CC BY
72
УДК 14:355
О. Ю. Панфыов, доктор фшософських наук, професор
ДО ПРОБЛЕМИ РОЗУМ1ННЯ ОСНОВНОГО ЗАКОНУ В1ЙНИ У СУЧАСН1Й Ф1ЛОСОФП В1ЙНИ
У статт1 розкриваеться сутмсть основного закону в1йни. Показано, що основ-ний закон в1йни визначае залежшсть ходу 7 результату в1йни в1д пол1тичних цыей / в1д ствв1дношення сил воюючих стор1н. Використовуючи сучасш тдходи у в1йсько-в1й методологИ основний закон втни розглянуто як модель, адекватну реальному ходу в1йни, що охоплюе широкий спектр чинниюв обстановки 7 не втрачае при цьому своег конструктивност1. Такий тдх1д дозволяе осмислити основний закон в1йни у контекст7 нових форм ведення в1йни у сучасних умовах.
Ключовi слова: вШна, закони втни, основний закон втни, збройне насильство, методолог1я.
Актуальтсть проблеми. Останшм часом увага фахiвцiв усе бшьше при-дшяеться аналiзу причин, спрямованосп сучасних воен (военних конфлiктiв), способам ведення боротьби. Це пов'язано з рядом обставин, серед яких важ-ливе мюце посщають змши структури мiжнародних вщносин, що грунтуеть-ся на планетарному домшуванш розвинутих кра1н свiту та безперервна рево-люцiя у вiйськовiй справ^ що тривае. В наявностi очевидш ознаки того, що створюються найсучаснiшi способи та засоби военно! боротьби на основi новiтнiх технологiй, що неминуче впливае на характер збройного протибор-ства, форми i способи його ведення. Змiни у динамщ, змiстi пiдготовки та веденнi воен (збройних конфлш^в) настiльки великi, що почався пошук уточнення 1х сутшсного визначення в контекстi появи нових категорш: вiйни нацiонально-визвольнi, вiйни шостого поколiння, вiйни XXI столiття, нетра-дицiйнi вiйни тощо. Якщо до цього додати вживання термiнiв, прийнятих на заходi (вiйни четверто! ери, четвертого поколшня, третьо! хвилi, третього роду, боротьби цившзацш, вiйни у натовт, неконтактнi вiйни тощо), то номенклатура термшв, що використовуеться, ще бiльш зростае.
Вiйну треба вивчати як процес, що розвиваеться, змшюеться не тшьки за сво1м змiстом, формами вияву, а й за сутшстю. За часiв К. Клаузевиця держава або шша пол^ична сила могли досягти ршучих цiлей майже виключно в результат збройно! боротьби, останнiм же часом серед военних знарядь досягнення цшей спостер^аеться посилення ролi «не бойових» форм проти-борства [1]. Ще у 1999 р. вiйськовий дослщник М. Гареев наголосив на тому,
36
© Панфшов О. Ю., 2016
що за останш десятилiття суттево змiнилося спiввiдношення пол^ико-дипло-матичних, економiчних, iнформацiйних i военних засобiв здшснення пол^ич-них цiлей. Полiтико-дипломатичнi, економiчнi, iнформацiйнi форми боротьби набули бшьш цiлеспрямованого i скоординованого характеру, збшьшилися !х масштаби. Головною !х метою е дестабшзашя обстановки в шших крашах, аж до iнспiрування внутршшх заворушень, масових виступiв i повстань, терористичних актiв [2, с. 1].
Кшькють публiкацiй, присвячених полiтико-дипломатичним, економiчним, iнформацiйним, асиметричним, гiбридним засобам ведення вшни, аналiз практики боротьби мiж крашами та всерединi них за останш часи дозволяють зробити висновок про помяну тенденцiю серед вшськових теоретикiв вважа-ти «непрямi дп» однiею з вагомих складових характеристики вiйни поряд iз соцiально-полiтичною та военно-техшчною сторонами. Проте в дискусп вщ-носно спiввiдношення традицiйних та «не бойових засобiв» ведення вшни (военного конфлшту) значення та роль останшх, на думку значно'1 частини вчених, нерщко перебiльшуеться до крайньо'1 абсолютизацп, забуваючи, що iз початком вшни найважлившою формою боротьби стае лише збройна бо-ротьба, що ведеться збройними силами.
Аналiз останн1х джерел i публЫацш. Розробщ проблематики вшни, п сутностi та змюту, законам збройно'1' боротьби присвячено чимало наукових праць вiтчизняних та зарубiжних фiлософiв, полiтологiв, соцiологiв, вiйськових дiячiв. Зокрема, розгляд тих чи шших аспекпв знайшов вiдображення у працях Р. Арона, О. С. Бодрука, Д. А. Волкогонова, К. О. Воробйова, В. I. Гщршського, О. I. Дирша, В. А. Зубарева, Б. М. Каневського, I. А. Кшмова, Ю. Кнорра, Б. I. Краснова, Ю. В. Мамонтова, О. О. Першина, С. А. Проскурша, В. Ф. Смо-лянюка, М. П. Требша, С. О. Тюшкевича, С. Хантiнгтона, О. М. Шахова та iн.
Однак закони вшни та збройно'1' боротьби, сформульованi в тому вигляд^ як вони викладеш в бiльшостi публiкацiй, мають, на наш погляд, досить знач-ну узагальнешсть (широту), що звужуе 1'хню конструктивнiсть (глибиннiсть). Дана стаття покликана певною мiрою заповнити таку прогалину i мае на метi осмислити основний закон вшни у контекст переосмислення сутност вiйни у сучасних умовах.
Виклад основного матерiалу. Принципи формування (обгрунтування) за-конiв вшни та збройно'1' боротьби посiдають провщне мiсце в методологи фшософп вшни. Бшьшють авторiв единi в думщ, що всi закони, що мають вщношення до ведення збройно'1' боротьби, подшяються на двi групи - систе-ми законiв вiйни i збройно'1' боротьби [3; 4].
Ретроспективний погляд доводить, що перша група закошв в ютори военного мистецтва у цшому не викликала розбiжностей. При цьому тдкреслю-
валося, що основний закон вшни визначае залежшсть ходу i результату вшни вщ пол^ичних цiлей i вiд спiввiдношення сил воюючих сторiн. Оскiльки результат деяких воен, наприклад росшсько-японсько!' 1904-1905 роюв, не цiлком вiдповiдав такому формулюванню, було зроблене застереження про дш закону в «конкретних iсторичних умовах», а потiм виведений закон перемоги, що включив на додаток до основного умшня використовувати д^ за-конiв вiйни i збройно'1 боротьби. Спроби ж дати визначення законам збройно'1 боротьби, як свщчить аналiз, були менш вдалими з точки зору вироблення едино!' системи [5].
Закони - це об'ективно юнукта стшю зв'язки i вщносини в явищах i мiж ними, як призводять у певних умовах до того чи шшого результату. Сукуп-нiсть пiзнаних i сформульованих закошв, що описують генезис того чи шшого явища, складае систему закошв, що мае багаторiвневу структуру. Чим вище рiвень, тим бшьшу кшькють початкових умов необхщно враховувати при пошуку стiйких зв'язюв i вiдносин. На вiдмiну вщ iнших, що виявляють ю-тотш зв'язки i вiдносини, основний закон вщбивае зв'язки i вiдносини мiж сутностями або усерединi них. Саме цим пояснюеться його провщна роль у системi стосовно iнших, часткових законiв, вияв яких вiдбуваеться на базi визначально!' дп основного закону.
Зазвичай закон виводиться шляхом багаторазово!' перевiрки гiпотези. Остання вiдкидаеться, якщо хоча б в одному експеримент !'!' iстиннiсть не пiдтвердили. Така асиметрiя при верифшацп г1потези необхщна для встанов-лення детермiнованого причинно-наслщкового зв'язку мiж явищами. Однак для складних систем принцип формування закошв мае бути ютотно змiнений.
У бшьшосп випадкiв закони вiйни i збройно'1 боротьби формуються як лопчш узагальнення значного досвiду ведення вшн, накопиченого людством. Однак характер вшн, форми i способи збройно! боротьби сьогодш настiльки швидко змiнюються в якюному вiдношеннi, що досвiду недавшх вiйн бракуе для прогнозування закономiрностей вiйн майбутнiх. А щодо повномасштабноi гiбридноi вiйни, то вiн вщсутнш взагалi. Таким чином, щоб сформулювати закони вшни i з6ройно'1 боротьби майбутнього, необхщно мати досить надш-ну теоретичну базу.
На думку Т. Охотшкова, основою для висунення i перевiрки рiзного роду гiпотез може бути використана сукупшсть iмiтацiйних моделей вiйськових (бойових) дш. Завдяки ним формуеться основна гшотеза (концептуальна уза-гальнена модель), яка тсля всебiчноi перевiрки за широким спектром умов набувае статусу закону вшни (збройно'1 боротьби). Спираючись на не!', можна вивести частковi закономiрностi, що зв'язують хiд i результат дослiджувано-го процесу з основними факторами. Разом з тим, аналiзуючи моделi рiзних
вшн у рiзних умовах, можна видшити закономiрностi, притаманнi рiзним видам i формам збройно! боротьби. У сукупностi цi закономiрнi зв'язки утво-рюють концептуальну модель вiйни (збройно! боротьби), яка охоплюе загаль-ш спiввiдношення, властивi iмiтацiйним моделям воен i не мiнливi в широкому дiапазонi умов [6].
Таким чином, закон е модель, адекватна реальному ходу вшни, що охоплюе широкий спектр чинниюв обстановки i не втрачае при цьому свое! конструк-тивностi.
Розглянемо категорiю «вшна» як об'ект пiзнання вшськово! науки. Вшна -це один зi станiв полiтики [7, с. 45-46]. Полггика як система взаемовiдносин суб'екпв може знаходитися в декiлькох станах - миру, вшни або перехщних, однак при цьому вона не перестае бути пол^икою.
Система взаемовщносин суб'екпв полiтики мiстить i сукупшсть рiзних форм !х взаемодп у вах сферах життедiяльностi, а також цш, якi цi суб'екти переслщують у цьому процесi. Розмшття форм взаемодп в кожному зi сташв полiтики визначаеться специфiкою засобiв, що використовуються для досяг-нення мети, методiв i способiв !х застосування. У ходi взаемодп кожний суб'ект прагне до досягнення поставлено! мети, намагаючись при цьому пере-шкодити супротивнику домогтися аналогичного результату. Суб'ектами по-лiтики можуть виступати окремi держави, соцiальнi групи суспiльства, ви-окремленi за будь-якою ознакою, чи !хш коалщп. Якщо говорити про мiж-народнi вiдносини, то суб'екти з високим ступенем оргашзацп мають структуры пiдроздiли, якi здiйснюють зовшшню полiтику вiд iменi всього суб'екта.
Держава для ведення зовшшньо! пол^ики в мирному станi використовуе дипломатичний корпус, у военному - военну силу. Делегування сво!х повно-важень кожному з цих вiдомств, як правило, обмежуеться волею у виборi рiзних способiв застосування наявних у ххньому арсеналi засобiв для досягнення цшей, визначених державою [8].
Кожне вщомство в рамках надано! йому свободи формулюе свою мету. Збройш сили держав, що протистоять один одному, взаемод^ть один з одним у межах одше! системи й утворюють свою тдсистему, що складаеться з тд-систем бшьш низького рiвня. Термiн «взаемодiя» тут несе певне смислове навантаження. Мова йде про встановлення зв'язку мiж елементами системи, у даному випадку збройними силами супротивниюв, без яко! не можна говорити про юнування само! системи. Якщо мiркувати таким чином, можна дiйти до рiвня безпосереднього учасника бойово! взаемодп - солдата, що веде бо-ротьбу на полi бою. Його взаемодiя iз супротивником, цiль якого нав'язати останньому свою волю, - також частина пол^ичних взаемин.
Отже, незалежно вщ структури суб'екта пол^ичних вщносин i рiвня еко-номiчного розвитку, а також застосовуваних ним засобiв збройно! боротьби як загальне в системi полiтичних взаемовiдносин у тому чи^ i при переходi системи в стан вшни, можна визначити: по-перше - наявшсть мети перед кожним суб'ектом пол^ичних взаемовiдносин i перед його структурними елементами; по-друге - мета бшьш низького рангу випливае з мети бшьш ви-сокого. Так, пол^ична мета, не досягнута мирними способами, визначае постановку завдання перед збройними силами. Вибiр мети вшни (вшськово! мети) впливае на характер завдань, що розв'язуються структурними елемен-тами збройних сил у ходi вшськових операцш тощо; по-трете - досягнення мети нижчого рiвня визначае досягнення мети бшьш високого рангу. Немож-ливо виграти бш, якщо кожен солдат на полi бою не виграе свою «маленьку вiйну», не можна виграти вшну, якщо не досягнута перемога в основних операщях i боях; по-четверте - цiль вищого рiвня визначае в остаточному тд-сумку вибiр засобiв, необхiдних для досягнення мети найнижчого рангу. До чого може призвести неврахування пол^ично! мети при виборi засобiв збройно! боротьби, свiдчить досвiд бойових дш в Афганiстанi, Чечнi, Сири [9].
Слiд зазначити, що зовшшньополггична мета, яка присутня у вах визначеннях основного закону вiйни, разом з тим не е прюритетною. Отже, не тшьки мета впливае на характер i результат вшни. Метою вищого прюритету виступае забез-печення стiйкого функцiонування суб'екта пол^ичних взаемовiдносин як системи. Тому пол^ична мета об'ективно повинна сприяти стiйкостi стану i функщо-нування суб'екта полiтичних взаемовiдносин. Отже, з урахуванням вищевикла-деного основний закон вшни може мати такий вигляд: хщ i результат вiйни залежать вщ об'ективного характеру полiтичних цшей, вiд вiдповiдностi цим полiтичним щлям, а також вiд вiдповiдностi умовам реально!' обстановки вшськових цшей, форм, метсдав i способiв ведення збройно!' боротьби.
Успiх военно! кампани (операцii) визначаеться не тiльки i не стiльки спiв-вiдношенням сил, скшьки вiдповiднiстю обраного способу дш умовам реально! обстановки, де стввщношення сил розглядаеться лише як один з елемен-тiв. Правильний вибiр форм, методiв i способiв ведення збройно! боротьби забезпечуе досягнення вшськово! мети, що е необхщною умовою досягнення цiлей полiтичних. Вщзначимо, що цей закон справедливий i як основний закон збройно! боротьби.
Деяю дослiдники заперечують можливють включення у змiст основного закону поняття «способи бойових дiй вшськ», вiдзначаючи, що це не об'ективний закон вiйни, а прийом дiяльностi особового складу вiйськ, що спираеться на стихшне чи усвiдомлене визнання певних !! законiв, прийом, свщомо вироблений вiдповiдними командирами i военачальниками [10]. Од-нак тут слщ послатися на визначення сутностi вшни: i вiйна, i полiтика, станом
яко! е вшна, суть процесу цшеспрямовано! людсько! дiяльностi. Врахування впливу суб'ективного фактора у виглядi «усвщомлено вироблених» i обраних форм, методiв i способiв збройно! боротьби - об'ективна, бшьш того, необ-хщна умова. Отже, е справедливим включення у визначення основного закону «пол^ичних цшей», постановка i формування яких е результатом «усвь домлено!» дiяльностi керiвництва будь-яко! краши.
Крiм того, з погляду загальнонаукових вимог, вшна - це стан системи по-л^ичних взаемин суб'ектiв, за яких для досягнення поставлених цшей ви-користовуються насильницькi засоби [11; 12]. Вона е частиною пол^ики. Збройна боротьба, як зааб, - частина боротьби пол^ично!, причому тдпо-рядкована. Вибiр вiйськових цiлей, форм, метсдав i способiв ведення збройно! боротьби здiйснюеться, виходячи з ще! пiдпорядкованостi, однак i постановка пол^ично! мети вiйни залежить вщ наявних засобiв збройно! боротьби. Отже, таке розумшня закону виражае сутнюний зв'язок пол^ично! i збройно! боротьби, пол^ики i вiйни, !х взаемозв'язок i взаемозалежнiсть. Поява iнших закошв вiдбуваеться на тлi визначально!, первинно! дп основного закону.
Висновки. Таким чином, тзнання основного закону вшни впливае на спрямованiсть розвитку вшськово! науки, формування мети i характеру вш-ськових дослiджень, дае можлив^ть з наукових позицiй пiдходити до з'ясування едносп, розходження i взаемодп всього арсеналу полiтичних за-собiв, у тому числi i засобiв застосування збройного насильства та военно! сили при вирiшеннi полiтичних цшей. З метою усвщомлення сутностi «не бойових» форм протиборства основний закон вшни може бути застосований у виглядг хщ i результат вшни залежать вщ об'ективного характеру пол^ич-них цiлей, вiд вiдповiдностi цим пол^ичним цiлям, а також вщ вiдповiдностi умовам реально! обстановки вшськових цiлей, форм, методiв i способiв ведення сучасно! збройно! боротьби. Наведене формулювання свщчить, що методолопя формування законiв вiйни та збройно! боротьби вимагае свого подальшого вдосконалення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Требш М. П. Соцюлопя вшни: украшський контекст [Електронний ресурс] / М. П. Требш. - Режим доступу: http://periodicals.karazin.ua/ssms/article/ view/4462/4034.
2. Алексин В. Войны третьего тысячелетия / В. Алексин // Независимое военное обозрение. - 1999. - № 27. - С. 1-3.
3. Серебрянников В. В. Социология войны / В. В. Серебряников. - М. : Ось-89, 1998. - 320 с.
4. Куликов В. А. Логика и теория военного дела / В. А. Куликов // Военная мысль. -2002. - № 3. - С. 44-54.
5. Панфшов О. Ю. Вшна та суспшьство / О. Ю. Панфшов // Сучасне суспшьство: пол1тичш науки, соцюлопчш науки, культуролопчш науки : зб. наук. пр. / Харк. нац. пед. ун-т ¡м. Г. С. Сковороди. - Х., 2012. - Вип. 2. - С. 87-100.
6. Охотников Т. Н. О системном обосновании законов войны и вооруженной борьбы [Електронний ресурс] / Т. Н. Охотников // Военная мысль. - 2000. - № 5. - Режим доступу: http://miHtaryartide.ru/voennaya-mysl/2000-vm/9793-o-sistemnom-obosnovanii-zakonov-vojny-i.
7. Клаузевиц К. О войне : в 2 т. / К. Клаузевиц. - М. : Госвоениздат, 1936. - Т. 1. -442 с.
8. Мануйлов С. М. Феномен военно! сили у сучасному свт / С. М. Мануйлов, О. Ю. Панфшов // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра'ни ¡м. Ярослава Мудрого». Сер1я: Фшософ1я, фшософ1я права, полгголопя, соцюлопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2015. - № 3 (26). - С. 112-121.
9. Кудрявцев А. Военные конфликты третьего тысячелетия [Електронний ресурс] / А. Кудрявцев // НВО. - Режим доступу: http://nvo.ng.ru/realty/2016-04-01/6_ conflicts.html.
10. Подсобляев Е. Ф. О содержании военной науки / Е. Ф. Подсобляев // Военная мысль. - 1997. - № 3. - С. 36-41.
11. Кротюк В. А. Сучасна вшна: проблема осмислення характеру та змюту / В. А. Кро-тюк, О. Ю. Панфшов // Наука \ техшка Повггряних Сил Збройних Сил Укра'ни : наук.-техн. журн. (Тематичний випуск, присвячений 65 р1чнищ перемоги у Ве-ликш Вггчизнянш вшш). - 2010. - № 1(3). - С. 47-52.
12. Требш М. П. «Пбридна вшна» як нова укра'нська реальнють [Електронний ресурс] / М. П. Требш. - Режим доступу: http://www.ukr-socium.org.ua/Arhiv/Stati/ US-3_2014Z113-127.pdf.
К ПРОБЛЕМЕ ПОНИМАНИЯ ОСНОВНОГО ЗАКОНА ВОЙНЫ В СОВРЕМЕННОЙ ФИЛОСОФИИ ВОЙНЫ
Панфилов А. Ю.
В статье раскрывается содержание основного закона войны. Показано, что основной закон войны определяет зависимость хода и исхода войны от политических целей и соотношения сил воюющих сторон. Используя современные подходы в военной методологии, основной закон войны рассматривается как модель, адекватная реальному ходу войны, охватывающая широкий спектр факторов обстановки и не теряющая при этом своей конструктивности. Такой подход позволяет осмыслить основной закон войны в контексте новых форм ведения войны в современных условиях.
Ключевые слова: война, законы войны, основной закон войны, вооруженное насилие, методология.
THE PROBLEM OF UNDERSTANDING THE BASIC LAW OF WAR IN MODERN PHILOSOPHY OF WAR
Panfilov O. Yu.
The article reveals the essence of the basic law of war. It is shown that in today's changed ratio of political-diplomatic, economic, information and military means political purposes. Political-diplomatic, economic, informational forms of struggle have become more targeted and coordinated nature of increased scale. Under these conditions the question is updated to reflect the fundamental law of war in the context of rethinking the nature of war in the modern world.
It is noted that all laws relating to the conduct of warfare, are divided into two groups -a system of laws of war and armed struggle. The Basic Law defines addiction war course and outcome of the war by political objectives and by the balance of forces warring parties.
It is emphasized that most of the laws of war and armed struggle are formed as logical generalization considerable experience of war, accumulated by mankind. However, the nature of war, forms and methods of warfare today as rapidly changing qualitatively that the experience of recent wars lacking for predicting future patterns of war. Thus, to form the laws of war and armed struggle of the future must be sufficiently reliable theoretical basis.
A basic law considered war as a model adequate to the real course of the war, covers a wide range of factors and conditions while not losing its constructiveness.
Regardless of the structure of the subject of political relations and economic development, and used them as means of armed struggle in the overall system ofpolitical relations including (in the transition system in a state of war, can be defined: first - the presence of purpose to each sub 'object of political relations and to its structural elements, and secondly - the goal of lower rank follows from goal higher. Thus, the political goal was not achieved through peaceful means, determines the setting of causing to the armed forces. The choice of objectives War (military objectives) affects nature of tasks solved the structural elements of the armed forces during military operations, etc., in the third - the goal of lower level sets the goal of a higher grade.
The findings indicate that knowledge of basic law of war affect the direction of development of military science, the formation of the purpose and nature of military research makes it possible to scientifically approach the elucidation of unity, differences and interactions whole range ofpolicy tools, including the use of armed vehicles violence and military force in resolving political goals. With a view to understanding the essence of «notfighting» confrontation forms the basic law of war can be applied as: the progress and outcome of the war depends on the objective nature of the policy objectives of compliance with these policy objectives, and to match the real situation military purposes, forms, techniques and methods of modern warfare. The above wording suggests that the methodology of forming the laws ofwar and armed struggle requires a further improvement.
Key words: war, the laws of war, the basic law of war, armed violence, methodology.
