CC BY
80
Научный обзор
Scientific Review
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 623.445:94(100)"1939/1945":94(100)"1945/..." DOI: 10.22141/2224-0586.4.83.2017.107431
Арустамян G.M., Ткачишин B.C., Алексйчук О.Ю. Нацональний медичний унiвeрcитeт iмeнi О.О. Богомольця, м. Кив, Украна
Дocвiд викopиcтання бoйoвиx oтpyйниx peчoвин у пoвoeннi пepioди та po^ Дpyгoï cbítoboí вмни
Резюме. Надходження в арсенали озброень фосфороргатчних отруйнихречовин (ОР) нервово-па-ралтично1 дН знаменувало апогей розвитку хiмiчноi зброи У 1939р. було отримано зарин, а напри-кшщ 1944 р. — зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралiтичноi dii й у багато разiв перевершували за своею токсичтстю ОР чаав Першоi свiтовоi втни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середит 1961 р. у США почали виробляти малолетючу сттку фосфороргатчну ОР тд шифром VX, особливо небезпечну при потраплянт навть невеликих кыькостей ii на ш^ру. За роки Другоi свiтовоi вшни в США на 17 технологiчних установках було вироблено 135 тис. т рiзних ОР, з яких бльше половини припадало на шрит. Остантм було споря-джено близько 5 млн снарядiв i 1 млн хiмiчних авiацшних бомб. Результатом робт у галузi ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало детальне долдження до 1962р. 3-хшу-miдиныового ефiру бензиловоi кислоти, що мае шифр BZ. Вона перебувала на озброент американ-сь^i арми i в експериментальному варiантi застосовувалася у В'етнамi. Утслявоент роки в арми США на змшу старих речовин подразнюючоi ди були прийнятi новi речовини — CS i CR, що стали результатом стльних англо-американських долджень. За подразнюючою дiеюречовина CSзначно перевершуе iританти чаав Першоi свiтовоi вшни. У1993р. було прийнято Мiжнародну конвенщю про заборону хiмiчноi зброi, що набрала чинностi 29 квтня 1997р.
Ключовi слова: Друга свтова вйна; отруйт речовини; зарин; зоман; прит; фосфороргатчт спо-луки; CS; CR; BZ; LSD; VX
Хлор, фосген, шрит можна називати основними отруйними речовинами (ОР) Першо! свггово! вь йни. Фосфороргатчт ОР по праву можна називати хiмiчною зброею Друго! свггово! вшни. I справа не стгльки в тому, що вщкриття i розробка !х припали на роки ще! вшни i першi повоент роки. Сво! вра-жаючi властивост! ОР нервово-паралгтично! д!! най-бгльш повною мiрою могли проявити саме в роки Друго! свггово! вшни. Для !хнього ефективного за-стосування в наявносп були вразливi мюця — на-сичет живою силою та вщкрито розташоват пози-ц!! вшськ. У т роки на дглянках прориву фронту на кожному квадратному кiлометрi зосереджувалось дек!лька тисяч оаб, яю до того ж не мали повно-цшних засобiв протихiмiчного захисту. Для засто-сування хiмiчних снарядiв i авiабомб були необхщт бойовi угруповання артилер!! й ав!ацп [2, 4].
У Шмеччиш в!дразу п!сля приходу до влади фа-шист!в за розпорядженням Птлера в!дновилися ро-
боти в галyзi вiйськовоï xiMiï. Починаючи з 1934 р. вщповщно до планy верxовного командyвання су-xопyтниx вiйськ щ роботи набyли цшеспрямованого настyпального xарактерy, що вiдповiдало агресив-нiй полггищ гiтлерiвського уряду [У].
Перш за все на новостворенж або модершзова-ниx пiдприeмстваx почалося виробництво вщомж OP, що показали найбiльшy бойову ефективнють в роки Першо! свггово'! вiйни, з розраxyнкy створення ïx запасу на 5 мюящв xiмiчноï вшни. Верxовне ко-мандування фашистськоï армИ вважало достатнiм мати для цього приблизно 27 тис. т OP типу шриту i тактична рецептур на його основк фосгену, адамситу, дифентморарсину та клорацетофенону. Oд-ночасно велися iнтенсивнi пошуков1 роботи в сферi новиx OP серед рГзнж класiв xiмiчниx сполук. Щ роботи в галyзi OP шкiрно-наривноï дп ознаменува-лися отриманням у 1935—1936 рр. азотистиx шрипв (N-lost) i кисневого шриту (O-lost) [11].
© «Медицина невiдкладних стаыв», 2017 © «Emergency Medicine», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп': Ткачишин В.С., Нацюнальний медичний унiверситет iMeHi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Кш'в, 02000, Укра-!'на; e-mail: tkachishin@mail.ru
For correspondence: V. Tkachishin, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: tkachishin@mail.ru
У головнш науково-дослщнш лабораторп концерну «1.Г. ФарбеншдустрЬ» (м. Леверкузен) була ви-явлена висока токсичшсть деяких фтор- i фосфор-умюних сполук, якi були згодом взят на озброення армп.
У 1936 р. був синтезований табун, який з трав-ня 1943 р. вироблявся в промисловому масштабу в 1939 р. отримано бшьш токсичний порiвняно з табуном зарин, а наприкшщ 1944 р. — зоман. Щ речовини ознаменували собою появу в армп фа-шистсько! Шмеччини нового класу смертельних ОР нервово-паралггично'Г дп, що у багато разiв пе-ревершували за своею токсичшстю ОР часiв Пер-шо! свггово'Г вiйни [15].
У 1940 р. в м. Обербайерш (Бавар1я) розпочав виробництво великий завод з виготовлення шри-ту й iпритних рецептур, що належить концерну «1.Г. ФарбеншдустрЬ». Його виробнича потужнiсть сягала 40 тис. т ОР на рж.
Всього до початку Друго! свггово'Г вiйни i в пер-шi ГГ роки в Нiмеччинi було побудовано не менше 20 нових технолопчних установок з виробництва ОР, яю, крiм названих центрiв, розмщувалися в Люд-вiгсхафенi, Хюльсi, Вольфеш, Юрдiнгенi, Аммен-дорфi, Фалькенхагенi, Зельщ та iнших мiсцях. Рiчна потужнють з виробництва рiзних ОР перевищувала 100 тис. т [2, 6].
Розробка та вивчення бойових ОР у 20-40-х роках минулого столггтя активно продовжувалася i в шших крагнах свiту.
США в 1921 р. на переговорах у Вашингтон схва-лили заклик до заборони хiмiчних речовин, проте в тому ж рощ почали розширення свого центру вш-ськово-хiмiчних дослщжень — Еджвудського арсеналу (штат Мергленд), створеного в 1917 р. Вони розширили випробувальний полiгон у Лейк-Херсп, створили при арсеналi школу тдготовки кадрiв для хiмiчног служби [1].
У 1929 р. був утворений вiйськово-хiмiчний центр в Ггалп, i за допомогою нiмецького хiмiчного концерну «1.Г. ФарбеншдустрЬ була вщпрацьована технолога виробництва ряду ОР. Ггалшська армiя однiею з перших тсля Нiмеччини пiдготувалася до хiмiчног вшни. У нiч на 4 жовтня 1935 р. Iталiя напала на Абюсшю (нинi — Ефюшя). Майже всi бойовi дп ггалшських частин пщтримувалися хiмiчним на-падом за допомогою авiацГi та артилери. Використо-вувалися також виливнi авiацiйнi прилади, що роз-сiюють рщю ОР. В Ефiопiю було направлено 415 т ОР шюрно-наривно'Г дп (iприт) i 263 т задушливих речовин [3]. У перiод з грудня 1935 р. по квггень 1936 р. iталiйська авiацiя здшснила 19 великомасш-табних хiмiчних нальопв на мiста i населенi пункти АбiссiнГi, витративши при цьому 15 тис. авiацiйних хiмiчних бомб. 1з загальних втрат абюсшсько'Г армГГ в 750 тис. чоловж приблизно третя частина припадала на втрати вщ хiмiчног зброг. Постраждала також велика кгльюсть мирного населення. Отруення iпритом викликало мiсцевi запально-некротичш змiни шкiри та слизових оболонок, однак поряд iз мiсцевою дiею спостерiгалася виражена резорбтив-
на дiя, що часто призводило до летального отруення у постраждалих [9].
У 1923 р. почалося вивчення ОР в ЯпонГГ, а до початку 30-х рр. було оргашзовано виробництво най-бгльш ефективних ОР в арсеналах Тадонуiмi та Сагане. Японська арм1я використовувала ОР, зокрема, пщ час вшни з Китаем в 1937—1943 рр. Приблизно 25 % комплекту артилершських i 30 % авiацiйних боепри-пасiв японсько! армГГ були в хiмiчному спорядженнi. У деяких боях до 10 % втрат китайських вшськ дово-дилося на втрати вщ ОР. У Другiй свгговш вiйнi iприт був застосований японцями у Кита! [8].
1прит застосовувався як зброя масового уражен-ня в iрано-iракськiй вiйнi (80-тi рр.). 1рак проти 1рану застосував шрит у сумiшi iз синiльною кислотою, що рiзко пiдсилило бойовi властивостi цiеl ОР. В арсеналах хiмiчноl збро! зберiгаються похiднi шриту — це кисневий iприт, азотистий шрит, пере-гнаний iприт, яю за своею токсичнiстю перевищу-ють сiрчастий [12].
Американськi вiйськовi перед Другою свгговою вiйною основним способом ведення хiмiчноl вiйни вважали авiацiйнi нальоти, оскiльки це дозволяло раптово i масовано застосовувати хiмiчну зброю як по вiйськах супротивника на полi бою, так i в його гли-боких тилах. Збшьшеш у зв'язку з цiею доктриною потреби мшютерства оборони в хiмiчних боеприпасах не могли бути задоволеш навiть реконструйова-ним i розширеним Еджвудським арсеналом, персонал якого становив 8800 оаб. У 1942 р. були створеш три нових державних арсенали: Хантсвглл (штат Алабама), Пайн-Блафф (штат Арканзас) i Денвер (штат Колорадо). У тому ж рощ почав будуватися i через два роки став до ладу випробувальний полкон Дагу-ей (штат Юта) площею 400 тис. га, що знаходиться в пустелi бгля Великого Солоного озера в 128 км вщ м. Солт-Лейк-Ст. Зг1дно з американськими дани-ми, за роки Друго! свггово'Г вiйни в США на 17 технолопчних установках було вироблено 135 тис. т рiз-них ОР, з яких бшьше половини припадало на iприт. Останшм було споряджено близько 5 млн снарядiв i 1 млн хiмiчних авiацiйних бомб [10].
Спочатку шрит передбачалося використовувати проти ворожих десанпв на морському узбережж1. У перюд перелому в ходi вiйни на користь союзни-кiв склалися серйозш побоювання, що Нiмеччина зважиться на застосування хiмiчноl збро!. Це стало пщставою для рiшення американського вшськового командування про поставку iпритних боеприпаав до вiйськ на бвропейському континента. Планом передбачалося створення запасiв хiмiчного озброення для сухопутних вшськ на 4 мю. бойових дш i для вiйськово-повiтряних сил — на 8 мю. [13].
Транспортування морем не обiйшлося без при-год. Так, 2 грудня 1943 р. шмецька авiацiя бомбар-дувала судна, що знаходилися в ггалшському порту Барi в Адрiатичному морь Серед них виявився й аме-риканський транспортер «Джон Харвей» iз вантажем хiмiчних бомб з шритом. Пiсля пошкодження транспорту частина ОР змшалася з розлитим маслом, i iприт поширився по поверхш води в гаванi [3, 5].
Моряки зi складу команди транспорту та iз шших пошкоджених суден намагалися уплав дiстатися до берега. При цьому шхто з них не знав, що зазнае дГГ ОР, хоча багато згодом згадували, що вщчували запах гiрчицi або часнику. Про зараження стало вь домо лише через 14 годин, коли дiзналися про характер вантажу на американському транспорт^ а у тих, хто врятувався, з'явилися характеры ознаки ураження iпритом. У цГлому 83 людини загинули i 534 отримали серйознi ураження. Це чи не единий випадок масового ураження людей ОР у Другш свь товш вiйнi [14].
В останш мiсяцi вiйни в Еджвудi й армшськш ае-ромедичнiй лабораторГГ Форт-Рукер (штат Алабама) розгорнулися пошуки й випробування природних i синтетичних речовин, що впливають на центральну нервову систему i викликають у людини в незна-чних дозах психiчнi чи фiзичнi розлади [3].
У тюнш спiвпрацi зi США здiйснювалися ро-боти в галузi х1мГчно'Г збро! у ВеликобританГГ. Так, в Кембрщжському унiверситетi дослщницькою групою Б. Сондерса в 1941 р. була синтезована ОР нервово-паралггично'Г дГГ — дiiзопропiлфторфосфат (ББР, РБ-3). Незабаром у Саттон Оук поблизу Манчестера почала функцюнувати технологiчна установка з виробництва ще'Г ОР [10, 14].
Основним науковим центром Великобритани став Портон-Даун (Солсберi, графство УГлтшир), заснований ще в 1916 р. як вiйськово-хiмiчна до-слщна станцiя. Виробництво ОР здшснювалося також на х1мГчному заводi в Ненск'юке (графство Корнуелл). Зпдно з оцГнкою Стокгольмського м1ж-народного дослГдницького Гнституту проблем миру (81РЫ), до кГнця вГйни у Великобритани зберпали-ся запаси близько 35 тис. т ОР [7].
Шсля Друго! свиово! вГйни роботи в США в га-лузГ хГмГчних засобГв масового знищення не тГльки не зупинилися, але тривали Г все бГльше прискорю-вали темпи. Створене в 1962 р. командування вГйськ матерГально-технГчного забезпечення очолило ке-рГвництво всГма дослГдними Г виробничими вшсько-во-хГмГчними центрами армГГ: арсеналами в ЕджвудГ, ДенверГ, Пайн-БлаффГ, Форт-ДетрамГ, державним заводом у НьюпортГ (штат 1ндГана) Г полГгоном Да-гуей. 1нвестицГйна вартГсть названих центрГв тс-ля Гх модернГзацГГ Г розширення становила майже 1 млрд доларГв. У них працюють Г дос до 4000 офще-рГв Г солдатГв та близько 10 тис. цивгльних фахГвцГв. КрГм армГГ, сво! програми розробки Г виробництва хГмГчно! збро! виконують вГйськово-повГтрянГ та вш-ськово-морськГ сили США. Вони мають сво! науко-во-дослщт центри, де конструюеться Г випробову-еться техшка для перенесення ОР до мети повгтрям (лабораторГГ на базГ ЕглГн (штат Флорида), поблизу мют Чайна Лейк Г Окленд (штат КалГфорн1я), в ра-йонГ м. Вашингтон (федеральний округ КолумбГя), а також у Далгреш (штат ВГрджишя) [8, 10, 13].
У першГ повоеннГ роки найбГльша увага придь лялася фосфорорганГчним ОР нервово-паралГтич-но! дГГ типу зарину Г зоману, що набагато переви-щували за токсичнютю всГ вГдомГ ранГше речовини.
^т
Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. У середин 1961 р. у США почали виробляти мало-летючу стшку фосфорорганiчну ОР пiд шифром VX, особливо небезпечну при потрапляннi навиъ невеликих кiлькостей i"i на шюру [5].
Розпочате в роки Друго! свиюво! вiйни вивчення природних отрут i токсишв призвело до появи так званое токсинно! збро^ — рiзновиду хiмiчноi збро^, засновано^ на використаннi уражуючих властивос-тей ОР 6шково1 будови, продукованих мжроорга-нiзмами, деякими видами тварин i рослин. Пщ час дослщжень були видшет й охарактеризованi рiзнi типи ботулшчного токсину, стафiлококового енте-ротоксину, а також рицин [4].
Результатом роб1г у галузi природних i синтетич-них речовин, що впливають на центральну нервову систему людини, стало детальне дослщження до 1962 р. 3-хшуклщишлового ефiру бензилово! кисло-ти, що мае шифр BZ. Вона перебувала на озброент американсько^ арми i в експериментальному варь антi застосовувалася у В'етнамь 1нтоксикац1я людей речовиною BZ у вигд^ диму характеризуеться вираженим пригтченням психiки i дезорiентацi-ею у просторi й часi, галюцинаторним синдромом. Стан отруення зберiгаеться до 4—5 дiб, а залишковi психiчнi розлади можуть зберiгатися до 2—3 тижшв. Досi е сумнiви, наскшьки передбачувана поведiнка супротивника пiсля впливу речовин психохiмiчноi ди i чи не буде противник битися бшьш агресивно. Можливо, тому речовину BZ було знято з озброення арми США, а в iнших арм1ях до ii взяття на озброення справа не дшшла [11, 13].
Також у 50-ri рр. у Великобритани, США та Че-хословаччит проводилися експериментальнi випробування ди LSD на вiйськовослужбовцях з метою визначити вплив ще! речовини на здатнiсть вiйськових виконувати бойовi завдання. Ефект LSD вельми нагадував ефекти алкогольного сп'янiння, галюцинаторний синдром i розлади психiки [8].
У шслявоенш роки в армй США на змшу старих речовин подразнюючо! дй були взятi новi речовини — СS i СЯ. Обидв речовини стали результатом стльних англо-американських дослщжень. Вiдомi факти за-стосування хiмiчноl збро! армiею США проти КНДР (1951—1952) i В'етнаму (60-ri роки). За подразнюю-чою даею речовина CS значно перевершуе iританти часiв Першо! свиово! вшни — адамсит (DM) i хлорацетофенон (CN). Вона широко використовуеться i дос полщею i в цившьних засобах самооборони. У разi отруення великими дозами або при тривалому впливi можливий опiк дихальних шлях1в. Потраплян-ня в очi здатне призвести до тяжкого отку рогiвки з частковою або повною втратою зору [1, 2].
За час бойових дiй в Ыдокша твденно-в'етнамськими та американськими вшськами було застосовано 6800 т однiеi тшьки речовини СS, що в 10 разiв бшьш ефективна порiвняно з CR. Вона була прийнята на озброення арми i полщП Великобритани i США. При шдвищених концентрацiях ii дим ви-кликае значнi подразнення органiв дихання i органа зору, а також мае виражену мюцево-подразнюючу
дш на слизовГ оболонки i шюрш покриви. Амери-KaHCbKi фахiвцi практично випробували понад 30 бо-йових систем перенесення ще! подразнюючо! речо-вини. Запаси ОР в армГ! США оцiнюються в даний час приблизно в 38 тис. т, з яких майже половину становлять ОР нервово-паралггично! дГ1 [3, 7].
У Шмеччиш пГсля закшчення Друго! свггово! вГйни на колишнш територГ! Третього рейху всiма мГжнародними документами заборонено займати-ся дослщженнями i розробками в галузГ синтезу ОР, ix виробництва i вшськового застосування. Проте в обхвд уах угод у ФРН тривали роботи з удоскона-лення хгмГчно! збро! — в рамках Швшчно-Атлан-тичного договору (НАТО) пщ егщою США. Цьому сприяли як наявнють у ФРН достатнього числа ква-лiфiкованиx кадрГв, так i розвинена хГмГчна промис-ловГсть, що мае досвщ виробництва високотоксич-них сполук [15].
З меморандуму МЗС Шмецько! Демократично! Республжи в ООН (1969) випливало, що у ФРН на хГмГчних заводах компанш «Бершгер» в Iнгельгаймi i Карлсруе, «Кноль АГ» в Людвягаафеш, «Хехст АГ» у Франкфуртьна-Майш за необxiдностi могло бути налагоджено виробництво сучасних ОР [13].
На озброенш бундесверу виготовляються су-часш засоби перенесення ОР, а на американських складах на територГ! ФРН в районах Фшбах, Рейн-ланд-Пфальца, Ханау, Мангейма i Масвейлера збе-рiгаються хГмГчнГ боеприпаси, що мютять понад 4 тис. т ОР [11].
Великобританiя мае свГй великий державний до-слщний центр у Портон-Дауш. У пiслявоенний час у ньому була розроблена технолога виробництва подразнюючих речовин CS i CR, а, за повщомлен-нями газет, тдтвердженими урядом, на доброволь-цях випробовувалися ОР нервово-паралггично! дГ1, що вироблялися на дослщних установках. Щороку в Портон-ДаунГ проходять всебГчну ощнку близько 100 тис. хГмГчних сполук, що поставляються хГмГч-ними фГрмами, навчальними закладами та науково-дослщними оргашзацгями кра!ни [5, 9].
На хГмГчному заводГ в Ненск'юке виробляються подразнюючГ речовини, якГ, ймовГрно, поставляються також армГ! та полщГ! США та Гнших кра!н. На полггош в ОттербернГ (графство Нортумберленд) британсью вГйська вщпрацьовують питання застосування цих речовин [5].
Густонаселена Англгя вщчувае труднощГ в оргаш-зацГ! великомасштабних випробувань хГмГчно! збро!. ПГсля деяких пошукГв фахГвцГ США i ВеликобританГ! ще в передвоенний перюд вибрали на територГ! Ка-нади в 240 км на твдень вщ КалгарГ поблизу м. Саф-фГлд дГлянку прерГй площею близько 2600 км2. Саф-фглдська експериментальна станцгя була заснована в 1941 р. з метою проведення польових випробувань рГзних ОР вщповщно до тристоронньо! угоди мГж Ве-ликобританГею, США i Канадою. В даний час стан-цГя Гменуеться ОрганГзацГею оборонних дослГджень (DRES) i нараховуе в сво!х лабораторГях близько 300 фах1вщв. Також розгорнутГ роботи з виконання про-грами х1мГчного переозброення у ФранцГ!. Х1мГчнГ
п!дприемства знаходяться поблизу м. Тулузи ! в мю-течку Пон-де-Кле п!д Греноблем [7, 10].
Досить серйозш, але малов!дом! роботи в галуз! х!м!чно! збро! проводяться в 1тал!!, 1спан!!, Дан!!, Бельг!!, Голланд!!, Швец!!, 1зраш, ПАР ! Япон!!.
Р!зноматття прийнятих на озброення ОР, що вщргзняються одна в!д одно! ф!зико-х!м!чними влас-тивостями й агрегатним станом, характером токсично! д!! ! р!внями токсичност!, !стотно ускладнюе створення засоб!в протих!м!чного захисту, особливо антидотних препарат!в, систем !ндикац!! ! опов!-щення. Протигази ! комплекти засоб!в захисту шкь ри, нав!ть нов!тн! з них, несприятливо впливають на людей, позбавляючи !х нормально! рухливост! через обтяжлив!сть протигаза та засоб!в захисту шк!ри, викликаючи нестерпн! теплов! навантаження, об-межуючи видим!сть ! !нш! сприйняття, необхщт для управл!ння бойовими засобами, та сп!лкування один з одним. Через необхщнють проведення дегазац!! заражено! техшки ! персоналу в ряд! випадюв потр!бне виведення п!дрозд!л!в в!йськ !з бою [12].
Надходження в арсенали озброень фосфорор-ган!чних ОР нервово-парал!тично! д!! знаменувало апогей розвитку х!м!чно! збро!. Подальший прир!ст !! бойово! потужност! не в!дбуваеться ! не прогно-зуеться в майбутньому. Отримання нових ОР, як! за р!внем токсичност! перевершували б сучасн! ОР несмертельно! д!! та при цьому мали б оптимальт фгзико-х!м!чт властивост! (р!дкий стан, пом!рна летюч!сть, здатн!сть завдавати ураження при вплив! через шк!ру, здатн!сть проникати в порист! матер!а-ли ! лакофарбов! покриття тощо), майже виключа-еться. На користь цього висновку св!дчить досв!д розробки х!м!чно! збро! за останн! ш!стдесят рок!в. Нав!ть створен! в 70-п роки б!нарн! боеприпаси ! т! споряджалися зарином та шшими ОР, отриманими приблизно 30 роюв тому. За останн! десятилитя в!д-булися кор!нн! зм!ни ! в системах озброень. Р!зко зросли бойов! якост! звичайних озброень, насампе-ред через надходження на озброення високоточно! збро!, здатно! наносити ураження окремим об'ектам ! навиъ знаходити необх!дн! об'екти ураження серед шших завдяки «штелектуальним» системам управ-л!ння ! наведення [4, 6, 9].
Зак!нчення холодно! в!йни ! вкрай негативне ставлення в сусп!льств! до бойових ОР призвело до прийняття у 1993 р. М!жнародно! конвенц!! про за-борону х!м!чно! збро!, що набула чинност! 29 кв!тня 1997 р. У лжвщац!! х!м!чно! збро! офщшно виявили-ся зац!кавлен! кра!ни, де були накопичен! найб!льш! запаси ОР. 1мов!рнють «велико! вшни» була зведена до мшмуму, в цих умовах ядерно! збро! як засобу стримування стало ц!лком достатньо. Однак зали-шаеться велика ймов!рн!сть створення нових отрут, на як! не поширюються положення Конвенц!! про х!м!чну зброю 1993 р. [1]. Отож, защкавлеш кра!ни продовжили вивчення ! розробку нових, б!льш су-часних ОР.
Конфлiкт штереав. Автори заявляють про вщсут-нють конфл!кту !нтерес!в при пщготовщ дано! статт!
Список лператури
1. Антонов Н.С. Химическое оружие на рубеже двух столетий / Антонов Н.С. — М.: Прогресс, 1994. — 176 с.
2. Бова А.А., Горохiв С.С. Втськово-польова тератя. — Мн, 2000. — С. 36-114.
3. Большой энциклопедический словарь. — 2-е изд., пере-раб. и доп. — М.: БРЭ; СПб.: Норинт, 2001. — 1456 с.
4. Втськовий енциклопедичний словник: У 2 т. — М.: Велика Ростська енциклопедiя; РИПОЛ Классик, 2001. — С. 134-257.
5. Гальдер Ф. Военный дневник / Гальдер Ф. — М.: Воениздат, 1971. — 367 с.
6. Градосельський В.В. Ядерна, хiмiчна та бактеро-логiчна зброя i захист вiд нег / В.В. Градосельський. — М.: ДОСААФ, 1970. — С. 11-157.
7. Дмитриев Д.М. Боевой опыт химических войск и химической службы в Великой Отечественной войне/Д.М. Дмитриев, В.Е. Якубов. — М.: Воениздат, 1989. — 243 с.
8. Красильников М.В. Военно-химическое дело в 1-й империалистической войне / М.В. Красильников. — М.: ВАХЗ, 1948. —127с.
^т
9. Основи забезпечення РХБ захисту та екологiчноi без-пеки вшськ. — К..: НАОУ, 2005. — 116с.
10. Петренко Э.П. Военная токсикология, радиобиология и медицинская защита: Учебное пособие / Э.П. Петренко, А. С. Фукс. — Саратов: Фолиант, 2007. — С. 24-68.
11. Последствия применения «оранжевого агента» во вьетнамской войне для граждан США // Science. — 1979. — С. 770-772.
12. Bisanti Y., Dzyadevich S.V., Shul'ga А.А., Sol-datkin А.Р. et al. // Electroanalysis. — 1994. — Vol. 6. — P. 752-758.
14. Massoulie J. Molecular and cellular biology of cholin-esterases / Pezzementi L., Bon S., Krejci E., Vallette F.M. // Prog. Neurobiol. — 1993. — Vol. 41(1). — P. 31-91.
15. Park Sungmin, Giammona Samuel. Toxik effects of tear gas on an infant folloving prolonged exposure // Amer. J. Diseases. Child. — 1972. — Vol. 123, № 3. — P. 245246.
Отримано 26.03.2017 ■
Арустамян О.М., Ткачишин В.С., АлексейчукА.Ю.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Опыт использования боевых отравляющих веществ в послевоенные периоды
и годы Второй мировой войны
Резюме. Поступление в арсеналы вооружений фосфор-органических отравляющих веществ (ОВ) нервно-паралитического действия знаменовало апогей развития химического оружия. В 1939 г. были получены зарин, а в конце 1944 г. — зоман, принадлежавшие к новому классу смертельных ОВ нервно-паралитического действия и во много раз преобладавшие по своей токсичности ОВ времен Первой мировой войны. Промышленное производство зарина началось в 1952 г. В середине 1961 г. в США начали производить малолетучее стойкое фосфор-органическое ОВ под шифром УХ, особенно опасное при попадании даже небольшого количества его на кожу. За годы Второй мировой войны в США на 17 технологических установках было произведено 135 тыс. тонн различных ОВ, из которых более половины приходилось на иприт. Последним были снаряжены около 5 млн снарядов и 1 млн химических авиационных бомб. Результатом
работ в области ОВ, влияющих на центральную нервную систему человека, стало детальное исследование до 1962 г. 3-хинуклидинилового эфира бензиловой кислоты, имеющего шифр ВZ. Оно находилось на вооружении американской армии и в экспериментальном варианте применялось во Вьетнаме. В послевоенные годы в армии США на смену старых веществ раздражающего действия были приняты новые вещества — СS и СЯ, которые стали результатом совместных англо-американских исследований. По раздражающим действиям вещество CS значительно превосходит ирританты времен Первой мировой войны. В 1993 г. была принята Международная конвенция о запрещении химического оружия, вступившая в силу 29 апреля 1997 г.
Ключевые слова: Вторая мировая война; отравляющие вещества; зарин; зоман; иприт; фосфорорганические соединения; CS; CR; BZ; LSD; VX
O.M. Arustamian, V.S. Tkachishin, O. Yu. Aleksiichuk Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Experience in the use of chemical warfare agents in the postwar period and during the World War II
Abstract. Entering the arsenals of weapons of organophosphorous compounds marked the apogee in the development of chemical weapons. In 1939, sarin was obtained, and by the end of 1944 — soman, belonging to a new class of lethal nerve agents, whose toxicity was much higher than that of chemical warfare agents in World War I. Industrial production of sarin began in 1952. In mid-1961, the United States began producing low-volatile persistent organophosphorus compounds under the code VX, especially dangerous if you get even a small amount of it on the skin. During World War II, in the United States on 17 processing plants, there were produced 135 thousand tons of chemical warfare agents, of which more than half was mustard gas. The last were filled in about 5 million chemical bombs. The
result of the work in the field of chemical warfare agents affecting the central nervous system has been a detailed study in 1962 of 3-quinuclidinyl benzyl ester acid, which has the code BZ. It was in service with the US Army, and an experimental version was used in Vietnam. CS and CR — new substances adopted in the postwar years by the US Army to replace the old irritating substances. Both agents are the result of joint Anglo-American studies. As irritating substance, CS exceeds the irritants ofWorld War I. International Chemical Weapons Convention adopted in 1993 entered into force on 29 April 1997. Keywords: World War II; chemical warfare agents; sarin; soman; mustard gas; organophosphorus compounds; CS; CR; BZ; LSD; VX
