CC BY
3УДК: 349.22: 331.9
Обушенко Наталш Миколагвна
доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цившьно-правових дисциплт Днтропетровського державного унгверситету внутршнгх справ
Днтро, Кшв Киян Володимир Якович кандидат юридичних наук, доцент, завгдувач кафедри цившьно-правових дисциплт Днтропетровського державного унгверситету внутргштх справ
Днгпро, Кшв
DOI: 10.24412/2520-6990-2023-18177-27-32 СУТН1СТЬ ПРАВОЗАСТОСОВНО1 ФУНКЦП РОБОТОДАВЦЯ
Nataliya Obushenko
Doctor of Law, Associate Professor, Professor of the Department of Civil and Legal Disciplines Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs,
Dnipro, Ukraine Volodymyr Kyian, Candidate of of Law, Associate Professor, Professor of the Department of Civil and Legal Disciplines Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs,
Dnipro, Ukraine
THE ESSENCE OF THE LAW ENFORCEMENT FUNCTION OF THE EMPLOYER
Анотацш
Стаття розкривае, що з метою бйльш глибокого, повного та детального вивчення правозастосовно'1' дгяльностi сл1д здтснити ii класиф1кац1ю, яка надасть змогу сформувати бйльш повне уявлення про правоза-стосування як явище взагалi, а також до^дити його окремi прояви, що мають як стльт риси та i певт вiдмiнностi. Фактично правовиконавча дiяльнiсть як окремий вид правозастосування полягаеу застосу-ваннi диспозицш норм трудового права. В статтi висвтлено, що диспозицiя - це така частина правово'1 норми, в якш записане саме правило поведiнки, виражене в юридичних правах i обов'язках суб Уектiв. Вона е центральною, основною частиною юридичною норми, яка вказуе на дозволену (необхiдну) чи неприпус-тиму (заборонену) поведтку субъекта. Диспозицпможуть бути: визначет, тобто тат, що закр^юють однозначш правила; не повнктю визначеш - вказують лише на загальн ознаки поведтки; вiдносно визна-ченi диспозицИ- вказують на права й обов Уязки суб Уектiв, але надають можливостi для iхньогоуточнення залежно вiд конкретних обставин. Стаття розкривае, що фактично безпосереднт суб 'ект правозастосування один - це роботодавець, однак для того, щоб вт м^ здтснити увесь процес застосування норм трудового права йому потрiбна допомога тших суб 'ектiв, зокрема профстлкового органу. Зазвичай така допомога виражаеться у виглядi надання вiдповiдноi згоди на вчинення роботодавцем тих чи тших правозастосовних дт по вiдношенню до працiвникiв. В статтi до^джено, що правозастосовна дiяльнiсть у сферi трудового права можна подшити на два види залежно вiд того, здтснюють суб 'екти правозастосування у власних трудових правовiдносинах, чи у правовiдносинах в яких вони не е стороною. Тобто правозастосування може здтснюватись як суб 'ектами, як е безпосередтми учасниками конкретних трудових правовiдносин - це вла-сник тдприемства, установи, оргатзацп чи уповноважений ним орган, так i суб 'ектами, як хоча i не мае прямого вiдношення до конкретних трудових вiдносин, проте, здтснюючи правозастосовш дп по вiдношенню до 1'хучасниюв, виконують так би мовити допомiжну, обслуговуючу роль. Другий вид правозастосування при-таманний комсям по трудових спорах, трудовому арбтражу, судовим органам. Вони не е безпосередтм учасником тих чи тших трудових правовiдносин та не виступають на сторон ан роботодавця, ан пра^в-ника. Ц суб 'екти вступають у дт лише тодi, коло ситуаця, що склалася мiжроботодавцем та пра^вником (пращвниками) не може бути виршена самостшно через ii складтсть та (або) недостаттсть правозастосовних повноважень у роботодавця. При цьому, суб 'екти, що здтснюють правозастосування у чужих трудових вiдносинахмають керуватися виключно законом та спиратися на iснуючi фактичн обставини справи.
Abstract
The article reveals that for the purpose of a deeper, complete and detailed study of law enforcement activity, its classification should be carried out, which will make it possible to form a more complete picture of law enforcement as a phenomenon in general, as well as to investigate its individual manifestations, which have both common features and certain differences. In fact, law enforcement activity as a separate type of law enforcement consists in the application of dispositions of labor law norms. The article highlights that the disposition is a part of the legal norm in which the very rule of conduct, expressed in the legal rights and obligations of subjects, is recorded.It is the central, main part of the legal norm, which indicates the permitted (necessary) or unacceptable
28_JURISPRUDENCE / «©ЩУУШШШМ-ЛШУШак» #181177), 2023
(forbidden) behavior of the subject. Dispositions can be: defined, i.e., those that establish unambiguous rules; not fully defined - indicate only general signs of behavior; relatively defined dispositions - indicate the rights and obligations of subjects, but provide opportunities for their clarification depending on specific circumstances. The article reveals that in fact the only direct subject of law enforcement is the employer, but in order for him to be able to carry out the entire process of applying labor law norms, he needs the help of other subjects, in particular, a trade union body. Usually, such assistance is expressed in the form of providing appropriate consent for the employer to take certain enforcement actions against employees. The article examines that law enforcement activity in the field of labor law can be divided into two types, depending on whether the subjects of law enforcement carry out their own labor relations or in legal relations in which they are not a party. That is, law enforcement can be carried out both by entities that are direct participants in specific labor relations - that is, the owner of an enterprise, institution, organization, or a body authorized by it, and by entities that, although not directly related to specific labor relations, nevertheless, carrying out law enforcement actions in relation to their participants perform, so to speak, an auxiliary, servicing role. The second type of enforcement is inherent in labor dispute commissions, labor arbitration, and judicial bodies. They are not a direct participant in this or that labor relationship and do not act on the side of either the employer or the employee. These entities come into effect only when the situation between the employer and the employee (employees) cannot be resolved independently due to its complexity and (or) lack of law enforcement powers of the employer. At the same time, entities carrying out law enforcement in other people's labor relations must be guided exclusively by the law and rely on the existing factual circumstances of the case.
Ключовi слова: Трудове право, трудове законодавство, правозастосування, правопорушення, право-виконавча дгяльтсть, правовi спори, в1дпов1дальн1сть, штрафт санкци, роботодавець, працгвник, мате-ргальна та дисциплтарна вiдповiдальнiсть, дисциплiнарнi стягнення, комiсiя по трудових спорах, прими-рна комiсiя, трудовий арбiтраж.
Keywords:
Labor law, labor legislation, enforcement, violation, law enforcement activities, legal disputes, responsibility, penalties, employer, employee, material and disciplinary responsibility, disciplinary measures, labor disputes commission, conciliation committee, labor arbitration.
Постановка проблеми. Правозастосування, в тому числ! у сферi трудового права, являе собою складний процес, який здшснюеться рiзними суб'ектами та за рiзних обставин. Вщ так з метою бшьш глибокого, повного та детального вивчення правозастосовно! д1яльносп слад здшснити и класи-фшацш, яка надасть змогу сформувати бшьш повне уявлення про правозастосування як явище взагал! а також дослщити його окремi прояви, що мають як спшьш риси та i певш вщмшносп. Класифшац1я являе собою особливий випадок подлу понять, що е якоюсь сукупшстю дшень. Вона полягае у багатос-тупшчастому подш лопчного обсягу поняття або будь-яко! сукупносл одиниць на систему супщряд-них понять або клас1в обекпв (рад - вид-щдвид). Класифiкацiя - споаб оргашзаци емтричного ма-сиву шформаци. II метою е встановлення певно! структури порядку, нормативно-Арного впорядку-вання множини, яке розбиваеться на гетерономш по вщношенню один до одного, але гомогенн1в се-редиш себе за якоюсь ознакою, вщокремлеш один вщ одного щдмножини [1, c. 316].
Мета статтк констатуемо, що у юридичнш ль тературi практично не придшяеться уваги питанням видово! класифшацп правозастосовно! дiялъностi, що з нашо! точки зору е суттевим недолшом. Адже Г! розподш на види за тими чи шшими критерiями дозволяе бшьш конкретно та детально дослвдити рь знi випадки 1! прояву.
Виклад основного матерiалу. Як правило у юридичнш лiтературi наводять такi види правозастосування: оперативно-виконавче та правоохо-ронне, зокрема таку позицш пвдтримували I. С. Са-мощенко, О. Ф. Шебанов, К. Г. Волинка та ш. [2, а
168]. У даному випадку автори беруть за основу та-кий критерш як форма реал!защ! правозастосовно! дiялъностi. Оперативно-виконавче правозастосування - це органвацш виконання припис!в правових норм, позитивне регулювання за допомогою шдивь дуальних актiв правозастосування шляхом сприяння виникненню, змiнi чи припиненню конкретних право-вщносин на основi норм права (наказ про зарахування на роботу, ршення про призначення пенс!!, свщоцтво про шлюб, ршення про буд1вництво житлового буди-нку, ршення про усиновлення тощо) [2, с. 168]. Що ж до правоохоронного виду правозастосування, то його дослвдник розумiе як д1яльшсть, спрямовану на охорону норм права вщ порушень, застосування за-ход1в державного примусу та забезпечення виконання примусових заходв (вирок суду, ршення про притяг-нення до адмшютративно!, дисциплшарно! або цивь льно! вщповщальносл) [2, c. 168].
Зауважимо, що з нашо! точки зору визначення одше! форм правозастосування як забезпечуваль-но! е не зовсш в!рним, адже функцш забезпечення прав, свобод та обов'язшв виконуе ! правовикона-вча форма.
Оскшьки учасники суспшьних ввдноси, як правило, реал!зують свою поведшку у правом!рнш форм!, то перш за все сл!д розглянути правовиконав-чий вид правозастосовно! д1яльносп. Адже саме вона пов'язана виршенням тих питань у сфер! трудових вщносин, що виникають з правом!рно! поведшки !х учасниюв.
Фактично правовиконавча д!яльшсть як окре-мий вид правозастосування полягае у застосуванш диспозицш норм трудового права. Нагадаемо, що диспозиц!я - це така частина правово! норми, в якш
записане саме правило поведшки, виражене в юри-дичних правах i обов'язках субекпв. Вона е центральною, основною частиною юридичною но-рми, яка вказуе на дозволену (необхiдну) чи непри-пустиму (заборонену) поведiнку субекта. Диспози-цiï можуть бути: визначеш, тобто таи, що закрш-люють однозначнi правила; не повнiстю визначеш - вказують лише на загальш ознаки поведшки; вщ-носно визначеш диспозици - вказують на права й обов'язки субекпв, але надають можливостi для ïхнього уточнення залежно вщ конкретних обста-вин [3, с. 126-127].
Правовиконання реалзуеться через владну дь яльнiсть компетентних суб'ектш, пвд час якоï орга-шзуеться трудовий процес найманих прац1вник1в i конкретизуються ¡¡х права та обов'язки. Як правило правовиконання, як рiзновид правозастосовноï д1я-льностi, здшснюе роботодавець, тобто власник пщ-приемства, установи, органзацп чи уповноважений ним орган. Як приклади дослвджуваного виду пра-возастосування можна вказати норму статл 67 Кодексу закон1в про працю Украши (далi - КЗпП Украши), в якш закршлено, що власник або уповноважений ним орган у разi застосування рекомендацiï Кабшету Мiнiстрiв Украши не шзнше н1ж за два мкящ видае наказ (розпорядження) про перене-сення вихвдних та робочих дн1в на пiдприемствi, в установi або органзаци, погоджений з виборним органом первинноï профспiлковоï органiзацiï (профспiлковим представником) [4]; або поло-ження статл 71 того ж кодексу про те, що залу-чення пращвниюв до роботи у вихiднi дш прова-диться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу [4].
Наступним видом правозастосування у сферi трудового права е правоохоронна (юрисдикцшна) дiяльнiсть. У словниковш лiтературi юрисдикция (лат. jurisdictio - судочинство, вщш - право idico -говорю) характеризуеться як встановлена законом сукупнiсть правомочностей вщповщних державних оргашв виршувати правовi спориi справи про пра-вопорушення, оцшювати ди особи або шшого суб" екта права з точки зору 1'х правомiрностi або не-правомiрностi, застосовувати юридичш санкцiï до правопорушниив. Юрисдик^ визначаеться за рiз-ними ознаками: видiхарактерсправ, що виршу-ються (злочини, проступки; майновi суперечки iт.д.); територiальна 1'х приналежнiсть; як1 особи бе-руть участь у справi. Також юрисдикц1я може озна-чати територш в пiдвiдомчостi певного органу влади; ввдправлення правосуддя, а також шша д1я-льнiсть державних орган1в з розгляду спор1в, справ про правопорушення та застосування санкц1й [5, c. 620]. С.В. Васильев з приводу юрисдикци зазначае, що хоча вона у перекладi з латинсько!' це поняття i означае «суд, судочинство», тобто розгляд i вирi-шення правових питань судом. Проте в сучасних умовах поняття юрисдикцiï мае декшька значень. По-перше, юрисдикц1я розумiеться як повнова-ження (право) на здшснення дiяльностi з владного виршення компетентними органами рiзних питань, що виникають у сферi застосування права, напри-
клад, влада цившьного суду. По-друге, юрисдик-цiею називають також ту сферу (те коло питань), на яку розповсюджуються юрисдикцшш повнова-ження тих або шших орган1в. По-трете, п!д юрис-дикщею розумiеться дiяльнiсть всiх правозасто-совчих оргашв з розгляду i виршення цив1льних, крим1нальних i адмiнiстративних справ [6, с. 225]. Проаналiзувавши сп1вв1дношення юрисдикцiï iз пi-двiдомчiстю С.В. Васильев доходить висновку що най значущим для правовоï науки виглядае визна-чення юрисдикцИ' через дiяльнiсть компетентних орган1в з вир1шення питань, що виникають у сферi застосування права. В цьому значеннi юрисдикц1я i пiдвiдомчiсть (р1вно як i компетенщя) е тiсно пов'-язаними категор1ями, але виражають рiзнi площини правового явища одного порядку. Отже, юрисдик-ц1я - це предметна компетенц1я судового або 1н-шого юрисдикц1йного органу, що над1ляеться пов-новаженнями з вир1шення юридичних справ [6, с. 235]. У свою чергу юридична справа — це передба-чена нормами чинного права конкретна життева об-ставина, що розглядаеться i вир1шуеться на пiдставi закону, маючи вiдповiднi юридичнi наслвдки [7, c. 225].
В сферi трудового права правоохоронна д1яль-тсть спрямована на захист прав i свобод учаснишв трудових та псно пов'язаних iз ними в!дносин. Тобто на вщмшу в1д попереднього (правовиконав-чого) рiзновиду правозастосовноï дiяльностi правоохоронна пов'язана iз розглядом та безпосередн1м вир1шенням справ, що виникають не з правомiрноï повед1нки учасниюв трудових в!дносин, а в насль док порушення ними норм трудового законодав-ства, в тому числi положень локальних нормати-вно-правових акт1в. В процеа правоохоронного правозастосування повноважнi органи п!дтриму-ють правопорядок у сферi трудових в!дносин, в!д-новлюють порушеш права учасник1в та застосо-вують вiдповiднi заходи впливу (аж до примусу) до суб'ект що вчинили таю порушення.
Основна роль у здшсненш правоохоронноï правозастосовноï дiяльностi належить тим юрисди-кц1йним органам, що виршують трудовi спори -це: комки по трудових спорах, суди, примирна ко-мiсiя, трудовий арбгграж. Призначення вищезазна-чених юрисдикцшних орган1в полягае у перевiрцi, в разi настання необхiдностi, законностi дш (чи без-дiяльностi) роботодавця та (або) пращвниюв. Ком-петентнi органи здшснюють розгляд конкретноï юридичноï справи та за його результатами вжива-ють потрiбнi заходи (мiри), спрямоваш на в!днов-лення порушеного правопорядку. Слад ввдзначити, що правохоронна правозастосовна дiяльнiсть вико-нуе не тшьки правов!дновлюючу та караючу функ-ци, а також й виховну. Оскшьки застосування до конкретних суб'ект1в трудових ввдносин за результатами виршення справи тих чи 1нших примусових заход1в, мiр, санкц1й, е також свого роду попере-дженням для шших учасникв трудових в!дносин, яке спонукае ï^ до того, щоб вони будували свою повед1нку ввдповвдно до норм i принцип1в трудового та шшого законодавства.
Правоохоронне правозастосування реалiзують
також i безпосередньо роботодавцi. Дана категорш суб'екпв не лише оргашзуе трудовий процес, а також спостертае й за законнiстю його пропкання та в разi необхвдносп можуть притягувати порушни-шв до вщповвдальносп [8, c. 70].
Роботодавець може застосовувати до працшниюв матерiальну та дисциплшарну вiдповiдальнiсть. Так вщповщно до статтi 130 КЗпП Украши працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пщприемству, установi, оргашзацп внаслвдок порушення покладе-них на них трудових обов'язшв. При покладенш матерiально! вiдповiдальностi права i законш ште-реси працiвникiв гарантуються шляхом встанов-лення вiдповiдальностi тiльки за пряму дiйсну шкоду, лише в межах i порядку, передбачених зако-нодавством, i за умови, коли така шкода заподяна пщприемству, установ^ органiзацii винними проти-правними дями (бездiяльнiстю) працiвника. Ця вiдповiдальнiсть, як правило, обмежуеться певною частиною заробггку працiвника i не повинна пере-вищувати повного розмiру заподiяно! шкоди, за ви-нятком випадкiв, передбачених законодавством [4]. За загальним правилом покриття шкоди прадани-ком здшснюеться в розмiрi, що не перевищуе се-реднього мiсячного заробiтку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керiвниками щдприемств, установ, ор-ганiзацiй та 1х заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу шляхом ввдрахування iз заробггао! плати пращника [4].
Що ж до дисциплшарно! вiдповiдальностi, то вона вщповщно до КЗпП Укра1ни може здшснюва-тися у формi догани чи звiльнення. Також законодавством, статутами i положеннями про дисци-плшу можуть бути передбаченi для окремих категорш праданиюв iншi дисциплшарш стягнення [9, c. 70]. Дисциплшарш стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження i призначення на посаду) даного працiвника. На працiвникiв, яш несуть дисциплшарну вiдповiдальнiсть за статутами, положеннями та шшими актами законодавства про дис-циплшу, дисциплiнарнi стягнення можуть наклада-тися також органами, вищестоящими щодо орга^, вказаних у частинi першш ще! статтi [4]. У випадку, якщо працiвник не згоден iз застосованим до нього дисциплшарним стягнення, вш може його ос-каржити у встановленому законодавством порядку, зокрема звернутися до суду.
I хоча, як ми вже вщзначали, у юридичнш лте-ратурi для розподшу правозастосовно! дiяльностi на види як правило застосовують форму 1! здшснення, проте це не единий критерш за яким можна провести класифкацш зазначено! дiяльностi. Враховуючи до-сить велику кшьшсть суб'ектiв, як1 здшснюють пра-возастосування у сферi трудового право, з нашо! точки зору доречно виокремити види правозастосовно! дiяльностi залежно вщ виду Г! суб'ект та форми !х учасп у нш
Залежно вщ того, яке мае суб'ект правозастосу-
вання вщношення до оргашзацп, пщприемства, установи правозастосовна дiяльнiсть може бути внутрш-ньо органвацшним та зовншшм.
Внутршньо оргашзацшне правозастосування реалiзують суб'екти, як1 мають безпосередне вщно-шення до конкретно! оргашзацп, пщприемства, установи та здшснюють сво! правозастосовш функци у !х межах. Такими суб'ектами виступають роботода-вець, комiсiя по трудових спорах, примирна комiсiя, трудовий арбiтраж. Правозастосовна дiяльнiсть цих суб'ектiв прямо пов'язана з конкретним трудовим процесом та вщносинами, що його супроводжують.
Зовшшнш вид правозастосування здшснюеться суб'ектами як1 знаходяться поза органващею (щдп-риемством, установою), тобто вони оргашзацшно нiяк iз нею не пов'язаш Це перш за все суди, а також iншi державш органи i посадовi особи, та органи i по-садовi особи мiсцевого самоврядування. Слад вщзна-чити, що суб'екти зовншнього правозастосування також можуть здшснювати й внутршньо оргашзацшне правозастосування по вщношенню до суб'ектiв як1 входять до !х структури та вщповщно перебува-ють iз ними у трудових вщносинах. Так, наприклад, суд виршуючи трудовий спiр мiж працiвником та ро-ботодавцем виконуе зовншне застосування норм трудового права, осюльки суд е окремою органгацш-ною структурою, проте видаючи наказ про премш-вання працiвникiв апарату суду, голова суду здшс-нюе внутршне правозастосування.
Дал^ залежно вщ характеру владних повнова-жень суб'ект правозастосування можна подшити на таке, що базуеться на державнiй владi та таке, що здшснюеться на пiдставi адмЫстративно-господар-сько! влади роботодавця.
Ще одним крт^ем для класифiкацii правозастосування може виступати форма участi суб'екпв у його здшсненщ так можемо видшити правозастосо-вну дiяльнiсть, що повшстю здшснюеться одним суб'ектом (шдивщуальна) та комплексна, яка ввдбу-ваеться за участю декiлькох !! суб'екпв.
Перший вид правозастосування полягае у тому, що безпосереднш суб'ект правозастосування може самостшно вчиняти правозастосовнi дi! у повному обсязi, тобто для того, щоб здшснити увесь процес правозастосування вщповщному суб'екту не по-трiбна стороння допомога. Даний вид правозастосування реалiзують, наприклад, суди, трудовi арбiтражi, у рядi випадюв роботодавщ.
Комплексне правозастосування здшснюеться за участю кшькох його суб'ектiв. В якосп при-кладiв випадк1в такого виду правозастосування можна навести статтю 144 Кодексу законiв про працю, в якш записано, що заохочення застосову-ються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом пер-винно! профспiлково! органiзацi! (профспiлковим представником) щдприемства, установи, ор-ганiзацi! [4]. Чи стаття 43 КЗпП Украши, в якш за-крiплено, що розiрвання трудового договору з пщстав, передбачених пунктами 1 (крiм випадку лжввдацп пщприемства, установи, органiзацi!), 2-5, 7 статл 40 i пунктами 2 i 3 статтi 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою
виборного органу (профспшкового представника), первинно! профспшково! органзаци, членом яко! е працшник [4].
З приведеного видно, що фактично безпосеред-нш суб'ект правозастосування один - це роботода-вець, однак для того, щоб вш ми- здшснити увесь про-цес застосування норм трудового права йому потрь бна допомога шших суб'екпв, зокрема профспшкового органу. Зазвичай така допомога ви-ражаеться у вигляд! надання вщповщно! згоди на вчинення роботодавцем тих чи шших правозастосов-них дш по вщношенню до прац1вниюв.
Слад вщзначити, що наявшсть комплексного виду правозастосування характерне в основному для галуз! трудового права та вщносин, як1 воно регулюе. Загалом варто наголосити, що з нашо! точки зору ви-окремлення комплексного виду правозастосування мае досить умовний характер. Адже подекуди вияв-лення вол! (думки) профспшкового органу з приводу певних правозастосовних дш роботодавця мае для нього виключно рекомендацшних характер, тобто вш И може ! не враховувати пщ час застосування норм трудового права. У той же час наявшсть даного виду правозастосовно! д1яльносп мае досить суттеве практичне значения, оскшьки дозволяе профспшкам спостергати за законнктю дш роботодавця.
Дал!, правозастосовну д!яльн!сть у сфер! трудового права можна подшити на два види залежно вщ того, здшснюють суб'екти правозастосування у влас-них трудових правовщносинах, чи у правовщносинах в яких вони не е стороною. Тобто правозастосування може здшснюватись як суб'ектами, як1 е безпосеред-нми учасниками конкретних трудових правовщно-син - це власник щдприемства установи, органзаци чи уповноважений ним орган, так ! суб'ектами, як1 хоча ! не мае прямого вщношення до конкретних трудових вщносин, проте, здшснюючи правозастосовн! до по вщношенню до !х учаснишв, виконують так би мовити допом!жну, обслуговуючу роль. Другий вид правозастосування притаманний комк!ям по трудових спорах, трудовому арбпражу, судовим органам. Вони не е безпосередщм учасником тих чи шших трудових правовщносин та не виступають на сторон! аш роботодавця, ан пращвника. Ц суб'екти вступа-ють у д!ю лише тод!, коло ситуац!я, що склалася м!ж роботодавцем та прац!вником (прац!вниками) не може бути вир!шена самост!йно через !! складн!сть та (або) недостатн!сть правозастосовних повноважень у роботодавця. При цьому, суб'екти, що здшснюють правозастосування у чужих трудових вщносинах ма-ють керуватися виключно законом та спиратися на к-нуюч! фактичн обставини справи.
Також правозастосування можна класиф!кувати на п!дстав! такого критер!ю як виявлення вол!. Пра-возастосування - це вольова д!яльн!сть, яка зд!йсню-еться з шщативи певного суб'екта. Вщ так можемо вид!лити правозастосування з !н!ц!ативи того, по в!д-ношенню до кого воно зд!йснюеться. Так наприклад звертаючи до роботодавця з приводу працевлашту-вання людина тим самим виявляе бажання щодо вчи-нення по в!дношенню до не! в!дпов!дних правозасто-совних д!й, що супроводжують процес прийняття на роботу. Або, скаж!мо, звертаючись до роботодавця з
проханням про надання додатково! в!дпустки у зв'язку навчанням, пращвник також виступае шщ-атором застосування норм трудового права.
Сл!д наголосити, що прояв найманим прац!вни-ком !н!ц!ативи у т!й чи !нш!й форм! щодо вчинення по в!дношенню до нього правозастосування не озна-чае, що роботодавець одразу зобов'язаний !х вико-нати. Тобто прац!вник (чи можливий прац!вник) ви-являють свое бажання на реал!зацш сво!х тих чи ш-ших трудових прав, для цього в!н звертаеться до роботодавця, який у свою чергу розглядае ус! обставини ситуаци, та приймае ршення щодо необхщносп вчинення певних правозастосовних д!й.
Окр!м прац!вника шдоатором правозастосу-вання може виступати роботодавець. У цьому випа-дку безпосереднш суб'ект застосування норм трудового права може за власним бажанням (з власно! !н!-щативи) вчинити певн правозастосовн! дш. Так, наприклад, КЗпП Украши встановлено, за пору-шення трудово! дисципл!ни роботодавець може при-тягнути прац!вника до дисципл!нарно! в!дпов!даль-ност!. Отримавши в!д порушника трудово! дисцип-л!ни роботодавець самост!йно приймае р!шення про те застосовувати то нього один з вид1в дисциплшар-ного стягнення чи н!.
Зауважимо, що у деяких випадках правозастосування може шщшватися одшею з! сторш трудо-вих в!дносин, проте для його повно! реал!зац!! пот-ребувати обов'язково! згоди шшого суб'екта, який може бути як стороною зазначених в!дносин так ! ш. В якост прикладу можна навести норми статп 32 КЗпП Украши, в якш записано, що переведення на шшу роботу на тому ж пщприемств!, в установи орган!зац!!, а також переведення на роботу на !нше п!дприемство, в установу, орган!зац!ю або в !ншу мкцевкть, хоча б разом з щдприемством, устано-вою, органзащею, допускаеться тшьки за згодою прац!вника, за винятком випадюв, передбачених за-конодавством [4]. Зокрема власник або уповнова-жений ним орган мае право перевести прац!вника строком до одного м!сяця на !ншу роботу, не обу-мовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана пращвников! за станом здоровья, лише для вщвернення або лшвщацп насл!дк!в стих!йного лиха, еп!дем!й, еп!зоот!й, ви-робничих авар!й, а також !нших обставин, як! став-лять або можуть поставити п!д загрозу життя чи нормальш життев! умови людей, з оплатою пращ за виконану роботу, але не нижчою, н!ж середнш за-робгток за попередньою роботою [4].
Яскравою !люстрац!ею випадку, коли для здшснення правозастосування необхщна згода особи, що не приймае учасл у трудових вщносинах е необх!дн!сть отримання батьк!всько! згоди (чи особи, що !х замшюе) на укладання трудового договору з особою, яка не досягла вщповщного в!ку. За загальним правилом не допускаеться прийняття на роботу оаб молодше шктнадцяти роюв. Проте за згодою одного батьюв або особи, що його замшюе, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, як1 досягли п'ятнадцяти рошв. Для пщго-товки молод! до продуктивно! прац! допускаеться прийняття на роботу учшв загальноосвггшх шил,
професшно-техтчних i середшх спещальних нав-чальних закладiв для виконання легко! роботи, що не завдае шкоди здоровю i не порушуе процесу навчання, у вшьний вщ навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вшу за згодою одного з батьюв або особи, що його замшюе [4]. З викладе-ного чггко видно, що батьки особи, яка не досягла шiстнадцятирiчного вшу, не е стороною трудових правовщносин, оскшьки вони не мають iз робото-давцем н1яких взаемних трудових прав та обов'яз-к1в, проте без !хньо! згоди роботодавець не може завершит правозастосовний процес, а саме: видати наказ про прийняття на роботу неповнолiтньо! особи. Однак з моменту укладення трудового договору неповнолпш, тобто особи, що не досягли вiсiмнадцяти роюв, у трудових правовщносинах прир1внюються у правах до повнолпшх, а в галузi охорони працi, робочого часу, вщпусток та деяких iнших умов пращ користуються пшьгами, встанов-леними законодавством Укра!ни [4].
Отже розподл правозастосування на тi чи iншi види мае досить умовний характер, адже доволi часто один i той самий випадок застосування норм трудового права може вщноситись до рiзних вид1в залежно вщ того, що узято за критерш класифшаци. Проте розподш правозастосовно! д1яльносп на тi чи iншi види мае неабияке практичне значення, особливо у сферi наукового дослвдження правозастосування як явища. Адже пщ час класифiкацi! ми беремо за основу лише яюсь окремi ознаки (властивостi), що нас цжавлять та вщкидаемо як другорядщ (несyгтевi) усi iншi. А це у свою чергу дозволяе нам бшьше сконце-нтруватися на окремих випадках правозастосовно! дiяльностi, бшьш глибоко та ретельно вивчити !!, проаналiзyвати роль тих чи шших суб' екгiв у процеа !! здшснення, дослвдиш порядок та форми !! реалва-ци, визначити проблемнi аспекти, недолжи та колш!
що iснyють у сферi застосування норм трудового права тощо.
Бiблiографiчнi посилання
1. Новий фшософський словник / Уклад. О.О. Грицанов. Ки!в: Вид. В.М. Скакун, 1998. 896 с.
2. Волинка К. Г. Теор1я держави i права: Навч. посб. Ки!в: МАУП, 2003. 240 с. Бiблiогр.: С. 229232.
3. Кравчук М. В. Теор1я держави i права. Про-блеми теори держави i права: Навчальний поибник. - 3-те вид., змш, й доп.- Терношль: Карт-бланш, 2006.- 247с.
4. Кодекс закошв про працю вщ 10.12.1971 № 322-VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08.
5. Юридичш термши. Тлумачний словник/ За ред. В.Г. Гончаренка. 2-ге вид., стереотипне. Ки!в: Либвдь, 2004. 320 с.
6. Васильев С.В. Цившьний процес: Навчальний посбник. Харив: ТОВ «Одксей, 2008. 480 с.
7. Загальна теор1я держави i права: Навч. посiб. / 3-14 А.М. Колодш, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисен-ков та iншi; За ред. В.В. Копейчикова. Стер. вид. Ки!в:: Юршком 1нтер, 2007. - 320 с. - Бiблiогр.: с. 312.
8. Parshyn Yu. Approaches to the development of the complex method of expertise at enterprises / Yu. Parshyn, M. Parshyna, V. Yefimov // Philosophy, Economics and Law Review. - 2021. - Volume 1, no. 2. С. 68-77.
9. Legislative regulation of grounds for dismissal of an employee for committing a corruption or corruption-related offense. / Nataliy Obushenko, Yevhen Podorozhnii, Konstantyn Harbuziuk Oksana Plat-kovska //Amazonia investiga. Vol. 9. Num.26. Febrero 2020. С. 304-310.
