CC BY
47
© Чернякова Г. М., MiHyxiH В. В., BopoHiH 6. П. УДК 616-001.17-022.7-085.28
Чернякова Г. М., MiHyxiH В. В., *Ворошн €. П.
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА М1СЦЕВЕ Л1КУВАННЯ ОП1К1В З 1НФЕКЦ1ЙНОЮ СКЛАДОВОЮ
Харкiвський нацiональний медичний ушверситет (м. XapKiB) *1нститут xiMÜ' noBepxHi iM. О. О. Чуйка НАН УкраТни (м. Кшв)
anek-22@yandex.ua
Робота е частиною теми кафедри ммфобюлоги, вiрусологiI та iмунологiI ХНМУ «Експериментальне мiкробiологiчне обфунтування протимiкробноI тера-пп гнiйно-запальних захворювань» № 0114и003390.
Проблема лiкування опiкових iнфекцiй е актуальною проблемою сучасно! медицини. Опкове ураження належить до найбiльш поширених та най-тяжчих хвороб у людей, поступаючись лише транспортному травматизму. Залежно вщ площi та гли-бини ураження, опiкова рана викликае множиннi й тривалi порушення гомеостазу, якi спричиняють дисфункцiI оргаыв i систем. Пiсля порушення шюри збiльшуеться ризик iнфiкування, що може призвести до колоызацп або зараження тканин, яю пролягають нижче, осюльки бiльшiсть ран забезпечують сприят-ливi умови для розвитку аеробних i анаеробних бак-терiй [41].
Основними завданнями в л^ваны опiкових хво-рих е збереження життя пащетчв, подолання опко-вого шоку та вщновлення цiлiсностi шкiри [31]. Тактика л^вання залежить у першу чергу вiд глибини та пло1^ ураження. Починаючи зi стадiI шоку й до стади реконвалесценцiI, хворий потребуе Ытенсив-ного комплексного лкування, що включае Ыфузм-но-трансфузiйну терапю, детоксикацiйнi методи, корекцiю катаболiчних процеЫв та iмунодепресiI, профiлактику iнфекцiйних ускладнень i генералiзацiI iнфекцií [28]. Ц проблеми вимагають спецiального обговорення, але вони тюно пов'язанi з питаннями мюцевого лiкування опiкових ран, яю е найважли-вiшим джерелом Ыфекцмних ускладнень, перш за все, пневмони i сепсису, якi найбiльш часто призво-дять до летальних наслщюв [42].
Для лiкування опiкових ран в амбулаторних i ста-цюнарних умовах методом вибору е пов'язочний споЫб. Рановi пов'язки, як правило, використовують для стимуляцп рiзних стадм загоення ран. Бажано, щоб пов'язка мала таю властивостк а) створювала й пщтримувала вологе середовище; б) захищала рану вiд вторинних шфекцм; в) поглинала рановi рiдини й ексудати; г) зменшувала некроз поверхн рани; д) запобiгала висиханню рани; е) стимулювала факто-ри росту, а також була еластичною, неантигенною й бюсумюною [43,44].
Залежно вщ основного цтьового призначен-ня виокремлюють таю види пов'язок: антисептичн («Альтекс-Ф», «Альтекс-Х», «Колетекс з хлоргекси-дином», «Активтекс» та iн.); протизапальнi (мютять антиоксиданти — токоферол, флавонощи, дiетонiй та iн.); гемостатичнi («Колетекс-гем», «Ферробiа-травм»); сорбуючi (кремнiевi, вугiльнi, на основi сорбенту «Днiпро» та Ы.); ферментнi для очищення ран (з
iммобiлiзованими ферментами — «Феруг-2», «Кол-лiтин», з трипсином, колагеназою, террилiтином та iн.); неприлипаючi (парафЫоваы, металiзованi); ра-нозагоювальнi («Колетекс з прополюом» та iн.) [19].
Своерщною лiкувальною формою е рановi по-криття. Останнiм часом з'явилося бтьше нiж 300 Iхнiх рiзновидiв, яю перебувають на рiзних стадiях розроблення. За сво!м походженням цi препарати можна умовно розподтити на природы та штучнк Рановi покриття природного походження - це на-самперед рiзнi варiанти консервовано! шкiри або дерми («А11ос1егт», «Ыедга», «Dermagraft»). До син-тетичних ранових покриттiв належать губчаст (Ком-бутек, Аубазипор, Хггосюн та iн.), гелiеутворюючi (1нерпан, Галагран, Дебризан та Ы.), плiвковi (Тега-дерм, ДДБ, Фолiдерм, Асеплен, Бюкол), покриття у виглядi аерозолiв ^фузоль, Наксол), комбiнованi (Бiобран, Мелонiн — двошаров^ Комупол — триша-ровО [2,15]. Водночас до цього часу не юнуе уывер-сального препарату, придатного для використання в уЫх фазах ранового процесу при опках рiзноI глибини [19].
Вибiр лiкарських засобiв визначаеться глибиною опку, стадiею перебiгу ранового процесу, видовим складом мiкроорганiзмiв, якi iнфiкували рану та !х кiлькiстю. Найважливiшою складовою мiсцевого л^ кування опiкiв шюри е вплив на мiкрофлору. Опко-ва рана потребуе антибактерiальноI терапи вiд моменту II виникнення до повного закриття, оскiльки колоыза^я мiкроорганiзмами з розвитком гнiйного запалення спричиняе важку iнтоксикацiю, пере-шкоджае загоенню епiдермальних i субдермальних опЫв, веде до поглиблення опiкових ран, лiзису й вiдторгнення аутодермотрансплантатiв, а також е джерелом генералiзацiI шфекцм [41].
Значнi успiхи в скороченн частоти виникнення ранового опiкового сепсису були досягнул саме за-вдяки використанню сучасних антимiкробних пре-пара^в для мiсцевого лiкування ран.
За впливом на рановий процес при опках монокомпоненты препарати можна розподтити на таю групи:
• антимiкробноI дм, що мiстять антибютики, антисептики, сульфанiламiди (мазi: лшкомщинова, тетрациклiнова, синтомiцинова, фурацилiнова, д^ оксидинова, дермазин; розчини хлоргексидину, фу-рацилЫу, йодопiрону, борно! кислоти, калiю перман-ганату, натрiю гiпохлориту);
• протизапально! дiI, що мютять гормональн препарати (мазi фторокорт, локакортен, предызо-лон та iн.);
• протеолггично! та кератолiтичноI дИ (салiцилова мазь, профезiIм та ш.);
• такi, що стимулюють регенерацiю (мазi метилу-рацилова, солкосерил);
• мiсцевi знеболюючi засоби (тримека!н, лщока-
!н).
Кожна лiкарська форма (маз^ розчини, присип-ки) мае сво! показання до застосування. При вир^ шеннi цього питання враховуеться не ттьки чутли-вiсть мiкрофлори до антимiкробного препарату, а й характер мазево! основи. Мазi на жировм основi (фурацилiнова, мазь Вишневського) не мають осмо-тично! активности не здатнi дренувати рану, а на-впаки, створюють так званий «парниковий ефект». Накладення пов'язок з мазями на жировм основi показано в запально-регенераторнм i регенератор-нм фазах перебiгу ранового процесу, коли немае рясного гнмного секрету й необхщно захистити ет-телiзуючу або гранулюючу поверхню рани. Виняток становлять опки кистей, коли «парниковий ефект» необхщний для збереження й захисту вiд висихан-ня тканин паранекротично! зони та близько розта-шованих рухомих структур пальцiв i тилу кистг Цей «парниковий ефект» можна пщкртити накладанням на пов'язку целофанового пакету.
Помилковим е накладання пов'язок на жировм основi в дегенеративна, дегенеративно-запальнiй i запальнiй фазах переб^ при рясному рановому видiленнi. Це призводить до порушення вiдтоку, ви-кликае посилення всiх ознак Ытоксикацп, погiршуе загальний стан хворого.
На даний час широкого поширення набули мазi на полiетиленглiколевiй (ПЕГ) основу яка мае високу осмотичну активнють, добре вивiльняе антибактер^ альнi препарати, адсорбуе мiкробнi й тканиннi ток-сини, як не присихають до рани. Мазi на ПЕГ вигщно застосовувати за наявностi залишкiв некротичних тканин й рясного ранового видтення, тобто в дегенеративна, дегенеративно-запальнм, запальнiй i навiть запально-регенераторнiй фазах переб^у ранового процесу. До них належать мазь «Левосин», яка забезпечуе рiзнобiчний вплив на рановий про-цес, ефективнi також дюксидинова й хiнозолонова мазi та «Мафенщ».
Мазi на емульсiйнiй основi (л^менти синтом^ цину та стрептоциду, креми дермазин, фламазин та ш.) мютять значну кiлькiсть води й не мають сорбцм-но! здатностi. 1х доцiльно застосовувати при опiках II ступеня у всiх фазах переб^ ранового процесу, при опiках 111А ступеня - у регенераторнiй фазг
Консервативний пов'язковий метод л^ван-ня при опках 11-111А ступеня е основним, при цьому термши епiтелiзацi! становлять у середньому 14-21 добу. При опках 111Б ступеня пов'язковий метод е допомiжним, забезпечуючи пщготовку до оперативного лiкування — некректомп i аутодермопластики. У цих випадках строки л^вання i вщновлення шюр-ного покриву залежать вщ загально! площi ураження та пло1^ глибоких опiкiв i, як правило, перевищують 30 дiб [41].
До недолшв закритого (пов'язкового) методу належать трудомютюсть i болючiсть перев'язок, велика витрата перев'язувального матерiалу [21].
Але на сьогодншнм день можна вщокремити ще низку проблем, яю виникають у хiрургiчнiй практицi при застосуванн м'яких форм лiкарських препара^в:
■ недостатня ефективнiсть багатьох препара^в, що пов'язана з недолiками основи або/та моноком-понентним складом [1,29,32,35,38];
■ незначна юльюсть препаратiв, що мають спе-цифiчну спрямованiсть на певну фазу ранового процесу та вщповщну осмотичну активнють;
■ зростання резистентност збудниюв раново! ш-фекци до iснуючих препаратiв [38].
Таким чином, потреба в лкарських засобах для мюцевого лiкування ран на сьогодн задовольняеть-ся не в повнм мiрi, оскiльки багато препара^в, що випускаються фармацевтичними пщприемствами мають вузький спектр фармакологiчно! дм. Такий стан потребуе розробки нових препара^в з вщпо-вiдним спектром фармаколопчно! дi!, з метою пщ-вищення ефективностi мiсцево! фармакотерапi!.
За сучасними уявленнями в патогенезi опково! хвороби важлива роль належить ендогеннм Ыток-сикацi!. Основним джерелом ендогенно! Ытокси-кацi! е опiкова рана, навколоранова зона, мiкробна флора ран i продукти !! життедiяльностi, застмний вмiст шлунково-кишкового тракту, а також зловжи-вання медикаментозними засобами, перш за все антибютиками, iмунодепресантами, болезаспоюй-ливими засобами, нерацiональне харчування та н [7,12,18,30,40].
Глибокi або велик опiки обумовлюють значнi порушення водно-сольового обмшу в органiзмi, ендо-генна й екзогенна iнтоксикацiя, яка розвиваеться при цьому, призводить до порушення функци орга-нiв i систем на морфофункцiональному рiвнi, пригы-чуе внутрiшньоклiтиннi регенераторнi процеси [36]. Тому перспективним при л^ваны термiчних травм е використання препаратiв, яю зменшують рiвень токсинiв в органiзмi й виводять !х, як через шлун-ково-кишковий тракт, так i мiсцево, а також активно беруть участь у захист людини вщ хвороботворних мiкробiв i рiзних отрут рослинного, тваринного та н походження [34].
Серед безлiчi методiв та способiв еферентно! терапi! особливе мюце належить ентеросорбцi! та аплiкацiйнiй сорбци (мiсцевому застосуванню рiзних сорбентiв) [25]. Сорбцмы матерiали розрiзняються за хiмiчним походженням природою, способом ви-готовлення i е рiзними модифiкацiями активованого вуплля, iонообмiнних смол, кремнезему, природ-ними й синтетичними матерiалами. Удосконалення методiв детоксикацi! при гострiй опковм токсемi! зумовило необхiднiсть розроблення диференцмо-ваних показань до !х застосування. Для зменшення концентрацi! токсичних речовин у кровi застосо-вують трансфузмы (гемодилюцiю, форсований д^ урез), а також екстракорпоральн (гемосорбцiю, плазмаферез) методи. Ефективними також е ефе-рентн методи (аплiкацiйна сорбцiя, ентеросорбцiя, лаваж шлунка i кишковика та Ы.) [16,30].
Останнiм часом з'явився ряд препара^в з ад-сорбцiйною дiею, якi утримують адсорбованi речо-вини на межi подiлу рiдина i тверда фаза. За даними лтератури, !хне застосування сприяе зниженню ш-токсикацi! на рiзних стадiях опково! хвороби i якнай-
швидшому очищенню ран та пщготовц !х до ауто-дермопластики. Це вщбуваеться тому, що сорбенти здатн фiксувати на сво!й поверхн сотнi мiльйонiв мiкробних клiтин i !х токсини i у такий споЫб запоб^ гати генералiзацiI Ыфекцмного процесу [17,18,20].
До сорбентiв, яю використовуються в медицинi, висуваються таю вимоги: 1) висока емнють щодо широкого спектру токсичних речовин i мiкробiв, яка добре реалiзуеться в умовах запалення (при рН 5-8); 2) атоксичнють; 3) вiдсутнiсть шюдливо! дiI стосовно життездатних тканин рани, лейкоци^в, макрофагiв та iнших кгмтин; 4) вiдсутнiсть алергiйних реакцiй; 5) легюсть стерилiзацiI; 6) стабiльнiсть властивостей при збер^аны; 7) хiмiчна Ыертнють [27].
Найбiльше таким вимогам вщповщае високодис-персний кремнезем, який характеризуеться висо-кою сорбцiйною емнiстю стосовно бтюв i мiкробiв, широким сорбцмним спектром. Пiд час його засто-сування вiдсутнi токсичнi реакцiI, побiчнi явища та ускладнення. У хворих, яю вживали високодисперс-ний кремнезем, не помiчено жодних патологiчних змЫ з боку печiнки, нирок, нервово! та серцево-су-динно! систем. Немае алерпйних реакцiй i шкiдливоI дм на тканини рани. Препарат легко стерилiзуеться й добре зберiгаеться. Ц властивостi високодисперс-ного кремнезему й зумовили його ефективне засто-сування як препарату сорбцмно-детоксикацмно! дИ при л^ваны хiрургiчних, iнфекцiйних, онкологiчних та деяких Ыших захворювань [10,11,27].
У хiрургiчних кJliнiках кремнезем використовують при рiзних захворюваннях та в рiзних видах. Так, при вульнеросорбцiI, пюля проведення хiрургiчного туалету гнмно! рани, останню осушують та наносять порошок товщиною 3-5 мм. Рану закривають сухою пов'язкою. Перев'язка виконуеться кожен день або через день до очищення рани. У такий самий спо-Ыб обробляють Ыфекцмы виразки протягом першо! фази раневого процесу. Для зупинки каптярних та паренхiматозних кровотеч порошок наносять на поверхню ран так, щоб препарат заповнював рану на всю глибину. Зверху накладаеться стерильна пов'язка. За вщсутност ефекту через 8-12 хвилин процедуру повторюють [10].
^м цього, кремнезем е активним адсорбентом мiкроорганiзмiв будь-якого виду: на 1 г кремнезему можуть сорбуватися вщ 108 до 1010 мiкробних тiл [27]. Адсорб^я мiкроорганiзмiв на кремнеземi мае не зовЫм звичний характер. Частинки високо-дисперсного кремнезему (4-40 нм) значно меншм за розмiри мiкроорганiзмiв (1-10 мкм), у зв'язку з чим кремнезем може викликати явище аглютинацп, а це значно пiдвищуе його адсорбцмну здатнiсть стосовно мiкроорганiзмiв [23].
Використання високодисперсного кремнезему для виготовлення лшв пролонговано! дм зумов-лено кiлькома властивостями. По-перше, навiть у простiй сумiшi з високодисперсним кремнеземом деяю лiкарськi засоби виявляються бтьш стабтьни-ми, довше збертають активнiсть; попереджаеться процес бактерiальноI деструкцiI препарату [3,14]. По-друге, можлива хiмiчна iммобiлiзацiя рiзних за хiмiчною структурою речовин завдяки наявностi на поверхн силанольних груп [33,37]. По-трете, власне препарати високодисперсного кремнезему е бтьш-менш шертними неорганiчними матрицями, досить стмкими до сильних хiмiчних, а також бактерiальних та Ыших впливiв, вони зручнi в технолопчному вщ-ношеннi [11]. Препарати пролонговано! дм на крем-неземнiй основi забезпечують поступове вивтьнен-ня лкарських речовин (наприклад, антибiотикiв) та !хнм постiйний рiвень у кровi, що дозволяе знизити добову дозу, токсичнють, вартють лiкування.
Саме тому подалыш перспективи використання кремнезему в медичнм практицi полягають у створены нових лiкарських форм, зокрема стаб!тзованих водних суспензiй [8] та комплексних препара^в з ре-гульованою фармакоюнетикою шляхом iммобiлiзацiI на його поверхн бiологiчно активних сполук [13].
Отже, не зважаючи на досить широкий вибiр пре-паратiв для мюцевого л^вання опiковоI iнфекцiI, процес пошуку тривае. Розробка нового комплексного препарату для аплкацмно! сорбци, який би впливав на рiзнi ланки ранового, зокрема опкового, процесу та виявляв властивост сорбента, репаран-та, протимiкробного засобу, стае першорядним за-вданням.
Лiтература
1. Абаев Ю.К. Справочник хирурга. Раны и раневая инфекция / Ю.К. Абаев. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 427 с.
2. Алексеев А.А. Лечение поверхностных и пограничных ожоговых ран с применением современных раневых повязок / А.А. Алексеев, А.Э. Бобровников, С.Н. Хунафин // Медицинский вестник Башкортостана. - 2013. — Том 8, № 3. - С. 25-30.
3. Астраханова М.М. К оценке биологических свойств порошков, стабилизированных аэросилом / М.М. Астраханова, О.Л. Верстакова, В.А. Панов, Т.А. Гуськова // Фармац. журн. — 1985. — № 4. — С. 58-62.
4. Беляков Н.А. Энтеросорбция / Под ред. H.A. Белякова. — Л.: 1991. — 336 с.
5. Вивчення специфiчноi активной протимiкробних лкарських засобiв: Методичш рекомендацп / Ю.Л. Волянський, 1.С. Гриценко, В.П. Широбоков, В.В. Смiрнов [та 1н.]. - К.: ДФЦ МОЗ Укра'ни, 2004. - 38 с.
6. Войновский Е.А. Система лечения ожоговых ран в собственной жидкой среде / Под редакцией Е.А. Войновского, В.А. Мензула, Т.Г. Руденко. - Редакция журнала «На боевом посту», 2015. - 272 с.
7. Волков К.С. Особливост репаративно' регенерацп внутршшх оргашв при важких опках в умовах сорбцмно' детоксикацп / К.С. Волков, Н.В. Тасечко, Т.1. Чернишенко [та ш.] // Укра'нський медичний альманах. — 2000. — № 3, том 3. — С. 35-37.
8. Ворошн е.П. Дослщження стабшьност адсорбцмних властивостей водних суспензм високодисперсного кремнезему по вщношенню до альбумшу / е.П. Ворошн, е.М. Пахлов, Н.М. Власова [та ш.] // Фармацевт. журнал. — 1999. — № 4. — С. 61-64.
9. Гайдуль К.В. Раневая инфекция: этиология, диагностика и антимикробная терапия: крат. информ. пособ. для практ. врачей / К.В. Гайдуль, А.А. Муконин. - М.: Науч.-информ. центр ООО «АБОЛмед», 2005. - 32 с.
10. Гапонов А.В. Застосування ентеросорбенту «полюорб мп» при штоксикацмному синдромi / А.В. Гапонов // Украшський Журнал Хiрургii. - 2008. — № 2. — С. 127-132.
11. Геращенко 1.1. Фiзико-хiмiчне обгрунтування, розробка та вивчення нових лкарських засобiв на основi високодисперсного кремнезему: автореф. дис. д-ра фарм. наук / 1.1. Геращенко. — Х., 1997. — 38 с.
12. Гринь В.К. Интегральные гематологические показатели лейкоцитарной формулы, как критерий оценки тяжести течения ожоговой болезни, её осложнений и эффективности проводимого лечения / В.К. Гринь, Э.Я. Фисталь, И.И Сперанский, Л.И. Колесникова [и др.] // Матерiали научно-практичноУ конференцп з мiжнародною участю 29-30 березня 2006 року «Сепсис: проблеми дiагностики, терапп та профшактики». — Харюв, 2006. — С. 77-78.
13. Дашевський А.М. Науково-експериментальне обфунтування створення iммобiлiзованих лкарських препара^в / А.М. Да-шевський, В.е. Буцька // Фармацевт. журнал. - 1995. — № 2. — С. 91-95.
14. Езерский М.А. Стабилизация аэросилом некоторых лекарственных солей / М.А. Езерский, М.М. Астраханова // Фармация. - 1980. — № 3. — С. 21-24.
15. Камолиддин З.С. Роль биосинтетических покрытий в лечении поверхностных ожогов II-III a степени / З.С. Камолиддин,
A.А. Алексеев // Казанский медицинский журнал. - 2013. — Том 94, № 4. - С. 487-491.
16. Козинец Г.П. Диагностика эндогенной интоксикации, прогнозирование течения патологического процесса и принципы составления программ лечения пострадавших с тяжелыми ожогами / Г.П. Козинец, Н.Е. Повстяной // Клиническая хирургия. — 1997. — № 4. — С. 3-6.
17. Козинець Г.П. Модулююча дiя аплкацмноУ сорбцп на розвиток раннього процесу при опках / Г.П. Козинець // Шпитальна хiрургiя. — 2004. — № 4. — С. 75-79.
18. Козинец Г.П. Патогенетическое обоснование различных методов дезинтоксикации при ожоговой болезни и влияние их на течение раневого процесса: автореф. дисс. докт.мед.наук / Г.П. Козинец. - К., 1992. — 37 с.
19. Комбустюлопя / Е.Я. Фюталь, Г.П. Козинець, Г.Е. Самойленко [та ш.]. — Донецьк, 2005. — 271 с.
20. Крамарiв С.О. Вивчення ефективност i безпечност ентеросорбенту АТОКС1Л при гострих кишкових шфекщях у д^ей / С.О. Крамарiв, О.А. Дм^ева // Сучасна педiатрiя. — 2005. — № 3 (4). — С. 93-97.
21. Крутиков М.Г. Современные методы лечения пограничных ожогов IIIA степени и донорских ран / М.Г. Крутиков, А.М. Раха-ев // Комбустиология. — 2000. — № 3. - С. 36-38.
22. Крутиков М.Г. Местное лечение ран и ожогов / М.Г. Крутиков, А.Э. Бобровников // Российские аптеки. - 2006. - № 5 - С. 29-31.
23. Медицинская химия и клиническое применение диоксида кремния / Под ред. академика HAH Украины А.А. Чуйко. — К.: Наукова думка, 2001. — 416 с.
24. Мельникова О.А. Разработка резерва лекарственных средств и изделий медицинского назначения для оказания помощи больным с ожогами тела / О.А. Мельникова // Вестник новых медицинских технологий. - 2010. - Т. XVII, № 1. - C. 175-176.
25. Мишук И.И. Лечение ожоговых ран и ран, заживающих вторичным натяжением с применением повязок с аэросилом / И.И. Мишук, В.И. Нагайчук, Н.Л. Гомон [и др.] // Кл^чна хiрургiя. — 1994. — № 4. - С. 21-22.
26. Нагайчук В.1. Сучасш пщходи до надання допомоги хворим з опками / В.1. Нагайчук // Мистецтво л^вання. - 2010. - № 5. - С. 24-27.
27. Носач Л.В. Використання аморфного високодисперсного кремнезему в медицин / Л.В. Носач, Л.Б. Гнатишин // Науковi записки. Природничi науки. - 2003. - Т. 22, Ч. 3. - С. 442-446.
28. Подойницына М.Г. Изменение микроциркуляции при дермальных ожогах / М.Г. Подойницына, В.Л. Цепелев, А.В. Степанов // Фундаментальные исследования. - 2015. — № 1. — С. 1893-1896.
29. Раны и раневая инфекция: рук. для врачей / под ред. М.И. Кузина, Б.М. Костюченко. - 2-е изд., перераб и доп. - М.: Медицина, 1990. - 592 с.
30. Самойленко Г.Е. Динамика интоксикации при ожоговой болезни у детей младшего возраста / Г.Е. Самойленко // Вестник неотложной и восстановительной медицины. — 2005. — № 2, том 6. — С. 268-271.
31. Спиридонова Т.Г. Консервативное лечение ожоговых ран / Т.Г. Спиридонова // «РМЖ». - 2001. — № 13. — С. 560-564. Режим доступу: http://www.rmj.ru/articles/khirurgiya/Konservativnoe_lechenie_oghogovyh_ran/
32. Сучасне медикаментозне лкування ран: вщом. шстр. / О.О. Шалiмов, В.Ф. Саенко, Б.М. Даценко [та ш.]. — 1н-т хiрургiï та трансплантологи АМН УкраУни. - К., 2002. - 35 с.
33. Тёртых В.А. Химические реакции с участием поверхности кремнезёма / В.А. Тёртых, Л.А. Белякова. - К.: Наук. думка, 1991. - 264 с.
34. Фисталь Э.Я. Применение препарата «атоксил» в комплексном лечении обожжённых / Э.Я. Фисталь, И.И. Сперанский,
B.В. Арефьев [и др.] // Комбустиология. — 2006. — № 27. — Режим доступа к журналу http://combustiolog.ru/journal/ primenenie-preparata-atoksil-v-kompleksnom-lechenii-obozhzhyonny-h/
35. Чадаев А.П. Современные методики местного медикаментозного лечения инфицированных ран / А.П. Чадаев, А.Д. Кли-миашвили // Хирургия. - 2003. - № 1. - с. 54-56.
36. Чернишенко Т.1. Вплив ентеросгелю на внутршньо^тинну регенеращю нейрошв кори головного мозку при тяжюй опковм травмi / Т.1. Чернишенко // Медична хiмiя. — 2000. — Т. 2, № 3. — С. 57-58.
37. Чуйко А.А. Химия поверхности кремнезема: строение поверхности, активные центры, механизмы сорбции / А.А. Чуйко, Ю.И. Горлов. — К.: Наукова думка, 1992. — 248 с.
38. Шевченко В.С. Сучасш аспекти комплексного лкування гшйноТ рани м'яких тканин / В.С. Шевченко, С.В. Шевченко // Кл^чний хiрург. - 2003. - № 11. - С. 63.
39. Яковлева Л.В. Оптимiзацiя доклЫчного вивчення ефективност та нешюдливост лкарських засобiв у формi мазей та гелiв: шформ. лист № 101 / Л.В. Яковлева, 1.Г. Бутенко, К.П. Бездпхо. - К., 2008. - 5 с.
40. Янковский Д.С. Пробиотики - лекарства XXI столетия / Д.С. Янковский, Г.С. Дымент // Здоров'я УкраУни. — 2006. — № 7 (140). — С. 66-67.
41. Bowler P.G. Wound microbiology and associated approaches to wound management / P.G. Bowler, B.I. Duerden, D.G. Armstrong // Clinical Microbiology Reviews. - 2001. - V. 14 (2). - P. 244-269. — Режим доступу: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/ PMC88973/
42. Moustafa M.G. Fouda Use of chitosan/polyamine biopolymers based cotton as a model system to prepare antimicrobial wound dressing / M.G. Moustafa Fouda, R. Wittke, D. Knittel, E. Schollmeyer // International Journal of Diabetes Mellitus. - 2009. — № 1. - Р. 61-64. — Режим доступу: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1877593409000198
43. Purna S.K. Collagen based dressings - a review / S.K. Purna, М. Babu // Burns. - 2000. — № 26. - Р. 54-62. — Режим доступу: http://www.burnsjournal.com/article/S0305-4179(99)00103-5/fulltext
44. Shan-Yang Lin. Design and evaluation of drug loaded wound dressing having thermo responsive, adhesive, absorptive and easy peeling properties / Shan-Yang Lin, Ko-Shao Chen, Liang Run Chu // Biomaterials. — 2001. — № 22. - Р. 2999-3004. — Режим доступу: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0142961201000461
45. Velnar T. The wound healing process: an overview of the cellular and molecular mechanisms / T. Velnar, T. Bailey, V. Smrkolj // J. Int. Med. Res. - 2009. - Vol. 37, № 5. - Р. 1528-1542.
УДК: 616-001.17-022.7-085.28
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА М1СЦЕВЕ Л1КУВАННЯ ОП1К1В З 1НФЕКЦ1ЙНОЮ СКЛАДОВОЮ
Чернякова Г. М., MiHyxiH В. В., Воронш €. П.
Резюме. Проведено аналiз лггературних джерел стосовно питання л^вання пащенпв з опковими ура-женнями, ускладненими шфек^ею. Описанi основнi методи та засоби терапп в залежностi вiд тяжкост пе-ребiгу запального процесу. Вивчено сучасн пiдходи еферентно! терапiI вщносно хворих з опiками. Розгля-нут основнi властивостi та можливостi застосування високодисперсного кремнезему в якост аплкацмного сорбента.
Ключовi слова: опiковi ураження, Ыфек^я, лiкування опiкiв, аплiкацiйна сорбцiя.
УДК: 616-001.17-022.7-085.28
СОВРЕМЕННЫЙ ВЗГЛЯД НА МЕСТНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ОЖОГОВ С ИНФЕКЦИОННОЙ СОСТАВЛЯЮЩЕЙ
Чернякова А. М., Минухин В. В., Воронин Е. Ф.
Резюме. Проведен анализ литературных источников по вопросу лечения пациентов с ожоговыми поражениями, осложненными инфекцией. Описаны основные методы и средства терапии в зависимости от тяжести течения воспалительного процесса. Изучены современные подходы эфферентной терапии в отношении больных с ожогами. Рассмотрены основные свойства и возможности применения высокодисперсного кремнезема в качестве аппликационного сорбента.
Ключевые слова: ожоговые поражения, инфекция, лечение ожогов, аппликационная сорбция.
UDC: 616-001.17-022.7-085.28
THE MODERN VIEW ON THE TOPICAL TREATMENT OF BURNS WITH AN INFECTIOUS COMPONENT
Chernyakova A. M., Minukhin V. V., Voronin E. F.
Abstract. The problem of treatment of burn infections is an actual problem of modern medicine. The main objectives of the treatment of burn patients are life saving of patients, overcoming burn shock and restore the integrity of the skin. Tactics of treatment depends primarily on the depth and the affected area. The choice of drugs is determined by the depth of the burn, level of wound healing process, the species of microorganisms that infect the wound and their amount. The influence on the microflora is the most important component of the topical treatment of skin burns.
Considerable progress in reducing the frequency of burn wound sepsis were achieved due to using of modern antibacterial drugs for the topical treatment of wounds. Therefore, the requirements of wounds drugs for the topical treatment are satisfied not fully today, because many drugs produced by pharmaceutical companies have a narrow spectrum of pharmacological activity. This situation requires the development of new drugs with the appropriate range of pharmacological effects, to improve the efficiency of the local pharmacotherapy.
According to available literature sourses the important role in the pathogenesis of burn disease belongs to endogenous intoxication. The using of drugs that reduce the level of toxins in the body and eliminate them, both through the gastrointestinal tract, as well as locally, as well as actively participate in protecting people from diseases, causing microbes and various toxins from plants, animals, and other origins is prospective in the treatment of thermal injuries.
Among the many techniques and methods of efferent therapy special place belongs to enterosorption and applicative sorption (local application of different sorbents). Recently, a number of drugs with the adsorption effect containing substances adsorbed at the boundary between the liquid and the solid phase are appeared. According to the literature, their application helps to reduce intoxication on different stages of burn disease. This is occur because the sorbents can fixing hundreds of millions of microbial cells on their surface and their toxins and thus prevent the generalization of infection.
Most of all requirements are fulfilled highly disperse silica, which has a high adsorption capacity for proteins and microbes, and also has wide range of sorption. Applying it no toxic reactions, no side effects and no complications were observed. In patients treated by highly disperse silica any pathological changes in the liver, kidneys, nervous and cardiovascular systems were not detected. Any allergic reactions and adverse effects on the wound tissue were not occurred. The drug is easy sterilize and keep well. These properties are highly dispersed silica led to effective use as a drug sorption-detoxication action in the treatment of surgical, infectious diseases, cancer and other diseases.
So, despite the fairly wide range of drugs for the topical treatment of burn infection, the search process is ongoing. Development of a new complex product for applicational sorption, which could affect the various parts of the wound, in particular burn, process and showed the properties of the sorbent, reparant, an antimicrobial agent becomes first priority.
Keywords: burn injury, infection, burn treatment, аpplique sorbtion.
Рецензент — проф. Лгоненко О. В.
Стаття надшшла 19.09.2016 року
