CC BY
31
K^fvlребёнка
¡нфекцп в д1тей / Infections in Children
УДК 616.31-002-053:616-092 НЕЗГОАА 1.1., НАУМЕНКО О.М, БУК Я, КНЯЗЕВА В.1. Внницький нацюнальний медичний унверситет ¡м. М.1. Пирогова
СУЧАСН походи до д1агностики ротав1русноТ
■ ■■■ ■ V
1НФЕКЦИ У Д1ТЕИ
Резюме. У cmammi наведетрезультати обстеження 86дтей is дiaгнoзoмpomaeipycmi тфекцп. Дослi-джено та nроаналisовано структуру pomaeipycmi тфекцп. Встановлено, що у 62,5% обстежених дтей pomaeipycma тфекщя перебкае в асоцшованш фopмi. Серед acoцiaнmiв вipycнoi природи найчастше зу-cmpiчaюmьcя норо- та acmpoвipycи, що становлять 2,3 та 3,5 % вiдпoвiднo. Як бaкmеpiaльнi агенти най-бльш часторееструють: S.aureus (37,3 %), Citr.freundi (21,6 %), Pr.vulgaris (14,2 %), Clostridium difficille зycmpiчaеmьcя у 19,6% хворих наpomaвipycнy шфекщю. Ключовi слова:pomaвipycнa тфекщя, мтст-тфекщя, дти.
Вступ
Гострi кишковi шфекцп (ГК1) е важливою проблемою охорони здоров'я, незважаючи на досягнул устхи в удосконаленш дiагностики та лжувально! тактики [1].
В останш роки вщзначаеться чггка тенденц1я до змши етюлопчно! значимост патогешв, якi спри-чинюють ГК1 у дiтей. Не викликае сумшву той факт, що у свт провщна роль серед них тепер належить вiрусам, якi обумовлюють 50—80 % ГК1 у дiтей [1, 2].
Вiруснi дiареl — це група iнфекцiйних захворю-вань, на яку хворготь переважно дiти раннього вжу. ДiареI викликають тропнi до ештелш шлунково-кишкового тракту вiруси, клiнiчний перебiг за типом ентериту та гастроентериту.
Припущення про роль вiрусiв в етюлогп дiарей-них захворювань були висловленi ще в 30-тi роки минулого столитя. Тодi були описанi епiдемiчнi спалахи дiарейних захворювань, при яких ретельне лабораторне дослщження виключало роль бактерш, найпростiших, вщомих на той час збудниюв ГК1. У подальшому, починаючи з 50-70-х рокiв, iз роз-витком та вдосконаленням методiв вiрусолоriчноI дiагностики, з'явились поодинокi публжацп, що пщтверджували вiрусну природу дiарейних захворювань. Проте складнють видiлення чисто! куль-тури вiрусу, дорога вартють дослiджень вели до по-шуку та впровадження нових методiв лабораторно! дiагностики вiрусних дiарей [9].
Починаючи з 1972 року були вщкрип основш вiдомi натепер вiруси, яю е збудниками гострих кишкових шфекцш — рота-, норо-, астро-, сапо-,
аденовiруси, доведена 1х роль у виникненш ГК1, розробленi високочутливi та специфiчнi методи дiа-гностики [4].
Актуальнють проблеми вiрусних ГК1 обумовле-на 1х поширенiстю, високою захворюванютю та зна-чними соцiально-економiчними витратами.
На сьогодш вiруси викликають 60—90 % верифь кованих кишкових шфекцш у дггей раннього вiку [1, 4, 7]. Основними етюлопчними агентами ГК1 у дiтей е ротавiруси [13].
Ротавiрусна iнфекцiя (РВ1) е найбшьш пошире-ною причиною тяжко! депдратуючо! дiареI [15, 17]. У кра'шах, що розвиваються, ротавiруси викликають бшьше н1ж 850 000 випадюв смертей щорiчно [15— 17]. В усьому свт ротавiруси становлять понад 25 % асоцшованих iз дiареею смертей i 6 % уск випадкiв смертi у дiтей, молодших за 5 рокiв [8]. Вивчення ротавiрусноI iнфекцГl в Украш розпочалось у 90-х роках, на той час рiвень захворюваносп становив 0,94 на 100 тис. населення. З часом, завдяки появi сучасних методiв дiагностики, частота виявлення збудника зросла i на сьогоднi РВ1 становлять вщ 35 до 75 % уах випадкiв гострих кишкових шфекцш [1, 3, 8]. Таке зростання показниюв захворюваностi зу-мовлене насамперед появою доступних методiв дiа-гностики. Однак вггчизняш дослiдники зазначають, що реальна захворюванють на ротавiруснi гастроен-терити значно перевищуе цi показники внаслщок
© Незгода I.I., Науменко О.М., Бук Я., Князева В.1., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
обмежень використання cy4acHoï вiрyсолоriчноï дiагностики. OKpiM цього, слiд визнати, що при проведеннi щентифжацИ етюлопчного чинника змiшаних вiрyсно-бактерiальних iнфекцiй зазвичай обмежуються визначенням лише бактерiального збудника [1, 8].
Сучасною особливiстю перебяу ротавiрyсноï ш-фекцИ у дггей е поеднання ïï з шшими iнфекцiями за типом коiнфекцïï та супершфекцИ. Частiше в ль тературних джерелах е повщомлення про асощацИ «вГрус + вГрус», «вГрус + бактергя», «вГрус + вiрyс + бактергя» та iншi. Перебiг таких ГК1 мае своï осо-бливосп й потребуе диференцiйованого пiдходy до дiагностики та лiкyвання [8, 10, 11].
За даними А. Т. Подколзина, кошфекцгя та су-перiнфекцiя ротавiрyсy з iншими вiрyсами виявля-ються у 81 % обстежених дггей. Сyперiнфiкyванню сприяе неадекватнiсть i недосконалють Гмунолопч-них механiзмiв, з одного боку, та стшюсть вiрyсy в зовшшньому середовищi — з шшого [11].
Так, F. Bon i ствавт., якi вивчали епщемюло-пю вiрyсних iнфекцiй у 414 дггей, госпiталiзованих з приводу дГарй, у 16,7 % випадюв встановили змь шану етiологiю ГК1, в структур! я^ 94 % становили вГрусно-вГрусш асоцiацïï. При цьому статистично значимих розбiжностей у кшшчшй картинi змша-них та моновГрусних iнфекцiй цими авторами вияв-лено не було [14].
Зпдно з даними О.А. Коннова, питома вага ко-шфекцш, зумовлених поеднанням ротавГрусу з ш-шими збудниками (переважно вiрyсноï природи), зростае. Так, у 2010 рощ ротавГрусш мжст-шфекцИ виявлялись у 18,8 % випадюв, а в 2011 рощ вони становили 26,6 % [8, 9].
Отже, проблема вГрусних дГарей, i особливо ро-тавiрyсноï iнфекцïï (як моно-, так i асощйованих форм), е актуальною.
Метою нашого дослщження було вивчення ролГ асощанпв у структур! ротавiрyсноï iнфекцïï в дГтей за допомогою сучасних методГв дГагностики.
MaTepiaA i методи досодження
Дослщження проводилось на базГ Обласноï кль нiчноï дитячоï iнфекцiйноï лжарш м. Вшнищ на кафедрГ дитячих шфекцшних хвороб Вшницького нащонального медичного ушверситету Гм. М.1. Пи-рогова. З грудня 2012 року по березень 2013 року тд спостереженням перебувало 123 хворГ Гз дГагнозом ГК1 вжом вгд 3 мюящв до 5 роив.
За допомогою ГмунохроматографГчного С1ТО-тесту («Фармаско») ротавГрусну шфекщю було дГа-гностовано у 86 дггей (69,9 %), яю увшшли до досль джyваноï групи.
У дослщженш брали участь 45 хлопчиюв та 41 да-вчинка, що становило 52,4 та 47,6 % вщповщно.
Вжовий розподГл хворих наведений на рис. 1.
Як видно з дГаграми (рис. 1), найбГльшу юльюсть (30 дггей — 34,9 %) становили хворГ вжом вгд 1 до 2 роив, найменшою була частка дгтей вжом до 1 року — 9 хворих, що становило 10,5 %.
КритерГем включения в дослщження був пози-тивний С1ТО-тест на poTaBipyc, в основу якого по-кладений iмyнохроматографiчний аналiз.
Уам дiтям проводився комплекс загальнола-бораторних дослгджень. Для встановлення етюлопчного чинника використовували бактерiологiчне дослгдження випорожнень на наявнiсть Salmonella, Shigella, E.coli та умовно-патогенно! мiкрофлори (Klebsiella spp., Proteus spp., Enterobacter, Citrobacter spp.), крiм того, всi хворi з метою виключення холе-ри були обстежеш за ф-30.
З одного i того ж зразка випорожнень за допомогою iмyноферментного аналiзy проводили шди-кацiю рота-, норо-, астро-, аденовiрyсiв, Clostridium difficille tox A/B та Clostridium difficille GDH за допомогою тест-систем фiрми R-Biopharm (НГмеччина). Всi дослiджения проводились у перший день надхо-дження хворих до стацiонарy.
Iмyнохроматографiчний аналiз (С1ТО-тест) як метод дiагностики зручний та простий у викорис-танш для практично! медицини, але для проведення наукових дослiджень обов'язковим е пiдтверджения етiологiчного чинника iз застосуванням бiльш точ-них методiв дiагностики, таких як Гмунофермент-ний аналiз та полiмеразна ланцюгова реакцiя.
За допомогою iмyнcферментноl тест-системи RI-DASCREEN (R-Biopharm, Нiмеччина), що Грунтуеться на принцип саидвiч-мегодy, було пщверджено ротавь русну шфекцда в уск 86 хворих, тобто у 100 % випадкш.
З огляду на те, що кожен зразок випорожнень одночасно тестувався на наявнють у ньому антиге-нiв рота-, норо-, астро-, аденовiрyсiв та Clostridium difficille, стало можливим вивчення питомо! ваги асощанив у стрyктyрi ротавГрусно! шфекцп в дггей, а через те, що роботи такого плану в Украш не проводились, це дослщження набуло науково! новизни.
Результати дослщження та ix обговорення
У процесi наукового дослiджения встановлено, що ротавiрyсна моноiнфекцiя мала мiсце у 32 хворих (37,5 %), у 62,5 % випадюв вона перебрала у ви-глядГ асоцiйованих форм.
За асощанив були вГруси та бактерГ!. Серед таких зyстрiчались норо- та астровГруси. Так, норовГрус був виявлений у 2 дггей — 2,3 % (рис. 2).
На перший погляд, це невеликий вщсоток, але вс вщомГ дослГдження щодо епщемюлогГ! норовь
34,9
22,3
18,6
13,7
10,5 —
0-1 1-2 2-3 3-4 4-5 Роки
Рисунок 1. В1ковий розподл хворих на ротав1русну ¡нфекц1ю
%
русно! iнфекцГi стосуються етюлопчно! структури ГК1 в цшому, а в нашому випадку вивчалась ix роль як асощанпв при ротавiруснiй шфекцп. Якщо го-ворити про ешдемюлопю норовiрусiв у цiлому, то при обстеженш 232 пацieнтiв i3 ГК1 A.C. Vittucci 3i ствавт. [18] встановили, що питома вага норов1рус-но! iнфекцГi у дггей становить 4,6 %, хоча росшсью дослiдники, зокрема С.О. Боднев та О.О. Дорошина [2], вказують на набагато вищi показники пошире-носп дано! iнфекцГi: обстеживши 997 дггей вiком вiд 1 мiсяця до 14 роюв, вони встановили, що норовь русна iнфекцiя зустрiчаeться у 16,8 % хворих на ГК1.
1ншим асоцiантом при ротавiруснiй шфекцп! мо-жуть бути астровiруси. За нашими даними, астровь руси щентифжоваш в 3 дiтей, що становило 3,5 % (рис. 2). За даними A. Vittucci, D. Valentini, як само-стшна iнфекцiя в структурi ГК1 астровiрусна дiа-рея становить 7,5 % випадюв [18]. Дослщивши 1007 зразкiв випорожнень д1гей переважно раннього вiку, А.Ю. Тикунов iдентифiкував астровiруси у 81 пробi (8,2 %), причому зазначив, що у майже 30 % випадюв ця iнфекцiя перебiгала в асощацп з рота-вiрусом [12].
У жодно! обстежено! нами дитини у зразках випорожнень не було виявлено аденовiрусiв, хоча, за даними Г.О. Козино! [6], аденовiрус мае мюце у структурi ротавiрусноi мжст-шфекцп у близько 36 % випадюв. Такi розбiжностi в отриманих результатах наштовхують на роздуми про причину дано! проблеми. Зважаючи на те, що в нашому досль дженш брали участь дати раннього вiку (вiд 3 мю. до 5 рокiв), можна припустити, що дана iнфекцiя мае бшьшу поширенiсть серед дiтей старшого в1ку. Так, дослiдження з вивчення ролi аденовiрусноi шфекцп! при ГК1, що проводились у бврош, передбачали об-стеження дiтей вiком до 16 роюв [18]. 1нша причина таких розбiжностей, на наш погляд, у дiагностичниx тест-системах, що заснованi на щентифжацп рiзниx сероварiв аденовiрусiв.
При проведенш бактерiологiчниx дослiджень з'ясувалось, що у 32 (37,1 %) хворих iз кишечника
iнфекцiю залежно вд моно- та асоц1йованих форм
видшялись, кр1м ротавiрусу, i умовно-патогеннi бактерп, тобто мала мiсце мiкст-iнфекцiя у виглядi комбшацп <дарус + бактерiя».
Серед умовно-патогенних бактерiй (УПБ) пере-важали S.aureus (37,3 %), Citrobacterfreundi (21,6 %), Proteus vulgaris (14,2 %), Enterobacter cloacae (11,8 %), Citrobacter intermedius (11,8 %), рщше зусщча-лись Enterobacter aerogenes (7,9 %), Citrobacter divers (5,5 %), ЕПЕ 018(5,9 %) та шш1
Т.А. Кирсановш при обстеженш 52 дгтей iз ро-тавiрусною шфекщею вдалось встановити, що у 43 хворих (82,7 %) спостертався переб^ у виглядi мжст-шфекцп, при цьому у 32 дггей (74,4 %) вiн був обумов-лений поеднанням з УПБ (K.pneumoniae, P.mirabilis и P.vulguris); а у 10 хворих (25,6 %) — iз патогенною мь крофлорою (Salmonella, Shigella, E.coli) [5].
Дослщження, проведет Х.Ш. Меxтiевим у Рес-публiцi Азербайджан, показали, що згщно з результатами мiкробiологiчниx та вiрусологiчниx до-слiджень фекалiй дгтей iз ГК1, з 235 проб фекалш антиген ротавiрусу був виявлений у 56 (23,8 %), iз них у 85,7 % випадюв в асощацп з представника-ми умовно-патогенно! мжрофлори. Найчастiше зустрiчались S.aureus (54,2 %), гриби роду Candida (41,6 %) та Proteus (33,3 %). Крiм того, Ю.Б. Белан та Н.А. Полянська, проаналiзувавши 1444 юторп хвороб пашенпв iз ротавiрусною iнфекцiею, показали, що у 22 % випадюв ця iнфекцiя перебiгала в асоша-цп з патогенними бактерiями та УПБ, що тдтвер-джуе сучаснi осо6ливост1 перебку РВ1 [10].
В останнi роки зростае роль Clostridium difficille у розвитку ГК1 в дiтей, проте мало дослщжень, особливо в нашш краш, присвячено цьому збуднику, тому ми вивчили частоту зусщчальносп Clostridium difficille при ротавiруснiй шфекцп у дiтей. Отриманi нами даш свiдчать, що у 19,6 % хворих Clostridium difficille е асошантом при ротав!руснш шфекцп у дней, причому у 3 хворих була видшена Clostridium difficille з наявшстю токсину А та В, а в 9 дней у зразках випорожнень був присутнш фермент глутамат-дегiдрогеназа, тобто вони е нолями цього збудника, який за будь-яких сприятливих умов (соматична па-толог1я, застосування антибiотикiв широкого спектра дл) може набувати токсикогенних властивостей i викликати розвиток антибютикасоцшовано! дiа-ре! та псевдомембранозного колиу, що обов'язково ускладнюе перебiг основного захворювання.
Осо6лив1стю цього мiкст-варiанта е те, що ви-никае ця асошац!я переважно у дiтей раннього в!ку (18,0 ± 1,2 м1с.). Ще однiею характерною рисою асо-шацп «ротавiрус + Clostridium difficille» е те, що дана мiкст-iнфекцiя у дней викликае 61льш тяжкий пере-61г основного захворювання та потребуе тривалого стацюнарного лiкування.
Под16ш дослiдження були проведенi ггалшськи-ми вченими [18]. Згщно з !хшми дослщженнями, цей в1дсоток дещо вищий i мае мiсце у 63 % дней, що пояснюе необхщшсть глибокого вивчення проблеми д!агностики асоцiйованиx форм ротавiрусноi шфекцп.
Таким чином, отримаш нами даш вщображу-ють питому вагу асощанпв у структурГ ротавГрусно! шфекцп у дГтей i вщдзеркалюють загальносвГгову тенденцГю щодо зростання поширеностГ вГрусних дГарей, особливо ротавГрусно! ГнфекцГ!, у дГтей та вивчення ролГ асощанив при данГй патологГ!.
Висновки
1. На сьогодш в етГологГчнГй структурГ ГК1 пере-важають вГруси, !х питома вага становить 60—90 % усГх верифГкованих кишкових ГнфекцГй, найбГльш поширеною серед них е ротавГрусна ГнфекцГя.
2. Сучасною особливГстю ротавГрусно! ГнфекцГ! у дГтей е и перебГг у виглядГ асоцГйованих форм — у 62,5 % хворих, а в 37,5 % рееструеться моношфекцГя.
3. Серед асоцГантГв вГрусно! природи зустрГча-ються норо- та астровГруси, що становлять 2,3 та 3,5 % вщповщно. За бактерГальних агентГв найчасть ше виявляють S.aureus (37,3 %), Citr.freundi (21,6 %), Pr.vulgaris (14,2 %).
4. На особливу увагу заслуговуе такий мжро-органГзм, як Clostridium difficille, що зустрГчаеться у значно! кГлькостГ хворих на ротавГрусну ГнфекцГю (19,6 %) i частГше мае мГсце у дГтей Гз тяжким пере-бГгом захворювання, якГ потребують тривалого ста-цГонарного лГкування.
5. ДГагностика ротавГрусно! ГнфекцГ! на сучас-ному етат вимагае застосування новГгаГх методГв дГагностики, а саме: ГмунохроматографГчного та Гму-ноферментного аналГзу, полГмеразно! ланцюгово! реакцГ!.
Список л1тератури
1. Абатуров А.Е. Подходы к лечению ротавирусной инфекции у детей / А.Е. Абатуров, Ю.Ю. Степанова, О.Л. Кривуша, О.М. Герасименко // Современная педиатрия. — 2013. — № 1(49). — С. 1-4.
2. Боднев С.А. Молекулярно-эпидемиологическое исследование норовирусной инфекции у детей раннего возраста [Текст]: Автореф. дис... канд. мед. наук: спец. 03.00.06. «вирусология» / С.А. Боднев. — Кольцово, 2009. — 21 с.
3. Васильев Б.Я., Васильева Р.И. Острые кишечные заболевания. Ротавирусы и ротавирусная инфекция. — СПб.: Лань, 2000. — 272 с.
Незгода И.И., Науменко О.Н., Бук Я., Князева В.И. Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова
СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ДИАГНОСТИКЕ РОТАВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье приведены результаты обследования 86 детей с диагнозом ротавирусной инфекции. Исследована и проанализирована структура ротавирусной инфекции. Установлено, что у 62,5 % обследованных детей ротавирусная инфекция протекает в ассоциированной форме. Среди ассоциантов вирусной природы чаще встречаются норо- и астровирусы, составляющие 2,3 и 3,5 % соответственно. В качестве бактериальных агентов наиболее часто выступают S.aureus (37,3 %), Citr.freundi (21,6 %), Pr.vulgaris (14,2 %), Clostridium difficille встречается у 19,6 % больных ротавирусной инфекцией.
Ключевые слова: ротавирусная инфекция, микст-инфекция, дети.
4. Гирн В.М., Дзюблик 1.В. Pomasipymm гастроентерит // Укр. мед. часопис. — 1998. — № 2. — С. 146-150.
5. Кирсанова Т.А. Клинико-лабораторные критерии диагностики ротавирусной моно- и микст-инфекции у детей / Т.А. Кирсанова // Медицина сегодня и завтра. — 2006. — № 3(4). — С. 18-22.
6. Козина Г.А. Клинико-эпидемиологические особенности и вопросы терапии острых кишечных инфекций аденовирусной этиологии (F40/41) у детей [Текст]: Автореф. дис... канд. мед. наук: спец. 14.01.09. «инфекционные болезни» /Г.А. Козина. — М, 2010. — 18 с.
7. Крамарев С.А. Ротавирусная инфекция: эпидемиология и профилактика / С.А. Крамарев, Л.В. Закордонец // Здоровье ребенка. — 2011. — № 1(28). — С. 53-55.
8. Мазанкова Л.Н. Современные аспекты диагностики и лечения острых кишечных инфекций у детей /Л.Н. Мазанкова, Н.О. Ильина // Рос. вестник перинатологии и педиатрии. — 2007. — № 2. — С. 4-10.
9. Малый В.П. Вирусные диареи/ В.П. Малый, О.В. Волобуева// Международный медицинский журнал. — 2006. — № 4. — С. 69-75.
10. Мехтиев Х.Ш. Характеристика острых кишечных инфекций смешанной вирусно-бактериальной этиологии у детей раннего возраста / Х.Ш. Мехтиев, Э.К. Мурадова, А.Н. Ахыева и др.//Детские инфекции. — 2010. — № 4. — С. 69-70.
11. Подколзин А.Т. Изучение этиологии острых кишечных инфекций у детей, госпитализированных в инфекционные отделения стационаров Москвы/А.Т. Подколзин, А.А. Мухина, Г.А. Шипу-лин//Инфекционные болезни. — 2004. — № 2(4). — С. 85-91.
12. Тикунов А.Ю. Исследования астровирусной инфекции у детей раннего возраста в г. Новосибирске в 2006 году / А.Ю.Тикунов, Е.В. Жираковская, С.А. Боднев // Сибирский медицинский журнал. — 2008. — № 7. — С. 133-135.
13. Чернишова Л.1. Проблема роmавiрyсноi дiареi у дтей / Л.1. Чернишова, Ю.П. Харченко, 1.В. Юрченко, О.О. Юхименко та т.//Современнаяпедиатрия. — 2011. — № 1(35). — С. 31-33.
14. Bon F. Prevalence of group A Rotavirus, Human Calicivirus, Astrovirus and Adenovirus type 40 and 41 infections among children with acute gastroenteritis in Dijon, France// F. Bon, M. Dauvergne. — J. Clin. Microbiology. — 1999. — Vol. 37. — P. 3055-3058.
15. Cunliffe N.A., Kilgore P.E., Bresee J.S. et al. Epidemiology of rotavirus diarrhoea in Africa: a review to assess the need for rotavirus immunization //Bull. WHO. — 1998. — 76. — P. 525-37.
16. Parashar U.D., Gibson C.J, Bresee J.S., Glass R.I. Rotavirus and Severe Childhood Diarrhea // Emerging Infectious Diseases. — 2006. — Vol. 12, № 2. — P. 30.
17. Parashar U.D., Bresee J.S., Gentsch J.R. et al. Rotavirus disease in children // Emerging Infectious Diseases. — 1998. — № 4. — P. 562-570.
18. Valentini D. Coinfection in acute gastroenteritis predicts a more severe clinical course in children / D. Valentini, A. Vittucci // Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis. — 2013. — Vol. 1007. — P. 1825-1829.
Отримано 24.03.14 ■
Nezgoda!.!., Naumenko O.M., Buk Ya., Knyazeva V.I. Vinnytsya National Medical University named after M.I. Pyrogov, Vinnytsya, Ukraine
MODERN APPROACHES TO THE DIAGNOSIS OF ROTAVIRUS INFECTION IN CHILDREN
Summary. The article presents the results of examining 86 children with a diagnosis of rotavirus infection. We studied and analyzed the structure of rotavirus. It is found that 62.5 % of surveyed children rotavirus infection occurs in associated form. Among associates of viral origin, noro- and astroviruses are more common, representing 2.3 and 3.5 %, respectively. As bacterial agents most often appear: S.aureus (37.3 %), Citr. freundii (21.6 %), Pr.vulgaris (14.2 %), Clostridium difficille is found in 19.6 % of patients with rotavirus infection. Key words: rotavirus infection, mixed infection, children.
