CC BY
220
УДК 332.12:316.32
Скрипник Н.С.,
к.е.н., доцент
Дыпропетровський нацiональний унiверситет iMeHi Олеся Гончара
(м. Дыпропетровськ)
СУЧАСН1 ТЕХНОЛОГИ Д1АГНОСТИКИ ЕФЕКТИВНОСТ1 ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 НАЦIОНАЛЬНOÏ ЕКОНОМ1КИ
В cmammi дослiдженнi сутнсть та взаемозв'язок категорiй «конкурентоспроможнсть», «<глобалiзацiя» та «iнтернацюналiзацiя», як повязан з подоланням просторових бар'ер'в, посиленням тенденцй до eidKpumocmi нацональних економiк та свiтових ринкв, розвитком сталих економiчних звЯзкв. Розкритiсучаснi методичнi пдходи до оцнювання глобальноï конкурентоспроможност'1 крани. Виявленi основн суперечност'1, що формують перешкоди для забезпечення конкурентоспроможност'1 нацонально!'економiки.
Ключовi слова: конкуренця, конкурентоспроможнсть, конкурентнiй статус, глобал'заця, iнтернацiоналiзацiя, ефективнiсть, дiагностика, сталий розвиток.
В статье исследованы сущность и взаимосвязь категорий «<конкурентоспособность», «глобализация» и «<интернационализация», которые связаны с преодолением пространственных барьеров, усилений тенденций открытости национальных экономик и мировых рынков, развитием устойчивых экономичных связей. Раскрыты современные методические подходы оценивания глобальной конкурентоспособности страны. Выявлены основные противоречия, которые формируют преграды для обеспечения конкурентоспособности национальной экономики.
Ключевые слова: конкуренция, конкурентоспособность, конкурентный статус, глобализация, интернационализация, эффективность, диагностика, устойчивое развитие.
The article investigates the nature and interrelation of the categories of "competitiveness", "globalization" and "internationalization", which are connected with the overcoming of spatial barriers, strengthening trend of openness of national economies and global markets, the development of sustainable cost-effective communications. Disclosed modern methodological approaches evaluating global competitiveness. The basic contradictions that form barriers to the competitiveness of the national economy.
Key words: competition, competitive, competitive status, globalization, internationalization, performance, diagnostics, sustainable development.
Розвиток свтового господарства на рубежi XX-XXI стол^тя характеризуемся aK^Bi3a^œ процеав глобалiзацiï, яка проявляеться через зростання масштабiв та динамiзацiю мiжнародноï торгiвлi товарами, послугами, факторами виробництва, Ыформа^ею, технолопею. В наслщок цього вщбуваеться максимальне зближення нацюнальних економк, 'хне взаемопроникнення i нав^ь зрощення, посилюються мiждержавнi протирiччя та конкурентна боротьба мiж суб'ектами мiжнародних економiчних вщносин на регюнальному, Нерiвномiрнiсть та диспропорцп со^ально-економiчного розвиткуокремих держав, регюыв та галузей приводить до загострення мiжнародних суперечностей та диверсифкацп форм i методiв конкуренцп на свтових ринках., На сьогодн досить складно досягти гармоызацп Ытереав рiзних суб'ек^в мiжнародних економiчних вiдносин, незважаючи на зусилля свiтових та мiждержавних регулятивних iнституцiй щодо пом'якшення та усунення мiжнародних суперечностей. Тому прюритетним завданням держави е формування та реалiзацiя
ефективних конкурентних стратепй забезпечення свого високого конкурентного статусу.
УкраТна намагаеться стати рiвноправним гравцем на свiтовому економiчному просторi, за умов жорсткоТ i неослабноТ конкурентноТ боротьби на глобалiзованих ринках. Умовою успiшноТ iнтеграцiТ економки УкраТни в свiтовий економiчний прос^р е розробка довгостроковоТ зваженоТ стратеги виходу на свiтовi ринки та застосування ефективних механiзмiв утвердження, закртлення й утримання на них стмких позицiй. Необхiдною передумовою успiшноТ реалiзацiТ УкраТною такоТ концепцiТ зовнiшньоекономiчноТ дiяльностi е формування в краТнi потужного науково-технiчного та економiчного потенцiалу, котрий спирався б на Ыновацмну основу, забезпечив би Тй прорив на мiжнароднi ринки, насамперед, з високотехнолопчною продукцiею.
У мiжнародних рейтингах конкурентоспроможност УкраТна традицiйно займае низьк1 сходинки. Отже, проблема формування висококонкурентноТ нацюнальноТ економiки е на сьогоднi актуальною.
Серед наукових праць, в яких дослщжуються проблеми методологи дiагностики конкурентоспроможност нацiональноТ економiки, забезпечення ТТ високого рiвня та пошуку новiтнiх форм ТТ досягнення, необхщно видiлити дослщження таких зарубiжних та вiтчизняних вчених, як Г.Азоева, Я.Базилюка, О.Бiлоруса, М.Гальвановського, В.Гееця, Б.Губського,Ч.Джонсона, С.Смельянова, Б.Кваснюка, С.Коуена, В.Леонтьева, А.Маршалла, Д.Ркардо, Дж.Робiнсон, П.Самуельсона, Р.ФатхутдЫова, Дж.Хiкса,О.Шнипка, О.Юданова та Ыших.
Разом з тим, багато аспек^в даноТ науковоТ проблеми залишаеться недостатньо розкритими та обфунтованими. Потребують подальшого дослiдження теоретико-методологiчнi засади феномена конкурентоспроможност в глобальному середовищi, вимагають удосконалення сучаснi методики оцiнки конкурентних позицм краТн та визначення факторiв i ступеня Тх впливу на конкурентний статус держави, а також подальшого прогнозування Тх майбутых рiвнiв.
Метою даноТ статп е систематиза^я методичних пiдходiв до оцiнювання мiжнародноТ конкурентоспроможностi краТни в умовах ТТ iнтернацiоналiзацiТ та трансформацiйних перетворень.
Для досягнення поставленоТ мети необхiдно виршити такi завдання, а саме дослщити сутнiсть та взаемозв'язок категорiй «конкурентоспроможнють», «глобалiзацiя» та «iнтернацiоналiзацiя»; розкрити систему методичних пiдходiв до оцiнювання глобальноТ конкурентоспроможностi краТни.
В сучасних дослщженнях для характеристики закономiрностей свiтового економiчного розвитку, науковцi використовують такi поняття, як глобалiзацiя иа iнтернацiоналiзацiя. Ц науковi категорiТ пов'язанi з подоланням просторових бар'ерiв, посиленням тенденцiй до вщкритост нацiональних економiк та свтових ринкiв, розвитком сталих економiчних зв'язюв, В наукових дослiдженнях щодо соцiально-економiчного розвитку нацiонального господарства, ученi зазвичай спираються на спiльнi ознаки цих наукових категорм та не роблять ч^кого розмежування цих понять. Тому вважаемо доцтьним вивчити сутнiсть означених категорм та виявити вплив на формування конкурентоспроможност нацiональноТ економiки у глобальному середовищк
За визначенням Оргаызаци Об'еднаних Нацiй глобалiзацiя - це процес формування загальноосв^ых принципiв життевпорядкування внаслщок стрiмкого розвитку транснацiонального фЫансовочнформацмного простору на основi новiтнiх високих технолопй [1].
На думку украТнських вчених процес глобалiзацiТ можна розглядати як юторично-еволюцмний та охарактеризувати, як вищу стад^ iнтернацiоналiзацiТ нацiонального господарства у свтовий економiчний простiр [2, с. 30]. У цьому розумЫы iнтернацiоналiзацiя е сучасним етапом глобалiзацiТ, що являеться метою
юторичного прогресу, а Ытеграця i дезЫтеграця е його основними тенденцiями. Основною функцею глобалiзацiï е забезпечення стйких мiжнародних зв'язкiв у реально функцюнуючм свiтовiй економiчнiй системi [3, с.17, 19].
З iншого боку, за визначенням, наведеним в Економiчнiй Енциклопедп', глобалiзацiя вiдображае процес обмiну товарами, послугами, капталом та робочою силою, що виходить за межi державних кордонв i з 60-х рокв набувае форм постiйного i неухильного зростаючого мiжнародного переплетiння нацiональних економк [4, с. 264]. Нацiональнi ринки цтеспрямовано iнтегруються у загальносвiтовий, що безумовно вщбиваеться на сутнiсних характеристиках конкуренцп та правилах ведення конкурентно)' боротьби, i на конкурентоспроможност головних гравцв глобального економiчного простору.
Конкурентоспроможнють нацюнально1 економiки е багатоаспектним явищем, яке характеризуеться тюним взаемозв'язком та взаемообумовленютю ïï окремих елементiв i рiвнiв. Поширення процесiв економiчноï глобалiзацiï робить актуальнiшим питання забезпечення конкурентоспроможност нацiональноï економiки як запоруки сталого поступального розвитку. Комплекс рiзновекторних чинникв, якi формують передумови та загрози конкурентоспроможност нацiональних економiк, обумовлений пщвищенням ступеня iнтегрованостi краïн з рiзним и рiвнями соцiально-економiчного розвитку та конкурентними можливостями.
Огляд трактовок термЫу «конкурентоспроможност» наданих провiдними зарубiжними та в^чизняними науковцями дае змогу зробити висновки, що автори наводять вщповщн визначення термЫу залежно вiд власного розумЫня мети нацiональноï економiки. Згщно з думками багатьох дослiдникiв складовою конкурентоспроможностi е ефективне використання ресурсно-виробничого потенцалу економiки, пiдвищення ïï продуктивность Засновник теорп конкурентоспроможностi нацiй М. Портер розглядае конкурентоспроможнють краТни як наявнють, збереження i розвиток ïï конкурентних переваг в умовах динамiчноï мiжнародноï конкуренцiï, в якiй головну роль в^дграють iнновацiï. Основними факторами конкурентоспроможност сучасному постiндустрiальному суспiльствi е не традицйн переваги (наявнiсть ресурсв, вигiдне геополiтичне становище тощо), а новi - конкурентнi переваги, пов'язан з розвитком iнтелектуального капiталу [5].
Таким чином, основою сучасно'|' глобально)' конкуренцп е переваги, як заснован на науково-технологiчних досягненнях i Ыновацях. Рiвень розвитку науки, наукоемних технологй, освiти та iнформацiйного середовища - це т фактори, якi визначають положення держави в глобальнiй конкуренцп'. Вони визначають спроможнiсть державного господарського механзму генерувати високу iнновацiйну активнють. Новi технологiï забезпечують зростання ефективност виробництва та дозволяють досягнути головно! умови нацiональноï конкурентоспроможностi -виробництва товарiв та послуг, якi вщповщають вимогам свiтових ринкiв.
На нашу думку, стрижнем украïнськоï моделi нацюнально1 конкурентоспроможностi е ïï порiвняльнi та технолоты конкурентнi переваги. Серед них особливо видтяються: вигiдне геоекономiчне розташування краïни; рiзноманiтнi запаси природних ресурсв; численнi квалiфiкованi трудовi ресурси; потужна матерiально-технiчна база; наявнiсть в деяких галузях промисловост, особливо в аерокосмiчнiй, унiкальних передових технологiй, якi спираються на розвинутий науковий та високий Ытелектуальний потенцiал виробничого персоналу. Однак реалiзацiя нацiональних конкурентних переваг на практиц ускладнюеться цiлим рядом конкурентно уразливих мюць у вiтчизнянiй економщ.
Незважаючи на доволi значнi здобутки науковцв у вивченнi проблеми конкурентоспроможност нацiональноï економiки, ми пропонуемо уточнення та узагальнення дано1 економiчноï категорп: конкурентоспроможнiсть нацiональноï економiки це здатнють соцiально-економiчноï системи реалiзувати ресурсний,
технолопчний, Ыновацмний, соцiалiзацiйний потенцiали для задоволення потреб сучасного економiчного розвитку сусптьства вiдповiдно до умов глобалiзованого св^у.
У свiтовi теорiT та практики для оцЫки конкурентоспроможностi економiки краТни використовуються ресурсний, факторний та рейтинговий пщходи. Ресурсний пiдхiд оснований на аналiзi технологiй, наявностi капiталу для внутршнього та зовнiшнього iнвестування, чисельнютю та квалiфiкацieю трудових ресурсiв, економко-географiчним положенням краТни. Факторний пщхщ дае можливiсть оцiнити змiну позицм краТни на свiтових ринках залежно вщ рiвня розвитку нацiональноT економки, що характеризуеться рiвнем факторiв економiчного зростання. Рейтинговий пiдхiд дае Ытегральне вiдображення стану економiки вiдповiдно до ^еТ та iншоT системи показниюв.
Проблема формування висококонкурентноТ нацiональноT економки е на сьогоднi ключовою, осктьки практика свiдчить про те, що бтьшють вiтчизняних суб'ектiв господарювання виявились неконкурентоспроможними на свтових ринках, що зафксували данi рейтингiв авторитетних мiжнародних органiзацiй, згiдно з якими УкраТна посiдае одне iз останнiх мюць серед краТн, представлених у цих дослiдженнях.
У мiжнародних рейтингах конкурентоспроможност УкраТну традицiйно зараховують до краТн, яю розвиваються та характеризуються пщвищеною полiтичною i економiчною нестабiльнiстю, несприятливим Ывестицмним клiматом i високими ризиками господарськоТ дiяльностi.
За даними рейтинговоТ оцiнки глобальноТ конкурентоспроможностi Всесвiтнього економiчного форуму (ВЕФ) протягом 2004-2006 рр. позицп УкраТни посилилися i вона пщнялася у рейтингу з 86 до 69 мюця, а за 2007-2011 рр. втратила 20 позицм у рейтингу, опустившись на 89 мюце у 2010 р iз 139., i пiднялася на 7 позицм у 2011 р., поднявшись на 82 мюце iз 142 [6]. В таблицi 1 репрезентован рейтинги глобальноТ конкурентоспроможностi УкраТни, деяких пострадянських краТн та свтових лiдерiв за перiод 2004-2011 рр.
Таблиця 1
Рейтинги за шдексом глобально! конкурентосnроможностi (GlobalCompetitivenessIndexI) за 2004-2011 рр. [6, 7]__
Кража 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
Швейцарiя 4 1 4 2 2 1 1 1
СЫгапур 5 5 8 7 5 3 3 2
Шве^я 7 3 9 4 1 4 2 3
Фiнляндiя 2 2 6 6 7 6 7 4
США 1 6 1 1 4 2 4 5
Нiмеччина 6 8 7 5 3 7 5 6
Нiдерланди 11 9 11 10 9 10 8 7
Даыя 3 4 3 3 10 5 9 8
Японiя 10 7 5 8 6 8 6 9
Велика 9 10 2 9 9 13 12 10
Британiя
Канада 14 12 12 13 8 9 10 12
Польща 60 51 45 51 53 46 39 41
Росiя 70 75 59 55 51 63 63 66
Казахстан 61 50 61 66 67 72 72
Украша 86 84 69 73 72 82 89 82
Побудований за методологею Всесвтього Економiчного Форуму, Ыдекс глобально! конкурентоспроможностi е Ыструментом, за допомогою якого можна оцнити вiдносно сильнi i слабкi сторони нацюнальноТ' економiки й порiвняти Тх з iншими краТнами. Методологiя розрахунюв змiнювалася з 1979 р., коли був опублкований попередник Звiт про Глобальну Конкурентоспроможнють - карта конкурентоспроможност. У 2001 р. ТТ було замЫено 1ндексом зростання конкурентоспроможностi, розробленим професором Джефрi Саксом. Уперше 1ндекс Глобально! конкурентоспроможностi (01оЬа10отре1Шуепе881пЬех) був розроблений групою вчених на чолi iз професором Сала-i-Мартiном з Колумбiйського унверситету i представлений у 2004 р. Сьогодн команда фахiвцiв, якi очолюе М. Портер, робить новий крок у розвитку методологи конкурентоспроможност i якостi дослiдження опитування бiзнесовоТ ел™ корпоративного сектора. 1дея полягае у побудовi Нового iндексу глобальноТ Конкурентоспроможност (NewGloЬal0ompetitiveпessIпdex), що iнтегруе два юнуючих iндекси - Busiпess0ompetitiveпesslпdex та GlobalCompetitivenessIndex - в один, вiдображаючи мiкро- та макро- аспекти концепцiТ конкурентоспроможност.
За 1ндексом ГлобальноТ Конкурентоспроможностi краТни оцiнюють за такими параметрами, як згрупованi у три групи:
1) основы вимоги (державы та приваты Ыституцп, Ыфраструктура, макроекономiчна стабiльнiсть, охорона здоров'я та початкова освта;
2) пiдсилювачi ефективностi (вища освiта та професйна пiдготовка, ефективнiсть ринку товарiв, ефективнiсть ринку працi, рiвень розвитку фЫансового ринку, оснащення новiтнiми технологями, розмiр ринку);
3) фактори Ыновацм та розвитку (рiвень розвитку бiзнесу, iнновацiТ).
Пiдхiд до оцiнки конкурентоспроможност краТн свiту з використанням Ыдексу G0l фокусуеться на конкурентоспроможностi як системi iнститутiв i рiзних типв економiчноТ полiтики, що пiдтримують економiчне зростання краТни у середньостроковому перюдк G0l складаеться iз трьох субЫдешв, якi в свою чергу складаються з декiлькох iндексiв. В таблиц 2 репрезентован результати УкраТни за основними складовими Ыдексу глобальноТ конкурентоспроможност УкраТна в 2011 р в порiвняннi з 2010 р.
Таблиця 2
Результати УкраТни за складовими ОС!за 2011 -2010 рр._
1ндекс глобальноТ 2011-20 12 рр. 2010-2С 11 рр. Вщхилення
конкурентоспроможностi та його складовi рейтинг (з 142) бал (1-7) рейтинг (з 139) бал (1-7) рейтинг бал
ОС! 82 4,0 89 3,9 +7 +0,1
Основнi вимоги (40,0%) 98 4,2 102 3,9 +4 +0,03
Державн та приватнi 131 3,0 134 3,0 +2 -
^ституцп
1нфраструктура 71 3,9 68 3,8 -3 +0,1
Макроекономiчна стабiльнiсть 112 4,2 132 3,2 +20 +1,0
Охорона здоров'я та 74 5,6 66 5,7 -8 -0,1
початкова освгга
Пiдсилювачi ефективност (50,0%) 74 4,0 72 4,0 -2 -
Вища освiта та 54 4,6 46 4,6 -8 -
професiйна пiдготовка
Ефективнiсть ринку 129 3,6 129 3,5 - -0,1
товарiв
Ефективнють ринку працi 61 4,4 54 4,5 -7 -0,1
Рiвень розвитку фЫансового ринку 116 3,4 119 3,3 +3 +0,1
Оснащення новiтнiми 82 3,5 83 3,4 +1 +0,1
технологiями
Розмiр ринку 38 4,5 38 4,5 - -
Фактори iнновацiй та розвитку (10,0%) 93 3,3 88 3,3 -5 -
Рiвень розвитку бiзнесу 103 3,5 100 3,5 -3 -
1нновацп 74 3,1 63 3,1 -11 -
Серед 12 складових, яю враховуються при визначенн рейтингу за iндексом глобально! конкурентоспроможностi ВЕФ, негативно впливають на рiвень конкурентоспроможностi УкраТни такi чинники:
1) рiвень розвитку iнституцiй (131 мюце, що на чотири позицп вище минулого року), що пов'язано з недостатым захистом прав власност на землю, практикою iгнорування та невиконання норм законодавства, низьким рiвнем державного управлЫня в УкраТнi, високим рiвнем бюрократизацiТ та неефективнiстю державних фЫанав, надмiрною полiтичною залежнiстю судовоТ системи;
2) рiвень макроекономiчноТ стабтьност (112 мiсце, що на 20 позицм вище за минулий рк), що обумовлено незадовiльним платiжним балансом, високим рiвнем доларизацiТ економiки та ризиком суверенного дефолту;
3) ефективнють ринку товарiв (129 мiсце, рейтинг не змЫився порiвняно з минулим роком), що свщчить про проблеми в розвитку конкуренцп на внутршньому ринку, якi обумовленнi втручанням держави в роботу ринюв, нерiвномiрним розподтом податкового навантаження;
4) досконалiсть фЫансового ринку (116 мiсце, рейтинг вищм на три позицiТ порiвняно з минулим роком), що е доказом недосконалост фiнансовоТ системи формувати ринково-кредитн потоки у секторах економiки вщповщно до цiлей державноТ економiчноТ пол^ики;
5) розвиненiсть бiзнес-процесiв (103 мюце, що на три позицп нижче ыж у минулому роц ), що е наслщком неефективноТ державноТ пол^ики у сферi сприяння ведення бiзнесу.
Слiд вiдмiтити, що за результатами останнього року порiвняння УкраТна зробила крок вперед за деякими детермЫантами конкурентоспроможностi, що формують GCI. Результати дослщження, представленi в таблиц 2 свiдчать, що тiльки за субЫдексом «базовi вимоги» УкраТна покращила рейтинг з 102 до 98 позицп, за субЫдексами «пiдсилювачi ефективностЬ рейтинг знизився з 72 до 74 позицп, за «факторами Ыновацп та розвитку» з 88 до 93.
Покращення значень субЫдешв, особливо такого, як «пiдсилювачi ефективностЬ, що мае вагу 50% в загальному Ыдеш, для конкурентоспроможносл УкраТни мають принципове значення. Вiдповiдно до д^чо'Т методики оцiнки конкурентоспроможностi УкраТна вщноситься до групи краТн, орiентованих на ефективнють. На цьому етап особливого значення набувають детермiнанти конкурентоспроможностi, що об'еднан в групу «пiдсилювачi ефективностЬ, якi залишаються ключовими i на третм стадiТ розвитку економiки орiентованоТ на iнновацiТ, в той час як роль базових вимог зменшуеться до 20%, а факторiв розвитку та Ыновацмного потенцiалу зростае до 30%.
Пщ конкурентоспроможнiстю краТни 1нститут менеджменту розумiе здатнiсть нацiональноТ економки створювати i пiдтримувати середовище, в якому виникае конкурентоспроможний бiзнес. The IMD World Competitiveness Yearbook - щорiчне анал™чне дослiдження конкурентоспроможностi, яке 1нститут проводить з 1989 року в ствдружност з дослiдницькими оргаыза^ями в усьому свiтi. До 1996 року 1нститут
готував зв™ про конкурентоспроможнють економк сптьно з аналiтичною групою Свтового економiчного форуму (ВЕФ), а з 1996 року ц двi органiзацiT випускають два рiзних дослiдження.
На сьогодышнм день The IMD World Competitiveness Yearbook - одне з найбтьш повних дослщжень з проблем конкурентоспроможност держав i регiонiв, що використовуеться краТнами для формування державноТ пол^ики в областi конкурентоспроможностi нацiональноT економки, а також стратегiчних бiзнес-рiшень у великих компанях. Кожна держава в рейтингу оцнюеться на основi аналiзу 331 критерiю за чотирма основними показниками: стан економки, ефективнiсть уряду, стан дтового середовища та стан Ыфраструктури. Кожен показник мае рiвну вагу i включае в себе п'ять факторiв. Таким чином, сукупний рейтинг конкурентоспроможност заснований на 20 рiзних iндикаторах з чотирьох ключових аспектiв економiчного життя краТни. При розрахунку використовуються данi мiжнародних органзацй та партнерських iнститутiв по всьому св^у. Бiзнес-клiмат в охоплених дослщженням краТнах оцiнюеться на основi думки анал™юв, опитувань керiвникiв великих корпорацй i фахiвцiв. Рейтингування здiйснюеться на основi зворотного спiввiдношення: двi третини - статистичн данi i одна третина - експертних оцнок.
У 2012 роц року свiтовим лщером за конкурентоспроможнiстю знову став Гонконг (Особливий адмЫютративний район Китаю). Далi йдуть Сполученi Штати та Швейцарiя - на другому i третьому мюцях вiдповiдно. У першу десятку найбтьш конкурентоспроможних економiк також увмшли: Сiнгапур, Швецiя, Канада, Тайвань, Норвегя, Нiмеччина i Катар.
В 2012 роц УкраТна пiднялася на один щабель порiвняно iз минулим роком i посiла 56-те мiсце iз 59, залишивши позаду Хорватiю, Грецю та Венесуелу[8].
Переважно покращення загального результату в рейтингу вщбулося за рахунок змЫи позицiй за фЫансовими, макроекономiчними та деякими регуляторними показниками конкурентоспроможност. Так, серед найбiльш значущих покращень вщзначен зростання капiталiзацiT фондового ринку, зменшення дефiциту бюджету, зростання ВВП та обсягв експорту товарiв. Утiм, до тих-таки сфер належать i показники, позицiT за якими значно погршилися порiвняно з минулим роком. Зокрема, рейтинг вказуе на зростання Ывестицйних ризикв, ризику пол™чноТ нестабiльностi, погiршення iмiджу краТни за кордоном, зростання вартост капiталу, погршення ситуацiT iз захистом прав Ытелектуально'Т власностi тощо.
Коментуючи результати дослщження професор 1нституту менеджменту, директор Центру свтовоТ конкурентоспроможностi Стефан Гареллi зазначила, щоекономiчна криза зробив свiтову економку бiльш фрагментованою i рiзноманiтною. Вона вщзначила, що економiки, якi розвиваються намагаються вiдгородити себе вiд економiчноT кризи, спираючись на внутрiшнiй попит i нацiональний бiзнес, у той час як розвинен краТни вдаються до реiндустрiалiзацiT. В обох випадках св^ конкурентоспроможних економiк характеризуеться посиленням економiчного нацiоналiзму i протекцiонiзму[8].
УкраТна в мiжнародних рейтингах конкурентоспроможностi посщае невисокi мiсця, i це ютотно позначаеться на рiвнi та якост життя населення. Розрахунок 1РЛП здмснюеться експертами ООН для 187 краТн свiту за трьома складовими компонентами: Ыдекс очiкуваноT тривалостi життя населення; Ыдекс доступного рiвня освiти (грамотност) населення; iндекс скорегованого реального ВП на одну особу. Значення рiвня 1ЛРП знаходиться в межах вщ 0 до1. КраТни, якi мають значення 1РЛП 0,8 та вище, вщносяться до групи краТн з високим рiвнем людського розвитку. При значены 1РЛП в межах 0,5 - 0,799 краТни вщносяться до групи iз середнм рiвнем, а при значенн 1РЛП менше 0,5 - з низьким рiвнем людського розвитку. В рейтингу
краТн за Ыдексом розвитку людського потен^алу 2011 року УкраTназаймаe76мiсце з 1РЛП 0,729[9].
Результати дослiджень пiдтверджують взаeмозалежнiсть
конкурентоспроможностi краТни з якiстю життя ТТ громадян. Економiчне зростання та зростання добробуту, Тх стiйка позитивна динамка е загальновизнаними критерiями прогресу економки i суспiльства, а конкурен^я в ринковiй економiчнiй системi - одна з фундаментальних складових ринкових сил, що забезпечують ефективне функцюнування економки [10].
Тому забезпечення стмкого соцiально-економiчного розвитку УкраТни багато в чому залежить вщ цiлеспрямованих заходiв пiдвищення конкурентоспроможностi УкраТни.
Мiж економiчним зростанням, якiстю життя населення та конкурентоспроможнютю краТни iснуе взаемозв'язок: конкурентоспроможнють е основою економiчного зростання, що створюе передумови розвитку економiки та ТТ переходу на наступи стадп розвитку [11]. Головною запорукою со^ального розвитку краТни е не економiчнi параметри, а його кiлькiснi параметри, яю фунтуються на пiдвищеннi конкурентоспроможносл.
Основною економiчного розвитку УкраТни мае стати пол^ика модернiзацiT через виршення певних завдань:
- визначення прюритетних напрямiв розвитку складових модернiзацiT та напрямiв диверсифiкацiT виробництва продукцiT i послуг для задоволення потреб внутршнього ринку та зростання експорту продукцп кiнцевого виробництва;
- перехiд до стратепчного управлiння розвитком, яке дозволить залучити додатковi ресурси економiчного зростання;
- послщовна капiталiзацiя конкурентних переваг вщ аграрного комплексу, транзитивного потен^алу, промисловостi i перехiд до реалiзацiT високотехнологiчного потенцiалу краТни;
- розповсюдження ефекту зростання на сумiжнi галузi промисловостi на базi ТхньоТ модерызацп за рахунок технологiчного трансферу, розширення внутрiшнього попиту, пiдвищення iнвестицiйноT привабливост переробних секторiв [12].
Головним пщсумком виходу УкраТни з кризи мае стати стабтьне економiчне зростання, що базуватиметься на розширен iнвестицiйного та внутршнього споживчого попиту, змiцнення конкурентоспроможносл нацiональноT економiки, пiдвищеннi використання виробничих ресурав i науково-технологiчного потенцiалу.
Основним змютом розвитку краТни, головною рушмною силою та передумовою входження в глобальну економку може стати лише стратепя, спрямована на зростання рiвня конкурентоспроможностi, як домiнуюча нацiональна щея.
Реалiзацiя стратегiT забезпечення нацiональноT конкурентоспроможносл мае здiйснюватися у принципово нових економiчних, полiтичних, правових, iнформацiйних i соцiальних умовах, з урахуванням д!Т основних рушiйних сил: розвитку глобалiзацiT як всеосяжного процесу та посилення глобальноТ конкуренцiT; iнтенсифiкацiT процесу формування глобального попиту i пропозицiT; нарощування процеав макроiнтеграцiT та iнтернацiоналiзацiT господарських зв'язюв; формування глобальноТ фiнансовоT системи й планетарноТ iнформацiйноT мережi, створення високо Ытегрованих блокiв краТн та Ыших регiональних угруповань.
Стратегiя конкурентоспроможносл мае спонукати до визначення та iнституалiзацiT новоТ парадигми нацiональноT соцiально-економiчноT полiтики та обфунтування напрямiв ТТ реалiзацiT.
Лiтература
1. Офiцiйний сайт Оргаызацп Об'еднаних Нацiй. Режим доступу : http://www.un.org/ru/ecosoc/.
2. Регюнальы вимiри глобальноТ' eKOHOMi4HOï системи : монографiя / [В.G.Реутов, О.С.Горда, А.З.Новак та íh. ; за заг. ред. В.G.Реутова]. Смферополь : Фeнiкс, 2009. - 390 с.
3. Кальченко Т. В. Глобальна економка : методологя системних дослщжень : монографiя / Т.В.Кальченко. К. : КНЕУ , 2006. - 248 с.
4. Економiчна енциклопедiя : у 3-х т. / [ред. рада Б.Д.Гаврилишин (голова) та íh.., ред.. кол.: С.В.Мочерний та íh..]. К. : Академiя, 2000. - Т.1. - 864 с.
5. Портер М. Конкуренция / М. Портер // Учебное пособие. - М.:, 2001. - 495 с.
6. The Global Competitiveness Report 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.weforum.org/pdf/GCR09/GSR20092010fullreport.pdf.
7. The Global Competitiveness Report 2010[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.weforum.org/pdf/GCR09/GSR20092010fullreport.pdf.
8. Institute of Management Development: рейтинг конкурентоспроможност краТн св^у в 2012 роц. Режим доступу : http://www.imd.org/news/IMD-announces-its-2012-World-Competitiveness-Rankings.cfm.
9. Програма розвитку ООН. Доповщь про розвиток людини 2011 «Стмкють i каптал: краще майбутне». - Режим доступу :http://hdr.undp.org/en/statistics/.
10. Конкурентоспособность регионов: теоретико-прикладные аспекты / [Н.Я.Калюжнова, Ж.В. Мингалаева, Т.В. Калашников и др..] ; под. ред.. Ю.К. Перского, Н.Я. Калюжновой ; Мос. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Экон. фак.. -М.: ТЕИС, 2003. - 472 с.
11. Портер М. Конкуренция / М. Портер // Учебное пособие. - М.:, 2001. - 495 с.
12. Структуры змЫи та економiчний розвиток УкраТни : монографiя / [Геець В.М., Шинкарук Л.В., Артьомова Т.1. та íh..] ; за ред.. д.е.н. Л.В. Шинкарук ; НАН УкраТни ; 1н-т екон. та прогнозув. - К., 2011. - 696 с.
