CC BY
57
УДК 340.12
Л. Б. Коблан
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет '^bBiBCb^ полггехшка",
студентка
ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛ1З ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАНННЯ ВОеННИХ Д1Й: М1ЖНАРОДНЕ ТА НАЦ1ОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Розглянуто питання необхщност вдосконалення нормативно'1 бази регулювання военних в1дносин. Здiйснено аналiз мiжнародного та нацiонального законодавства военного права, а також загальних принцишв ведення в1йни. Детально розглянуто основнi м1жнародно-правов1 акти, якi регулюють военш в1дносини та життя мирних жителiв пiд час збройних конфлiктiв. Розглянуто питання, як потребують оновлення законодавчого регулювання вщносно потреб часу та техшчного прогресу.
Ключовi слова: вшна, держава, мiжнародне-гуманiтарне право, збройний конфлжт, правове регулювання, мiжнароднi в1дносини.
Л. Б. Коблан
ОБЩИЙ АНАЛИЗ ПРАВОВОГО УРЕГУЛИРОВАНИЯ ВОЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ: МЕЖДУНАРОДНОЕ И НАЦИОНАЛЬНОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО
Рассмотрены вопросы необходимости совершенствования нормативной базы регулирования военных отношений. Осуществлен анализ международного и национального законодательства военного права, а также общих принципов ведения войны. Детально рассмотрены основные международно-правовые акты, регулирующие военные отношения и жизнь мирных жителей во время вооруженных конфликтов. Рассмотрены вопросы, которые нуждаются в обновлении законодательного регулирования в отношении потребностей времени и технического прогресса.
Ключевые слова: война, государство, международное гуманитарное право, вооруженный конфликт, правовое регулирование, международные отношения.
L. B. Koblan
OVERALL ANALYSIS OF LEGAL REGULATION HOSTILITIES: INTERNATIONAL AND DOMESTIC LAW
The article analyses the issues regarding the necessity to improve the normative framework of regulaiting war relations. It conducts an analysis of the international and national legislations on military law, and the general principles of warfare. The article provides a detailed examination of the main international legal acts that are governing military relations and the lives of civilians during armed conflicts. The work focuses on the issues which require updates of the legislative regulation regarding the needs of time and technological progress.
Key words: war, state, international humanitarian law, armed conflict, legal regulations, international relations.
Постановка проблеми. Розвиток правового регулювання военних дш мае давню юторда. Особливо активно регулювання збройних конфлшпв вщбуваеться тсля наймасштабшшо! вщомо! людству Друго! свггово! вшни. На мiжнародному рiвнi формуеться структурована система правових
документа, що детально регулюе вiдносини, яю виникають пiд час мiжнародних збройних конфлшив. Своею чергою, Укра!на, яка була театром военних дш тд час вказано! вiйни, теж вщчула потребу невiйськового регулювання та запобтання военним конфлiктам. У межах держави формуються нормативнi акти, якi е продовженням, дублюванням або обов'язковi для виконання принцитв тих мiжнародних договорiв, конвенцiй та iн. актiв, яю ратифiкувала Укра!на.
Аналiз останнiх дослщжень та публiкацiй. Розглядувана проблема прив'язана до праць С. Я. Безкоровайного, А. В. Кудашкина, В. М. Лисик, М. М. Миюевич, В. М. Репецького, В. Г. Стрекозова.
Мета статть Проведення аналiзу нормативно! бази та знаходження шляхiв для вдоскона-лення системи норм, що стосуються военних вiдносин.
Основнi результати дослщжень. Джерелами права збройних конфлшта е сукупнiсть мiжнародно-правових принципiв i норм, що регулюють вiдносини держав та шших суб'ектiв мiжнародного права в перюд ведення вiйськових дш, що забороняють чи обмежують засоби ведення вшни, якi передбачають гумашзащю И методiв з метою захисту жертв збройних конфлшив [14, с. 231].
Систематизащя та узгодженiсть нормативно-правових акпв щодо военних дiй на мiжнарод-ному рiвнi призводить до утворення окремо! галузi права - мiжнародного гуманiтарного права.
Мiжнародне гумаштарне право - галузь мiжнародного права, що являе собою сукупшсть принцитв i норм, що регулюють вщносини держав у перiод збройних конфлшта [13].
Питання мiжнародного гуманiтарного права, якими б вони не були рiзноманiтними й складними, можуть бути зведеш до основно! проблеми - установлення рiвноваги мiж вимогами гуманносп й вшськово! необхiдностi. Припустимими е лише таю засоби i методи вшни, що необхщш для поразки противника. Державш кордони не можуть зупинити дш мiжнародного гуманiтарного права. Ус воюючi сторони мають його дотримуватись незалежно вщ полiтичних та шших мiркувань [11].
Окремi звичаевi норми мiжнародного гуманiтарного права з'явилися в давнш давнинi. Потiм вони були закршлеш в мiжнародних договорах. У цих правилах поведшки воюючим сторонам наказувалося, як !м слщ поводитися по вiдношенню один до одного. Наприклад, майже повсюдно юнувало правило, зпдно з яким не можна було починати вшну, не оголосивши про це попередньо своему супротивнику. Мiжнародне гуманiтарне право як галузь почало формуватися в XIX ст. Фахiвцi вважають, що початок мiжнародного гумаштарного права було покладено прийняттям в 1864 р. Конвенцп про полiпшення долi поранених i хворих в дiючих армiях. Повшстю мiжнародне гуманiтарне право сформувалося лише в XX ст. Причому на змшу звичаевим нормам прийшли договiрнi писанi норми [13].
Важливим аспектом в регулюванш мiжнародних збройних конфлшив е прийняття Петербурзько! Декларацп 1868 р. про скасування вживання вибухових i запалювальних куль i комплексу Гаазьких конвенцш 1899 i 1907 рр.., в тому числi про невживання певних видiв куль i снарядiв, про закони i звича! сухопутно! i морсько! вiйни [14, с. 210].
Норми мiжнародного права, що регламентують ведення вшськових дш, були значною мiрою кодифiковано в результат роботи двох Гаазьких конференцш свiту в 1899 i 1907 рр.. Щ норми в мiжнародному гуманiтарному правi отримали назву "право Гааги".
У 1949 р. в Женевi було прийнято чотири конвенцп про захист жертв вшни. Норми цих конвенцш, а також двох додаткових протоколiв до них 1977 р. у мiжнародному гумаштарному правi отримали назву "право Женеви" [13].
Отже, бачимо, що тсля Друго! свгтово! вiйни, хоча й мiжнародна спiльнота бере курс на встановлення миру та запобтання вiйськовому виршенню конфлiктiв мiж державами, все ж створюеться мщна та структурована система "военного права".
1стотний внесок у становлення i розвиток мiжнародного гумаштарного права вню i продовжуе вносити Мiжнародний комiтет Червоного Хреста (МКЧХ) - неурядова мiжнародна
оргашзащя. Багато в чому з шщативи МКЧХ вдосконалюсться мiжнародне гуманiтарне право. Члени оргашзацп проводять велику практичну роботу iз захисту жертв збройних конфлшпв у рiзних регiонах свггу [13].
Женевськi конвенци вiд 12 серпня 1949 р. про захист жертв вшни: 1) про полшшення долi поранених i хворих у ддачих армiях; 2) про полшшення долi поранених, хворих i ошб, потерпiлих корабельну аварiю, зi складу збройних сил на морц 3) про поводження з вшськовополоненими; 4) про захист цившьного населення шд час вiйни; Додатковi протоколи до Женевських конвенцiй вщ 8 червня 1977: про захист жертв м1жиародних збройних конфлiктiв (Протокол I), про захист жертв збройних конфлдапв нем1жнародного характеру (Протокол II) е широким зведенням принципiв i норм, яю в систематизованому та кодифiкованому вигщщ регулюють визначену сферу людських взаемин i стали основою сучасного м1жнародного гуманiтарного права у збройному конфлдап [11].
Важливе значення в данш галузi мае дiяльнiсть ООН, яка прийняла: основш принципи правового режиму комбатанпв, що борються проти колошального й iноземного панування i расистських режимiв (1973 р.); Декларацiю про захист жшок i дiтей у надзвичайних обставинах i в перюд збройних конфлiктiв (1974 р.); основш принципи захисту цившьного населення в перюд збройних конфлшив (1970 р.); принципи мiжнародного спiвробiтництва щодо виявлення, арешту, видачi та покарання ошб, винних у вiйськових злочинах i злочинах проти людства (1973 р.). Мiжнародне право збройних конфлiктiв регулюе питання кримшально! вiдповiдальностi за агресда i за порушення норм права збройних конфлш^в: Статут Мiжнародного вшськового трибуналу (1945 р.); Конвенцiя про попередження злочину геноциду i покарання за нього (1948 р.); Конвенщя про незастосування строку давносп до военних злочишв i злочинiв проти людства (1968 р.); резолюцп Генеральное' Асамбле! ООН про видачу i покарання вiйськових злочинцiв (1946 р.) i про покарання вiйськових злочинщв та осiб, якi вчинили злочини проти людства (1970 р.). До числа регюнальних договорiв вiдноситься укладену в рамках СНД Угода про першочерговi заходи стосовно захисту жертв збройних конфлдапв вщ 24 вересня 1993 р. [14, с. 180].
Зазначена нормативна база е лише частиною юнуючо! системи правового регулювання военних дш на мiжнародному рiвнi, загалом на основi iснуючих мiжнародно-правових актiв формуються принципи военного права чи права збройних конфлш^в. Цих принцишв зобов'язу-ються дотримуватится держави, як ратифшують зазначенi вище правовi акти.
До таких м1жнародних принцишв вщносять: 1) принцип гуманностi, що забороняе воюючим сторонам застосовувати вшськове насильство, яке не виправдуеться вшськовою необхiднiстю. Вiн охоплюе всi сфери збройно! боротьби, що стосуються як засобiв i методiв И ведення, так i засобiв i метсдов захисту жертв вiйни; 2) принцип неприпустимосп дискримшаци, зобов'язуючого воюючi сторони звертатися з шдивщами, якi користуються заступництвом гуманiтарних конвенцiй, при будь-яких обставин без будь-яко! рiзницi на осжв характеру або походження збройного конфл^у, на основi причин, яю воюючi сторони приводять в свое виправдання або посилаються на них, без будь-яко! дискримшаци з причин раси, кольору шюри, релит!, стаи, майнового стану; 3) принцип вщповщаль-ностi за порушення норм м1жнародного права, що включае: а) м1жнародно-правову вiдповiдальнiсть держав, б) кримiнальну вщповщальнють фiзичних осiб; 4) принцип обмеження воюючих у виборi засобiв i методiв збройно! боротьби; 5) принцип розмежування вiйськових i цивiльних об'екпв; 6) принцип захисту учасникiв збройно! боротьби, а також цивiльного населення [14, с. 211].
Щ принципи узагальнюють норми мiжнародного гуманiтарного права, вказуючи при цьому на основну спрямованють регулювання мiжнародною спiльнотою вшськових дiй.
Розглянемо детальнiше найбiльш актуальш вiдносини, якi регулюються мiжнародним гумаштарним правом, а також основнi нормативш акти, що !х регулюють.
У ст. 1 Гаазько! конвенцi! "Про вщкриття вiйськових дiй" 1907 початок вшни визначено як момент або фактичного вщкриття вшськових дш, або формального оголошення вшни (стану вшни). Вiйськовi ди не повинш починатися без попереднього i недвозначного попередження, яке матиме або форму мотивованого оголошення вшни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням вшни. Сам факт оголошення вшни не робить агресивну вшну законною. Оголошення нацюнально-визвольних воен або громадянських воен не е обов'язковим, вони починаються з повстання проти полггичного режиму в кра!ш або проти окупанта [14, с. 215].
Хоча оголошення вшни - це мiжнародний злочин, обов'язковють здiйснення тако! дп перед безпосереднiм вторгненням в iншi державу зазначена в нормах мiжнародного гуманiтарного права. Ця норма не узаконюе збройну агресда однiе! держави проти шшо!, проте вона забезпечуе певш гарантi! iншiй сторонi як щодо можливосп захисту, так i щодо правових наслiдкiв для обох сторш пiсля завершення збройного конфлшту.
Початок вiйни мае серйознi наслщки i для воюючих, i для вс1х iнших держав. З !! початком для воюючих сторiн настають правовi наслiдки: припиняються дипломатичнi та консульсью вiдносини. Персонал посольства i консульства вiдкликаеться. Вiденська конвенцiя про диплома-тичнi зносини 1961 р. зобов'язуе держави сприяти персоналу посольства для ви!зду в свою кра!ну; з початком вшськових дiй починаеться фактичне виконання норм i принцитв мiжнародного права про правила ведення бойових дш; гуманiтарнi конвенцi! не можуть бути денонсоваш сторонами, яю пiд час вiйни беруть участь у збройному конфлштц захист штерешв воюючо! держави та !! громадян може бути ввiрений якiйсь третш державi, обранiй для цiе! мети воюючими сторонами, через яке тдтримуються зв'язки мiж воюючими державами; до громадян кра!ни-супротивника може бути застосований спещальний режим (!х право на вибiр мiсця проживання обмежуеться; вони можуть бути штерноваш або примусово поселеш у визначеному мiсцi); припиняються економiчнi, торговельнi та фiнансовi вщносини, угоди з юридичними та фiзичними особами противника; втрачають чиншсть всi двостороннi договори мiж воюючими, а багатосторонш договори припиняють свою дш; майно, що належить безпосередньо ворожш державi, конфiскуеться (за винят-ком майна дипломатичних i консульських представництв). Майно, що належить громадянам ворожо! держави, залишаеться недоторканним; торговi судна воюючих, що знаходяться до початку вшни в ворожих портах, можуть бути рекв1зоваш або затримаш до кшця вiйни незалежно вщ приналежностi (державi, приватним компанiям або особам); воюючi сторони зобов'язанi врахо-вувати законнi iнтереси нейтральних i iнших невоюючих держав [2].
Важливим питанням у цш сферi е театр военних дш, оскiльки зачшаючи певну територiю держави для розгортання военних дш, зачiпаеться i населення та шфраструктура, що знаходиться на цш територi!, а мiжнародне гумаштарне право спрямовуе свою дiяльнiсть на мiнiмалiзацiю негативних наслiдкiв вiйни. Тому юнують територi! на яких забороняеться розгортати театр военних дш. У мiжнародному правi все бiльше простежуеться тенденщя до звуження просторово! сфери ведення збройно! боротьби. На театр вшськових дш не можуть бути перетвореш територi!, статус яких визначено мiжнародними договорами.
Так, Конвенцiя "Про захист культурних цiнностей у разi збройного конфлiкту" 1954 р. забороняе перетворювати на театр вшськових дш культурш, iсторичнi центри. Не можуть вважа-тися театром вiйни саштарш зони i мiсцевостi, що мають вщмгтш емблеми (знаки) для огородження вщ дiй вiйни поранених, хворих, медичний персонал для догляду за ними, вшськовополонених, райони розташування атомних електростанцш, гребель. З театру вшськових дш виключаються нейтралiзованi i демштаризоваш територi! [12].
У мiжнародному гумаштарному правi важливе мiсце посiдають норми, що регулюють вщносини щодо мирного виршення збройних конфл1кпв.
Припинення стану вшни мгж воюючими державами оформляеться, як правило, шляхом укладення мирного договору. Правовi наслiдки закiнчення вшни для воюючих держав: припиняють дiяти закони i звича! вiйни; встановлюються мирнi дипломатичнi вщносини; вiдновлюеться дiя ранiше укладених м1жнародних договорiв; повертаються всi вiйськовополоненi, проводиться репатрiацiя цившьного населення, що потрапило на територда противника; здiйснюеться виведення окупацiйних вшськ; проводиться розмiнування мiнних полiв; виршуються питання полiтично!, матерiально! вiдповiдальностi держав, кримшально! вiдповiдальностi вiйськових злочинцiв [14, с. 217].
У статп 14 М1жнародно! конвенцп про спрощення { гармошзащю митних процедур зазначаеться, що будь-який стр м1ж двома чи бшьше Догов1рними сторонами щодо тлумачення або застосування ще! КонвенцИ' виршуеться, наск1льки це можливо, шляхом переговор1в м1ж ними. В КонвенцИ' мютяться основн1 принципи мирного врегулювання конфл1кт1в, а також повернення конфл1ктуючих держав до звичного режиму вщносин [10].
Ще одшею важливою сферою вiдносин у мiжнародному ryMaHiTapHOMy npaBi вистае врегулювання 3aco6iB та cnoco6iB ведення вшни, яка мае широке мiжнародно-правове регулювання.
До м1жиародно-правових норм про заборону застосування окремих видiв збро! належать конвенци: про скасування вживання вибухових i запалювальних куль (1868 р.); про заборону снарядiв, що поширюють задyшливi або шкiдливi гази, а також куль, яю легко розгортаються або сплющуються (1899 р.); про заборону застосування на вшш задушливих, отруйних або iнших подiбних газiв i бактерiологiчних засобiв (IV Гаазька конвенщя 1907 р., Женевський протокол 1925 р.); про заборону бактерюлопчно1 (бюлопчнох) i токсинно! збро! (Конвенцш 1972 р.), хiмiчноï збро1 (Конвенцш 1993 р.). По заборонi ядерноï зброï е ряд резолюцiй i декларацш Генеральноï Асамбле! ООН, що мютять заяву бiльшостi держав про заборону застосування його як зброï масового знищення [5].
Поряд iз забороненими засобами ведення вiйни сучасне м1жиародне право забороняе деякi методи ведення вiйни, такi як: зрадницьке вбивство або поранення комбатантiв i некомбатанпв; воюючим забороняеться вiдцавати наказ не залишати нiкого в живих, погрожуючи цим противнику; незаконно використовувати вiдмiтнy емблему Червоного Хреста, ООН, прапори, формений одяг держав, що не перебувають у конфлiктi; вбивати або брати в полон противника, вдаючись до вiроломства (викликати довiрy противника i змусити його повiрити, що вони мають право на захист згщно з нормами м1жиародного права). М1жиародне право не забороняе вiйськовi хитрощi (проведення помилкових вшськових операцш, використання маскування, дезiнформацiï) [14, с. 220].
Одним з основних завдань м1жиародного гyманiтарного права е забезпечення прав та свобод людини i громадянина в режимi военного стану. 1снуе велика кiлькiсть номативних актiв, що встановлюють гарантй' як для певних груп, так i загалом населення, яке перебувае на територп ведення военних дiй. У м1жиародному гyманiтарномy правi ïх називають жертвами збройних конфлiктiв.
Жертви збройних конфлш^в - це особи, яю не беруть безпосередньо1' yчастi у военних дiях або припинили таку участь з певного моменту: поранеш i хворi комбатанти i некомбатанти, вшськовополонеш, цивiльне населення, в тому чи^ окупованих територiй [14, с. 221]. Жертви будь-яко1' вiйни повинш за всiх обставин користуватися захистом i гуманним поводженням. Особливим захистом i заступництвом користуються дгги, жшки, особи похилого вшу. Особи, винш в умисному порушенш норм про захист жертв вшни, е вшськовими злочинцями, що шдлягають кримiнальномy покаранню [14, с. 225].
Мiжнародно-правовий захист поранених, хворих у ддачих армiях та ошб, що потерпiли шд час корабельно1' аварiï на мор^ передбачено I i II Женевськими конвенщями 1949 р. i Додатковими протоколами I i II 1977. Конвенци вимагають вщ воюючих сторш забезпечувати медичну допомогу i догляд за пораненими та хворими противника, яю вважаються вшськовополоненими, при цьому забороняеться добивати 1'х або винищувати, навмисно залишати без медично1' допомоги або навмисно створювати умови для 1'х зараження та шше [7].
Захист вшськовополонених передбачено Гаазькою конвенщею 1907 р., III Женевською конвенщею 1949 р. i Додатковими протоколами I i II 1977 р., якими визнаеться, що вшськово-полонений - це обеззброений противник, тимчасово знаходиться пщ владою не окремо!! особи або командира вiйськовоï частини, а пщ владою воюючоï держави (сторони), яка i несе повну вщповщальнють за його долю.
Мiжнародно-правовий захист цившьного населення i культурних щнностей передбачено IV Гаазь^ конвенци 1907 р., IV Женевською конвенщею 1949 р. i Гаазькою конвенщею 1954 р. Цившьне населення за будь-яких обставин мае право на гуманне поводження i захист вщ будь-яких акпв насильства, залякування, терору i образ, незалежно вщ того, чи знаходиться воно на тимчасово окупованш противником територп чи в тилу свохх армш. Цившьне населення складаеться з ушх ошб, яю е цившьними особами; в разi сумшву щодо того, чи е будь-яка особа цившьною особою, вона вважаеться цившьною особою (ст. 50 Додаткового протоколу I) [3].
IV Женевська конвенщя встановлюе правила поводження з штернованими. 1нтернування - це примусове затримання одшею воюючою державою громадян iншоï воюючоï держави. Однак при
цьому штерноваш "повшстю зберiгають свою цившьну правоздатшсть" (ст. 80); конфлiктуючi краши зобов'язаш "забезпечити безкоштовно ïx утримання" (ст. 81); ÎHTepHOBaHÎ повиннi забезпе-чуватися харчуванням та одягом (ст. 89), медичною допомогою (ст. 91); вони залишають при собi pe4i i предмети особистого користування, цшносп можуть бути вилученi пщ розписку (ст. 97). Мюця iнтернування повинш перебувати шд владою офiцера або вiдповiдальноï посадовоï особи 3i складу регулярних збройних сил або кадрiв цивiльноï адмiнiстрацiï, пiд владою я^ знаходяться iнтернованi (ст. 99). Законодавство, що дie на територiï, на якш знаходяться iнтернованi, застосовуеться до них, якщо вони здiйснять правопорушення (ст. 117). Iнтернованi звiльняються вщразу ж, як тiльки припи-ниться дiя причин, що зумовили ïx iнтернування (ст. 132) [6].
Переважна бшьшють норм мiжнародного гуманiтарного права, а ïx нараховуеться понад 161, мають iмперативний характер. На них не поширюеться "принцип взаемностi", тобто воююча сторона не може вщмовитись вiд ïx дотримання навiть у тих випадках, коли друга сторона ïx порушуе. Виршальне значення придшяеться визнанню норм суверенними державами - 1хня згода, що пiдтверджена в урочистих договорах чи знайшла вщображення в дотриманнi протягом тривалого часу звича1в цивiлiзованиx нацiй, i е основою закошв вiйни, тобто мiжнародного гуманiтарного права [11].
Можливостi мiжнародного спiвтовариства втручатися в процеси, що вщбуваються всерединi краши, обмеженi правом держав на невтручання й суверенитет. Держави при вирiшеннi внутрiшнix проблем не терплять втручання до сво1х внутрiшнix справ iншиx держав. Виходячи iз принципу суверенiтету, держава мае право на свш розсуд виршувати всi внутрiшнi конфлiкти, у тому чи^ й iз застосуванням збройних сил. Йдеться про право держав додержуватися норм мiжнародного гуманiтарного права в перюд збройного конфлiкту, суть якого полягае в правi вщповщного уряду на свiй розсуд виршувати внутрiшнi проблеми. Тому твердження, що мiжнародне гуманiтарне право слiд в обов'язковому порядку поширити на ситуацп збройного протиборства всередиш краши, не мае правовоï основи [1].
Отже, мiжнародно-правове регулювання военних дiй забезпечуеться великою кшьюстю нормативно-правових актiв, як встановлюють загальнi принципи поведiнки для воюючих сторш та деталiзують нормування окремих вщносин, що виникають тд час военних дiй. Всi вони спрямоват на дотримання основоположних принцитв гуманносп та захисту прав i свобод людини та громадянина.
Розглянемо регулювання военних дш на нацюнальному рiвнi.
Мiжнародне гуманiтарне право масштабно впливае на практику сучасних мiжнародниx вiдносин, безпосереднiм учасником яких е Украша. Вiдповiдно до норм мiжнародного гумаштар-ного права вiйськовослужбовцi Збройних сил Украши, що перебувають у складi миротворчих сил, застосовують норми мiжнародного гуманiтарного права вже в реальних умовах [11].
Верховна Рада Украши ратифшувала чотири Женевсью конвенцп 1949 р. i два Додатковi Протоколи 1977 р. Зобов'язаннями, як ратифшували цi домовленостi держав, е приведення внутрiшнього законодавства у вщповщшсть з нормами мiжнародного гуманiтарного права, а також вщповщальшсть за порушення цих норм та мiжнародну ствпрацю iз затримання злочинцiв, створення Комюп зi встановлення фактiв злочинiв тощо. Вiд вiйськовослужбовцiв Збройних сил Украши вимагаеться дотримуватися принцитв i норм мiжнародного гумаштарного права та мiжнародниx договорiв Укра1ни.
Ухваленням Конституцiï Украши створено умови для приведення кримшального законодавства Укра1ни у вiдповiднiсть до норм м1жнародного гуманiтарного права. Основний Закон Украши був розроблений на осжш м1жнародних стандартiв демократiï, зокрема стандартiв дотримання прав i свобод людини. Наприклад, вiдповiдно до ч. 2 ст. 60 Конституцп Украши за вщдання i виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настае юридична вiдповiдальнiсть [8].
У новому Кримшальному кодексi Укра1ни (далi - КК) уперше встановлена кримшальна вщповщальшсть за порушення законiв i звича1в вiйни, яка передбачена ст. 438 КК роздшу XX "Злочини проти миру, безпеки людства та мiжнародного правопорядку" [9].
Мiжнародно-правовими документами заборонено прояви насильства над цившьним населен-ням та вшськовополоненими в умовах збройного конфлшту. У вшх випадках вчинення вшськово-службовцем тд час збройного конфлiкту в район военних дiй насильства над цившьним населенням таю ди квалiфiкують за ст. 433 КК "Насильство над населенням у районi военних дш", а випадки вчинення насильства над вшськовополоненими - вщповщно за ст. 434 КК "Погане поводження з вшськовополоненими". Якщо ж таю ди вчинено не в райош бойових дш i не вшськовослужбовцем, то !х квалiфiкують за ст. 438 КК як жорстоке поводження з цившьним населенням або вшськовополоненими [9].
Якщо злочинш ди вщбуваються за прямим наказом вшськового начальника, то вш пiдлягае кримiнальнiй вщповщальносп за вiддання наказу про вчинення дш, що порушують закони та звича! вiйни (ст. 438 КК). Щцлега такого вiйськового начальника вщповщатимуть уже за конкретнi порушення закошв та звича!в вiйни [11].
Основними нащональними нормативними-правовими актами, що регулюють вщносини вiйськового характеру, е Закони Укра!ни "Про правовий режим военного стану", "Про сощальний i правовий захист вшськовослужбовщв та членiв !х сiмей", "Про вiйськовий обов'язок i вiйськову службу", "Про основи нащонально! безпеки Укра!ни".
В Законi Украши "Про правовий режим военного стану" мютяться норми, що стосуються суп поняття "военний стан", порядок введення та скасування даного режиму, повноваження, права та обов'язки оргашв державно! ради в режимi военного стану, права та обов'язки громадян, а також вщповщальнють за порушення цих норм. Загалом, в даному закон мютиться загальний порядок державного устрою в режимi военного стану.
Пшьги вшськовослужбовцям та членам !х шмей визначаються законами Укра!ни "Про сощальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та члешв !х сiмей", "Про вшськовий обов'язок i вiйськову службу". Також зазначеш закони мiстять права та обов'язки вшськовослужбовщв тд час проходження вшськово! служби та соцiальний захист вшськовослужбовщв та члешв !х шмей. Закон Укра!ни "Про основи нащонально! безпеки Укра!ни" стосуеться принципiв, об'екпв та суб'ектiв нацiонально! безпеки, повноважень суб'екпв та iн.
Укра!нське нащональне законодавство щодо военних вiдносин встановлюе лише, так би мовити, оргашзацшш норми в випадку вшськових конфлшив, як внутршньодержавних так i тд час зовнiшнiх. Своею чергою, мало регламентують вiдносини, що виникають безпосередньо в ходi военних дiй. Це зумовлено тим, що Укра!на ратифшувала низку найважливiших мiжнародно-правових акпв у цiй сферi i тому навггь у випадку внутрiшньодержавного конфлшту застосовуватимуться безпосередньо норми вiдповiдних мiжнародних нормативно-правових актiв.
Висновки. Отже, нормативно-правове регулювання военних дiй вiдбуваеться на мiжнародному та нацiональному (державному) рiвнях. М1жнародна спiльнота, незважаючи на курс встановлення 'Очного миру", все ж створюе мщну та структуровану систему "военного права". Також юнуе система принцишв мгжнародного права, що встановлюють основоположш цiнностi, якi не повинш порушуватися у военному конфлiктi. Сьогодш на м1жнародному рiвнi виробилася значна нормативна база правового регулювання военних дш, яка хоча i потребуе подальшого вдосконалення, присто-сування до часових змiн суспiльства, поколiнь та техшчного прогресу, все ж е потужним регулятором вiдносин та гарантуе певний рiвень безпеки на мiжнародному рiвнi.
1. Безкоровайний С. Я. Види збройних конфлтт1в та гх правове регулювання Юридична наука № 3/2014 В1йськове право. - С. 116-126. 2. Венская конвенция о дипломатических сношениях [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/995_048. 3. Додатковий протокол до Женевських конвенщй в1д 12 серпня 1949 року, що стосуеться захисту
жертв мгжнародних збройних конфлжт1в (Протокол I), eid 8 червня 1977 року [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/995 199/page. 4. Женевськ конвенцИ про поводження з втськовополоненими [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_153. 5. Конвенщя про заборону або обмеження застосу-вання конкретних видiв звичайног зброг, як можуть вважатися такими, що завдають надмiрних ушкоджень або мають не вибiркову дiю [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/995_266. 6. Конвенщя про захист цивтьного населення тд час вшни [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_154. 7. Конвенщя про полтшення долi поранених i хворих у дiючих армiях [Електронний ресурс]: -Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_151. 8. Конститущя Украгни. - К.: Велес, 2015. - 48 с. 9. Кримтальний кодекс Украгни. - С.: ТОВ "ВВП НОТ1С", 2013. - 180 с. 10. Мiжнародна конвенщя про спрощення i гармомза^ю митних процедур [Електронний ресурс]: -Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_643. 11. Мiжнародне гумаштарне право та його норми про захист жертв втни [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://subject.com.ua/textbook/protection/10klas/6.html. 12. Протокол про захист культурних цтностей у випадку збройного конфлтту [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_722. 13. Репецький В. М. Мiжнародне публiчне право: тдручник / В. М. Репецький, В. М. Лисик, М. М. Миюевич та iн.; за ред. В. М. Репецького. -2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2012. - 437 с. 14. Стрекозов В. Г., Кудашкин А. В. та т. ВШськове право: тдручник. Серiя "Право в Збройних Силах - консультант". - М.: "За права втськово-службовщв ". - 2004. - Вип. 45. - 640 с.
