CC BY
73
®
ребенка
На допомогу пед1атру / To Help the Pediatrician
I» vJ
i
УДК 616.34-008.314.4-053.2-085 НЯНЬКОВСЬКА O.C.
Льв/вський нацюнальний медичний унверситет ¡мен/ Данила Галицького
CYHACHi П1ДХОДИ ДО Л^УВАННЯ Д|АРЕЙ У ДПЕЙ
Резюме. У cmammi рoзглянуmi сучаст nidxodu до лжування гострих дiарей з урахуванням рекомендацш ESPGHAN (2014), що передбачають використання пероральноi регiдратацiйнoi терапп, цинку в dosi 10мг/день у дтей до 6мс., у дтей старше 6мс. — 20мг/день протягом 10—14di6, пробютишв, анти-секреторних та протиблювотних препаратiв, сoрбентiв та антибштишв. Ключовi слова: гостра дiарея, дти, регiдратацiйна тератя, цинк, Цинкт.
Незважаючи на досягнення сучасно! медици-ни, гостра дiарея залишаеться одною з головних причин дитячо! смертность Основною причиною смерт в д^ей до 5 роюв при гострш дiареi було зневоднення. Починаючи з 1978 року ситуащя ютотно змшилася, коли Всесвггня оргашзащя охорони здоров'я (ВООЗ) та Дитячий фонд Орга-шзацп Об'еднаних Нацш (ЮН1СЕФ) почали ре-комендувати використовувати як основний метод боротьби iз зневодненням розчин пероральних регiдратацiйних солей (ПРС). Шсля цього важли-вого кроку кшьюсть смертей дiтей вжом до 5 рокiв зменшилась майже втричi — з 4,5 млн випадюв на рiк до 1,8 млн на рж. Проте, незважаючи на таке суттеве зменшення летальности гостра дiарея залишаеться одною з головних причин смерт дггей, особливо в кра!нах, що розвиваються. Частота дiарей у бврош доволi висока: так, дiти до 3 ро-кiв мають вiд 0,5 до 2 епiзодiв дiареI на рж, що зу-мовлюе актуальшсть дано! патологи не тiльки для кра!н, що розвиваються, але й для европейських кра!н [1]. У 2006 роцi ВООЗ та ЮН1СЕФ видали настанови з ведення гостро! дiареI, у якi увiйшли таю двi важливi рекомендацп: застосування ново! формули ПРС, що мютила знижену концентращю глюкози та солей, а також застосування цинку разом з регiдратацiйною тератею протягом 10—14 днiв [2].
Звичайно, ус процеси в органiзмi здорово! лю-дини е збалансованими. Особливо це стосуеться травно! системи, де абсорбцiя й секрецiя рiдини та електролтв у шлунково-кишковому трактi — це добре збалансований, динамiчний процес, i саме при його порушеннi виникае дiарея [3]. 1нфекцп шлунково-кишкового тракту можуть стати причиною осмотично!, секреторно! або дiареI внаслiдок
запалення [4]. Гостра дiарея в дггей найчастiше викликаеться iнфекцiями, що вимагае проведен-ня вщповщно! дiагносгики для !х виключення. Пагогеннi бактерп чи вiруси можуть пошкоджу-ваги слизову оболонку шлунково-кишкового тракту по-рiзному, наприклад, причиною дiареI при холерi е вплив екзотоксину, що активуе аде-ншатциклазну систему енгероцигiв, призводить до накопичення ци^чних нуклеогидiв, унасль док чого вщбуваеться гiперсекрецiя ентероцитами солей i води в просвiг кишок. У рядi випадкiв ш-фекцшна дiарея може набувати хронiчного пере-бiгу, особливо це характерно для Cytomegalovirus, Cryptosporidium чи Giardia [3].
Ддарея (гострий гастроентерит), за визначен-ням ВООЗ, — це част (3 i бiльше рази) рвдю випо-рожнення (рiдкi насгiльки, що набувають форми посуду, у який вони потрапляють), якi спостерь гаються протягом 24 годин i бшьше, що супрово-джуеться надлишковою втратою води й електроль гiв. У дгтей раннього вiку дiареею вважають об'ем випорожнень, що перевищуе 15 г/кг/добу, у вод 3 роюв — понад 200 г/добу [5].
У 2014 рощ бвропейське товариство дитячо! гастроентерологп, гепатологп та нутрищологп (ESPGHAN) уточнило визначення гострого га-строентериту. Гострий гастроентерит визнача-еться як розрщження консистенцп випорожнень та/або збшьшення частоти випорожнень до 3 i бiльше разiв на добу, з лихоманкою або блюван-ням або без них. При цьому бшьш характерною вважаеться змша консистенцп випорожнень, а не
© Няньковська О.С., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
1х частоти, особливо це стосуеться дiтей перших мюящв життя. Гостра дiарея зазвичай тривае мен-ше нiж 14 дшв, персистуюча — вiд 14 до 30 дшв [6].
У кра!нах, що розвиваються, дiарея асощюеть-ся зi стiйкими кишковими iнфекцiями, що часто призводить до летального результату. У розвине-них крашах дiарея мае бгльш сприятливий перебiг i рiзноманiтнi причини виникнення [4, 7].
Бгльша смертнiсть вiд дiареI в крашах, що розвиваються, ймовiрно, пов'язана з такими важли-вими факторами ризику, як бщшсть, погане водо-постачання, незадовiльнi санiтарнi умови, низька вага при народженш, ранне штучне вигодовуван-ня, невiдповiдне харчування, дефщит мжронутрь ентiв (особливо вггамшу А та цинку) [8].
Але чи достатньо забезпечеш дiти европей-ських кра!н та Укра!ни необхвдними мжрону-трiентами й вiтамiнами? У 2013 рощ в Укра'1ш за участю ДУ «1ПАГ НАМН Украши», Львiвського нацiонального медичного унiверситету iм. Данила Галицького та Харювського нацiонального медичного унiверситету було проведено дослвдження з визначення особливостей харчування д^ей вiд 9 мюящв до 3 рокiв життя. Метою дослщження була оцiнка харчового статусу д^ей раннього вiку, ви-явлення основних дефщипв споживання макро- i мiкронутрiентiв, порушень харчово! поведiнки в д^ей раннього вiку. У дослщження було залучено 350 дiтей з центральних, схщних i захiдних областей Украши. Зпдно з отриманими дослщниками даними, дефiцит добового споживання мжрону-трiентiв у дiтей раннього вжу зустрiчався зi зна-чною частотою. Так, 91 % дiтей споживали не-достатню добову кiлькiсть цинку, 68 % — залiза, 61 % — кальщю, 49 % — йоду i 37 % — фосфору (рис. 1).
Значний вщсоток обстежених дггей споживав вiтамiнiв менше ввд мжмально! добово! потреби. Так, 99 % дггей мали недостатне споживання з до-бовим харчовим ращоном вiтамiну А, 97 % — вь тамiну Б, 89 % — вггамшу В6, 71 % — вггамшу В12, 70 % — вггамшу Е, 61 % — вггамшу В1, 29 % — вь тамшу С, 14 % — вггамшу В2, 13 % — фолiевоI кис-
Рисунок 1. Частота добового дефциту споживання м1кронутр1ент1в дтьми раннього в'1ку за даними епщем 'юлопчного дослдження в Укра/н1 (%)
лоти (рис. 2) [9]. Слад зазначити, що вс дгти були з достатньо забезпечених родин.
Такий високий рiвень дефщиту споживання цинку дгтьми раннього вжу в Укра'1ш вимагае особливо! уваги до ще'1 проблеми при призначенш те-рапп дгтям з дiарейним синдромом.
Всесвiтня гастроентеролопчна органiзацiя (ВГО) у 2008 рощ виокремила таю важливi причини дiареI (рис. 3).
З огляду на те, що дiарея вважаеться небезпеч-ним захворюванням, яке часто потребуе штенсив-но! терапп, у 2014 рощ були чгтко визначеш пока-зання для госттаизаци дггей з такою патологiею.
Показання до госштал1зацц дiтей з гострим га-строентеритом (ESPGHAN, 2014):
— шок;
— значне зневоднення (> 9 % ввд маси тгла);
— невролопчш порушення (млявiсть, судоми, шше);
— виражене блювання або блювання з жовчю;
— вiдмова ввд перорально! репдратацп або не-можливють 11 проведення;
Рисунок 2. Частота добового дефциту споживання вiтамiнiв дтьми раннього в'1ку за даними епщем 'юлопчного досл1дження в Укра)'н'1 (%)
Бактерп
Вфуси
Vibrio cholera 01 Vibrio cholera 0139 Vibrio parahaemolyticus Escherichia coli Plesiomonas Aeromonas Bacteroides fragilis Campilobacter jejuni Campilobacter coli Campilobacter upsaliensis nontyphoidal
Salmonellae Clostridium difficile Yersinia enterocolitica Yersinia
pseudotuberculosis Shigella species
Rotavirus Norovirus (Calicivirus) Adenovirus (serot. 40/41)
Astrovirus
Cytomegalovirus
Coronaviuruses
Паразити
Найпростш
Microsporida Encephalitozoon bieneusi Enterorocytozoon intestinales Giardia intestinales Cryptosporidium hominis Entamoeba histolytica Isospora belli Cyclospora cayetanenesis Dientamoeba fragilis Biascystis hominis
Гельмшти
Strongyloides stercoralis
Angiostrongylus
costaricensis
Schistosoma
mansoni
Schistosoma japonicum Capillaria philippinensis
Рисунок 3. Найбльш поширен1 етюлопчш фактори д1аре/ [10]
— при n^o3pi на необхiднiсть xipypri4Horo втручання;
— при вщсутносп умов для безпечного спосте-реження й лiкyвання вдома [6].
Лжування гостро! дiареI залежить вiд ступеня зневоднення та етюлопчного фактора. У клiнiцi доволi часто застосовують такi скринiнговi прин-ципи диференщально! дiагностики (табл. 1).
Таблиця 1. Переважаюча кл¡н1чна симптоматика при вiрусних та бактерiальних д'ареях [11]
Бактерiальна дiарея BipycHa дiарея
— Висока температура, > 40 °C — Кров у випорожненнях — Бть у живот — Ураження центрально! нервово''' системи — Блювання — Рестраторш сим-птоми
Важливим елементом лжування дiареI е дь eтотерапiя. Якщо дитина раннього вГку перебу-вае на грудному вигодовуванш, доцiльно його продовжити, але зменшити об'ем 1—2 годувань на 30—40 %, вiдповiдно зменшуючи тривалiсть прикладання дитини до грудей. Враховуючи, що в бiльшостi дггей раннього вiкy на фонi ротавь русно! або iнших вiрyсних шфекцш рееструються клiнiко-лабораторнi ознаки вторинно! лактазно! недостатностi, вже з перших дшв захворювання доцiльним е призначення ферменту лактази на 5 дшв, тд час кожного годування [12].
У разi штучного вигодовування слад продовжити годувати високоадаптованими суммами, зменшивши об'ем 1—2 годувань на 30—40 %, при тяжкш дiареI дощльно перевести дитину на 5—7 дiб на низьколактознi/безлактознi молочнi сyмiшi [6]. Старшi дiти мають споживати легю нежирнi овочевi страви, 3-денний кефiр, низьколактоз-нi/безлактознi молочнi сyмiшi. Додатково мож-на призначити тертi яблука, морквяний суп по 10—20 мл на прийом (100—200 мл на добу), що е природним джерелом калш та пектишв. Заборо-няються консервованi фрyктовi соки, солодкi га-зованi напо! через !х гшеросмоляршсть, що може обумовити посилення дiареI [10].
Наступний важливий крок у л^ванш дiареI — регiдратацiйна терапiя. При дiареI вiдбyваеться по-силена втрата води та електролтв (натрш, хлориду, калiю i бжарбонату). Зневоднення настае тодi,
коли щ втрати адекватно не корегуються й виникае вщповщний дефiцит води й електролтв [2, 13].
Репдратацшна тератя на сьогоднi вважаеться першочерговою й найбшьш важливою ланкою ль кування гостро! дiареI в дiтей. Цю рекомендацiю пiдтримyють yсi мiжнароднi настанови та про-токоли. При цьому з метою зменшення частоти побiчних реакцiй рекомендуеться уникати парен-теральних iнфyзiй у вих випадках, коли можливе проведення перорально! репдратацп [11, 13]. За даними бшьшосп клiнiчних рекомендацiй, репдратацшна терапiя у 85—95 % випадюв може здiйснюватися перорально i лише в 5—15 % — вну-трiшньовенно.
Пероральна регiдратацiйна тератя (ПРТ) — це введення рщини через рот для профшактики чи корекцп зневоднення, що настае внаслвдок дiареI. ПРТ е стандартним i ефективним методом ведення пацiентiв з гострим гастроентеритом в уих крашах. Пероральнi регiдратацiйнi розчини (ПРР) за сво!м складом спецiально розробленi для ПРТ. Бшьш ефективними вважають низкоосмо-лярнi ПРР зi зниженим умютом натрiю та глюкози (245 мОсм/л), оскшьки вони менше викликають блювання, зменшують кiлькiсть i частоту випо-рожнень, зменшують необхiднiсть у внутршньо-веннiй регiдратацiйнiй терапп порiвняно iз стан-дартними ПРР (311 мОсм/л) [2, 10].
1снують рiзноманiтнi методи ощнки ступеня тяжкостi депдратацп в дггей. Довгий час педiа-три користувалися ваговим методом. За шкалою Denis (дгш до 1 року) 1-й стутнь зневоднення — зменшення маси тша (МТ) до 5 % вiд вихвдно!, 2-й стyпiнь — зменшення МТ до 6—10 % вед ви-хщноц 3-й стутнь — зменшення МТ до 11—15 % вщ вихщно!, втрата понад 15 % — гiповолемiчний шок. У д^ей старше року використовували шкалу Winters, де 1-й стутнь зневоднення — зменшення МТ до 3 % ввд вихвдно!, 2-й стутнь — зменшення МТ до 6 % вед вихщно!, 3-й стутнь — зменшення МТ до 9 % вщ вихщно! i втрата понад 12 % — гiповолемiчний шок.
За останшми рекомендацiями ESPGHAN (2014) провщними клГшчними ознаками зневоднення е збшьшений час наповнення капiлярiв, порушення тургору шири й патолопчний тип ди-хання. Для вiзyалiзащI ознак депдратацп була за-пропонована шкала, подана в табл. 2 [6].
Таблиця 2. Шкала клiHi4Hoi оц1нки ступеня депдратацп' (юльюсть бал'в вд 0 до 8), ESPGHAN (2014)
Симптоми 0 бaлiв 1 бал 2 бали
Загальний вигляд Нормальний Спрага, неспокшна або летарпчна дитина, але збуджуеться при фiзичному дотику Сонливють, слабкiсть, коматозний стан
04i Нормальш Злегка запалi Сильно запалi
Слизовi оболонки, язик Волоп Липш OYXi
Сльози е Зменшення кiлькостi слiз Сльози вiдсутнi
Примтка: юльюсть набраних бал'в 0 — немае зневоднення; юльюсть бал'в вд 1 до 4 — пом1рне зневоднення; юльюсть балв вд 5 до 8 — значне зневоднення.
При клiнiчнiй ощнщ ступеня дегщратацп до-цiльно звернути увагу на швидюсть розправлення шюрно! складки на животi. Якщо складка роз-правляеться вiдразу — ознак дегщратацп немае; якщо розправляеться повшьно, але менше н1ж за 2 секунди, це свщчить про помiрне зневоднення; коли шкiрна складка розправляеться дуже повшьно, понад 2 секунди, це свщчить про тяжке зневоднення [10].
Для репдратацп дитини доцшьно використо-вувати стандартизован розчини, таю як репдрон, репдрон оптим, оралiт, гастролiт та шшь Дитинi треба забезпечити фiзiологiчнi потреби в рщиш в межах 800—1000 мл/добу. Додатково для профь лактики зневоднення дитиш до 2 роюв треба да-вати випити 50—100 мл рщини пiсля кожного ви-порожнення. Дiтям старше 2 роюв — 100—200 мл рщини тсля кожного випорожнення.
Якщо в дитини було блювання, дощльно зро-бити перерву на 10 хвилин, поим давати рщину по 1 чайнш ложцi кожнi 2—3 хвилини, далi по 2—3 столовi ложки кожш 15 хвилин. Крiм того, можна давати трохи тдсолеш овочевi вщвари чи рисовий вiдвар, пiдсолений курячий бульйон, немщний чай без цукру (краще зелений), вiдвар iз сухоф-руктiв, додаючи 3 г солi на лiтр рiдини.
Якщо в дитини бшьш виражена дегiдратацiя, вона знаходиться в стацiонарi й звичайна перо-ральна регiдратацiя утруднена, дощльним е засто-сування ентерально! репдратацп з використанням назогастрального зонду. Така ентеральна регщра-тащя е бшьш фiзiологiчною, нiж внутршньовен-ний шлях введення рщини, i мае менше побiчних ефектiв. Рекомендований об'ем рщини40—50 мл/кг протягом 3—6 годин (швидкий тип регщратацп) або протягом 24 годин. При тяжкому зневодненш застосовують внутршньовенний шлях введення рщини. Показаннями для в/в введення рщини е гiповолемiчний шок, порушення свщомосл, тяжкий ацидоз, вщсутшсть ефекту вщ ентерально! регщратацп, блювання, що не кутруеться, значне здуття живота, кишкова непрохщшсть.
Важливим моментом лжування дiареI е при-значення цинку. Позитивний вплив цинку при дiарейному синдромi пов'язаний з тим, що вш здатний регулювати процеси утворення цАМФ i цГМФ, яю активують протешюназу С, i за раху-нок цього впливати на проникшсть слизово! обо-лонки шлунково-кишкового тракту. При дефщит цинку процеси фосфорилювання протешюнази призводять до дефосфорилювання легких ланцю-гiв мiозину, що, у свою чергу, веде до скорочення в розмiрах ентероциту й пщвищення парацелю-лярно! проникностi. Також цинк шпбуе цАМФ-iндуковану хлоридзалежну екскрецiю рiдини шляхом пригнiчення калiевих канальцiв, тому при його дефщит пiдвищуеться секрецiя хлори-дiв i води в просвiт кишок. У перюд загострення запального процесу в слизовш оболонцi кишок пiдвищуеться потреба в цинку (вщбуваеться мобь
лiзацiя мiкроелемента з кровi), чим забезпечуеть-ся репарацiя й iнтенсивне оновлення кишкового ештелш. Цiкавим е також те, що при застосуванш цинку при дiареI пiдвищуеться рiвень ферменпв щiточковоI кайми ентероцитiв [14].
Некоригований дефщит цинку е прогностич-но несприятливим фактором, оскiльки пригнiчуе функщю iмунноI системи й збiльшуе ризик бшь-шо! тривалостi дiареI [10].
Згщно з сучасними рекомендацiями д^ям до 6 мiс. цинк призначаеться в дозi 10 мг/день, дгтям старше 6 мiс. — 20 мг/день протягом 10—14 дiб. Призначення препарату скорочуе тривалють дiа-ре! й запобiгае розвитку ускладнень, вш рекомендований ВООЗ, Всесвiтньою гастроентеролопч-ною органiзацiею та ББРОИЛМ [2, 6, 10].
Ефектившсть використання цинку при дiареях доводять численнi рандомiзованi клiнiчнi дослi-дження (РКД). Так, за даними таких дослщжень, застосування цинку знижуе смертнiсть вiд дiареI на 23 % у дггей до 5 рокiв. Крiм того, застосування цинку мае й профшактичний ефект — знижуе вь рогщшсть розвитку дiареI в найближчi 2—3 мюящ [14, 15].
На даний час опублжовано декiлька метаана-лiзiв щодо призначення цинку при дiареях. Так, в одному з них зiбрано 18 РКД, якi виконувались у кра!нах, що розвиваються, яю мають, подiбно до Укра!ни, загальний дефщит цинку. У цей метаана-лiз увiйшло 11 180 учасниюв. Призначення цинку в дозi 15—40 мг/день залежно вщ вiку вiрогiдно знижувало тривалiсть дiарей i ризик продовження дiареI > 7 дшв [16]. У наступному метааналiзi було показано, що призначення цинку зменшуе трива-лють гостро! дiареI на 19,7 %, тривалють персисту-ючо! дiареI — на 15-30 % (19 РКД, п = 8957) [17].
Проведеш клiнiчнi дослiдження показали, що короткий курс додаткового призначення цинку (10-20 мг/день упродовж 10-14 дшв) зменшуе ризик повторно! дiареI протягом наступних 2-3 мюящв. Проаналiзувавши ряд клжчних дослi-джень, ВООЗ зробила висновок, що призначення цинку зменшуе об'ем випорожнень при дiареях на 30 %, знижуе як тяжюсть, так i тривалiсть за-хворювання. Грунтуючись на цих дослiдженнях, ВООЗ рекомендувала уам дiтям з дiареею призна-чати препарати цинку в дозi 10-20 мг/день протягом 10-14 дшв [2, 11, 18].
Прикладом такого препарату цинку на ринку Украши е Цинют, який мютить цинку сульфат у дозi 44 мг, що вщповщае 10 мг цинку. Саме така доза й може використовуватися для лжування дiа-ре! в дiтей.
Важливим моментом лiкування дiареI е антибi-отикотерапiя. За останне десятирiччя значно змь нились погляди щодо призначення антибютиюв при дiареl. ВООЗ i ББРОЫЛМ не рекомендують рутинно проводити антибютикотерашю при го-стрих кишкових шфекщях, i перелiк показань для призначення антибютиюв при лжуванш дiареI на
даний час е значно скороченим. Доцiльнiсть про-ведення системно! антибактерiальноi терапп по-вшстю залежить вiд етюлогп дiapei. При бгльшосп кишкових iнфeкцiй не вимагаеться проведення спeцифiчноi антибютикотерапп. У той же час у дитини з групи ризику, при тяжкому перебпу хво-роби, при холepi, дiapei мaндpiвникiв призначен-ня антибютикотерапп може бути обГрунтованим.
У дiтeй антибютикотерашя призначаеться в таких випадках:
1) тяжю форми iнвaзiйноi дiapei;
2) кров у випорожненнях;
3) шигельоз у дiтeй вiком до 6 мгсящв;
4) холера з тяжким ступенем депдратацп;
5) iмунодeфiцитнi стани;
6) Clostridium (Л/тПв-асоцтоват псевдомемб-paнознi колiти [6, 11, 13].
Лжування дiapei важко уявити без застосу-вання пpобiотикiв. Пpобiотики — це спещаль-но отpимaнi ж™ мiкpооpгaнiзми (у першу чергу Lactobacillus GG), що продемонстрували ефектив-шсть при зaстосувaннi в людини. Контрольоваш клiнiчнi iнтepвeнцiйнi дослiджeння та мeтaaнaлiзи пiдтвepджують користь використання спeцифiч-них пробютичних штaмiв i пpодуктiв у лжуван-нi та пpофiлaктицi дiapeй, особливо при ротавь pуснiй шфекцп в новонароджених. Проте всi !х ефекти залежать вiд штаму, що застосовуеться, i вимагають пiдтвepджeння ефективност кожного конкретного штаму в клжчних дослiджeннях. Екстpaполяцiя peзультaтiв нав^ь подiбних штaмiв неможлива, i е повщомлення про абсолютно piзнi ефекти застосування близьких штaмiв пробюти-юв [10].
ESPGHAN рекомендуе призначення пробю-тикiв як допомiжноi терапп при л^ванш дiтeй з гострими гастроентеритами, але наголошуе, що на сьогодш тiльки два пpобiотичних штами показали достатнш piвeнь eфeктивностi та безпе-ки — це Lactobacillus rhamnosus GG i Saccharomyces boulardii, яю призначаються в середньому на 5—7 дшв. Lactobacillus Reuteri DSM 17938, Lactobacillus acidophilus також включен в число штaмiв про-бютиюв, рекомендованих при дiapeях, але з бгльш слабким ступенем докaзовостi [6]. Зазначено, що пробютики мають кращий ефект, якщо призначаються з першого дня захворювання [19].
Протиблювотш препарати, тaкi як ондансе-трон, у вжових дозах доцiльно призначити, якщо в дитини тривае блювання, особливо це стосуеться раннього вжу. Щкавим е той факт, що ESPGHAN не рекомендуе використання шших протиблю-вотних пpeпapaтiв, таких, наприклад, як метакло-пpaмiд [6].
Протидiaрейнi/aнтисекреторнi препарати. На сьогодш лоперамвд не рекомендують для використання при гострш дiapei в дiтeй.
У той же час з метою зменшення втрат рщини рекомендуеться використовувати антисекретор-ний препарат рацекадотрил у дозi 1,5 мг/кг на
прийом 3 рази на добу. Для дгтей препарат ви-пускаеться в гранулах для перорально! суспензп [6, 11].
1з сорбентiв ESPGHAN рекомендуе викорис-товувати з метою дезштоксикацп дiосмектит [6]. У той же час активоване вугглля, що часто викорис-товуеться в клжчнш практицi в дiтей при дiареях, не рекомендоване ВГО. Каолiн-пектин також не рекомендують застосовувати при дiареях [11].
Висновки
Дiарея в дггей — це поширена проблема, з якою зустрiчаеться практично кожна дитина, саме тому питання вчасно! дiагностики й адекватно! терапп надзвичайно важливi в практицi педiатрiв, имей-них лк^в, гастроентерологiв та iнфекцiонiстiв. При пiдборi терапевтично! тактики необхiдно врахувати велику кгльюсть рiзноманiтних факто-рiв, таких як епiдемiологiчне оточення дитини, соцiально-побутовi умови, дефiцитнi стани в дитини, тяжюсть клiнiчного стану, особливо це сто-суеться депдратацп, необхщшсть в госпiталiзацi! тощо. Особливу увагу привертае необхщшсть проведення перорально! репдратацп й призначення препарапв цинку, що зменшують об'ем випорож-нень, тривалiсть дiаре! та ризик !! повторного ви-никнення.
Список л1тератури
1. Гострий гастроентериту дтей/Н.Ткаченко// Дитячий лжар. — № 5-6. — С. 45-55.
2. Реализация новых рекомендаций по клиническому ведению диареи / ВОЗ. — 2006. — 41 с. — http://www.who.int/maternal_ childadolescent/documents/9241594217/ru/
3. Whyte L.A., Jenkins H.R. Pathophysiology of diarrhoea// Pe-diatr. Child Health. — 2012. — 10. — 443-447.
4. Pezzella V., De Martino L., Passariello A., Cosenza L., Ter-rin G, Berni Canani R. Investigation of chronic diarrhoea in infancy //Early Hum. Dev. — 2013. — 89. — 893-897.
5. World Gastroenterology Organisation practice guideline: Acute diarrhea. — 2008. — 29р.
6. Guarino A., Ashkenazi S., Gendrel D., Vecchio A., Shamir R., Szajewska H. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition/European Society for Pediatric Infectious Di-seases Evidence-Based Guidelines for the Management of Acute Gastroenteritis in Children in Europe: Update 2014 // JPGN. — 2014. — Vol. 59 (1). — Р. 132-152.
7. Yvan Vandenplas, Thomas Ludwig, Hania Szajewska. Gut Health in Early Life: Implications and Management of Gastrointestinal Disorders. — Wiley, 2015. — 114 р.
8. Pediatric Nutrition in Practice / Ed. by B. Koletzko. — Basel: Karger, 2008. — 305р.
9. Харчовi дефщити у дтей перших 3ротв життя за дани-ми мультицентрового дослiдження в Украгт / С.Л. Няньковсь-кий, О.Г. Шадрш, В.А. Клименко [та ш.]// Здоровье ребенка. —
2013. — № 5. — С. 89-97.
10. Острая диарея. Практические рекомендации Всемирной гастроэнтерологической организации (ВГО), 2008. — http:// www.omge.org/globalguidelines/guide01/guideline1.htm 3
11. Guarino A., Albano F, Ashkenazi S. et al.; Expert Working Group. The ESPGHAN/ESPID evidenced-based guidelines for the management of acute gastroenteritis in children in Europe// J. Pediatr Gastroenterol Nutr. — 2008. — 46 (Suppl. 2). — S. 81-122.
12. Усачова О.В. Мкце лактазног недостатностi в патоге-незг ротавiрусног iнфекцü та можливостi гг корекци / О.В. Усачова, Н.В. Тарасенко // Запорожский медицинский журнал. —
2014. — № 4 (85). — С. 45-49.
13. ВОЗ. Лечение диареи. Учебное пособие. — Женева, 2006. — 57с.
14. К вопросу о роли цинка в клинической педиатрии / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов, Е.Ф. Черний [та in.]// Ди-тячий лжар. — 2012. — № 5. — С. 37-39.
15. Walker C.L., Black R.E. Zinc for the treatment ofdiarrhoae: effect on diarrhoea morbidity, mortality and incidence of future episodes //Int. J. Epidemiol. — 2010. — 39(1). — S. 163-169.
16. Patro B., Golicki D., Szajewska H. Meta-analysis: zinc supplementation for acute gastroenteritis in children //Aliment. Pharmacol. Ther. — 2008. — 28. — 713-23.
17. Patel A., Mamtani M, Dibley M.J., Badhoniya N., Kulkar-ni H. Therapeutic value of zinc supplementation in acute and persistent diarrhea: a systematic review // PLoS One. — 2010. — 5. — e10386.
18. WHO/UNICEF Joint Statement: Clinical Management of Acute Diarrhoea. — New York, NY, and Geneva, Switzerland: The United Nations Children's Fund/WHO, 2004.
19. Probiotics in Pediatric Medicine/Ed. by S. Michail, P. Sherman //Humana Press. — 2009. — 352p.
OTpuMaHO 20.11.15 ■
Няньковская E.C.
Львовская национальная медицинская академия имени Данила Галицкого
СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ЛЕЧЕНИЮ ДИАРЕИ У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье рассмотрены современные подходы к лечению острых диарей с учетом рекомендаций ESPGHAN (2014), что предусматривает использование пероральной регидратационной терапии, цинка в дозе 10 мг/день у детей до 6 мес., у детей старше 6 мес. — 20 мг/день в течение 10—14 дней, пробиотиков, антисекреторных и противорвотных препаратов, сорбентов и антибиотиков.
Ключевые слова: острая диарея, дети, регидратационная терапия, цинк, Цинкит.
Niankovska O.S.
Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, Lviv, Ukraine
CURRENT APPROACHES TO THE TREATMENT OF DIARRHEA IN CHILDREN
Summary. This article considers the current approaches to the treatment of acute diarrhea, taking into account the ESPGHAN guidelines (2014), which involves the use of oral rehydration therapy, zinc at a dose of 10 mg/day in children under 6 months, in children older than 6 months — 20 mg/day for 10—14 days, probiotics, antisecretory and antiemetic drugs, adsorbents and antibiotics.
Key words: acute diarrhea, children, rehydration therapy, zinc, Zinkit.
