CC BY
140
На допомогу практикуючому лiкарю
To Help Practitioner
УДК 616-08:615.363
НЯНЬКОВСЬКИЙ С.Л.1, ЯЦУЛА М.С.1, НЯНЬКОВСЬКА О.С.2, ДАШО М.Б.3, ЯСЬКВ В.Б.4 1 Льв'тський нацональний медичний унверситет, кафедра neAiaTpii 2Льв'тський нацональний медичний унверситет, кафедра пе^атрп та неонатолопi ФПДО 3Льв'тський нацональний медичний унтерситет, кафедра дитячих¡нфекцйниххвороб 4Львтська комунальна мська дитяча клнчна лкарня, консультативна полМнка
ГОСТРА POTABiPYCHA AiAPEq У ДПЕЙ: КЛНкА, ДiАГHОСТИКА, Л^УВАННЯ
Резюме. У статт'1 розглянут'1 сучасн аспекти епщемюлогП, дагностики, клiнiки й лiкування гострих ро-тавiрусних дарей у дтей. Наведено основнi положення консенсусу ESPGHAN (2014) стосовно гострих дарей. Проведений анал'з ефективност застосування в комплекс лiкування гостроI ротав'русноI даре! 'нтерферонпродукуючого проб'ютичного препарату Субал>н. Показана його ефективнсть на пiдставi анал'зу лтератури й власнихданих.
Ключовi слова: ротав'рус, гостра Дарея, дти, проб'ютик, Субалн.
Дiарею (гострий гастроентерит) визначають як часТ (3 i бтьше рази на добу) рты випорожнення (рты насттьки, що набувають форми посуду, в який вони потрапляють), що спостертаються протягом 24 годин i бтьше (ВООЗ, 1988), супроводжуються надлишко-вою втратою води й електролтв. У дiтей раннього вшу дiареeю вважають об'ем випорожнень, що перевищуе 15 г/кг/добу. У вщ 3 роыв — коли об'ем випорожнень понад 200 г/добу [1].
У 2014 рощ бвропейське товариство дитячо! гастро-ентерологи, гепатологи та нутрицiологii (ESPGHAN) уточнило визначення гострого гастроентериту. Гострий гастроентерит визначаеться як розртження консис-тенци випорожнень та/або збтьшення частоти випорожнень до 3 i бiльше разiв на добу, з гарячкою або блюванням або без них. При цьому бтьш характерною вважаеться змша консистенци випорожнень, а не !х частоти, особливо це стосуеться дггей перших мiсяцiв життя. Гостра дiарея зазвичай тривае менше нiж 7 дшв i не бiльше шж 14 днiв [2].
Важливими факторами ризику розвитку гострих дiарей вважають бщшсть, погане водопостачання, не-задовтьш санiтарнi умови, низьку вагу при народжен-нi, ранне штучне вигодовування, невтповтне харчу-вання, дефiцит мшрону^енпв (особливо вiтамiну А та цинку) [3].
Ротавiрусна дiарея (гастроентерит) — гостре вiрус-не захворювання, яке характеризуеться симптомами даре!, загально! штоксикаци, ураженням шлунково-кишкового тракту, розвитком симптомiв токсикозу з ексикозом [4].
Джерелом ротавiрусноl iнфекцii е тльки людина (хворий або носiй вiрусу). Збудник виявляють у фека-лiях (в 1 г мiститься до 1010—1011 вiрусiв) iз перших днiв розвитку клiнiчних симптомiв i до 7-9-го дня, ртше —
упродовж 2—3 тижнiв. Бтьш тривало видiляють рота-вiруси дти з порушеннями iмунiтету, супутнiми захво-рюваннями, лактазною недостатнiстю.
Ротавiрусна шфекщя е найбiльш поширеною причиною гостро! дiареi' в немовлят i маленьких дiтей у всьому свт. За узагальненими даними, 95 % дггей до 5-рiчного вiку переносять ротавiрусний гастроентерит. Щороку в свт рееструеться понад 125 млн ви-падкiв цього захворювання серед дитячого населен-ня, близько 2—3 млн дггей до 5 роыв iз ротавiрусним гастроентеритом потребують госттатзацп. Близько 20 % смертей, що пов'язаш з дiареeю, асоцiйованi з ротавiрусною iнфекцieю. Не iснуe ютотно! рiзницi в поширеностi ротавiрусноi' шфекци мiж економiчно розвиненими крашами й такими, що розвиваються. Високий рiвень гшени в кра!ш теж ютотно не впливае на частоту ще! хвороби. У той же час у крашах iз висо-ким рiвнем охоплення щепленнями проти ротавiрусу переважна частка гострих вiрусних гастроентерипв пов'язана з норовiрусами — РНК-умюними вiрусами родини Caliciviridae. У США частка ротавiрусноl ш-фекци становить вiд 5 до 10 % випадыв гастроентериту в дггей перших 5 роыв, проте характеризуеться тяжким переб^ом (гарячка, блювота, депдратащя) i високим ризиком рiзноманiтних ускладнень. Порiв-няно з шшими причинами гастроентериту ротавiрус-на шфекщя частше асоцiюeться з тяжкими симптомами (наприклад, гарячка, блювання) [5].
Ротавiрусний гастроентерит обумовлюе близько 40 % вшх амбулаторних вiдвiдувань лшаря дiтьми з
© Няньковський С.Л., Яцула М.С., Няньковська О.С.,
Дашо М.Б., Ясьюв В.Б., 2015 © «Актуальна шфектологш», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
розладами випорожнень. А в дггей до 5-рiчного вку ця частка сягае 50 % ушх госпiталiзацiй з приводу даре!. Пiд час сезонних пiкiв захворювання цей по-казник зростае до 70 % i бiльше [6]. На ротавiрусну iнфекцiю припадае близько 25 % випадыв так звано! дiареl мандрiвникiв. Ротавiрусна iнфекцiя, особливо в дггей раннього вiку, може переб^ати безсимптомно, що створюе умови для поширення захворювання. Ро-тавiрусна iнфекцiя мае досить чiтку сезоннють, з пщ-йомом в осшнш перiод i подальшим збiльшенням у зимовий, що пов'язують зi здатнютю вiрусу виживати при низьких температурах.
За останнi роки роль ротавiрусноl iнфекцií в патологи у дггей ютотно збтьшилась. Ймовiрно, причиною цього е не ттьки збiльшення кiлькостi цих захворю-вань, але й покращання можливостей дiагностики — вiд визначення ротавiрусу у випорожненнях методом електронно! мшроскопи або ротавiрусного антигену й антиттл класу IgM та IgG методом iмуноферментного аналiзу, визначення РНК ротавiрусiв методом полiме-разно! ланцюгово! реакци [4].
В Укршш ротавiрусна шфекщя статистично почала рееструватись тiльки на початку 90-х роыв минулого сторiччя. Тодi показники захворюваностi в окремi роки коливались вiд 0,94 до 3,18 % на 100 тис. населення. Упродовж останшх роыв рееструються сезонш спалахи ротавiрусноí iнфекцií, особливо в твденних районах кра!ни [7].
За даними проф. О.1. Смiяна зi спiвавторами (2012), актуальнiсть вивчення ротавiрусноí' iнфекцií полягае в тому, що поряд зi значним поширенням захворювання вiдсутня настороженiсть лiкарiв, як обслуговують ди-тяче населення, щодо дано! патологи, а рання ктшчна дiагностика е досить складною. Часто можуть розви-ватися тяжкi ускладнення, якi вимагають госmталiза-ци дитини й можуть супроводжуватися формуванням вiрусоносiйства [8, 9]. Iнкубацiйний перiод ротавiрус-ного гастроентериту становить у середньому 1—2 дш. Захворювання розпочинаеться гостро. Розгорнута картина захворювання формуеться вже у першi 12—24 години й проявляеться фебрильною температурою протягом 2—4 дiб, iнтоксикацiею (слабкiсть, нездужан-ня, стомлювашсть, головний бiль, мiалгiя тощо), водя-нистими випорожненнями без патолопчних домiшок, блюванням. Захворювання може супроводжуватися катаральними симптомами. При цьому в певно! час-тини дiтей катаральш явища виникають ранiше дис-пептичного синдрому, а в бтьшосп дггей передують гiпертермií. Хворi, як правило, скаржаться на нежить, закладешсть носа, подразнення в горл^ сухий кашель, а при об'ективному обстеженш виявляють гшеремш та зернистiсть м'якого шднебшня, переднiх дужок, язичка, задньо! стшки глотки. Катаральнi ознаки не-тривалi та повнiстю зникають через 3—4 дш. Ознаки гастроентериту з'являються у хворих майже одночас-но з штоксикацшним синдромом i характеризуються бурчанням та неприемним вiдчуттям, болем у живота, зниженням апетиту, нудотою, повторним блюванням i частими рiдкими випорожненнями. Бть у животi
частiше мае дифузний характер, але може локалГзува-тися в ешгастральнш дiлянцi та часто супроводжуеть-ся бурчанням. Нудота та блювання, за даними рГзних авторiв, виявляються в 68—85 % дггей i залежать вiд тяжкосп захворювання. Дiарейний синдром харак-терний для всГх хворих iз першого дня захворювання. Випорожнення вiдносно рясш, водянистi, жовтуватого кольору й смердкш, без патологiчних домiшок. Майже в половиш випадкiв спостерiгаються шнисп випорожнення. Кратнiсть дефекацй' може бути рiзною — вiд 2—3 разiв до 10—15 i навпъ бiльше за добу. Позиви до дефекацй' мають iмперативний характер. Дiарейний синдром, як правило, нетривалий, i нормалiзацiя випорожнення вiдбуваеться не шзшше 5-6-го дня хво-роби, або тривае 7-10 дшв i, як правило, заынчуеться одужанням [8-10]. Крiм зазначених вище симптомiв, характерш екстрацеребральнi, такi як анорексiя та дра-тiвливiсть. Цi симптоми вГдзначаються в 90 % хворих дггей i виникають майже одночасно, що дозволило за-кордонним дослГдникам охарактеризувати ротавiрусну iнфекцiю як DFV-синдром (дГарея — гарячка — блювання) [8].
Сучасна лабораторна дiагностика базуеться на ви-користаннi рiзноманiтних дiагностичних методiв та тест-систем, методiв експрес-дГагностики i залежить вГд можливостей лаборатори та квалГфГкаци персоналу. На сьогодш все бГльш популярними стають експрес-методи дiагностики, яы дають можливють швидко поставити дiагноз, забезпечити Гзоляцш дитини й адекватне лГкування. Серед останнiх доволГ популярними е методи, що Грунтуються на реакци латекс-аглютинаци. На сьогодш е доволГ значний ви-бГр тест-систем для дГагностики ротавГрусно'1 шфекцп на основГ реакци латекс-аглютинаци. У той же час ак-туальними залишаються Гмуноферментш методи дГа-гностики, якГ е високочутливими та специфГчними, метод електрофорезу вГрусних РНК у полГакриламГд-ному гелГ або агарозi, метод виявлення вГрус-специ-ФГчних РНК шляхом пбридизаци (дот-гГбридизацГя), полГмеразна ланцюгова реакцГя, реакцГя непрямо'1 гем-аглютинаци та реакцГя гальмування непрямо'1 гема-глютинацГ1, метод електронно'1 мкроскопи та Гмунно'1 електронно'1 мкроскопи [12].
У сво'1й дГяльносп ми успГшно використовували CITO TEST ROTA, який е швидким однокроковим ГмунохроматографГчним методом для якГсного виявлення антигешв ротавГрусГв у зразках фекалш. ПГд час тестування зразок вступае в реакцш Гз забарвленим кон'югатом (антиротавГрусш моноклональнГ антить ла — червош мГкросфери), який був заздалегГдь нанесений та висушений на мембранГ тесту. ПотГм сумш мГгруе вздовж мембрани пГд дГею капГлярно'1 сили. У випадку позитивного результату специфГчш антить ла, присутш на мембранГ, захоплюють забарвлений кон'югат. Сумш продовжуе просуватися вздовж мембрани до Гмобшзованих антитГл, розмщених на конт-рольнГй дГлянцГ тесту, i лш1я зеленого кольору завжди мае з'являтися. НаявнГсть цГе'1 зелено'1 лГнГ1 служить пГдтвердженням достатньо'1 ылькосп використаного
Таблиця 1. Шкала клiнiчноl дегДратаци (кльксть бал'в вД 0 до 8) за ЕБРОНЛЫ
Характеристика 0 балiв 1 бал 2 бали
Загальний вигляд Нормальний Спрага, дитина неспоюйна або летар-пчна, але збуджуеться, коли дотор-каешся Сонливiсть, слабкють, кома-тозний стан
Очi Нормальнi Злегка запалi Сильно запалi
Слизовi оболонки, язик Вологi Липкi Сухi
Сльози е Зменшення кшькосп слiз Сльози вiдсутнi
— немае зневоднення; вД 1 до 4 — пом'рне зневоднення; вД 5
Примтка: кльксть набраних бал'в 0 до 8 — значне зневоднення.
зразка, заповнення капiлярiв мембрани, а також як внутршнш контроль якоста для реагентав. При позитивному результата на тестовш смужщ з'являеться червона лшя. 1нтенсившсть червоно! лши на тестовiй далянщ смужки буде залежати вiд концентраци анти-генiв, присутнiх у зразку. Результат тесту оцшюеться через 10 хвилин вiд нанесення вiдповiдного матерiалу. Згiдно з iнструкцiею виробника, тест мае чутливють > 99 % та специфiчнiсть 98 %.
Що стосуеться питання госпiталiзацií, то, зпдно з останнiми рекомендацiями ESPGHAN (2014), дти з гострим гастроентеритом повинш бути госпiталiзованi у випадку:
— шоку;
— значного зневоднення (> 9 % вщ маси тала);
— невролопчних порушень (млявiсть, судоми, шше);
— вираженого блювання або блювання з жовчю;
— вiдмови вiд перорально! регiдратацií або немож-ливостi И проведення;
— при шдозрi на мрурпчний стан;
— за вщсутноста умов для безпечного спостережен-ня й л^вання вдома [2].
З практично! точки зору л^вання ротавiрусно1 дiа-ре!, як i гостро! дiаре! шшо! етiологií, мае складатися з декiлькох етапiв. На першому етапi треба вирiшити питання з харчуванням, яке мае бути дещо модифтэ-ване. Якщо дитина знаходилась на грудному вигодову-ваннi, доцтьно його продовжити, але зменшити обсяг 1—2 годувань на 30—40 %, вщповщно скорочуючи три-валiсть прикладання до грудей. Ураховуючи, що в бть-шостi дiтей раннього вку на тлi ротавiрусно! iнфекцií рееструються клiнiко-лабораторнi ознаки вторинно! лактазно! недостатноста вже вiд перших днiв хвороби, яы зберiгаються в термiни понад п'ять даб, доцiльним е призначення ферменту лактази на 5 дшв, пiд час кожного годування [13]. У разi штучного годування слiд продовжити годувати, зменшивши обсяг 1—2 годувань на 30—40 %, перевiвши дитину на 5—7 дiб на низьколак-тознi/безлактознi молочнi сушшь Старшi дiти мають споживати легы нежирнi овочевi страви, 3-денний ке-фiр, низьколактознi молочнi сумiшi. Додатково можна призначити тертi яблука, морквяний суп по 10—20 мл на прийом (100—200 мл на добу), яи е природним дже-релом калш та пектитв.
Наступним кроком мае бути проведення репдра-тацшно! терапи. Для цього бажано визначити стутнь
зневоднення, виходячи з величини гостро! втрати маси тiла (МТ). Для цього можна користуватися такими схемами. У дггей до року: 1-й стутнь депдрата-ци — зменшення маси тiла до 5 % в1д початково!; 2-й стутнь — зменшення МТ до 6—10 % вщ початково!; 3-й стутнь — зменшення МТ до 11—15 % вщ початково!; гiповолемiчний шок — зменшення МТ понад 15 %. У дггей, старших 1 року: 1-й стутнь депдратаци — зменшення МТ до 3 % вщ початково!; 2-й стутнь — зменшення МТ до 6 % вщ початково!; 3-й стутнь — зменшення МТ до 9 % вщ початково!. Втрата понад 12 % — гшоволем1чний шок. Найкращими кштчними ознаками зневоднення, за остантми рекомендатями, е збтьшений час наповнення капiлярiв, порушення тургору шыри й патолопчний тип дихання.
Остант рекомендаци ESPGHAN (2014) пропону-ють наступну шкалу дегiдратацií (табл. 1).
Для репдратаци дитини доцiльно використовувати стандартизоват розчини, такi як репдрон, регiдрон оптим, оралiт, цитроглюкосолан, гастроли; бiогая ОРС. Дитинi треба забезпечити фiзiологiчнi потреби в рiдинi в межах 800—1000 мл/добу. Додатково дитит до 2 роив треба дати випити 50—100 мл рщини шсля кожного ви-порожнення. Дiтям втэм понад 2 роки — 100—200 мл рщини пiсля кожного випорожнення. Якщо в дитини було блювання, треба зробити перерву на 10 хв, потам давати рщину по 1 чайнш ложт кожш 2—3 хвилини, далi по 2—3 столовi ложки кожнi 15 хвилин. Крiм того, можна давати трохи тдсолеш овочевi вiдвари чи ри-совий вщвар, пiдсолений курячий бульйон, немщний чай без цукру (краще зелений), вщвар iз сухофруктiв, додаючи 3 грами солi на лiтр рщини.
Якщо в дитини бiльш виражена депдрататя, вона перебувае в стацiонарi й звичайна пероральна регiдра-тащя ускладнена, доцiльним е застосування ентераль-но! регiдратацií з використанням назогастрального зонду. Така ентеральна регiдратацiя е бтьш фiзiологiч-ною, нiж внутршньовенний шлях введення рiдини, i мае менше побiчних ефектiв. Рекомендований об'ем рщини 40—50 мл/кг протягом 3—6 годин (швидкий тип репдратаци) або протягом 24 годин. При тяжкому зне-водненш застосовують внутрiшньовенний шлях уве-дення рiдини. Показаннями до в/в введення рщини е гiповолемiчний шок, порушення свiдомостi, тяжкий ацидоз, вщсутшсть ефекту вiд ентерально! репдратаци, нестримне блювання, значне здуття живота, кишкова непрохщтсть.
Якщо в дитини, особливо раннього в1ку, тривае блювання, зг1дно з рекомендац1ями ESPGHAN, до-ц1льно призначити ондансетрон у в1кових дозах. Ре-комендуеться одноразове введення в доз1 0,1 мг/кг (максимально 4 мг) внутршньом'язово або внутрш-ньовенно пов1льно. Лоперам1д на сьогодш не рекомен-дований для використання при гострш д1аре! в дггей.
Наступним кроком л1кування гострих д1арей е за-стосування сорбент1в. Наш власний досвщ говорить про достатню кл1н1чну ефективн1сть використання ви-сокодисперсного дюксиду кремн1ю: атоксилу, полюор-бу, силарду, який мае виражен1 сорбцшш властивост1, виявляе дез1нтоксикац1йну д1ю. Препарат практично не всмоктуеться 1з шлунково-кишкового тракту. ESPGHAN рекомендуе використовувати з шею метою д1осмектит.
З метою зменшення втрат р1дини комггет рекомен-дуе використовувати антисекреторний препарат раце-кадотрил. Для д1тей препарат випускаеться в гранулах для пероральног суспензи.
Наступний крок сучасного лшування гострого гастроентериту в дггей — призначення цинку. Дгтям до 6 мю. цинк призначаеться в доз1 10 мг/день, д1тям вшом понад 6 м1с. — 20 мг/день упродовж 10—14 даб. Призначення препарату скорочуе тривал1сть д1арег й запоб1гае розвитку ускладнень.
Наступним важливим кроком л1кування гострог ро-тав1русног д1арег е призначення пробютиив, якг сприя-ють зменшенню тривалост1 д1арег.
На думку проф. С.О. Крамарева (2012), основним напрямком лшування ротав1русног шфекцгг' е репдра-тац1йна терашя, проте використання деяких допом1ж-них метод1в л1кування дозволяе полегшити прояви та зменшити тривалють симптом1в хвороби [14]. Результата багатьох дослщжень свщчать про позитивний вплив пробютичних препарат1в на переб1г гострих та персистуючих д1арей [15—17]. Ефект застосування про-б1отик1в залежить в1д штаму, дози препарату. Кращий ефект спостер1гаеться при л1куванн1 в1русних д1арей i при призначеннi пробiотикiв з першого дня захворювання.
Бтьшють дослщнитв зазначають, що пробiотики скорочують тривалють дiарег та зменшують час стацю-нарного лiкування.
За даними авторiв, тривалiсть дiарег зменшуеться, порiвняно з монотерашею iз застосуванням репдра-тацп, на 0,8—79,2 години (у середньому 24 години) [14, 16].
У свогй практищ ми маемо вже значний досвщ використання при ротавiрусних дiареях у дiтей впчизня-ного пробiотичного препарату Субалiн, який належить до класу самоелiмiнуючих антагонютав. Одна доза препарату мютить не менше 1 • 109 живих лiофiлiзованих мiкробних клiтин Bacillus subtilis. Бактери роду Bacillus дуже поширенi в природi, i зокрема в тих об'ектах, з якими людина контактуе найбтьш тiсно, — харчових продуктах, вод^ повiтрi тощо.
Завдяки плазмiдi, що кодуе синтез секреторного штерферону, Bacillus subtilis здатш виробляти альфа-
2-iнтерферон, iдентичний лейкоцитарному людсько-му iнтерферону, завдяки чому препарат мае чггку про-тивГрусну даю. Крiм того, цей штам бактерiй продукуе понад 80 антибiотикоподiбних речовин та ферменти, якi руйнують патогеннi мiкpооpганiзми, закислюють середовище, створюючи неcпpиятливi умови для жит-тедiяльноcтi патогенних мiкpооpганiзмiв.
Сyбалiн добре вГдомий клiнiциcтам, у медичнiй наyковiй лiтеpатypi е чиcленнi публшашг щодо його ефективносп при гоcтpiй дГарег в дггей. Так, голов-ний дитячий шфекщонют проф. С.О. Крамарев 3i cпiвавтоpами (2014) у свогй робот зазначае, що був проведений лггературний пошук Гз вивчення кшшч-них особливостей вГрусних дГарей у дГтей залежно вГд збудника. Встановлено, що серед пащенпв Гз гострою кишковою ГнфекцГею (ГК1) ротавГрусна ГнфекцГя була в 25,9 % хворих. Проведений лггературний пошук показав ефективнють використання пробютиыв, що мютять рГзноманГтнГ штами, для лГкування ГК1. Це проявилося в скороченш ГнтоксикацГйного синдрому, дГарег, гарячки на 2—3 днГ. Авторами було показано, що у сучасних умовах використання як складника етюпатогенетичног терашг пробютика Субалш, який мГстить культуру Bacillus subtilis, для лГкування вГрусних дГарей у дГтей е перспективним [18]. Профе-сор О.К. Колоскова зГ сшвавторами (2014) зазначае, що альфа-2-штерферон, який синтезуеться Bacillus subtilis у процеш презентаций антигену ThO-лГмфо-цитам, шдукуе експресГю специфГчного рецептора IL-12, що стимулюе рецептор IL-18 на Т-лГмфоцитах, що, у свою чергу, так само синтезуеться В. subtilis при 1ФН-Р, а це е необхГдним для розвитку ТИЫмунног вщповщ та активацй' макрофагГв. Завдяки противГру-снГй ефективностГ, зумовленГй здатнГстю синтезувати штерферон, пробГотик Субалш виявився ефективним при рГзномаштних вГрусних захворюваннях та гострих кишкових ГнфекцГях у дГтей. Щодо лГкування вГрусних кишкових шфекцш у дГтей, цГкавим е саме здат-нГсть СубалГну до посиленого синтезу позакштинного альфа-2-штерферону людини при збереженнГ висо-ког антагонютичног активностГ щодо патогенних та умовно-патогенних збудниыв. З огляду на патогенез захворювання, комплексну даю та практичний досвГд застосування препарату при зазначенш вище пато-логй' Субалш може розглядатись як важлива частина комплексного лГкування пащенпв Гз дГареями вГру-сног природи [19].
У роботГ 1.Б ПсахГс та Т.6. Маковськог (2014) було зазначено, що Субалш демонструе високу антагош-стичну активнють до представниив патогенног i умов-но-патогенног флори, а щодо ряду збудниив бГльш виражену дГю, шж антибактерГальнГ та протигрибковГ препарати [20].
У публшашг Н.Г. ШпГкули та К.М. Легези (2013) на основГ аналГзу лГтератури зроблений висновок, що Субалш з усшхом використовуеться при лшуванш хворих на гострГ кишковГ Гнфекцй' рГзномаштног етГологй'. За даними цих авторГв, противГрусний та Гмуномоду-люючий ефекти СубалГну дають змогу використовува-
ти його як для посилення етютропного впливу при багатьох вiрусних iнфекцiях, так i в pa3i виникнення потреби долГковування таких хворих i для запобГган-ня рецидивам вiрусних iнфекцiй у дггей. На сьогодш жива антагошстично активна культура Bacillus subtilis, що входить до складу Субалшу, цГлком задовольняе уш вимоги, що висуваються до сучасних пробютиыв, а ан-тивiрусна активнiсть препарату, зумовлена його здат-шстю до синтезу альфа-2-штерферону, дозволяе реко-мендувати його для комплексного лГкування не тГльки кишковГ iнфекцi'i, але й багатьох шших захворювань вГрусноГ етюлоги [21].
У робот проф. А.1. БобровицькоГ зГ сшвавторами (2014) зроблений висновок, що питома вага ротавГру-сноГ шфекци в структурГ ГК1 щороку збшьшуеться. При лшуванш гострих кишкових шфекцш з токсикозом та ексикозом у дггей раннього вшу в амбула-торних умовах можна використовувати пероральну репдратацш. Своечасна та правильно оргашзована пероральна репдраташя при гострих кишкових ш-фекцГях з ексикозом 1-го ступеня дозволяе попере-дити несприятливий перебГг хвороби. Однак поряд Гз репдратацшною терашею при гострих кишкових ш-фекцГях у дгтей раннього вшу важливе значення мае специфГчна терапГя. Застосування препарату Суба-лш сприяе скороченню клшГчних проявГв ротавГру-сноГ шфекци [22].
Наш власний досвгд використання Субалшу показав його добру переносимють i в1дсутшсть побГчноГ дГГ в поеднанш з високою клГнГчною ефективнГстю при гострих ротавГрусних дГареях, що проявлялось у бГльш швидкгй редукци дГарейного синдрому, меншГй три-валостГ температурноГ реакци, бГльш швидкому вГд-новленш нормального самопочуття дитини. У своГй практицГ ми використовували СубалГн для дГтей до 12 рокГв у дозГ по 1 фл. 2 рази на добу впродовж 10 дшв. Вмют флакону розчиняють кип'яченою охолодженою водою (з розрахунку 1—2 чайш ложки води на 1 дозу препарату) упродовж 1—2 хвилин до утворення гомо-генноГ суспензи. Отриману суспензГю потрГбно запи-ти невеликою кшьыстю води за 30—40 хвилин перед Гжею. У дГтей шсля 12 рокГв доцГльно використовувати СубалГн форте по 1 капсуш 2 рази на добу впродовж 10 дшв.
Висновки
1. ГострГ ротавГрусш дГареГ е актуальною проблемою сучасноГ педГатрГГ. Для своечасноГ дГагностики ротавГрусноГ шфекци, ii вчасного лГкування й локаль заци доцГльно використовувати швиди дГагностичнГ експрес-тести для визначення антигену збудника у ви-порожненнях.
2. ЛГкування гостроГ ротавГрусноГ дГареГ вимагае адекватноГ пероральноГ репдратаци.
3. Застосування пробютичного препарату СубалГн, який мае здатшсть до синтезу альфа-2-штерферону та понад 80 антибГотикоподГбних речовин, дозволяе по-легшити перебГг хвороби та скоротити штенсившсть та тривалють гостроГ дГареГ в дГтей.
Список лператури
1. World Gastroenterology Organisation practice guideline: Acute diarrhea. — 2008. — 29р.
2. Guarino A., Ashkenazi S., Gendrel D, Vecchio A., Shamir R., Szajewska H. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition/European Society for Pediatric Infectious Diseases Evidence-Based Guidelines for the Management of Acute Gastroenteritis in Children in Europe: Update 2014// JPGN. — 2014. — Vol. 59 (1). — P. 132-152.
3. Pediatric Nutrition in Practice/Ed. by B. Koletzko. — Basel: Karger, 2008. — 305р.
4. Михайлова Е.В., Шульдяков А.А., Кошкин А.П., Левин Д.Ю. Ротавирусная инфекция у детей. — Саратов: ЧСМУ, 2006. — 80 с.
5. Крамарев С.А., Закордонец Л.В. Ротавирусная инфекция: эпидемиология и профилактика // Здоровье ребенка. — 2011. — № 1 (28). — С. 53-56.
6. David I. Bernstein. Rotavirus Overview // The Pediatric Infectious Disease Journal. — 2009. — Vol. 28 (3). — Р. 50-53.
7. Соловйов С.О., Трохименко О.П., Обертинська О.В., Жолнер Л.Г. Адаптащя до умов культивування in vitro ро-тавiрусiв людини g1- та g2-генотимв, видыених на територи Украгни // Науковi вiстi НТУУ «КП1». — 2010. — № 3. — С. 33-37.
8. Смiян О.1., Бинда Т.П., Смiян К.О. Сучасний погляд на клшчну картину гострих кишкових шфекцш у дтей// Вкник СумДУ. Серiя 142 «Медицина». — 2012. — № 2. — С. 142-152.
9. Одинец Т.Н., Каримов И.З. Современные представления о ротавирусной инфекции // Сучаст нфекци. — 2008. — № 3. — С. 77-83.
10. Малый В.П., Волобуева О.В. Вирусные диареи//Международный медицинский журнал. — 2006. — Т. 12, № 4. — С. 69-75.
11. Пипа Л.В., Леньга В.Р., Шддубна О.В. Ротавiрусна н-фекця у дтей: особливостi клЫки i дiагностики//Лаб. дiаг-ностика. — 2008. — № 2. — С. 31-38.
12. Дзюблик 1.В., Трохименко О.П., Ковалюк О.В. Принци-пи та методи лабораторног дiагностики ротавiрусноi нфек-ци // Украгнський хiмiотерапевтичний журнал. — 2003. — № 1 (16). — С. 54-60.
13. Усачова О.В., Тарасенко Н.В. Мкце лактазног недо-статностi в патогенезi ротавiрусноi тфекци та можливостi ii корекци // Запорожский медицинский журнал. — 2014. — № 4 (85). — С. 45-49.
14. Крамарев С.О., Евтушенко В.В., Мощич О.П., Евтушенко О.М., Маевська Е.А., Бабак В.В. Ефективтстьрiзних схем терапи ротавiрусного гастроентериту у дтей// Современная педиатрия. — 2012. — № 2 (42). — С. 1-5.
15. Goldin B.R., Gorbach S.L. Clinical Indications for Probiotics: An Overview // Clinical Infectious Diseases. — 2008. — Vol. 46. — P. 96-100.
16. Allen S.J., Martinez, E.G., Gregorio G.V., Dans L.F. Probiotics for treating acute infectious diarrhoea // Cochrane Database of Systematic Reviews. — 2010. — Issue 11.
17. Fedorak R.N., Madsen K.L. Probiotics and Prebiotics in Gastrointestinal Disorders // Curr. Opin. Gastroenterol. — 2004. — Vol. 20 (2). — P. 146-155.
18. Крамарев С.О., Виговська О.В., Палатна Л.О., Евтушенко В.В., Марков А.1., Евтушенко О.М., Дзюба О.Л. Вiруснi
diapeïу дтей: клтчт прояви, шноваци в лжувант // Здоровье ребенка. - 2014. - № 7 (58). - С. 21-29.
19. Колоскова О.К., Быоус Т.М., Гарас М.Н. Патогене-тичне обТрунтування оnтимiзацiï лкування вiрусних дiарей у дтей за допомогою спороутворювальних бацил, здатних до самоелiмiнацiï // Актуальна шфектологы. — 2014. — № 3 (4). - С. 185-188.
20. Псахис И.Б., Маковская Т.Е. Современные возможности и перспективы использования пробиотиков группы самоэлиминирующихся антагонистов в терапии инфекцион-
ных заболеваний // Здоровье ребенка. — 2014. — № 4 (55). — С. 91-95.
21. Шткула Н.Г., Легеза К.М. Корекця дисбюзу у минуло-му i сьогодш. Терапевтичт можливостi сучасних бацилярних препаратiв// 1нфекцшт хвороби. — 2013. — № 3. — С. 93-99.
22. Бобровицкая А.И, Беломеря Т.А., Данилюк А.Н, Думче-ва Т.Ю., Ткаченко И.М., Захарова Л.А., Заяц В.Ю. Актуальные вопросы острых кишечных инфекций в последние годы // Актуальна шфектологы. — 2014. — № 1 (2). — С. 21-27.
Отримано 15.09.15 Ш
Няньковский СЛ.1, Яцула М.С.1, Няньковская Е.С.2, Дашо М.Б.3, Яськив В.Б.4
1 Львовский национальный медицинский университет, кафедра педиатрии
2Львовский национальный медицинский университет, кафедра педиатрии и неонатологии ФПДО 3Львовский национальный медицинский университет, кафедра детских инфекционных болезней 4Львовская коммунальная городская детская клиническая больница, консультативная поликлиника
ОСТРАЯ РОТАВИРУСНАЯ ДИАРЕЯ У ДЕТЕЙ: КЛИНИКА, ДИАГНОСТИКА, ЛЕЧЕНИЕ
Резюме. В статье рассмотрены современные аспекты эпидемиологии, диагностики, клиники и лечения острых ротави-русных диарей у детей. Представлены основные положения консенсуса ESPGHAN (2014) в отношении острых диарей. Проведен анализ эффективности применения в комплексе лечения острой ротавирусной диареи интерферонпродуциру-ющего пробиотического препарата Субалин. Показана его эффективность на основании анализа литературы и собственных данных.
Ключевые слова: ротавирус, острая диарея, дети, пробиотик, Субалин.
Niankovskyi S.L.1, Yatsula M.S.1, Niankovska Ye.S.2, Dasha M.B.3, Yaskiv V.B.4
1 Lviv National Medical University, Department of Pediatrics
2 Lviv National Medical University, Department of Pediatrics and Neonatology of FPGE
3 Lviv National Medical University, Department of Child Infectious Diseases
4 Lviv Municipal City Child Clinical Hospital, Consultative Policlinic, Ukraine
ACUTE ROTAVIRUS-INDUCED DIARRHEA IN CHILDREN: CLINICAL PICTURE, DIAGNOSIS, TREATMENT
Summary. The paper considers the current aspects of epidemiology, diagnosis, clinical picture and treatment of acute rotavirus-induced diarrhea in children. There are presented the basic thesis of ESPGHAN consensus (2014) about acute diarrheas. There was analyzed the effectiveness of probiotic Subalin producing interferon for the treatment of acute rotavirus-induced diarrhea. It was demonstrated its effectiveness according to the literature review and own data.
Key words: rotavirus, acute diarrhea, children, probiotic, Subalin.
