CC BY
27
Орипнальш AOOAiAKeHHq
Original Researches
актуальна Тнфектологш
УДК 616-022-053.2:578.8]-02-036.1-071 DOI: 10.22141/2312-413x7.1.2019.159223
Гарас М.Н., Марусик У.1.
Вищий державний навчальний заклад Укра'ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра!на
Сучасн етюпатогенетичш та кдшчш особдивосл
■ ■■ ■ ■ ■■■ ■ W
poTaBipycHOi iнфекцil в д^еи
For cite: Aktual'naa Infektologia. 2019;7(1):13-16. doi: 10.22141/2312-413x.7.1.2019.159223
Резюме. У cmammi показано npoeidHy еmiологiчну роль pomaeipycmi тфекцп серед причин гострого га-строентериту ma секреmорноi дiареi в диmячому вщ, описано внесок роmавiрусiв у сmрукmуру нозоко-MianbHUx кишкових тфекцш. В умовах помiрного кл1мату збуднику притаманн зимова сезоншсть та певна вкова залежшсть (найбшьшою мiрою — у ранньому вщ). Характерною клтчною особливстю роmaвiрусноi тфекцп е комбтацш проявiв з боку рестраторного та шлунково-кишкового тракту у ви-глядi катару верхтх дихальних шляхiв та гострого гастроентериту. Останшми роками доводиться роль роmaвiрусу врозвитку позакишкових церебральних симпmомiв (мешнгоенцефалти, судоми, мозит i по-лiомiелimоподiбнi захворювання).
Kro40Bi слова: роmaвiруснa нфекщя; гастроентерит; дiaрея; дти
Гос^ кишковi шфекци (ГК1) продовжують посща-ти важливе мюце у структурi шфекцшно! патологи ди-тячого вшу. За даними Всесвггньо1 оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ), у свт щорiчно на госщ шлунково-кишковi шфекци хворшть бiльше шж 1 млрд осiб, iз яких 65—70 % становлять дiти у вщ до 5 рокiв [1].
У даний час ротавiрусна шфекщя вважаеться про-вiдним етiологiчним фактором гострих кишкових ш-фекцiй у дггей взагалi, в тому чи^ секреторно! дiареl дiтей раннього вшу [2] та вiрусних уражень кишечника [3]. Щороку в свт рееструеться понад 125 млн випадыв ротавiрусного гастроентериту серед дитячо-го населення, близько 2 млн дггей до 5 роыв з рота-вiрусним гастроентеритом потребують госттатзацп, у кра!нах бвропи гострий вiрусний гастроентерит е найчастшою причиною госпiталiзацií датей вiком до 3 рокiв. До 5^чного вiку 95 % дггей у свт шфшують-ся ротавiрусом [4].
Ротавiрус е найбiльш поширеною причиною гострого гастроентериту в дггей у вшх европейських кра-1нах. У рiзних кра!нах Захщно! бвропи захворюванiсть на ротавiрусну шфекцш становила вiд 1,33 до 4,96 ви-
падку на 100 оаб щороку. Показники госшталiзацil пацiентiв з ротавiрусним гастроентеритом варiювали вiд 7 до 81 % в рiзних крашах. Показники захворю-ваностi на ротавiрусний гастроентерит в окремi роки коливалися вiд 0,94 до 3,18 на 100 тис. населення. Од-нак вгтчизняш дослiдники зазначають, що реальна захворюванiсть на ротавiруснi гастроентерити значно перевищуе цi показники внаслщок обмежень вiрусо-лопчно1 дiагностики. О^м цього, слiд визнати, що при проведенш iдентифiкацií етiологiчних чинни-ыв змiшаних вiрусно-бактерiальних iнфекцiй зазви-чай обмежуються визначенням лише бактерiального збудника [5, 6].
Актуальшсть вивчення теоретичних та практич-них питань щодо ротавiрусноí' iнфекцií пояснюеться також i тим фактом, що ротавiруси — найбiльш по-ширена причина внутршньолшарняно1 iнфекцií, особливо в дггей раннього вшу. До 69 % нозокомiальних ГК1 пов'язують з ротавiрусами. Високий рiвень кон-тагiозностi та вiрулентностi ротавiрусу в госпiтальних умовах пояснюеться високою стiйкiстю збудника до звичайних дезшфектанпв, легкiстю передачi через
© «Актуальна шфектологи» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» («Aktual'naa infektologia»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Марусик Уляна 1вашвна, кандидат медичних наук, доцент кафедри педiатрíí та дитячих iнфекцiйних хвороб, Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ушверситет», пл. Театральна, 2, м. Чершвщ, 58002, УкраТна; е-mail: sunocher@ukr.net
For correspondence: U. Marusyk, PhD, Associate Professor at the Department of pediatrics and pediatric infectious diseases, Bukovinian State Medical University, Teatralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: sunocher@ukr.net
забруднеш руки, iграшки, медичний шструмента-рш, низькою дозою збудника, що необхтна для íh-фiкування. Iнфiкуванню датей сприяе також часте вiрусоносiйство серед медичного персоналу (до 20 % персоналу дитячих медичних закладiв видтяють ро-тавiруси) та iнших датей (25—50 % дiтей вiком до 24 mí-сяцiв життя, госпiталiзованих з рiзною патологiею, видiляють ротавiруси при вiдсутностi порушень з боку шлунково-кишкового тракту) [7—9].
Першi спалахи ротавiрусноl дiареl описанi в Х1Х ст., збудник видiлений R. Bishop, G. Barnes шд час електронно-мшроскошчних дослiджень ультратонких зрiзiв бюптапв дванадцятипало'1 кишки, отрима-них вщ дiтей, хворих на гострий гастроентерит (1973). Як окрема нозолопя ротавiрусна iнфекцiя затвердже-на ВООЗ у 1979 р. Ротавiруси (Rotavirus) належать до родини Reoviridae, мають двониткову фрагментова-ну РНК. У re^MÍ е 11 фрагментiв, що оточеш чiтко окресленою тришаровою бiлковою оболонкою (кап-сидом) та нагадують «колесо з широкою ступицею, короткими спицями та чгтко окресленим общком», через що вiрус й отримав свою назву (лат. rota — «колесо»). Ушкальна будова геному ротавiрусiв забезпе-чуе !х надзвичайно високу мшливють, виникнення нових серотипiв, циркуляцш та повсюдну пошире-нiсть у природь У складi вiрусiв вщсутш лiпiди, що зумовлюе стiйкiсть до ди чинникiв навколишнього середовища [10].
За антигенними властивостями ротавiруси розподь ляють на 9 серотипiв. Iншi серотипи видiляють у тва-рин, вони е непатогенними для людини. Bd ротавiруси за наявностi типоспецифiчного антигену подiляються на 7 груп: А, B, C, D, E, F, G. Найбтьш численна — група А, до не! належить бiльшiсть ротавiрусiв людини. Зараження людини може вщбуватися також ротавiру-сами груп В та С [11].
Ротавiрусна шфекщя в помiрному ктмап мае се-зонний характер, досягаючи максимального тдйому в кiнцi зими. Вшовий пiк для ротавiрусноl шфекци ко-ливаеться в межах вщ 6 мiсяцiв до 2 роыв [12].
Основним шляхом поширення е фекально-ораль-ний. Передача вiдбуваеться при контакт з забрудне-ними поверхнями навколишнього середовища. Передача ротавiрусу е дуже ефективною завдяки ктьком факторам. Зокрема, значнiй контагiозностi сприяють наявнють велико! кiлькостi вiрiонiв у випорожненнях, низька шф^вальна доза та тривале безсимптомне вь русовидiлення. Незначною е захисна роль шлункового соку, осктьки для розвитку захворювання достатньо лише проникнення у кишечник 10 % мiкроорганiзмiв вщ уше! шфшувально! дози. 1снуе також припущення про можливють повiтряно-крапельного шляху передачу оскiльки вiрус був видiлений iз дихальних шляхiв. Вказаний механiзм пояснював розвиток внутршньоль карняних iнфекцiй ротавiрусу, оскiльки сувора гiгiена рук i iзоляцiя не позначалися ефективнiстю профтак-тичних заходiв [10, 11].
Розкриття геному ротавiрусу дозволило вияви-ти, що РНК ротавiрусу складаеться з 2 ниток i мае 11 сегменпв, яы кодують 6 структурних (VP) i неструк-
турних (№Р) бiлкiв. Основним тригером, що шдукуе розвиток дiареí та лактазно! недостатносп впродовж перебiгу РВ1, е протеш NSP4 [19]. Установлено, що саме бток NSP4 е специфiчним для ротавiрусу енте-ротоксином, здатним зумовлювати секреторну дiа-рею подiбно до токсишв збудника холери. Зниження дисахаридазно! активностi в просвiтi кишечника тд час ротавiрусного гастроентериту спричинюеться здебтьшого не руйнацiею ентероцитiв через вiрусну реплiкацiю або вiрусiндукованим апоптозом, а блоку-ванням роботи окремих транспортних бтыв щггоч-ково! облямiвки ентероцита власне ентеротоксином ротавiрусу NSP4 [13, 14]. Так, ротавiрус пригнiчуе ак-тивнiсть залежного симпорту Na+-D-глюкози за вщ-сутностi пошкодження ентероцитiв, внаслщок чого вiдбуваються знижене всмоктування глюкози та реаб-сорбцiя води. Окрiм наведеного, ентеротоксин NSP4 спричиняе руйнування щтьних контактiв клiтин, що супроводжуеться збiльшенням парацелюлярно! про-никностi та посиленням вщтоку води з мiжклiтинного простору в просвiт кишкiвника [15]. У раннш перь од захворювання лактазна недостатнють обумовлена пригнiченням активност вивiльнення лактази-фло-ризингiдролази з ентероципв за рахунок iнгiбiцií про-те!ном NSP4 [16, 17].
Iнкубацiйний перюд ротавiрусного гастроентериту становить у середньому не бтьше 1—2 дшв. Сту-пiнь вираженостi клiнiчних симптс^в, у тому числi й безсимптомного переб^у, визначаеться генотипом вiрусу. Захворювання розпочинаеться гостро, розгор-нута кшшчна картина захворювання формуеться вже в першу добу захворювання та проявляеться шдви-щенням температури тiла до субфебрильних та, час-тiше, фебрильних цифр (температурна реакщя тривае кшька дiб), появою симптомiв порушення загального стану, що мають неспецифiчний характер (слабысть, нездужання, стомлюванiсть, пропасниця, головний бть), якi на початку пов'язаш iз гiпертермiею, а в подальшому — iз розвитком дегщратацп та диселек-тролиемп [2]. На тлi порушення загального стану для ротавiрусноí шфекцп характерною е комбiнацiя про-явiв зi сторони респiраторного та шлунково-кишко-вого тракту у виглядi катару верхнiх дихальних шля-хiв та гострого гастроентериту, ентериту (повторне блювання, метеоризм, бть у живоп, част водянистi випорожнення) [10, 18]. Досить рщко у процес може залучатися товстий кишечник, частiше це вщбуваеть-ся внаслiдок вторинного шфкування з розвитком не-кротизувального ентероколггу [19].
Гострий гастроентерит визначаеться як розрщжен-ня консистенци випорожнень та/або збтьшення час-тоти випорожнень до 3 i бiльше разiв на добу, з лихоманкою чи блюванням або без них. При цьому бтьш характерною вважаеться змша консистенцГ! випорожнень, а не !х частоти, особливо це стосуеться дггей перших мюящв життя.
Дiарея, за визначенням ВООЗ, — це част (3 та бтьше рази) рщт випорожнення (набувають форми контейнера, у який вони потрапляють), яю спостерта-ються протягом 24 годин i бтьше, що супроводжуеть-
14
Aktual'naä Infektologiä, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Vol. 7, No. 1, 2019
ся надлишковою втратою води й електролтв. У дiтей раннього вшу дiареeю вважають об'ем випорожнень, що перевищуе 15 г/кг/добу, у вiцi 3 роив — понад 200 г/добу [7, 20].
Найбтьш характерним проявом ентериту е даа-рея — випорожнення рщт, водяниста, шниста, слабко забарвлеш, без патологiчних домiшок або з незначною кiлькiстю слизу, з рiзким запахом. Юльтсть випорожнень — 5—20 разiв на добу. Характерними е iмперативнi позиви до дефекацй', що виникають раптово, супрово-джуються бурчанням у кишечнику, завершуються го-лосним вiдходженням газiв та бризкаючими випорож-неннями, причому тсля дефекацй' хворим стае краще. Унаслщок швидко! втрати води й електролтв настае швидке зневоднення органiзмy [10, 11]. Дегщратащя при несвоечасному зверненш за медичною допомогою може призвести до смерта дитини. Вважаеться, що за тяжыстю ексикозу ротавiрyсна шфекщя поступаеться лише холерi [2].
В бгльшоста випадкiв ентерит не перебГгае iзольо-вано, а набувае форм гастроентериту та характеризу-ються бурчанням та неприемним вщчуттям у дiлянцi живота, болем у живота, зниженням апетиту, нудотою, повторним блюванням. Блювання е частим симптомом i вiдмiчаeться у 80 % хворих на ротавiрyснy шфек-щю. Частiше воно виникае одночасно з розрщженими випорожненнями. Блювання повторне, але коротко-часне (1—2 дш) [21].
Останнiми роками велику увагу придтяють рес-пiраторномy синдрому як важливш диференшаль-но-дiагностичнiй ознаш, що виявляеться у хворих на ротавiрyснy iнфекцiю в гострому перюдг При цьому в певно! частини дггей катаральнi явища виникають рашше вщ диспепстичного синдрому [22], а в бть-шоста дiтей передують гшертермй' [23]. ХворГ, як правило, скаржаться на нежить, закладешсть носа, першшня в горлГ, сухий кашель, а при об'ективному обстеженш виявляються гшеремГя та зернистасть м'якого пщнебшня, передшх дужок, язичка, задньо! станки глотки. Катаральш ознаки недовготривалГ та повшстю зникають через 3—4 дш. ОкрГм вищезазна-чених симптомГв характерними е екстрацеребральш, таы як анорекшя та дратавливють [24, 25]. Вказаш симптоми вщмГчаються у 90 % хворих дгтей i виникають майже одночасно, що дозволило закордонним дослщникам охарактеризувати ротавГрусну шфекцш як DFV-синдром («дГарея — лихоманка — блювання») [18, 19, 26].
Останшм часом з'явилися повщомлення про ураження, окрГм ШКТ, нервово! системи при рота-вГруснш шфекцш Зараз в лтаературГ описаш вГрогщ-ш випадки ураження нервово! системи, пов'язаш з ротавГрусом. РотавГрусна РНК була виявлена в цере-бросшнальнш рщиш хворих на ротавГрусну шфекцш дгтей з судомами [26]. Описаш також енцефа-лопатп', меншгоенцефалгга, енцефалтаичш реакцй', доброяысш судоми, мюзит i полюмГелтаоподГбш парези та паралГчг ПозакишковГ церебральш прояви ротавГрусно! шфекцп', хоча й рщысш, проте загроз-ливГ [3, 27, 28].
Висновки
1. rocTpi кишковi iнфекцii е актуальною проблемою сучасно1 педiатрii та шфектологи. PoTaBipycHa ш-фекцiя — провщний етioлoгiчний чинник секреторно1 дiapеi' в немовлят i дiтей раннього BiKy.
2. Для клiнiчнoi' картини poтaвipycнoi' iнфекцii характерною е комбшащя пpoявiв з боку ресшраторного та шлунково-кишкового тракту у виглядi катару верх-нiх дихальних rnraxiB та гострого гастроентериту, ентериту (повторне блювання, метеоризм, бть у живота, часта вoдяниcтi випорожнення).
3. Основним життезагрозливим станом при ро-тaвipycнoмy гacтpoентеpитi е зневоднення, водночас останшми роками cпocтеpiгaлиcя пoзaкишкoвi церебральш прояви poтaвipycнol шфекци.
Конфлшт iHTepeciB. Автори заявляють про вщсут-нicть кoнфлiктy iнтеpеciв при пщготовщ дано1 cтaттi.
References
1. Gorelov AV, Ploskireva AA, Usenko DV. Modern approaches to pathogenetic therapy for acute enteric infections in children. Infectious Diseases. 2013;11(1):87-92. (in Russian).
2. Smijan OI, Bynda TP, Smijan KO. Modern view on the clinical picture of acute intestinal infections in children. Visnyk Sums'kogo derzhavnogo universytetu. Medycyna. 2012;(2):142-152. (in Ukrainian).
3. Maly VP, editor. Virusnye diarei u detei i vzroslykh [Viral diarrhea in children and adults]. SPb: Taktik-studio; 2011. 104 p. (in Russian).
4. Cortese MM, Parashar UD; Centers for Disease Control and Prevention (CDC). Prevention of rotavirus gastroenteritis among infants and children: recommendations of the Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP). MMWR Recomm Rep. 2009 Feb 6;58(RR-2):1-25.
5. Chernyshova LI, Kharchenko YuP, Yurchenko IV, et al. Problem of rotavirus diarrhea in children. Sovremennaya pediatriya. 2011;(35):31-34. (inRussian).
6. Kramarev SA, Zakordonets LV. Rotavirus infection: epidemiology and prevention. Zdorov'e rebenka. 2011;(28):53-55. (in Russian).
7. Guarino A, Ashkenazi S, Gendrel D, et al. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition/European Society for Pediatric Infectious Diseases evidence-based guidelines for the management of acute gastroenteritis in children in Europe: update 2014. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2014 Jul;59(1):132-52. doi: 10.1097/MPG.0000000000000375.
8. Akoua-Koffi C, Asse Kouadio V, Yao Atteby JJ. Hospital-based surveillance of rotavirus gastroenteritis among children under 5 years of age in the Republic of Ivory Coast: a cross-sectional study. BMJOpen. 2014;4(1):e003269. doi: 10.1136/bmjopen-2013-003269.
9. Solovyov SO. Mathematical modeling as a modern tool of projecting the efficacy ofrotavirus vaccines. Medical Informatics and Engineering. 2011;(2):59-63. doi: 10.11603/mie.1996-1960.2011.2.43.
10. Koloskova OK, editor. Dytjachi infekcijni hvoroby v moduljah: navchal'nyj posibnyk [Pediatric infectious diseases in modules: a tutorial]. Chernivtsi: Misto; 2013. 196p. (in Ukrainian).
11. Kramarev SO, Nadraga OB, Pypa LV, et al., authors; Kramarev SO, Nadraga OB, editors. Infekcijni hvoroby v ditej: pidruch-
nyk [Infectious diseases in children: a textbook]. Kyiv: VSV Medy-cyna; 2010. 392 p. (in Ukrainian).
12. Chow CM, Leung AK, Hon KL. Acute gastroenteritis: from guidelines to real life. Clin Exp Gastroenterol. 2010;3:97-112.
13. Ball JM, Mitchell DM, GibbonsTF,ParrRD. RotavirusNSP4: a multifunctional viral enterotoxin. Viral Immunol. 2005;18(1):27-40. doi: 10.1089/vim.2005.18.27.
14. Lorrot M, Benhamadouche-Casari H, Vasseur M. Mechanisms of net chloride secretion during rotavirus diarrhea in young rabbits: do intestinal villi secrete chloride? Cell Physiol Biochem. 2006;18(1-3):103-12. doi: 10.1159/000095174.
15. Tafazoli F, Zeng CQ, Estes MK, Magnusson KE, Svensson L. NSP4 enterotoxin of rotavirus induces paracellular leakage in polarized epithelial cells. J Virol. 2001;75(3):1540-6. doi: 10.1128/ JVI.75.3.1540-1546.2001.
16. Esona MD, Buteau J, Lucien MA, et al. Rotavirus group A genotypes detected through diarrheal disease surveillance in Haiti, 2012. Am J Trop MedHyg. 2015 Jul;93(1):54-6. doi: 10.4269/ajt-mh.14-0403.
17. Beau I, Cotte-Laffitte J, Geniteau-Legendre M, Estes MK, Servin AL. An NSP4-dependant mechanism by which rotavirus impairs lactase enzymatic activity in brush border of human enterocyte-like Caco-2 cells. Cell Microbiol. 2007 Sep;9(9):2254-66. doi: 10.1111/j.1462-5822.2007.00956.x.
18. Maly VP, Romantsov MG. Viral diarrhea. Infectious Diseases. 2013;(4):5-16. doi: 10.11603/1681-2727.2013.4.2220. (in Ukrainian).
19. Kramarev SO, Vygovskaia OV, Bol'shakova LA, Savina EV, Grinevich AI. Viral diarrhea in children: features of the clinical picture, diagnosis, modern approaches to therapy. Dytjachyj likar. 2014;(32-33):3-10. (inRussian).
20. Guarino A, Ashkenazi S, Gendrel D, et al. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition/European
Society for Pediatric Infectious Diseases evidence-based guidelines for the management of acute gastroenteritis in children in Europe: update 2014. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2014 Jul;59(1):132-52. doi: 10.1097/MPG.0000000000000375.
21. Cox E, Christenson JC. Rotavirus. Pediatr Rev. 2012 0ct;33(10):439-45; quiz 446-7. doi: 10.1542/pir.33-10-439.
22. Pypa LV, Len'ga VR, Piddubna OV. Rotavirus infection in children: clinical and diagnostic features. Laboratorna diagnostyka. 2008;(2):31-38. (in Ukrainian).
23. Dzjublyk IV, Obertyns'ka OV, Kostenko IG. Detection of rotavirus infection in children in the winter - .spring 2006-2007. Racional'na farmakoterapia. 2008;(3):l-4. (in Ukrainian).
24. Vasil'ev Bla, Vasil'eva RT, Lobzin IuV. Ostrye kishechnye zabolevaniia. Rotavirusy i rotavirusnaia infektsiia [Acute intestinal diseases. Rotaviruses and rotavirus infection]. SPb: Lan'; 2000. 272 p. (in Russian).
25. Chernyshova LI. New protection against rotavirus infection in young children. Pediatrija, akusherstvo taginekologija. 2001;(2):51-55. (in Ukrainian).
26. Shiihara T, WatanabeM, Honma A, et al. Rotavirus associated acute encephalitis/encephalopathy and concurrent cerebellitis: report of two cases. Brain Dev. 2007 Nov;29(10):670-3. doi: 10.1016/j. braindev. 2007.04.005.
27. DickeyM, JamisonL,MichaudL, CareM, BernsteinDI, Staat MA. Rotavirus meningoencephalitis in a previously healthy child and a review of the literature. Pediatr Infect Dis J. 2009 Apr;28(4):318-21. doi: 10.1097/INF.0b013e31818ddbe9.
28. Furuya Y, Katayama T, Miyahara K, Kobayashi A, Funabiki T. Detection of the rotavirus A genome from the cerebrospinal fluid of a gastroenteritis patient: a case report. Jpn J Infect Dis. 2007 May;60(2-3):148-9.
OTpuMaHO 10.01.2019 ■
Гарас М.Н., Марусик У.И.
Высшее государственное учебное заведение Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
Современные этиопатогенетические и клинические особенности ротавирусной инфекции у детей
Резюме. В статье показана ведущая этиологическая роль ротавирусной инфекции среди причин острого гастроэнтерита и секреторной диареи в детском возрасте, описан вклад ротавирусов в структуру нозокомиальных кишечных инфекций. В условиях умеренного климата возбудителю присущи зимняя сезонность и определенная возрастная зависимость (в наибольшей мере — в раннем возрасте). Характерной клинической особенностью ротавирусной инфекции является
комбинация проявлений со стороны респираторного и желудочно-кишечного тракта в виде катара верхних дыхательных путей и острого гастроэнтерита. В последние годы повышается роль ротавируса в развитии внекишечных церебральных симптомов (менингоэнцефалиты, судороги, миозит и полио-миелитоподобные заболевания).
Ключевые слова: ротавирусная инфекция; гастроэнтерит; диарея; дети
M.N. Garas, U.I. Marusyk
Higher State Educational Institution of Ukraine "Bukovinan State Medical University", Chernivtsi, Ukraine
Modern etiopathogenetic and clinical features of rotavirus infection in children
Abstract. The paper shows the leading etiological role of rotavirus infection among the causes of acute gastroenteritis and secretory diarrhea in childhood. It describes the contribution of rotavirus in the structure of nosocomial gastrointestinal infections. In a temperate climate, the pathogen is characterized by winter seasonality and a certain age dependence (mostly at an early age). The typical clinical features of rotavirus infection are a combination of respi-
ratory and gastrointestinal manifestations in the form of respiratory catarrh and acute gastroenteritis. In recent years, the role of rotavirus in the development of extraintestinal cerebral symptoms (meningoencephalitis, seizures, myositis, and poliomyelitis-like illnesses) has been proved.
Keywords: rotavirus infection; gastroenteritis; diarrhea; children
16 Aktual'naâ Infektologiâ, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online) Vol. 7, No. 1, 2019
