CC BY
20
ceid0M0cmi, нiж проголошена революцшною iden европейця Ф. Брентано щодо ii iнтeнцiоналbностi. Остання стае нарiжною для ycie'i феноменологи, починаючи з Е. Гусерля. Н. i О. Рeрiхи ж закликали до eidKpummn яюсног самостiйностi свiдомостi, ii нeзалeжностi eid того, на що ii спрямовано, до бачення себе як тЫа, що може мислити, а свiдомостi — як свтла, що е в самш людинi i маерозширюватися до бeзмeжностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Шпенглер, О. Закат Европы /О. Шпенглер. — М.: Мысль, 1993. — Т. 1.
2. Шлет, Г. Г. Сочинения /Г. Г. Шпет. — М.: Правда, 1989.
НЕКОТОРЫЕ ИДЕИ ОТНОСИТЕЛЬНО РЕРИХОВСКОГО МЫСЛИТЕЛЬНОГО НАСЛЕДИЯ
Бурова О. К.
Рассмотрены некоторые идеи из многовекового наследия Николая Рериха. Имеются ввиду прежде всего мысли об общем культурном всеединстве, калокагатии, систематизации видов искусства, самостоятельном сознании, единстве науки, религии и искусства etc.
Ключевые слова: культурное всеединство, аисторическая душа, фаустовский человек, калокаативность рериховского типа, искусства как жизненные единства.
SOME OPINIONS REGARDING RERICH'S INTELLECTUAL LEGACY
Burova O. K.
The article deals with some ideas from the multilaterial heritage of Nickolay Rerich. His thoughts of general cultural allunity, calocagapathy, systematization of all kinds of art, of independent conscience, unity of nation, religion and art, etc. are taken into consideration.
Key words: cultural all-unity, nonhistoric soul, Faust-like person, calocagatinity of Rerich type, art as living unity.
УДК 14:355. 02
О. Ю. Панфшов, доктор фшософських наук, доцент О. О. Савченко, кандидат фшософських наук
СУЧАСНА В1ЙНА: СПРОБА ОСМИСЛЕННЯ ХАРАКТЕРУ ТА ЗМ1СТУ
Зроблено спробу визначити характер вшн та збройно! боротьби на початку XXI стол1ття. Розкрито складов! сучасно! збройно! боротьби. Проанал1зовано погляди вшськових фах1вщв, учених щодо сфер розгортання збройно! боротьби.
Ключовi слова: характер вшни, збройна боротьба, сфери збройно! боротби.
Постановка проблеми. Визначення характеру майбутшх вшн у вс часи юнування людства було найважлив1шим завданням. Без цього немислим1 цшеспрямована тдготовка краши до вщбиття агресп або, точтше, п тдготовка до можливо! вшни. Все вшськове буд1вництво, у тому чист буд1вництво збройних сил, планування застосування !х на випадок вшни, способи 1 форми военних дш, обсяг 1 порядок тдготовки та проведення мобшзацп, морально-психолопчна тдготовка особового складу армп та населения до вшни, тдготовка територи у военному плат, бюджет, оргатзащя управлшсько!
дiяльностi в галузi вшськово' безпеки безпосередньо пов'язаш з характером майбутньо' вшни. 1з часiв Карла Клаузевиця вкоренилося поняття того, що «. . . вшна е продовження пол^ики. . . iншими засобами» [1, с. 39-40]. З того часу, аналiзуючи вшну, вченi вважають за необхщне посилатися на Клаузевиця та використовувати його положення у характеристик будь-яко' вiйни. Однак пiсля Клаузевиця людство прожило вже два столбя. Вiйни XIX i XXI столт значно вiдрiзняються не тiльки за змютом, а й за сутнiстю. Сучасна вшна — яюсно нове явище, аналiз якого вимагае уточнення i доповнення iснуючих концепцiй розвитку сустльства та уточнення понятiйного апарату.
Аналiз наукових джерел i публЫацш з дано'' теми свщчить про те, що проблема характеру та особливосп сучасно' вiйни залишаеться актуальною. Зокрема, розгляд тих чи шших аспек^в проблематики вiдображено в працях в^чизняних та зарубiжних дослiдникiв, вiйськових теоретиюв: В. Мандрагелi, С. Мануйлова, В. Кохна, В. Смолянюка, М. Требша, I. Воробйова, К. Гадж1ева, В. Серебрянникова, С. Тюшкевича, В. Слшченка, В. Супряги, Е. Тоффлера, С. Хантшгтона та iн. Утiм, глибоке розумшня характерних особливостей сучасно' збройно' боротьби залишаеться малорозкритим i потребуе фiлософського осмислення. Заповнити окремi прогалини в осмисленнi цiеi проблеми i е метою дано'' стата.
Дана проблема пов'язана з темою дослщження автор1в статл та науково-досл1дницькою роботою, що и проводить кафедра фшософп Харювського ушверситету Пов1тряних Сил.
Спроби передбачити характер \ змют вши майбутнього здшснювалися мислителями, провщними вшськовими теоретиками в ус часи розвитку людства. Сво' прогнози висували пол1тичш д1яч1, дипломати, юторики, нав1ть представники мистецтва. Поди в Югослави, Афгашсташ, 1раку та шш1 вшськов1 конфлжти знову привернули увагу до ще' проблеми, примушують осмислювати характер вшн майбутнього.
У науковiй лiтературi можна зустр^и рiзне тлумачення термiна «характер вшни». Так, П. Казарш., наприклад, тд характером вiйни розумiе сукупшсть показникiв, властивостей, особливостей та рис, що розкривають п вiйськово-полiтичне, вшськово-економiчне, власне вiйськовий (стратегiчний) змют i змiст iнформацiйного протиборства [2, с. 18].
В. Орехов i С. Чекiнов пiд характером вiйни розумiють сукупнiсть найбiльш значущих рис, властивостей та особливостей, що докладно розкривають п вшськово-полiтичну i стратегiчну сторони. При цьому вiйськово-полiтична сторона вiйни включае визначення змюту таких елементiв: причини вiйни та характер вшськових погроз, що передують вшш; iмовiрнi супротивники та 1'хш полiтичнi цiлi; ставлення до вшни народу i армп. Стратегiчна сторона вшни складаеться iз таких структурних елементiв: масштаб i розмах вшни; зброя, що застосовуеться; стратепчна мета та завдання протиборчих сторiн; способи розв'язання вшни; форми i способи ведення военних дп, особливостi збройно' боротьби; погляди на перiодизацiю вшни, а також можлива тривалiсть вшни та очшуваш наслiдки [3, с. 14]. Отже, характер вшни — сукупшсть показниюв, властивостей, особливостей та рис, що розкривають п рiзнi сутшсш сторони.
При прогнозуваннi характеру можливих вiйн вiйськовi вченi вщзначають зростаючу роль «несилових» форм боротьби: економiчноi, щеолопчно', психологично' тощо, а також шформацшно' «вшни» (згiдно з американською термшолопею), що тiею чи шшою мiрою притаманне практично вам перелiченим формам [4]. Проте основною формою боротьби е та залишаеться збройна боротьба — основний вид протиборства у вшнах, вшськових конфлштах iз застосуванням сил i засобiв ведення военних дiй у рiзних масштабах [5]. А характер, масштаби та способи збройно' боротьби значною мiрою залежать вiд засобiв п ведення. Новi технологiчнi досягнення, втiленi в ударних i
оборонних авiацiйних, ракетних та kocmÏ4hhx системах озброення i в поeднаннi з новими стратепчними та оперативними концепщями, фундаментально змiнюють характер i змют збройно'1 боротьби, погляди на будiвництво збройних сил.
У змiнi характеру збройно'1 боротьби, як свiдчить досвщ вiйн та конфлiктiв кiнця ХХ — початку ХХ1 столiття, спостер^аються й виявляються такi характернi риси.
Неухильно тдвищуеться питома вага вшськ, сил i засобiв, що д^ть у пов^ряно-космiчнiй сферi, стосовно дш в iнших сферах збройно'1 боротьби. Наочно це можна тдтвердити прикладами з досвiду операцп «Буря в пустелЬ» i кампанп в Югослава. Так, повiтряна кампанiя в 1раку 1991 р. проводилася протягом 38 дiб, тривалiсть наземноï фази операцп склала всього чотири доби. В ходi 78-добово'1' повiтряноï наступально'1' кампанп в Югославп угрупуванню збройних сил США та НАТО вдалося досягти практично вах намiчених цшей без участi сухопутного угрупування вшськ [6].
Перемщення епiцентру збройно'1' боротьби в повiтряно-космiчну сферу, на нашу думку, визначено ïï особливими становищем i властивостями: по-перше, за сво!ми просторовими параметрами вона безмежна, а стосовно шших сфер мае пануюче становище; по-друге, фiзичнi властивостi повiтряно-космiчноï сфери мiнiмально впливають на перемщення матерiальних тiл та поширення електромагштно! енергп, що дозволяе досягати високоï швидкостi та значноï дальностi польоту, передачi шформацп та енергп. У зв'язку iз цим змiнюються просторовi характеристики вiйни. Военнi дп набувають усе бiльшого об'емного (тривимiрного) вимiру. Зусилля в таких дiях перерозподшяються на користь «вертикальноï» (повiтряно-космiчноï) складовоï.
Така тенденцiя пов'язана зi збшьшенням дальностi застосування високоточноï зброï та можливютю його ефективного використання для нанесення ударiв по об'ектах, що знаходяться в глибокому тилу конфронтуючоï сторони. При цьому, з одного боку, вшна набувае глобального масштабу, що зумовлено мiжконтинентальною досяжшстю засобiв поразки, широким використанням космiчних систем (розвщки, зв'язку, нав^ацп, керування), перенесенням головних подш военних дiй у повiтряно-космiчну сферу. З другого боку, цш вiйни досягаються розв'язанням низки завдань на локальному рiвнi, наприклад, адресними ударами високоточноï зброï по найважливших об'ектах супротивника [7].
Театри военних дш, або зони вщповщальносп, нарiзанi за географiчним принципом, втрачають свою значущiсть, оскiльки все бшьший вплив на результат операцiй (бойових дiй) справляе застосування сил i засобiв, що дислокуються поза межами театрiв военних дiй.
Змiнюються тимчасовi параметри вiйни. Це виявляеться, по-перше, у скороченш часу на тдготовку до бойових дiй (використання мобшьних сил i сил негайного (швидкого) реагування, здатних вирiшувати завдання без вщмобшзування; по-друге, у швидкоплинностi военних дш, що припускае збирання, оброблення та використання шформацп про супротивника i про своï вiйська у реальному чи близькому до реального масштабi часу i застосування високошвидкюних засобiв та систем озброення [6, с. 11-12].
Вшна набувае якюно нову складову — шформацшну. Це пов'язане з появою систем озброення, заснованих на широкому використанш можливостей шформацшних технологiй: розвiдувально-ударних комплексiв, високоточноï зброï, зброï на нових фiзичних принципах, швидкодiючих систем розвiдки, зв'язку та управлшня, ефективних засобiв радiоелектронноï боротьби тощо. Iнформацiйнi технологй розглядаються провiдними краïнами свiту як основа революцшних змiн у збройних силах. Можна стверджувати, що досягнення стратепчних цшей у вшнах XXI столбя буде неможливим без завоювання iнформацiйноï переваги над супротивником [8].
Змшюються умови досягнення перемоги у вшш. У вiйськовiй теорй та практищ розвинених у вiйськовому планi держав домiнуючим стае принцип досягнення вшськово-полiтичних цiлей вiйни i збройного конфлшту при мiнiмальних людських та матерiальних втратах. Вiдповiдно до цього принципу военш дй спрямовуються не на захоплення
територп та знищення живо! сили супротивника, а насамперед на тдрив його вол1 та здатност до опору, примушування до миру на умовах, що нав'язуються. При цьому удари спрямовуються в першу чергу на найважлив1ш1 об'екти в1йськово-економ1чного потенщалу, державного та вшськового управлшня, забезпечення життед1яльносп населення та вшськ супротивника. Першочерговими вшськовими об'ектами, по яких завдаються удари, е розвщувальш, шформацшш та керуюч1 засоби, засоби ПВО, сили 1 засоби вщповщного удару.
У вшнах та збройних конфлштах XXI стол1ття максимально широко використовуватимуться сили та засоби пов1тряно-косм1чного нападу, далекого вогневого та електронного пораження. Фах1вщ зазначають, що у зв'язку 1з цим змшюватиметься послщовшсть дш угрупувань вшськ збройних сил розвинених кра!н [9]:
по-перше, спочатку здшснюватиметься ведення шформацшно! «вшни» з метою завоювання шформацшно! переваги над супротивником у комплекс 1з застосуванням економ1чних, пол1тичних, юридичних та шших невшськових заход1в;
по-друге, внаслщок устху шформацшно! «вшни» здшснюватимуться пов^ряш (у майбутньому пов1тряно-косм1чш) наступальш операцп, основу яких становлять масов1 ав1ац1йно-ракетн1 удари. Вони завдаються по ключових елементах системи державного та вшськового керування конфронтуючо! сторони, !! найважлив1ших економ1чних об'ектах, угрупуваннях в1йськ;
по-трете, п1сля досягнення цшей пов1тряно-наступально! операц1! (кампан1!) можуть бути розпочати операц1! наземними угрупуваннями в1йськ. У той же час анал1з переб1гу бойових д1й у березш 2003 р. в 1раку св1дчить про те, що наземш угрупування в1йськ (сухопутн1 в1йська, морська тхота) США та союзник1в вступили у бш з 1ракською арм1ею практично одночасно з початком пов1тряно! операц1'!. Це стало можливим лише завдяки тому, що 1ракськ1 пов1тряш сили та засоби протипов1тряно! оборони практично не д1яли [6]. У цих умовах було ухвалено р1шення про проведення пов1тряно-наземно! операц1'!.
У цшому можна в1дзначити, що сили 1 засоби пов1тряно-косм1чного нападу та оборони стають найважлив1шим засобом ушверсального призначення, основною зброею в1йн XXI стшття, особливо в початковий перюд в1йни. Вони здатн1 самост1йно вир1шувати у в1йськових конфл1ктах не тшьки оперативно-тактичн1 та оперативн1, а й найважлив1ш1 оперативно-стратег1чн1 та стратег1чн1 завдання, нав1ть при застосуванн1 лише звичайних засоб1в ураження. Ним притаманн1 так1 властивост1, як висока бойова готовшсть, моб1льн1сть, прихован1сть п1дготовки до застосування, велика дальн1сть та швидк1сть дп.
Активне використання пов1тряно-косм1чного простору у в1йськових ц1лях може забезпечити: одержання повно! та достов1рно! 1нформац1! про супротивника в масштаб! часу, близькому до реального, та оперативне доведення тако! 1нформац1! до вс1х оргашв керування та елемент1в в1йськ (сил); розгортання сил 1 систем збро!, що сприяють досягненню вшськових цшей у конфлштах низько! 1нтенсивност1 з мш1мальними втратами та м1н1мальними збитками для цившьного населення 1 довкшля; контроль використання 1ншими кра!нами пов1тряного 1 косм1чного простору, а також акваторш океан1в та мор1в; захист нацюнально! територ1! та розгорнутих угрупувань вшськ вщ збро! масового ураження.
Вдосконалюються характеристики засоб1в нападу, як1 в найближчому майбутньому зможуть д1яти в пов1тряному та косм1чному простор1. До таких нових перспективних засоб1в належать балютичш та аеробал1стичн1 ракети, г1перзвуков1 крилат1 ракети, гiперзвуковi л1таки, пов1тряно-косм1чн1 л1таки та 1н. В1дпов1дно зм1нюються вимоги до системи оборони вщ ударiв сил та засобiв повiтряно-космiчного нападу. Така система, навт для умов звичайно! вiйни, мае бути комплексною — протилггаковою, протиракетною та протикосмiчною, тобто обороною повiтряно-космiчною.
Зростають вимоги до централiзацiï i якост керування силами та засобами. Це визначаеться глобальним характером боротьби та тдвищеною динамшою дiй на суш^ морi i особливо у повiтряно-космiчнiй сферi. Перспективнi системи керування вшськами та зброею сьогоднi створюються на основi нових iнформацiйних технологiй, що забезпечуе багаторазове збшьшення можливостей з керування дiями рiзнорiдних сил та засобiв, розосереджених на значних вщстанях один вiд одного та вщ мiсця ïx безпосереднього бойового застосування, значне скорочення циклу керування та надшний захист вщ удару супротивника [10]. Крiм того, змiни в xарактерi збройнох боротьби у вшнах та збройних конфлiктаx початку XXI столбя призводять до фундаментальних змш основних положень вiйськовоï стратеги i оперативного мистецтва.
Шсля воен у зош Персь^ затоки (1991, 1996, 1998, 2003 рр.), в Югославп (березень — червень 1999 р.), а також в xодi проведення вiйськовоï операцп в Афгашсташ восени — узимку 2001 р. стало зрозумшо, що США та iншi краши союзу НАТО рiшуче переходять до воен нового поколшня, воен майбутнього — безконтактних воен. Створюеться i масово береться на озброення практично нова зброя, що не мае аналопв. Така зброя не тшьки замшюе стару, а й цшком змшюе характер збройноï боротьби та самоï вiйни. В безконтактнш вiйнi (вiйнi майбутнього) змiнюються форми i способи збройноï боротьби i виникають новi принципи вiйськового мистецтва. У промислово розвинутих крашах Заходу активно формуеться матерiальна вiйськово-теxнiчна база воен XXI столбя, основу якоï становлять високi наукомiсткi технологи.
На сучасному етапi вiйськова теорiя розробляе i дослщжуе, а вiйськова практика штенсивно перевiряе концепци воен чергового, шостого поколшня. Вчеш, вiйськовi фаxiвцi зазаначають, що до таких воен деяю розвинутi краши ймовiрно будуть готовi вже до 2010 р. [11]. Це дшсно нове поколшня безконтактних вшн, пов'язане зi ступенем розвиненосп держав, i воно суттево вiдрiзняеться вiд попереднix контактних воен четвертого поколшня i безконтактного п'ятого. У вшнах нового, шостого поколшня виршальне значення придшятиметься вже не кшькосп сухопутних вiйськ, не ядернш, а високоточнiй звичайнiй ударнiй та обороннш зброï та зброï на нових фiзичниx принципах, iнформацiйнiй зброг
Вiйни цього поколiння кардинально вiдрiзнятимуться вiд попереднix ще й тим, що вся могутшсть агресора буде функцюнально спрямована лише на безумовне ураження об'ектiв економiки супротивника шляхом одночасного нанесення наймогутшших iнформацiйниx ударiв i масованих ударiв непiлотованоï високоточноï зброï рiзного базування. Стануть поступово витiснятися, точнiше вiдмирати разом з контактними вшнами, нинiшнi численнi вiйськовi формування сухопутних вiйськ, i остаточно знецшяться не тiльки ядерна зброя, а й звичайш збройнi сили, що мютять декiлька видiв вшськ вщповщно до сфер ïxнього застосування (суша, пов^я, море).
Вiйськовi вчеш зазначають, що масоване застосування звичайноï високоточноï зброï безконтактним способом по вшськових об'ектах, об'ектах економши держав, що знаходяться на мiжконтинентальнiй дальносп вiд супротивника, здатне паралiзувати життедiяльнiсть будь-якоï держави в будь-якому регюш свiту, а при руйнуваннi вогне-, вибухо-, xiмiчно-, радiацiйно- та шших потенцшно небезпечних об'ектiв — викликати еколопчш катастрофи планетарного масштабу. Взаемш вогневi та iншi види впливу воюючих сторiн, головним чином на економiчний потенцiал, набудуть мiжконтинентальниx стратепчних масштабiв. Буде потрiбно завчасно оргашзовувати i безупинно здiйснювати вiдповiднi заходи не тшьки з надiйноï оборони в загальнш системi повiтряно-космiчноï оборони краши, а й з ефективного персонального захисту кожного конкретного об'екта економши I якщо така вшна все ж таки розпочнеться, то в ïï переб^у сторона, що мае на озброенш велику кшьюсть високоточних засобiв та могутнш розвщувально-шформацшний ресурс, безумовно, прагнутиме завдавати ударiв по об'ектах економши супротивника, пов'язаних з iмовiрнiстю виникнення катастрофiчниx наслщюв за рахунок вторинних чинникiв. Неодмшно буде завдано масованих i вибiрковиx,
адресних ударiв, насамперед по засобах вщповщного удару (за винятком ракетно-ядерних 3aco6iB), по найважливiших ключових, але техногеннонебезпечних об'ектах економiки на всiй територп супротивника, оскiльки тiльки таким шляхом можна швидко й ефективно домогтися стратегiчних результатiв i перемоги в цшому [12].
Аналiз праць А. Супряги, I. Воробйова та шших вчених дае змогу вщнести до числа найважливших елементiв та характеристик безконтактних воен [4; 6]:
- ушверсальну для протиракетно'' оборони i ведення безконтактних воен едину глобальну розвщувально-шформацшну систему космiчного базування;
- локальний або регюнальний розмах з основними военними дiями в пов^ряно-космiчному просторi;
- використання розвщувально-ударних бойових систем у формах пов^ряно-космiчно-морських ударних операцiй з руйнування економiчного потенцiалу держави-супротивника, що знаходиться на межi континентально'' дальносп;
- едину для всiх стратепчних ударних та оборонних сил геостратепчну координатну систему;
- едину систему керування вама бойовими системами, силами та засобами;
- едиш унiфiкованi високоточнi засоби ураження рiзноï дальностi д^' пов^ряного, морського, наземного, а в подальшому i космiчного базування, що використовують едину навiгацiйну систему для нанесення ударiв по будь-якому об'екту в будь-якому регюш планети безконтактним способом;
- припинення використання активно'' радюлокацп як у стратепчних ударних, так i у стратепчних оборонних силах держав;
- шформацшне протиборство в планетарному масштабу
- важкий тягар вщповщальносп держав за оборону та захист власно'' економши в таких вшнах.
Висновок. Виходячи з наведеного, можна стверджувати, що характер сучасно'' вшни радикально змшюеться, вiдрiзняеться вщ традицiйного розумiння. До вшськ усе бшьшою мiрою висуваеться вимога багатофункщональносп, тобто здатностi виршувати широкий спектр завдань рiзного рiвня в рамках рiзноманiтних бойових дш. У вiйнах майбутнього, що почнуть повною мiрою виявлятися швидше за все тсля 2015 р., бшьш iстотною стане залежнiсть збройних сил воюючих держав вiд власних економiчних можливостей, нiж вiд ураження 'х супротивником. До юнуючо'' класифшацп вшн в такому разi слiд додати вшни за ступенем розвиненостi держав, що беруть участь у вшш.
ЛИТЕРАТУРА
1. Клаузевиц, К. О войне: в 2 т. / К. Клаузевиц. — М.: Госвоениздат, 1936. — Т.
1.
2. Казарин, П. С. Характер войны как категория военной науки / П. С. Казарин // Военная мысль. — 2002. — № 6. — С. 15-18.
3. Орехов, О. В. Характерные особенности вооруженной борьбы в войнах и конфликтах последнего десятилетия / О. В. Орехов, С. Г. Чекинов // Военная мысль. — 2004. — № 10. — С. 13-18.
4. Супряга, А. В. О войнах ХХ1 века / А. В. Супряга // Военная мысль. — 2002. — № 6. — С. 15-18.
5. История войн: в 3 т. / Авторы-составители: Н. Н. Головкина, А. А. Егоров, В. П. Подольников. — Ростов н/Д: Феникс, 1997. — Т. 1.
6. Воробьев, И. Н. Прогноз характера и содержания операций (боевых действий) в войнах будущего / И. Н. Воробьев // Военная мысль. — 2005. — № 3. — С. 221.
7. Богданов С. А. Вероятный облик вооруженной борьбы будущего / С. А. Богданов // Военная мысль. — 2003. — № 12. — С. 2-7.
8. Згма, I. I. 1нформацшна вшна та шформацшна безпека (огляд думок зарубiжних пол^олопв та военних спещалю^в) / I. I. Зiма, I. М. Иколаев // Наука i оборона. — 1998. — №1. — С. 56-58.
9. Куприянов, Г. И. Основные тенденции развития форм вооруженной борьбы в воздушно-космической сфере / Г. И. Куприянов // Военная мысль. — 2005. — № 1. — С. 12-17.
10. Требин, М. Информационная война / М. Требин // Журнал1Б1. — 2000. — № 4-5. — С. 14-19.
11. Демидюк, А. В. «Молниеносная война» нового поколения: возможный сценарий / А. В. Демидюк, М. М. Хамзатов // Военная мысль. — 2004. — № 10. — С. 7478.
12. Богданов, С. А. Особенности начального периода войн прошлого и будущего / С. А. Богданов // Военная мысль. — 2003. — № 5. — С. 17-19.
Современная война: попытка осмысления характера и содержания
Панфилов А. Ю., Савченко О. А.
Предпринята попытка определить характер войн и вооруженной борьбы в начале XXI века. Раскрыты составляющие современной вооруженной борьбы. Проанализированы взгляды военных специалистов, ученых на сферы разворачивания вооруженной борьбы.
Ключевые слова: характер войны, вооруженная борьба, сферы вооруженной борьбы.
Modern war: interpretation of its features and content
Panfilov O. U., Savchenko O. O.
In clause the attempt of definition of character of wars and armed struggle in the beginning XX I of century is done. The contents of the modern armed struggle is opened. The analysis of sights of the military experts concerning spheres of expansion of the armed struggle is represented.
Key words: character of war armed struggle, sphere of the armed struggle.
УДК 1:321. 01.
М. П. Колесников, кандидат фшософських наук, доцент ВЛАДА I СВОБОДА У Ф1ЛОСОФП ПОСТМОДЕРН1ЗМУ
Розглянуто сп1вв1дношення влади i свободи у контекст1 дискурсу постмодерну. Шдкреслено, що фшософське переосмислення нових функцт влади у ХХ1 ст. по-новому актуал1зуе континент споконв1чних проблем влади i свободи особистост1. З'ясовано
