CC BY
704
Для оргашзаци контролю за дiяльнiстю державних шдприемств вико-ристовуються рiзноманiтнi форми. Зокрема, в одних кра!нах сформувалась багаторiвнева система управлiння державним сектором, у межах яко! держава здшснюе контроль через спецiальнi управляючi компанй. Для iнших кра!н, навпаки, характерним е безпосередня участь органiв державно! влади в уп-равлiннi такими шдприемствами. Дана система контролю за дiяльнiстю державних пiдприемств е характерною i для Укра!ни. В Укра!ш стратегiчнi шд-приемства контролюються вiдповiдними галузевими мiнiстерствами: Мшс-терством палива та енергетики, М1шстерством промислово! полiтики, Мшс-терством транспорту i зв'язку тощо.
Останнiм часом в Укра!ш прослiдковуеться тенденцiя до зменшення кiлькостi стратегiчних пiдприемств унаслiдок приватизаци. Зокрема, у Львiвськiй обл. кшьюсть стратегiчних пiдприемств у 2004 р. зменшилася по-рiвняно з 2000 роком майже у 2 рази (з 39 шдприемств до 16). В основному вщбулась приватизащя шдприемств нафтохiмiчно! галузi, машинобудування, приладобудування, добувно! промисловостi та iн. Дана тенденщя, як перед-бачаеться, мае позитивно вплинути на економшу кра!ни, оскшьки в основному цi шдприемства були малоефективними. Однак, беручи до уваги значш зловживання пiд час приватизаци, що виявилось пiсля Помаранчево! революций важлива роль для достовiрностi визначення фiнансового стану шдприемств вщграе система !х державного контролю.
Лггература
1. www.economics.com.ua
2. Постанова Кабшету М1н1стр1в Укра!ни "Перелш шдприемств, якi мають страте-пчне значення для економши 1 безпеки держави", затверджена 26.12.04.
3. www.student.kiev.ua
4. Яновский К. Размеры государственного сектора экономики. - Вопросы экономики, 2004,№ 8. - С. 25-44.
5. www.oecd.org
6. www.mts.gov.pl
7. www.ccmau.govt.nz
УДК330.341.2 О.М. Кукушкт - PisHeHCbHuU державний
гумамтарний утверситет
СУТН1СТЬ ПОНЯТТЯ "СТРАТЕГ1Я РОЗВИТКУ тДПРИеМСТВА"
Еволющя тлумачення поняття "стратегия" зарубiжними та вiтчизняними науковця-ми. Видшено структурнi елементи та проведено порiвняльний аналiз, на 0CH0Bi якого сформульовано авторське визначення даного поняття. Вивчено взаемозв'язок понять "стратегiя", "розвиток" та визначено сутнiсть поняття "стратегия розвитку пiдприeмства".
O.M. Kukushkin - Rivne State Humanitarian University The essence of the enterprise development strategy notion
The evolution of the strategy notion interpretation given by the foreign and domestic authors is investigated. The structural elements of these definitions are distinguished and on the basis of their comparative analysis the author's definition of this notion is formulated. The correlation of the notions of strategy and development is discovered and the essence of the enterprise development strategy notion is defined.
У процесi розвитку ринково1 економiки в Украш перед вiтчизняними тдприемствами постае проблема вибору прiоритетних напрямкiв дiяльностi. Пщприемства, якi змогли вирiшити завдання виживання у конкурентному се-редовишд, одержали можливiсть та одночасно постали перед потребою фор-мування стратеги подальшого розвитку.
Стратегiчний менеджмент виник на початку 60-х рр. ХХ ст. Його основоположниками були: А.Д. Чандлер, К.Р. Ендрюс, Ж. Бовер, К.Р. Крютенс, I. Ансофф та ш. Подальший розвиток ще1 стратепчного менеджменту спосте-рiгаемо у працях М. Портера, А. А. Томпсона та А. Дж. О^кленда, К. Омайе, П. Друкера, Б. Карлоффа, Г. Мшцберга, К. Боумена та ш. авторiв.
Розгляд щей стратепчного менеджменту активно продовжувався ро-сшськими вченими, серед яких варто видшити Н.В. Шеховцеву, О.О. Вixансь-кого, Р.А. Фатхутдшова, В.О. Ефремова. Вагомий внесок у теорш стратепчно-го менеджменту здшснили також вiтчизнянi вчеш, зокрема, З.Е. Шершньова, О.В. Оборська, А. Наливайко, В. Колпаков, Н.В. Куденко, В.Ф. Оберемчук, В.А. Васильченко, T.I. Ткаченко, 1.А. Бланк, В.А. Белошапка, Г.В. Загорний та ш.
Незважаючи на потужний науковий доробок впчизняних та зарубiж-них авторiв у галузi стратегiчного управлiння та наявшсть рiзнобiчних тлума-чень, щодо поняття "стратепя", залишаеться неконкретизованим поняття "стратепя розвитку пiдприемства". Тому вважаемо необхщним переосмис-лення наявних напрацювань та здiйснення розробок чiткого визначення заз-наченого поняття.
Таким чином, завданнями дано1 статтi е:
• дослщження еволюцп тлумачення поняття "стратепя" у заруб1жнш та в1тчиз-нянш науковш л1тературц
• вивчення тдход1в до тлумачення поняття "розвиток тдприемства" та взаемозв'язку м1ж стратепею i розвитком;
• визначення змiсту поняття "стратегiя розвитку тдприемства".
Олово "cmpame8id" походить вщ древньогрецьких слiв "stratos" - "ар-mîm" та "agoS" - "я керую". Вщповщно, поняття "стратепя" первинно тлума-чилося як мистецтво або наука ведення военних дш. Свiдченням цього е дав-ньокитайський трактат про вшськове мистецтво "Оунь-Цзи", датований п'ятим столiттям до нашо1 ери [13, с. 23]. На початку 60-х рр. ХХ ст. дане поняття почало вживатись у сферi управлшня. Першим науковим доробком у цьому напрямку стала праця А.Д. Чандлера "Стратепя i структура". 1сторич-ний розвиток основних пiдходiв науковщв до визначення поняття "стратепя" з позицш менеджменту представлений у таблищ.
Аналiзуючи наведеш визначення сутностi поняття "стратепя", в ix структурi можна визначити наступнi елементи: 1) базове поняття або дiя; 2) шструменти реалiзацiï стратегiï; 3) результат реалiзацiï (табл.).
На основi подальшого аналiзу структури визначень поняття "стратепя" можна зробити висновок, що автори подають такi варiанти формулюван-ня його базового поняття: 1) набiр правил для прийняття ршень - I. Ансофф; 2) ди, модель дш, програма дiй - Б. Карлофф, В.А. Васильченко, Т.1. Ткаченко, В.Ф. Оберемчук, М. Портер; 4) детальний всебiчний комплексний план -
Табл. Еволющя визначень попяття
Перюд Автор Визначення поняття " страте пя" Структура визначення
базове поняття або д1я шетрументи реал1зацп результат реал!заци
1 2 3 4 5 6
ЗарубЬкш B4CHÍ 1960-х рр. А.Д. Чандлср Визначення основннх довгострокових цшей шд-приемства, адаптация курс ¡в дш та розмицення рссур-с!в, необхщних для досягнення цшей [14, с. 1 Визначення основннх довгострокових цпей шдпри-емства Адагттащя курав дш га роз-мщення pecypciB Досягнення цшей
1. Ансофф Наб1р правил для принняття р!шень. якими оргашза-щя керусться у св01Й даяльносп. Виб1р напрямку маибутнього зростання. визначення можливостсй та ресурав компанп, можливостсй та загрози вщ чов-шшнього середовиша. Призначено для оптим1эащ1 довгостроково! норми прибутку [1, с. 165, 273). Наб1р правил для прпйиятгя ршень. якими оргагазащя ксрусться у св01й д!яльност! Bn6ip напрямку маибутнього зростання, визначення можливостсй та pccypciB компа-híí, можливостей та загрози вш зовшшнього середовнща Оптнмпащя довгостроково! норми прибутку
ЗарубЬкт B4CHÍ 1970-х рр. К,Р, Евдрюс В становления ¡деально! анал1тично1 мети, для досягнення яко1 здшснюсться ¡дентш|мкащя складових: ринков их можливостей тдприемства, його загально! компетенцп та ресурс! в, влас них цш ноете й та праг-нень. шдтвердження зобов'язань щцприемства перед суспшьством та його членами [14, с. 18]. Встановлення ¡деально! аналогично! мсти 1дентнф!кашя складових: ринков их можливостей пщ-приемства, його загально! компетенцп та рссурс!в. влас-них шнностей та прагнень. п!дгвердження зобов'язань пщприемства перед суспшьс-твом та його членами Досягнення мети
Заруб ¡жш B4CHÍ 1980-х рр. А. Стр1кленд. А. Томпсон План управления шдприемством, спрямованнй на зм1цнення його позицш, задоволення потреб спожи-вач(в 1 досягнення поставленах цпей [18. с. 11[. План управл!ння шдприемством - Досягнення поставлених щлей
М, Портер Наступальш чи оборони! ди, спрямоваш на створення стшкого становища в галузг, з мегою уешшного по-долання п'яти чинниыв конкуренци 1. отже. гаранту -вання максимально! в1дцач1 ви кагата ловкладень ф1р-ми [16. с, 511. Наступальш чи оборонга дп Усшшне подолання п'яти чинниклв конкуренш'! Гаранп вання максимально! в1ддач> в!д каш-таловкладенъ ф1рми, створення стшкого становища в гату'и
М. Мсскон. М. Альберт. Ф. Хедоур! Детальннй усеб!чний комплексиин план, призиачс-ний дня реалЬацп мкй' органпацн 1 досягнення цшей 112, с. 6961. Детальннй усеб1чний ком-плексний план - Реалгащя мши оргашза-и1'11 досягнення мети
ЗарубЬкт B4CHÍ 1990-2000-х рр. Б. Карлофф Узагальнена модель дш, необхвдних для досягнення поставлених цшей шляхом ко орд и наци та розподшу ресурс!в компанп [8. с. 1481. Узагальнена модель дш Координащя та розподш ре-сур ci в компанп Досягнення поставлено! мети
П. С. Дойль Комплекс прийнятих менеджментом р!шень щодо рочмщення ресуршв гадприемства ! досягнення довгострокових конку ре нтних пере ваг на галъовнх ринках [6, с. 36]. Комплекс прийнятих менеджментом ршень Розмщсння ресу рс i в гадприемства Досягнення довгострокових конкурентних переваг на цшъових ринках
и
PS о
PS SS
SS
s
Cd №
sa
a
Cd
о" о
Cd
о о»
£ О
PS о
п
к
п
bJ К> OJ
1 2 5 4 5 6
PociiicbKi вчеш 1990-2000-х pp. H.B. Шеховцева Система установок 1 заход1в, спрямованих на довго-термшове зм!цнсння конкурентно! позици гадприемсгва в межах встановлено! мгсп [21, с. 39). Система установок! заход ¡в - Довготермшове змщ-нення конкурентно! позици гадприемсгва в межах встановлено! лис!!
О.С, BixaHCbKiifl Довгостроковий яысно визначений напрямок розвитку оргашзаци, що вноситься до сфери, засоб!в 1 форм п дшльност!. системы взаемовщносин всередиш орти-'зад!Г. а також и позици у навколишньому середовищ, що веде оргашзашю до п шлей [5. с. 88]. Довгостроковий яысно виз-начеиий напрямок розвитку оргашзаци Засоби 1 форми дыльност!. система взаемовщносин все-редиш оргашзаш!, а також Г! позншя у навколишньому середовищ! Досягнсння мети оргашзаци
P.A. Фатхутдшов Програма. план, генеральной курс суб'екга управлш-ня з досягнсння ним стратепчнихшлей [19, с. 7]. Програма, план, генераль-ний курс суб'екта управшння - Досягнення страте пчно! мети
ЕИтчизня-Н1 ВЧСН1 1990-2000-х pp. З.Е. Шершньова, C.B. Оборська Довгостроковш! курс розвитку ф1рми. споаб досягнсння шлей, яы вона визначае дтя себе, керуючись власни-ми м1ркуваннями у межах свой полпики [20. с. 118], Довгостроковий курс розвитку ф!рми - Розвнток ф!рми; досягнення мети
А. Начивайко Встановлений та переглядуваний наб1р на прямы в д!-яльност! (мети та способ!в ц досягнсння) для забезпе-чення поновлювано! вщмггиосп та прибугковосп [14, с. 231. Встановлений та перегляду-ваний набф напрямыв д1-яльносп (цшей та способ!в 1х досягнення) - Забезпечения поновлювано! в!дм!тност! та прибит ко воет!
В. Колпаков Функцюналъний час¡6 оргашзаци дояльност! людей 1 розподалу ресурав. шо дае змогу досягти страте пч-но1 мети [9, с. 42|. Функщональний заыб Оргашзацк дояльност! людей ! розподш ресурав Досягнсння стратегга-нпх цшей
Н.В. Куденко Координуючий. об'еднуючий фактор м!ж шля ми та ресурсами ф!рмн [10, с. И]. Координуючий. об'еднуючий фактор м!ж шлями та ресурсами ф!рмп Координац!я ресурс! в Досягнення цшей
В.Ф. Обсрсмчук Програма дш, що визначае розвнток <|ирмн, 1 випо-в1днс управ.шння, а також досягнення поставдених щ-лсй. визначення перспектив них ориентир! в д1яльност1 гадприемсгва на основ! ощнювання ного потеншйних можливостсп 1 прогнозувакня розвитку зовншшього середовнща [15, с. 12К]. Програма дш, визначення псрспсктнвннх ориентир ¡в д1яльност1 гадприемсгва Ошнювання потеншйних можливостеп гадприемсгва! прогнозування розвитку зов-га шньо го середовнща Розвнток ф!рми; досягнсння поставлсних цшей
В.А. Василъчснко. T.L Ткаченко Яысно виз на че на, уза га льне на модель довгостроковнх дШ оргашзаци, що необхино здайснитн для досягнсння поставлених цшей за допомогою розподгту 1 коордннацй' с во 1х ресурав |4, с. 366]. Яысно виз на че на. у за га льне на модель довгостроковнх дш Розподш! коордннащя ресурав орган! чацИ Досягнення поставлених ц!лей
I.A. Бланк Формування системи довгостроковнх цшей д!яльнос-т] гадприемсгва 1 вибору найбшьш сфективних шля-х!в IX досягнсння [3, с 29| Система довгостроковнх щ-лей д[яльност1 гадприемсгва Внб!р найбшьш сфективних ш.лях!в досягнсння шлей Досягнення щлей
В.А. Белошапка. Г.В, Загорний Довгостроковий яысно визначений напрямок розвит-ку оргашзаци [2[. Довгостроковий яысно визначений напрямок розвитку - Розвнток оргашзаци
И
PS о
Cd
ю о о
*J\
•Jt к)
М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоур^ Р.А. Фатхутдшов, А. Отр^енд, А. Томпсон; 5) комплекс прийнятих ршень - П.О. Дойль; 6) система установок i за-ходiв - Н.В. Шеховцева; 7) довгостроковий яюсно визначений курс, напрямок розвитку оргашзаци - О.О. Вiханський, З.Е. Шершньова, О.В. Оборська, В.А. Белошапка, Г.В. Загорний; 8) набiр напрямюв дiяльностi - А. Нали-вайко; 9) функщональний заЫб - В. Колпаков; 10) координуючий фактор -Н.В. Куденко; 11) система довгострокових цшей - 1.А. Бланк.
Базова дiя трапляеться у визначеннях А. Д. Чандлера та К.Р. Ендрюса на раншх етапах розвитку теорiï стратепчного менеджменту i формулюеться як "процес визначення довгострокових цiлейм або "встановлення щеально1* аналiтичноï мети".
Пiд шструментами реалiзацiï стратегiï бiльшiсть авторiв розумдать вибiр напрямкiв та адаптацiю курЫв дiй щодо розмiщення, розподiлу та коор-динацiï ресурсiв пiдприемства, враховуючи позицiï у навколишньому середо-вишд. Варто зазначити, що у рядi визначень, зокрема, М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоур^ Н.В. Шеховцево1', Р.А. Фатхутдiнова, З.Е. Шершньово1' та О.В. Оборсько1', А. Наливайка, В.А. Белошапки та Г.В. Загорного, даний структурний елемент вiдсутнiй.
Щодо третього елементу структури визначення поняття "стратегiя", -результату реалiзацiï, - формулювання авторiв роздiлились на три групи. Перша група авторiв, зокрема, А.Д. Чандлер, А. Отржленд, А. Томпсон, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоур^ О.О. Вiханський, Р.А. Фатхутдшов, В. Колпаков, Н.В. Куденко, В.А. Васильченко, Т.1. Ткаченко, 1.А. Бланк, -визначають його як досягнення цшей.
Представники друго1' групи авторiв, такi як I. Ансофф, М. Портер, П.О. Дойль, Н.В. Шеховцева, А. Наливайко, визначають результат реалiзацiï стратеги як оптимiзацiю довгостроково1' норми прибутку, змiцнення позицiй шдприемства, задоволення потреб клiентiв, максимальну вщдачу вiд кашта-ловкладень або змщнення довгострокових конкурентних переваг на цшьових ринках.
I третя група авторiв, зокрема, З.Е. Шершньова, О.В. Оборська, В.Ф. Оберемчук, В.А. Белошапка, Г.В. Загорний формулюють результат ре-алiзацiï стратегiï як розвиток органiзацiï. На нашу думку, саме цей шдхщ до визначення результату реалiзацiï стратеги варто вважати найбшьш змютов-ним, оскшьки досягнення цiлей можна розглядати як процес розвитку шдприемства, а результати реалiзацiï стратеги, окреслеш другою групою авто-рiв, можна вважати окремими характеристиками цього процесу. Таким чином, можна зробити висновок, що, як би не був сформульований результат реалiзацiï стратеги, будь-яка стратепя шдприемства орiентована на забезпе-чення його розвитку.
На основi проведеного аналiзу поняття "стратепя" можна визначити як довгостроковий план, що мютить управлшсью ршення щодо вибору цшей та напрямюв дiяльностi i моделi дiй стосовно розмщення, розподiлу та коор-динацiï ресурЫв пiдприемства для забезпечення його розвитку.
Розглядаючи змiст поняття "розвиток", Л.Г. Мельник визначив його як незворотну, спрямовану, закономiрну змшу системи на основi реалiзацп внутрiшньо притаманних ш механiзмiв самооргашзаци [11, с. 23]. Таким чином, основними властивостями розвитку е незворотнiсть, спрямованiсть, за-кономiрнiсть, а також впорядкованiсть та активна роль внутршшх мехашз-мiв самооргашзаци [11, с. 19-23].
Поняття "розвиток оргашзаци" починае розглядатися у науковш л^е-ратурi у 1950-х рр. У той час оргашзацшний розвиток вважався специфiчною стратегiею системних змш, спрямованою на пiдвищення ефективностi дiяль-ностi оргашзаци за рахунок удосконалення управлiння оргашзацшними про-цесами, структурами i культурою. У 60-70-х рр. ХХ ст. вивчення оргашза-цшного розвитку фокусувалось на удосконаленнi внутршнього функцюну-вання оргашзаци шляхом покращення комушкацш, уточнення оргашзацшних ролей, створення команд тощо. Органiзацiя розглядалась як вiдкрита система у взаемоди з И середовищем, але основнии наголос робився на удос-коналенш дiяльностi саме оргашзаци та И шдсистем. У 1980-х рр. поняття "оргашзацшний розвиток" тд впливом загострення конкуренци, розвитку ш-формацшних технологш, полiтичних та економiчних змiн набуло нового змюту. Основними його складовими починають виступати: мiсiя, ключовi принципи, бачення, стратепя оргашзаци. Оргашзацшний розвиток розгля-даеться як "набiр стратегш, щнностей, технологш, спрямованих на плановаш змiни в оргашзаци..., iз метою кращого узгодження можливостей оргашзаци та поточних i очiкуваних вимог И оточення" [22, с. 77].
Серед сучасних вiтчизняних авторiв варто видшити визначення оргаш-зацшного розвитку 1.Р. Сухорсько!, яка розглядае його як систему планованих внутрiшнiх оргашзацшних заходiв, спрямованих на оптимiзацiю функщону-вання оргашзаци щодо наявних та очшуваних станiв И оточення [17, с. 263].
Аналiзуючи зазначенi визначення понять "стратепя" i "розвиток", можна прослщкувати тюний взаемозв'язок мiж ними. З одного боку, вчет, що дослiджують проблеми стратегiчного управлiння, розглядають розвиток як результат ре^заци стратеги. З шшого боку, вченi, як розробляють те-орiю оргашзацшного розвитку, визначають стратегiю як iнструмент забезпе-чення розвитку пiдприемства. У даному контекст можна погодитися з В.С. Сфремовим, що стратегiя формуе бачення майбутнього розвитку [7, с. 4].
На шдприемствах, в яких стратепя функщонування вщсутня або не-чггко сформульована, розвиток носить еволюцшний характер. Вщповщно, у компанiях, що ддать згiдно iз стратегiчним планом, розвиток вщбуваеться ре-волюцшно. Г. Мшцберг зазначав, що стратегiчне управлiння мае мюце лише в тих оргашзащях, якi готовi йти на революцшш змiни [13].
Таким чином, стратепчне управлiння надае оргашзаци спрямованостi розвитку, але перюдично призводить до оргашзацшних криз. Л. Грейнер сформував модель розвитку оргашзаци через послщовшсть кризових точок. Вш видшив п'ять стадш оргашзацшного розвитку, якi вiдокремлюються мiж собою оргашзацшними кризами. Шлях шдприемства з одте1 стади розвитку в шшу лежить через подолання вщповщно1 кризи даного перехiдного перiоду.
Основними стадiями розвитку органiзацiï е: розвиток, що базуеться на твор-чостi; розвиток, що базуеться на керiвництвi; розвиток, що базуеться на деле-гуванш; розвиток, що базуеться на координаци, та розвиток, що базуеться на сшвпращ. У процесi переходу мiж зазначеними стадiями розвитку компанiя повинна подолати кризу лщерства, кризу автономи, кризу контролю, кризу кордонiв, кризу довiри. Зазначенi стадiï розвитку оргашзаци формують лопч-но завершений цикл розвитку, який повторюеться. Теорiя оргашзацшного розвитку, запропонована Л. Грейнером, шдводить до думки, що всi змши в органiзацiï е запрограмованими. Опочатку оргашзацшш змiни обумовленi ви-бором стратепчного напрямку. Даш вiдбуваеться конкретизащя функцiй i структури управлiння шдприемства, а згодом - децентрашзащя. Наступним кроком е необхщшсть розвитку внутршньо-оргашзацшно1" кооперацiï та ко-ординацiï дiяльностi [7, с. 8-11].
Отже, розглянувши змiст понять "стратегiя" та "розвиток", можна зро-бити висновок, що вони тюно пов,язанi мiж собою. На нашу думку, стратепя розвитку шдприемства може бути визначена як довгостроковий план, який мютить комплекс ршень щодо вибору напрямку розвитку шдприемства, визначення його основних цшей, а також моделi дш щодо формування та ефек-тивного використання його потенщалу i дае можливють створення сприятли-вих внутршшх та зовтштх умов для усшшного подолання основних стадiй розвитку.
Розвиток оргашзаци е незворотшм процесом, i необхщшсть змiн рано чи шзно виникае незалежно вiд того, яко1' iдеологiï розвитку дотримуеться органiзацiя, яка парадигма управлшня визначае прiоритетнi напрямки ïï фун-кцiонування. Однак, вщ того, як будуть здiйснюватися змши, залежить ефек-тивнiсть функцiонування оргашзаци та ïï юнування в цшому.
1снування та розвиток пiдприемства у сучасних умовах зумовлюе не-обхщшсть використання основних положень стратегiчного менеджменту i формулювання чгг^' стратегiï розвитку. Вибiр визначальноï стратегiчноï мо-делi розвитку пiдприемства мае вiдбуватися з врахуванням стади його життевого циклу.
Лггература
1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - ОПб.: Питер, 1999. - 416 с.
2. Белошапка В.А., Загорный Г.В. Отратегическое управление: принципы и международная практика. - К.: Абсолют-В, 1998.
3. Бланк И.А. Торговый менеджмент. - К. : Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. - 408 с.
4. Васильченко В. А., Ткаченко Т.1. Огратепчне управлшня: Навч. поабник. - К.: ЦУЛ, 2003.
5. Виханский О.С. Отратегическое управление: Учеб. пособие. - М.: Гардари-ки. 1999. - 296 с.
6. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. - ОПб.: Питер, 1999. - 560 с.
7. Ефремов В.С. Отратегическое управление в контексте организационного развития// Менеджмент в России и за рубежом. - 1999, № 1. - О. 3-13.
8. Карлофф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы. - М.: Экономика, 1991.
9. Колпаков В. Концептуальные основы стратегии управления// Персонал. - 2002, № 3. - О. 38-44.
10. Куденко Н.В. Стратепчний маркетинг: Навчальний поабник. - К.: КНЕУ, 1998. - 152 с.
11. Мельник Л.Г. Фундаментальные основы развития - Сумы.: ИТД "Университетская книга", 2003. - 288 с.
12. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1998. - 704 с.
13. Минцберг Г., Альстренд Б., Лемпел Д. Школы стратегий. - СПб.: Питер, 2000. - 336 с.
14. Наливайко А. Теор1я стратегш пщприемства. Сучасний стан та перспективи розвитку: Моногр. - К.: КНЕУ, 2001. - 227 с.
15. Оберемчук В.Ф. Стратегия пщприемства: Короткий курс лекцш. - К.: МА-УП, 2000. - 128 с.
16. Портер Майкл Е. Стратегия конкуренци: Пер. з англ. - К.: Основи, 1997. - 390 с.
17. Сухорська У.К. Маркетингов1 стратеги розвитку пщприемства: сутнють, значения, класифшащя// Науковий вюн.: Зб. науково-техшчних праць. - Льв1в: Укра'шський держав-ний люотехшчний ушверситет. - 2002, вип. 12.8. - С. 259-263.
18. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебн. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. - 1998. - 576 с.
19. Фатхутдинов РА. Стратегический менеджмент - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
20. Шершньова З.С., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратепчне управлшня: Навч. - метод. поаб. для самостшного вивчення дисцитни. - К.: КНЕУ, 2001. - 232 с.
21. Шеховцева Л.С. О некоторых понятиях стратегического управления// Менеджмент в России и за рубежом. - 2002, № 6. - С. 34-41.
22. Porras J., Silvers R. Organization Development and Transformation// Annual Review of Psychology - 42. - 1991. - P. 51-78._
УДК 330.341.2 Магктр Р.А. Кушваха1 - Львiвська КА
ЕФЕКТИВШСТЬ - ОДНА З НАЙВАЖЛИВ1ШИХ КАТЕГОР1Й В ЕКОНОМ1Ц1 ТА II ЗНАЧЕННЯ В ПРОЦЕС1 ГОСПОДАРЮВАННЯ
Розглядаеться ефектившсть, як одна з головних категорш в економщь Ефектившсть - це вiдносна величина, що характеризуе результатившсть будь-яких затрат. Ефект - це результат будь-якого заходу, який найчаспше виражаеться певною гро-шовою сумою (прибуток пщприемства, нацюнальний дохiд).
Magister R. Kushvakha - Commercial Academy of Lviv
Efficiency - one of major categories in economy and its value in the process
support of economy
The efficiency considers in this article, as one of main categories in economy. An efficiency - is a relative size, that characterizes effectiveness of any expenditures. An effect - is a result of any action which frequent all expresses by the definite money sum (enterprise profit, national income).
В економ1чнш наущ та господарськш практищ дуже важливою кате-гор1ею виступае ефектившсть. В економ1чнш енциклопеди наведено таке визначення: "Ефектившсть - це здатшсть приносити ефект, результатившсть процесу, проекту тощо, як визначаються як вщношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат".
Водночас шд термшом "ефект" ми розум1емо результат, наслщок змь ни певного об'екту шд впливом зовшшшх та внутршшх чинниюв. Якщо про-
1 Наук. кер1вник: доц. О.1. Ященко - Льв1вська КА
