CC BY
2
УДК 378.1 https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.202U.20
Н.М. КОВАЛЬСЬКА
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-5758-8373 СУЧАСНИЙ Л1ДЕР У СТРУКТУР1 ПУБЛ1ЧНОГО УПРАВЛ1ННЯ
У сmаmmi проаналгзовано комплекс формування лiдерства як чинника ефективностi публiчного управлтня, зокрема в особистiсному та корпоративному аспектах, 13 залученням оргашзацшно'1] освiтньоi, психологiчноi, нормативно-правово'1' складових. Розглянуто погляди вчених на феномен лiдерства у сферi менеджменту взагалi та публiчного управлтня зокрема. З'ясовано особливостi лiдерства як со^ального та психологiчного феномену з анал1зом особисткно'1' харизми як засобу впливу на колектив тдлеглих, стосунюв у дихотоми «керiвник - тдлеглий», зокрема надано зiставлення понять «керування» та «лiдерство». Наведено типи сучасного керiвника в УкраМ з визначенням негативних його рис, трактованих як спадок вiд тоталiтарного й авторитарного минулого, та позитивних, як мають сформувати саме демократичного лiдера, основою якого е партнерське ставлення до пiдлеглих. Зауважено, що поняття «тдлеглий» е компонентом в дихотоми з поняттям «керiвник», натомiсть поняттю «лiдер» вiдповiдае «по^довник», тобто партнер i однодумець.
Зазначено та проаналгзовано шляхи реформування публiчного управлтня у сферi менеджменту й лiдерства, зокрема бенчмарюнг як урахування передового досвiду; дебюрократизацт як зааб створення атмосфери вiдкритостi управлiнськоi системи; делегування повноважень i субсидiарнiсть як засоби реалгзацИ партнерських вiдносин у колективi; мотторинг як аналiтичний зааб контролю ефективностi дiяльностi установи публiчного управлiння; пiдбiр вiдповiдних кадрiв як посилення уваги до персоналу публiчноi служби, а також 1'х навчання. Зроблено висновок про зумовлетсть ефективностi публiчного управлiння лiдерськими якостями керiвника, позитивним його впливом на тдлеглих завдяки особистiснiй харизмi та партнерськт стратеги управлiння, що Трунтуеться як на вроджених його якостях, так i на набутих пiд час навчання й пiдвищення квалiфiкацii.
Ключовi слова: публiчне управлтня, лiдерство, харизма, дихотомiя «керiвник - пiдлеглий», реформування публiчноi служби.
Н.М. КОВАЛЬСЬКА
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-5758-8373 СОВРЕМЕННЫЙ ЛИДЕР В СТРУКТУРЕ ПУБЛИЧНОГО УПРАВЛЕНИЯ
В статье проанализирован комплекс формирования лидерства как фактора эффективности публичного управления, в частности в личностном и корпоративном аспектах, с привлечением организационной, образовательной, психологической, нормативно-правовой составляющих. Рассмотрены взгляды ученых на феномен лидерства в сфере менеджмента вообще и публичного управления в частности. Выяснены особенности лидерства как социального и психологического феномена с анализом личностной харизмы как средства воздействия на коллектив подчиненных, отношений в дихотомии «руководитель - подчиненный», в частности предоставлено сопоставление понятий «управление» и «лидерство». Приведены типы современного руководителя в Украине с определением негативных его черт, трактуемых как наследство от тоталитарного и авторитарного прошлого, и положительных, которые должны сформировать именно демократического лидера, основой которого является партнерское отношение к подчиненным. Отмечено, что понятие «подчиненный» является компонентом в дихотомии с понятием «руководитель», а понятию «лидер» соответствует «последователь», то есть партнер и единомышленник.
Указаны и проанализированы пути реформирования публичного управления в области менеджмента и лидерства, в частности бенчмаркинг как учет передового опыта; дебюрократизация как средство создания атмосферы открытости управленческой системы; делегирование полномочий и субсидиарности как средства реализации партнерских отношений в коллективе; мониторинг как аналитическое средство контроля эффективности деятельности учреждения публичного управления; подбор соответствующих кадров как усиление внимания к персоналу публичной службы, а также их обучения. Сделан вывод о предопределенности эффективности публичного управления лидерскими качествами руководителя, положительным его влиянием на подчиненных благодаря личностной харизме и партнерской стратегии управления, основанной как на врожденных его качествах, так и на приобретенных во время обучения и повышения квалификации.
Ключевые слова: публичное управление, лидерство, харизма, дихотомия «руководитель -подчиненный», реформирование публичной службы.
N.M. KOVALSKA
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0002-5758-8373 MODERN LEADER IN THE STRUCTURE OF PUBLIC GOVERNANCE
The article analyzes the complex of leadership formation as a factor in the effectiveness of public administration, in particular in personal and corporate aspects, with the involvement of organizational, educational, psychological, regulatory and legal components. The views of scientists on the phenomenon of leadership in the field of management in general and public administration in particular are considered. The peculiarities of leadership as a social and psychological phenomenon are clarified with the analysis of personal charisma as a means of influencing a team of subordinates, relations in the dichotomy «leader - subordinate», in particular, a comparison of the concepts of «management» and «leadership» is provided. The types of a modern leader in Ukraine are given with the definition of his negative traits, interpreted as a legacy from the totalitarian and authoritarian past, and positive, which should form a democratic leader, the basis of which is a partnership attitude towards subordinates. It is noted that the concept of «subordinate» is a component in the dichotomy with the concept of «leader», and the concept of «leader» corresponds to «follower», that is, a partner and like-minded person.
The ways of reforming public administration in the field of management and leadership are indicated and analyzed, in particular benchmarking as taking into account the best practices; de-bureaucratization as a means of creating an atmosphere of openness in the management system; delegation of authority and subsidiarity as a means of implementing partnerships in a team; monitoring as an analytical tool for monitoring the performance of a public administration institution; selection of appropriate personnel as an increase in attention to public service personnel, as well as their training. The conclusion is made about the predetermination of the effectiveness of public management of the leader's leadership qualities, its positive influence on subordinates due to personal charisma and a partnership management strategy based both on his innate qualities and on those acquired during training and advanced training.
Key words: public administration, leadership, charisma, dichotomy «leader - subordinate», reforming public service.
Постановка проблеми
В iндексi глобально! конкурентоспроможносп Укра!на за показником якосп державних шституцш поадае 120 мюце серед 148 кра!н свиу, що вказуе на брак керiвникiв-лiдерiв Í3 сучасним розумшням публiчного управлшня, 3i здатшстю брати на себе смшивють творчо розв'язувати проблеми як в окремш установ^ мгсп, репош, так i в державу креативно тдходячи до !х виршення. Актуальними ж керiвниками е особи старо! школи, яш часто вирiшують прюритетш особисп питання. У недалекий перспективi це призводить до стагнацп не лише управлшня, але й економiки, освгги, науки тощо. Тому ця проблема е актуальною не лише на практичному рiвнi, але й на теоретичному, де потрiбно формувати модель сучасного керiвника-лiдера, який вщповщатиме сучасним тенденщям розвитку свиу загалом i стратепям штеграцп Укра!ни в демократичний проспр зокрема.
Базова вимога £вропейсько! хартл мiсцевого самоврядування щодо соцiально! активностi нижнiх ланок управлшня (за принципом «субсидiарностi») передбачае не лише характер стосуншв мюцево! влади та громади, але й узагалi принцип партнерства в управлшш - наприклад, у межах певно! корпорацп публiчних службовцiв. Для реалiзацi! такого принципу потрiбен керiвник нового типу, лщерство якого грунтуеться не на формальному призначенш на посаду, а на реальному авторитет як фахiвця й харизматично! особистостi.
Ah^Í3 останшх дослiджень i публiкацiй
Лщерство як соцiально-психологiчне явище дослiджувалося здавна, адже будь-яка суспiльна формацiя потребуе розумного й порядного менеджера-лiдера, який мусить урахувати як внутрiшню полтику, так i зовнiшню задля основно! мети - створення й тдтримання добробуту людей, що йому шдвладш (у демократичних умовах - яш надали йому повноваження виконувати владш функцi!). Питання лiдерства у сферi публiчного менеджменту дослiджували С. Смерiчевський i О. Клiмова (сучаснi проблеми лщерства в державному управлiннi), В. Бабаев (особиспсть харизматичного лiдера), В. Толкованов (результати реалiзацi!' програми розвитку лщерства), Н. Гончарук, I. Сурай, Р. Кричевський (спiввiдношення площин керiвника та пiдвладно! йому групи), В. Марин (лщерський потенцiал керiвника), П. Ханов (розвиток лiдерства, його сшввщношення з керiвництвом в управлiнськiй дiяльностi), Р. Сторожев (суб'екти розвитку лщерства), Л. Бiзо, I. Iбрагiмова, О. Юкоть, £. Барань,
Т. Федорiв (у межах проекту «Реформа управлшня персоналом на державнш службi в Укра!ш»). Зокрема останш дослщники характеризують лiдерство як пiдгрунтя належного демократичного управлшня, його концепцш, чинник «удосконалення управлшсько! спроможностi та результативностi дiяльностi органiв влади» [1, с. 14].
Формулювання мети дослiдження
Зважаючи на наведену вище актуальнiсть поставлено! проблеми, мета ще! статтi передбачае аналiз комплексу формування лiдерства як чинника ефективносп публiчного управлiння, зокрема в особиспсному та корпоративному аспектах, iз залученням оргашзацшно!, освiтньо!, психологiчно!, нормативно-правово! складових, зiставленням i протиставленням понять «керування» та «лiдерство», а також iз визначенням особистiсно! харизми як засобу впливу на тдлеглих.
Викладення основного матерiалу дослiдження
У розглядi феномену лiдерства традицiйно визначаються спшьш й вiдмiннi його риси порiвняно з керуванням як провiдною функщею, що пов'язана з керуванням колективом людей задля виконання певних завдань, передбачае зв'язок керування-шдлеглосп. П. Ханов вiдзначае, що вiдмiннiсть полягае в ситуативносп статусу лiдера: якщо керiвник мае формальний статус, чiтко визначеш повноваження, призначений на конкретну посаду, то лщер може виявитися раптово, у конкретнш ситуацi!, вiдповiдно до певних обставин, коли довколишш особи ввдчувають у ньому авторитет. Тому «формальний» керiвник може стати «реальним» лiдером, коли його природнi особисп якостi та конкретнi результати дiяльностi здобудуть визнання колективу. У вертикальному вимiрi лiдерство й керiвництво мають протилежне спрямування: перше вiдбуваеться знизу, а друге - зверху [2]. Зауважимо, що в умовах оргашзаци навiть стихiйний лiдер отримуе авторитет надовго (з ознаками «тiньовий», «арий» тощо). При цьому вiн, як i «формальний» керiвник, отримуе лептимшсть колективу i делегування повноважень, але готовий працювати у стихiйних умовах, без обов'язково! структуризацi! влади.
Л. Воронько до порiвняння таких управлшських iпостасей додае психологiчнi характеристики. Так, керiвник вiдповiдно до командно! стратеги тдбирае собi сумлiнних виконавцiв, а лщер -послiдовникiв-однодумцiв; керiвник не вибачае та навпъ не припускае помилок нi у сво!й команд^ нi власних, а лiдер визнае власш помилки, адже визнавши, легше !х виправити; до чужих помилок ставиться з розумшням, керiвник уважае, що його пiдлеглi вже первинно не спроможт ефективно виконувати завдання без його контролю, а лщер ставить в основу колективно! роботи принцип рiвностi; керiвник первинно прагне створити свiй позитивний iмiдж (хоча це неможливо зробити через конфлжтну природу стосунк1в керiвника й тдлеглого), а лiдер цiнуе повагу ствробггаишв i ставиться до них як людина високо! моралi, захищаючи !х iнтереси [3].
На власне державницькому рiвнi лiдерство, за слушним твердженням С. Смерiчевського та О. Ктмово!, зосереджуеться на концевому результатi, методах досягнення мети, що у свою чергу мають вщповщати зовшшшм потребам i можливостям вiдповiдно! органiзацi! чи сощуму, а також засноване на ташй рисi службовця, як вщдашсть (державi, людям або й самому лщеру), що здавна характеризувала службу як сощальне явище. Окрiм забезпечення результативностi, дослiдники визначають ще калька елементiв лiдерства (вiдразу зауважимо, що й це забезпечення передбачае використання лептимних засобiв, що вiдповiдае демократичним основам суспiльства). Так, акцентуеться на суб'ектах, яш забезпечують досягнення результату, - публiчних службовцях, яких потрiбно пiдтримувати й фахово розвивати; на врахуванш зовнiшнього середовища в плануванш й виконаннi державницьких функцiй; на суто людських чеснотах лiдера, яш сприяють довiрi до нього населения (порядшсть, чуйнiсть, вiдкритiсть); на техшчнш пiдтримцi [4, с. 3, 4], що сьогодш мае важливе значення як засiб активiзацi! та модершзацп управлiнських процесiв.
Розвиток лiдерських здiбностей у галузi публiчного управлiння передбачае юлька рiвнiв, до яких ми зараховуемо власне адмшстративний, психологiчний, освггаш i нормативно-правовий. Розглянемо !х почергово.
В адмшстративному аспектi (менеджменту) лiдер здеб№шого е керiвником установи публiчного управлшня, а тому вщповщае певним типам, що повною мiрою актуальнi для будь-яко! кра!ни, зокрема й нашо!. Послуговуючись характеристикою Л. Воронько [3], проаналiзуемо !х, вiдзначаючи реальнi лщерсьш риси управлiнця.
«Руйнiвник iдей» (за метафоричним визначенням дослiдницi - представник «термiнаторного менеджменту») дiе за власним розумшням закошв i посадових шструкцш, створюючи довкола себе своерiдний штелектуальний вакуум через нейтралiзацiю здiбних, творчих особистостей (переведення !х в iншi управлiння чи вiддiли). Це призводить до психологiчного руйнування колективу установи та швелювання творчо! iнiцiативи, а також iзолювання керiвника вiд колективу та його психолопчного вигоряння.
З цим типом псно пов'язаний iнший - «в'язень минулого досвiду», адже вш також не зацiкавлений у наявносп бiля себе iнтелектуально вищих тдлеглих. Його стилю властивi старi тдходи до розв'язання проблем, авторитарний стиль керiвництва. Вiдповiдно провiдними рисами тдлеглих, яш
вш ц^е, e cлyxнянicть, бeззaпepeчнe викогання зaвдaнь, iepapxiчнicть. Головною мeтoю для нього e зaлишитиcя нa rocaai, a тому iнiцiaтивнi cпiвpoбiтники cтaнoвлять пiдcвiдoмy зaгpoзy для його rap'epa Стapi тpaдицiï yпpaвлiння пpoдoвжye й гаотвний кepiвник, який пpiopитeтoм мae лишe ocoбиcтi iнтepecи (пoтeнцiйний rapyn^o^p i кpaдiй).
Пopяд i3 цими тагами як позитивний визнaчaeтьcя кepiвник-фacилiтaтop, який, 6удучи peaльним лiдepoм кoлeктивy, гapмoнiзye пpoдyктивнi cтocyнки, cтвopюючи eфeктивнy кoмaндy oднoдyмцiв, зaпpoвaджyючи кopпopaтивнi тpaдицiï тa пpинципи, мотивуючи cпiвpoбiтникiв до кpeaтивниx piшeнь, yпpoвaджyючи пapтнepcтвo у кoлeктивнoмy poзв'язaннi пpoблeм, cпpияючи фopмyвaнню eмпaтичниx cтocyнкiв, зocepeджyючи кoлeктив га здобуття пoзитивниx peзyльтaтiв у ст^шй дiяльнocтi [3]. Зayвaжимo, що з цим вш i can poзвивaeтьcя як yпpaвлiнeць-фaxiвeць.
Л. Вopoнькo, пpoaнaлiзyвaвши чим&ло пoглядiв нayкoвцiв у пошуку oптимaльнoï мoдeлi кepiвникa в cиcтeмi пyблiчнoï cлyжби, визнaчae тaкi компо^нти лiдepcтвa: дiлoвий - «двигун кoмaнди» (здaтeн пpaвильнo opгaнiзyвaти пpoцec y^a^m^, нaлaгoдити вiдпoвiднi дiлoвi cтocyнки, зaбeзпeчити якicть i peзyльтaтивнicть cпpaви), iнфopмaцiйний - «мозок кoмaнди» (джepeлo iнфopмaцiï, epyдoвaнa людинa, пopaдник щодо cyraocri cпpaви тa шляxiв ïï виpiшeння); eмoцiйний - «дyшa кoмaнди» (той, xto виcлyxae тa зpoзyмie кoлeгy). Пpи цьому чacтo впpaвний лiдep cпoлyчae вci тpи зaзнaчeнi xapa^rep^rara [3], aджe лiдep мycить бути i кpaщим пpaцiвникoм, i cтpaтeгoм, i пopaдникoм, i джepeлoм згань.
З пcиxoлoгiчнoгo боку, poзглядaeмo тaкy головну влacтивicть лiдepa-yпpaвлiнця, як його вплив га кoлeктив, що вiдбyвaeтьcя зaлeжнo вiд влacтивocтeй ocтaнньoгo зaлeжнo вiд вiдпoвiднocтi пeвнiй лiдepcькiй мoдeлi, що здaтнa до пpeдcтaвлeння iнтepeciв кoлeктивy. Тому лiдep мycить постшно пiклyвaтиcя пpo yтвepджeння cвoeï влади гад кoлeктивoм. У тaкoмy ^o^ci ввжливу poль вiдiгpae xapизмa лiдepa - його пpивaбливicть, видiлeння отобливт його pиc, як1 й видiляють його ocoбиcтicть cepeд iншиx cпiвpoбiтникiв. Цe можуть бути нe лишe пopяднicть, чecнicть i фaxoвicть, a й, cкaжiмo, pитopичнa мaйcтepнicть, що, зa cлoвaми П. Xaiтoвa, пoтpiбнe нe лишe для того, щоб вiддaвaти нaкaзи, a й для побудови cпeцифiчнoгo iмiджy - oбpaзy, якому мaтимyть бaжaння пiдкopятиcя його ш^^овники. Сaмe ocтaннi нaявнi у вiднocинax пiдпopядкyвaння лiдepy, нaтoмicть пiдпopядкyвaння нaчaльникy пepeдбaчae yжe «пiдлeглиx», що вiдпoвiдae бiльшoю мipoю aдмiнicтpaтивнo-кoмaнднoмy стилю yпpaвлiння [2]. Тобто в yмoвax кepiвництвa зaдiянo тaкi «pecypœ yпpaвлiння, як cилa i пpимyc», a в yмoвax лiдepcтвa - «cпoнyкaння i нaтxнeння», що влacтивi cawe пocлiдoвникaм.
Oзнaчeний вплив нa кoлeктив зaлeжить i вiд xapизмaтичниx якостей лiдepa-yпpaвлiнця, до якиx В. Бaбaeв вiднocить його пpивaбливicть; yмiння вислухати cпiвpoбiтникa, виявляючи до нього пoвaгy; виявляти дoбpoзичливicть до кoлeг; умшня cпpямoвyвaти poзмoвy в пoтpiбнoмy га^ямку; здaтнicть до кpитичнoгo миcлeння, iннoвaцiй, caмoкoнтpoлю; yпeвнeнicть у сво1'х силах i душевна piвнoвaгa; yмiння мотивувати себе та шших; aктивнicть i eнepгiйнicть, yмiння yxвaлювaти пpaвильнi piшeння; бути зpaзкoм для нacлiдyвaння; зaгaлoм позитивне cпpийняття довколишнього [5, c. 13]. Тобто xapизмa визнaчaeтьcя як iнcтpyмeнт впливу на пiдлeглиx, зaciб викликати в ниx дoвipy, агати в кoлeктивi зpaзкoм, мoдeллю дoтpимaння пpaвильнoï пoвeдiнки.
Haзвaнi вищe якocтi лiдepa як ocoбиcтocтi e ж нaбyтими, a вpoджeними, aлe, зa cлoвaми Л. Вopoнькo, пpиpoднi якост! - лишe чacтинa лiдepcькoгo кoмплeкcy, внyтpiшнiй пoтeнцiaл, який щe пoтpiбнo cпpямyвaти в пoтpiбнoмy нaпpямкy. Складовими тякого пoтeнцiaлy e cмiливicть i здopoвий глузд, a нaбyтими в пoдaльшoмy якocтями cтaють зaгaльнa кyльтypa й ocвiчeнicть [3], кpeaтивнicть (дoлaння cтepeoтипiв), пpичoмy ocтaння pиca фopмyeтьcя вiд нaбyття цiлoгo кoмплeкcy згань i вмшь, як1 й дозволяють пiдcвiдoмo aнaлiзyвaти cитyaцiю тa вибиpaти кpaщий шляx до ïï виpiшeння.
В. Бaбaeв, визнaчaючи й aнaлiзyючи xapaктepиcтики xapизмaтичнoï ocoби, гoвopить ^о тoтoжнicть понять «лiдepcтвa» тa «^rraocri» в мeжax мepитoкpaтiï (з aнтичниx чaciв - «влaдa дocтoйниx»). У тaкiй плoщинi cepeд oзнaк eлiти видiляeмo виcoкy ocвiчeнicть, здiбнocтi до yпpaвлiння, дocвiд тaкoï дiяльнocтi [5, c. 9], що cтocyютьcя мeнeджмeнтy, aджe пoxoджeння чи cтaтoк те вiдпoвiдaють дeмoкpaтичним зacaдaм пoчaткoвoï piвнocтi. Пpoтe нaвiть в yмoвax дeмoкpaтiï кepye peaльнo нe нapoд, a швга eлiтнa гpyпa - полггичга чи oлiгapxiчнa (чacтiшe цi озгаки cпoлyчaютьcя). Пpи цьому нapoд бepe бeзпocepeдню yчacть у вибopax га дepжaвнi кepiвнi пocaди нaйбiльш здабнт cвoïx пpeдcтaвникiв, як1 тaким чином стиють пoлiтичнoю eлiтoю cycпiльcтвa ^кож icнye бiзнecoвa, cпopтивнa, кyльтypнa тощо eлiти, куди вжe нapoд пpeдcтaвникiв нe oбиpae).
Oтжe, тaкa «^^para» eлiтa здiйcнюe фyнкцiï yпpaвлiння cycпiльcтвoм. Пpи цьому цi лiдepи ж пpocтo кepyють, a виpoбляють нoвi cтepeoтипи (мoдeлi) пoвeдiнки для aдaптyвaння в нoвиx для ниx yмoвax життя. Haпpиклaд, пpeзидeнт дepжaви - колишнш aктop - мycить те лишe нaвчитиcя пpaвил eтикeтy вищо1' yпpaвлiнcькoï eлiти, aлe й oтpимaти знaння пpo чимaлo гaлyзeй дepжaвнoгo opгaнiзмy -пpoмиcлoвиx, eкoнoмiчниx, aгpapниx, ocвiтнix тощо. Вiн мae бути piзнoбiчнo пiдгoтoвлeний для викoнaння cвoïx обов'язк1в. Пpи цьому зaлишaютьcя тезмшними й зaгaльнoeтичнi вимоги - бути oxaйним, пpивiтним, тepплячим тощо, a тaкoж вимaгaти цього й ввд нaйближчoгo його oтoчeння. В
демократичних умовах це мае бути вщкритим для сустльства (закритою поведшка елпи е лише в авторитарних умовах).
У такому контексп В. Бабаев визначае ознаки лщерства в контекстi мiжocoбиcтicних вiдносин домiнування й пiдпoрядкувaння в певнш cпiльнoтi задля досягнення визначено! cпiльнo! мети, де лiдeрoм е член тако! cпiльнoти, «за яким вона визнае перевагу в статуй та надае право приймати ршення в значущих для не! ситуащях» [5, с. 9]. Цей лщер здатен регулювати так1 взaемoвiднocини, користуючись впливом на члешв cпiльнoти через сво! якостi, що сукупно складають його харизму.
Освiтня складова процесу розвитку феномену лiдерства в публiчно-управлiнськiй дiяльностi передбачае пiдготовку вiдповiдних ка^в у державнiй структурi управлiння. Так, Р. Сторожев зазначае про функцшне спрямування служби управлiння персоналом на цю iнновацiйну в Укра!нi сферу. До повноважень цiе! служби належать таю, як прогнозування такого розвитку, заохочення пращвнишв до прагнення службово! кар'ери, тдвищення рiвня !х професшно! компетентностi, здiйснення заходiв iз виявлення й забезпечення потреб та штерейв службовцiв. Тобто одним iз суб'екпв процесу розвитку лiдерства е служби управлшня персоналом. Поряд iз ними таким суб'ектом цього процесу е й сам публiчний службовець, тдвищуючи свою фахову компетентнiсть, при тому що тдготовка, перепiдготовка та тдвищення квалiфiкацi! в галузi знань «Публiчне управлiння та адштстрування» здiйснюеться з державного бюджету й шших джерел, не заборонених законодавством. Безпосередньо навчання майбутнiх публiчних службовцiв забезпечуеться Нащональною академiею державного управлiння при Президентовi Укра!ни, !! регiональними iнститутами та кафедрами нащональних унiверситетiв, а також центрами перетдготовки та пiдвищення квалiфiкацi! працiвникiв органiв державно! влади й оргатв мiсцевого самоврядування. Тобто щ навчальнi заклади можна також внести в коло суб'екпв розвитку лщерства в публiчнiй управлiнськiй дiяльностi [6, с. 160]. Отже, за наведеним Р. Сторожевим перелжом суб'екпв розвитку лщерства в галузi публiчного управлшня бачимо, що освиня складова вщграе в цьому процесi одну з найголовтших ролей - зокрема таким чином вщбуваеться визначення потреби навчання публiчних службовцiв, змiстове наповнення та методичне забезпечення навчання.
Фiнансування навчання, тобто оргатзащя, вiдбуваеться з участю суб'ектiв державного замовлення на пiдготовку публiчних управлшщв - Нацдержслужбою, Державним управлiнням справами та шшими органами, на яш поширюеться дiя законiв Укра!ни «Про державну службу» та «Про службу в органах мюцевого самоврядування». Також оргатзацшна складова розвитку лiдерства передбачае оптимiзацiю дiяльностi владних структур та !х взаемодiю з громадянами, що здшснюеться службами управлiння персоналом, функщями яких е вдосконалення системи ощнювання дiяльностi персоналу (через постiйний мониторинг задля дiагностики змiн соцiального ктмату й корекцi! управлiння в межах взаемодп «лiдер - пiдлеглий»); досягнення паритету «мiж органiзацiйною структурою та структурою трудового потенщалу», що безпосередньо впливае на розвиток лщерства [6, с. 160].
П. Ханов зазначае про новi моделi управлiння в контексп формування лiдерства, заснованi на мотивацшних програмах, як1 враховують особливосп дихотомi! «керiвник - пiдлеглий»; на формувант органiзацiйних норм, яких будуть дотримуватися всi публiчнi службовцi ф зведенням лiдерства до iерархi! прюритепв, що також оптимiзуе стосунки зазначено! вище дихотомi!); на пiдвищеннi творчо! й органiзаторсько! активностi керiвника [7, с. 55]. Щ програми вщповщатимуть сучасним орiентацiям i прiоритетам Укра!ни щодо европейсько! !! iнтеграцi!.
При цьому визначаються основнi процедури тдтримки системи формування лiдерства в публiчному управлiннi. Це зокрема: створення мехатзму ухвалення управлiнських рiшень, як1 культивують лщерство в публiчнiй службi, що передбачае прогнозування, планування iнновацiй в освггаьому процесi, утвердження единих вимог до тдготовки сучасних управлiнцiв, адже лидерство саме по собi е феноменом, а тому його формування передбачае використання новптх психолопчних методик; тдготовка освпшх програм i нормативних докуменпв, як1 визначають систему формування лщерських умiнь на публiчнiй службi (це передбачае, наприклад, створення й функщонування спецiальних пiдроздiлiв у цш сферi; формування вiдповiдно! iнформацiйно! бази для реалiзацi! таких програм з урахуванням регiональних особливостей суб'ектiв публiчного управлiння; включення суб'ектiв управлiння у сферу розвитку лщерства в системi публiчно! служби, розроблення державно-громадсько! системи мониторингу якостi тако! роботи та ощнювання !! результатiв. Цi процедури мають вщбуватися з обов'язковою умовою гумашстичного пiдходу до управлiння персоналом, що передбачае створення таких умов пращ, за яких би службовець ввдчув свою значущють, адже саме взаемна узгоджешсть дiяльностi суб'ектiв i об'ектiв управлiння свiдчить про ефектившсть лiдера.
З освiтнiм аспектом розвитку лщерства в публiчному управлiннi псно пов'язаний нормативно-правовий, адже це вщбуваеться в умовах реформування управлшня, державно! служби. Так, Закон Укра!ни «Про державну службу» визначае принципи, правовi й органiзацiйнi засади забезпечення публiчно!, професiйно!, полiтично неупереджено!, орiентовано! на громадян публiчно! служби, що функцюнуе в iнтересах держави i суспiльства [8]. Р. Сторожев також додае сюди державш стратегi! та
постанови, cпpямoвaнi га peфopмyвaння пyблiчнoгo yпpaвлiння чepeз, зoкpeмa, cтвopeння пpoфeciйнoгo iнcтитyтy пyблiчнoï cлyжби, зaбeзпeчeння ïï eфeктивнocтi; yдocкoнaлeння цieï cиcтeми чepeз зaбeзпeчeння cлyжби фaxoвими лiдepaми; визнaчeння лiдepcькиx нaвичoк, зoкpeмa вмiння пpaцювaти з iнфopмaцieю, вeдeння дiлoвиx пepeгoвopiв тa iншиx вимог до cyчacнoгo лiдepa-cлyжбoвця; poзpoблeння типoвиx вимог до фaxoвoï' кoмпeтeнтнocтi cлyжбoвцiв, як1 зaймaють пocaди дepжaвнoï' cлyжби кaтeгopiï «А»; пpoвeдeння кoнкypcy нa зaйняття вaкaнтниx rocaA дepжaвнoï cлyжби цieï кaтeгopiï [6, c. 161-162] тa iншi зaxoди, пoв'язaнi з кap'epнoю мoтивaцieю yпpaвлiнцiв.
А yмoвax peфopмyвaння пyблiчнoï' cлyжби Укpaïни вci зaзнaчeнi вищe cклaдoвi нaбyвaють щe бiльшoï вaжливocтi, a^e cлyжбa пoтpeбye нacaмпepeд вiдпoвiдниx yпpaвлiнцiв, як1 нe лишe мають фaxoвi знaння тa вмiння, aлe й лiдepcькi якocтi, xapизмy для пoвaги й дoвipи з боку кoлeктивy пocлiдoвникiв I cпiвpoбiтникiв, a тaкoж e кpeaтивними у викoнaннi й yxвaлeннi yпpaвлiнcькиx piшeнь, що пepeдбaчae opieнтoвaнicть нa пocтiйнi змiни, a oтжe й iннoвaцiï в cиcтeмi yпpaвлiння, вiдпoвiднo до мiнливoï cyчacнocтi. Цьому мають cлyгyвaти й cyчacнi тexнoлoгiï мeнeджмeнтy, що викopиcтoвyютьcя у ^o^ci пyблiчнoгo yпpaвлiння, cepeд якм вiдзнaчaeмo тaкi, як «бeнчмapкiнг» (ypaxyвaння пepeдoвoгo дocвiдy - тexнoлoгiй, cтaндapтiв, мeтoдiв, iнcтpyмeнтiв - для впpoвaджeння його у пpaктикy тa oцiнювaння викoнaнoï' yпpaвлiнcькoï' poбoти, пopiвняння зi cтaндapтaми «iдeaльнoï» влади); «дeбюpoкpaтизaцiя» (peaлiзaцiя зaxoдiв задля oптимiзaцiï yпpaвлiнcькoï cиcтeми, cтвopeння aтмocфepи ïï вiдкpитocтi, доступу громадян до пoтpiбнoï' 1'м iнфopмaцiï', збiльшeння дoвipи до вcьoгo yпpaвлiнcькoгo aпapaтy тa його кepiвникa зoкpeмa, a тaкoж до дepжaви зaгaлoм); «дeлeгyвaння пoвнoвaжeнь» (нaдiлeння тимчacoвими пoвнoвaжeннями iншиx cyб'eктiв yпpaвлiння з чигсо визнaчeниx питaнь); «мoнiтopинг» (вивчeння гаявно].' cитyaцiï' як дoвкoлa opгaнiзaцiï, тaк i вcepeдинi ïï); «cyбcидiapнicть» (^инцип, що пepeдбaчae coцiaльнy aктивнicть вщ нижнix лaнoк yпpaвлiння, що e базовою вимогою Gвpoпeйcькoï' xapтiï м^^вого caмoвpядyвaння) [9, c. 11-12, 15, 16, 24, 35].
Тaкoж стад вiдзнaчити cyчacнy тeндeнцiю щодо пocилeння yвaги до пepcoнaлy пyблiчнoï cлyжби, що пoлягae нe лишe в пiдбopi вiдпoвiдниx кaдpiв (icнyють cпeцiaльнi школи тa cтpyктypи мoлoдиx cлyжбoвцiв-лiдepiв, кoнкypcи нa звaння кpaщoгo молодого пyблiчнoгo cлyжбoвця, a тaкoж вщповщна cиcтeмa cпocтepeжeння пiд чac нaвчaння в мaгicтpaтypi зa cпeцiaльнicтю «Пyблiчнe yпpaвлiння тa aдмiнicтpyвaння»), aлe й у ïx yдocкoнaлeннi нa poбoчoмy мicцi з видiлeнням caмe лiдepcькиx якocтeй, що cклaдyть у пoдaльшoмy вiдпoвiднy кoмпeтeнцiю. Пopяд з ocoбaми, як1 вiдpiзняютьcя лiдepcькими якocтями, увага aкцeнтyeтьcя нa oкpeмиx eтичниx якостж yпpaвлiнцiв, зoкpeмa людянocтi (гyмaнiзмy) й комушкативност!
Висновки
Oтжe, cпpaвжнiй cyчacний кepiвник-лiдep мae cпpямoвyвaти дiяльнicть на гapмoнiзaцiю взaeмocтocyнкiв у кoлeктивi, кyльтивye вiдпoвiдaльнicть у cвoïx пiдлeглиx i вщповщальний caм як за вдaлi cпpaви, так i за помилки, визнаючи ïx i нaмaгaючиcь ви^авити aдeквaтними зacoбaми; мae влacнy xapизмy, чим викликae дoвipy, повагу, yмie oб'eднyвaти довкола ceбe кoлeктив, фopмyючи кopпopaтивнi зacaди та зaбeзпeчyючи його poзвитoк; caм мae здaтнicть до ^о^^вания нoвиx iдeй, пepeтвopeння та peфopмyвaння cтapиx, iнiцiювaння пepeтвopювaльниx дш та здiйcнeння мoдepнiзaцiï пyблiчнoï cлyжби; cпpoмoжний долати cтapi cтepeoтипи кpeaтивними зacoбaми, зoкpeмa opгaнiзoвyвaти пpoцec кoлeктивнoгo poзв'язaння пpoблeм; дoпoмaгae пiдлeглим - cпpямoвye ïx пpaвильним шляxoм, c^Hae кoмaнднiй poбoтi, cтвopюe дyx cпiвpoбiтництвa й aтмocфepy iнтeлeктyaльнoï' кoлeгiaльнocтi; мae виcoкий iнтeлeктyaльний piвeнь, epyдoвaнicть i ф^ову кoмпeтeнтнicть.
Тобто eфeктивнicть пyблiчнoгo yпpaвлiння зyмoвлeнe лiдepcькими якocтями кepiвникa, позитивним його впливом на пiдлeглиx завдяки ocoбиcтicнiй xapизмi та пapтнepcькiй cтpaтeгiï yпpaвлiння, що гpyнтyeтьcя як на вpoджeниx його якocтяx, так i на набутт пiд чac навчання й пiдвищeння квaлiфiкaцiï'. Цьому cлyгye кoмплeкc фopмyвaння лiдepcтвa як чинника eфeктивнocтi пyблiчнoгo yпpaвлiння, зoкpeмa в ocoбиcтicнoмy та кopпopaтивнoмy ac^ra^x, iз зaлyчeнням opгaнiзaцiйнoï, ocвiтньoï', пcиxoлoгiчнoï', нopмaтивнo-пpaвoвoï cклaдoвиx, що пiдкpiплюeтьcя вщповщною увагою дepжaви до poзвиткy плeяди нoвиx yпpaвлiнцiв-лiдepiв, що вiдбивaeтьcя в низщ дoкyмeнтiв, yxвaлeниx на найвищому piвнi, як1 вiдпoвiдaють eвpoпeйcькoмy законодавству та cпpямoвaнi на вxoджeння У^аши в дeмoкpaтичний eвpoпeйcький пpocтip.
Список використано!' лiтерaтури
1. Розвиток лiдepcтвa I Л. Бiзo, I. Iбpaгiмoвa, O. К1коть, G. Бapaнь, Т. Фeдopiв. К.: Пpoeкт «Рeфopмa у^авл^ня пepcoнaлoм на дepжaвнiй cлyжбi в Укpaïнi», 2012. 400 c.
2. Халов n.O. Cпiввiднoшeння лiдepcтвa та кepiвництвa в yпpaвлiнcькiй дiяльнocтi opгaнiв викoнaвчoï влади. Публiчне адмiнicmрування: теорiя та практта. 2015. Вип. 2. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Patp 2015 2 18
3. Вopoнькo Л^. Сучаетий кepiвник у cиcтeмi дepжaвнoï cлyжби Укpaïни: пошук oптимaльнoï мoдeлi. Державне управлiння: mеорiя та практжа. 2013. №2. С. 157-170. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Dutp 2013 2 20
4. СмерГчевський С.Ф., Клiмова О.1. Лiдерство в державному управлшш: cy4acHi виклики. Мiжнародний науковий журнал «YHieepcumemu i nidepcmeo». 2015 (1). С. 63-67.
5. Бабаев В. Особиспсть харизматичного лщера та меритократичнi цiнностi. Лiдер. Елта. Сустльство. 2020. № 1. С. 5-16.
6. Сторожев Р.1. Суб'екти розвитку лщерства в пyблiчно-yправлiнськiй дiяльностi. Актуальт проблеми державного управлтня. 2017. № 2 (52). С. 158-164.
7. Ханов П.О. Концептуальш засади розвитку лщерства на державнiй службг Аспекти публiчного управлтня. 2016. № 6-7. С.49-56.
8. Про державну службу : Закон Украши. Вiдомостi Верховноï Ради (ВВР). 2016. № 4. Ст. 43.
9. Лщерство в мГсцевому самоврядуванш : словник термшв / за заг. ред. В.А. Гошовсько!, Л.А. Пашко, А.К. Гука та ш. Х. : Фактор, 2015. 156 с.
References
1. Rozvytok liderstva [Leadership development] / L. Bizo, I. Ibrahimova, O. Kikot, Ye. Baran, T. Fedoriv. Kyiv: Proekt «Reforma upravlinnyapersonalom na derzhavnyi sluzhbi v Ukrayini» [Project «Reform of personnel management in the civil service in Ukraine»], 2012. 400 pp.
2. Khaitov P.O. Spivvidnoshennya liderstva ta kerivnytstva v upravlinskiy diyalnosti orhaniv vykonavchoyi vlady [The ratio of leadership and leadership in the management of executive bodies]. Publichne administruvannya: teoriya ta praktyka [Public administration: theory and practice]. 2015. Vyp. 2. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Patp 2015 2 18
3. Voron'ko L.O. Suchasnyi kerivnyk u systemi derzhavnoyi sluzhby Ukrayiny: poshuk optymalnoyi modeli [Modern leader in the civil service of Ukraine: the search for the optimal model]. Derzhavne upravlinnya: teoriya ta praktyka [Public administration: theory and practice]. 2013. №2. pp. 157-170. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Dutp 2013 2 20
4. Smerichevskyy C.F., Klimova O.I. Liderstvo v derzhavnomu upravlinni: suchasni vyklyky [Leadership in public administration: current challenges]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Universytety i liderstvo» [International Scientific Journal «Universities and Leadership»]. 2015 (1). pp. 63-67.
5. Babayev V. Osobystist kharyzmatychnoho lidera ta merytokratychni tsinnosti [Personality of a charismatic leader and meritocratic values]. Lider. Elita. Suspil'stvo [Leader. Elite. Society]. 2020. № 1. pp. 516.
6. Storozhev R.I. Subyekty rozvytku liderstva v publichno-upravlinskiy diyalnosti [Subjects of leadership development in public administration]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnya [Actual problems of public administration]. 2017. № 2 (52). pp. 158-164.
7. Khaitov P.O. Kontseptualni zasady rozvytku liderstva na derzhavniy sluzhbi [Conceptual principles of leadership development in the civil service]. Aspekty publichnoho upravlinnya [Aspects of public administration]. 2016. № 6-7. pp.49-56.
8. Pro derzhavnu sluzhbu : Zakon Ukrayiny [On civil service: Law of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady [Information of the Verkhovna Rada]. 2016. № 4. pp. 43.
9. Liderstvo v mistsevomu samovryaduvanni : slovnyk terminiv [Leadership in local government: a dictionary of terms] / za zah. red. V.A. Hoshovskoyi, L.A. Pashko, A.K. Huka ta in. Kharkiv, Faktor, 2015. 156 pp.
