розвитку cmbcbkoro гоcподaрcтвa
Список л^ератури
5. Поплавська Ж. Як дорости Украш до сталого розвитку/ Ж.Поплавська, В.Поплавський// Вiсник НАН Украши.- 2QQ7.- №9.- С. S-15.
6. Наше общее будущее. Доклад Mеждyнародной комиссии по окружающей среде и развитию. Режим доступу: www.unep.org/RU FactSheet 1 Environment for Development-Web. pdf
7. Myнасингxе M., Круз В. Экономическая политика и окружающая среда. Опыт и выводы. Публикации Всемирного банка по проблемам окружающей среды. Режим доступу: www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2QQ4/Q7/Q7/.../Q12Gizatullin.pdf
S. Печчеи А. Человеческие качества. Режим доступу:
www.igrunov.ru/cat/vchk-cat-bibl/articles/peccei/
9. Гизатуллин Х.Н., Троицкий В.А. Концепция устойчивого развития: новая социально-экономическая парадигма//Общественные науки и современность. - 199S. - № 5. - С. 124-13Q.
1Q. FAO Food Security Statistics. Режим доступу: http://www.fao.org/economic/ess/food-security-statistics/en/
11. 1льяшенко В.А. Вплив еколоичню факторiв на досягнення продовольчого забезпечення населення//Економжа та держава. - 2QQ7. - №12. - С.85-86
12. Кобець M.I. Оргашчне землеробство в контекст сталого розвитку. - Кшв. - 2QQ4. - С. 22
13. Лукьянова А.Н. Экологическое сельское xазяйство. Режим доступу: http://biznet.kiev.ua/index.php?showtopic=7649
14. На мет - сталий розвиток Украши// Вюник НАН Украши.- 2QQ7.- №2.- С. 14-45
15. Шлапак В.О. Про вирощування еколопчно чистсй овочевоï продукци в Украш: Mатерiали науково-практичного семiнарy „Сучасн тенденци виробництва та маркетингу органiчноï продукци", Львiв, 31 березня. 2QQ4 р.- C. 3Q-33
Бережная Ю.С. Сущность устойчивого развития сельского хозяйства/Ю.С. Бережная // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Экономика и управление. - 2Q1Q. - Т. 23 (62). № 1. - С. 35-41.
В статье автор определил основные предпосылки возникновения и развития концепции устойчивого развития, рассмотрел его основные принципы и задачи, исследовал роль и место сельского xозяйства в контексте стойчивого развития. Автор сделал вывод о целесообразности переxода на принципы органического земледелия как эффективного инструмента устойчивого развития развития сельского xозяйства.
Ключевые слова: устойчивое развитие, сельское xозяйство, органическое сельское xозяйство
Berezhna Y.S. Sustainable development of agriculture/Y.S.Berezhna // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Economy and Management. - 2Q1Q. - Vol. 23 (62), № 1. - P. 3541
In article author has defined the main preconditions of the sustainable development concept origin and statement, has considered its general principles and goals, investigated the role and place of the agriculture in condition of the sustainable development. The author concludes about practicability of the transition on principles of the organic agriculture as efficient instrument of the sustainable development. Keywords: sustainable development, agriculture, organic agriculture
Статья поступила в редакцию 20.01.2010 г.
