CC BY
11
ISSN 2409-0255. Укра'нський стоматологiчний альманах. 2015. № 2
УДК 616.314-77 1.А. Ожоган
СУЧАСНИЙ П1ДХ1Д ДО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ПИТАНЬ Д1АГНОСТИКИ В СТОМАТОЛОГИ
!вано-Франювський нацiональний медичний уыверситет
Аналiз останнiх дослiджень i публшацш.
Сучасний етап професшно' медично' шдготов-ки л1кар1в- стоматолог1в характеризуеться знач-ним зб1льшенням обсяг1в, складн1стю I зростанням темшв засвоення навчального матер1алу. Це е на-сл1дком «шформацшного вибуху» в науц1, який прив1в до виникнення нових напрям1в, дисциплш, розд1л1в наукових знань, що законом1рно зумови-ло 1нформац1йне перенасичення навчальних про-грам п1дготовки спец1ал1ст1в ус1х стоматолог1чних проф1л1в [1, 2].
У цих умовах особливо зростае роль педагопчноТ майстерност викладача, р1вень його психолого-педагопчноТ I методично'' готовност1 керувати процесом подготовки л1каря-спец1ал1ста на сучасному р1вн1 вимог, розв'язувати нов1 проблеми вищоТ медичноТ осв1ти [3].
Виклад основного матерiалу дослiдження.
Одним 1з пров1дних напрям1в навчання л1кар1в-стоматолопв е проведення д1агностики пац1ент1в, умшня застосовувати суб'ективн1 й об'ективн1 методи обстеження й обирати додатков1 та лабораторн методи. Це зумовлюе правильне встановлення д1агнозу 1з застосуванням чинних класифкацш. У навчальному процес1 з ц1ею метою застосовуються д1агностичн1 алгоритми, як1 е основою д1агностичного процесу. Кожний л1кар-стоматолог при визначенш д1агнозу д1е за певними алгоритмами, яких вш був навчений або розробив сам у процес своеТ' практично'' д1яльност1. Але сл1д зазначити, що л1кар1 н1коли не називають алгоритмом ту струнку систему розумового анал1зу, яка приводить до встановлення д1агнозу. Б1льше того, часто л1карю здаеться, що в1н установив д1агноз штуУтивно, спираючись на свое «внутр1шне вщчуття». Проте завжди в ус1х випадках п1сля в1дпов1дного анал1зу можна досить детально вщтворити всю послщовнють його роздум1в, тобто скласти алгоритм.
Кл1н1чна д1агностика пац1ент1в е вар1антом медичного розшзнавання, п1д яким розум1ють вщнесення патолог1чних стан1в, процес1в чи бюлопчних об'ект1в до певного класу. До медичного розп1знавання належать I кл1н1чна д1агностика, I прогнозування переб1гу процесу, щентиф1кац1я яких-небудь речовин або м1кроорган1зм1в I т.п.
Розробка алгоритм1в розшзнавання - складний процес, що вимагае певних навичок I багатого досвщу роботи. При цьому необхщно
враховувати, що шлях розшзнавання захворю-вань мае бути найбтьш економним. Тому особ-ливий штерес представляе використання вже го-тових алгоритм1в розшзнавання, створених досв1-дченими фах1вцями. Так1 алгоритми можна вико-ристати в процеа навчання л1кар1в-стоматолопв визначенню д1агнозу, що дае можлив1сть усунути низку д1агностичних помилок, дозволяе правильно мислити, знайти оптимальний шлях установлення д1агнозу, розробити тактику л1каря для р1зноман1-тних ситуац1й.
Д1агностичний алгоритм - це точна загальнозрозумта 1нструкц1я про поетапне виконання у визначенш послщовносп елементарних розумових операцш I дш для встановлення вс1х захворювань, що проявляються даним пров1дним синдромом. Головним завданням викладача на практичних заняттях стае навчання студент1в правильнш I лопчнш посл1довност1 д1й, ум1нь I думок щодо встановлення д1агнозу I проведення диференцшовано''' д1агностики з шшими под1бними захворюваннями, врахування впливу певних шкщливих чинник1в, супутньо'' загально' патологи.
Д1агностичний алгоритм указуе шлях до д1агнозу, тобто визначае вс1 дм л1каря, як1 в1н мае виконати, щоб установити д1агноз. В1дправною точкою при цьому е синдром, який розум1еться як симптомокомплекс, ззовш единий для будь-яких захворювань р1зних оргашв I систем, незалежно в1д етюлоги I патогенезу захворювань, а також вщ ураженого органа чи системи (наприклад, бть, набряк, асиметр1я обличчя, рентгенолопчш ознаки I т.п.). Слщ зазначити, що при цьому до поняття «синдром» увшдуть I деяк1 вагом1 симптоми, що мають досить багату, р1зноман1тну характеристику. В основ! д1агностичного алгоритму лежать синдромний принцип ключного мислення I принцип оптимально'' д1агностично' доц1льност1.
За синдромного принципу д1агностики можна вид1лити так1 етапи мислення, що приводять до визначення д1агнозу:
1. Зб1р 1нформац||.
2. Виявлення провщного синдрому.
3. Видтення низки вир1шальних симптом1в найб1льш в1ропдного патолог1чного процесу.
4. Визначення за вир1шальними симптомами найб1льш в1рог1дно1 етюлоги чи характеру даного патолопчного процесу.
5. Визначення за вир1шальними симптомами
ISSN 2409-0255. Уфа^'н^кий cтoмaтoлoгiчний aльмaнax. 2015. № 2
найбтьш вipoгiднoï нoзoлoгiчнoï oдиницi.
б. Визнaчeння за виpiшaльними cимптoмaми нaйбiльш вipoгiднoï фази зaxвopювaння, йoгo уcклaднeнь i зaвepшeнь.
Пpинцип oптимaльнoï дiaгнocтичнoï дoцiльнocтi - цe eфeктивнa дифepeнцiйoвaнa дiaгнocтикa i дocтoвipнe poзпiзнaвaння xвopoб у нaйкopoтший чac за мiнiмaльнoгo oбcягу лiкapcькиx дocлiджeнь i вpaxувaння мiнiмaльнoï кiлькocтi виpiшaльниx cимптoмiв. Цe визнaчeння пiдкpecлюe, щo cимптoмaтичнa iнфopмaцiя нe мoжe бути piвнoзнaчнoю. Дeякi cимптoми мають ви^ку дiaгнocтичну цiннicть, дoзвoляють дiaгнoc-тувати пeвну xвopoбу, а iншi зуcтpiчaютьcя пpи бaгaтьox xвopoбax i нe е дифepeнцiювaльними. Toму ocнoвним завданням стае вид^ння гoлoвниx oзнaк, виpiшaльниx cимптoмiв. Чиcлeннi дocлiджeння, збip вeликoгo oбcягу iнфopмaцiï пpo xвopoгo чacтo нe гapaнтують уcпixу лiкapю, який нepiдкo пepeтвopюeтьcя в диcпeтчepa, який нaпpaвляe xвopoгo в piзнi лaбopaтopiï, дiaгнocтичнi кaбiнeти, дo кoнcультaнтiв i т.п., тoдi як cлiд пpaгнути видiлeння мiнiмуму cимптoмiв, щo дoзвoляють poзпiзнaти кoжну нoзoлoгiчну oдиницю. Очeвиднo, щo видiлeння мiнiмуму виpiшaльниx cимптoмiв cтaнoвить нeмaлi тpуднoщi. Toму нeoбxiдним пpи нaвчaннi е виpiшeння cитуaцiйниx задач для дiaгнocтики i дифepeнцiйoвaнoï дiaгнocтики. Taк, типoвими в тepaпeвтичнiй cтoмaтoлoгiï е дифepeнцiйoвaнa дiaгнocтикa глибoкoгo i cepeдньoгo кapiecу, глибoкoгo кapiecу i гocтpoгo пульпiту, гocтpoгo пульшту i гocтpoгo a6o зaгocтpeння xpoнiчнoгo пepioдoнтиту, кapioзниx та нeкapioзниx уpaжeнь твepдиx тканин зубiв, зaxвopювaнь пapoдoнтa, iнфeкцiйниx та нeiнфeкцiйниx зaxвopювaнь cлизoвoï oбoлoнки poтoвoï пopoжнини, oнкoпaтoлoгiï poтoвoï пopoжнини, зaпaльниx i диcтpoфiчниx зaxвopювaнь cкpoнeвo-нижньoщeлeпнoгo cуглoбa та ш. [4, 5].
Пicля пpoвeдeння дифepeнцiйoвaнoï дiaгнoc-тики з iншими пoдiбними зaxвopювaннями за нe-oбxiднocтi за^т^вую^ дoдaткoвi iнcтpумeнтaль-нi a6o лaбopaтopнi мeтoди, дають змoгу з виcoкoю iмoвipнicтю пiдтвepдити пoпepeднiй дiaгнoз i вста-нoвити ocтaтoчний, poзшиpeний кл^чний дiaгнoз. Дiaгнoз у тepaпeвтичнiй cтoмaтoлoгiï мае базува-тиcя на зacтocувaннi пpийнятиx в Укpaïнi i за ^p-
дoнoм клacифiкaцiй зaxвopювaнь, як чiткo вказу-ють вид зaxвopювaння, cтупiнь poзвитку, пoшиpe-нicть пaтoлoгiчнoгo пpoцecу. Окpiм цьoгo, вcтaнo-влюючи дiaгнoз, cлiд звepтaти ocoбливу увагу cтудeнтiв i лiкapiв на пoeднaння кiлькox видiв за-xвopювaнь у oднoгo пaцieнтa (кapiec i гeнepaлiзo-ваний пapoдoнтит, зaxвopювaння пapoдoнтa i cкpoнeвo-нижньoщeлeпнoгo cуглoбa, кapiec i нe-кapioзнi уpaжeння), а тaкoж зaxвopювaння, якi cтocуютьcя xipуpгiчнoï й opтoпeдичнoï cтoмaтoлo-гiï, opтoдoнтiï. За нaявнocтi в пaцieнтiв уpгeнтниx cтaнiв a6o гocтpoбoльoвиx cимптoмiв уcтaнoвлeн-ня дiaгнoзу бaзуeтьcя на ocнoвнiй xвopoбi.
Отжe, пpaвильнe i лoгiчнe вcтaнoвлeння дiaгнoзу в пaцieнтa cтвopюe умoви для окладання кoмплeкcнoгo плану лiкувaння, який мае базува-тиcя на зacтocувaннi cучacниx мeтoдик i мaтepia-лiв, уcунeннi гocтpoбoльoвиx cимптoмiв, вiднoв-лeннi ecтeтики i функцiï.
Висновки i перспективи подальших дослiджень.
Отжe, пpи виклaдaннi тepaпeвтичнoï cтoмaтoлoгiï нeoбxiднo навчати мaйбутнix лiкapiв-cтoмaтoлoгiв зacтocувaнню дiaгнocтичниx aлгopитмiв, якi зaбeзпeчaть лoгiчнe, кoнкpeтнe i чiткe вcтaнoвлeння дiaгнoзу в патента, на ocнoвi чoгo poзpoбляють план лiкувaння iз зacтocувaнням cучacниx мeтoдик.
Лiтература
1. Miлepян В.е. Meтoдичнi ocнoви пiдгoтoвки та пpo-ввдвння навчальниж занять в мвдичниж вузаж: мв-тoд. пociбник / В.е. Miлepян. - К., 2003. - 80 c.
2. Бoлoнcький пpoцec: пepcпeктиви i poзвитoк у юэн-тeкcтi iнтeгpaцiï Укpaïни в eвpoпeйcький пpocтip вищoï ocвiти: мoнoгpaфiя; за peд. В.M. Бабика. - К.: MAУП, 2004.- 200 c.
3. ^б^^нь В.Г. Бoлoнcький пpoцec: зближбння, а нб унiфiкaцiя // АН ВШ Укpaïни // lнфopмaцiйний sic-ник. - К., 2004.- №3. - С.б-13.
4. Tepaпeвтичнa cтoмaтoлoгiя: пiдpучник: у 4 т. - T.3. Зaxвopювaння пapoдoнтa / [M^. Данилбвеький, А.В. Бopиceнкo, A.M. Пoлiтун та iн.]. - К.: Meдици-на, 2008. - б1б c.
5. Tepaпeвтичнa cтoмaтoлoгiя; за peд. пpoф. А.К. Hiкoлiшинa. - T.2. - ^лтава: Дивocвiт, 2007. - 280 c.
Стаття надiйшла 11.03.2015 р.
Резюме
Haвeдeнi ocoбливocтi викладання тepaпeвтичнoï cтoмaтoлoгiï cтудeнтaм cтoмaтoлoгiчниx фaкультeтiв iз питань зacтocувaння дiaгнocтичниx aлгopитмiв для вcтaнoвлeння дiaгнoзу. Одним iз пpoвiдниx нaпpямiв навчання лiкapiв-cтoмaтoлoгiв е пpoвeдeння дiaгнocтики пaцieнтiв, умiння зacтocoвувaти oб'eктивнi мeтoди oбcтeжeння та вибиpaти дoдaткoвi й лaбopaтopнi мeтoди. ^ зумoвлюe пpaвильнe вcтaнoвлeння дiaгнoзу iз зacтocувaнням чинниx клacифiкaцiй.
Рoзpoбкa aлгopитмiв poзпiзнaвaння - cклaдний пpoцec, щo вимагае пeвниx нaвичoк i багатого дocвiду poбoти. Дiaгнocтичний aлгopитм - цe тoчнa зaгaльнoзpoзумiлa iнcтpукцiя пpo пoeтaпнe викoнaння у визнaчeнiй пocлiдoвнocтi eлeмeнтapниx poзумoвиx oпepaцiй i дш для вcтaнoвлeння вcix зaxвopювaнь, щo пpoявляютьcя даним пpoвiдним cиндpoмoм. Гoлoвним завданням викладача на пpaктичниx зaняттяx cтae навчання cтудeнтiв пpaвильнiй i лoгiчнiй пocлiдoвнocтi дiй, умiнь i думoк щoдo вcтaнoвлeння дiaгнoзу i пpoвeдeння дифepeнцiйoвaнoï дiaгнocтики з шшими пoдiбними зaxвopювaннями.
ISSN 2409-0255. Украшський стоматолопчний альманах. 2015. № 2
Д1агностичний алгоритм указуе шлях до д1агнозу, тобто визначае Bci дм л1каря, як1 в1н мае виконати, щоб установити дiагноз. Вiдправною точкою при цьому е синдром, який розумiетьcя як симптомокомплекс, ззовн единий для будь-яких захворювань рiзних органiв i систем, незалежно вщ етюлогп i патогенезу захворювань, а також вщ ураженого органа чи системи. В оcновi дiагноcтичного алгоритму лежать синдромний принцип ключного мислення i принцип оптимально' дiагноcтичноl доцiльноcтi. Принцип оптимально' дiагноcтичноl доцшьносп - це ефективна диференцiйована дiагноcтика i доcтовiрне розпiзнавання хвороб за м^мального обсягу лiкарcьких доcлiджень i врахування м^мальноТ кiлькоcтi вирiшальних cимптомiв. Необхiдним у навчаннi е виршення cитуацiйних задач для дiагноcтики i диференцшованоТ дiагноcтики. Дiагноз у терапевтичнш стоматологи мае базуватися на застосуванш прийнятих в УкраТш i за кордоном класифкацш захворювань, якi ч^ко вказують вид захворювання, cтупiнь розвитку, поширенють патологiчного процесу. Таким чином, правильне i логiчне встановлення дiагнозу в пацiента створюе умови для складання комплексного плану лкування, який мае базуватися на застосуванш сучасних методик i матерiалiв, уcуненнi гостробольових cимптомiв, вiдновленнi естетики i функци.
Ключовi слова: терапевтична cтоматологiя, дiагноcтичнi алгоритми, навчання, види дiагнозу, сучасн методи лiкування.
Резюме
Приведены особенности преподавания терапевтической стоматологии студентам стоматологических факультетов по вопросам применения диагностических алгоритмов для постановки диагноза. Одним из главных направлений обучения врачей-стоматологов является проведение диагностики пациентов, умение использовать объективные методы обследования и избрать дополнительные и лабораторные методы. Это создает условия для правильной постановки диагноза с использованием принятых классификаций.
Разработка алгоритмов - сложный процесс, который требует определенных навыков и большого опыта работы. Диагностический алгоритм - это точная понятная инструкция поэтапного выполнения в определенной последовательности элементарных мыслительных операций и действий для восстановления всех заболеваний, которые проявляются ведущим синдромом. Главным заданием преподавателя на практических занятиях является обучение студентов правильной и логической последовательности действий, умений и мышления относительно постановки диагноза и проведения дифференцированной диагностики с другими заболеваниями.
Диагностический алгоритм указывает путь к диагнозу, определяет все действия врача, которые он должен провести, чтобы установить диагноз. Отправной точкой при этом является синдром, симптомокомплекс - снаружи единый для различных заболеваний разных органов и систем, независимо от этиологии и патогенеза заболеваний, а также от поврежденного органа или системы. В основе диагностического алгоритма лежат синдромный принцип клинического мышления и принцип оптимальной диагностической целесообразности. Принцип оптимальной диагностической целесообразности - это эффективная дифференцированная диагностика и достоверное распознавание заболеваний при минимальном объеме врачебных исследований и минимальном числе решающих симптомов. Необходимым при обучении является решение ситуационных задач для диагностики и дифференцированной диагностики. Диагноз в терапевтической стоматологии должен базироваться на использовании принятых в Украине и за рубежом классификаций заболеваний, которые четко указывают вид заболевания, степень развития, распространенность патологического процесса. Таким образом, правильная и логическая постановка диагноза у пациента создает условия для планирования комплексного лечения с использованием современных методик и материалов, устранением остроболевых симптомов, восстановлением эстетики и функции.
Ключевые слова: терапевтическая стоматология, диагностические алгоритмы, обучение, виды диагноза, современные методы лечения.
UDC 616.314-77
THE MODERN APPROACH TO THE EDUCATIONAL PROCESS FOR DIAGNOSIS IN DENTISTRY
Ozhogan I.A.
Ivano-Frankivsk National Medical University
Summary
In this work there are features of delivering the therapeutic dentistry students in dental faculties on the application of diagnostic algorithms to make a diagnosis. One of the main feature of education dentists is to diagnose a patient, ability to use the objective methods of examination and chose the additional and laboratory methods.
ISSN 2409-0255. yKpa'rncbKMM CTOMaTonorNHMM anbMaHax. 2015. № 2
This leads to the correct diagnosis using these accepted classifications. Clinical diagnosis of patients has medical recognition option which is defined by pathological conditions, processes or biological objects. The medical recognition option includes a clinical diagnosis and prognosis of the process, identification of any substances or microorganisms etc. Development of recognition algorithms is a complex process that requires certain skills and a lot of experience. However, the way of revealing the disease should be economical. Therefore, the particular interest is to use a ready-recognition algorithms that were created by experienced professionals. These algorithms can be used in teaching dentists for making the diagnosis, makes it possible to eliminate a number of diagnostic errors, helps to think correctly, to find optimal diagnosis, to develop a doctor tactics for a variety of situations. Diagnostic algorithm is a precise instruction on commonly phased implementation of elementary mental operations and actions to establish all diseases in a defined sequence. The main task of the teacher at the practical lessons is to study students for the correct and logical sequence of actions, skills and ideas which helps them for defining the diagnosis and differential diagnosis with other similar diseases. Diagnostic algorithm give a way to the diagnosis, defines all actions of a doctor that he must do for establishing the diagnosis. The starting point for this is a syndrome that is understood as a symptom. It is common for any disease of various organs and systems, regardless of the etiology and pathogenesis of a diseases, as well as the affected organ or system (eg., pain, swelling, asymmetry of the face, radiological signs, etc.).We should note that the concept "syndrome" will include some significant symptoms, which in turn has a quite diverse characteristic. The basis of the diagnostic algorithm underline the principle of a syndromic clinical thinking and a principle of the optimal diagnostic relevance. The principle of optimal diagnostic expediency include an effective differential diagnosis of a disease, accurate recognition of a disease with a minimum amount of medical research and a minimum number of main symptoms. Some symptoms has high diagnostic value and helps to diagnose a disease, and others are not so useful for differentiating. Therefore, the main task is to select main features and symptoms. Training is needed to solve different situational problems for the diagnosis and differential diagnosis. In particular, the most common for therapeutic dentistry is a differential diagnosis of deep cavities and medium, deep caries and acute pulpitis, acute pulpitis and exacerbation of acute or chronic periodontitis, carious and non-carious lesions of teeth hard tissues, periodontal disease, infectious and non-infectious mucous membrane diseases of the mouth, oral cavity cancer pathology, inflammatory and degenerative diseases of the temporomandibular joint and others. After the differential diagnosis with other similar diseases we take into account additional instrumental and laboratory methods. It give an opportunity to confirm the preliminary diagnosis and advanced clinical diagnosis. Diagnosis in preventive dentistry should be based on the application of classifications of diseases which clearly indicate the type of disease, the degree of prevalence of pathological process. In addition, a students and doctors should pay a special attention on a combination of several types of diseases in one patient during the diagnosis. Thus, a right and logical diagnosis in a patient creates conditions for the preparation of a comprehensive plan of treatment. It should be based on the use of modern techniques and materials. It sould eliminates pain symptoms, restores function and aesthetics.
Key words: dentistry, diagnostic algorithms, education, types of diagnosis, modern methods of treatment.
