CC BY
24
1СТОР1Я ТА ТЕОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 340.141:347.997(477) М. Бедрш
Ягеллонський ушверситет у KpaKOBi, стипендiат факультету права та адмшютраци,
канд. юрид. наук
СУДОВ1 МЕХАН1ЗМИ В 1СТОРИЧНИХ ТИПАХ УКРАÏНСЬКОГО ЗВИЧАСВОГО ПРАВА
© Бедрш М., 2016
Розглянуто судовi мехашзми в iсторичних типах украшського звичаевого права -додержавному, вервному, копному, карпатському та козацькому. Проаналвовано формування, склад i компетенцiю додержавних, вервних, копних, зборових, отамансь-ких, сотенних, полкових та шших судiв. Висвiтлено вплив козацького звичаевого права на становлення судово!" системи Гетьманщини.
Ключовi слова: украшське звичаеве право, судовi органи, громадськi суди, судовий захист, колепя суддiв.
М. Бедрий
СУДЕБНЫЕ МЕХАНИЗМЫ В ИСТОРИЧЕСКИХ ТИПАХ УКРАИНСКОГО ОБЫЧНОГО ПРАВА
Рассматриваются судебные механизмы в исторических типах украинского обычного права - предгосударственном, вервном, копном, карпатском и казацком. Проанализированы формирование, состав и компетенция предгосударственных, вервных, конных, сборовых, атаманских, сотенных, полковых и других судов. Освещено влияние казацкого обычного права на становление судебной системы Гетманского государства.
Ключевые слова: украинское обычное право, судебные органы, общинные суды, судебная защита, коллегия судей.
M. Bedriy
JUDICIAL MECHANISMS IN HISTORICAL TYPES OF UKRAINIAN CUSTOMARY LAW
This article is devoted to judicial mechanisms in historical types of Ukrainian customary law - pre-state law, "verv" law, "kopa" law, Carpathian law and Cossack law. The formation, composition and competence of pre-state courts, "verv" courts, "kopa" courts, assembly courts, chieftain courts, centesimal courts, regimental courts and other are analyzed. The
influence of the Cossack customary law on the establishment of the Hetman state judicial system is highlighted.
Key words: Ukrainian customary law, judiciary bodies, community courts, judicial protection, panel of judges.
Постановка проблеми. Правова система сучасно'' Укра'ни потребуе комплексного оновлення у душ европейських стандарта i нащональних щнностей, баланс яких повинш забезпечити законодавцi та громадянське суспшьство. До того ж iснуе потреба розвитку правового плюралiзму, подолання прикро'' спадщини радянського позитивiзму, яка не допускала юнування iнших джерел права, ^м тих, що виражали волю держави. Хоча окремi законодавчi акти вже створили можливосл регулювання суспшьних вiдносин за допомогою звича'в, усталених практик, принцитв права, судових ршень тощо, цi форми права ще не отримали значного поширення у правозастосуванш. Однiею з причин надто обмеженого застосування правових звича'в е ввдсутшсть належних судових механiзмiв, як могли б такi норми апробувати та захищати вiд порушень. 1сторичний досвiд укра'нського народу й шших народiв свiту пiдтверджуе, що звичаеве право може набути повно'' та ефективно'' дii лише за наявносп спецiальних судових органiв - т. зв. судiв звичаевого права. Феномен формування та функцiонування таких оргашв судочинства на укра'нських землях викликае великий iнтерес.
Аналiз досл1джень проблеми. Дослвдження iсторii судових органiв, основним завданням яких було виршення спорiв за допомогою правових звича'в, розпочалися ще у перюд перебування укра'нських земель у складi Росiйськоi' iмперii', адже на той час подiбну функцiю виконували волоснi суди. Щоправда, цi органи не варто зараховувати до певного iсторичного типу укра'нського звичаевого права, оскшьки вони були створеш в адмiнiстративному порядку, а процесуальш аспекти 'хньо'' дiяльностi регулювало росiйське законодавство. У цей час дослщження судiв звичаевого права розпочали О. Сфименко, М. Iванiшев, О. Юстяювський, I. Оршанський, С. Пахман, I. Черкаський, П. Чубинський, Д. Яворницький та ш. У 20-х роках ХХ ст. судовi мехашзми укра'нського звичаевого права були об'ектом наукового iнтересу Комiсii' для виучування iсторii' захiдно-руського та укра'нського права i Комiсii' для виучування звичаевого права Украши. Серед сучасних дослщниюв питання звичаевого судочинства вивчалися у працях О. Бирковича, I. Бойка, С. Васильева, I. Грозовського, А. Гурбика, О. Гуржм, С. Ковальово'', О. Сокальсько'', I. Усенка, Р. Шандри, О. Шевченка та ш. До того ж проблема судових механiзмiв, iхнiх завдань, особливостей i значення у конкретних iсторичних типах укра'нського звичаевого права ще не отримала комплексного висвгглення у науковш лiтературi.
Мета роботи - дослвдити судовi механiзми в iсторичних типах укра'нського звичаевого права.
Виклад основного матерiалу. В однiй iз попередшх публiкацiй iсторичним типом укра'нського звичаевого права була названа тдсистема укра'нських звичаево-правових норм, яка дмла на певнш територii, протягом певного перюду, мала внутрiшню узгодженiсть i структуру, а також забезпечувалася механiзмом судового захисту [1, с. 109]. Ввдтак до визначальних властивостей кторичного типу укра'нського звичаевого права належала наявшсть внутрiшнього оригiнального судового механiзму захисту й апробацй звичаево-правових норм. Хоча кожен юторичний тип укра'нського звичаевого права мав свш механiзм судового захисту, який виражався у вщповщних органах правозастосування, усiм цим судам були характерт деякi спiльнi ознаки. По-перше, судовi органи юторичних типiв укра'нського звичаевого права (за деякими винятками) були колегiальними. По-друге, суддi цих органiв правозастосування були виборними. По-трете, як правило, суддi не були професiйними юристами, а авторитетними знавцями правових звича'в. По-четверте, засiдання судових органiв звичаевого права були ввдкритими, i у них брали участь багато
людей. Назваш спшьш ознаки вказують на те, що демократизм i ввдкрипсть судочинства були важливими ознаками правово' ментальностi украiнцiв.
Водночас потрiбно розумпти, що наявнiсть оригiнального судового мехашзму застосування правових звича'в не е винятковою особливiстю саме укра'нського народу. Для звичаево-правових систем загалом характерт спецiальнi органи правозастосування - т. зв. суди звичаевого права. Вони присутш на рiзних iсторичних етапах правового розвитку багатьох народiв свпту, адже саме цi iнститути додають завершеносп кожнiй пiдсистемi звичаевого права, стаючи ареною застосування та захисту звичаево-правових норм. У деяких державах вони дтоть навпть i сьогодш (наприклад, суд джирги у Пакистан [2]). Укра'нський правознавець С. Васильев видшив такi спiльнi ознаки судiв звичаевого права: авторитет суду (суддiв); забезпечення гармонii мiж людиною i суспшьством, яка грунтуеться на впевненосл учасникiв процесу у справедливостi виршення спору; правосуддя виступае як зашб примирення, а не як шструмент чiткого застосування права [3, с. 23]. Звюно, суди звичаевого права не варто iдеалiзувати, але водночас потрiбно вiдзначити 'хню важливу роль у процеш генезису сучасно' судово' влади.
Першi судовi органи формувалися у зв'язку з необхiднiстю забезпечувати правовi звича'. Влада старiйшин-правителiв родових спшьнот була дуже широкою, охоплюючи, зокрема, судовi функцii. Так виникли додержавнi суди на укра'нських землях, тобто у формi судових повноважень колегй родових старшин. На засвданнях додержавних судiв був присутнiй увесь рвд, що свiдчить про громадський характер додержавного судочинства, який зберПгся протягом багатьох столпъ на укра'нських землях, став частиною нацiонального менталптету украшщв. Коли роди були iзольованi одне вiд одного, старшини родових общин могли судити тшьки члетв цих спшьнот. Щодо членiв шших родiв застосовувались iншi заходи, що грунтувались на принципi талiону, зокрема, кровнш помстi. 1з припиненням iзоляцii родiв юрисдикцм додержавних судiв розширювалася. Родовi спПльноти почали спiвпрацювати одна з одною у сферi судочинства для того, щоб забезпечити спокш, справедливiсть та мирне спiвжиття [4, с. 284].
Оскшьки додержавне право було единим чинним правом на укра'нських землях у первюному суспшьствп то воно забезпечувалося тим, що кожна родова спшьнота мала свш судовий орган. Його можна назвати додержавним, родовим або ж общинним судом. До складу додержавного суду входили найповажшшП члени роду, яких називали "судними мужами" або "добрими людьми", а головуючим виступав родовий старшшина. Пiд 'хню юрисдикцiю потрапляли уш справи (як цивiльнi, так i кримiнальнi) щодо тих правоввдносин, якi вiдбувались на територй родово' спшьноти. Суду родово' спшьноти належала роль своервдного посередника мiж сторонами судового процесу. Засвдання вiдбувались публiчно (у присутностi усiеi родово' спшьноти) та проводились усно. Судовий процес мав обвинувально-змагальний характер, вiдбувався у присутносп свiдкiв. Сторони змагалися у словеснш баталii за формулою "слово проти слова", тдтверджуючи сво' заяви та клопотання доказами [5, с. 24-25].
На генетичному зв'язку копних i додержавних судiв наголошував М. 1вашшев: "Сшьська община Пiвденно-Захiдноi Росй (Укра'ни - М. Б.) з й правними звичаями та самостшним складом копних судiв мае ознаки глибоко' давнини. Про початок i походження цiеi установи ми не знаходимо жодних ведомостей т у лптописах, нi у законодавчих пам'ятках. 1з великою ймовiрнiстю можна припускати, що сшьсью общини виникли за тих чашв, коли слов'янськi племена, що залюднювали теперiшню Пiвденно-Захiдну Роспю, ще не були об'еднанi у державну спшку пiд зверхньою владою господарiв" [6, с. 23]. "Кожне село окремо та вся община разом ввдповвдали за вчинки сво'х членiв. У межах свое' округи община ввдповвдала за безпеку життя та майна як сво'х члешв, так П прихожих" [6, с. 7]. Отже, першП принципи оргашзацй звичаевого судочинства були закладенi дмльшстю додержавних судПв. З часом вони зазнали еволюцй та були успадковаш спершу вервними, а потПм копними судами.
Доки рвд був невеликим П займав незначний територПальний проспр, то справи виршувалися за учасп усПх його члешв. Але з плином часу роди розросталися П почали займати велик за обсягом територй. Цей процес супроводжувався створенням своервдних середовищ, у яких виршувались адмшПстративш потреби громади. Польський учений Ф. Гавронський назвав таю середовища
"центрами комуншацй". Суди родових спшьнот також були перенесет у щ центри. У зв'язку з розширенням роду й територй, на якiй вш проживав, виникли великi труднощi iз забезпеченням участi усiх членiв спшьноти у судовому процесi, а згодом це стало взагал неможливим. Тому кожне село й осша група почали делегувати сво'х суддiв у центри комуншацй, де здiйснювалося судочинство [7, е. 178-179]. Так, суди родових спшьнот еволющонували i стали вервними судами.
Верв як сшьська громада Кигвсько! Русi та Галицько-Волинсько'' держави була порiвняно замкненою спшьшстю людей, яка мала свою систему самоврядування, судочинства та права. Ввдтак норми вервного права гарантувались захистом у вервних судах. Вервний суд складався з "судових мужiв" - найавторитетшших представникiв територiальноi громади. Його очолював виборний голова (староста) [8, с. 36]. Вервш суди розглядали основний масив судових справ, що виникали iз давньоруських правовiдносин. Суддiв вервного суду (iмовiрно, склад суду становив 12 осiб) у Ктвсьюй Русi називали "мужi", "добрi люди", "обчi старцi". 1х обирала на цю посаду територiальна громада-верв. Щоправда, iнколи траплялись випадки, коли iх обирали лише для вирiшення одте'' судовоi справи самими сторонами спору. У таких ситуацмх кожна сторона процесу обирала однакову юльюсть суддiв, тобто по шiсть [9, с. 188].
Бшьшють дослiдникiв пiдтримують позищю, що "звiд 12 мужiв", про який говорить ст. 15 Коротко'' редакцй "Руськоi Правди", е вервним судом, проте е й таю учет, яю вважають цих "мужiв" послухами, тобто свiдками. На думку росшських iсторикiв М. Карамзiна та А. Зiмiна, у ст. 15 коротко'' редакцй "Русько'' Правди" йдеться про випадок, коли внаслвдок зводу був знайдений злодiй, але, ^м знайдено'' речi, вiн вкрав й шш^ повернення яких вимагав позивач [10, с. 56-57], тому е уш тдстави вважати "звiд 12 мужiв", про який говорить ст. 15 Коротко'' редакцй "Русько' Правди", вервним судом. На вервний суд вказують також Ш1Ш статтi "Русько' правди": про представлення боржника на торг, про виввд послухiв на торг, про зввд перед 12 мужами (якщо боржник вiдмовлявся повертати борг), про гоншня слiду з чужими людьми та послухами, про пошуки "тятя" (злочинця) по вервi та про видачу товару опiкуновi перед людьми [9, с. 186-187]. Отже, практика вервних судiв мала вагомий вплив на законодавство Ки'всько'' Руш.
Копне право сформувалося, апробовувалося i еволюцiонувало насамперед у дмльносл копних судiв - прямих правонаступниюв вервних судiв. Цi органи не лише застосовували його норми, але й забезпечували 'хню чиннiсть, адже це важлива умова дiйсностi правових звича'в. Склад копних судiв формувався демократичним шляхом унаслiдок обрання по кожнш справi громадами (як правило, сшьськими), що входили до складу копного округу, ввдповвдно'' кiлькостi копних суддiв. Копнi суди, засiдання яких ввдбувалося переважно просто неба за широко'' учасп громадськостi, розслiдували злочини, виршували цивiльнi та кримiнальнi справи, виконували прийнятi ними декрети. До того ж мiж копними судами i державою iснував функцiональний зв'язок, який проявлявся в учасп вижiв i возних у копному судочинстш, можливостi оскарження копних декретiв у державних судах тощо. До компетенцй копних судiв належали як цившьш, так i кримiнальнi справи (зокрема, справи про тяжю злочини).
Склад копного суду був структурований. Ушх учасникiв копного суду називали "копниками". Копнi суддi (кiлькiсть 'х не була фшсованою та становила, залежно ввд справи, приблизно 10-20 осiб), що обиралися населенням копного округу, були господарями домiв i мали постшну осiлiсть в околицi. Тшьки вони мали право прийняти ршення у справi [11, с. 71]. До особи, яка обиралася копним суддею, висувалися таю вимоги: обiзнанiсть у звичаевому прав^ наявнiсть до не'' поваги i довiри члетв громади. Перед тим, як пошсти посаду, копнi суддi складали присягу [12]. Так, у 1672 р. у с. Росина Перемишльсько'' землi виршувався спiр "рггег ludzi 'шагу godnych" [13, арк. 20 зв.] ("людьми, гiдними довiри" - М. Б.).
О^м копних суддiв, на "велику копу" запрошували по одному-двох чоловтв iз трьох сгл сусвднього копного округу. Вони називались у копному судочинстш "люди стороннг". У них не було права голосу, проте щ суб'екти процесу стежили за ходом судового розгляду, забезпечуючи його об'ектившсть. На засвданш копного суду мали право бути присутшми власники сш та державнi чиновники, але також без права голосу. Решту копного зiбрання становило селянство (громада) [14, с. 24]. Так, у 1615 р. Павло Кодильський звпував у Теребовлянському гродському
судп що по дорозП Пз Хмшьника бачив "на добровшьнш дорозП людей розма'тих... на купу зПбраних" [15, арк. 121 зв.].
Волост П сшьсью старости контролювали прибуття жителПв копного округу на засвдання копного суду, а перед його початком звптували зПбранню про те, хто прийшов та хто П з яко' причини не з'явився [16, с. 90]. 1нколи присутшх на засвданш копного суду перевПряли за списками жителПв сш. Цього вимагав, наприклад, Якуб Климашевський на засвданш копного суду, яке ввдбулося у 1583 р. у с. Пвдгайщ Луцького повпту [17, с. 105-106]. Для значно' частини копного зПбрання 'х участь у ньому була Пмперативною, а за ввдсутносп цих ошб, то щодо них застосовувалися заходи юридично' ввдповвдальносл.
Серед державних чиновниюв найважлившим процесуальним статусом у копному судочинстш був надшений возний (до 1566 р. - виж). Вш здшснював державний нагляд за копним судочинством П складав релящю (протокол) про хвд судового розгляду та ршення копного суду. Згодом вш заносив свою релящю в актовП книги гродського суду. На нього покладалися також шшП функци. У 1683 р., наприклад, копш суддП просили Яна Кобилинського, трьох мщан П генерального возного Ки'вського воеводства допомогти 'м привести на засвдання копного суду М. Мошковського як пвдозрюваного у справП про крадПжку [6, е. 186]. Як правило, на засвданш копного суду був присутнш тшьки один возний, хоча за деяких обставин 'х могло бути кшька: два, три чи навпть чотири [18, с. 154]. Очевидно, кшьюсть 'х залежала ввд складносл П суспшьного резонансу судово' справи.
ОкрПм возних, вижПв, волосних П сшьских старост, у засвданш копного суду брали також участь шшП посадовщ державно' влади та мПсцевого самоврядування. Наприклад, у 1571 р. на "великш кот" у с. РелПчич Луцького повпту були присутш два тивуни - Петрука Демидович П Максим Качанович [17, с. 105]. Присутшсть на засвданнях копних судПв посадових осПб мПсцевого самоврядування була цшком лопчним явищем, оскшьки сам копний суд був судовим органом територПально' громади, яка його формувала.
Своервдний мехашзм судового захисту був присутшм П у карпатському правп В укра'нських селах волоського права першою шстанщею був сшьський суд у складП голови громади (кнеза) та присяжних. 1хня кшьюсть переважно не перевищувала семи осПб. Кнез як голова громади села волоського права школи здшснював судочинство одноосПбно, проте у незначних справах П у присутносп громади [19, с. 154]. Компетенцм сшьського суду у карпатському правП була доволП широкою, включаючи рПзт категори цившьних П кримшальних справ, крПм тих, як передбачали виклик ката [20, с. 68].
Другою шстанщею у карпатському правП були окружш (зборовП) суди. Вони поширювали свою юрисдикщю на кшька сш, що входили до певного округу (крайни, ключа тощо). Наприклад, у Перемишльському староста РечП Посполито' розташовувалися три крайни - Брилинська, Устрицька та Коростенська [19, с. 154-157]. Щкаво, що у 1438-1451 рр. зборовП суди функщонували П у м. Сянок, що мало магдебурзьке право. У 'хшх засвданнях брали участь не тшьки кнези, але й жителП сш волоського права Щавне П Одрехова [21].
Громади сш волоського права, як входили до складу единого округу, щорПчно чи двПчП на рш оргашзовували збори, пвд час яких виршували рПзт господарсью питання та здшснювали судочинство. До складу зборового суду могли входити адмтстратор округу (крайник), голови громад (кнези) та шшП уповноважет особи. Загалом суддПв зборового суду було близько семи. Голо-вуючим суддею був окружний адмтстратор (крайник). З XVI ст. у засвданнях зборових судПв почали брати участь також представники державно' влади - старости, пвдстарости, надвПрш суддП та ш. Однак вони не набували суддПвського статусу, а повинш були здшснювати нагляд за належним здшсненням судочинства [22, с. 88-89].
Третьою судовою шстанщею за карпатським правом був суд крайника - окружного сшьського адмшктратора. Водночас ця система коригувалася залежно ввд того, кому належало ввдповвдне село волоського права. У королПвщинах (безпосередшх землях короля) апеляцшною шстанщею був королПвський суд або суди, що представляли короля на мПсцевому рПвш - старости у
Польщу комгти в Угорщиш, пиркелаби у Молдова У феодальних маетках, до складу яких входило певне село волоського права, апеляцшною шстанщею був домешальний суд [19, с. 154-157].
Козацьке право на перших порах його юнування (коли воно було виключно правом козацтва у межах ЗапорГзько'' ОчГ) застосовувалося у судах, яю функщонували на цш територй. Традицшно вищим суддею ЗапорГзько'' ОчГ вважався кошовий отаман, який "володГв життям Г смертю кожного з козаюв" [23, с. 138]. КрГм нього, вищою шстанщею була Вшськова рада. Як правило, бшьшкть судових справ виршували вшськовГ суддг а слвдство та виконання судових ршень покладалося на вшськового осавула. Судовими функцмми надшялися й шшГ представники козацько'' старшини, куршт та паланковГ отамани. Козацька демократа проявилася у процесуальному правГ ЗапорГзько'' ОчГ принципом "де три козаки - два третього судять" [24, с. 120]. Очевидно, цей принцип був найдоцшьшшим шд час виршення спорГв Г розкриття злочишв пвд час вшськових походГв.
Посада вшськового суддГ вважалася другою тсля кошового отамана у владнш Герархй ЗапорГзько'' СГчг Як Г отамана, його обирали на Вшськовш радГ з-помГж козацького товариства. Суддя був охоронцем "прадавшх звича'в Г одвГчних порядив", як дмли на ЗапорГзькш Пщ час виршення судових справ вш не керувався писаними законами, а тшьки нормами козацького звичаевого права. Вшськовий суддя був зобов'язаний здшснювати судочинство динамГчно, справедливо та безсторонньо. Хоча до його компетенцй належала бшьшють цившьних Г кримшальних справ козаюв, вш не мав права виносити остаточний вирок. Розглянувши справу, суддя передавав й для прийняття ршення кошовому отаману чи Вшськовш радГ [23, с. 140].
З утворенням Гетьманщини у середиш XVII ст. козацьке право стало основою й правово'' системи, а ввдтак застосовувалося в усГх судах ще'' держави. Вищу ланку й судово'' системи становили суд гетьмана, суд Ради генерально'' старшини, Генеральний вшськовий суд, Генеральна вшськова канцелярм. Середньою ланкою судово'' системи Укра'нсько'' козацько'' держави були полковГ суди. Бшьшкть справ у першш шстанцй виршували сотенш, мгёью та сшьсью (отамансью, копт, вотчинт) суди. СпещалГзованими судами Гетьманщини були церковш, ярмарковГ, цеховГ, митш, третейсьи суди та суд грецького братства у Никит [25, с. 4]. У 1760-1763 рр. гетьман К. Розумовський провГв судову реформу, за якою полковГ та сотенш суди були замшет на гродсью, земсью та пвдкоморсью [26, с. 162].
Загалом у судовш системГ Гетьманщини велику роль ввдйравав громадський фактор, що проявлявся в учасп представниюв громадськосп у засвданнях бшьшосл судГв держави. Протоколи судових засвдань XVII - XVIII ст. тдтверджують цей висновок. Так, у протоколах Пирятинського "обополного" суду ввд 1690 р. постшно зазначалося, що судовий розгляд ввдбувався у присутносп козацько'' старшини, вшта, бурмистрГв Г багатьох шших людей, гвдних довГри. Бориспшьський мюький суд також розглядав справи у присутносл громади. Ввдомо багато факпв, коли громада брала участь у прийнятп судового ршення чи визначала його змют. На це звертали увагу Д. Багалш Г В. Модзалевський, як пвдкреслювали, що участь громади у прийнятп ршень Полтавського мкького суду виражала спшьш ознаки такого методу судочинства з копним судом. Часто представники громадськосл випрошували у суддГв помилування, засуджених до смертно'' кари, злочинщв. Наприклад, у 1704 р. на прохання присутшх свгтських Г духовних осГб селянщ Пелаге'' була замшена смертна кара за вбивство свое'' новонароджено'' дитини на тшесне покарання [27, с. 536-538].
Гетьман, будучи главою Козацько'' держави, надшявся, зокрема, судовими функцмми. Так, пвд час обрання гетьманом I. Брюховецького було зазначено: "... щоб гетьману, суддям, полковникам, сотникам Г отаманам козаюв судити Г карати". Внаслвдок цього формувався суд гетьмана, який, щоправда, розглядав справи у доволГ рвдюсних випадках. Найчаспше гетьман виршував судовГ справи спшьно з Радою генерально'' старшини, до складу яко'' входили генеральний писар, суддг генеральш обозний, бунчужний, хорунжий Г осавули [28, с. 25-26]. До того ж сам гетьман у разГ вчинення ним державно'' зради був пвдсудним Генеральнш радг що було передбачено Переяславським договором 1659 р. та ГлухГвськими статтями 1669 р. [29, с. 175]. Однак за усю трапчну кторто Козацько'' держави Г непоодиною факти державно'' зради гетьмашв ця норма не була реалГзована жодного разу.
Генеральна вшськова канцелярм, утворена ще у часи нащонально-визвольно1 вiйни, спочатку була лише виконавчо-адмшктративним органом при гетьманов^ не здiйснюючи судових функцiй. 1х вона отримала у 1720 р. тсля реорганiзацii цього органу гетьманом I. Скоропадським [26, с. 162]. Серед вищих органiв судочинства Козаць^' держави особливе значення мав Генеральний вшськовий суд. До його складу входили генеральш судд^ генеральнi старшини та гетьман, який вважався верховним суддею Козацько" держави та переважно головував на його засiданнях. У 1722 р. гетьман П. Полуботок, здшснюючи судову реформу, додав до складу Генерального вшськового суду асесорiв, яких призначали на час судовоi' сеси почергово з числа бун-чукових товаришiв (iнколи з-помiж сотникiв). 1х завданням було прийняття судових позовiв i тдго-товка справ до розгляду за ввдсутносл генеральних суддiв. Основним завданням Генерального вшськового суду був розгляд скарг на ршення полкових i сотенних судiв. Щоправда, навiть у XVIII ст. компетенци Генерального вшськового суду та Генеральноi вiйськовоi канцеляри не були чiтко розмежованими [30, с. 314].
На територто кожного полку поширювалася юрисдикцм полкових судiв. Вони розглядали у першш iнстанцii цившьш та кримiнальнi справи, справи козаць^' старшини, а також скарги на ршення нижчестоящих судiв (як правило, сотенних). На початку кнування полкових судiв (пiсля нацiонально-визвольноi вiйни) судочинство у них здшснювали полковники, а з часу гетьманування Д. Многогршного (1668-1672) - полковi суддi. В !'хшх засiданнях часто брали участь полкова старшина, сотники, отамани, представники мщанства i духовенства [31, с. 641-642].
Судовим органом щодо цившьних i кримшальних справ сотнi був сотенний суд, склад якого майже цшком ввдповвдав складу сотенного правлшня. Спочатку сотеннi суди дмли спшьно з ратушними судами, якi називались у документах "судом нашим i громади посполитоГ', "уряд сотенний". 1з середини XVIII ст. до складу сотенного суду входили: сотник, отаман, мюький писар, а також сотенний осавул i хорунжий. Згвдно з шструкщею гетьмана Д. Апостола 1730 р., сотенний суд ввдокремлювався ввд мюьких судiв. Впродовж XVIII ст. компетенцм сотенних судiв поступово звужувалася, тому в останнi роки 1'хнього функцiонування вона полягала у тому, щоб "мiж рядовими козаками у найбшьш важних скаргах i спорах словесний розгляд чинити" [32, с. 200].
У Гетьманщиш функцiонували сшьсью суди, що подшялися на дометальш, копнi й отаманськi. Останнi дмли у козацьких селах у складi отамана та двох-трьох представникiв територiальноi громади. 1м були пiдсуднi справи про незначш правопорушення, взаемш образи, селянськ спори та iншi маловажливi справи. Пiд час виникнення ускладнень у процесi судового розгляду сшьський суд повинен був запитувати роз'яснення у сотенного суду, а школи навiть передавав йому вiдповiдну справу на розгляд. У козацьких сшьських судах активну участь брала громада [33, с. 86].
Висновки. Отже, кожен юторичний тип украшського звичаевого права мав власний автентичний судовий мехашзм захисту й апробаци його норм. Саме завдяки судовим органам норми звичаевого права набували чинносп, адже один iз способiв санкщонування правових звича!'в було 1'хне застосування у судовiй практицi. Крiм того, у цих судах звичаево-правовi норми зазнавали корегування та могли втратити чиншсть. Змiст конкретного типу звичаевого права визначав характер того чи шшого судового органу (вервне право - вервний суд, копне право -копний суд тощо), порядок його формування та провадження у справах. Ввдтак можна дшти однозначного висновку - юнування конкретно!' тдсистеми звичаевого права перебувало у прямш залежностi вiд наявностi вiдповiдного органу правозастосування, його ефективностi та визнання державою i суспшьством.
1. Бедрт М. 1сторичний тип укратсъкого звичаевого права: спроба теоретичного обтрунту-вання //Держава i право. Серiя "Юридичт науки". - К.: Юридична думка, 2015. - Вип. 68. - С. 99-112. 2. Rodrigues A. Pakistan's tribal justice system: Often a vehicle for revenge / Alex Rodrigues // Los Angeles Times. - August 01, 2012. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://articles.latimes.com/2012/aug/01/world/la-fg-pakistan-jirga-justice-20120801. 3. Васильев С. В. Суди звичаевого права на теренах пострадянських держав: iсторiя та сучасний стан / С. В. Васильев // Проблеми законностi. - X., 2015. - Вип. 131. - С. 15-25. 4. Бедрш М. М. Становлення та правова природа общинних судiв додержавного сустльства схiдних слов'ян / М. М. Бедрт // Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия "Юридические науки". - Симферополь, 2009. - Т. 22 (61), № 1. - С. 283-288.
5. Захарченко П. П. Iсторiя держави i права Укроти /П. П. Захарченко. - К.: Атта, 2004. - 368 с.
6. Иванишев Н. О древнихъ сельскихъ общинахъ у Юго-Западной Россш / Н. Иванишев. - Юевъ, 1863. - 72 с. 7. Gawronski F. Sqdy kupne vel kopne na Polesiu /Franciszek Gawronski. - [Б. м., 1899?]. -S. 177-190. 8. Терлюк I. Я. Iсmорiя держави i права Украгни (Доновтнт час) /1. Я. Терлюк. - К.: Атта, 2006. - 400 с. 9. Леонтович Ф. Русская Правда и Литовский Статут у видах настоятельной необходимости включить литовское законодательство у круг истории русскаго права / Ф. Леонтович // Анmологiя украгнськог юридичног думки / ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та т. - Т.2. - К. : Юрид. кн., 2002. - С. 155-223. 10. Российское законодательство Х-ХХ веков / под ред. О. И. Чистякова. - М., 1984. - Т. 1. - 432 с. 11. Тищик Б. Копне судочинство в УкраШ та особливосmi його здшснення (XIV-XVIII ст.) / Б. Тищик, М. Бедрт // Право Укрални. -2010 - № 1. - С. 68-72. 12. Костицький М. Вiдновне правосуддя у конmексmi правовог полтики в Укралт [Електронний ресурс] / М. Костицький. - Режим доступу: www.scourt.gov.ua/clients/ vs.nsf/0/ F597C9FC08117043C3256FC50049FEF4. 13. Центральний державний юторичний архiв Укрални у м. Львову ф. 13 (Перемишлький гродський суд), оп. 1, спр. 413 (Чистова книга донесень 1672 р.), 2440 арк. 14. Щербицкш О. В. Суды въ бывшемъ Великомъ княжестве Литовскомъ / О. В. Щербицкш. - Вильна, 1912. - 79 с. 15. Центральний державний юторичний архiв Укрални у м. Львову ф. 17 (Теребовлянський гродський суд), оп. 1, спр. 112 (Чистова книга донесень 1615-1616 рр.), 1545 арк. 16. Гураль П. Волосна громада у перюд входження украгнських земель до Великого князiвсmва Литовського / П. Гураль // Вкн. Львiв. ун-ту. Серiя юридична. - Львiв, 2002. -Вип. 37. - С. 83-92. 17. Гураль П. Ф. Териmорiальна громада в Украгт: юторико-правове до^дження / П. Ф. Гураль. - Львiв : Край, 2008. - 468 с. 18. Черкаський I. Громадський (копний) суд на Украгт-РуЫ XVI-XVIII в. в. /1. Черкаський // Пращ комки для виучування iсmорil захiдноруського та вкрагнського права. - К., 1928. - Вип. 4/5. - 714 с. 19. Шандра Р. Суд та судочинство за волоським правом на захiдноукралнських землях у XIII-XVIII ст. / Р. Шандра // Право Укрални. -2008. - № 6. - С. 153-159. 20. Гошко Ю. Звичаеве право населення Украгнських Карпат та Прикарпаття XIV-XIX ст. / Ю. Гошко. - Львiв: Ы-т народозн. НАН Укрални, 1999. - 336 с. 21. Гошко Ю. Звичаеве право на Лемтвщин [Електронний ресурс] / Ю. Гошко, О. Турчак. - Режим доступу: http://www.haidamaka.org.ua/0051.html. 22. Шандра Р. Окружн суди волоського права на захiдноукралнських землях / Р. Шандра // Проблеми державотворення та захисту прав людини в Украгт: матер. XIVрегюн. наук.-практ. конф. -Львiв, 2008. - С. 87-90. 23. Яворницький Д. Iсmорiя Запорiзьких козаюв / Д. Яворницький. - К.: ФОП Стебеляк О. М., 2015. - 1072 с. 24. Музиченко П. П. Iсmорiя держави i права Украгни /П. П. Музиченко. - К. : Знання, 2007. - 471 с. 25. Биркович О. I. Судова система Украгнськог держави (Гетьманщини) 1648-1657рр.: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / О. I. Биркович. - К., 2004. - 19 с. 26. Омельчук В. В. Судова реформа 1760-1763 ротв: основн етапи та на^дки / В. В. Омельчук // Науковi прац МАУП. - 2012. -Вип. 2 (33). - С. 157-163. 27. ПадохЯ. Грунтове судочинство на Лiвобережнiй Украгт у другш половин XVII-XVIII столття / Я. Падох // Анmологiя украгнськог юридичног думки / ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та т. - К. : Юрид. кн., 2003. - Т.3. - С. 520-539. 28. ПашукА. Й. Суд i судочинство на Лiвобережнiй Украгт у XVII-XVIII ст. (1648-1782) / А. Й. Пашук. - Львiв, 1967. -180 с. 29. Iсmорiя украгнського козацтва: нариси: у 2-х т. / ред. кол.: В. А. Смолш вдп. ред.) та т. - К.: Киево-Могилянська академiя, 2011. - Т. 2. - 724 с. 30. Iсmорiя украгнського козацтва: нариси: у 2-х т. /ред. кол.: В. А. Смолш вдп. ред.) та т. - К.: Киево-Могилянська академiя, 2011. -Т. 1. - 800 с. 31. Чехович В. А. Полковi суди / В. А. Чехович //Юридична енциклоnедiя: у 6 т. - Т. 4: Н-П. - К.: Укр. енцикл., 2002. - С. 641-642. 32. Iсmорiя держави i права Украгни / за ред. В. Д. Гончаренка. -X.: Право, 2013. - 704 с. 33. Мтлер Д. П. Очерки из истории юридического быта
старой Малороссии / Д. П. МЫлер // Антологiя укратсъкоХ юридичног думки / ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол.) та ïh. - К. : Юрид. кн., 2003. - Т.3. - С. 80-106.
REFERENCES
1. Bedriy M. Istorychnyy typ ukrayins'koho zvychayevoho prava: sproba teoretychnoho obgruntuvannya [Historical type of Ukrainian customary law: an attempt theoretical justification]. Derzhava i pravo, 2015, vol. 68, pp. 99-112. 2. Rodrigues A. Pakistan's tribal justice system: Often a vehicle for revenge. Los Angeles Times, August 01, 2012. Available at: http://articles.latimes.com/2012/aug/01/world/la-fg-pakistan-jirga-justice-20120801 (in English) 3. Vasyl 'ev S. V. Sudy zvychayevoho prava na terenakh postradyans 'kykh derzhav: istoriya ta suchasnyy stan [Courts of customary law on the territory of former Soviet countries: history and current status]. Problemy zakonnosti, 2015, vol. 131, pp. 15-25. 4. Bedriy M. Stanovlennya ta pravova pryroda obshchynnykh sudiv doderzhavnoho suspil'stva skhidnykh slovyan [Formation and legal nature of community courts pre-state society of Eastern Slavs]. Uchyonye zapiski Tavricheskoho nacional'noho universiteta im. V. I. Vernadskoho. Yuridicheskiye nauki, 2009, vol. 22 (61), No. 1, pp. 283-288. 5. Zakharchenko P. Istoria derzhavy i prava Ukrayiny (History of state and law of Ukraine) Kyiv, Attika, 2004. 368 p. 6. Ivanishev N. Odrevnikh sel'skikh obshchinakh v Yugo-Zapadnoy Rossii (About ancient rural communities in South-West Russia) Kyiv, 1863. 72 p. (in Russian) 7. Gawronski F. Sqdy kupne vel kopne na Polesiu (Kupa or kopa courts in Polissia). Unknown city and year, p. 177-190. (in Polish) 8. Терлюк I. Я. Istoria derzhavy i prava Ukrayiny (Donovitniy chas) (History of state and law of Ukraine. Pre-recent time) Kyiv, Attika, 2004. 368 p. 9. Leontovych F. [Rus'ka Pravda and Lithuanian Statute in the kinds of the urgent need to include the Lithuanian legislation in terms of the history of Russian law] Antolohia ukrayins'koyi yurydychnoyi dumky [Anthology of Ukrainian legal thought] Kyiv, Yurydychna knyha, 2002, vol. 2, pp. 155-223. 10. Chistyakov O. I. (ed.) Rossiyskoe zakonodatel'stvo X-XX vekov (Russian legislation X-XX centuries) Moscow, 1984, vol. 1. 432 p. 11. TyshchykB., Bedriy M. Kopne sudochynstvo v Ukrayini ta osoblyvosti yoho zdiysnennya (XIV-XVIII st.) [Kopa proceedings in Ukraine and feathers of its realization (XIV-XVIII century)]. Pravo Ukrayiny, 2010, No. 1, pp. 68-72.
12. Kostyts'kyy M. Vidnovne pravosuddya v konteksti pravovoyi polityky v Ukrayini [Restorative justice in the context of legal policy in Ukraine]. Available at: www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/ F597C9FC08117043C3256FC50049FEF4 13. Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv. Bank
13, Exposition 1, Case 413, 2440p. (in Latin, unpublished). 14. Shcherbitskiy O. Sudy v byvshem Velikom Knyazhestve Litovskom (Courts in the former Grand Duchy of Lithuania) Vilna, 1912, 79 p. 15. Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv. Bank 17, Exposition 1, Case 112, 1545 p. (in Latin, unpublished). 16. Hural' P. Volosna hromada v period vkhodzhennya ukrayins'kykh zemel' do Velykoho knyazivstva Lytovs 'koho [ "Volost' " community during the entry of Ukrainian lands in the Grand Duchy of Lithuania]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriya yurydychna, 2002, vol. 37, pp. 83-92. 17. Hural' P. Terytorial'na hromada v Ukrayini: istoryko-pravove doslidzhennya. (Territorial community in Ukraine: historical and legal research) Lviv, Kray, 2008, 468 p. 18. Cherkas'kyy I. Hromads'kyy (kopnyy) sud na Ukrayini-Rusi XVI-XVIII v.v. [Community ("kopa" court in Ukraine-Rus' XVI-XVIII cent.]. Pratsi komisiyi dlya vyuchuvannya istoriyi zakhidno-rus'koho ta vkrayins'koho prava, Kyiv, 1928, vol. 4-5, 714 p. 19. Shandra R. Sud i sudochynstvo za volos 'kym pravom na zakhidnoukrayins 'kykh zemlyakh u XIII-XVIII st. [Court and proceedings by Vlach law in Western Ukrainian lands in XIII-XVIII cent.]. Pravo Ukrayiny, 2008, No. 6, pp. 153-159. 20. Hoshko Yu. Zvychayevepravo naselennya Ukrayins'kykh Karpat ta Prykarpattya XIV-XVIII st. (Customary law of Ukrainian Carpathians and near Carpathians population in XIV-XVIII st.) Lviv, 1999, 336 p. 21. Hoshko Yu., Turchak O. Zvychayeve pravo na Lemkivshchyni [Customary law in Lemkivschyna]. Available at: http://www.haidamaka.org.ua/0051.html 22. Shandra R. [District courts Vlach law in Western Ukrainian lands]. Problemy derzhavotvorennya ta zahystu prav lyudyny v Ukrayini. Materialy XIV rehional'noyi nauk.-prakt. konf. [Problems of state making and the protection of human rights in Ukraine. Materials 14th regional scientific and pratical conference], Lviv, 2008, pp. 87-90. 23. Yavornyts'kyy D. Istoriya Zaporiz'kykh kozakiv (History of Zaporizhzhia Cossacks) Kyiv, FOP Stebelyak O. M., 2015, 1072 p. 24. Muzychenko P. Istoriya derzhavy i
prava Ukrayiny (History of state and law of Ukraine) Kyiv, Znannya, 2007, 471 p. 25. Byrkovych O. I. Sudova systema Ukrayins'koyi derzhavy (Het'manshchyny). Avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.01 [The judicial system of the Ukrainian state (Hetman state)]. Kyiv, 2004, 19 p. 26. Omel'chuk V. V. Sudova reforma 1760-1763 rokiv: osnovni etapy ta naslidky [Judicial reform 1760-1763: the main stages and consequences]. Naukovipratsi MAUP, 2012, vol. 2 (33), pp. 157-163. 27. Padokh Ya. [Land litigation in Left Bank Ukraine in the second half of the XVII-XVIII century] Antolohia ukrayins'koyi yurydychnoyi dumky [Anthology of Ukrainian legal thought] Kyiv, Yurydychna knyha, 2003, vol. 3, pp. 520-539. 28. Pashuk A. Y. Sud i sudochynstvo na Livoberezhniy Ukrayini v XVII-XVIII st. (1648-1782) (Court and proceedings in Left Bank Ukraine in XVII-XVIII cent. (1648-1782) Lviv, 1967, 180 p. 29. Smoliy V. A. (ed.) Istoriya ukrayins'koho kozatstva (History of Ukrainian cossacks) Kyiv, Kyevo-Mohylyans'ka akademiya, 2011, vol. 2, 724 p. 30. Smoliy V. A. (ed.) Istoriya ukrayins'koho kozatstva (History of Ukrainian cossacks) Kyiv, Kyevo-Mohylyans'ka akademiya, 2011, vol. 1, 800p. 31. Chekovych V. A. [Regimental courts] Yurydychna entsyklopediya [Legal encyclopedia] Kyiv, 2002, vol. 4, pp. 641-642. 32. Honcharenko V. D. (ed.) Istoriya derzhavy i prava Ukrayiny (History of state and law of Ukraine) Kharkiv, Pravo, 2013, 714 p. 33. Miller D. P. [Outline of the history of old Ukraine legal life] Antolohia ukrayins'koyi yurydychnoyi dumky [Anthology of Ukrainian legal thought] Kyiv, Yurydychna knyha, 2003, vol. 3, pp. 80-106.
