CC BY
105
УДК 316.48+355.01
М. П. Требт, доктор фшософських наук, професор
СОЦ1ОЛОГ1Я В1ЙНИ П. О. СОРОК1НА
У статт1 досл1джено концептуальна основи сощологИ вгйни П. О. Сороюна, що базуються на вивченм 967 вШн 7 1629 внутршшх смут: сутмсть феномену вгйни, причин И виникнення, закономгрностг в динамгцг воен, наслгдки вгйни, спгввгдношен-ня в1йни / миру тощо. Проанал1зовам деяю ¡ндикатори в1йни, якг використовуе П. О. Сорокт у свогх досл1дженнях. Серед основних тдикатор1в в1йни вчений ви-окремлюе абсолютна показники чисельност1 збройних сил 7 розм1ри людських втрат, а також в1дносм показники, що дозволяють виявити зм1ни в динамц втськового тягаря на сустльство 7 пор1вняти держави зр1зною чисельмстю населення.
Ключовi слова: вгйна, мир, соцгологгя вгйни, причини вгйн, динамгка вгйн, гндикатори в1йни.
Актуальтсть проблема. Процеси зародження, становлення i розвитку св^ово'1 сощологп свщчать про те, що проблеми вшни як специфiчного явища у житп людського суспшьства завжди перебували i до сьогодш стоять у цешр уваги людства, займають уми мислшешв, вчених, дослщниюв уах краш. Що таке вшна, бути вшш чи не бути, можливе п запоб^ання чи не-можливе - це не риторичне питання, а найбшьш наболiлi i злободеннi, най-головнiшi й актуальш проблеми сучасностi, це питання життя i смертi мiльйонiв людей [1-15].
Аналiз остантх джерел i публшацш. Творчють видатного соцiолога ХХ ст. П. О. Сорокша всебiчно дослщжувалася соцiологами свiту й Украши (В. Городяненко, В. Джеффрю, Б. В. Джонстон, Г. Долпх, О. Долгов, В. За-кревський, I. Кононов, П. Кротов, А. Лшський, Р. Мертон, Л. Д. Школс, Г. Остов, I. Пономарьова, М. Романенко, Е. А. ^ршьян та ш. [16-22]), однак проблеми його сощологп вшни, на наш погляд, ще не знайшли достатнього вщдзеркалення в науковш лiтературi, особливо вiтчизнянiй.
Тому метою статт1 е розкриття концептуальних засад сощологп вшни П. О. Сорокша.
Виклад основного матерiалу. Питирим Олександрович Сорокш (18891968) е одним iз тих ушкальних вчених, чие iм'я стае символом обрано! ним науки. Багатограннiсть його творчосп викликала i буде викликати безлiч дискусiй про те, до яко! предметно! галузi належить його наукова дiяльнiсть. Багато його праць е новаторськими у сферi сощально'1 мобшьносп i страти-фшацп, пол^ично'1 сощологп i фшософп юторп, вивчення криз i революцiй,
© Требш М. П., 2016
95
методологи науки, публiчноi соцюлогп, соцюлогп ам'1 i глобалютики тощо. Як пiдкреслюe професор Дюкського унiверситету (США) Едвард А. ^рь кьян: «внесок Сорокiна в соцюлопю настiльки великий, щоб бути затребу-ваним сьогоднi, як у будь-якого дiяча з пантеону соцюлогп» [19, с. 13]. Особистий досвщ людини, яка пережила двi свiтовi вiйни, громадянську вiйну в Росп, змусив П. Сорокiна звернутися до феномену вшни i з соцю-лопчно'1 точки зору дати йому тлумачення. Тому вивчення концептуальних основ соцюлогп вшни П. Сорокша е сьогодш настiльки актуальним, особливо для сучасного украшського суспiльства, що переживае важкi часи анексп Криму, окупацп частини Донбасу.
Як i в багатьох iнших галузях, у сферi вивчення вiйни ще'1 П. Сорокша також стали новаторськими. Вперше в соцюлопчнш науцi вiн визначае ме-тодологiю вивчення вiйн, що дае можливють для оцiнки мюця вiйни у сис-темi суспшьних вiдносин i для об'ективного компаративного аналiзу воен. Першим iз представниюв суспiльних наук учений розглядае феномен вшни поза рамками щеолопчних оцшок, iсторичних особливостей кожного военного конфлшту окремо, висунувши як критерп показники, що мають вщ-ношення до будь-якого суспiльства, незалежно вщ полiтичних режимiв, iдеологiй i мiждержавних вiдносин. Як такi показники Сорокш розглядае серiю абсолютних i вщносних змiнних, що характеризують розмiри армш i 1'х частку в населенш держав, кiлькiсть втрат пiд час вшн, нарештi, кiлькiсть збройних конфлш^в, що рееструються протягом столiть.
У грандюзному дослiдженнi св^ово'1 юторп, що отримало назву «Соць ально'1 та культурно'1 динамiки», в якому вш пропонуе свое унiкальне бачен-ня розвитку сустльства, було вивчено 967 вшн i 1629 внутрiшнiх смут. У своему дослщженш Сорокiн спробував виршити такi питання. По-перше, визначити, чи е якьнебудь закономiрностi в динамщ воен, що характернi для Свропи. По-друге, який тягар вшни накладають на суспiльство i як цей тягар змшюеться у чаа. По-трете, торкаеться дуже делiкатного питання про агресившсть окремих держав i нацiй, намагаючись статистично перевiрити розхожi в суспiльствi середини 1930-х рр. судження про юторичну зумовле-шсть ролi «мирних» i «агресивних» держав. По-четверте, тдшмае питання про стввщношення вiйни i миру як у цшому в Gвропi, так i в юторп окремих краш. Нарешт^ перевiряеться перiодизацiя захщно'1 культури на чуттевий, щеацюнальний i iдеальний перюди: якою мiрою военна iсторiя тдтверджуе або спростовуе циклiчнiсть розвитку захщного суспiльства.
Для розв'язання цих питань Сорокш розробив систему iндикаторiв, яю дозволили максимально коректно провести аналiз i зробити об'ективнi ви-сновки, засноваш на даних, а не на суб'ективних судженнях, що було характерно для юторичних i соцiологiчних робiт з военно'1 тематики. Серед
основних iндикаторiв вшни вчений виокремлюе абсолютш показники чи-сельностi збройних сил i розмiри людських втрат, а також вщносш показники, що дозволяють виявити змiни в динамщ вiйськового тягаря на сус-пiльство i порiвняти держави з рiзною чисельнiстю населення. Крiм того, за показниками, що важко визначити за юторичними та статистичними джерелами, використовуються даш, що обчислюються по населенню як конкретних краш, так i вае'1' Свропи, i щ обчислений мiнiмум i обчислений максимум дають змогу говорити про об'ектившсть подальших розрахункiв тягаря мштаризацп i тягаря людських втрат. Вiн представляв три варiанти розрахункiв у залежносп вiд максимально, мiнiмально i середньо прорахо-вано'1' чисельностi населення по стол^ях, коли точнiсть статистичних даних викликае сумшви (див. табл. 1 [24, vol. 3, р. 335]).
Таблиця 1
Зведеш показники для Францп, Англп, Австро-Угорщини та Pocii за перiод з 1101 по 1925 рж
Роки Мщь армш (кiлькiсть в1йськових) Втрати (кшьккть оаб)
1101-1200 1 161 000 29 940
1201-1300 2 372 000 68 440
1301-1400 3 867 000 166 729
1401-1500 5 000 000 285 000
1501-1600 9 758 000 573 020
1601-1700 15 865 000 2 497 170
1701-1800 24 849 000 3 622 140
1801-1900 17 869 800 2 912 771
1901-1925 41 465 000 16 147 550
Як бачимо з таблищ, по столiттях немае прямолшшного тренду: пiсля зростання чисельностi армш та бойових втрат вiд XII до XVIII ст. у XIX ст. обидва показники йдуть вниз; що стосуеться абсолютних цифр, то в них немае шякого натяку на зникнення або ж зниження кшькосп воен. Неза-лежно вщ чисельносп армш сучасш вiйни стають усе бiльш смертоносними; незважаючи на збшьшення обох показникiв, зростання втрат вище, нiж зростання чисельностi армш (чисельшсть армiй - у 36 разiв, рiвень втрат -у 539 разiв). Що стосуеться вщносного показника втрат, найважливiшого
показника вшни, вони свщчать про те, що «прокляття або прившей стати найруйшвшшим або найкривавшим военним столiттям належить XX сто-л^тю» [24, vol. 3, р. 342]. Причому значно зростае вщсоток втрат вщ чи-сельносп армп (див. табл. 2 [24, vol. 3, р. 337]).
Таблиця 2
Динамжа втрат
Стол^тя Вщсоток втрат вщ чисельност армп
XII 2,5
XIII 2,9
XIV 4,6
XV 5,7
XVI 5,9
XVII 15,7
XVIII 14,6
XIX 16,3
XX 38,9
У роки Першо'1 св^ово'1 вiйни втрати на полях битв становили близько 10 млн оаб, зокрема в Росп - 2,5 млн, Францп - 1,4 млн, Великобританп -900 тис., Бельгп - 100 тис., Имеччиш - 2 млн, Австро-Угорщиш - 1,5 млн, Ггалп - 600 тис. оаб. Багато хто загинув у таборах для вшськовополонених. Для вшськових цiлей було вироблено близько 180 тисяч тонн отруйних ре-човин. Наприкшщ вiйни населення Земл^ виснажене нестатками i страж-даннями, було охоплене жорстокою епiдемiею грипу («юпанкою»), вiд чого загинуло близько 20 млн людей.
Друга св^ова вшна стала найруйнiвнiшою в юторп людства. У нiй взяла участь 61 держава, понад 80 % населення Земль Ця вшна тшьки в Сврот (враховуючи СРСР) забрала життя 40 млн оаб, з них 27 млн житпв радян-ських людей; втрати Польщi дорiвнювали 6 млн, Югославп - 1,7 млн, Францп - 600 тис., США - 400 тис., Англп - 370 тис. оаб. Имеччина втратила у цш вшш 13,6 млн осiб. Крiм того, держави iнших частин св^у втратили приблизно 7,6 млн вшськовослужбовщв i 6 млн цивiльного населення. За-гальнi безповоротнi втрати тд час Друго'1 св^ово'1 вiйни становили близько 55 млн людей (табл. 3) [25].
Таблиця 3
Масштаби двох останшх св^ових воен
Показники Перша свiтова (1914-1918 рр.) Друга св^ова (1939-1945 рр.)
Кшьюсть держав, що брали участь у вшш 38 61
Чисельнють населення, залученого у вшну, млн oci6 1552 2019
Кiлькiсть населення, мобiлiзованого у збройш сили, млн осiб 73 107
Загальна чисельнють збройних сил, млн ошб 45,3 61,2
Кiлькiсть держав, на територiï яких вщбувалися вiйськовi дiï 14 40
Площа територш, охоплених вiйськовими дiями, тис. км2 4,07 22,1
Тривалють вiйни, доби 1564 2194
Поранених, млн ошб 20 35
Убитих, млн осiб 10 30
Загинуло вщ хвороб i ран, млн оаб 20 26
Данi показали, що протягом юторп немае стабiльно «мирних» або ста-бiльно «войовничих» нацш. Поширена думка про те, що демократичш ре-жими е менш агресивними, нiж автократичнi, не знаходить тдтвердження в юторп. На початку ХХ ст. вщносна мiлiтаризацiя Англп була вище, нiж 1спанп; Францп - вище, шж Австрп або Росп. У XIX ст. демократична Франщя була не бiльше мирною, шж автократичнi Нiмеччина, Росiя або 1спашя. Протягом XVII ст. Ангшя перебувала приблизно нарiвнi з Роаею.
Сорокiн зазначае, що феномен вшни майже настшьки ж звичайний i «нормальний», як i перiод миру. Показник часу, проведеного крашами без воен, на його думку, аж шяк не означае, що вшна i мир однаково чергують-ся в юторп (див. табл. 4 [24, vol. 3, р. 352]).
Таблиця 4
Кшьккть часу, проведеного краТнами не у сташ вшни в першд з XIV по XX ст.
(у вщсотках)
Кратна Вiдсоток рокчв без вшни у дослщжуваний перiод
Грещя 57
Австр1я 40
Шмеччина 28
Голланд1я 44
1спашя 67
Ггатя 36
Франщя 50
Англ1я 56
Рос1я 46
Польща i Литва 58
Наприклад, деяю iсторичнi перюди характеризуються двома, п'ятьма i навт тридцятьма роками безперервно'1' вiйни. В iншi ж перiоди спостерь гаються кiлька рокiв мирного життя. Однак, що важливо зазначити, перiоди безперервного мирного життя без вшни протягом чверт стшття е надзви-чайно рщюсними в юторп кра'ш, перюди ж близько ста роюв миру просто ушкальш, як наприклад, в юторп Голландп: «Майже кожне поколшня (мiж 25-30 роками) в минулому, за рщкюним винятком, було або свщком, або учасником феномену вшни» [24, vol. 3, р. 354]. Критищ тддаються теорп «нумеролопв» Мьюза, Сассе, що заявляли про перюдичшсть воен i прив'язували ix до фаз сонячно'1' активностi. Кривi вшни i миру коливають-ся, але ix коливання не мають перюдичносп, або унiверсального ритму [24, vol. 3, р. 357]. «Iсторiя, - пише Сорокiн, - як виявляеться, не настшьки монотонна i невинахщлива, як думають прихильники скрупульозно'1' перю-дичностi, "залiзниx закошв" i "ушверсальних спшьнот"; але i не настшьки нудна i меxанiстична, як двигун, що виробляе одне i те ж число революцш в одиницю часу» [24, vol. 3, р. 359].
Торкаючись питання: «Чи може юнувати свiт без вiйни?», Сорокш звер-таеться до даних спещального дослiдження. Але спочатку вiн пояснюе, як трактувалося питання «свiту без вшни» його попередниками, i чи е тдтвер-дження ix концепцш у рамках його дослiдження. Кожне поколшня хотшо
вiрити, що тенденцiя воен йде на спад, що мир, який випав на 'х час, буде збережений. Теоретичним виразом такого бажання в наущ була теорiя ево-люцп, «прив'язана» до суспiльного розвитку, яка, як здавалося, доводила поступове зниження зовшшшх i внутрiшнiх конфлш^в у мiру прогресу людства. Особливо таю трактування були популярнi протягом XVII i XVIII ст. з характерними для них тривалими перюдами миру i стабiльностi. Популяр-шсть таких настро'в, наприклад, у XIX ст., пояснюеться бурхливим розвит-ком наукового знання, яке, здавалося, тдняло людський розум на небачену висоту, i зникнення вiйн було вже не за горами. Як писав Сорокш, «сонм порожшх i невибагливих, поверхових i незграбних теорiй вщав про зникнення вiйни з людсько' юторп, що не за горами час, коли вiвцi обшмуться з вовками у свiтi "взаеморозумшня" i "ствпращ в усьому свт", коли зброю буде перероблено в електричш тостери, ключки для гольфу та радюприйма-чь.. Деякi навт проводили пряму лiнiю прогресу вщ печери до Мейн Стрiт, вщ палеол^ично' або неол^ично' людини до мютера Баббггта... заявляли, що вшна, без сумнiву, зникае в мiру того, як ми рухаемося вщ амеби до цившзацп гомо сатенс XIX-XX столiть» [24, vol. 3, р. 360-361].
Однак початок ХХ ст. перевернув ус уявлення про «гачний мир», несучи в юторш военну катастрофу, до сих тр небачену людством. «Цi теорп, взя-тi як науковий опис дшсносп i реального напряму соцiального прогресу, не бшьше нiж на'вш умоглядш висновки, яким "нехорошi факти" суперечать майже на кожному крощ», - пише Сорокiн. Дивуючись ншвносп цих уявлень, вiн з прикрiстю вигукуе: «Раптове зникнення вiйн, коли тсля тисячол^ньо' iсторii людського (i тваринного) суспшьства воно входить у двадцяте стол^-тя з безпрецедентним рiвнем военiзацii не в найнижчiй, а в найвищш сво'й фазi!». Який же висновок робить сам учений? «Даш дослщження не дають тдстав говорити про тенденцп зникнення вшн у минулому, як i, незважаю-чи на винятково високi показники, в двадцятому стштп, стверджувати, що спостершаеться стiйка тенденцiя до 'х зростання. Hi, крива воен флуктуюе, i це все, що можна сказати». «Звичайно ж, - пише Сорокш, - хотшося б мати визначешсть, навiть якщо це визначешсть кiнця свiту (iнферно). Однак наших побажань недостатньо, щоб змусити ютор^ дотримуватися лшп, яко' не видно, або визнати тенденщю, коли факти спростовують ii iснування» [24, vol. 3, р. 362]. Дiалектика вшни i миру складаеться, на думку Сорокша, з постiйно конфлштуючих у суспiльствi тенденцiй вiйни i миру, що мають, як показуе iсторiя, приблизно рiвнi шанси на тимчасове домшування. Час пiдтверджуе правоту висновюв П. Сорокiна. За перюд пiсля Друго' свiтовоi вiйни у ХХ ст. на планер було зафшсовано, за рiзними пiдрахунками, вщ 225 до 232 военних конфлш^в у 148 регiонах [26, с. 75]. I в новому тисячо-л^^ вiйни залишаються сумною прикметою буття людства. За даними Стокгольмського мiжнародного шституту дослiдження миру (Stockholm
International Peace Research Institute), щорiчно на планер фшсуеться понад 30 збройних конфлш^в, яю призвели упродовж року до загибелi через бо-йовi дп понад 1 тис. осiб. Наприклад, у 2008 р. i 2011 р. 1'хня кiлькiсть до-сягла найвищо! позначки - 37 конфлш^в. За останнi 10 рокiв збшьшилось i загальне число загиблих внаслщок бойових дiй у таких конфлштах: з понад 17 тис. оаб у 2002 р. до понад 22,5 тис. - у 2011 р. [27, с. 38]. Велика бща прийшла i в Украшу. З початку конфлшту на Донбаа, за даними ООН, 22 137 оаб отримали поранення, 9553 загинуло, з них близько 2 тисяч були цившьними особами [28].
Порушуючи проблему вшни i науково-теxнiчного, культурного прогресу, Сорокiн не подiляе положення теорш, якi вiн називае «вегетарiанськими». Адепти цих теорiй стверджували: культурний тдйом несумiсний з вiйною, вшна призводить до культурного занепаду, св^ завжди стимулюе прогрес, найбiльш миролюбш нацп завжди були найбiльшими творцями культури i вiйна в юторп будь-яко1 краши - це ознака ii занепаду [24, vol. 3, р. 364]. Як альтернативи Сорокш наводить висшв Жозефа де Местра, який слщом за Н. Макiавеллi писав: «Найкращi плоди людсько! натури, мистецтв, наук, великих починань, змужншня дозрiвають саме пiд час вшни. Кажуть, що [сус-пшьства] досягають свого пiку пiсля тривалих i кровопролитних воен. Однак тк грецько! цившзацп прийшовся на жахливу епоху пелопоннеських воен; найяскравiший перюд правлiння Августа настае вiдразу тсля громадянських воен у Римi й остракiзмiв, що настали. Генiй Францп був вигодуваний вшна-ми Л!ги i вiдшлiфований вiйною Фронди. Вс видатнi особистостi часiв коро-леви Анни (1665-1714) народилися в розпал пол^ичних пертурбацш. Якщо говорити коротко, то кров е добривом рослини тд назвою генiй_ Я не бачу шшого найменш мирного часу, шж часи Олександра Великого i Перикла; часи Августа, Льва X, Франка I, Лу1 XIV i королеви Анни» [24, vol. 3, р. 367]. По-годжуючись з де Местром, Сорокш наводить даш сво'х дослiджень, вiдзна-чаючи, що вш спостерiгае поступове зростання вщносних i абсолютних по-казникiв воен, вимiряниx кiлькiстю втрат, вiд XII до XVII ст., тсля чого вщносш шдикатори зменшуються, хоча абсолютш продовжують зростати.
Що стосуеться тенденцш у показниках чисельностi вiдкриттiв i вина-xодiв у галузi природничих наук, то вони демонструють неухильне зростання починаючи з XIII ст. Це, як пише Сорокш, навряд чи могло статися, якби вшни справляли руйшвний вплив на науку i мистецтво, як заявляли пред-ставники «солодких» теорш. Причому рiвень винаxодiв i вщкритпв знижу-еться в Gвропi в другш половинi XIX ст. - саме тод^ коли показники вiйни були найбшьш низькi. Маючи в арсеналi другого тому «Соцiальноi i куль-турно1 динамiки» численнi приклади, що суперечать твердженням про мир як необхщну умову роз^ту науки, Сорокш вважае достатшм привести лише один доказ. XVII ст. дало найвищi показники воен аж до початку XX ст.,
i саме в цьому стштп були зроблеш науковi вiдкриття, яю поклали початок розвитку сучасних фундаментальних наук.
Що ж доводять щ приклади збiгiв мiж динамiкою воен i культурного прогресу? Якщо для де Местра, як i для Маюавелл^ це доказ стимулюючо' ролi вiйни на розвиток iнших сфер суспшьства, то для Сорокiна в зб^у лiнiй розвитку вiйни та культури немае причинно-наслщкового зв'язку. В будь-якому разi не вшна стимулюе розвиток науки i мистецтва, i не розвиток науки вимагае практичного застосування ii досягнень у вшськовш справi. Цi два явища паралельш. Вони е виявом бшьш глибоких сил, якi одночасно беруть участь у створенш вшськово' могутносп та полiтичного впливу, роз-кв^у культури i науки. Сорокiн наводить аналопю з молодiстю, яка одночасно характеризуеться низкою анатомiчних, фiзiологiчних, психологiчних та iнших форм прояву здорового молодого оргашзму, так само, як i загальний розквiт сощального тiла виявляе себе в рiзних формах.
Для бiльш точно' оцшки воен учений ввiв iндекс, що показуе сшввщно-шення мiж кшькютю военних конфлiктiв i кiлькiстю жертв цих конфлштсв на мiльйон населення. Зютавивши данi по вiйнах з показниками розвитку суспшьств Захщно' Свропи, Сорокiн встановив закономiрнiсть зростання шдексу в певнi перiоди, що супроводжувалися тдвищеним ступенем кон-флiктностi або в суспшьсга (громадянськi вiйни), або мiж суспiльствами (мiждержавнi вiйни). Ц повторюванi перiоди i були доказом змши соцю-культурних цiнностей. Причому на вщмшу вiд буденних уявлень про пря-молiнiйну залежнiсть мiж зростанням воен i жертв, з одного боку, i юторич-ним часом, з другого, Сорокш показав, що динамша воен мае флуктуацп, або перiоди зростання i падшня. Саме цi перiоди, на думку Сорокша, е лакмусовим папiрцем для перевiрки правильностi гiпотез походження воен.
Основна думка Сорокша щодо причин воен полягае в тому, що 'х не мож-на звести аш до окремо' причини, аш до окремого 'х класу, щоб пояснити бшьшють военних конфлiктiв протягом перюду, що вiн дослiджував: «Даш по вшнах показують, що вони трапляються в перюди депресii i процвiтання; в режимах автократичних i демократичних; у кра'нах з високим рiвнем не-письменностi i з високим рiвнем освiти; в суспшьствах аграрних та iндустрi-альних; серед нацш "консервативних" i "лiберальних"; серед народiв рiзних рас i нацюнальностей; у мiжнародних ситуацiях простих i складних; в сус-пiльствах з рiзноманiтною релiгiйною структурою, щiльнiстю населення тощо. Жоден iз цих або шших чинникiв, взятих окремо, не може пояснити аш частоту розподшу воен, анi 'х зростання i спад у часi» [24, vol. 3, р. 371].
Конкретш причини воен, з точки зору Сорокша, належать до такого класу явищ, який навряд чи мае сенс дослщжувати в рамках соцюлогл, принаймш, розглядати 'х у рамках загальноприйнятого подшу на полiтичнi, економiчнi, демографiчнi та iншi чинники. Бшьш того, така класифшащя, як виявилося
при ïï зютавленш з реальною динамшою воен, малопридатна для пояснення ïx iсторичного тренду. Обгрунтовуючи свою позицiю бiльш детально, вчений бачить в ïï основi рiзноманiтнiсть конкретних причин кожного военного кон-флiкту, що не зводиться до кшькох прямих факторiв. За аналопею, що проводиться Сорокшим, це все одно, що намагатися узагальнити летальний результат по категорп всього людства. Незалежно вщ нескшченно'1' кiлькостi поеднань причин, не змшюеться кiнцевий пiдсумок. Розбiр причин военних конфлiктiв Сорокiн залишае юторикам з 1'хньою увагою до кожно'1' юторично'1' подп i здатнiстю «поставити конкретний дiагноз». Для соцiолога ж спроба звести воедино вс причини воен, з його точки зору, так само безглузда, як i визначення «середньо'1' температури хворих у вщдшенш».
Висновки. У «Сощальнш i культурнш динамiцi» Сорокiн заклав фундамент для подальшого розумiння, дослщження i розробки окремих аспектiв вшни - ïï сутносп, причин, впливу рiзниx чинникiв на ймовiрнiсть ïï ви-никнення, мiсця воен у суспшьному розвитку тощо. Це дозволило йому продовжити вивчення специфiчниx питань сучасного суспшьства i вiйни, зокрема, бшьш детально звернутися до проблеми юнування свiту без вiйни i до проблеми умов для мирного розвитку.
Л1ТЕРАТУРА
1. Арон Р. Мир и война между народами : пер. с фр. / Р. Арон ; под общ. ред. канд. полит. наук В. И. Даниленко. - М. : NOTA BENE, 2000. - 880 с.
2. Дэйви М. Эволюция войн / М. Дэйви ; пер. с англ. Л. А. Калашниковой. - М. : ЗАО Центрполиграф, 2009. - 382 с.
3. Клаузевиц К. О войне : в 2 т. / К. Клаузевиц. - М. : ООО «Изд-во АСТ» ; СПб. : Terra Fantastica, 2002. - Т. 1. - 558 с. ; Т. 2. - 574 с.
4. Кревельд М. ван. Трансформация войн : пер. с англ. / М. ван Кревельд. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. - 344 с.
5. Прудон П. Ж. Война и мир. Исследование о принципе и содержании международного права : в 2 т. / П. Ж. Прудон. - М. : Изд. А. Черенина и Ко, 1864. - Т. 1. -298 с. ; Т. 2. - 304 с.
6. Серебрянников В. В. Социология войны / В. В. Серебрянников. - М. : Ось-89, 1998. - 320 с.
7. Сунь-Цзы. Трактаты о военном искусстве / Сунь-Цзы, У-цзы ; пер. с кит., пред-исл. и коммент. Н. И. Конрада. - М. : ООО «Изд-во АСТ» ; СПб. : Terra Fantastica, 2002. - 558 с.
8. Тоффлер Э. Война и антивойна: Что такое война и как с ней бороться. Как выжить на рассвете XXI века / Элвин Тоффлер, Хейди Тоффлер. - М. : ACT : Транзит-книга, 2005. - 412 с.
9. Требин М. Войны XXI века / Михаил Требин. - М. : АСТ ; Минск : Харвест, 2005. - 608 с.
10. Требш М. П. «Пбридна» вшна як нова укра'нська реальнють / М. П. Требш // Укр. сощум. - 2014. - № 3(50). - С. 113-127.
11. Требш М. П. Вшни в юторп людства та 1'хш наслщки: уроки для Укра'ни / М. П. Требш // Вюн. Льв1в. ун-ту. Сер1я фшос.-полгголог. студи. - 2015. - Вип. 6. -С. 89-98.
12. Требш М. П. Сучасний св1т i його вшни / М. П. Требш // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра'ни ¡м. Ярослава Мудрого». Сер1я: Полгголопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш - Х. : Право, 2016. - Вип. 2 (29). - С. 5-27.
13. Требш М. П. Вшна в юторп людства та ii особливосп у ХХ1 стол1тп / М. П. Требш // Наук. вюн. Схщноевроп. нац. ун-ту ¡м. Лес Укра'нки. Сер1я: М1жнар. вщ-носини. - 2016. - № 2 (327). - С. 43-48.
14. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон ; пер. с англ. Т. Ве-лимеева, Ю. Новикова. - М. : ООО «Изд-во АСТ», 2003. - 603 с.
15. Хофмайстер Х. Воля к войне, или Бессилие политики. Философско-политический трактат / Х. Хофмайстер ; пер. с нем. и послесл. О. А. Коваль. - СПб. : ИЦ «Гуманитарная Академия», 2006. - 288 с.
16. Кошелев В. Плюрализм Питирима Сорокина: альтернатива монизму, истоки интегрального подхода / В. Кошелев // Граш. - 2009. - № 1 (18), листоп.-груд. -С.135-137.
17. Кротов П. П. От войны к миру: у истоков теории созидательного альтруизма Питирима Сорокина / П. П. Кротов, А. Ю. Долгов ; Центр «Наследие» им. Питирима Сорокина. - Сыктывкар ; Вологда : Древности Севера, 2011. - 400 с.
18. Осипов Г. А. «Третье измерение» в социологии П. А. Сорокина: оценка нравственности современного общества / Г. А. Осипов // Журн. социологии и соц. антропологии. - 2009. - № 4. - С. 67-79.
19. Тирикьян Э. А. Осовременивание Сорокина / Э. А. Тирикьян // Социол. исследования. - 2016. - № 3. - С. 13-23.
20. Johnston B. V. Pitirim A. Sorokin: an intellectual biography / Barry V. Johnston. -Lawrence, Kan. : University Press of Kansas, 1995. - xii, 380 p.
21. Sociological theory, values, and sociocultural change : essays in honor of Pitirim A. Sorokin / Edward A. Tiryakian, editor. - New Brunswick : Transaction Publishers, 2013. - xxxiii, 307 p.
22. Sorokin & civilization: a centennial assessment / editors, Joseph B. Ford, Michel P. Richard, and Palmer C. Talbutt; with a preface by Roger W. Wescott. - New Brunswick, N. J. : Transaction Publishers, 1996. - x, 258 p.
23. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии. Статьи разных лет / П. А. Сорокин ; Ин-т социологии. - М. : Наука, 1994. - 560 с.
24. Sorokin P.A. Social and Cultural Dynamics : In 4 vol. / P.A. Sorokin. - N. Y. : American Book Co., 1937-1941.
25. Гофман В. Р. Экологические и социальные аспекты экономики природопользования [Електронний ресурс] : учеб. пособие / В. Р. Гофман. - Челябинск : Изд. ЮУрГУ, 2001. - 631 с. - Режим доступу: http://finance-credit.biz/ekonomika-prirodopolzovaniya/antropoekologicheskie-ekonomicheskie-aspektyi-43476.html.
26. Полгголопя : навч. енцикл. словник-довщник / за наук. ред. Н. М. Хоми ; [В. М. Денисенко, О. М. Сорба, Л. Я. Угрин та ш]. - Львiв : Новий Свгг-2000, 2014. - 779 c.
27. С1ПР1 2013: Щор1чник: Озброення, роззброення та м1жнародна безпека : пер. з англ. / Стокгольм. м1жнар. ш-т дослщження миру ; Укр. центр екон. i пол1т. дослщжень ¡м. О. Разумкова ; редкол. укр. вид.: Л. Шангша (голов. ред.) та ш. -К. : Заповгг, 2014. - 520 с.
28. Число жертв на Донбассе достигло нового максимума [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://korrespondent.net/ukraine/3732073-chyslo-zhertv-na-donbasse-dostyhlo-novoho-maksymuma.
СОЦИОЛОГИЯ ВОЙНЫ П. А. СОРОКИНА
Требин М. П.
В статье исследуются концептуальные основы социологии войны П. А. Сорокина, основанные на изучении 967 войн и 1629 внутренних смут: сущность феномена войны, причины ее возникновения, закономерности в динамике войн, последствия войны, соотношение войны и мира и др. Проанализированы некоторые индикаторы войны, используемые П. А. Сорокиным в своих исследованиях. Среди основных индикаторов войны ученый выделяет абсолютные показатели численности вооруженных сил и размеры человеческих потерь, а также относительные показатели, позволяющие выявить изменения в динамике военного бремени на общество и сравнить государства с разной численностью населения.
Ключевые слова: война, мир, социология войны, причины войны, динамика войн, индикаторы войны.
P. A. SOROKIN'S SOCIOLOGY WAR
Trebin M. P.
The article explores the conceptual foundations P. A. Sorokin's of the sociology ofwar, based on a study of967 wars and 1629 domestic unrest:. The essence of the phenomenon of war, its causes and regularities in the dynamics ofwar, the consequences of the war, the ratio of war and peace, etc. Are analyzed some indicators of war used by P. A. Sorokin in his studies. Among the main scientist War indicators highlights the absolute figures the number of armed forces and the dimensions of the human costs, as well as the relative indicators to detect changes in the dynamics of the military burden on society and to compare countries with different population.
Sorokin s Studies have shown that throughout history there is no stable «peace» or stable «warlike» nations. A common view is that democracies are less aggressive than autocratic, have not found confirmation in history. Sorokin said that the phenomenon of war almost as common and «normal» as the period of peace. Value of time spent by countries without wars, in his opinion, does not mean that war and peace alike alternate history. These studies do not give grounds to speak about trends disappearance of wars in the past, and despite the exceptionally strong performance in the twentieth century, argued that there is a steady tendency to growth. Curve Wars fluctuate and that is all that
can be said, according to Sorokin. The dialectics ofwar and peace is, according to Sorokin, with constantly conflicting trends in society, war and peace, with, as history shows, roughly equal chances for temporary dominance. For Sorokin to match lines of war and culture is no causal link. In any case the war stimulates the development of science and art, not science development requires practical application of its achievements in military affairs. These two phenomena are parallel. They are a manifestation of deeper forces while participating in the creation of military power and political influence, flourishing culture and science.
For a more accurate assessment of wars scientist introduced the index that shows the ratio between the number of armed conflicts and the number of victims of these conflicts per million population. Comparing the data with those of wars societies of Western Europe, Sorokin established pattern of increase in the index in certain periods, accompanied by a high degree of conflict or in society (civil wars) or between societies (interstate war). These repeated periods were evidence of a change of social and cultural values. And unlike everyday notions of straight-line relationship between the growth of war and victims on the one hand, and historical time, on the other, Sorokin showed that the dynamics of war has fluctuations or periods of rising and falling. These periods, according to Sorokin, is a litmus test to verify the hypothesis of the origin of war. Sorokin basic idea about the causes of war is that they can not be reduced to any single reason not to separate their class to explain the majority of military conflicts during the period. Specific causes of war in terms of Sorokin, belong to this class of phenomena, which hardly makes sense to explore in sociology at least consider them in the framework of the conventional division on political, economic, demographic and other factors. Moreover, such a classification, as it turned in its relation with the real dynamics of wars, of little use to explain their historical trend. Substantiating its position in more detail, the scientist sees it on a variety of specific reasons for each military conflict is not limited to direct several factors. Specific causes of war in terms of Sorokin, belong to this class of phenomena, which hardly makes sense to explore in sociology at least consider them in the framework of the conventional division on political, economic, demographic and other factors. Moreover, such a classification, as it turned in its relation with the real dynamics of wars, of little use to explain their historical trend. Substantiating its position in more detail, the scientist sees it on a variety of specific reasons for each military conflict is not limited to direct several factors.
In «Social and cultural dynamics» P. A. Sorokin laid the foundation for further understanding, research and development of certain aspects of war - its nature, causes, impact ofvarious factors on the probability of its occurrence, location Wars in social development and so on. This allowed him to continue to explore specific issues of modern society and the war, including more details refer to the problem of a world without war and the issue of the conditions for peaceful development.
Key words: war, peace, the sociology of war, the causes of war, the dynamics of war, indicators war.
