CC BY
30Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.154-159.
УДК 81:811.161.2:070
СУЧАСНЕ МОВЛЕННЯ ЗМ1: ЗОНИ РИЗИКУ Супрун Л.В.
1нст ит ут ж урналют ики Ктвського нащонального утверсит ет у 1м. Тараса Шевченка, м. Ки1в
У статп здшснено спробу з'ясувати негативш вияви сучасного публщистичного мовлення. Головну увагу звернено на жаргошзацш мови ЗМК. Розглянуто особливосп явища моди у мовленш пращвнишв ЗМ1. Окреслено шляхи подолання зазначених зон ризику.
Ключов1 слова: сучасне мовлення ЗМ1, зм1стов1 негативи, жаргошзащя, явище моди в мов1
Згадуючи думку В. Гумбольдта про те, що кожна мова - це особливе свгторозумшня (Weltansicht) [Див.: 1], усвщомлюемо, наскшьки зростаюча роль мас-медшно! комушкаци в сучасному шформацшному суспшьств1 посилюе вимоги до якосп ц1е! комушкаци. "Мова ЗМ1 стае засобом здшснення сощально! влади, засобом формування свгтогляду та свгтосприйняття адресата" [2, с.66]. Тому дуже 1 вкрай прикрими видаються нам факти порушення журналютсько! етики, що знаходять свш вияв у мовленш як змютов1 негативи.
Йдеться, наприклад, про вживання висловлень, що мають у своему склад1 нестандартш та нонстандартш лексичш елементи, як-от: От скляний хмарочос на бульвар1 Лес Укра1нки - абсолют но щют ський одинак! ["Главред", 2. VII. 2007]; Оф1щйш барабанщики й аношмт паскудники насправд1 мовили { мовлят ь винят ково про себе ["Дзеркало тижня", 1. XII. 2007]. Виявленню цих та под1бних зон ризику публщистичного мовлення { присвячена наша стаття.
Пост ановка проблеми. На сторшках газет, по радю, з екрашв телебачення досить часто чуеться згрубша лексика, яка спрямована здебшьшого на те, щоб образити честь { пднють шших людей, заплямувати 1'хшй авторитет у сусшльств1. Трапляються навгть випадки вживання сл1в, як належать до нецензурних. Намагання у такий спос1б, за свщченням деяких "майстр1в пера", зробити публщистичне мовлення ближним, доступшшим до простого читача (слухача, глядача) призвело до певно! швеляци укра!нсько! журналютики як суспшьного шституту, як нос1я { формувача нацюнально! 1де! та нацюнально! свщомосп.
Елементарш закони етики порушуються й тод1, коли журналюти через недоосв1чешсть послуговуються лексемами, що принижують пднють певно! категори респондента, наприклад, ос1б з обмеженими можливостями. Так, у газет "Урядовий кур'ер" за 6 лютого 2008 року у матер1ал1 "Здоровий старт новому життю" замють того, аби вжити висл1в "дгти з порушенням обмшу речовин" або
"дгти, чия маса тша перевищуе звичну", журналiст пише: "Донедавна дiт ит овст уни в Укра1ш були радше винят ком, тж правилом, а зараз, здает ься, ситуащя змiнюет ься" ["Урядовий кур'ер", 6. II. 2008]. Мета ст ат Ti - з'ясувати негативш вияви сучасного публiцистичного мовлення, розглянути особливостi явища моди у мовленнi працiвникiв ЗМ1.
Вагомою проблемою сучасно! публiцистики вважаемо також засмiчення мовлення надмiрним використанням жаргонiзмiв. Жаргон (фр. jargon, вщ галло-романськ. gargone - базшання) - "мова, перемiшана довiльно дiбраними або перекрученими формами слiв, якою, переважно усно, користуються окремi сощальш групи людей (картярi, мiськi вуличники тощо). Жаргонний характер притаманний також мовленню людей певного роду занять, професш, якi фахову лексику i вислови переносять у побутову сферу, наприклад вшськов^ спортсмени, студенти та ш. Жаргонне мовлення властиве переважно людям невисоко! культури. Ним вони послуговуються ще й для того, щоб бути незрозумiлими стороннiм" [3, с.263].
Журналiсти пояснюють використання жаргонiзмiв у сво!й мовленневiй практицi усе тими ж "добрими намiрами": зробити публщистичний текст максимально зрозумiлим, доступним навгть найменш освiченому читачевi, бо в краш кояться такi справи, що й не кожний досвщчений аналiтик зможе пояснити що й до чого. Крiм того, на думку тих же акул пера, лгтературною мовою володiе невеличка кшьюсть читацько! аудитора - то навщо писати так, щоб тебе змогли прочитати i зрозумiти прочитане лише одинищ? Пояснити цей хибний хщ думок можна двома факторами.
1. Сучасну украшську публiцистику творять люди, 60% з яких не мають журналютсько! спецiальностi, значна частина з них узагалi не мае вищо! освiти. Не зумiвши "дорости" до стандарта професшного працiвника ЗМ1, щ "майстри пера" намагаються побудувати журналютику пiд себе, сво! "вмiння" i "таланти".
2. Витiснення украшсько! мови росшською. Хоча пiсля подiй 2004 року престиж нашо! рщно! мови тдвищився, проте все одно вона мае радше статус державно!, ашж загальнонацюнально!. Та й то бшьшють державних чиновникiв дозволяе собi робити офщшш заяви росiйською мовою i при тому казати, що вони - патр^и свое! Батькiвщини.
Якщо ранiше публiцистичний стиль слугував зразком використання лгтературно! мови, то ниш маемо нагоду спостертати зовсiм протилежне явище, про що яскраво свщчать такi приклади: Бо в кра1ш, де бабло i дрiбнi im" ереси завж ди перемагают ь, у т ому чит й справедливют ь, нiякою Конст ит уцiею держ аву не побудуват и ["Главред", 2. VII. 2007]; Засобiв "вiдшит и" позичальника б№ше, нiж дост ат ньо ["Главред", 2. VII. 2007]; А все вщ т ого, що баж ання вт овкт и поб№ше бабла сильтше, нiж баж ання т ворит и, i здат не будь-який культ урний процес перет ворит и на абсолютно безкультурне явище ["Главред", 9. VII. 2007]; Намагання видат и анонiмну "заказуху" за предст авлення рiзних поглядiв на сустльно значущi подil в цьому випадку виглядают ь смiшно ["Украша молода", 11. IV. 2008] та ш.
У наведених вище прикладах замють слова бабло потрiбно вжити лексему грошц замiсть вiдшит и - позбут ись; вислiв вт овкт и поб№ше бабла можна
замшити на лгтературний вкласт и грош^ iHBecT уват и; заказуху - на фiльм на чиесь замовлення i т.д. i т.п.
Завщувач вiддiлу соцiолiнгвiстики 1нституту украшсько1' мови НАН Украши, доктор фшолопчних наук Леся Ставицька, укладачка словника "Украшський жаргон", що побачив свгт у 2005 роцi, дотримусться iншоï думки про це мовне явище. Вона вважае, що "функщонально-стилютичний параметр жаргонноï лексики насамперед пов'язаний iз потужною смiховою першоосновою, котра е складником культури як такоï та нацiональноï смiховоï культури зокрема. Щц цим кутом зору щея смiхового потенцiялу жаргонного лексикону легко може бути екстрапольована на екзистенщю украшсько1' мови... Жаргонний лексикон у всьому своему сощосемантичному розмаïттi - це не просто "холодини" словникових значень, а своерщна картина свпу, потужна семiосфера певного часового зрiзу культури, що вiдкривае у словi смислову перспективу як концентрат сощокультурного, духовного, психологiчного клiмату епохи... Пострадянський час злегалiзував "заборонений плiд" жаргону, i це свято вербально1' свободи вповш виявилося у словеснiй творчосп украшських письменникiв та журналiстiв" [5, с. 11-12].
Свою позищю науковець пояснюе тим, що страх i вщповщальнють за мову породили особливий жертовний комплекс i серйознють у мовщв, якi намагаються дотримуватися лiтературних норм, тобто задоволення вщ мови зводиться до обов'язку нормативносп перед мовою, що е причиною дискомфорту i невдоволеносп собою.
А доктор фшолопчних наук, професор Львiвського нащонального унiверситету iм. I. Франка О. Сербенська вважае жаргошзми "оргашчним елементом, виробленим у 90-их роках ХХ ст.", притаманним тому типу мовлення, "для якого характерне взаемопроникнення литературного, просторiчного, жаргонного... Мова живе, еволющонуе, i завдання не байдужо1' до не1' iнтелiгенцiï дбати, щоб мова була живою й вщкритою, такою, що перебувае в становленш, в шуканш й утвердженнi себе, у спрямованосп в майбутне" [4, с.143].
1з позицiею згаданих науковщв важко не погодитись. Адже як лексичш одиницi жаргонiзми можуть увиразнювати сказане, привертати i пiдтримувати увагу читача (глядача, слухача), створювати тон невимушеносп й безпосередностi спiлкування, близькосп автора до отримувача iнформацiï. Однак у той час, коли державна мова починае перетворюватися на "базар по поня^ях", варто, на наш погляд, обмежити використання жаргонiзмiв.
Ще одне явище сучасного украшського публщистичного мовлення, яке заслуговуе на особливу увагу, - це явище моди в мовт
Мода в мовi (франц. mode - манера, смак, вщ лат. modus - мiра, споаб) -"наявнiсть у суспшьств^ переважно серед окремих категорiй мовщв, у межах якогось часового промiжку певних смаюв в уживаннi тих чи шших мовних одиниць, творенш мовних моделей, у користуваннi певним функщональним рiзновидом мови" [6, с.366]. На думку О. О. Тараненка, "щ смаки зорiентованi на наслщування вiдповiдних зразкiв, що розцiнюються як престижш, авторитетнi, новi i т. ш. Це один з виявiв мовно1' естетики. Але критерiем моди в мовi е не просто ощнки на
зразок "гарно/негарно",... "подобасться/не подобасться", а "гарно" - тому, що це престижно, сучасно, культурно або оригшально" [6, с.366]. 1ншими категорiями мовцiв, навпаки, таю мовш явища можуть сприйматися як машрш, претензiйнi i навггь вульгарнi. З часом той чи шший вияв моди в мовi або стае загальноприйнятим i стилютично нейтральним, або вiдмирае. Мода в мовi знаходить свiй вияв на рiзних структурних рiвнях мови i в рiзних формах ïï функцюнування.
Модним ось уже протягом кшькох рокiв е вживання прислiвникiв нараз^ власне, на кшт алт , якими послуговуеться у своему професшному мовленнi переважна бiльшiсть працiвникiв засобiв масовоï iнформацiï, наприклад: Йдет ься лише про т е, що наразi ми не маемо свщчень Калиновського з однiеï причини - вш перебувае у розшуку ["Украша молода", 21.111.2008]; Власне, Майданiв було юлька ["Дзеркало тижня", 1. XII. 2007]; Для вит юнення паперово1' книжки зi свiт ового культурного прост ору мож на нав^ ь придумат и цiлком "шляхет m" гасла на кшт алт "Купуючи книжку, ти вбиваеш дерево в амазонських джунглях! Гет ь книжку -зупини глобальне пот ешпння!" ["Дзеркало тижня", 1. XII. 2007].
У сучасному публщистичному мовленнi яскраво простежуеться мода на вживання ^в шшомовного походження, причому тих, вiдповiдники яких юнують у нашiй мовi й активно використовуються мовцями. Наприклад, украшсью слова промова (вист уп), вист ава, посольст во (посол), щея замiнюються англiцизмами спiч, перфоменс, амбасада (амбасадор), меседж ; словосполучення лщер гурт у, головний гiст ь вечiрки, дiвочий гурт на фронт мен, хедлайнер, гьорлз-бенд. Наприклад: Мет ою т а засобом цього перфоменсу буде т рансформацiя вербальност i, прост ору, звуку i т ша ["Украша молода", 11. IV. 2008]; Вш найкраще сприймае програму з т рьох сл1в i меседж , що зводит ься до одного ж ест у ["Главред", 13. VIII. 2007]; Для забави, яку влаштував цей гьорлз-бенд, було орендовано найцент ровашший ктвський клуб ["Главред", 23. VII. 2007].
Надмiрне вживання у публщистичному мовленш таких та шших ^в призводить до втрати ним свое1' самобутньо1' образностi й неповторностi. Часом невиправдане використання ^в iншомовного походження, слше наслiдування мовлення iнших ошб спричиняе логiчнi помилки, неточностi у мовленш, тавтолопю. Наприклад, слово бренд, яке "Великий тлумачний словник сучасно1' украшсько1' мови" пояснюе як розрекламовану т оргiвельну марку певного т овару, у той час як деяю журналюти вживають його синошмом до слiв гасло, девiз, наприклад: Сашко Положинський, фронт мен гурту "Тартак", захисник украшсько1' культури пiд брендом "Не будь байдужим!" ["Главред", 20. VIII. 2007]; Обов'язковий дрес-код на скрипчит вечорнищ - будь-яке, але ет нiчне вбрання ["Главред", 16. VII. 2007]. Англшське слово дрес-код означае обов'язкове дотримання певного стилю одягу. Але журналют, очевидно, не знайомий iз семантикою ще1" лексеми: вжитий прикметник обов'язковий утворюе тавтологiчний ви^в.
Модну лексему хедлайнер, яку пращвники засобiв масово1' iнформацiï вживають на позначення запрошених на концерт, фестиваль, вечiрку зiрок естради, вищезгаданий тлумачний словник визначае як фот онабiрну машину з ручною установкою шрифт ових шаблошв i фот омат ерiалiв. Пор.: Нашi "божев№т
голови" ст авали хедлайнерами багат ьох нео-рокаб№них т а сайкоб№них концерт iв скрiзь у Сврот ["Главред", 17.IX.2007].
Уживаючи у своему мовленш лексеми iнших мов, журналюти мало звертають увагу на реальну потребу "позичати" слово, на його здатнють освоюватися, на його словотвiрну мобiльнiсть, забувають чи не найважливше - запозиченi слова не повинш гальмувати розвиток природних можливостей нацюнально1' мови, вживання запозичень повинно бути виваженим i вмотивованим.
Паралельно iз зазначеною спостерiгаеться iнша, протилежна за своею суттю, модна тенденцiя - повернення до активного словника застарших власне украшських ^в, якi свого часу були витюнеш iз загального вжитку словами з шших мов. Деяю з них, такi, як св^ лина, лет овище, гвинт окрил, крамниця, книгозбiрня, мапа, водограй, часопис уживаються замiсть фот ографiя, аеродром, верт олiт , магазин, бiблiот ека, карт а, фонт ан, ж урнал, наприклад: Решт а крамниць, що т ихо сiяли розумне, добре, вiчне, померли, як i належ ит ь im" ел1генци - без першошпальт ованих некрологiв т а гучних розюшних поминок ["Дзеркало тижня", 1. XII. 2007].
Ясна рiч, не можна стверджувати, що явище моди в мовi е винятково тшьки негативним. Однак через надмiрне використання тих чи шших лексем, словосполучень i синтаксичних конструкцш створюеться ефект "штампованосп" мовлення, що призводить до втрати його ушкальносп та неповторносп.
Висновки. Отже, можна зробити загальний висновок, що потрiбен неабиякий прогрес, неабияю позитивнi змiни як у свщомосп працiвникiв засобiв масово1' шформацп, так i в суспiльствi, аби журналютика виконувала функцiï соцiального шституту, а не рупора для вираження думок та засобу захисту штерешв окремих осiб. Сподiваемось, що розглянуп нами зони ризику в мовi мас-медiа спонукатимуть сучасних журналiстiв-початкiвцiв до цшеспрямовано1', наполегливо1', скрупульозно1' працi над словом, адже (не забуваймо!) рщну мову необхщно вивчати все життя.
Список лiтератури
1. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. - М.: Прогресс, 1985. - 502 с.
2. Кудрявцева Л.О., Дядечко Л.П., Дорофеева О.М., Фшатенко I.Ü., Черненко Г.А. Сучасш аспекти дослщження мас-медшного дискурсу: експреая - вплив -маншулящя // Мовознавство. - 2005. - №1. - С.58-66.
3. Лггературознавчий словник-дов1дник / Р.Т. Гром'як, Ю.1 Ковал1в та ш. - К.: ВЦ "Академ1я", 1997. - 752 с.
4. Сербенська О.А., Волощак М.Й. Актуальне штерв'ю з мовознавцем: 140 запитань i в1дпов1дей. - К.: Вид. центр "Просвгта", 2001. - 204 с.
5. Ставицька Л. Украшський жаргон. Словник: М1стить близько 4070 сл1в i понад 700 стшких словосполучень. - К.: Критика, 2005. - 496 с.
6. Украшська мова: Енциклопед1я / Редкол.: В.М. Русашвський, О.О. Тараненко та ш.
- 2-е вид., випр. i доп. - К.: Вид-во "Украшська енциклопед1я" 1м. М.П. Бажана, 2004.
- 824 с.
Супрун Л.В. Современная речь СМИ: зоны риска
В статье осуществлена попытка выяснить негативные проявления современной публицистической речи. Главное внимание обращено на жаргонизацию языка СМК. Рассмотрены особенности явления моды в речи работников СМИ. Очерчены пути преодоления указанных зон риска.
Ключевые слова: современная речь СМИ, смысловые негативы, жаргонизация, явление моды в языке
Suprun L.V. The modern speech of the mass media: the zones of risk
In the article is realised the attempt to elucidate the negative manifestations of modern publicistic speech. It is payed the particular attention to jargon of the language of the mass media. It is scrutinized the peculiarities of the phenomenon of the fashion in the speech of the workers of mass media. It is outlined the ways of an overcoming the mentioned zones of risk.
Key words: the modern speech of the mass media, contential negatives, the jargon, the phenomenon of the fashion
Пост упила до редакци 28.08.2008 р.
