CC BY
61
7. Коршунова Н. Л. Проекты и прожекты в педагогике / Н. Л. Коршунова // Педагогика. - 2003. -
№ 5. - С. 4-9.
8. Козлов И. Ф. Педагогический опыт А. С. Макаренко / И. Ф. Козлов. - М.: Просвещение, 1987. - 185 с.
9. Колесникова А. И. Педагогическое проектирование: учеб. пособие для высших учеб. заведений /
И. А. Колесникова, М. П. Горчакова-Сибирская; под. ред. И. А. Колесниковой. - М.: Академия,
2005. - 298 с.
10. Новий тлумачний словник украшсько! мови: у трьох томах / Укл: В. Яременко, О. Слшушко. -
Вид. 2-ге, виправ. Т. 1. - К.: Вид-во «АКОН1Т», 2003. - 926 с.
11. Яковлева Н. О. проектирование как педагогический феномен / Н.О. Яковлева // Педагогика. - 2002.
- № 6. - С. 6-10.
УДК 37.042 : 37.036
О. В. ОМЕЛЬЧУК
СУТШСНО-ЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ1З ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ТЕХНОЛОГ1ЧНИХ ЗД1БНОСТЕЙ ШКОЛЯР1В
np0aHani30eaH0 проблему розвитку творчих 3di6Hocmeü старшокласниюв в умовах профтьног технологiчноi тдготовки. Обгрунтовано, що в цьому процеЫ забезпечуеться спрямоватсть учтв на майбутню профестну дiяльнiсть творчого характеру. Доведено важливкть розвитку творчих здiбностей старшокласниюв у середовищi, в якому поеднуеться самоосвта з творчою дiяльнiстю, та ic^e спiвтворчiсть суб'ектiв освтнього процесу.
Ключовi слова: розвиток, здiбноcтi, творчкть, творча оcобиcтicть, творчi здiбноcтi, профтьне навчання, технологiчнa тдготовка.
А. В. ОМЕЛЬЧУК
СУЩНОСТНО-ЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ТВОРЧЕСКИХ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ СПОСОБНОСТЕЙ ШКОЛЬНИКОВ
Анализируется проблема развития творческих способностей старшеклассников в условиях профильной технологической подготовки. Обосновывается, что в этом процессе обеспечивается ориентация учеников на будущую профессиональную деятельность творческого характера. Отмечается важность развития творческих способностей старшеклассников в среде, в которой сочетается самообразование с творческой деятельностью, и существует сотворчество субъектов образовательного процесса.
Ключевые слова: развитие, способности, творчество, творческая личность, творческие способности, профильное обучение, технологическая подготовка.
О. V. OMELCHUK
ESSENTIAL AND LOGICAL ANALYSIS OF THE PROBLEM OF DEVELOPMENT OF PUPILS' CREATIVE TECHNOLOGICAL ABILITIES
The article deals with the problem of senior pupils' creative ability training during professional technology preparation. We prove that the development of creative abilities during the process of professional technology training is simultaneously a factor and a reason that provide pupils' orientation on future professional creative activity. We also state that senior pupils' creative abilities development in surroundings is the most important feature, because it correlates with self-education and different types of creative activity and also with cooperative creativity of educational process members.
Keywords: development, ability, creativity, creative personality, professional education, technology training.
Перетворення, що ввдбуваються в сощальному житп суспшьства, розширюють можливосп прояву особиспсних якостей творчо! людини. Ниш значно зросла сощальна та професшна ввдповвдальшсть кожно! людини за свою долю. Особиспсть, яка здатна перебороти
труднощi i, отже з одного боку, знайти власне сощальне i професiйне мiсце, а в разi необхiдностi, з iншого боку, створити його, виявляючи волю й актившсть, е об'ектом вивчення фшософш, соцiологiв, психолога i педагогiв.
Вивчення проблеми творчостi мае багатовiкову юторш та рiзнi аспекти: фiлософський -формування i розвиток здiбностей за допомогою оволодшня матерiальною i духовною культурою; психолопчний - дослiдження психолопчних основ здiбностей; педагогiчний -визначення шляхiв i засоб1в розвитку особистосп, И творчих здiбностей, вплив педагопчних дiй на особистiсть у процес навчання.
Рiзними аспектами дослiдження теорп творчост займалися В. Андреев М. Бахтш, М. Бердяев, В. Бiблер, Д. Богоявленська, А. Брушлинський, Г. Батищев, Л. Виготський, I. Волощук, Б. Кедров, А. Коршунов, О. Лук, В. Моляко, Я. Пономарьов, А. Шептулш, В. Шинкарук, А. Шумшн та iн.
Теорiя здiбностей як комплексу iндивiдуально-психологiчних властивостей i якостей особистостi, що е умовою виконання пе! чи шшо! дiяльностi, представлена у наукових розвiдках багатьох ввдомих психологiв: Б. Ананьева, К. Гуревiча, В. Дружинiна, О. Ковальова, В. Крутецького, Н. Лейтеса, В. Моляко, К. Платонова, В. Роменця, Б. Теплова та ш. Вони здебшьшого визначають три основних ознаки здiбностей, як1: 1) вiдрiзняють одну людини вiд шшо!; 2) мають вiдношення до успiшностi виконання певно! дiяльностi; 3) не зводяться до наявних у людини знань, умшь i навичок, однак можуть пояснити легшсть i швидкiсть !х набуття [12, с. 35].
Мета статп - з'ясувати особливоси процесу розвитку творчих здiбностей старшокласнишв в умовах профшьно! технолопчно! пiдготовки, що забезпечуе зорiентованiсть учнiв на майбутню професшну дiяльнiсть творчого характеру.
Розглянемо бшьш докладно сутнiсть понять «творчють» i «творча особиспсть», а також важливi якостi, що !х характеризують, - творчi здiбностi i творчу актившсть.
Початковим етапом творчо! дiяльностi е виявлення суперечност та визначення творчого завдання. Варто зазначити, якщо на цьому етапi творчо! дiяльностi школярi використовують аналiтичнi здiбностi, базовi знання й умiння, творчий потенцiал, то подальшi кроки напряму залежать ввд творчих здабностей, цiннiсних орiентацil, морально-гумашстичних якостей особистостi. У цьому сена В. Моляко зазначае: «Творчють важлива сама собою як створення нового, орипнального, також, важлива i як стимулятор дiяльностi, що сприяе розвитку шзнавально! сфери i розвитку особистосп загалом» [9, с. 7].
Здатшсть особистостi до творчого саморозвитку залежить вiд ступеня прояву творчо! активности а, отже, вiд прагнення людини до дп, прояву власних здiбностей, задоволення потреби в трансформацi! та творенш само! себе. Аналiз лтаратурних джерел свiдчить про розма!ття ощнок, думок, спроб тлумачення феномена творчо! дiяльностi. Особливий iнтерес становлять до^дження, що дають можливiсть для обгрунтування i побудови психолого-педагогiчно! роботи з учнями з метою розвитку !хшх творчих здiбностей i творчо! активность
1снують двi тенденцi! в розумшш творчо! активностi. В одному випадку вона трактуеться як синошм будь-яко! розумово! дiяльностi взагалi, а з шшого боку, активнiсть - це мiра взаемодi! суб'екта з об'ектом. На думку Д. Богоявленсько!, мiрою активност1 може бути шщатива, тобто продовження розумово! дiяльностi за межами ситуативно! заданосп, яка не зумовлюеться практичними проблемами, зовнiшньою або суб'ективно негативною оцiнкою роботи. Творча актившсть - суто особиспсна властивють, еднiсть пiзнавальних i мотивацiйних чиннишв [2, с. 24].
Психолог Г. Костюк визначав два рiвнi дп особистостi: 1) дi! особистостi на рiвнi соцiального iндивiда, коли дiяльнiсть зумовлена поставленою метою та прогнозованим результатом; 2) дi! творчо! особистосп, коли результат завжди ширший за поставлену мету (у цьому випадку дiя породжуе нову мету) [6, с. 72].
1снують три яшсш рiвнi активност1: 1) стимулювально-продуктивний або пасивний, коли людина залишаеться у межах заданого чи шту!тивно знайденого способу дп; 2) евристичний, коли людина, маючи достатньо надшний спосiб вирiшення проблеми, продовжуе аналiзувати склад i структуру свое! дiяльностi, тобто виявляе певний рiвень активносп, який призводить до вiдкриття нових способiв розв'язання; 3) креативний, коли виявлена суб'ектом емпiрична
закономiрнiсть стае для нього не евристикою, а самостшною проблемою, заради вивчення яко! вiн готовий припинити запропоновану ззовнi дiяльнiсть, почавши шшу, мотивовану вже зсередини. Креативний рiвень активностi вiдповiдае теоретичним ввдкриттям у науцi [3, с. 84].
Спектр чиннишв, що впливають на прояв креативних властивостей особистостi, дуже широкий. Тому креативнiсть адекватно розглядати як властивють, що будуеться за принципом умовно! ймовiрностi: «якщо... - то ...», тобто як властивiсть, яка формуеться у процесi навчання та виховання особистостi [4, с. 36]. Звщси, у контекст дослвдження цiкавою виявляеться проблема - як можна навчити творчосп та як и розвинути.
На рис. 1 представлений перелш якостей творчо! особистосп, зумовлений наявнiстю дивергентного (творчого) мислення. У педагогiчнiй психологii' його завжди вiдрiзняють вiд репродуктивного (вiдтворювального) мислення i вiдповiдноi' уяви, коли особиспсть засвоюе готовi знания з наступним !х вiдтворенням.
Рис. 1. Якостi творчоI особистостi. Основнi показники розумового розвитку - це багатий запас, системшсть знань, набуття ращональних прийомiв розумово! дiяльностi. Розумiния навчання як нагромадження знань й одночасне оволодшня способами оперування цими знаннями швелюе суперечнiсть мiж процесами навчання i творчого розвитку.
Дослiдження проблеми розвитку творчо! активност iстотно збагатила структура творчого iнтелекту, розроблена Р. Мейт. Теоретично вiн, не претендуючи на видшення всiх можливих чинниюв iнтелекту, виокремлюе два з них: складност та цiлiсностi, вказуючи, що вони спшьно е як аспектам процеав мислення. Перелiк чинниюв характеризуе форму штелекту. За даними Р. Мейт, розрiзняють п'ять типових профшв: творчий, рiвномiрно розвинутий, формально-лопчний, образно-конкретний, аналiтичний. Аиалiз структури творчого штелекту дае можливють зробити такi висновки: творчий iнтелект е iнтелектом поеднання, в якому неможливо визначити проввдну роль i значення або лопчного, або образного мислення; поряд з образним i лопчним компонентами структури творчого штелекту необхвдно розглядати штелектуальну чутливiсть як не менш значущий у структурi компонент [8, с. 248].
Проведений аналiз окремих основних напрямiв дав можливiсть представити цшсно важливi моменти для формування творчо! активносп особистостi, зокрема так1 з них:
- прояв творчих здiбностей у людинi особистiсно-опосередкований, отже, !! психолого-педагогiчна «iсторiя» розвитку е своерщним ключем, який розкривае прояв творчо! активносп, що охоплюе вс аспекти набутих знань, умiнь i сформованого життевого досвiду, тобто
особислсть виявляе себе у творчш дiяльностi; цим визначаеться взаемозв'язок i взаемозумовленiсть особливостей людини та творчих процесш;
- важливим компонентом творчого процесу е активнiсть людини, яка проявляеться у творчiй шщативц природно, що рiвень творчо! активносп пов'язаний з особистiсними особливостями людини, тому характер переб^у психiчних процеав у людинi визначае рiвень прояву ще! активностi.
Для отримання об'ективного результату дослiдження проблеми розвитку полггехтчних знань, конструктивних умiнь, творчих здiбностей та активност школяр1в, а також з'ясування впливу на цей процес як1сно органiзовано! технологiчно! дальноси в умовах старшо! профiльно! школи нами обрана теоретико-методолопчна стратегiя дослiдження, що спираеться на методологiчний пiдхiд, тд яким розумшть «сукупнiсть принцитв, що визначають загальну мету i стратепю дiяльностi, незалежно вiд того, чи вона е теоретичною чи практичною» [10, с. 27].
Проблема розвитку особистосп, !! якостей i властивостей вирiшуеться з позицiй системного, дiяльнiсного, особистiсно зорiентованого, компетентнiсного та шших пiдходiв. Вважаемо недоцiльним здiйснювати грунтовний аналiз усiх пiдходiв, iснуючих психолого-педагогiчнiй лiтературi, а виокремимо позитивш аспекти тих, якi, на нашу думку, важливi для дослiдження. Так, сутшсть системного пiдходу розрита у працях В. Афанасьева, I. Блауберга, Б. Гершунського, Л. Зорiно!, В. Краевського, В. Садовського, А. Усмова та ш. Цей шдхвд -процесуальна система взаемодi! педагога, учшв i засобiв освiти, а результатом ще! взаемодi! е поява нових якостей особистосп школяра. Цiннiсть комплексного тдходу (Е. Моносзон, Л. Новшова, I. Фролов та iн.) полягае у взаемозв'язанш взаемодi! сторiн особистосп через включення у рiзнi види щншсно! дiяльностi, як1 сприяють формуванню та розвитку вiдповiдних якостей. Дiяльнiсний пiдхiд (О. Леонтьев, С. Самарш, В. Шадрiков) важливий тим, що в педагопчному процесi активiзацiя дiяльностi особистостi пов'язана з уточненням i розчленовування мети, посиленням мотивацiйно! дiяльностi та !! компонентiв, розвитком самостшносп особистостi. Стосовно особислсно зорiентованого тдходу (I. Бех, В. Сершов, I. Яшманська та iн.) зазначимо, що вш вносить суттевi змiни в розумшня змiсту освiти i виховання, передбачае мотивацiю вид1в дiяльностi, перелш природовiдповiдних особливостей кожно! особистосп, створення умов для самореалiзацi!, «розвитку самощнних форм активностi учнiв з урахуванням зони найближчого розвитку» [1, с. 240]. Однак саме компетентшсний шдхвд (С. Гончаренко, I. Гушлевська, I. Зiмняя, О. Овчарук, I. Родригша та iн.) нинi покладений в основу стратеги модершзацп вiтчизняно! освпи, зокрема старшо! профiльно! школи. !дея компетентнiсно зорiентовано! освiти розглядаеться як одна з найбшьш адекватних ввдповвдей на нове соцiальне замовлення суспшьства. Вона передбачае орiентацiю не лише на засвоення учнями визначеного обсягу знань, а й на формування особистосп, розвиток пiзнавальних i творчих здiбностей, набуття ключових компетенцiй [5, с. 43].
Проведений аналiз методолопчних пiдходiв дозволяе стверджувати, що ва вони взаемозалежнi та спрямованi на формування у школяр1в знань основ наук (зокрема полиехшчних), вироблення навчально-шзнавальних умiнь (у т. ч. конструктивних) i творчий розвиток особистоста учнв. Однак, на нашу думку, для розробки та реалiзацi! на практищ системи формування i розвитку творчо! особистосп школяра в умовах профшьного навчання необх1дний пiдхiд, який штегруе найбiльш сильнi сторони iснуючих шдходв до навчання. У цьому контекст! подаляемо думку Н. Лейтеса, що така штегращя передбачае ^<уточнення на основi цих наук наявних у педагопщ понять i уявлень про закономiрностi педагогiчного процесу, а iнодi введения нових понять, як1 бшьш точно вщображають педагог^чний процес» [7, с. 10].
Такими тдходами е процесуальний пiдхiд, що розвивае вде! системного пiдходу, розглядаючи систему розвитку здiбностей учнiв як цiлiсний процес реалiзацi! функцiй, а також технолопчний пiдхiд, зорiентований на створення системи, яка передбачае постановку цшей та !х максимальне уточнення вiдповiдно до запланованих результапв навчання, органiзацiю переб^у навчання, що гарантуе досягнення поставлених цшей, наявшсть засобiв дiагностики поточного стану, коригування процесу та завершальну оцiнку результатiв.
На основi злиття сутшсних i змiстових ознак цих пiдходiв вважаемо, що у до^дженш проблеми розвитку творчих здiбностей методолопчним пiдходом може бути процесуально-технолопчний, в якому вiдображатимуться вищезазначенi процесуальний та технолопчний
аспекти. Пояснимо свою позищю: освiтнiй процес для кожно! школи е головним, саме bîh породжуе основнi результати розвитку. Щоб процес формування та розвитку знань, умшь i творчих здiбностей старшокласнишв був ефективним, необхiдно створити систему управлшня та пiдiбрати методи, як1 забезпечать безупинну реалiзацiю взаемозалежних функцiй, орiентованих на досягнення поставлено! мети. З позицп технологiчностi цей пiдхiд дозволяе орiентувати весь перебiг розвитку творчих здiбностей на прогнозованi цiлi, проектувати процес розвитку на гарантоване досягнення результапв, дiагностувати поточний та шнцевий стани, а головне - об'ективно оцiнювати результати дiяльностi.
Таким чином, поеднавши основнi ознаки перерахованих аспекпв, можемо визначити концептуальний методологiчний шдхвд, що виводить дослiдження на яшсно новий рiвень, дозволяе створити i впровадити у практику цiлiсну систему формування та розвитку полтахшчних знань, конструктивних вмiнь i творчих здiбностей учнiв в умовах старшо! профшьно! школи.
Здавна вiдомо, що основним визначенням людини як суб'екта е здiбностi, як1 формуються через засвоення iндивiдом вироблених людством способ1в дiяльностi та виявляються у процесi ще! дiяльностi. Розробка основних положень психологи здiбностей належить С. Рубiнштейну, який розкривае поняття «здiбностi» через особливоси особистостi, що визначають придатнiсть до дiяльностi [11, с. 227].
В аналiзованiй нами системi дiяльнiсть розглядаеться як цше, що мае свою структуру та компоненти: мету, яка визначаеться потребою; мотиви як спонукання до дiяльностi; способи виконання дiяльностi як шлях досягнення мети; результат як тдсумок дiяльностi. Мотиви та здiбностi - два взаемозалежнi психолопчш поняття, включених як у поняття особистосп, так i в поняття дiяльностi.
Осмислення феномена дiяльностi дозволило визначити мюце i значення здiбностей у дiяльностi, виявити умови, за яких дiяльнiсть стае засобом розвитку особистосп загалом та ïï здiбностей зокрема. Аналiз загальноприйнятих трактувань поняття «^¡бносп» у фiлософських i психолопчних дослiдженнях привiв нас до розумшня здiбностей як синтезу властивостей i якостей особистосп, що виявляються i розвиваються у процес оволодiння дiяльнiстю та забезпечують ïï результативнiсть.
Для дослщження важливим е положення про те, що здабност iснують лише в розвитку. Так, С. Рубшштейн вважав особливютю процесу iснування здабностей 1'х спiралеподiбний розвиток: «реалiзацiя можливосп, що становить здiбнiсть одного р1вня, вiдкривае новi можливосп для подальшого розвитку, для розвитку здабностей бшьш високого р1вня» [11, с. 227].
Розвиток здiбностей здiйснюеться як у процеа практичноï, так i теоретичноï дiяльностi. Загальнi здiбностi, за даними Ю. Гiльбуха, В. Давидова, Я. Пономарьова та шших вчених зумовлюють можливють швидкого й ефективного оволодшня широким колом форм доцiльноï активносп в багатьох видах дiяльностi. Зауважимо, що з-помiж загальних здiбностей виокремлють креатившсть як загальну здатнiсть до творчост!
Спiввiдношення понять «креатившсть» i «творчi здiбностi» знайшло вiдображено у до^дженнях продуктивного мислення вiдомих захвдних психологiв Дж. Гiлфорда, В. Келлера, Г. Майера, Дж. Резнулл^ Е. Торренса а також втизняних: Ю. Гiльбуха, В. Клименка, В. Моляко, В. Роменця та iн. Подшяемо погляди Д. Богоявленськоï, що виршення проблеми необхiдно розглядати не лише як заиб для реалiзацiï зовшшшх стосовно пiзнання цiлей, а й приймати пiзнання як цiль. Такий пiдхiд пов'язаний з розумiнням того, що творчi здiбностi - це штегральна характеристика особистостi, яка мютить рiвень iнтелектуального розвитку, мотивацiю та ставлення людини до свiту [2, с. 45]. Це зумовлюе необхвдшсть розглядати творчi здiбностi як за результатившстю, так i за процесуальними характеристиками творчоï дiяльностi.
У результат! до^джень В. Андреева, I. Волощука, В. Роменця, В. Теплова, В. Шадршова та iнших науковцiв виявлено, що творчi здiбностi мiстять перцептивш, iнтелектуальнi i характерологiчнi властивостi та якосп особистостi, зокрема: 1) мотивацшно-творчу активнiсть i спрямованiсть особистост1 (творчий штерес, захопленiсть, прагнення до лвдерства); 2) iнтелектуально-логiчнi здiбностi (здiбностi аналiзувати, визначати поняття, систематизувати, узагальнювати i класиф^вати); 3) iнтелектуально-евристичнi здiбностi (здiбностi висувати гiпотези, асоцiативнiсть мислення, незалежшсть суджень); 4) комунiкативно-творчi здiбностi
(здiбностi спiвпрацювати, захищати власн погляди й iде!, акумулювати та творчо використовувати досввд iнших); 5) iндивiдуальнi здiбностi особистостi, що сприяють успiшностi творчо! дiяльностi (працездатнiсть, завзяпсть, незалежиiсть у виборi мети i тактики !! досягнення).
Реальнi умови для учасп старшокласник1в у творчш дiяльностi в системi технологiчно! освпи, на нашу думку створюе система профшьного навчання. Узагальнюючи рiзнi тдходи до освiти та з огляду на особливостi профiльного навчання, нами визначено так особливостi процесу розвитку творчих здiбностей старшокласник1в в умовах профшьно! технологiчно! пiдготовки:
• орiентацiя на принцип неперервного розвитку особистосп у парадшад реалiзацi! нею свое! особиспсно! функцi!;
• дiяльнiсть особистосп як мехашзм перетворення зовнiшнiх впливiв у власне розвивальнi новотвори як продукти творчого розвитку;
• персоналiзацiя педагогiчного впливу, перетворення суперпозицi! педагога i субординовано! позицi! учня в особиспсно^вноправш позицi! спiвробiтництва;
• створення умов для самореалiзацi! особистостi з огляду на перспективу майбутньо! професшно! дiяльностi.
У результатi сутнiсно-логiчного аналiзу проблеми розвитку творчих здiбностей учтв в умовах профiльного навчання з'ясовано, що: 1) актуальшсть проблеми зумовлена зростаючою потребою суспшьства в особистостях з максимально розвиненими творчими здiбностями, яю братимуть активну участь у виршенш соцiально-економiчних проблем; 2) розвиток творчих здiбностей особистостi е важливим чинником й умовою профшьно! технолопчно! тдготовки старшокласник1в у середовищi, в якому поеднуеться самоосвiта з рiзними видами творчо! дiяльностi, а також реалiзуеться спiвтворча взаемодiя учасник1в освпнього процесу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беликов В. А. Личностная ориентация учебно-познавательной деятельности (дидактическая концепщя) / В. А. Беликов. - Челябинск: ЧГПИ «Факел», 1995. - 142 с.
2. Богоявленская Д. Б. Путь к творчеству / Д. Б. Богоявленская. - М.: Знание, 1981. - 96 с.
3. Бойко М. П. Фiзико-технiчна творчкть учшв: навч. поЫбник / М. П. Бойко, в. Ф. Венгер, О. В. Мельничук. - К.: Вища школа, 2007. - 262 с.
4. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения / В. В. Давыдов. - М.: Педагогика, 1986. - 240 с.
5. Компетентшсний шдхвд у сучаснш освт: свгтовий досвщ та украшсью перспективи: Бiблiотека з освгтньо! политики / тд заг. ред. О. В. Овчарук. - К.: К.1С., 2004. - 112 с.
6. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес i психiчний розвиток особистоста / пiд ред. Л. М. Проколiенко; упоряд.: В. В. Андрiевська, Г. О. Балл, О. Т. Губко, Г. С. Костюк. - К.: Рад. школа, 1989. - 609 с.
7. Лейтес Н. С. Способность и одаренность в детские годы / Н. С. Лейтес. - М.: Знание, 1984. - 80 с.
8. Мейли Р. Структура личности / Р. Мейли // Субъект деятельности: Общая психология: сб. текстов; ред. В. В. Петухов; сост. Ю. Б. Дормашев, С. А. Капустин, Е. Е. Насиновская. - М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 1998. - Вып. 2. - С. 124-256.
9. Моляко В. О. Психология конструкторской деятельности / В. А. Моляко. - М.: Машиностроение, 1983. - 134 с.
10. Науковi i освгтянсью методологи та практики: монографiя / ред. кол.: В. П. Андрущенко,
B. А. Рижко, С. Б. Кримський та ш. - К.: ЦГО НАН Укра!ни, 2003. - 763 с.
11. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: учеб. пособие для студ. высших учеб. заведений /
C. Л. Рубинштейн. - СПб.: Питер, 2006. - 713 с.
12. Теплов Б. М. Способности и одаренность / Б. М. Теплов // Избранные труды: в 2 т. - М.: Педагогика, 1985. - Т. 1. - 329 с.
