CC BY
177
Научный обзор
Scientific Review
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 623.459:94(100)" 1914/1919' DOI: 10.22141/2224-0586.4.83.2017.107430
Арустамян О.М., Ткачишин В.С.
Нацональний медичний ун1верситет 1м. О.О. Богомольця, м. Кив, Украна
ICTopiq застосування бойових отруйних речовин у роки Першо'| св^ово!' вмни
Резюме. Бойовi отруйт речовини задушливо1 та подразнюючо1 ди були першим видом хiмiчноi збро1, що застосована тд час Першоi свiтовоi втни. Основт отруйт речовини (задушливi — га-зоnодiбний фосген, рiдкий дифосген; подразнюючоi ди — хлорткрин) поширювалися за допомогою газометiв. Уа щ сполуки викликали тяж^ ураження оргатв дихання, ш^рних покривiв. Усього з квтня 1915 р. по листопад 1918 р. вiдбулося понад 50 тмецьких газобалонних атак. У цей же перод проти тмецьких вйськ було здтснено 150 англтських i 20 французьких газопус^в. Фран-цузьш втська 15 травня 1916р. застосовували артилерт з сумшшю фосгену з чотирихлористим оловом i трихлористим миш 'яком, хлорткрином, а також сумш синiльноi кислоти з трихлорис-тим миш'яком, чотирихлористим оловом у хлороформi (форма венсетту). Хлорщан i синльна кислота — бойовi отруйт речовини загальноотруйноi ди. Вперше шрит як штрно-наривна бойова отруйнаречовина був застосований 12липня 1917р. тд м. 1пр (Бельгiя) в артилертських снарядах. Застосування бойових отруйних речовин у Першш свтовш вшт викликало протест свiтовоi гро-мадськостi. Шсля зактчення вшни за Версальським мирним договором (1919) Шмеччит та и вш-ськовим союзникам було заборонено проводити дослiдження, розробку i взяття бойових отруйних речовин на озброення.
Ключовi слова: Перша свтова втна; бойовi отруйт речовини; газобалонна атака; хлор; фосген; дифосген; хлорткрин; хлорщан; синльна кислота; прит; трихлористий миш'як
Свггова стльнота знае всю небезпеку, яку мгс-тить у собi хiмiчна зброя. Протягом цшого столитя людство, прагнучи запобяти небезпечним наслщ-кам застосування хiмiчно! збро!, вело активну бо-ротьбу за 1! заборону. Проте залишаеться чимало можливих джерел виникнення хiмiчно! небезпеки. Це можуть бути терористичш акти, аваря на хiмiч-них тдприемствах, агре^ з боку неконтрольовано! свгговою стльнотою держави тощо. Разом iз тим небезпека неконтрольованого поширення та застосування хiмiчно! збро!, усвщомлення того факту, що значш обсяги накопичених отруйних речовин (ОР) самi по собi мають велику загрозу через труднощi в забезпеченш безпеки !х зберяання, е актуальною проблемою сьогодення [5].
Хiмiчна зброя — один iз ввддв збро! масового ураження, вражаюча дiя яко! заснована на вико-ристаннi бойових токсичних хiмiчних речовин. До бойових токсичних хiмiчних речовин належать ОР i токсини, що чинять уражаючу даю на органiзм лю-дини i тварин.
Бойовi токсичнi xiMi4Hi речовини у виглядi гру-бодисперсного аерозолю або крапель заражають мiсцевiсть, техшку, матерiальнi засоби, водойми i здатш вражати незахищених людей як у момент ось дання частинок на поверхню тiла людини, так i тс-ля !х осщання внаслщок випаровування з заражено! поверхнi або внаслщок контактiв людей iз зараже-ними поверхнями [10].
Бойовi отрути задушливо! та подразнюючо! дГ! були першим видом хГмГчно! збро!, що була застосована тд час Першо! свгтово! вшни.
До даних груп отруйних речовин зараховують фосген, дифосген, хлор, хлорткрин. Bri щ сполуки при iнгаляцГ! здатнi викликати тяжш ураження ор-ганiв дихання, шюрних покривГв.
Серед групи отруйних речовин задушливо! дГ! в наш час тГльки фосген i дифосген належать до та-бельно! хГмГчно! збро!. Хлорткрин i хлор, крГм задушливо! дГ!, мають чгтко виражену властивiсть подразнювати верхт дихальш шляхи, що дало шд-ставу вщнести його до ОР подразливо! дГ! [1].
© «Медицина невщкладних стаыв», 2017 © «Emergency Medicine», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп': Ткачишин В.С., Нацюнальний медичний унiверситет iMeHi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Кш'в, 02000, Укра-!'на; e-mail: [email protected]
For correspondence: V. Tkachishin, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: [email protected]
Минуло понад 100 роюв з того моменту, як вГд-булася перша газобалонна атака хлором у квита 1915 р. За цей час токсичшсть бойових ОР порГвня-но iз застосованим тодi хлором, зросла приблизно в 1900 разiв.
22 квiтня 1915 р. о 17 годиш з боку нiмецьких позицш м1ж пунктами Бiксшуте i Лангемарк над поверхнею землi з'явилася смуга бГло-зеленуватого туману. Газова атака, 11 вигляд з аероплану подано на рис. 1. Через 5—8 хвилин цей туман просунувся на тисячу метрiв i безшумною гiгантською хвилею накрив позицГ1 французьких вiйськ. Солдати, яю знаходилися в траншеях, раптово стали задихати-ся в цiй хвилi отруйного газу хлору. Хлор обткав органи дихання, спричинюючи токсичне уражен-ня верхнiх i нижнiх дихальних шляхiв. Ураженi газом падали, менш ураженi й охопленi панiкою бГгли, згодом гинули вiд ускладнень внаслщок роз-витку токсичного набряку легень (рис. 2). Наслщ-ки газово'1 атаки зображенi на картинi художника Б.Н. Шахова (рис. 3).
Хлор також уражав шюру, слизовi оболонки i орган зору постраждалих. Нiмецькi вiйська на фронтi 6 км випустили з 5730 балошв за 5—8 хвилин 180 т хлору. ВнаслГдок газово'1 атаки було отруено 15 тис. осiб, з яких понад 5 тис. людей померли на полi бою вГд блискавично'1 i гостро'1 форми отруення хлором, а половина з постраждалих залишилися iнвалiдами. Ця атака увшшла в iсторiю як «чорний день бГля 1пра» i вважаеться початком хГмГчно'1 вiйни. Вона показала ефективнють нового виду збро'1 при рапто-вому масовому його застосуваннi проти живо'1 сили супротивника [5, 12].
У подальших газобалонних атаках застосовува-лися як рiдкий хлор, так i сумiшi хлору iз задушли-вою речовиною фосгеном. Цi сумшГ мiстили зазви-чай 25 % фосгену, але iнодi частка фосгену досягала 75 %.
Уперше подiбна сумш була застосована проти росшських вiйськ на напрямку головного удару ш-мецько'1 армГ1 на СхГдному фронтi — пiд Болiмовом. На фронта 12 км нiмецькi вшська встановили 12 тис. балонiв, наповнених 264 т сумГшГ хлору з фосгеном. На свГтанку 31 травня 1915 р. пГсля коротко'1 арти-лершсько'1 пГдготовки почався газопуск, слщом за яким п1днялася в атаку шмецька п1хота, абсолютно впевнена у военному устху на пiдставi досвщу 22 квГтня. Незважаючи на несподiванку для росГйських вГйськ хГмГчного нападу г практично'1 вгдсутностГ у них засобГв захисту, нГмецькГ атаки були вщбип, проте через газопуск росшсью вГйська зазнали великих втрат у живш силГ. У двох росГйських дивГзГях було виведено з ладу майже 9 тис. осГб, понад тисячГ з яких — зГ смертельним результатом. Усього з квГтня 1915 р. по листопад 1918 р. вГдбулося понад 50 ш-мецьких газобалонних атак. У цей же перюд проти шмецьких вшськ було здГйсненоо 150 англшських Г 20 французьких газопусюв [4].
Незважаючи на успГхи перших газобалонних атак, цей метод хГмГчно'1 вшни характеризувався низкою очевидних недолтв. Коло придатних для
w
Рисунок 1. Газобалонна атака хлором (квтень, 1915 р.)
Рисунок 2. Газобалонна атака пд 1пром
Рисунок 3. Газобалонна атака на картин художника Б.Н. Шахова
застосування отруйних речовин обмежувалося га-зоподГбними продуктами. Перевезення й установка газових балошв важко тддавалися маскуванню Г здГйснювалися пГд вогнем противника, тому тд-готовка газопуска проводилася зазвичай у шчний час. На рис. 4 показана типова газобалонна батарея. У разГ виявлення розвщкою противника пщ-готовлюваного хГмГчного нападу артилерГя брала тд постГйний обстрГл позицГ1 газових балошв, що було пов'язано з небезпекою ураження власних вшськ [2].
Застосування газометГв полягало в тому, що вони заряджалися мГнами, що мютять вГд 9 до 28 кг отруйно'1 речовини кожна. СтрГлялися залпами од-ночасно з декГлькох сотень газометГв, що дозволяло раптово створювати в райош цш високГ концентра-цГ1 бойових отруйних речовин (БОР). ПершГ газо-мети з дальшстю стрГльби 1—2 км з'явилися в 1917 р. в армГ1 ВеликобританГ1. На озброення армГ1 Шмеч-чини надшшли 180-мшметровГ газомети Г 160-мш-метровГ нарГзнГ газомети з дальшстю стрГльби до 1,6 Г 3 км вщповщно. Основними ОР, застосовуваними за допомогою газометГв, були задушливГ — газопо-дГбний фосген, рщю дифосген Г БОР, подразнюючо'1 дГ1 — хлорпГкрин. 1з газометами пов'язане вщоме «диво у Капоретто», коли шмецью вГйська раптово обстрГляли з 912 газометГв мшами з фосгеном гта-лГйський батальйон, який займав ключову оборон-ну позицГю в долиш рГчки 1зонцо бГля м. ФлГч. За короткий час все живе в долинГ було знищено. Ура-женГ гинули вГд токсичного набряку легень, бГльш легкГ ураження супроводжувалися токсичними ла-рингГтами, трахе'1тами, бронхГтами. ХлорпГкрин, окрГм виражено'1 подразнюючо'1 дГ1 на слизовГ обо-лонки, також чинив задушливу дГю, викликаючи токсичш ураження дихальних шляхГв Г шдсилюючи дГю фосгену Г дифосгену [6].
На полГ бою було знайдено мертвими понад 500 осГб, багато з яких були з надгтими протигазами. Шмецьке ударне угруповання сходу прорвало гта-лГйську оборону та вщкинуло двГ дивГзГ1. У перюд Гз грудня 1917 р. по травень 1918 р. шмецью вшська провели 16 газометних нападГв на англГйцГв. Од-
Рисунок 4. Газобалонна батарея
нак втрати останшх були вже незначними. З роз-витком засобГв протихГмГчного захисту значення газометних атак все бГльш знижувалося. Газомети дали новий поштовх розвитку артилерГйських засобГв застосування отруйних речовин. Спочатку застосування БОР артилерГею було малоефектив-ним. ВеликГ труднощГ являло спорядження артилерГйських снарядГв газоподГбними речовинами. Повнота заповнення боеприпасГв була непостш-ною, що впливало на балютику 1х польоту Г точ-нГсть стрГльби. ВнаслГдок удосконалення знарядь Г хГмГчних боеприпасГв вже до 1916 р. вдалося пщви-щити дальнГсть Г точнГсть артилершсько'1 стрГльби. З середини 1916 р. воюючГ сторони почали широко застосовувати БОР з артилершськими засобами. Застосування БОР засобами артилерп рГзко скоро-тило термГн пГдготовки хГмГчного нападу, зробило його менш залежним вГд метеорологГчних умов Г дало можливють застосовувати БОР у будь-яких агрегатних станах: у виглядГ газГв, рщин, твердих речовин. КрГм того, з'явилася можливють вражати тили противника [8, 11].
У боях пГд Верденом 7 травня 1916 р. шмецька артилерГя випустила 13 800 снарядГв, маркованих зеленим хрестом (задушливГ ОР), а 22 червня 1916 р. за 7 годин безперервного обстрГлу — 125 тис. таких же снарядГв з 100 тис. артилершськими снарядами Гз задушливими ОР. Французью вшська 15 травня 1916 р. застосували артилерго Гз сумГшшю фосгену з чотирихлористим оловом Г трихлористим миш'яком, хлорткрином, а 1 липня — Гз сумГшшю сишльно'1 кислоти та трихлористого миш'яку, чоти-рихлористого олова в хлороформГ у формГ венсенГту. ХлорцГан Г сингльна кислота — БОР загальноотруй-но'1 дГ1. УраженГ на полГ бою гинули вГд гГпоксГ' Г, як наслГдок, вГд полГорганно1 недостатностГ, в першу чергу — гострого ураження центрально1 нервово1 Г серцево-судинно'1 системи [7].
У снарядах, маркованих сишм хрестом, шмець-кою артилерГею вперше був застосований дифе-нГлхлорарсин — тверда ОР, миттево подразнююча слизовГ оболонки та верхнГ дихальш шляхи. Про-тигаз того часу мав поганий протидимний фГльтр, тому розпорошений при вибуху дифенГлхлорарсин проходив крГзь нього, викликаючи сильний кашель Г безперервне чхання, через що ураженГ скидали протигази. НадалГ дифенГлхлорарсин став за-стосовуватися в поеднанш Гз задушливим ОР, щоб пГсля скидання протигазу вГдбувалося смертельне ураження фосгеном або дифосгеном. У снаряди помГщали, наприклад, розчин дифенГлхлорарси-ну в сумшГ фосгену з дифосгеном (10 : 60 : 30). Прусько-шмецьке командування сподГвалося на серйозш бойовГ успГхи внаслГдок застосування твердих миш'яковмюних подразнюючих речовин у комбГнацГ1 Гз задушливими речовинами. Однак устх цей був недовгим: армГ1 кра'1н Антанти вста-новили в протигазовГ коробки паперовГ протидим-нГ фГльтри, що стали надГйним захистом вГд гру-бодисперсних частинок димоподГбних отруйних речовин [9].
Новий етап розвитку xiMi4Ho'i збро! в ffi-меччинi почався з прийняттям на озброення P,P'-дихлордiетилсульфiду (Lost, шрит) — рщко! речовини, що належить до БОР шюрно-нарив-но! дп, але мае також i загальноотруйну дш. Ця речовина вперше була отримана Депре у 1822 р. У 1854 р. аналопчну сполуку новим методом син-тезував у лабораторп Геттiнгемського унiверситету Pi4. При дослщженш iприт потрапив на шюру рук i нiг дослiдника, чим спричинив тяжке ураження ор-гашзму, внаслiдок чого вiн не змя довести до кiнця розробку синтезу ще! сполуки, i роботу закшчив Мейер у 1886 р. Шмецью вiйськовi хiмiки Ломмель i Штейнкопф запропонували промисловий спосiб отримання шриту. Синтезована БОР отримала на-зву Lost, тобто вщ перших лггер прiзвищ дослщни-кiв [2, 3].
Вперше шрит був застосований 12 липня 1917 р. тд м. 1пр (Бельпя) в артилерiйських снарядах, маркованих жовтим хрестом, з метою зриву атаки англо-французьких вшськ. Протягом 4 годин по позицiях союзниюв було випущено 60 тис. снаря-дiв, що мiстили 125 т p,P'-дихлордiетилсульфiду. Ураження рiзного ступеня отримали 2490 оаб. Наступ англо-французьких вшськ на цш дiлянцi фронту було зiрвано i вiдновився вiн лише через три тижш. Французи назвали нову отруйну речови-ну за мюцем застосування iпритом, а англшщ через його специфiчний запах — прчичним газом, шм-цi — жовтим хрестом, у США шрит позначаеться гад шифрами Н, HD, HS. Властивост шриту про-никати через порист матерiали i викликати тяжкi ураження при контактi зi шкiрою зумовили необ-хiднiсть мати тим, хто захищаеться, крiм протигаза, захисний одяг i взуття. Невисока летючють i значна стiйкiсть ще! речовини дозволили застосовувати його не тшьки для безпосереднього ураження живо! сили, а й для зараження на тривалий термш мю-цевосп, окремих споруд та вшськово! технiки. За-раженi iпритом дшянки мiсцевостi (так званi жовтi простори) зазвичай залишалися супротивником. Союзники (США, Великобританiя, Францiя, Ро-швидко розшифрували iприт, але змогли орга-нiзувати його виробництво лише в 1918 р. У щлому за роки Першо! свггово! вшни з обох сторiн було застосовано 12 тис. т шриту, яким було уражено близько 400 тис. чоловж. Всього за Першу свгго-ву вшну було вироблено 180 тис. т рiзноманiтних ОР, з яких застосовано близько 125 тис. т. Бойову перевiрку пройшли не менше 45 рiзних хiмiчних речовин, серед них 4 шюрнонаривно!, задушливо! i принаймнi 27 подразнюючо! дп. Загальнi втрати вiд хiмiчноi збро! оцiнюються в 1,3 млн чоловж, у тому числi до 100 тис. оаб зi смертельним результатом. На цьому iсторiя застосування шриту не закшчи-лася [1, 10].
Застосування ОР у Першш свгговш вiйнi, жахи iпритних отруень i отруень фосгеном викликали протест свггово! громадськостi. Пiсля закiнчення вiйни за Версальським мирним договором (1919) Шмеччиш та !! вiйськовим союзникам були за-
^т
бороненi дослвдження, розробка i прийняття на озброення БОР. Проте громадська думка вима-гала загально! заборони застосування хiмiчних засобiв винищення людей. Пiд тиском громад-ськостi це питання обговорювалося на мiжна-родних конференцiях у Вашингтон (1921), Гену! (1922) i Женевi (1925). Засуджуючи хiмiчнi засоби ведення вшни, захвдш держави в таемнищ про-довжували дослiдження, розробку та прийняття на озброення ОР. Так, США в 1921 р. на переговорах у Вашингтош схвалили заклик до заборони хiмiчних речовин, проте в тому ж рощ приступили до розширення свого центру вiйськово-хiмiч-них дослвджень — Еджвудского арсеналу (штат Мершенд), створеного в 1917 р., розширили ви-пробувальний полпон у Лейк-Херсл, створили при арсеналi школу тдготовки кадрiв для хiмiч-но! служби. Дослвдження й розробка заборонено! хiмiчноi збро! продовжувалися, незважаючи на мiжнароднi заборони, у багатьох кра!нах свiту [6, 8, 11].
Конфлжт iHTepeciB. Автори заявляють про вiд-сутнiсть конфлжту iнтересiв при пiдготовцi дано! статп.
Список AiTepaTypM
1. Александров В.Н. Отравляющие вещества/В.Н. Александров, В.И. Емельянов. — М.: Военное издательство, 1990. — С. 202-225.
2. Бандман А.Л. Саватеев Н.В. Токсикология CR / А.Л. Бандман, Н.В. Саватеев//Воен.-мед. журн. — 1977. — № 3. — С. 84.
3. Скалецький 1.Р. Вшськова токсиколог1я, радiологiя та медичний захист: тдручник / за ред. Ю.М. Скалецького, 1.Р. Мисули. — Тернопшь: Укрмедкнига, 2003. — С. 165-329.
4. Саватеев Н.В. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: учебник / Под ред. Н.В. Саватеева. — Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. — С. 284-308.
5. Указания по военной токсикологии. — М.: Воениздат, 1975. — С. 26-62.
6. Франке З. Химия отравляющих веществ. — М.: Химия, 1973. — Т. 1. — 440 с.
7. Каракчиев Н.И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. — Ташкент: Медицина, 1978. — С. 318-321, 359-365, 406-418.
8. Медичш аспекти хiмiчноi зброг: навчальний поабник для слухачiв УВМА та студентiв вищих медичних навчаль-нихзакладiв. — К.: УВМА, 2003. — С. 30-86.
9. Калядин А.Н. Стратегия активного нераспространения оружия массового уничтожения / Калядин А.Н. // Военная мысль. — 2003. — № 11. — С. 2-13.
10. Hoenig S.L. Compendium of Chemical Warfare Agents / S.L. Hoenig/ — Springer, 2007. — P. 222-231.
11. Schneider W. Phosgene Encyclopedia of Industrial Chemistry / Schneider W., Diller W. / Ullmann s — 6th ed. — Weinheim: Wiley-VCH, 2005. — P. 10-12.
12. Ballantyne B.A. The comparative acute mammalian toxicity of 1-chloraeetophenone (CN) and 2-chlorobenzylidene malononitrile (CS) / Ballantyne B.A Swanston D.W. // Arch. Toxicol. — 1978. — Vol. 40. — P. 75-78.
1люстрацп
1. Електронний ресурс: http://agesmystery.ru/rubriki/ vojny-i-tajny/iprskaya-bitva-primenenie-ximicheskogo-oru-zhiya/
2. Електронний ресурс: https://desktop.aftershock.news/ node/391032
3. Електронний ресурс: http://guns.allzip.org/topic/376/ 1889115.html
4. Електронний ресурс: https://desktop.aftershock.news/ node/391032
5. Електронний ресурс: http://panoptikon.org/articles/30783-22-aprelja-1915-goda-pervaja-v-istorii-gazovaja-ataka.html
6. Детская энциклопедия. — М.: Изд-во Академии педагогических наук РСФСР, 1961. — Т. 7. — С. 600.
7. Електронний ресурс: http://www.krasfun.ru/2015/08/ ataka-mertvecov/
8. Електронний ресурс: http://fishki.net/1811328-ataka-mertvecov-mify-i-realnost.html
Отримано 25.03.2017 ■
Арустамян А.Н., Ткачишин В.С.
Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
История применения боевых отравляющих веществ в годы Первой мировой войны
Резюме. Боевые отравляющие вещества удушающего и раздражающего действия были первым видом химического оружия, примененного во время Первой мировой войны. Основные ядовитые вещества (удушающие — газообразный фосген, жидкий дифосген; раздражающего действия — хлорпикрин) применялись с помощью газометов. Все эти соединения вызывали тяжелые поражения органов дыхания, кожных покровов. Всего с апреля 1915 г. по ноябрь 1918 г. прошло более 50 немецких газобаллонных атак. В этот же период против немецких войск было осуществлено 150 английских и 20 французских газопусков. Французские войска 15 мая 1916 г. применяли артиллерию со смесью фосгена с четыреххлористым оловом и треххлористым мышьяком, хлорпикрином, а также смесь синильной кислоты с треххлористым мышьяком, четы-
реххлористым оловом в хлороформе (форма венсенита). Хлорциан и синильная кислота — боевые отравляющие вещества общеотравляющего действия. Впервые иприт как кожно-нарывное отравляющее вещество был применен 12 июля 1917 года в г. Ипр (Бельгия) в артиллерийских снарядах. Применение боевых отравляющих веществ в Первой мировой войне вызвало протест мировой общественности. После окончания войны по Версальскому мирному договору (1919) Германии и ее военным союзникам были запрещены исследования, разработка и взятие боевых отравляющих веществ на вооружение. Ключевые слова: Первая мировая война; боевые отравляющие вещества; газобалонная атака; хлор; фосген; дифосген; хлорпикрин; хлорциан; синильная кислота; иприт; треххлористый мышьяк
A.N. Arustamian, V.S. Tkachishin
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
The history of the use of chemical warfare agents during the World War I
Abstract. Chemical warfare agents with suffocating and irritating action were the first type of chemical weapon used during the World War I. The main toxic substances used by a gas projector were suffocating ones — gas-like phosgene, liquid diphosgene and irritating toxic substance — chloropicrin. All of these compounds caused severe damage to the respiratory system, skin. In total, from April 1915 to November 1918, there were more than 50 German cloud attacks. For the same period, 150 English and 20 French gas discharges were carried out against the German troops. French troops on May 15, 1916 used artillery with a mixture of phosgene and tin tetrachloride and arsenic trichloride, chloropicrin, as well as a mixture of hydrogen cyanide and arsenic trichloride, tin tet-
rachloride in chloroform in the form of vincennite. Cyanogen chloride and hydrogen cyanide — chemical warfare agents with general poisonous effect. For the first time, mustard gas as a blister agent was used on July 12, 1917 outside the town of Ypres in Belgium in artillery shells. The use of chemical warfare agents in the World War I caused the protest of the world community. After the war, according to the Treaty of Versailles (1919), Germany and its military allies were prohibited from researching, developing and adopting chemical warfare agents.
bywords: World War I; chemical warfare agents; cloud attack; chlorine; phosgene; diphosgene; chloropicrin; cyanogen chloride; hydrogen cyanide; mustard gas; arsenic trichloride
