CC BY
25
МЕНЕДЖМЕНТ
УДК 330.131.7:334:658 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).74-79
Олексш Миколайович Гуцалюк академк АЕН Украши д-р екон. наук, доц. ORCID 0000-0002-6541-4912 e-mail: alex-g.88@ukr.net,
Приватний заклад вищог освти «Мiжнародний европейський утверситет», м. Кшв,
Наталп Валеривна Гаврилова
канд. екон. наук, доц. ORCID 0000-0001-5366-1820
e-mail: nh.15426378@gmail.com,
Центральноукратський нацюнальний технгчний утверситет, м. Кропивницький,
Вячеслав Олексшович Котлубай
канд. екон. наук, доц. ORCID 0000-0002-4560-7063
e-mail: v.o.kotlubay@gmail.com,
Нацюнальний утверситет «Одеська юридична академiя», м. Одеса
СУЧАСН1 ОСОБЛИВОСТ1 УПРАВЛ1ННЯ РИЗИКАМИ В КОНТЕКСТ! СТРАТЕГ1ЧНОГО РОЗВИТКУ ШДПРИвМСТВА
Вступ. Сучасш трансформации процеси еконо-мiчного розвитку Украши вимагають повного та комплексного дослщження. Особливо! уваги потребують дослщження, яю висв^люють питання управлшня стратепчним розвитком, яю е передумовою i одно-часно регулюючим важелем довгострокового розвитку пщприемства. Термiн «управлшня стратепчним розвитком», який розпочав формуватись лише на початку 60-х роив XX столптя, ниш значно видозмшився i на-був системних ознак, мае довгострокове спрямування та мiцне наукове пщГрунтя.
Системний i комплексний розвиток термшу «уп-равлiння стратегiчним розвитком» вщбуваеться шляхом послiдовного поеднання розробок науковщв та представниюв бiзнесу. Адже, сучаснi погляди та знання щодо управлiння стратегiчним розвитком за ниншнк соцiапьно-економiчних умов суттево впли-вають не лише на загальну ефективнiсть системи стра-тегiчного управлшня, а i комплексний розвиток вгг-чизняних пiдприемств. Сучаснi трансформацiйнi процеси та глобатзащя економiки вимагають комплексного вивчення уетх напрямiв управлшсько! дiяльностi пiдприемств, i особливо! уваги слщ придiляти управ-лшню стратегiчним розвитком.
Вiтчизнянi науковцi-економiсти, яю, з повна ви-користовуючи закордонний досвщ управлiння страте-гiчним розвитком пщприемства, не завжди отримують бажаних результата. Розвиток вгтчизняно! економiки, який супроводжуеться численними проблемами, ви-магае обГрунтування власного наукового бачення щодо розв'язання сучасних економiчних завдань з ви-користанням свiтових здобутюв та врахувань вгтчизня-
них соцiально-економiчних реалш. Науковi дослщ-ження щодо управлшня стратепчним розвитком пщприемства мають висвплювати не лише сощально-економiчнi вiдносини, а й загальну ефектившсть щ-лiсно! системи управлiння стратепчним розвитком.
Аналiз останн1х дослiджень i публiкацiй. Основою теоретичних розглядiв сучасного розумiння «управ-лiння стратегiчним розвитком» були дослщження Р. Акоффа, I. Ансоффа, Р. Гранта, П. Друкера, К. Енд-рюса, Д. Ку!нна, Г. Мiнцберга, Р. Майлза, М. Портера, Р. Румельта, А. С^кленда, К. Сноу, А. Томпсона, Е. Чандлера, Д. Шендела.
Серед сучасних дослщниюв слiд особливо вщмь тити М. Бшопольського, Т. Гршько, А. Гнатенко, С. Грицека, О. Гудзь, Ю. Продiуса, I. Райковську, Г. Строкович, М. Турiянську, яю не лише узагальню-вали, видозмiнювали та трансформували погляди по-переднiх дослiдникiв, а i здшснювали вагомий науко-вий та практичний внесок у розвиток наукових до-слiджень управлiння стратепчним розвитком пщпри-емства.
Метою статтi е дослщження сучасних особливос-тей та обГрунтування теоретичного базису управлiння стратепчним розвитком пщприемства.
Викладення основного матерiалу дослщження. Сучасш процеси управлшня стратепчним розвитком здшснюються в умовах невизначеноси, зростаючо! швидкостi мiнливостi середовища та необхiдностi мит-тево! реакцп на будь-яю критичнi змiни. Супроводжу-ючим елементом стратегiчного управлiння е наявтсть множини можливих рiшень проблемних ситуацш, альтернатив розвитку подш i результатiв рiшень, що
74
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
ставлять пщприемства перед вибором наступного кроку.
Сучасш науковi дослiдження питань управлiння стратепчним розвитком базуються на заруб1жних вченнях, яю складно пристосувати до реалш вгтчизня-но! економiки. Проте вони е вагомим науковим щд-Грунтям якими не можна нехтувати.
Дослщженням стратегiчного управлiння пщпри-емства займалися так! вченi як А. Томпсон i Д. Стрж-ленд [13], яю розглядали «основнi складовi, що ста-новлять основу створення i реалiзацu стратеги пщпри-емства:
- визначення сфери дiяльностi i формування стратепчних установок;
- постановка стратепчних цшей i завдань для !х досягнення;
- формулювання стратеги для досягнення на-креслених цiлей i результата дiяльностi виробництва;
- реалiзацiя стратепчного плану;
- оцiнка результатiв дiяльностi i змiна стратепч-ного плану».
У сво!х дослiдженнях М. Мескон стверджував, «що процес стратегiчного управлшня мае складатися з наступних етатв:
- вибору тси фiрми;
- формулювання цшей фiрми;
- управлшського обстеження внутрiшнiх сильних i слабких сторiн;
- вибору стратеги;
- реалiзацil стратеги;
- управлiння i планування, реалiзацu i контролю реалiзацil стратегiчного плану;
- оцiнки стратеги» [7].
Вгтчизняш дослiдники З. Шершньова та iншi зро-били значний внесок у «побудову обГрунтовано! по-слiдовностi дiй при формуваннi системи стратегiчного менеджменту. Запропонована ними концептуальна схема стратепчного управлшня тдприемством няеться вiд ранiше запропонованих моделей розшире-ним, коректним i чгтким описом складових кожного етапу. Серед останшх видшяють таю:
1) концепщя;
2) дiагноз (сильних i слабких сторш пщприем-ства);
3) формування цшей пщприемства;
4) вибiр стратеги;
5) розробка системи планiв, проекив i програм розвитку пiдприемства;
6) стратепчний контроль.
Зiставляючи пiдходи зазначених та шших дослщ-ниюв до визначення змютовно! сторони стратегiчного управлшня, можна констатувати, що складшсть i ди-намiчна природа пiдприемств ускладнюють розробку одше1 специфiчноl моделi процесу стратепчного управлшня» [15].
Серед сучасних науковщв слiд особливо видшити О. Гудзь, яка у сво'гх дослiдженнях систематизуе на-уковi трактування пiдходiв до визначення сутностi «стратеги розвитку пщприемства», видшивши при цьому окремi положення, на яких науковщ акценту-ють найбшьшу увагу, та розглядае активну та пасивну стратепю розвитку тдприемства i !х основну характеристику: ризики притаманнi активнш та пасивнiй стратеги пiдприемства, можливосп iнновацiй, збуто-во!, товарно1 та цшово1 полiтики. Активнi стратеги пе-редбачають: швидк! дГ! пiдприемства на змшу ситуацil
@ 2021/№1
на ринку, намагання випередити конкурента; гнуч-к^сть усiх процесiв, як1 вщбуваються на пiдприемствi; можливiсть iнтенсивного використання вах видiв ре-сурсiв пращ, енергп, сировини i матерiалiв, облад-нання; постiйний пошук i запровадження iнновацiй у виробничiй, збутовiй та управлшськш дiяльностi. Па-сивнi стратеги розвитку пщприемства передбачають слiдування за конкурентами, перегляд дiяльностi в разi виникнення тако1 потреби i, таким чином, е менш ри-зиковими i навiть можуть бути менш витратними [7].
На думку, вщомого науковця О. Гудзь, основ-ними принципами розроблення активних i пасивних стратегш розвитку пiдприемства мають бути: спряму-вання на довгостроковi цМ пiдприемства; багато-варiантнiсть потенцiйних напрямюв розвитку, яка зумовлена динамiкою зовншнього i внутрiшнього се-редовища пщприемства; безперервшсть розроблення стратегil; комплекснiсть формування стратеги, узго-дженiсть вiдповiдних стратепчних ршень за окремими напрямами дiяльностi пiдприемства, видами ресурсiв, функцiями тощо [7].
Так, погляди сучасних вчених-економюта сут-тево рiзняться, але головну концепщю управлiння стратегiчним розвитком пщприемства слщ визначати за допомогою стратепчного мислення, яке «проявля-еться у наступних рисах:
— взаемозв'язку системного, ситуацiйного та цi-льового пiдходiв щодо дiяльностi пiдприемства, що можна визначити як вщкриту соцiально-економiчну систему. Використання лише одного з вище перелiче-них пiдходiв не дае можливосп досягти потрiбних результата, а поеднання цих mдходiв дозволяе досягти ефекту синергil i забезпечити ефективний розвиток пiдприемства у довгостроковш перспективi;
— визначення умов, в яких здшснюе дiяльнiсть пщприемство та iдентифiкацiя основних екзогенних факторiв впливу. Це дае змогу розробляти вщповщш цим умовам системи стратепчного управлшня, що бу-дуть вщмшш одна вiд одно1 залежно вщ особливостей пiдприемства та характеристик зовншнього середо-вища органiзацil;
— необхщшсть збору рiзних видiв iнформацil та формування вщповщних баз даних. Аналiз та застосу-вання отримано1 шформаци для прийняття стратегiч-них ршень дае змогу визначити змют та сформувати послщовшсть дiй щодо змш на пiдприемствi завдяки зменшенню невизначеноси ситуацil;
— прогнозування впливу ршень, що прийма-ються, i як наслщок, можливiсть впливати на ситуащю шляхом розподiлу рееурс1в, встановлення ефективних зв'язюв та формування стратегiчноl поведшки персоналу;
— застосування вiдповiдного шструментарда та методичного забезпечення розвитку пщприемств: цi-лей, «дерева ц^лей», стратегш, «стратепчного набору», стратепчних плашв 1 програм, стратепчного планування та контролю» [8].
Серед сучасних науковщв-економюта слщ особливо видшити I. Райковську, яка у сво1х наукових розробках узагальнюе позицil науковцiв i дае наступне трактування пiдходiв до розумшня сутностi управлiння стратегiчним розвитком:
1) процесний пщхщ (передбачае тлумачення стратепчного управлшня як процесу управлшня з метою здшснення мюи пщприемства за допомогою взаемоди його iз зовнiшнiм середовищем);
75
2) щльовий пщхщ (орiентацiя на щш i засоби, що Грунтуються на визначенш довгострокових цшей щд-приемства i шпяхiв !х досягнення);
3) комплексний пщхщ, що ставить основним завданням здшснення реашзацп управлiнських рiшень на основi використання стратеги пiдприемства з ура-хуванням можливостi И динамiчного оновлення, що забезпечуе конкурентнi переваги [11].
Вагомий науковий внесок зробили повщш вчеш-економiсти Ю. Продiус та В. Богословов, яю придь лили багато уваги iнновацiйним пщходам до оргашза-цп управлiння стратепчним розвитком пщприемства на украшських пщприемствах, а саме стверджують, що в Укра'ш механiзм стратегiчного управлiння викорис-товуеться вже давно, але знаходиться вш досi на стадп становлення. На !х думку, нинi, вщсутшсть стратеги гальмуе розвиток пiдприемства. Але, незважаючи на це, бшьшють керiвникiв укра1нських пiдприемств не приймае це до уваги [10].
Для багатьох пщприемств розробка стратеги е лише формальшстю i в практицi вони И не викорис-товують, бо взагалi вiдсутнiй зв'язок м1ж стратепею i ресурсами. У практицi сучасного господарювання лише «10% пщприемств повшстю реалiзують власну стратегiю, 5% виконавщв розумiють стратегiю та пов'язують И з власною дiяльнiстю, 15% пщприемств витрачають на обговорення стратеги бшьше години на мiсяць, 25% менеджерiв мають стимули, пов'язанi зi стратепею, i в 40% пiдприемств юнуе зв'язок мiж бюджетом i стратепею. Украшським пiдприемствам значно важче застосовувати стратепчне управлiння, зважаючи на складi умови господарювання, брак коштiв для впровадження iнновацiйних процесiв» [10].
У зв'язку з тим, що вгтчизняна економiка зараз перебувае у перiодi кризи, грамотна стратегiя стае вкрай важливою для бiльшостi пiдприемств. Особливо слщ придшяти велику увагу розробщ антикризово1 стратеги.
Вагомий науковий доробок науковця Т. Гршько дае можливють розрiзняти: «стратегiчну кризу (кризу стратепчного характеру), при яюй потенцiап пщприемства виявляеться пiдiрваним або зруйнованим i не-мае можливостi створити новий; кризу результата (кризу оперативного характеру), коли пщприемство несе збитки i рухаеться до ситуаци дефщиту балансу; кризу лiквiдностi — зростакга збитки загрожують втра-тою платоспроможносп» [5].
В умовах обмеження бiзнесу, викликаних коро-навiрусом та карантинними та посткарантинними заходами, майже вс украшсью пiдприемства знахо-дяться у той чи шшш криз^ тому !м вкрай важливо використовувати стратепчне антикризове управлшня. «У стратепчному антикризовому управлшш видшяють чотири рiвнi стратеги в оргашзаци.
Перший рiвень — корпоративний — присутнiй у компашях, що дiють у юлькох сферах бiзнесу. Тут приймаються ршення про закупiвлi, продаж, л^ща-ци перепрофшювання тих чи iнших сфер бiзнесу; розраховуються стратегiчнi вiдповiдностi м1ж окре-мими сферами бiзнесу; розробляються плани диверси-фжаци; здiйснюеться глобальне управлiння фшансо-вими ресурсами.
Другий — рiвень перших керiвникiв недиверсифь кованих органiзацiй, що входять до складу диверсифь кованих або абсолютно незалежних, вiдповiдапьних за розробку й реалiзацiю стратеги сфер бiзнесу. На цьому
piBHi розробляеться i реалiзуeться стратегiя, що базу-еться на корпоративному стратепчному плат, основною метою якого е пщвищення конкурентоспромож-ностi органiзацiï та ïï конкурентного потенщалу.
Третiй рiвень — функщональний — характерний для керiвникiв функцюнальних сфер: фiнансiв, маркетингу, розробок нових товарiв i послуг, виробництва, управлшня персоналом i т.д.
Четвертий рiвень — лшшний — рiвень керiвникiв пiдроздiлiв органiзацiï або географiчно вщдалених ча-стин, наприклад представництв, фшш» [13]. Усе ви-щесказане пiдтверджуe необхiднiсть створення стратегш виходу з кризи i подальшого розвитку. Тож вгт-чизнянi пщприемства потребують нових iдей щодо ра-цiональноï органiзацiï стратегiчного управлiння.
Зазначимо, що науковщ Ю. Продiус та В. Богословов наполягають на пщвищенш ефекгивноси уп-равлiння стратепчним розвитком пщприемства за ра-хунок шновацшного пiдходу в органiзацiï стратепчного управлшня, який орieнтований на пщвищення останнього за умов постшного впровадження новов-ведень у ветх функцюнальних сферах дiяльностi тд-приемства, й нарощування його iнновацiйного потенщалу [10].
Сучасш науковщ Г. Строкович та Д. Жукова у свои дослщженнях спрямовують зусилля на теоре-тичш засади системи стратепчного вибору пщприем-ства i стверджують, що лише система, як самодостатня цiлiснiсть, що розвиваеться i змшюеться у просторi та протягом певного перюду часу, володie унiкальними властивостями, спроможна впроваджувати ефективш заходи щодо управлiння стратегiчним розвитком щд-приемства.
Так, до системи стратегiчного вибору науковцi вщносять зовнiшнi та внутршш чинники, похiднi данi та обрану стратепю. Похщними даними у стратепчному виборi е: юнукга ресурси, напрями змiн, фак-тори впливу, досвщ стратегiчного менеджера, внут-рiшньофiрмовi обмеження. Обрана стратегiя пщприемства Грунтуеться на легкостi доступу до шформаци, часовому обмеженнi, специфщ юнцевого споживача отриманих результатiв [12].
Основою проектування стратегiчного планування е розробка корпоративно'1 стратеги розвитку пщприемства. Iï ключовою складовою е комплекс заходiв, який спрямовуеться на максимальне використання конкурентних переваг дослщжуваного пiдприeмства. Базою для розробки корпоративно'1 стратеги е оргаш-зацiйнi, маркетингов^ фiнансовi, iнвестицiйнi та ви-робничi заходи.
Корпоративна стратегiя пiдприeмства повинна комплексно охоплювати вс сфери дiяльностi пщпри-емства з урахуванням впливу факгорiв внутрiшнього й зовнiшнього середовищ iз метою вироблення опти-мальних варiантiв оперативних, тактичних i стратепчних управлшських рiшень.
Корпоративна стратепя пiдприeмства повинна спрямовувати зусилля на спостереження та контроль усiх вiддiлiв пщприемства з метою запобтання кри-тичним та кризовим ситуащям, включати заходи по плануванню та здiйсненню дш, спрямованих на реаль зацiю процесу оновлення вiдповiдно до стратеги, або на мiнiмiзацiю невiдповiдностей. Заходи корпоративно'1 стратеги повиннi формувати набiр iнструментiв мiжфункцiональноï iнтеграцiï дiяльностi пщприемства шляхом досягнення синерги, сприяти акгивiзацiï
76
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ
учаси Bcix вщдтв у розробку ново! стратеги пщприемства, управлшню стратегiчними шщативами та змь нами, iнтеграцiею стратепчних прiоритетiв та коорди-нацiею людських ресурсiв.
Вагомий науковий доробок сучасних вгтчизняних науковцiв А. Гнатенка та Ю. Полiщука спрямований на виявлення помилок та обмежень стратегiчного управлшня [3]. Так, на думку науковщв, унеможливлю-ють впровадження стратепчного бiзнес-планування наступнi фактори:
1. Спрощення процесу стратегiчного планування, неповноцiнне дослщження ринку та ^норування впливових факторiв.
2. Вiдсутнiсть чiтких часових рамок, вщповщаль-них осiб та критерпв оцiнювання реалiзацiï стратеги.
3. Нехтування розподшом ресурсiв пiдприемства та програмуванням фшансових результатiв.
4. Використання застарших методiв та шструмен-тiв стратепчного управлшня [3].
Зокрема, спрощення процесу стратепчного планування, неповнощнне дослщження ринку та таору-вання впливових фактс^в веде до створення нереаль-них, завищених планiв. У такому разi планування розвитку стратеги пщприемства при узагальненому прогнозуваннi не дае можливосп реагувати на змiни в навколишньому середовищi.
Поряд з тим варто враховувати i той факт, що за-провадження стратегiчного пщходу на вiтчизняних пiдприемствах мае i сво'1 обмеження:
- стратегiчне управлшня не дае точно'1 картини опису майбутнього;
- стратепчне управлiння неможливо звести до конкретних процедур, це, скорше, фiлософiя, щеоло-гiя бiзнесу, i кожний менеджер розумiе ïï по-своему, в залежностi вiд здатноси керiвництва генерувати iдеï та втшювати к на практицi;
- стратепчне управлшня потребуе значних ви-трат часу i ресурсiв; для постшного монiторингу змiн у зовнiшньому середовищi та розроблення гнучкого плану потрiбнi додатковi служби, яю будуть цим зай-матися;
- стратепчне управлшня через неправильно об-рану стратепю може призвести до негативних наслщ-юв, а iнодi навiть i до краху бiзнесу;
- стратегiчне управлшня без конкретного плану реалiзацiï та вщповщних дiй не е результативним [3].
Зазначаеться, що « наведет характеристики не да-ють повного бачення сутносп концепци стратегiчного управлшня, але дають змогу визначити найбшьш ва-гомi складовi.
Управлiння стратепчним розвитком пщприемства — це не лише певна юльюсть концепцш, пiдходiв i методiв, це динамiчний процес аналiзу, вибору стра-тегш, планування, забезпечення i здiйснення розроб-лених планiв пiдприемством, що полягае в повторю-ваному циклi розв'язання п'яти основних завдань:
1) визначення майбутнього бiзнесу компанИ, формування стратепчного бачення напрямку розвитку органiзацiï;
2) перетворення стратепчного бачення i мюи у вимiрнi цiлi i завдання виконання;
3) розробка стратеги для досягнення бажаних щ-льових результата;
4) реалiзацiя i виконання обрано'1 стратеги ква-лiфiковано й ефективно;
5) оцiнка рiвня досягнень поставлених цшей, розгляд нових напрямюв розвитку i пропозицш з ко-ректуванням довгострокових напрямюв, цшей, страте-riï чи ïï виконання у свiтлi накопиченого досвiду, змiни умов, нових щей i нових можливостей» [4].
Стратепчне управлшня являе собою розробку довгострокових цшей пщприемства та визначення напрямку його дiяльностi на основi аналiзу постшно мiнливого неконтрольованого зовншнього середо-вища. У сучасний перiод кризи, при нестабiльнiй еко-номiцi та полiтицi, пiдприемствам вкрай необхщно ви-користовувати механiзм стратепчного управлшня. Це дозволить створювати стратеги, яю будуть пщтриму-вати життездаттсть пiдприемства у довгостроковiй перспективi. Новi стратеги породжують новi завдання, яю в свою чергу вимагають вщ пiдприемства встанов-лення ново'1 системи зв'язюв мiж рiвнями управлiння та мгж пiдроздiлами. Тож для ефективно'1 реалiзацiï стратег^ потрiбно створювати нову спещальну структуру, за допомогою яко'1 створюються стiйкi зв'язки мгж кожним пiдроздiлом, що забезпечить надшне функцiонування системи.
Управлiння стратегiчним розвитком «дозволяе досягти таких основних результата:
— створити системний потенцiал для досягнення цшей оргашзацп. Цей потенщал складаеться: з фiнан-сових, сировинних i людських ресурав, що входять в оргашзащю; вироблено'1 продукц11 (послуг), що затре-буються ринком; сформованого позитивного iмiджу органiзацiï.
— удосконалення структури органiзацiï та ïï внут-рiшнiх змiн, що забезпечують чутливють до змiн зов-нiшнього середовища i вщповщну адаптацiю» [3].
Дослщжуючи управлiння стратегiчним розвитком, можна стверджувати, «що воно спрямоване на створення конкурентних переваг пiдприемства i утвердження ефективноï стратегiчноï позицiï, що забезпечить майбутню життездаттсть пщприемства в мiнливих умовах. Вибiр стратеги в стратепчному уп-равлiннi пов'язаний зi станом ключових факторiв, до яких вiдносяться сильнi сторони галузi i пiдприемства, мета, мiсiя, штереси вищого керiвництва, квалiфiкацiя працiвникiв. Динамiчний процес стратегiчного управ-лiння пщприемства е тим захисним елементом, пщ яким пiдприемство може впевнено рухатись до по-ставленоï мети, незважаючи на несприятливi впливи навколишнього середовища» [11].
Практична реалiзацiя функцiй управлшня стратепчним розвитком «здшснюеться за допомогою системи методiв стратепчного управлшня. Привести в дда оргашзацшну систему, щоб одержати потрiбний результат, можна лише через вплив на toï керуючого органу чи особи. При цьому необхщш певш шструменти погодженого впливу, яю й забезпечують досягнення поставлених цшей» [16].
Висновки. Зважаючи на те, що «сучасна еконо-мiчна ситуащя характеризуеться високим ступенем не-визначеносп i ризику, сутнiсть концепцiï управлшня стратепчним розвитком пщприемства полягае у пщго-товщ наявних ресурсiв до можливостей, яю вiдкрива-ються у майбутньому, шляхом застосування розгорну-того стратепчного аналiзу i розроблення стратегiчних плашв з метою пiдвищення ефективностi роботи орга-нiзацiй, шляхом своечасноï реакцп i швидкоï адаптацiï до непередбачуваних змш навколишнього середовища
2021/№1
77
та вироблення продукцп, яка буде визнана спожива-чем.
Концепщя управлшня стратепчним розвитком лежить в основi стратепчного мислення i знаходить вираз у наступних характерних рисах ïï застосування:
1. Базуеться на певному поеднанш теорп: системному, ситуацшному та цшьовому пщходах до дiя-льностi пщприемства, що трактуеться як вiдкрита со-цiально-економiчна система. Використання тальки од-нiеï iз зазначених засад не дае можливосп досягти по-трiбних результатiв — розвитку пiдприемства у довго-строковiй перспективi.
2. Opiентуе на вивчення умов, в яких функдiонуе пiдприемство. Це дозволяе створювати адекватш цим умовам системи стратепчного управлшня, що будуть в!^знятись одна вщ одноï залежно вiд особливостей пiдприемства та характеристик зовнiшнього середо-вища.
3. Концентруе увагу на необхщносп збору та застосування баз стратегiчноï iнформацiï. Аналiз, штер-претащя та застосування iнформацiï для прийняття стратегiчних рiшень дае змогу визначити змют та по-слiдовнiсть дш щодо змiн на пiдприемствi завдяки зменшенню невизначеностi ситуацiï.
4. Дозволяе прогнозувати наслщки рiшень, що приймаються, впливаючи на ситуацiю шляхом вщпо-вiдного розподшу pecypciв, встановлення ефективних зв'язюв та формування стратегiчноï поведшки персоналу.
5. Передбачае застосування певних шструменпв та методiв розвитку пщприемств (цшей, стратегiй, стратегiчного набору, стратепчних плашв i програм, стратегiчного планування та контролю тощо)» [1; 6].
Пщсумовуючи, можна стверджувати, що проведет дослщження не е повними i вичерпними з цього питання, але дають можливiсть визначити найбшьш значущi та впливовi.
Список використаних джерел
1. Бшопольський М. Г., Чигарьов Д. В. Напрям-ки управлiння ефективнiстю при забезпечення стратепчного розвитку пщприемства. Вкник eKOHOMÎHHOï науки Украши. 2017. № 2 (33). С. 12—17.
2. Герасимчук В. О. Стратепчне управлшня щд-приемством : пщручник. Ктв : КНЕУ, 2013. 360 с.
3. Гнатенко А. I., Полщук Ю. А. Актуальш питання запровадження стратегiчного пiдходу в менеджмент пщприемств Украши. Teopin i практика державного управлтня. 2017. № 2 (57). С. 65—72.
4. Головко Т. В., Сагова С. В. Стратепчний ана-лiз : пщручник. Ктв : КНЕУ, 2012. 198 с.
5. Гринько Т. Стратепя як шструмент антикризо-вого управлшня на пщприемствь Економст. 2013. № 8. C. 51—53.
6. Гриценко С. I. Стратепя розвитку еколопчно спрямованих транспортно-лопстичних кластерiв бла-китного океану. Вкник економтно'г науки Украти. 2019. № 2 (37). С. 152—156. doi: https://doi.org/10.37405/ 1729-7206.2019.2(37).151-156.
7. Гудзь О. I. Стратепя розвитку пщприемства: сутшсть та класифжащя. Економжа i суспыьство. 2018. № 18. С. 346—352. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2018-18-48.
8. Гуржш Н. М., Колтушк А. Ю. Особливостi сучасних пiдходiв до стратегiчного управлшня розвит-
ком пщприемства. Глобальт та нащональт проблеми економки. 2016. Вип. 14. С. 344-347.
9. Гуцалюк О. М. Теоретико-методолопчне забезпечення формування мехашзму управлшня корпо-ративними штеграцшними процесами. В1сник економг-чноЧ науки Украти. 2017. № 2 (33). С. 28—33.
10. Продiус Ю. I., Богословов В. Б. 1нновацшний пщхщ в оргашзацп стратепчного управлшня на укра-ïнських пщприемствах. Економжа: реали часу. 2015. № 6 (22). C. 78—84.
11. Райковська I. Т. Модель сучасного стратепчного управлшня пщприемством: змют i компоненти. Вкник ЖДТУ. 2015. №3 (73). C. 106—117.
12. Строкович Г. В., Жукова Д. А. Теоретичш засади формування системи стратепчного вибору пщприемства. Проблеми економжи. 2014. № 4. С. 327—233.
13. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Исскуство разработки и реализации стратеги. Москва : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. 576 с.
14. Турiянска М. М. Стратепчш аспекти антик-ризового управлшня туристичними пщприемствами. Культура народов Причерноморья. 2012. № 236. C. 93— 97.
15. Шершньова З. 6. Стратепчне управлшня : пщручник. Ктв: КНЕУ, 2014. 700 с.
16. Шматько Н. М. Закономiрностi процесу здш-снення оргашзацшних змш у структурi управлшня пщприемством. В1сник економ1чно1 науки Украти. 2020. № 2 (39). С. 58—62. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.2(39).58-62.
Referensces
1. Bilopolskyi, M. H., Chyharov, D. V. (2017). Napriamky upravlinnia efektyvnistiu pry zabezpechennia stratehich-noho rozvytku pidpryiemstva [Directions of efficiency management at maintenance of strategic development of the enterprise]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy — Bulletin of Economic Science of Ukraine, 2 (33), pp. 12—17 [in Ukrainian].
2. Herasymchuk, V. O. (2013). Stratehichne upravlinnia pidpryiemstvom [Strategic management of the enterprise: a textbook]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
3. Hnatenko, A. I., Polishchuk, Yu. A. (2017). Ak-tualni pytannia zaprovadzhennia stratehichnoho pidkhodu v menedzhment pidpryiemstv Ukrainy [Topical issues of introduction of strategic approach in management of enterprises of Ukraine]. Teoriia i praktyka derzhavnoho upravlinnia — Theory and practice of public administration, 2 (57), pp. 65—72 [in Ukrainian].
4. Holovko, T. V., Sahova, S. V. (2012). Stratehich-nyi analiz [Strategic analysis]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
5. Hrynko, T. (2013). Stratehiia yak instrument antykryzovoho upravlinnia na pidpryiemstvi [Strategy as a tool of crisis management at the enterprise]. Economist, 8, pp. 51-53 [in Ukrainian].
6. Gritsenko, S. I. (2019). Development strategy for environmentally-oriented transport and logistics clusters of the blue ocean. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 151-156. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206. 2019.2(37).151-156 [in Ukrainian].
7. Hudz, O. I. (2018). Stratehiia rozvytku pidpryiemstva: sutnist ta klasyfikatsiia [Enterprise development strategy: essence and classification]. Ekonomika i suspilstvo —
78
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ ф
Economy and society, 18, pp. 346-352. doi: https: //doi.org/10.32782/2524-0072/2018-18-48 [in Ukrainian].
8. Hurzhii, N. M., Koltunik, A. Yu. (2016). Osobly-vosti suchasnykh pidkhodiv do stratehichnoho upravlinnia rozvytkom pidpryiemstva [Peculiarities of modern approaches to strategic management of enterprise development]. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky — Global and national economic problems, Issue 14, pp. 344—347 [in Ukrainian].
9. Hutsaliuk, O. M. (2017). Teoretyko-metodolo-hichne zabezpe-chennia formuvannia mekhanizmu upravlinnia korpora-tyvnymy intehratsiinymy protsesamy [Theoretical and methodological support for the formation of a mechanism for managing corporate integration processes]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (33), pp. 28-33 [in Ukrainian].
10. Prodius, Yu. I., Bogoslovov, V. B. (2015). Inno-vatsiinyi pidkhid v orhanizatsii stratehichnoho upravlinnia na ukrainskykh pidpryiemstvakh. Ekonomika: realii chasu [Innovative approach in the organization of strategic management at the Ukrainian enterprises]. Economy: the realities of time, 6 (22), pp. 78—84 [in Ukrainian].
11. Raikovska, I. T. (2015). Model suchasnoho stratehichnoho upravlinnia pidpryiemstvom: zmist i kom-ponenty [Model of modern strategic enterprise manage-
ment: content and components]. Visnyk ZhDTU — Bulletin of ZhSTU, 3 (73), pp. 106-117 [in Ukrainian].
12. Strokovych, G. V., Zhukova, D. A. (2014). Te-oretychni zasady formuvannia systemy stratehichnoho vy-boru pidpry-yemstva [Theoretical bases of formation of system of a strategic choice of the enterprise]. Problemy ekonomiky — Problems of the economy, 4, pp. 327—233 [in Ukrainian].
13. Thompson A. A., Strickland A. J. (1998). Strategic management. The art of developing and implementing a strategy. Moscow, Banks and exchanges, UNITY [in Russia].
14. Turiianska, M. M. (2012). Stratehichni aspekty antykryzovoho upravlinnia turystychnymy pidpryiem-stvamy [Strategic aspects of anti-crisis management of tourist enterprises]. Culture of the peoples of the Black Sea region, 236, pp. 93—97 [in Ukrainian].
15. Shershnova, Z. Ye. (2014). Stratehichne upravlinnia [Strategic management: a textbook]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
16. Shmatko, N. M. (2020). Regularities of the Process of Organizational Changes in the Management Structure of the Enterprise. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (39), pp. 58-62. doi: https://doi.org/10.37405/ 1729-7206.2020.2(39).58-62 [in Ukrainian].
Grarra Hagiñm.na go pega^ii 01.02.2021
Формат цитування:
Гyцaлюк О. M., Гaвриловa H. В., Котлyбaй В. О. Сyчaснi особливосп yпрaвлiння ризигами в контексп стрaтегiчного розвитку пiдприeмствa. Вкник eK0H0Mi4H0Ï науки Украти. 2021. № 1 (40). С. 74-79. doi: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2021.1(40).74- 79
Hutsaliuk, О. M., Havrylova, N. V., Kotlubay, V. O. (2021). Modern Features of Risk Management in the Context of Strategic Development of the Enterprise. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (40), рр. 74-79. doi: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2021.1(40).74- 79
2021/№1
У9
