CC BY
25
"StudFiles" https://studfiles.net/
Samsin, A. I. Osnovy filosofii ekonomiki [Fundamentals of economic philosophy]. Moscow: YuNITI-DANA, 2003.
"Teorii tsykliv" [Theories of cycles]. http://stud.com. ua/48726/ekonomika/teoriyi_tsikliv
Tuhan-Baranovskyi, M. I. Osnovy politychnoi ekonomii [Fundamentals of Political Economy]. Lviv: Vydav. tsentr LNU im. I. Franka, 2003.
Vikipediia - vilna entsyklopediia. https://uk.wikipedia.org/
wiki
УДК 330.35:005.336.4]:316.46
1СТОРИЧН1 ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ КОНЦЕПЦИ 1НТЕЛЕКТУАЛЬН0Г0 Л1ДЕРСТВА
© 2018 ЦИМБАЛ Л. I.
УДК 330.35:005.336.41:316.46
Цимбал Л. I.
кторичш передумови становлення концепцп iнтелектуального лiдерства
Досл/дження теорПл/дерства е основою великоi к/лькостi наукових праць, але систематичне досл/дження концепц/й л/дерства в/дсутне. Транс-формащязагальнихумовгосподарювання, Четверта промислова революц/я вимагають новогорозум'шня сутностiл/дерства. Проте ценемож-ливо без детального анал/зу його еволюцИ в наукових працях i в рамках концепц/й розвитку економ/чноi науки. В/дпов/дно до цього в роботi здшснено систематизац/ю шдход/в до розум'шнял/дерства в сучаснш економ/чнш наущ, що дозволило виявити три основнi тдходи до його визна-чення: лдерство як процес, як результат i як нструмент. Охарактеризовано новi риси лдерського тдходу до управлння, що стало можливим у результатi анал/зу еволюцИ шдход/в до розум/ння лдерства. Проанал'воват роботи фшософ'в та економкт'ю р/зних час/в дали можливсть виокремити основнi iдеi, закладенi в розум/ння «л/дерства» в наукових школах i теч/ях, а також здшснити 1х перодизацю. Виокремлено особли-востiрозум/ння «л/дера» та його ролi в сустльствi на р/зних етапах розвитку економ'ши. Ключов'! слова:л/дерство, штелектуальнел/дерство, концепщя нтелектуальногол'дерства, еволюц/ялдерства. Табл.: 2. Б'бл.: 31.
Цимбал Людмила 1вашвна - кандидат економ/чних наук, доцент, доцент кафедри м'жнародноi економ/ки, Ки/вський нацюнальний економ/чний ун/верситет iм. В. Гетьмана (пр. Перемоги, 54/1, Ки1в, 03057, Укртна) E-mail: l.tsimbal@ukr.net
УДК 330.35:005.336.41:316.46 Цымбал Л. И. Исторические предпосылки становления концепции интеллектуального лидерства
Исследование теории лидерства является основой большого количества научных работ, но систематическое исследование концепций лидерства отсутствует. Трансформация общих условий хозяйствования, Четвертая промышленная революция требуют нового понимания сущности лидерства. Однако это невозможно без детального анализа его эволюции в научных трудах и в рамках концепций развития экономической науки. В соответствии с этим в работе осуществлена систематизация подходов к пониманию лидерства в современной экономической науке, что позволило выявить три основных подхода к его определению: лидерство как процесс, как результат и как инструмент. Охарактеризованы новые черты лидерского подхода к управлению, что стало возможным в результате анализа эволюции подходов к пониманию лидерства. Проанализированные работы философов и экономистов разных времен позволили выделить основные идеи, заложенные в понимание «лидерства» в научных школах и течениях, а также осуществить их периодизацию. Выделены особенности понимания «лидера» и его роли в обществе на разных этапах развития экономики.
Ключевые слова: лидерство, интеллектуальное лидерство, концепция интеллектуального лидерства, эволюция лидерства. Табл.: 2. Библ.: 31.
Цымбал Людмила Ивановна - кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры международной экономики, Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана (просп. Победы, 54/1, Киев, 03057, Украина) E-mail: l.tsimbal@ukr.net
UDC 330.35:005.336.41:316.46
Tsymbal L. I.
The Historical Preconditions for the Formation of Concept of Intellectual
Leadership
Research on leadership theory is the basis for a large number of scientific works, but there is no systematic study on leadership concepts. Both the transformation of general business environment and the Fourth Industrial Revolution require a new understanding of the essence of leadership. However, this is impossible without a detailed analysis of its evolution in scientific works and within the framework of the concepts of development of economic science. Accordingly, the publication systematized approaches to understanding leadership in modern economic science, which helped to identify three main approaches to its definition: leadership as a process, as a result, and as an instrument. New features of leadership approach to management are characterized, which is possible as a result of analysis of evolution of the approaches to understanding of leadership. The analyzed works of philosophers and economists of different times have allowed to allocate the basic ideas laid down in the understanding of «leadership» in scientific schools and movements, and also to carry out their periodization. Peculiarities of the understanding of «leader» and his role in the society at different stages of economic development have been allocated.
Keywords: leadership, intellectual leadership, conception of intellectual leadership, evolution of leadership. Tbl.: 2. Bibl.: 31.
Tsymbal Liudmyla I. - Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of International Economics, Kyiv National Economic University named after V. Hetman (54/1 Peremohy Ave., Kyiv, 03057, Ukraine) E-mail: l.tsimbal@ukr.net
ТрансформацГя загальних умов господарювання пiд впливом глобалГзацГ! та становлення знанне-во! економiки супроводжуеться загостренням конкурентно! боротьби на всГх рiвнях, швидкою змшою конкурентних позицiй, значним розшаруванням конкурентного середовища, змiною правил i методiв ведення конкуренцГ!. За умов посилення взаемозалежностi i вза-емопроникнення нацюнальних економiк цi новi тенден-цГ! вимагають вiд рiзнорiвневих суб'екпв глобально! еко-номiки особливо! уваги до нових явищ, перегляду мкця та ролi багатьох економiчних та управлшських процесiв. В сучасних висококонкурентних умовах важливим за-вданням для кран свГту стае не просто досягнення еко-номiчного розвитку, а й досягнення лГдерських позицiй, яю самi собою вже виступають шструментом конкурентно! боротьби. Виявлення лидерства стае важливим як серед окремих особистостей (в полiтицi, дГлових та шших колах), так i на рiвнi компанiй i нацiональних економж. В сучасному контекстi суттево змшюеться розумiння лiдерства, яке сприймаеться значно ширше, нiж психологiчний феномен, лидерство стае елементом процесу управлiння колективом та, як засвГдчуе практика, все бГльше переходить у площину економiчного аналiзу на рiзних рiвнях суспГльного устрою. Лiдерство стае конкурентною перевагою i не лише метою, а й ш-струментом конкуренщ!, здатним приносити ще бiльшi здобутки.
ТеорГ! лiдерства широко висвiтлюються в науко-вiй лiтературi. Так, дослiдження лидерства е предметом роботи Ж. Блонделя, Х. Оуена, В. Хождсона, Н. Газзар-да, П. Сенге, Л. Едшгера, А. Макфарлана, К. Бланшара, С. ФГлоновича, О. Саврука, Л. Даунтона, Р. Еджмена, Т. Кочубей, А. Семенова, Ф. БейлГ, П. Дракера, Е. Демшга та ш. Проте лидерство та форми його прояву характеризуемся ще в роботах Платона, Аристотеля, Макiавеллi та шших фiлософiв, що актуалiзуе питання системного дослГдження теорГ! лiдерства.
Мета дослГдження полягае у дослiдженнi кторич-них передумов становлення концепцГ! штелектуального лiдерства
Cучаснi умови господарювання, змша конкурентних позицГй, змiна правил г методiв ве-дення конкурентно! боротьби призводять до необхГдностГ перегляду мГсця та ролГ багатьох економГчних та управлГнських процесГв. Щ про-цеси, а також посилення взаемозалежностГ Г вза-емопроникнення нацюнальних економж знайшло свое вГдображення у розшаруванш конкурентного середовища. Класично свГтовими лГдерами визна-чаеться обмежена ильисть суб'ектГв. ЦГ процеси ми можемо спостерГгати як на рГвнГ окремо! особистос-тГ, що знаходить прояв у полГтичних процесах, так Г на рГвш компанГй та нацюнальних економж. В цих процесах змшюеться сутшсть поняття «лГдерство», яке стае конкурентною перевагою Г не лише метою, а Г шструментом. Класично лГдерство сприймаеться як психолопчний процес або результат дГяльностГ, проте лГдерство стае елементом процесу управлшня колек-
тивом та, як засвГдчуе практика, все бГльше переходить у площину економГчного аналГзу на рГзних рГвнях суспГльного устрою. ПерехГд до шостого технологГчного укладу вГдбуваеться разом Гз виокремленням нових чинникГв Г факторГв конкурентоспроможностГ компа-нГ! чи кра!ни, в основГ яких лежить штелект, застосу-вання новГтнГх досягнень та технологш. У таких умовах проблема лГдерства набувае нового сенсу та потребуе дослГдження його природи, форм проявГв у сучасних умовах Г на рГзних рГвнях його реалГзацГ!.
ДомГнуючою тенденцГею економГчного розвитку на початку третього тисячолГття е перехГд на новГ осно-ви господарсько! дГяльностГ. ЕкономГчна глобалГзацГя знаходить свое втГлення в посиленнГ взаемопроник-нення та взаемопереплетеностГ нацГональних економж з одного боку, а з шшого - у посиленнГ процесГв реп-оналГзацГ! та штеграци. Основою цих процесГв стае ш-телектуалГзацГя, яка забезпечуе ефективне пГдключення нацГональних економж до процесГв транснацюналГзаци та включення до ГнновацГйних хвиль.
ПерехГд до шостого технологГчного укладу вГдбуваеться разом з виокремленням нових чинникГв Г факторГв конкурентоспроможностГ компа-нГ! чи кра!ни. Причому щ чинники пов'язаш не просто з людськими ресурсами, в основГ !х знаходиться ште-лектуальна дГяльшсть, !! результати у виглядГ новГтнГх досягнень Г технологш та !х застосування. ВагомГсть ш-телектуально! складово! лГдерства набувае нового сенсу в сучасних умовах, що потребуе дослГдження !! природи та форм прояву на рГзних рГвнях.
ЛГдерство в його сучасному розумшш перестае бути об'ектом вивчення лише в межах психологи та менеджменту. Змшюеться природа лГдерства, а отже, Г його роль в сучасному середовищГ Неоднозначшсть поняття «лГдерство», його прояви в сучасному еко-номГчному середовищГ викликають необхГднГсть ви-вчення цих питань виходячи з нових умов його реа-лГзацГ!.
Виклики сучасно! глобалГзацГ!, зумовлеш надзвичай-ним загостренням та ускладненням конкуренцГ!, станов-ленням суспГльства знань, поширенням 1КТ, вносять сво! корективи у прояв лГдерства. Особливостями лГдерства на сучасному еташ стають можливостГ до змГн Г реашацГя потенцГалу в умовах становлення економГки знань.
БГльшГсть пГдходГв до визначення лГдерства на су-часному етапГ характеризуеться виокремленням лише ГндивГдуального рГвня. ЛГдерство розглядаеться ви-ключно як прояв особистюно! дГяльностГ, причому поза увагою науковщв залишаеться його економГчна скла-дова та характеристика економГчних наслГдкГв проявГв лГдерських якостей.
В науковш лГтературГ ми можемо знайти велику кГлькГсть пГдходГв до лГдерства як прояву особистГсно! дГяльностГ. Загалом слГд видГлити кГлька основних пГд-ходГв до визначення поняття «лГдерства». В першу чер-гу, найчастГше лГдерство розглядаеться як процес. Про-те зустрГчаемо розумГння лГдерства Г як результату, Г як шструменту дГяльностГ (табл. 1).
Систематизащя пiдходiв до розумшня лiдерства в сучаснiй економiчнiй науцi
Представник науковоТ школи Сутнкть лщерства
Ж. Блондель Влада, що спрямована згори-донизу та реалiзу£ться лщером-особиспстю. «Лщерство-влада, яка здiйсню£ться одним чи шькома iндивiдами» [2]
Х. Оуен, В. Ходжсон, Н. Газзард Суть лщерства в спробах людини кинути виклик навколишнш дiйсностi та змшити || [21]
П. Сенге Лiдерство як шструмент розвитку потенцiалу та побудови сптьноти [25]
и 11 О В. Кац, Л. Едшгер Лiдерство розумi£ться як вплив, який характеризуемся постiйнiстю, широтою, прюритетшстю та авторитетнiсть [4; 5]
С ^ сс О ш 1- и А. Макфарлан Лщерство розглядаеться з точки зору впливу на групу як природний процес, що може змшювати поведшку людей для загального ефекту [6]. Також лщерство може проявлятися через неформальний, психолопчний вплив
<и К. Бланшар Лщерство - це управлшня на бтьш високому рiвнi, процес досягнення значу-щих результат при дм з повагою, турботою та чеснiстю заради добробуту вах учaсникiв [10, С. 13-14]
С. Фтонович Лщерство як процеси внутршньо''' сaмооргaнiзaцií та самоуправлшня групи чи ко-лективу, обумовлен iндивiдуaльною iнiцiaтивою и члеыв [30; 29]
О.Саврук Лiдерство як процес оргаызацп мiжособистiсних вiдносин у групГ а лiдер визначаеться як суб'ект управлшня цим процесом [24]
1- ги Й Л. Даунтон Лщерство як управлшський статус, керiвнa посада. «Положення в спiльнотi, яке характеризуемся здaтнiстю людини, що займае цю посаду, скеровувати та оргaнiзовувaти колективну поведшку деяких чи вах його члеыв» [3]
11 а. т Р. Еджмен Охарактеризував лiдерство «як висоту, на яку ... треба плигнути» [13, с. 22]
сс 'Ей 1- и 11 Т. Кочубей, А. Семенов Результат взаемодп члеыв мало'' групи в конкретний часовий промiжок, на який впливае як наявшсть тих чи шших якостей або 'х сукупносп у ''' членiв, так i 'х про-яв у конкретнш ситуацп, а також взаемний вплив наявних якостей i конкретно'' ситуацп [14]
1 -О Ф Л. Даунтон, Ф. Бейлi Поширеним е також розумшня лщерства через його роль в шновацшних процесах. Прийняття ршень вщбуваеться через новi, оригiнaльнi рiшення. Лщери виступа-ють суб'ектами не ттьки влади та впливу, а й новаторами [1; 3]
^ В- Ш С П. Дракер Лщерство як бачення
.Е? х Е. Демшг Лщерство як «пусковий мехаызм роботи системи якостi, без нього така система скорше фiкцiя, ыж реaльнiсть» [13, с. 22]
Джерело: систематизовано автором.
З огляду на таке рiзноманiття пiдходiв i визначень, безсумнiвною залишаеться увага до ще! проблеми в рiз-них сферах науки та практично! дшльност! Однак, напевно, найбкьший штерес до лiдерства спостерiгаеться в теорГ! сучасного менеджменту. Поширеним е шдхц до визначення лiдерства як особливого управлшня, влас-не - управлшня вищого рiвня. Фактично з економiчно'! точки зору лiдерство розглядаеться як процес, який спрямований на шдвищення ефективност зi збережен-ням цшсност системи.
На новi риси лцерського пiдходу до управлiння вказуе Р. Дафт: «опора на контроль i жорстюсть (прита-маннi старiй парадшш управлiння) виявляються менш ефективними, шж мотивацiя i мораль (притаманнi лЬ-дерству)» [21, с. 24].
Еволюцiйно поняття «лiдерства» зазнало багато змш. Проте розширення його значення вцбулося вже в Х1Х-ХХ ст. 1сторична ретроспектива пiдтверджуе, що розумiння лидерства змiнювалось вiдповiдно до змiни сощального та суспкьного устрою.
Теор1я лидерства дослiджувалась ще з античних чайв. В працях Платона, Гераклiта, Демократа визначаеться лiдерство як форма прояву осо-бливостей iндивiда або групи шдивщв. Так, у роботах Гераклгга (У1-У ст. до н. е.) зустрiчаеться думка, що влада повинна належати меншостi, яку вiн визначав як «кращЬ, якi «... вцдають перевагу одному з усього i вь чну славу тлiнному» [8, с. 24].
Ксенофонт Колофонський (У1-У ст. до н. е.) визначав лидера в образi героя, монарха, Бога. Демокрит лидера уявляв не лише як героя чи Бога, а i як мислителя чи фкософа. Фактично шдтверджуеться теза, що лидерство може бути проявом набутих людиною знань у про-цесi розумово! дiяльностi та самовдосконалення.
Подiбно'! думки притримуеться i Антифон (V ст. до н. е.), в працях якого висуваеться теза про договiрнi умови функцюнування громадянського суспкьства та рiвнiсть уск.
Сократ, своею чергою, не шдтримуе думку про природну рiвнiсть людей, а лидерство визначае як ви-
важене керiвництво. Платон (У-1У ст. до н. е.) зазна-чае нерiвнiсть людей i апрiорi мудрiсть правителГв [22, с. 194]. Особлива мудркть полягае у здатностi лiдера до самопожертви i визначаеться як концепцiя «служiння». «Саме страшне покарання для того, хто не бажае прави-ти, - шдкорюватися тому, хто прше тебе. Я думаю, що страх опинитися в такiй ситуацГ! змушуе достойних людей, надкених владою, правити iншими» [23, с. 347].
Близько! думки притримувався i Аристотель, який пояснюе лiдерство особистксними якостями самого лiдера. Концепцiя «служiння» в його розу-мшш передбачае «... вчинки, що здшснюються вГдповГд-но до чеснот, не тодь.. коли володiють цими якостями, але коли здiйснення цих вчинив мае вiдомi якостi - по-перше, воно свiдоме; по-друге, обрано навмисно i за-ради самого вчинку; i по-трете, воно впевнене i стiйке» [7, с. 441].
Бкьшкть античних фiлософiв розглядають ль дерство в площинi полiтики, i лiдери визначаються як громадськi дшч^ полiтики, монархи. При цьому в сво!х роботах Аристотель видкяе лГдера загалом та великого лГдера. Якщо лiдер здатен вести за собою, то великий лГдер володiе специфiчними рисами [7, с. 130].
У Середньовiччя превалюе теор1я особистгних якостей i лiдерство визначаеться лише як природне право лГдера. Наприклад, у роботах Августина визначаеться роль церкви та лГдера як людини «небесно!».
В роботах Фоми Аквшського монархiя визначаеться як найкраща форма правлiння, демократы ж тяжiе до тирани [8]. Роль лГдера, державного дшча визначаеться як роль Бога на земл1 В його працях робляться спроби роздкити владу теолопчну та полггичну Гз однозначним превалюванням першо! над другою. Загалом погляди середньовГчних мислителГв на лГдерство продовжують Где! давногрецьких мислителГв Г розвивають тезу щодо духовного лГдерства [27; 28; 31].
В епоху ВГдродження роль лГдера змГнилася, що пов'язано зГ змшою свГтогосподарського устрою, структурою та масштабами дшльност1 Роль лГдера, його осо-бливостГ та риси особистостГ видГляються в роботах Еразма Ротердамського, Томазо КампанеллГ та НГколо МаиавеллЬ В них вГдзначаються характеристики «идеального» лГдера, покликаного впорядковувати сощаль-ну систему. Переважна бкьшкть думок орГентована на монархГю та авторитарну владу [19, с. 425; 18, с. 407].
Уявлення Аристотеля про управлшня як природну властивГсть Г характеристики обмежено! групи людей висвилювалися Г в роботах Андрш Курбського, Феофана Прокоповича та Василя Татищева.
Проте в цей час з'являються думки, яю заперечу-ють абсолютизацш влади монарха як намГсни-ка Бога на землГ. Так, Джон Локк зазначав, що «для кожно! людини, що знаходиться в громадському суспГльствГ, не може бути виключень Гз закошв цього суспГльства» [18].
Шарль де Монтескье розвивав цю тезу у сво!й ро-ботГ, заперечуючи рабство як форму наслГдування лГ-
дергв, адже лгдер «повинен пгдкорювати, а не накидати пута на розум» [20, с. 335].
Франсуа МарГ Вольтер продовжив Где! античних мислителГв щодо природного права монархГв на управлшня Г, крГм того, вГдзначав роль мислителГв, фГлософГв, науковцГв у розвитку суспГльного устрою [11, с. 115].
1дея монарха-лГдера знайшла продовження в роботах Георга Гегеля, де висловлюеться думка про великих людей як Гсторичних особистостей, геро!в, яю керу-ються вищим благом нацГ! [26].
Томас Карлейль у сво!й робой «Геро!, шанування ге-ро!в та геро!чне в ГсторГ!» визначив характеристики героя-лГдера та проаналГзував фкософську еволюцГю героя вГд намГсника Бога на землГ Г до героя-мислителя [12].
В Х1Х ст. лГдерство стало основою дослГджень зна-чно! ккькост фкософГв Г соцГологГв. Образ лГдера знову змшюеться, що пов'язано зГ змГною суспГльного устрою. Розумшня «героя» розширюеться до умГння управляти, скеровувати маси на задуман справи. Вже в працях ФрГ-дрГха НГцше в кГнцГ Х1Х ст. визначаеться лГдер як щось вГдмшне вГд натовпу, формуеться концепцш «надлюди-ни», в якГй «творець» перемагае Г перевищуе свою «тва-ринну» «природну» частину. Чезаре Ламброзо в сво!х роботах обгрунтовував необхГднГсть лГдерства для консервативного суспГльства, а власне лГдерство визначав як патологш [16]. ФренсГс Гальтон висував Где! щодо спадковост якостей особистостГ Г талантГв, в тому числГ Г лГдерського [9]. ГабрГель Тард та Гюстав Лебон у сво!х роботах притримувалися думки щодо можливостГ будь-кого стати вище натовпу, проте лГдер у цьому випадку мае володГти певними характеристиками: бути ршучим, енергГйним, вмГти переконувати Г не надто вГдрГзнятися вГд самого натовпу [17].
Загалом еволюцш розумГння лГдерства зосередже-на на розумГннГ шдивГдуального лГдерства, особливос-тей особистостГ лГдера та можливостГ його реалГзацГ! (табл. 2).
Таким чином, вже у Х1Х ст. розумГння лГдерства розширюеться Г переходить вГд формально! влади до лГдерГв-ГндивГдуалГстГв, коло реалГзацГ! лГдерства роз-ширюеться. На арену лГдерства активно виходять на-уковщ, мислителГ, дослГдники та Гн.
ЕкономГчне пГдГрунтя розумГння лГдерства в бкь-шостГ теорГй абсолютно вГдсутне, Г лГдерство роз-глядаеться як соцГальний феномен, сутнГсть якого полягае у спрямуваннГ процесГв Г формуванш загально-го розумГння. Проте в економГчнш науцГ розумГння лГдерства стае предметом дослГдження не лише в теоршх менеджменту, а Г в загальнГй економГчнГй теорГ! при ви-вченнГ проблем пГдприемництва, конкурентоспромож-ностГ, мГжнародно! економГки, глобалГстики.
НаявнГсть економГчних наслГдкГв проявГв лГдер-ства, конкурентна боротьба, новГ ринковГ умови та спо-соби дшльносп сформували необхГднГсть виокремлен-ня лГдерства на новому рГвш. Ускладнення суб'ектно! основи лГдерства знаходить прояв у видГленнГ таких основних видГв, як ГндивГдуальне й ГнституцГйне (або оргашзацшне) лГдерство. Суб'ектом прояву шдивГдуаль-
Еволющя концепцп лiдерства
Перюдизащя Представники науковоТ течи Основi щеТ, закладенi в розумiння «лiдерства»
VI-V ст. до н. е. Платон Гераклит Демокрит Аристотель Ксенофонт Колофонський Фома Аквшський Лщерство розглядаеться як форма прояву особливостей шдивща чи групи iндивiдiв Може бути проявом набутих людиною знань у процеа розумовоТ' дiяльностi i самовдосконалення Лiдер в образi героя
Антифон Допускаються договiрнi вiдносини й умови функцюнування суспiльства
I-XIV ст. н. е. Августин Франциск Ассизький Тома Кемпшський Йоган Таулер Йоган Ван Рейсбрук Лiдер та церква нерозривно пов'язаш мiж собою Самовдосконалення лщера через смирення та усвщомлення Божо-го вчення
XIV-XVI ст. Еразм Ротердамський Томазо Кампанеллi НЛколо Макiавелi Фома Аквшський Лiдерство в рамках монархи та авторитарно'!' влади Демократ розглядаеться як можливiсть переходу до тиранп Духовне лiдерство
XVII ст. Франсуа Марi Вольтер Шарль де Монтескье Георг Гегель Карлейль Томас Культивуеться образ лщера-монарха, який керуеться вищим благом наци Лщерство може набувати форми просвггництва Лiдерство та формальна влада вщдтяються один вiд одного
XIX ст. Фрiдрiх Нщше Чезаре Ламброзо Френас Гальтон Габрiель Тард Постав Лебон Лiдер-натхненник, який спрямовуе, скеровуе, направляе i надихае Можливiсть будь-кого зайняти лiдерськi позицп Наявнiсть специфiчних рис задля реалiзацiТ лiдерства Можливостi до лiдерства як шдивща, так i групи людей
Джерело: систематизовано автором.
ного лiдерства стае окрема особиспсть, яка впливае як на себе, так i на шших людей. Суб'ектом iнституцiйного лидерства виступае органiзацiя, що здiйснюе вплив i на саму себе, i на iншi оргашзаци. Такий шдхц вiдображае подк людсько'1 дiяльностi на особисткну та сощально-групову, що обгрунтовуеться у працях Кременя В. Г. [15, с. 31].
Проте у бкьшост моделей успiшного лидерства не враховуеться показник «iнтелект» як крите-рiй оцiнки дiяльностi. На наш погляд, у сучасних умовах можна говорити i про такий рiзновид лiдерства, як iнтелектуальне лидерство, яке вiдноситься не ткьки до сфери штелектуально! дiяльностi. В умовах станов-лення постiндустрiального суспкьства аксюмою вже вважаеться визнання того факту, що проривний розви-ток кра'1н та окремих суб'ектiв (корпорацiй, ушверсите-тiв та ш.) забезпечуеться не сткьки наявнiстю ресурсiв, сккьки технологiями !х використання, у тому чи^ i з метою продукування яюсно нових продукпв i послуг. У сучасному свт краша-л^ер - це насамперед штелекту-альний центр, який е штегратором, iнiцiатором i оргаш-затором активних дiй.
ВИСНОВКИ
Таким чином, становлення iнтелектуального ль дерства в процеа еволюцп вiдобрaжaеться в значнiй ккькост наукових теорiй та концепцiй. 1нтелектуальне лiдерство нaйчaстiше розглядаеться на рiвнi iндивiдa, проте в сучасних умовах структура суб'ектш ускладню-еться, що потребуе подальшого вивчення.
Лiдерство, засноване на знаннях та штелекп, е об'ектом вивчення значно'1 кiлькостi наукових робгг, про-те не отримало свого теоретичного узагальнення. В про-цесi еволюци розумшня лiдерствa змiнилося: вiд лцера-монарха до багатоаспектного поняття, що охоплюе всi види дiяльностi. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Bailey F. Stratagems and Spoils: A Social Anthropo-logy of Politics. New York : Schocken Books, 1969.
2. Blondel J. Political Leadership: Towards a General Analysis. London - Beverly Hills - New Delhi : SAGE Publications, 1987.
3. Downton L., Rebel Jr. Leadership Commitment and Charisma in the Revolutionary Process. N.Y. - London : [s. n.], 1973. 220 p.
4. Edinger L. Political Leadership in Industrialized Societies: Studies in Comparative Analysis. New York : Wiley, 1967.
5. Katz D. Pattern of Leadership // Handbook of Political Psychology / J. Knutson (ed.). San Francisco : Jossey - Bass, 1973. Р. 203-233.
6. McFarland A. Power and Leadership in Pluralist Systems. Stanford : Stanford University Press, 1969.
7. Аристотель. Политика // Древнегреческая философия: от Платона до Аристотеля. М. : АСТ ; Харьков : Фолио 2003. С. 441-699.
8. Асмус В. Ф. Античная философия. М. : Высшая школа, 2005. 400 с.
9. Бендас Т. В. Психология лидерства : учеб. пособие. СПб. : Питер, 2009. 448 с.
10. Бланшар К. Лидерство: к вершинам успеха. СПб. : Питер, 2008. 368 с.
11. Вольтер Ф. М. Философские сочинения / отв. ред. В. Н. Кузнецов. М. : Наука, 1988. 751 с.
12. Карлейль Т. Герои, почитание героев и героическое в истории. СПб. : Издание В. И. Яковенко, 1908. 264 с.
13. Керiвник: лщер i менеджер. Пдручник для директора. 2004. № 5-6. 120 с.
14. Кочубей Т., Семенов А. Сучасш теорп лщерства: теоретичний аспект. Психолого-педагог1чн1 проблеми альсько)' школи. 2012. № 40. С. 176-184.
15. Кремень В. Г., Пазишч С. М., Пономарьов О. С. Фшо-софiя управлшня. Хар^в : НТУ «ХП1», 2008. 524 с.
16. Ламброзо Ч. Гениальность и помешательство. СПб., 1892. 182 с.
17. Лебон Г. Психология народов и масс. Челябинск : Социум, 2010. 378 с.
18. Локк Дж. Два трактата о правлении // Сочинения : в 3 т. Т. 3 / Дж. Локк. М. : Мысль, 1988. С. 137-405.
19. Макиавелли Н. Государь и Рассуждения на первые три книги Тита Ливия. СПб. : Издание Русской книжной торговли, 1869. 503 с.
20. Монтескье Ш. Избранные произведения. М. : Госполитиздат, 1955. 803 с.
21. Оуэн X., Ходжсон В., Газзард Н. Призвание - лидер: полное руководство по эффективному лидерству. Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс, 2005. 384 с.
22. Платон. Диалоги. СПб. : Азбука, 2000. 448 с.
23. Платон. Законы / под. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи. М. : Мысль, 1999. 832 с.
24. Саврук О. Ю. Стилi керiвництва, сутшсть та характеры риси. В'сник Нацюнального унверситету «Льв'вська по-л'технка». 2009. № 640 : Проблеми економти та управлшня. С. 387-393.
25. Сенге П., Клейнер А., Робертс Ш., Росс Р. Танец перемен: новые проблемы самообучающихся организаций. М. : Олимп-Бизнес, 2003. 624 с.
26. Сергеева С. Эволюция философских идей и концепций лидерства. Армия и общество. 2013. № 1 (13). С. 13-15.
27. Тома Аквшський. Комен^ до Аристотелево! «По-лiтики» / передм. В Котусенка. Ки!в : Основи, 2000. 794 с.
28. Тома Кемшйський. Наслщування Христа. Львiв : Свн чадо, 1996. 312 с.
29. Фшатова Л. С. Новохацька Л. В. Теоретичн аспекти теорш лщерства крiзь призму ефективного лщерства. ЕКОНО-М1КА: реал'й часу. 2014. № 3 (13). С. 64-69. URL: http://oaji.net/ articles/2015/2071-1434530715.pdf
30. Филонович С. Р. Теории лидерства в менеджменте: история и перспективы. Российский журнал менеджмента. 2003. № 2. С. 3-24.
31. Франциск Ассизкий. Наставления // Антология средневековой мысли : в 2 т. Т. 2 / под ред. С. С. Неретиной. СПб. : РИГИ, 2002. 635 с.
REFERENCES
Akvinskyi, T. Komentari do Arystotelevoi «Polityky» [Comments on Aristotle's "Politics"]. Kyiv: Osnovy, 2000.
Aristotel. "Politika" [Policy]. In Drevnegrecheskaya filosofiya: ot Platona do Aristotelya, 441-699. Moscow : AST; Kharkov : Folio, 2003.
Asmus, V. F. Antichnaya filosofiya [Ancient philosophy]. Moscow: Vysshaya shkola, 2005.
Assizkiy F. "Nastavleniya" [Instructions]. In Antologiya sred-nevekovoy mysli, vol. 2. St. Petersburg: RIGI, 2002.
Bailey, F. Stratagems and Spoils: A Social Anthropology of Politics New York: Schocken Books, 1969.
Bendas, T. V. Psikhologiya liderstva [Psychology of leadership]. St. Petersburg: Piter, 2009.
Blanshar, K. Liderstvo: k vershinam uspekha [Leadership: to the heights of success]. St. Petersburg: Piter, 2008.
Blondel, J. Political Leadership: Towards a General Analysis London - Beverly Hills - New Delhi: SAGE Publications, 1987.
Downton, L., and Rebel, Jr. Leadership Commitment and Charisma in the Revolutionary Process New York - London, 1973.
Edinger, L. Political Leadership in Industrialized Societies: Studies in Comparative Analysis New York: Wiley, 1967.
Filatova, L. S. Novokhatska L. V. "Teoretychni aspekty teorii liderstva kriz pryzmu efektyvnoho liderstva" [Theoretical aspects of leadership theories through the prism of effective leadership]. EKONOMIKA: realii chasu. 2014. http://oaji.net/articles/2015/2071-1434530715.pdf
Filonovich, S. R. "Teorii liderstva v menedzhmente: istoriya i perspektivy" [Theories of leadership in management: history and prospects]. Rossiyskiyzhurnalmenedzhmenta, no. 2 (2003): 3-24.
"Kerivnyk: lider i menedzher" [Leader: Leader and Manager]. Pidruchnykdlia dyrektora, no. 5-6 (2004).
Karleyl, T. Geroi, pochitaniye geroyev i geroicheskoye v istorii [Heroes, veneration of heroes and heroic in history]. St. Petersburg: Izdaniye V. I. Yakovenko, 1908.
Katz, D. "Pattern of Leadership" In Handbook of Political Psychology, 203-233. San Francisco: Jossey - Bass, 1973.
Kempiiskyi, T. Nasliduvannia Khrysta [Immortality of Christ]. Lviv: Svichado, 1996.
Kochubei, T., and Semenov, A. "Suchasni teorii liderstva: teo-retychnyi aspekt" [Modern Leadership Theories: The Theoretical Aspect]. Psykholoho-pedahohichni problemy silskoi shkoly, no. 40 (2012): 176-184.
Kremen, V. H., Pazynich, S. M., and Ponomaryov, O. S. Filosofi-ia upravlinnia [Philosophy of management]. Kharkiv: NTU «KhPI», 2008.
Lambrozo, Ch. Genialnost i pomeshatelstvo [Genius and insanity]. St. Petersburg, 1892.
Lebon, G. Psikhologiya narodov i mass [Psychology of peoples and masses]. Chelyabinsk: Sotsium, 2010.
Lokk, Dzh. "Dva traktata o pravlenii" [Two treatises on the government]. In Sochineniia, vol. 3, 137-405. Moscow: Mysl, 1988.
Makiavelli, N. Gosudar i Rassuzhdeniya na pervyye tri knigi Tita Liviya [Sire and Reasonings on the first three books of Titus Livia]. St. Petersburg: Izdaniye Russkoy knizhnoy torgovli, 1869.
McFarland, A. Power and Leadership in Pluralist Systems Stanford: Stanford University Press, 1969.
Monteske, Sh. Izbrannyye proizvedeniya [Selected works]. Moscow: Gospolitizdat, 1955.
Ouen, Kh., Khodzhson, V., and Gazzard, N. Prizvaniye - lider: polnoye rukovodstvo po effektivnomu liderstvu [Calling-Leader: A comprehensive guide to effective leadership]. Dnepropetrovsk: Balans Biznes Buks, 2005.
Platon. Dialogi [Dialogues]. St. Petersburg: Azbuka, 2000.
Platon. Zakony [Laws]. Moscow: Mysl, 1999.
Savruk, O. Yu. "Styli kerivnytstva, sutnist ta kharakterni rysy" [Steps of leadership, essence and characteristics]. Visnyk Natsional-noho universytetu «Lvivska politekhnika», no. 640 : Problemy ekono-miky ta upravlinnia (2009): 387-393.
Senge, P. et al. Tanets peremen: novyye problemy samoobu-chayushchikhsya organizatsiy [Dance of change: new problems of self-learning organizations]. Moscow: Olimp-Biznes, 2003.
Sergeyeva, S. "Evoliutsiya filosofskikh idey i kontseptsiy lid-erstva" [Evolution of philosophical ideas and concepts of leadership]. Armiya i obshchestvo, no. 1 (13) (2013): 13-15.
Volter, F. M. Filosofskiyesochineniya [Philosophical writings]. Moscow: Nauka, 1988.
Ol O I—
o <
o
S
i o
X
S
u
