CC BY
30
Васильев Серий Володимирович,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивльного процесу, Нацональний юридичний унiверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-7403-8162
УДК 340.141; 347.997
суди звиндевого права на
ТЕРЕНАХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ: 1СТОР1Я ТА СУЧАСНИЙ СТАН
Статтю присвячено питанням виникнення, ргзноман1тност1 форм та реформування традицшного (народного) судочинства на теренах пострадянських держав. Проанал1зовано оргат-зацш та функщонування традицшних суд1в, якх кнували у другш половит XIX - на початку XX ст. Наведено приклади в1дродження суд1в звичаевого права. Зроблено висновок, що сутшсть i призначення традицшного судочинства з моменту його виникнення i до сьогодншнього дня не змгнилася. А отже, суди звичаевого права - це не правовий раритет, а невiд'емний компонент природного правового розвитку сучасного нащонального сустльства.
Ключовi слова: звичаеве право; суди традицшного права; цившьне судочинство; примир-ливi процедури.
Васильев С. В., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры гражданського процесса, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-7403-8162
Суды обычного права в постсоветских государствах: история и нынешнее положение
Статья посвящена вопросам возникновения, разнообразия форм и реформирования традиционного (народного) судопроизводства на территории постсоветских государств. Проанализированы организация и функционирование традиционных судов, которые существовали во второй половине XIX - в начале XX в. Приведены примеры возрождения судов обычного права. Сделан вывод, что сущность и назначение традиционного судопроизводства с момента его возникновения и до сегодняшнего дня не изменилась. Следовательно, суды обычного права -это не правовой раритет, а неотъемлемый компонент природного правового развития современного национального общества.
Ключевые слова: обычное право; суды традиционного права; гражданское судопроизводство; примирительные процедуры.
Постановка проблемы. Дослщження судiв звичаевого права не е новим напрямком у вггчизнянш юридичнiй науцi. Однак слвд зазначити, що дане питання висвгглювалося в основному в вторичному та етнографiчному аспектi, i, як правило, у вщношенш конкретних краТн чи народiв. Юридичного аналiзу оргашзацп та функцiонування традицiйних судiв, як iснували на територп пострадянських держав у другш половинi XIX - на початку XX ст., не прово-дилося. А з урахуванням того, що у деяких пострадянських державах норми звичаевого права збереглися i дшть навггь в сучасних умовах, е необхщшсть вивчення народного правосуддя з урахуванням кторичного досвщу, врахову-ючи те, що спещальш науковi дослiдження з дано1 проблематики вщсутш.
Аналiз остантх дослгджень i публжацш. Значний внесок у дослщження як звичаевого права, так i традицшного судочинства зробили Т. 6. Новицька, З. I. бшкеев, М. М. Ковалевський, М. 6. Слабченко, С. Л. Фукс та ш. Фрагментарно ввдповщш питання розглядались у працях окремих вчених-процесуалк-пв: С. Ф. Афанасьева, В. В. Комарова, 6. А. Нефедьева, С. Ю. Серебреншкова, Д. О. Фурсова, М. Х. Хутиз.
Мета статтi - виявити на основi вивчення судiв звичаевого права, що кнували на теренах пострадянських держав, Тх рiзноманiтнiсть, ознаки й осо-бливост формування, а також проаналiзувати сучасш форми цих судiв.
Виклад основного матерiалу. Ввдправним пунктом нашого дослЬ дження органiзацií традицiйного судочинства пострадянських держав слвд вважати другу половину XIX ст., коли були сформован основш терито-рiальнi межi Росiйськоí iмперií. Саме в цих кордонах проживали народи, як в подальшому оформилися радянськими республiками, а поим i неза-лежними державами. Крiм того, зазначений час пов'язаний з проведенням судово'1 реформи в царськш Росп, яка стала поштовхом для активно'1 нау-ково-дослiдноí дiяльностi юрисив та iсторикiв. Виданi ними роботи про особливост судоустрою i судочинства окремих репошв iмперií стали пер-шоджерелами для майбутнiх поколiнь дослвдниыв.
Суди звичаевого права iснували у рiзних народiв i народностей з давшх часiв. Самобутнiсть того чи шшого традицiйного суду залежали ввд таких фак-тiв як територiальне розташування громади, рiвень економiчного i культурного розвитку, вид релiгГí i т.п.
Так, 6. I. Якушкш видiляе вiсiм форм селянського суду, що кнували на початку XIX ст. в Росшськш iмперГí: самосуд, сiмейний суд, третейський суд, суд сусщв, суд сiльських суддiв, суд сшьсько1" сходки, суд волосно!" сходки, волосний суд [1, с. 24].
У результат проведено1' селянсько1' реформи 1861 р. законодавчо був ство-рений волосний суд, який став найважлившим елементом селянського само-врядування i механiзмом реалiзацГí норм звичаевого права. Вiн представляв собою установу, яка поеднала в собi три досить рiзнорiднi засади: становiсть, судову автономш селянського населення та керiвництво в судових рiшеннях звичайним правом. Грунтуючись на народних традицiях, юридичних звичаях
росшського села, волосш суди бачили свое головне завдання аж шяк не в тому, щоб покарати винного, а в тому, щоб примирити сторони, зберегти внутршню солщаршсть сшьського св^у [2, с. 183- 185].
Волосш суди займали якесь промiжне становище мiж общинними i офЬ цiйними судами. 1х основна ввдмшшсть вiд сiльських судiв полягала у розглядi справ на пiдставi не тшьки звичаю, але й закону.
Законодавчi основи дiяльностi волосно'1 юстицп були сформульованi в статтях «Общего положения о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости», оприлюдненого 19 лютого 1861 р. Так, до компетенцп волосного суду ставилися «як спори i позови мiж селянами, так i справи по маловаж-ним 1х провинам» (ст. 95). Волосному суду дозволялося розглядати цившьш справи виходячи з «мiсцевих звичаТв i правил, прийнятих у селянському побутЬ» (ст. 107). Волосний суд збирався кожш два тижнi, переважно по недЬ лях, проте при необхщност волосний старшина мiг скликати його i в iнший день, i частiше (ст. 94).
У бшоруських губернiях Росiйськоí iмперií так само дiяв волосний суд, який формувався шляхом виборiв. Як зазначае А. А. Загорнов, волосш суди засновувалися для в^х категорш селян; основна мета судового розгляду в них - примирення сторш з урахуванням як правових, так i моральних норм. Селяни звертались в волосний суд для виршення трудових спорiв, конфлжив щодо подiлу власноси, для захисту особисто'1 гiдностi. Волосний суд забезпечував швидысть, дешевизну i, що дуже важливо, зрозумiлiсть судових ршень [3, с. 42-50].
У чувашських селян Казансько1 губернп, як i в iнших етносiв багатонащо-нальнiй Росiйськiй iмперií, у другш половиш XIX - на початку XX ст. функ-цiонували особливi мирськ суди, що грали величезну роль в селянському сусшльному житл. Головною метою цих судiв було примирення конфлжтую-чих сторiн. Общинш суди часто йшли в розрiз iз законом i офiцiйним судом, розглядаючи як цивiльнi, так i кримiнальнi справи. Чувашi надавали перевагу врегулюванню спорiв i конфлiктiв, як правило, всередиш громади, ставлячись скептично до офщшного волосного суду [4, с. 31-38].
У другш половиш XIX ст. в станицях, i особливо в хуторах област Вшська Донського проводили свою дiяльнiсть шкть видiв традицiйних судiв, якi при виршенш судових спорiв керувалися виключно нормами звичаевого права, а не нормами офщшного законодавства. Йдеться про так суди, як: 1) суд станичного або хупрського отамашв; 2) суд старшшин (рос. суд стариков); 3) суд понятих; 4) суд хуирсько! громади; 5) третейський суд; 6) «спещаль-ний», «екстрений» суд.
Особливе мкце у донських козачих громадах займали станичт суди, яы формувалися з призначених станичними отаманами козаюв.
Процес судочинства та ведення дшоводства в станичних судах регу-лювався нормами звичаевого права. Шд час судових засщань говорили всi вiдразу, не дотримуючись нiякоí черги: i суддi, i сторони спору, i свiдки, i всi
присутш на судь Донська козача община в особ1 тих своТх члешв, як1 з1бра-лися слухати розгляд справи, ввдкрито висловлювала свое схвалення або осуд, тим самим певною м1рою впливаючи на судд1в. Сам1 судд1 також вступали в суперечки з1 сторонами спору, з1 сввдками i один з одним i, висловлю-ючи сумшви i свою незгоду з думкою шших, пускали в хiд жарти i лайку. Все це робилося вщкрито i прямо [5, с. 83].
У науковш лiтературi згадуються народш суди туземщв Туркестанського краю, Акмолинсько!, Семипалатинсько!, Семиречинсько!, Уральсько! i Тургай-сько! областей.
Суди звичаевого права «старо! Укра!ни» були кшькох видiв: 1) копня суди -звичаевого походження. Вони скликалися сшьською громадою - копою - для найрiзноманiтнiших справ. У компетенцию копного суду входило виршення справ цившьного характеру, а кримiнально-карних - випадки, коли забитий був неввдомий шкому. Суду копи пiдлягала вся околиця; 2) звичаевого походження був i козацький суд радний. Обжалуваного ставили на раду, котра розглядала справу й за вчинену шкоду карала. Такий суд був на Запорiжжi; 3) сшьсьт суди призначалися для селян дано! округи, але могли судитись там i сторонш особи. Складалися и суди з отамана, вшта, кшькох козаюв i посполитих.
Ус т суди скликалися ad hoc, отже не були сталими шститущями, як i суди ярмарков^ котрi збиралися на базарах для розгляду справ торгових [6, с. 238].
Як зазначають Р. Шандра i М. Бедрш, в юторп укра!нського судочинства були копнi суди укра!нського права та зборовi суди волоського права, як дiяли на рiзних укра!нських землях аж до середини XVIII ст. За своею природою це були громадсью суди, ршення яких базувалось на укра!нських правових зви-чаях. Спiльною рисою зборових i копних судiв був !хнш примирний характер, адже основним завданням такого суду було примирити сторони та забезпечити правопорядок у межах сшьського округу [7, с. 116- 125].
Особливою специфжою вирiзнялася органiзацiя судiв звичаевого права у народiв Пiвнiчного Кавказу. Наприклад, для вайнахських народiв (чечен-цiв, iнгушiв, бацбiйцiв) характерним було вирiшення спорiв у так званих тайпах (тейпах).С. А. Натаев визначае чеченський тейп як панство, тобто асощащю родинних i неспорвднених (соцiальних) груп, об'еднаних единими сощальними, економiчними iнтересами i мiфологiчною спорiдненiстю. Тайп вiдображае ознаки станово-кастового, професшного, географiчного та етшч-ного характеру [8, с. 4].
Внутрггайповий устрiй вайнахського суспiльства було засновано на дотри-маннi та виконанш всiма його членами основних юридичних норм ада™, якГ полягали в основному у питаннях кримшального характеру, а також у сiмей-них i спадкових справах. Правовий шститут вайнахського тайпа встановлював для сво!х членiв, а також загалом усьому сусшльству 23 найбiльш важливих сусшльно значущих та обов'язкових принцишв, серед яких можна видГлити наступш: 1) кожен тайп мав свш представницький орган - Рада старшшин; рiшення Ради старiйшин було обов'язковим для всГх членiв даного тайпу; також
обов'язковим й беззаперечним було для кожного члена тайпу ршення голови тайпу (тамади); 2) Рада старшшин тайпу обиралася з числа мудрих i шанова-них людей похилого вжу, але незалежно вщ майнового цензу; хоча номшально посада члена Ради старшшин i була довiчна, проте кнувало правило, при якому його могли змктити; 3) Рада старшшин тайпу засщала вщкрито: кожен чече-нець за сво'1'м бажанням мк бути присутнiм на ньому, отримати слово i висло-вити свою думку; шсля остаточного вирiшення питання на Радi право голосу мали тшьки виборнi члени; 4) усi члени Ради старiйшин мали рiвнi права [9].
У Дагестанi судом звичаевого права виступали сшьсьт сходки, яы збира-лися з найрiзноманiтнiших питань. Рiшення сходки, прийняте щодо конкретного випадку, в подальшому, при багаторазовому застосуваннi, ставало адатом у всiх аналогiчних випадках.
У той же час судово-процесуальш норми у Дагестан були добре розвиненими i розробленими, де рiшення адатного суду стали записуватися ще в ХУ-ХУШ ст., застосовуючи арабську мову. У решти народiв Пiвнiчного Кавказу судо-чинство було усним, i процес судочинства мiг варiюватися. Як правило, судо-вий процес включав чотири етапи: спочатку слухалася скарга позивача, попм виправдання ввдповщача, шсля чого виступали свщки i, нарешп, виносився вирок. Вирок виносився бшьшктю голосiв. Широко практикувався iнститут очисно'1' присяги. Рiшення суду контролювалися громадою, кнувала розвинена системи общинних санкцш, яка застосовувалася по вiдношенню до тих, хто з якихось причин ввдмовлявся визнавати i виконувати судовi рiшення [10].
Початок XX ст. ознаменувався посиленням 1сламу та кламських рухiв на Пiвнiчному Кавказi, в тому числ i за розширення сфери шарiату в правовому полi горцiв, з одного боку, i спробами росiйськоí адмiнiстрацГí модернiзувати горянський адат у рамках росiйського права i державностi, - з шшого. Так, вплив мусульманського права на традицшне адатне судочинство Осетп про-явився в наступному. По-перше, замкть адатних гiрських присяг на амулетах була введена присяга з використанням Корану. По-друге, розвиток 1сламу на Швшчному Кавказi вплинув на те, що, поряд з авторитетними общинними лщерами - старiйшинами, до складу адатного суду стали входити шановаш кламсьы лiдери. Нарештi, в процедуру традицшного адатного примирення, що здшснювалося у процесi врегулювання справ, пов'язаних з вбивством або пора-ненням, став включатися намаз, проведений муллою або ефендi або в будинку потершлого, або на могилi вбитого [11, с. 13].
У Кабарди шд впливом царсько1 адмiнiстрацií, традицшний нацiональний суд замiнив Кабардинський тимчасовий суд, головою якого став головний князь Кабарди. Головний кадш мк бути присутшм на судових засщаннях у тих випадках, коли розглядалися сiмейно-побутовi спори. Одначе створе-ний суд продовжував керуватися в основному нормами адата, що були вiдомi кожному кабардинцев^ Судовi перетворення Кабарди у другш половиш XIX ст. ознаменувалися створенням окружного словесного суду. Бшьш важ-ливi кримiнальнi справи (нанесення ран, калщтва, випадковi вбивства, кра-
дiжка, зГвалтування) розглядались окружним судом iз застосуванням норм адата. Дрiбнi справи - аульним судом iз застосуванням норм адата. Духовш справи розбиралися нормами шарiату (розiрвання шлюбу, подiл сiм'í та майна). Ця судова система була пристосована до задоволення потреб у^х прошарыв сусшльства i духовенства [12, с. 10- 12].
У Грузи у другш половиш XIX ст. сiльська громада обирала сшьських суд-д1в, яы мали право розбирати селянськi цившьш позови.
У мусульманських провiнцiях (Кубинське ханство, Бакинське ханство) традицшш суди розглядали справи за шарiатськими звичаями. У 6лiсаветполi (Гянже) дiяли окремi суди для татарського i для вiрменського населення.
Таким чином, суд по адату був характерним для всiх народiв Пiвнiчного Кавказу судовим шститутом. У той же час, починаючи з середини XIX ст., реалiзуeться правова полiтика Росiйськоí iмперií на Пiвнiчному Кавказi, яка полягала у виршенш двох основних завдань: 1) створенш певно!" адмт-стративно-сусшльно!" системи, яка була б здатна шдтримувати правопорядок у гiрських громадах; 2) включенш пiвнiчнокавказьких народiв як суб'екив Росiйськоí держави в загальнодержавну сусшльно-адмшютративну правову систему i набуття ними всiх прав i обов'языв росiйського пiдданого. Для вир^ шення цих завдань у 1860-тi та наступш роки росiйська адмiнiстрацiя вста-новила в пiвнiчнокавказьких громадах порядок, який проюнував без значних змш до початку 1920-х рр. [13, с. 156-157].
У коршних нащональностей Татарстану, в тому числi сшьського населення Фергансько!" долини, аж до жовтневого перевороту 1917 р., юнували ради акса-калiв сiльських громад, яы зазнали «деформацп» спочатку царською адмт-страцieю Росiйськоí iмперií, а попм повнiстю лiквiдованi радянською владою, позбавивши, таким чином, корiнне населення права навггь на мiсцеве, низове самоврядування в масштабi кишлаку та аулу [14].
Значну роль у вдосконалення як шституту традицшного правосуддя, так i норм звичаевого права зирав казахський суд б1гв.
Основними принципами дiяльностi суду бив були справедливкть, глас-нiсть з незмшним урахуванням моральних пiдвалин казахського сусшльства. Головною метою суду бив поряд iз встановленням справедливой було визна-чення шляхiв для примирення ворогуючих сторiн. З цiею метою суд бив при прийнятл остаточних ршень всебiчно враховував конкретнi обставини сощ-ального, майнового та iншого стану сторш.
Суддi-бГí нiким формально не обиралися i не затверджувалися. Вони тшьки тодi були суддями, коли до них зверталися люди з позовом i тшьки втрата авторитету позбавляла !х високого звання суддi. Нарештi, бГ1 приступали до розгляду судово-позовних справ тшьки за скаргою приватних осiб або за пов^ домленням влади.
У результатi тлумачення загальних положень норм звичаевого права бií-суддi виводили правоположения, що е результатом осмислення i засто-сування загальних норм до своервдних фактичних обставин, лопчним
висновком Ï3 змкту норм права. Норми права, виведеш ввдомими суддями Ï3 загальних принцишв звичаю, справедливостi, моральности здорового глу-зду, втiлювалися у легы, витонченi, короткi, але змктовш вислови. Вони в свою чергу шддавалися iнтерпретацiï [15]. Суд бив, сввдомо пiдiрваний царською адмiнiстрацieю, був лжввдований радянською владою. Однак нав^ь у двадцятих роках минулого сторiччя поряд з радянськими судами продовжували практично дiяти i суди бив. Численш факти того часу свщ-чать, що казахи з рiзних питань нерiдко зверталися до судiв бив, iгноруючи офiцiйнi органи правосуддя радянсько!" влади.
Таким чином, можна видшити основнi характернi риси традицшних судiв, якi iснували на територп пострадянських держав у другiй половиш XIX - на початку XX ст.: 1) судова процедура детально не регламентувалася; 2) в основi судочинства лежали норми звичаевого права (норми адата); 3) членами суду ставали авторитетш особи громади (аксакали, старшшини); 4) суд був загаль-ним для всiх члешв громади; 5) сшрш питання виршувалися шляхом примирення сторш; 6) порушення справи в судi здiйснювалося за бажанням позивача, яким мк бути як сам потершлий або хто-небудь з його родичiв, членiв його сiм'ï; вiдповiдачем був як сам обвинувачений, так i його близью або далек родичц 7) суд мк функщонувати як непостiйний судовий орган (збирався спещально до розв'язання певного конфлжту), так i постшним; 8) у судовому процесi доказами вважалися: власне визнання обвинуваченого; речовi докази; показання свщкш, данi шд присягою; спiвприсяга родичiв i односельщв; клятва; 9) у деяких народiв встановлювалося спецiальне мiсце проведення суду (наприклад, у осетин - мкце бшя святих мiсць, у балкарщв - у примiщеннях християнських церков); 10) ршення суду було обов'язковим для виконання.
Судовi перетворення Росшсько1 iмперiï у другiй половинi XIX ст. змшили процеси традицiйного (адатного) судочинства, у деякш мiрi замшивши зви-чаеве право окремих народiв росiйським правом. Результати таких перетво-рень оцiнюються в науковiй юридичнш лiтературi радикально протилежно: 1) перетворення дозволили створити бшьш прогресивну соцiально-економiчну, суспiльну та освiтню системи у народiв, якi були включенi у Росшську державу; 2) перетворення зупинили природний процес розвитку нащональних державних утворень, дестабШзували традицiйний сусшльний уклад народiв i народностей, у тому чи^ й у сферi звичаевого права.
На наш погляд, кожна iз цих позицiй мае право на кнування. Не вщда-ючи переваги жоднiй, вiдзначимо, що безперечно позитивним залишаеться той факт, що у результат царсько1 судово1 реформи майже на всiй територп iмперiï з'явилася мирова юстицiя (волосш суди), яка, хоча i формально, але поедну-вала у свош робот iнтереси i держави, i мкцевого населення, використовуючи примирнi процедури, виршуючи справи «по совiстi i за мкцевими звичаями».
Радянський перюд розвитку суспiльства ознаменувався повним викорЬ ненням усiх нацiональних особливостей в судово-правовш полiтицi союзних держав.
Шсля краху радянського режиму у взаеминах державного та звичаевого права i в оргашзацп звичайного процесу намггилися змши.
Так, в Республщ Кабардино-Балкарп та Республiцi Адиге'1 в 1990-х рр. пол^ичш дiячi намагалися легалiзувати деякi норми адатного-шарiат-ного судочинства. Були лжввдоваш створенi ще наприкiнцi 1920-х рр. това-рисьы суди. Замiсть них була значно розширена i активiзована дiяльнiсть сшьських рад старшшин, до компетенцп яких увшшов розгляд шлюбно-ri-мейних та деяких цившьних справ, а також виршення дрiбних адмiнiстра-тивних правопорушень.
У Кошехабльському районi Адиге'1 на базi сшьських хасе (громад) було сформовану нову громадську оргашзащю шд назвою «Кошехабльський форум». Основна iдея ÏT створення полягала в необхщност мати постшний позасудовий орган, який би мав офщшне право у ролi медiатора розбирати конфлiкти, що вiдбуваються як мiж адигами, так i мiж ними, з одного боку, i сусщшми народами, з шшого, апелюючи до норм адата.
У 2009 р. в 1нгушетп з метою залучення тейшв до активного пол^ич-ного й суспiльного життя, полшшення суспiльно-полiтичноï та кримшаль-но1 ситуацп в республiцi було створено Раду тейпiмiв при Главi Республжи Iнгушетiя. Так, за 9 мкящв 2015 р. було проведено понад 50 засвдань Пре-зидп ради тейшв, у результат яких було виршено бiльше 100 побутових та мiжособистiсних спорiв [16].
На думку С. А. Натаева, вторинне виникнення тайшв - це спроба повер-нутися до природного порядку, сусшльного устрою, де немае насильства, де дотримуеться гармошя iнтересiв особи i сусшльства. Спроба створити модель громадянського сусшльства, в основi якого лежить паритет iнтересiв члешв суспiльства. Тайп - це реакщя нацiонального етносощуму на експансiю ззовнi i всередиш суспiльства [8, с. 18].
У Киргизькш Республiцi на законодавчому рiвнi було встановлено суд аксакал1в, який являе собою не що шше, як ввдродження суду звичаевого права. Даний шститут як нiякий шший найбiльш яскраво вiдображае традицй' i мен-талiтет киргизького народу.
Вщповщно до ст. 1 Закону Киргизько1 Республики вiд 5 липня 2002 р. «О судах аксакалов» суди аксакалiв - це створюваш на добровшьних засадах i на основi виборносп та самоврядування громадськi органи, покликаш здiйс-нювати розгляд матерiалiв, направлених im у встановленому порядку судом, прокурором, шшими правоохоронними органами, що володшть правом роз-глядати кримшальш справи, та ïx посадовими особами вщповщно до чинного законодавства Киргизько1 Республiки, а також справи про спори мiж грома-дянами у випадках i порядку, встановлених законом. Незважаючи на те, що дослiвно «аксакал» в перекладi з киргизько1 означае «бша борода», суддями можуть стати як чоловжи, так i жшки (тiльки з 2009 р.).
Особливостями суду аксакалiв е те, що: цей громадський орган най-бшьш актуальний в сiльськiй мiсцевостi, де багато сшрних ситуацiй можуть
перерости в родоплеменну ворожнечу; до вщання суду аксакалiв ввднесеш справи, яш, з одного боку, не вимагають застосування норм права (напри-клад, шлюбш спори ввдповщно до нащональних звича'1'в), з шшого ж, навпаки, - носять правовий характер (наприклад, про стягнення боргу); суд аксакалiв мае можливкть застосовувати специфiчнi заходи впливу, наприклад, публiчне вибачення потершлш сторонi, громадський осуд, попе-редження та ш.; вiд членiв суду аксакалiв при ïx обраннi не вимагаеться професшних знань, в той час як виконання поставлених перед ними завдань передбачае володшня не тшьки знаннями матерiально-правового характеру, а й основами вчинення процесуальних дш [17, с.125].
Вищевказане свiдчить про те, що у тих сусшльствах (державах), де в силу нащональних традицш, крiм права як основного сощального регулятора, зна-чний вплив мають релiгiя, традицп, моральнi установки, вщродження судiв звичаевого права е закономiрним, а вирiшення спорiв у такий спосiб, як примирення сторш, мае надзвичайний ефект.
Висновок. Таким чином, ниш можна говорити про своерщну рецепщю шституту традицшного (народного) судочинства, яка знаходить шдтримку як з боку населення ввдповщних пострадянських держав, так i ïx держав-них органiв. Це пояснюеться тим, що сутнiсть i призначення традицшного судочинства з моменту його виникнення i до сьогодш не змшилася, а саме це: 1) авторитет суду (суддiв); 2) забезпечення гармони мiж людиною i сус-пiльством, яка Грунтуеться на впевненост учасникiв процесу у справедливому розв'язанш спору; 3) правосуддя виступае як за^б примирення, а не як шструмент чiткого застосування позитивного права.
Отже, суди звичаевого права - це не правовий раритет, пережиток мину-лого, а неввд'емний компонент природного правового розвитку сучасного нащ-онального сусшльства.
Список лггератури:
1. Якушкин Е. И. Обычное право. Материалы для библиографии обычного права / Е. И. Якушкин. - Ярославль : Типография Губернского Правления, 1875. - Вып. I. - 249 с.
2. Степанова С. О. Создание и развитие волостного суда во второй половине XIX - начале XX в. / С. О. Степанова // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. - Тамбов : Грамота, 2012. - № 7 (31). - С. 183-185.
3. Загорнов А. А. Суды для крестьян в Белоруси во второй половине XIX в.: порядок формирования и компетенция / А. А. Загорнов // Пращ псторычнага факультэта БДУ. - Мшск : БДУ, 2011. - С. 42-50.
4. Егоров Д. В. Мирской суд чувашских крестьян казанской губернии во второй половине XIX - начале XX векав) / Д. В. Егоров // Вестник Чувашского университета. Гуманитарные науки. - 2008. - Вып. 1. - С. 31-38.
5. Краснов С. Ю. Традиционный порядок разрешения споров в обычных народных судах у донских казаков во второй половине XIX века / С. Ю. Краснов // Вестн. Волгогр. гос. ун-та. Сер. 5: Юриспруд. - 2012. - № 2 (17). - С. 76-84.
6. Славченко М. 6. Суд1вництво на Украш XVII-XVIII ст. / М. 6. Славченко // Акаде-м1чна юридична думка / укл. : I. Б. Усенко, Т. I. Бондарук. - Ктв : 1н Юре, 1998. - 503 с.
7. Шандра Р. Сшьсью суди та судочинство за украшським i волоським правом: ктори-ко-правове ropiBMHra (XIV-XVIII ст.) / Р. Шандра, М. Бедрш // Вiсник Львiвського утверси-тету Сеpiя юридична. - 2013. - Вип. 58. - С. 116-125.
8. Натаев С. А. Чеченский тайп : автореф. дис. ...канд. ист. наук : 07.00.07 / С. А. Натаев. -Махачкала, 2010. - 24 с.
9. Мамакаев М. А. Чеченский тайп (род) в период его разложения [Электронный ресурс] / М. А. Мамакаев. - Грозный, 1973. - Режим доступа : http://www.tidam.org/2014/08/1973-1.html.
10. Волгина А. П. Обычное право народов Северного Кавказа в системе российского права в XIX - XX вв. [Электронный ресурс] / А. П. Волгина. - Краснодар, 2004. - 192 с. - Режим доступа : http://aldebaran.com.ru/publications/7632.
11. Сатушиева Л. Х. Механизм реализации Адата на северо-западном и центральном Кавказе: историко-правовой анализ: XV - начало XX в. : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Л. Х. Сатушиева. - Нижний Новгород, 2003. - 27 с.
12. Кетов Ю. М. Обычное право и суд в Кабарде во второй половине ХУШ - начале ХХ вв. : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ю. М. Кетов. - Ростов-на-Дону, 1998. - 22 с.
13. Бабич И. Л. Эволюция правовой культуры адыгов (1860-1990-е гг.) / И. Л. Бабич. -Москва : ИЭА, 1999. - 193 с.
14. Хаклиев В. Б. Сельская община Северной Ферганы в конце XIX - начале XX вв. (истори-ко-этнографическое исследование) : автореф. дис. ... канд. ист. наук : 07.00.07 / В. Б. Хаклиев. -Ташкент, 1998. - 27 с.
15. Абдрасулов Е. Б. Роль суда биев в совершенствовании норм обычного права / Е. Б. Абдра-сулов [Электроный ресурс]. - Режим доступа : http://sud.gov.kz/rus/content/rol-suda-biev-v-sovershenstvovanii-norm-obychnogo-prava.
16. http://www.magas.ru/content/sovet-teipov.
17. Подкорытова О. Гражданский процесс в Кыргызской Республике: история становления, основные черты и перспективы развития / О. Подкорытова // Евразийский гражданский процесс: к 25-летию стран СНГ и Балтии : сб. науч. статей / под ред. Д. Я. Малешина. - Москва : Статут, 2015. - С. 109-141.
References:
1. Yacushkin, Е. I. (1875). Оbichnoe pravо. Маterialy dla bibliografii оbichnogo prava. Yaroslavl: Tipografiya Gubernscogo Pravleniya, 249.
2. Stepanova, S. О. (2012). Sozdanie i razvitie volostnogo suda vо vtoroi polovine XIX - nachale XX v. Istoricheskie, filosofskie, politicheskie i juridicheskie nauki, kulturalogiya i iskustvovedenie. Voprosy teorii I praktiki. Tambov: Gramota, № 7 (31), 183 - 185.
3. Zagornov, А. А. (2011). Sudy dla raestian v Belorusii vо vtorui polovine XIX v.: poriadok formirovaniya i kомpetenciya. Praci gistorichnaga fаkulteta BDU. Minsk. 42-50.
4. Еgorov, D. V. (2008). Мirovoy sud chuvashskikh krestian kazanscoi guberhii vо vtoroi polovine XIX - nachale XX vecov). Vestnic Chuvashscogo universiteta, 1, 31-38.
5. ^asnov, S. Ju. (2012). Tradicionniy poryadoc razresheniya sporov v оbichnyh narodnih sudah u donskih kazakov vo vtoroy polovine XIX veka. Vestnik Volgogradskogo universiteta. Yurispru-denciya. 2 (17), 76-84.
6. Slavchenko, М. E. (1998). Sudochinstvo na Ukraine XVII-XVIII st. Riev: In Jur, 503.
7. Shandra, R. (2013). Silski sudy ta sudochinstvo za ukrainscim i voloskim pravom. Visnyk Lvivskogo universiteyu, 58, 116-125.
8. Nataev, S. А. (2010). Chechenskiy taip. Makhachkala, 24.
9. Мамаcаеv, М. А. (1973). Chechenskiy taip v period ego razlozheniya. Grozniy. Available at: http://www.tidam.org/2014/08/1973-1.html
10. Volgina, А. P. (2004). Оbichnoe pravo narodov Severnogo Kavkaza v sisteme rosiyskogo prava v XIX - XX vv. fcasnodar, 192.
11. Satushieva, L. Kh. (2003). Mehanizm realizacii Adata na severo-zapadnom i centralnom KavKase: Istoriko-pravovoy analiz: XV - nachalo XX v. Nizhniy Novgorod, 27.
12. Ketov, Ju. M. (1998). Obichnoe pravo i sud v Kabarde vo vtoroy polovine XYffl - nachale XX vv. Rostov-na-Donu, 22.
13. Badich, I. L. (1999). Evoluciya pravovoy culture adigov (1860-1990 gg.). Moscow: IEA.193.
14. Khacliev, V. B. (1998). Selskaya obtchina Severnoy Fergany v konce XIX - nachale XX vv. Tashkent, 27.
15. Abdurasulov E. B. Rol suda biev v sovershenstvovanii norm obichnogo prava. Available at: http://sud.gov.kz/rus/content/rol-suda-biev-v-sovershenstvovanii-norm-obychnogo-prava
16. Available at: http://www.magas.ru/content/sovet-teipov
17. Podcoritova, O. (2015). Grazhdanskii process v Kirgizskoi Respublike: istoriya stanovleniya, osnovnye cherty i perspektivy razvitiya. Moscow: Statut, 109-141.
Vasiliev S. V., Candidate of Legal Sciences, Associate Professor of Department of Civil Procedure, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-7403-8162
Courts of customary law in the post-soviet states: history and the current situation
Research of courts of customary law is not a new trend in the domestic legal science. However, it should be noted that this issue was covered mainly in the historical and ethnographic aspect, and, as a rule, in relation to specific countries or peoples. Taking into account the fact that in some post-Soviet states the rules of the customary law have remained and take effect even under the current conditions, there is a need to study people's judgment on the basis of historical experience, taking into account the fact that there is no special scientific research on this subject.
On the basis of studying the courts of customary law that existed in the territory of the post-Soviet states, to reveal their diversity, special features and peculiarities of formation and to analyze the contemporary forms of the aforementioned courts.
The courts of customary law existed in various nations and nationalities since ancient times. The identity of one or another traditional court depended on such facts as the territorial location of the community, the level of economic and cultural development, type of religion, etc.
In this paper the organization of the traditional justice of post-Soviet states in the second half of the XIX century was studied, when the basic territorial boundaries of the Russian Empire were formed. It is within these boundaries the peoples lived, who subsequently became Soviet republics, and then independent states.
The main characteristic features of traditional courts that existed in the territory of post-Soviet states have been emphasized (1) judicial procedure was not regulated in detail; (2) the rules of the customary law (adat rules) were the basis of the justice; (3) members of the court were competent persons of the community; (4) the court was common for all members of the community; (5) disputes were resolved through reconciliation of the parties; (6) the court could function as a non-judicial body and a constant one; (7) in the trial the evidence was as follows: actual recognition; material evidence; statements by witnesses; oath; (9) a special place of the court was established; (10) a court decision was binding.
At the present moment we can talk about the kind of reception of the institute of traditional (national) justice, which is supported both by the population of the relevant post-Soviet states and their public authorities. This fact is explained by the fact that the essence and purpose of the traditional justice, since its origin and up till now has not changed, and it is as follows: (1) authority of the court (judges); (2) ensuring harmony between a person and the society, based on the confidence of the members of the process in a fair solution of the dispute; (3) justice serves as a means of reconciliation, not as a tool of clear application of positive law.
Key words: customary law; courts of traditional law; civil proceedings; reconciliation procedures
Hadiumna do pedKorniii 19.11.2015 p.
