CC BY
96
Научный обзор
Scientific Review
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК615.9: 355/359-5/-9
ЛЕВЧЕНКО O.e., КУРА1ЛЬ н.в.
Укранська вмськово-медична академм, м. Ки!в
1ВАЩЕНКО О.В.
Нацюнальна медична академм пюлядипломно! осв'пи мен П.Л. Шупика, м. Ки/в
БОЙОВ1 XiMiHHi ЗАСОБИ НЕСМЕРТЕЛЬНОТ ДМ: ТОКСИКОЛОПЧЫ ТА КЛУЧЫ АСПЕКТИ
Резюме. Р1зноматття прийнятих на озброення отруйнихречовин несмертельног' дп' ктотно ускладнюе створення ефективних засобiв nротихiмiчного захисту, особливо антидотних препаратiв, систем н-дикацп й оповщення. Метою роботи було обрано вивчення токсикологiчних характеристик найбльш поширених вшськових та полцейських засобiв, особливостей клшчног картини гострог штоксикаци та принцитв надання невiдкладноiмедично'1' допомоги. З'ясовано, що спещальн мшцейськ тдроздти в УкраМмаютьрiзноманiтнiсльозогiннiта подразнюючiзасоби: аерозольтупаковки з сльозогнним газом («Черемуха-10», «Черемуха-110М», «Терен-4» та Ыш^; аерозольнрозпилювачiз подразнюючим складом («Сирень-10»); аерозольн розпилювачi («Контроль-М» (10% ОС), «Контроль-МК», «Контроль-ММ», «Резеда-10», «Резеда-10М», «Зверобой-10», «Зверобой-10М»). Бойова отруйна речовина в засобi «Сирень» — хлорбензальмалонодинтрил (СБ), теж сльозогнна речовина. Також на озброенн спещальних пiдроздiлiв мшцп е балончики, патрони, гранати та iншi спецзасоби з препаратами сльозоточивог та подразнюючо'1' дп на основi природних капсаiцино'iдiв, морфолiду пеларгоновог кислоти, ортохлорбензаль-малонодинтрилу (СБ) i речовини «Алгоген». Основн принципи надання медично'1' допомоги полягають переважно в симптоматичному лшуванш. Заходи медично'1' допомоги повинт бути направлен на запо-б^ання подальшш дп отруйно'1' речовини, вилучення часток токсиканту з слизових дихальних шляхгв та кон'юнктиви очей, лжування ускладнень ш боку дихально'1' та серцево-судинно'1' системи, що обумовлет нтоксикащею.
Ключовi слова: зброя несмертельно'1'дп, гострi отруення.
Вступ
Полгтичш, вiйськовi та економiчнi штереси багатьох кра!н диктують новi вимоги до проведен-ня бойових операцш у майбутньому. 1х реалiзацiя передбачае зменшення ступеня навмисного по-шкодження, що завдаеться цившьним об'ектам i мирному населенню [1, 2]. Вiйськовi фахiвцi вва-жають, що наявш досягнення в галузi створення перспективних зразюв озброення забезпечать можливють використовувати альтернативш шдхо-ди й засоби при проведенш рiзного роду антите-рористичних операцш. Насамперед це стосуеться виконання завдань зi знищення живо! сили й тех-шки противника, коли виникае проблема контролю за поведшкою великих мас людей. Глюстрашею е полггичш поди в Афгашсташ, 1раку, 1раш, Сирп, бгипп, Лiванi, Туреччиш, рядi европейських кра-!н, де в останш роки вiйськовi й цившьш конфлж-ти досягли свого апогею [3—7, 10, 12, 24, 25].
Рiзноманiття прийнятих на озброення отруйних речовин, що вiдрiзняються одна ввд одно! фiзико-хiмiчними властивостями й агрегатним станом, характером токсично! дп й рiвнями токсичности ютотно ускладнюе створення засобiв
протихiмiчного захисту, особливо антидотних препаратов, систем шдикацп й оповiщення. Не-забаром виповниться 100 роюв i3 моменту першо! газобалонно1 атаки хлором у квита 1915 року. За цi роки токсичшсть отруйних речовин порiвняно i3
Адреса для листування з авторами: Левченко Олег Свгенович
04050, м. Кшв, вул. Мельникова, 24, кафедра токсикологи, радюлоги та медичного захисту, Украшська вшськово-медична академ1я E-mail: levoleg@ukr.net Курдыь HamaAiH Вшалпвна
04050, м. Кшв, вул. Мельникова, 24, кафедра токсикологи, радюлоги та медичного захисту, Украшська вшськово-медична академ1я E-mail: kurdil_nv@ukr.net 1ващенко Олег Васильович
04112, м. Кшв, вул. Братиславська 3, кафедра медици-ни невщкладних сташв, Нацюнальна медична академ1я тслядипломно! освiти iменi П.Л. Шупика
© Левченко О.6., Курдiль Н.В., 1ващенко О.В., 2014 © «Медицина невщкладних сташв», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
застосованим у той час хлором зросла приблизно в 1900 разiв.
За останш десятилитя вщбулися докорiннi змши в системах озброення багатьох кра!н свiту, у тому числi i в Укра!ш. Рiзко зросли бойовi якостi звичайних озброень, насамперед завдяки «шге-лектуальним» системам управлiння й наведення. Це, а також закшчення холодно! вшни та вкрай негативне ставлення в сусmльствi до бойових отруйних речовин, призвело в 1993 рощ до роз-робки мiжнародно! Конвенцп про заборону хiмiч-но! збро!, що набула чинностi 29 квггня 1997 року. Пiд дш конвенцп не потрапили речовини, вико-ристовуванi «правоохоронними структурами» для «боротьби iз заворушеннями» [9, 18, 19, 21, 33].
Мета огляду: аналiз токсикологiчних характеристик найбiльш поширених вiйськових та по-лiцейських засобiв, що мiстять отруйнi речовини несмертельно! дп (ОРНД), вивчення особливостей клжчно! картини гостро! штоксикацп та принци-пiв надання неввдкладно! медично! допомоги.
Проведений аналiз наукових джерел iз питань розробки та особливостей застосування отруйних речовин несмертельно! дп в рiзних кра!нах свiту. Розглянутi питання нормативно-правового ре-гулювання виготовлення та застосування отруйних речовин у дiяльностi спещальних пiдроздiлiв мшщп в Укра!ш. Вивченi основнi токсикологiчнi характеристики найбшьш поширених токсичних агентiв подразнюючо! дп, що е на озброенш вое-нiзованих служб рiзних краш, та сформульоваш основнi принципи надання екстрено! медично! допомоги постраждалим унаслщок застосування отруйних речовин несмертельно! дп.
Свiтовий досвiд застосування отруйних речовин несмертельно! дп мае важливе значення в процесi оцiнки сучасно! практики !х викорис-тання та моделюе перспективи подальшого !х за-стосування. Iсторiя розробки та впровадження у вшськову практику ОРНД бере початок iз середи-ни 50-х рокiв минулого столггтя, коли вшсько-ва хiмiя увiйшла в перiод бурхливого розвитку. Стратепчним завданням того часу була розробка широкого спектра хiмiчних речовин, що могли бути застосоваш як несмертельш засоби впли-ву на особовий склад вшськових формувань або цившьне населення [8, 11, 13, 15, 26, 28]. Основш групи ОРНД подаш в табл. 1. Так, на початку 50-х роюв у британському цен^ хiмiчних дослвджень у мiстi Портон-Даун була розроблена технолопя отримання ново! ОРНД — iританту СБ. 1з 1961 року цей токсикант потрапляе на озброення аме-рикансько! армп, пiзнiше — на озброення армш i полщп ряду шших кра!н. Подразнююча дiя СБ значно перевершувала аналогiчнi речовини часiв Першо! свггово! вiйни, таких як адамсит (БМ) i хлорацетофенон (СМ). Сьогодш СБ широко ви-користовуеться полвдею i в цивiльних засобах самооборони. Попадання в очi СБ здатне призвести до тяжкого отку ропвки iз частковою або повною втратою зору, також доведено, що в людей, яю
неодноразово потрапляли тд дш сльозогiнного газу CS, вiдмiчаeться pi3Ke зниження ÍMyHÍTeTy [22, 23, 27, 29, 33].
У 1962 рощ у Швейцарп отримано подразнюю-чу речовину CR, що була в 10 разiв ефектившшою за CS. Токсикант був прийнятий на озброення армш i полщп Великобританп та США. При ви-соких концентрацiях цей дим викликае нестерпне подразнення органiв дихання й очей, а також шкь ри всього тша. У сташ пари або аерозолю речови-на CR забезпечуе потужний сльозогiнний ефект у поеднанш з пекучою та палючою дiею. Через кiлька секунд шсля контакту з атмосферою, що мютить пари й аерозоль речовини CR, з'являеться нестерпне печшня очей, порожнини рота й носа, а також сльозотеча, затуманення зору, подразнення верхшх дихальних шляхiв i печшня шюри. Вiдомо, що свинець й оргашчш сполуки миш'яку (адамсит тощо) також е найсильнiшими подраз-никами дихальних шляхiв. Вони не розкладаються при високiй температyрi, тому можуть ефективно використовуватися в газових патронах i гранатах, але полвдею вони не можуть застосовуватися, оскшьки здатш накопичуватися в органiзмi й ви-кликати хронiчнi отруення.
Вiдомi й iншi подразнюючi речовини, що не вщповщають вiйськовим вимогам, але продають-ся населенню у складi засобiв самозахисту. На-приклад, речовина СН, що була запатентована у 80-т роки минулого столгття як бойова отруйна речовина подразнюючо! дп. СН мае дуже високу летючють, !! пари викликають почуття болю при контакт зi шкiрою та слизовими оболонками. У 50-т роки ХХ ст. у кра!нах — прихильницях на-рощування хiмiчного озброення велася розробка нових речовин, призначених для того, щоб тим-часово вивести з ладу значну частину вшськ i населення супротивника [31]. Деяю з цих речовин здатш були виводити людей iз ладу, викликаючи або депресш, або ейфорш. Такi ефекти влас-тивi природному галюциногену LSD (ЛСД-25, LSD, вщ шм. Lysergsaurediethylamid — дiетиламiд ё^зерпново! кислоти), але зазначену речовину дуже складно отримати у великих обсягах. Ысля щлеспрямованого пошуку речовин аналопчно! дй у США було зроблено вибiр на користь речовини гад шифром BZ. Токсикант потрапив на озброення американсько! армп й у експериментальному варiантi був застосований у В'етнамь У стандартному агрегатному сташ BZ е твердою та стшкою сполукою, але може перетворюватися в дим у про-цесi горiння шротехшчно! сyмiшi, що мiстить BZ. 1нтоксикащя BZ характеризуеться вираженим пригнiченням психжи й порушенням орiентацi! в навколишнш дiйсностi. Токсичнi ефекти розви-ваються поступово, досягаючи максимуму через 30—60 хвилин. Першими симптомами ураження е прискорене серцебиття, запаморочення, м'язова слабюсть, розширення зшиць. Приблизно через твгодини настае ослаблення уваги й пам'яп, зниження реакцп на зовшшш подразники, втрата
Таблиця 1. Найпоширен1ш1 групи х1м1чних речовин, що застосовуються як бойов'1 отруйн речовини
нелетальноI дп
Групи токсиканпв Принцип токсично! дм Приклади
Алгогени Викликають сильнi больовi вщчуття при потраплян-нi на шшру. Входять до складу засобiв, що вико-ристовуються для самооборони населення. Часто мають також сльозоточиву д^ 1-метокси-1,3,5-циклогептатрiен, дибензоксазепiн, капса!цин, морфолiд пеларгоново! кислоти, резиыфераток-син, ефiри форболу, циклогептатрiен
Анксюгени Викликають у людини гострий напад пашки Агонiсти рецептора холецистокiнiну типу В; амiноефiри тимолу (викликають бть у м'язах)
Блювотш (еметики) Хiмiчнi сполуки, що викликають блювоту, внаслiдок чого перебування в протигазi стае неможливим. Антидотiв немае, детоксика^я ускладнена ОМ , похщн апоморфiну, стафтококо-вий ентеротоксин В, похщн амшоте-тралiну
Подразнюючi Оританти) Речовини, що подразнюють слизовi оболонки ОБ, ОР, ЕА4923
Малодоранти Неорганiчнi сполуки з рiзкими неприемними запахами, що створюють ютотний дискомфорт та змушують людей залишати територiю. Неприемний запах можуть мати або самi речовини, або продук-ти !х метаболiзму Меркаптани, iзонiтрили, селеноли, телурит натрто, геосмiн, бензциклопро-пан
Мюрелаксанти центрально! дм Викликають рiзке зниження тонусу скелетно! мус-кулатури, можуть порушувати дихання. Не мають антидоту, детоксика^я ускладнена Мюрелаксин, фенiлглiцерин, бензим^ дазол
Наркотичш анальгетики Викликають швидку втрату свiдомостi, знижують тонус м'язiв, викликають депресiю дихання. Потре-бують введення антидоту — налоксону Фентанiл, карфентант, 14-метоксиме-топон, еторфiн, дигiдроеторфiн
Засоби, що виклика-ють свербiж (прури-гени) Викликають нестерпний свербiж. Антидоту немае, детоксика^я ускладнена 1,2-дитю^аноетан
Психотомiметики Викликають психоз, що тривае деякий час, про-тягом якого людина не може приймати адекватш ршення. Антидоту немае, детоксика^я ускладнена — В7; ЛСД; мусцимол, кетамш; — серотонiноподiбнi: триптамiни (ДМТ, ДЭТ, ДПТ, псилоцибш, О7-74, ОЕУ-19 та ж.); — фенетиламiни (мескалiн, 2О-О, 2С-В, 2С-С, 2С-Е («ЕБТЕТ»), 2О-Р («ООРРОРЕТ»); — енiлiзопропiламiни: ПМА, МДА, ТМА, ДОЕТ, ММДА, МДМА (екстазО; — психотомiметики, спорiдненi з аце-тилхолiном: дитран, JB-318, JB-336
Засоби, що виклика-ють пригшчення волi та психопатiю Викликають пригнiчення волi супротивника, призначенi для того, щоб примусити його дiяти всупереч власним штересам. Антидотiв немае, детоксикацiя ускладнена Речовини на основi скополамiну
Засоби, що виклика-ють чихання (стершти) Викликають невтримне чхання й кашель, у результат чого людина може скинути протигаз. Антидо^в немае, детоксика^я ускладнена Адамсит, дифентхлорарсин, дифентщ-анарсин
Засоби, що виклика-ють тремор Викликають судомнi посмикування скелетних м'язiв. Антидотiв немае, детоксика^я ускладнена Треморин, оксотреморин, треморогенш мiкотоксини
Засоби зниження гостроти зору Димовi завiси, що часто комбшуються з iритантами або шшими токсичними засобами Бiлий фосфор, пластифiкований бтий фосфор, розчин сiрчаного ангiдриду в хлорсульфоновш кислотi, тетрахлорис-тий титан, гексахлоретанова димова сумiш, нафтове масло, сумш нафтового масла з керосином та ракетним пали-вом, дизельне паливо, кольоровi димо-вi сумш (червона, жовта, фiолетова)
Пшн сумш на воднiй основi Родина пiнних сумшей, що створюють перепони для пересування, обмежують рух (можливе комб^ новане застосування з рiзними iритантами)
орiентацii, психомоторне збудження, перiодично з'являються галюцинацп. Через 1—4 години розви-ваеться виражена тахiкардiя, блювота, сплутанiсть сввдомосп, втрата контакту з навколишнiм свггом. Надалi можливi спалахи гнiву, скоення вчинюв, неадекватних обставинам, i порушення сввдомос-тi з частковою або повною втратою пам'ятi. Стан отруення тривае до 4—5 дiб, а залишковi психiчнi розлади можуть зберпатися до 2—3 тижнiв. Досi залишаються сумнiви щодо того, наскiльки може бути передбачувана поведшка людини гад дiею токсиканту, тому речовина BZ була досить швид-ко знята з озброення армп США.
1ншою групою ОРНД е речовини з вираже-ним блювотним ефектом — еметики. Дану групу утворюють синтетичш речовини й токсини. Серед синтетичних речовин загрозу можуть становити похвдш апоморфшу та амiнотетралiну й деяю по-лiциклiчнi азотовмiснi сполуки, серед природних токсишв аналогiчну дiю мае стафшококовий ен-теротоксин В. Синтетичш й природш еметики здатнi викликати блювання й iншi симптоми ура-ження при рiзних шляхах надходження !х в орга-нiзм, у тому чи^ при шгаляцп. У постраждалих швидко починаеться невгамовне блювання, що супроводжуеться дiареею. У такому сташ люди не можуть виконувати бойовi завдання.
Наступною групою хiмiчних речовин, що активно впроваджувались у практику спецiальних пiдроздiлiв, стали бюрегулятори. Останнiм часом з'явилися публжацп, що стосуються перспектив створення бiохiмiчноi або гормонального збро!, в основу яко! покладено використання ендогенних бiорегуляторiв. За оцiнками фахiвцiв, в оргашз-мi теплокровних тварин функцiонуе до 10 тисяч бiорегуляторiв рiзноi хiмiчноi природи й функцю-нального призначення. Пд !х контролем перебу-вають психiчний стан, настрiй i емоцп, вiдчуття та сприйняття, розумовi здiбностi, температура тiла й кров'яний тиск, рют i регенерацiя тканин та ш. При дисбалансi бiорегуляторiв настають розлади, що призводять до втрати працездатност та здоров'я i навпъ смертi (бронхоспазм, аритмiя тощо). Слад зазначити, що бюрегулятори не тд-падають пiд заборону як хiмiчноi, так i бюлопчно! конвенцiй. Дослщження, а також виробництво бiорегуляторiв та !х аналогiв в iнтересах охорони здоров'я можуть бути використаш для прикриття робгт зi створення бiохiмiчноi збро! в обхiд кон-венцш. Бiорегулятори — це досить складш хiмiчнi сполуки, одним iз них е ендекапептид, вщомий як агент Р або тахтнш. Останнiм часом вивчаються перспективи застосування деяких бiорегуляторiв-пептвддв [7, 14, 17, 20].
Вiдомою групою ОРНД е наркотичш анальгетики. Групу наркотичних анальгетиюв утворюють похiднi морфiну й фенташлу, що застосовуються в першу чергу для знерухомлення [31]. Перевагою речовин iз морфiноподiбною дiею е !х висока ак-тивнiсть, безпека при застосуванш, а також швид-кий i стiйкий ефект виведення з ладу. У 70—80-т
роки були отримаш штучно синтезоваш речовини ще! групи, що мають високий потеншал уражен-ня. Були синтезоваш карфенташл, суфентанiл, алфентанiл i лофенташл, що становлять iнтерес як потенцшш отруйнi речовини. Так, карфенташл е однiею з найбiльш активних речовин з уае! групи ввдомих похiдних фентанiлу. Вiн проявляе свою актившсть при рiзних шляхах надходження в оргашзм, у тому чи^ при iнгаляцi! пари або аеро-золю. У результатi однохвилинного вдихання па-рiв карфентанiлу настае знерухомлення iз втратою свiдомостi. Наркотичнi анальгетики е на озброен-нi спецслужб рiзних кра!н. Широкого розголосу набув випадок !х застосування пiд час спецопе-рац^!, пов'язано! з терористичним актом, що ввд-бувся 26 жовтня 2002 на Дубровш в Москв^ який отримав назву «Норд-Ост». Шд час штурму будiвлi iз заручниками, яких утримували чеченськi бойо-вики, був застосований наркотичний анальгетик. Основним виправданням необхвдносл використання токсичного газу тд час спецоперацп зi звiльнення заручникiв була наявшсть у терористiв збро! та вибухових пристро!в, у випадку спрацю-вання яких могли загинути ва заручники. Засто-сований у будiвлi газ iз ряду причин подiяв не на вах: деякi заручники залишилися у сввдомосп, а частина терористiв продовжували вщстршювати-ся протягом 20 хвилин, однак вибуху не сталося, i ва терористи зрештою були нейтралiзованi. 1з за-хоплених у заручники 916 оиб, за офiцiйними да-ними, у результат впливу газу загинули 130 оаб. Точний хiмiчний склад використаного тд час штурму газу залишаеться досi невiдомим. Фахiв-щ з лабораторГ! наукових i технолопчних основ безпеки в Солсберi (Великобританiя) вважають, що аерозоль складався з двох анальгетиюв — кар-фенташлу та ремiфентанiлу. За офГцГйною заявою ФСБ, на Ду6ровцГ була застосована спешальна рецептура на основГ похщних фентанiлу. ОфГцГй-но основна причина смерп велико! кГлькостГ за-ручниюв — загострення хронГчних хвороб. При раптовому застосуванш, коли противник захо-плений зненацька, ефект ввд наркотичних аналь-гетикiв може бути приголомшливим, навiть може дорiвнюватися до токсичносп отруйних речовин нервово-паралiтично! дГ!.
Застосування спещальних засобiв, що мГстять токсичш речовини несмертельно! дГ!, регламенту-еться ще з початку набуття незалежносп Укра!ни Постановою Ради МГнГстрГв УСРС ввд 27 лютого 1991 р. № 49 «Про затвердження Правил застосування спешальних засобiв при охорош громад-ського порядку». Повний перелж дозволених мГлГцГ! спецзасобiв е в «Правилах застосування спешальних засобiв при охорош громадського порядку», вш включае: ручнГ газовi гранати, а також патрони з газовими гранатами «Черемуха-1», «Че-ремуха-4», «Черемуха-5», «Черемуха-6», «Черему-ха-7», «Черемуха-10», «Черемуха-12», «Сирень-1», «Сирень-2», «Сирень-3». ВГдповГдно до п. 8 ч. 3 ст. 9 Закону Укра!ни «Про лщензування певних
ввддв господарсько! дiяльностi» в Укра!ш лщензу-еться виробництво й продаж спещальних 3aco6iB, заряджених речовинами подразнюючо! та сльозоточиво! д11, активно! оборони та шдивщуального захисту. Лщензування виробництва засобiв подразнюючо! та сльозоточиво! дГ!, а також шших засобiв активно! оборони та !х продажу здшсню-еться Мiнiстерством внутршшх справ Укра!ни. Данi лiцензiйнi умови встановлюють техноло-гiчнi, режимнi, оргашзацшш та особливi вимоги провадження господарсько! дiяльностi у сферi виробництва та продажу спещальних засобiв, заряджених речовинами подразнюючо! та сльозоточиво! дп, активно! оборони та шдивщуального захисту. Згiдно з положеннями даного шдзакон-ного акта, до категорГ! засобiв активно! оборони належать у тому числк газовi ручнi гранати, па-трони, балончики, а також патрони, забезпечеш газовими гранатами, гранати та iншi спецзасоби на основi природних капсащино'щв, ортохлор-бензальмалонодинiтрилу (CS), морфолщу перал-гоново! кислоти й речовини «Алгоген». До засобiв самооборони, заряджених спещальними речовинами подразнюючо! та сльозоточиво! дп, належать: аерозолi подразнюючо! та сльозоточиво! дп (газовi балончики); газовi револьвери й тстолети, а також !х патрони 6, 8 i 9 мiлiметрiв, зарядженi речовинами подразнюючо! та сльозоточиво! дп. Для зарядки вищевказаних спецiальних засобiв самооборони дозволен рецептури на основi речовин подразнюючо! та сльозогшно! дГ!, що пройшли спецiальнi токсикоз-ппешчш дослiдження.
До полщейських отруйних речовин установ-ленi таю вимоги: не завдавати необоротно! шко-ди здоров'ю, у тому числГ при передозуваннi (адже неможливо врахувати вагу, вж, стать, стан здоров'я правопорушника в екстремальнiй си-туацГ!, а тим бiльше при масових заворушеннях або коли правопорушник знаходиться в укроти); швидко (в iдеалi — миттево) позбавляти боездат-носп правопорушника; дГяти при розпилюваннi в повггрГ, а значить, проникати в оргашзм через дихальнi шляхи або слизову оболонку очей (тому що проникнення через шору ввдбуваеться дуже повГЛЬНО).
ПотрГ6нГ властивостГ повною мГрою ма-ють тГльки подразнюючГ речовини (Гританти). Хлорацетофенон (ХАФ, CN) дозволений до засто-сування в Укра!ш, мГститься в росГйських виробах «Черемуха». Не розкладаеться при високш температур^ тому може ефективно застосовуватися в газових патронах i гранатах. Токсикант летючий, тому в мГсцях зберпання справляе сльозогГнний ефект. ДГе тГльки на очГ, носоглотку не подразнюе. Даний токсикант е досить шкщливим: травмуе ро-гГвку ока й шюру, описанГ смертельнГ випадки при його використаннГ В Укра!ш не виробляеться i в спецзасобах не застосовуеться, хоча простий у ви-готовленш. У РосГ! сьогодш актуальна проблема утилГзацГ! запасГв ХАФ, що накопичилися ще з початку ХХ столГття.
Ортохлорбензилiденмалонодинiтрил (СБ) дозволений до застосування в Укра!ш, мютиться в росiйських виробах «Сирень», у бшьшосп iм-портних газових патрошв i балонiв (у тому чи^ з рекламним написом «нервово-паралггичний»). Ефективно подразнюе очi й дихальш шляхи. Ма-сово застосовувався у В'етнамц де й були згодом виявлеш його тератогеннi властивостi (викликае внутршньоутробш калiцтва), пiсля чого токсикант був знятий з озброення полщп багатьох кра!н. В Укра!ш не виробляеться, вiдсутня також сировина для його виробництва. Завозиться з-за кордону для застосування у такому виробц як «Терен».
Дибензоксазетн (СЯ) дозволений до застосування в Укра!ш тд торговою назвою «Алгоген». За численними лггературними даними, поставле-ний на озброення армп й полщп США, Великобританец РосГ! та шших кра!н замiсть токсичного СБ. Ефективно подразнюе очц дихальнi шляхи й шюру. 6 найбiльш потужним i водночас найбiльш безпечним з юнуючих подразнюючих речовин. Фiзико-хiмiчнi властивостi речовини «Алгоген» дозволяють заряджати !! в будь-яю види газово! збро!. Виробляеться лабораторiею прикладно! хь мп (м. Ки!в) та використовуеться в рiзних модифь кацiях у засобах типу «Кобра».
Морфолвд пеларгоново! кислоти сьогодш дозволений до застосування в Укра!ш. Виробляеть-ся ТОВ «Еколог» (м. Ки!в) та входить до складу виробу «Терен».
Природш й синтетичнi капса!цино!ди (СР) — це сумш речовин, що мютяться в гострому черво-ному перщ. Дозволенi до застосування в Укра!ш (тiльки природнi), але спецзасоби на !х основi не виготовляються. Сучасш сльозогiннi та подраз-нюючi засоби: аерозольш упаковки iз сльозогш-ним газом («Черемуха-10», «Черемуха-110М», «Терен-4» та шш^; аерозольнi розпилювачi з подразнюючим складом («Сирень-10»); аерозольш розпилювачi («Контроль-М» (10% ОС), «Контроль-МК», «Контроль-ММ», «Резеда-10», «Резеда-10М», «Зверобой-10», «Зверобой-10М»).
Бойова отруйна речовина «Черемухи» — хлорацетофенон (СМ). Сильний лакриматор, про-стше кажучи, сльозоточива речовина, подразню-ючи слизовi оболонки очей, викликае нестримну сльозотечу. Вражае в основному очц також мае дуже сильну загальнотоксичну дш. На холодi «висить у повiтрi» i може бути стшкою протягом декiлькох годин. За номерами «Черемуха» розрiз-няеться залежно ввд кiлькостi хлорацетофенону, а також способу «упаковки» (граната, патрон, аеро-зольний балон) i калiбру.
Бойова отруйна речовина в засобi «Сирень» — хлорбензальмалонодинирил (СБ) — теж сльозо-гiнна речовина. Викликае пекуче ввдчуття на сли-зових оболонках, сльозотечу, чхання. Крiм того, у результат його застосування може з'явитися бшь в очах i грудях, печiя та кровотеча. Симптоми мо-жуть спостерпатися до трьох годин посшль.
Також на озброенш спещальних пiдроздiлiв мь лщп е балончики, патрони, гранати та iншi спец-засоби з препаратами сльозоточиво! та подраз-нюючо! дп на основi природних капсащинощв, морфолвду пеларгоново! кислоти, ортохлорбен-зальмалонодинiтрилу (СБ) i речовини «Алгоген». Природнi капса!цино!ди — це структурнi варiан-ти алкало!ду, що мiститься в рiзних видах гiркого стручкового перцю. Бойова речовина СБ чинить сильну подразнюючу дш на очi й органи дихання. При цьому подразнення верхшх дихальних шляхiв бiльш виражене, нж сльозоточива дiя. Токсикант викликае печшня в носi i носоглотцi, утруднене дихання, кашель i часто нудоту. У високих кон-центрацiях викликае больовi вiдчуття на шкiрi, симптоми минають через 10—15 хвилин перебу-вання на свжому повiтрi.
Зупинимося бшьш детально на токсиколопч-них характеристиках найпоширешших речовин подразнюючо! дп. Так, до подразнюючих отруй-них речовин (ПОР) належать хiмiчнi сполуки, що в мжмальних концентрацiях високовибiрково дiють на чутливi нервовi закшчення покривних тканин (слизових оболонок дихальних шляхiв, кон'юнктиви очей, шкiру), викликаючи ефект подразнення, що проявляеться рiзного ступеня суб'ективними ввдчуттями (поколювання, печiя, рiзь, бiль) та низкою мюцевих та загальних реф-лекторних реакцш. 1снують такi назви цих речовин: iританти, виснажливi агенти, полщейсью гази, агенти контролю правопорядку, сльозоточи-вi гази тощо. Вiдповiдно до визначень Конвенцп про заборону розробки, виробництва, накопичен-ня, застосування хiмiчноi збро! та про !! знищення вщ 13 сiчня 1993 року (Конвенщю ратифiковано Законом Укра!ни 187-Х1У (187-14) вiд 16.10.98 р.), ПОР з огляду на !х властивост порушувати дiе-здатнiсть вiдносять до токсичних хiмiкатiв, що можуть бути використаш як хiмiчна зброя. Але визначення !х як бойових отруйних речовин за-лежить вiд мети, з якою вони застосовуються. Конвенщею не заборонено застосування ПОР як агенпв контролю правопорядку, впливу на кримь нальш елементи, а також iз вiйськовою метою, але не як споиб ведення бойових дш, наприклад для тренувань вiйськовослужбовцiв, для захисту транспортних колон, об'екпв тилу вщ терористичних, диверсiйних груп. За рахунок специфiчного по-дразнювально-больового впливу на оч^ верхнi ди-хальнi шляхи та шкiру ПОР швидко викликають короткочасну та оборотну втрату дiездатностi.
Властивост отруйних речовин подразнюючо! дп мають такi класи хiмiчних сполук: алiфатичнi та ароматичш галогенованi кетони; похiднi штри-лiв; ароматичнi миш'як-органiчнi сполуки; ефiри форболу та дитерпеновi ефiри; iншi ароматичш та гетероци^чш сполуки. ПОР умовно розподь ляють на двi групи: перша група — лакриматори, друга — стершти.
Лакриматори — це сльозогшш речовини, до дп яких бшьш чутлива слизова оболонка ока. Вони
переважно подразнюють органи зору, викликають штенсивну сльозотечу. Основними представни-ками ше! групи е галогеноваш кетони та нгтри-ли: хлорацетофенон (ХАФ), CS, CR та отруйна речовина, що використовуеться з навчальною метою, — хлорткрин, CS е табельною отруйною речовиною. Стершти переважно впливають на бшьш чутливу до них слизову оболонку дихальних шляхГв, викликаючи штенсивне чхання й кашель. Миш'як-оргашчш сполуки (адамсит) е основними представниками ше! групи речовин. 1ншГ ПОР однаковою мГрою подразнюють очГ, дихаль-m шляхи та шюру. Серед велико! кшькост при-родних i синтетичних ПОР активно вивчаються найбшьш сильнодшчГ з них: ортохлорбензилвден-малонодиштрил (CS), дибензо(Ъ,1)-1,4-оксазешн (CR), хлорацетофенон (CN), олеорезин капсикум (OC) — екстракт червоного перцю та його синте-тичний аналог — морфолщ пеларгоново! кислоти, метоксициклогептатрГен (СН) та шшь Щ речовини включено до перелжу токсичних агенпв, що зберпаються в рГзних кра!нах i призначен для ви-користання шдроздшами силових вщомств.
Розглянемо основш фГзико-хГмГчн та токсич-m властивост ПОР. За агрегатним станом вказа-m подразнюючГ речовини при температурГ 20 °С становлять твердГ кристалГчш речовини: ХАФ — безбарвний (техшчний продукт арого кольо-ру); адамсит — жовтого кольору (техшчний продукт темно-зеленого кольору); CS — безбарвний; CR — жовтого кольору. У водГ практично нероз-чинш. Розчиняються в оргашчних розчинниках, що можна використовувати для видалення цих отруйних речовин ¡з заражених поверхонь. Добре розчиняються в жирах (лшдах), що пояснюе спо-рщнешсть !х до нервово! тканини.
Серед алГфатичних кетошв найбшьш активн бромпропанон и бромбутанон (обидва е рвдиною), серед галогенопохщних ароматичних кетошв — хлорацетофенон (за номенклатурою шоземних армш — речовина CN). Хлорацетофенон був син-тезований у 1873 р. та використовувався ще в Першу свгтову вшну. Температура плавлення — 59 °С.
Сильну подразнюючу дш мають похщш три-валентного миш'яку, наприклад адамсит (DM), за рахунок двох валентностей здшснюеться зв'язок миш'яку з оргашчним радикалом, а за рахунок третьо! валентност — з галогеном або С^групою. Речовина була синтезована в 1918 рош Адамсом (США), мае температуру плавлення 195 °С та температуру китння — 410 °С.
Високу подразнюючу дш мають шшГ арома-тичш миш'як-оргашчн сполуки: дифеншщанар-син (DQ та дифеншхлорарсин (DА). Серед групи нгтрилГв найбшьш вщомГ бромбензилшашд (СА) та ортохлорбензальмалонодингтрил (СS), що був синтезований Корсоном та Стаугтоном у 1925 роцГ Температура плавлення — 95 °С i температура китння — 310 °С.
Речовина CR — дибензоксазетн — являе собою кристалГчну хГмГчну речовину складно! структури,
що чинить сильно виражену подразнюючу дш на органи дихання, слизовГ оболонки та шюру (зна-чно сильшше, нГж CS). Перше повщомлення про CR у закордоннГй лГтературГ з'явилось у 1973 р. Температура плавлення — 72 °С, речовина погано розчиняеться у водГ, добре — в оргашчних розчин-никах. ПдролГз подразнюючих речовин у водГ йде повГльно, прискорюеться в розчинах лупв та при нагрГваннГ. Практичне значення для дегазацГ! мае взаемодГя з водно-спиртовим розчином сГрчис-того натрш. КрГм того, адамсит знешкоджуеться розчинами хлорного вапна, перекису водню та ш-шими окиснювачами. НайбГльшу фГзико-хГмГчну стГйкГсть мае речовина CR.
ПодразнюючГ ОРНД можуть використовува-тись у виглядГ твердих аерозолГв (диму, порошку), а !х рГдкГ рецептури — у виглядГ рщких аерозолГв (туману). В епщентрГ зони зараження концентра-цГя речовини може досягати 2—5 г/м3. НайбГльш ефективними засобами застосування ПОР е спещ-альнГ генератори аерозолГв, ручш гранати, димовГ шашки, снаряди, бомби тощо. Генератори аерозолГв здатш забезпечити утворення хмари отруйно! речовини з дГаметром частинок до 0,5—2 мкм. В атмосферу насиченш частками дрГбних розмГрГв (0,4 мкм), ресшраторш ефекти в людей е бГльш драматичними i вираженими, а здатшсть перебу-вати в такш хмарГ — набагато менша, нГж при дГ! великих часток (4,2 мкм), що пов'язано зГ здат-нГстю дрГбних часток проникати в нижжш ввддГли дихального тракту. За допомогою ПОР у виглядГ диму заражаються бГльшГ зони, з поширенням до 10 км. В епщентрГ зони зараження концентращя токсично! речовини може досягати 2—5 г/м3. У безвГтряну погоду хмара подразнюючих речовин зберГгаеться протягом 5—10 хвилин. Однак твердГ частинки рецептур табельно! отруйно! речовини CS, що випадають на мюцевосп, зберГгаються вщ двох тижжшв до мюяця й можуть створювати вто-ринну хмару. Переважний шлях надходження ае-розолГв в оргашзм — ГнгаляцГйний, але можливе ураження шюри та шлунково-кишкового тракту (при потраплянш !х усередину з водою, !жею та слиною). СереднГ ефективш концентрацГ! ПОР у сотнГ та тисячГ разГв меншГ за !х середнГ смертельнГ концентрацГ!, тобто ПОР, маючи низьку летальну токсичнГсть, не спричиняють загибелГ людей. Та-кож Гританти швидко метаболГзуються в органГз-мГ. ВираженГсть симптомГв подразнення очей i носоглотки, порушення дихання й тривалють цих патологГчних проявГв наростають Гз збГльшенням концентрацГ! отрути та тривалостГ контакту, а час, протягом якого людина здатна залишатися в ат-мосферГ ГритантГв, скорочуеться.
КонцентрацГя ХАФ, що викликае втрату бо-ездатностГ, — 0,003 г/м3, завдае виражену шкоду здоров'ю — 0,0045 г/м3; при концентрацГ! 0,85 г/м3 та експозицГ! 10 хвилин можливий розвиток токсичного набряку легень зГ смертельним наслщком. Потрапляння на шюру приводить до розвитку еритематозно-бульозного дерматиту. Для адам-
ситу мжмальна концентрацiя, що подразнюе очц становить 0,00038 г/м3, загрозлива для здоров'я — 0,005 г/м3 при експозицГ! в три хвилини; смертельна — 3 г/м3 при експозицГ! 10 хвилин.
Для речовини СБ подразнююча концентрацiя, що приводить до втрати боездатносл, становить 0,001 г/м3; загрозлива концентращя — 0,005 г/м при експозицГ! в три хвилини; смертельна — 25 г/м3 при експозицГ! в одну хвилину.
Речовина СЯ за силою подразнюючо! дГ! пере-вищуе СБ у 8 разiв, а за здатшстю впливати на шору — у 20 разiв. Викликае втрату боездатност концентращя 0,0008 г/м3; виражену шкоду здоров'ю завдае концентрацiя 0,001 г/м3; смертельна концентращя не визначена.
Мехашзм токсично! дГ! та патогенез штокси-кацГ! обумовлеш фiзiологiчними та анатомiчними особливостями будови очей, слизових оболонок та шюри людини. Так, кон'юнктива очей, слизо-ва дихальних шляхiв, шкiра мають досить висо-ку щiльнiсть нервових закшчень, що е найбiльш доступними для контакту з токсикантом i тому найбГльш чутливi до них. Частинки аерозолю подразнюючих речовин, потрапляючи на слизовi оболонки, швидко в них розчиняються, створюю-чи безлiч осередюв iз високою концентрацiею. Ль пофiльнiсть речовин визначае !х спорщнешсть до нервово! тканини. Дiя подразнюючих речовин на нервовi закiнчення пояснюеться прямим впливом токсиканту на мембрану рецептора, нервове волокно, тканини, що оточують рецептор, виклика-ючи збудження мембран. Наприклад, шпбування БН-груп структурних бГлюв i ферментiв, що забез-печують дихання тканин, може викликати пору-шення метаболiчних процесiв у нервових волокнах; дiя капса!цину на юнш канали збiльшуе iонне проникнення збудливо! мембрани. Наявнiсть у молекулi цiаногрупи пояснюе можливiсть !"! впли-ву на тканинне дихання. Ввдомо, що СМ шляхом реакцiй iз сiрковмiсними ферментами порушуе метаболiчнi процеси й приводить до ушкодження клггинних структур, чим пояснюються органiч-ш ушкодження рогiвки, епiтелiального покриву слизових оболонок, провокуе невротоксичш змi-ни в нервах, дисфункщю нервових закшчень, що контактували iз частинками iританту, i викликае запалення прилеглих м'яких тканин.
Опосередкована дiя отруйно! речовини на не-рвовi закiнчення реалiзуеться активацiею, ви-вiльненням у покривних тканинах бюлопчно активних речовин (брадикшину, серотонiну, про-стагландинiв та ш.), що обумовлюють збудження закiнчень ноцицептивних волокон. Частково бю-хiмiчний мехашзм алгогенно! дГ! подразнюючих речовин пояснюеться активащею брадикiнину. У генерацi! болю при впливi капса!цину вагома роль выводиться нейрокiнiну А, шо вивГльняеться з капса!цин-чутливих хемосенсорних аферентiв. Нейрокшш А, що вивiльнився, окрiм протиза-пально! дi! здатний генерувати больовi вiдчуття за рахунок стимуляцГ! больових рецепторiв. Вазоак-
тивш амши (серотонiн, гiстамiн), простагландини й брадикшш причетнi до появи болю запального характеру. У результат безпосереднього вибiрко-вого збудження ноцицепторiв шюри й слизових оболонок очей, верхшх дихальних шляхiв i при виникненш запально! реакцп в тканинах форму-еться аферентна iмпульсацiя. Збудження ноци-цепторiв викликае мiсцевi вiдчуття подразнення, а також рефлекторно виникаючi моторш, секре-торнi, вегетативнi, соматичнi реакцп у ввддалених ефекторних органах i системах. Первинною ланкою цих рефлекторних реакцш е чутливi рецепто-ри шкiрних нервiв, чутливi нейрони тршчастого, блукаючого, язикоглоткового нервiв, що шнерву-ють органи зору та дихальш шляхи. При контактi токсиканту зi шкiрним покровом первинним лан-цюгом вiдчуття подразнення е нервовi закiнчення нейронiв сегментарного апарату спинного мозку.
Встановлено, що подразнюючi речовини ви-бiрково дiють на нервовi закiнчення в бiльш ураз-ливих нервових волокнах С-типу — тонких, не-мiелiнiзованих, таких, що повшьно проводять iмпульси (дiаметр волокна 0,3—1,5 мкм, швидюсть проведення iмпульсу 2—4 м/с), щ волокна е про-вiдниками температурно! й ноцицептивно! чут-ливостi. Рефлекторна дуга передачi сигналiв, що сприймаеться ноцицепторами, включае нервовi закiнчення желатинозно! субстанцп, чутливi ядра спинного мозку (при подразнен шюри), тршчас-тих нервiв, вегетативнi та рухливi ядра довгастого та середнього ввддтв головного мозку (лицевого, окорухового, блукаючого нервiв, дихального, судинорухового цен^в), де замикаеться ланцюг безумовних вегетативних, рухових, соматичних реакцш (блефароспазм, сльозотеча, чихання, кашель, сповшьнення серцево! дiяльностi, дихання тощо). Сигнали по спиноталамiчному тракту та медiальнiй петлi передаються в латеральний ввд-дiл таламуса, звiдки iррадiюють у структури екс-трашрамвдно! та лiмбiчноi системи, викликаючи при тяжких ураженнях руховi симптоми та пси-хiчнi порушення. По таламокортикальному шляху збудження досягае чутливо! зони кори мозку, iррадiюе, викликаючи потенцiювання реакцiй структур головного мозку та штеграцш процесу суб'ективного сприйняття хiмiчного подразнення. У високих концентрашях ПОР можуть впли-вати на спецiалiзованi нервовi закiнчення товстих А-волокон. Наприклад, при тяжкому ураженш адамситом вiдбуваеться подразнення рецепторiв гладких м'язiв легенево! тканини, що супрово-джуеться порушенням акпв дихання. При дГ! ПОР у високих концентрашях у чутливих оиб може розвиватися бронхоспазм внаслщок вившьнення нейромедiаторiв: гiстамiну, серотонiну та шших факторiв. Поблизу капiлярiв малого кола крово-обiгу в iнтерстицiальнiй тканиш альвеол знахо-дяться J-рецептори, що реагують на бюлопчно ак-тивш речовини й хiмiчнi речовини, що надходять iз вдихуваним повiтрям. Сигнали вщ J-рецепторiв проводяться тонкими аферентними — переважно
групи С — волокнами блукаючого нерва. Вважа-ють, що вони викликають постшне спонтанне збудження дихального центру. Подразнення гли-боких вщдтв дихальних шляхГв призводить до по-рушень блукаючого нерва, викликаючи рефлекси, протилежш тим, що виникають при подразненш закшчень трГйчастого нерва, — пригнГчення дихання. Подразнення цих рецепторГв приводить до виникнення частого й поверхневого дихання, а також до рефлекторно! бронхоконстрикцГ!. Пд впливом антагошстичних рефлексГв дихання стае дезорганГзованим, нагадуе ядуху, можливГ його зупинки, спазм голосово! щГлини.
За ступенем тяжкостГ видГляють легкий, серед-нГй та тяжкий стутнь отруення подразнюючи-ми речовинами несмертельно! дГ!. При легкому ступеш вГдразу пГсля ураження сльозоточивими отруйними речовинами (CS, CR, ХАФ) вщзнача-еться незначне подразнення кон'юнктиви очей, що проявляеться ввдчуттям печшня в очах, шо-дГ вГдчуттям болю, невираженим блефароспаз-мом, свГтлобоязню, швидко з'являеться гшеремГя кон'юнктиви. ПГсля виходу ¡з зони ураження такГ симптоми тривають 10—20 хвилин, поим зника-ють без наслГдкГв. Вплив стернтв (адамситу) ха-рактеризуеться бГльш тривалим прихованим пе-рГодом (до 30 хв), чиханням, кашлем, печшням у ноа та ротовГй порожнинГ, змшою частоти дихання. ПГсля виходу ¡з зони зараження симптоми ураження можуть тривати протягом 30—60 хв. На сли-зових оболонках ротово! порожнини та дихальних шляхГв вщмГчаеться гшеремГя. Протягом 1—3 годин симптоми ураження зменшуються, тсля чого бойова здатшсть вГйськовослужбовцГв вГдновлю-еться. Ысля надання першо! медично! допомоги вони продовжують виконання поставлених перед ними бойових задач. При середньому ступеш ура-ження симптоми подразнення лакриматорами кон'юнктиви очей пщсилюються, вщзначаеть-ся больовий симптом. Об'ективно ввдмГчаються сльозотеча, набряк повж, блефароптоз, гшеремГя кон'юнктиви очей. Додаються симптоми подразнення дихальних шляхГв: печГя в носГ та ротовГй порожниш, грудях, виражена ринорея, салГвацГя, кашель. Ысля припинення впливу сльозоточивих отруйних речовин ш явища зникають протягом 20—40 хвилин.
РеакцГя слизових носа та ротово! порожни-ни на вплив стернтв бГльш виражена. У процес залучаються середнГ вГддГли дихальних шляхГв, гайморовГ та лобнГ пазухи. У людини виникають невтримш чихання та кашель, бГль за грудиною, слинотеча. Ввдразу з'являеться головний бГль. МожливГ нудота та блювання, аритмГчне дихання, психоемоцГйне збудження. З'являеться гшеремГя слизових оболонок рота, глотки. Одночасно роз-виваеться лакримогенна дГя: сльозотеча, свггло-боязнь. Такий стан тривае 2—6 годин i поступово минае. Боездатшсть (працездатнГсть) вГйськово-службовцГв при середньому ступеш ураження може бути втрачена на деякий час. Шсля надання
першо! медично! або должарсько! допомоги вони можуть продовжувати виконання поставлених перед ними бойових задач. А особи з ускладненнями евакуюються в медичну роту.
Тяжкий стутнь впливу сльозоточивих отруй-них речовин проявляеться вираженою реакщею органа зору: разом Гз рГзким болем в очах, блефа-роспазмом, пГдсиленою сльозотечею розвиваеть-ся набряк кон'юнктиви, запалення ропвки аж до наступного стшкого !! помутнГння. Серед симпто-мГв подразнення дихальних шляхГв — аритмГчне дихання, нудота, блювання. При тяжкому ступеш отруення стернГтами (адамситом) у процес залу-чаються всГ вдадли дихальних шляхГв, включаючи ураження глибоких структур дихальних шляхГв, що проявляеться вщчуттям задухи. Через декГлька секунд тсля ураження з'являеться сильне печшня в носГ, ротовГй порожнинГ та горташ, нестримане чихання. Незабаром виникае бГль у грудях, у ротГ, гайморових i лобних паузах. БГль збГльшуеться й набувае характеру р1жучого, з'являеться нестерп-не, обтяжливе ввдчуття печГння та дряпання. БолГ Гррадшють, вГдчуваються у вухах, спинГ, суглобах та м'язах кшщвок. Слинотеча посилюеться. Через 10—15 хвилин усГ симптоми настГльки вираженГ, що уражений переходить у збудливий стан, зшмае протигаз i втрачае боездатнГсть. Збудливий чи де-пресивний стан може переростати у виражене по-рушення психГчно! дГяльностГ (моторнГ та сенсор-ш розлади). ВГдмГчаються порушення координацГ! руху, школи паралГч окремих груп м'язГв.
При об'ективному оглядГ: сильна ринорея, дифузна гшеремГя слизово! оболонки зГву, набряк м'якого пГднебГння й задньо! стГнки горта-нГ. Ввдзначаеться прискорення дихання або його сповГльнення, поверхневе дихання. На момент дГ! високих концентрацГй подразнюючих речовин можливГ прояви бронхоспазму, рефлектор-ш апное й брадикардГя, аж до зупинки серцево! дГяльностГ (рефлекси, пов'язаш з подразненням нервових закГнчень). Ураження глибоких ввддь лГв дихальних шляхГв призводить до рГзкого прискорення дихання та зменшення його амплгтуди. Величина й тривалГсть зростання систолГчного й дГастолГчного тиску, що спостерГгаються, за-лежать вГд ступеня суб'ективних неприемних ввдчугпв i е результатом штенсивних i значних болючих ввдчуглв у поеднаннГ Гз занепокоенням i страхом.
Симптоми тяжкого ступеня ураження трима-ються 1—8 годин тсля виходу Гз зони хГмГчного зараження i потГм поступово слабшають. Однак при тяжкому ураженш мГсцевГ й загальш симптоми отруення тримаються до доби i бГльше, а повна працездатшсть вГдновлюеться на 2-гу — 3-тю добу, а також i в бГльш пГзнГ строки. При тривалш екс-позицГ! можливий розвиток токсичного набряку легень. Також можливГ ураження подразнюючи-ми отруйними речовинами через шлунково-киш-ковий тракт при вживанш забруднених продуктГв чи води, а також при ковтанш слини. При цьому
вщразу з'являються болi в епiгастральнiй дшян-цi, нудота та блювання. Виникають слабюсть, запаморочення, головний бiль, слинотеча, хрипота голосу, болi при ковтанш, збудження, а також пригноблення психоемоцшно! сфери. Усi щ симптоми зникають протягом 1—3 дiб. Токсична дiя токсикантiв на шюру проявляеться лише при великих концентрацiях. Пiсля короткого латентного перюду ураженi вiдчувають сверблячку, жар, напружешсть шкiри. При об'ективному оглядi шюра, переважно в дiлянцi ши!, стае червоною та набряклою.
При потраплянш СЯ на шкiру в людини ство-рюеться враження, що тiло охоплене вогнем, поим виникае рiзкий бшь у мiсцi контакту зi шюрою. Одночасно з болем з'являеться отк I ступеня, що зберiгаеться протягом 3 годин. При цьому СЯ викликае ураження шюри в концен-трацiях, у 20 разiв менших, шж СБ. До наслiдкiв ураження подразнюючими речовинами слщ вiд-нести стшку гiперемiю слизових носа, зiву, гор-танi, виникнення стiйкого помутншня рогiвки, в окремих випадках можливi такi ускладнення, як бронхiт та пневмошя.
Лiкування переважно е симптоматичним. Так, для зменшення подразнення слизових оболонок застосовують рясне промивання очей, порожни-ни рота й носоглотки, обмивання шюри обличчя й рук розчинами з лужними властивостями — 2% розчином пдрокарбонату натрш. У комплекс лiкувальних заходiв видiляють 3 напрями: при-пинення ноцицептивно! еферентно! iмпульсацi! (застосування мiсцевих анестетикiв); активацiя системи пригнiчення ноцицептивного вiдчуття (використання наркотичних анальгетиюв — ак-тиваторiв опiо!дних рецепторiв мозку); при-пинення еферентно! iмпульсацп (застосування м-холiнолiтикiв при виражених вегетативних роз-ладах). Заходи медично! допомоги повинш бути направлеш на запобiгання подальшiй дi! отруйно! речовини, вилучення часток токсиканту зi слизових дихальних шляхiв та кон'юнктиви очей, зменшення тяжких явищ, обумовлених шгоксикащею. Не дозволяеться протирання очей руками, тому що частки отрути можуть бути втерп глибоко в кон'юнктиву. Обмундирування та спорядження, заражене токсикантом, потрiбно механiчно очис-тити.
Невщкладна медична допомога включае таю заходи:
— замша обмундирування або одягу в цившь-них осiб;
— при виявлених подразненнях дихальних шляхiв i болю в очах слад ввести гад шкiру 1 мл 2% розчину промедолу або аналопв;
— рясно промити порожнину рота, слизову очей, шюру лиця, рук 2% розчином бжарбонату натрш;
— при болю в очах слад закапати 1—2 краплi 2% розчину новока!ну або 1% розчину дика!ну, за-класти за повжи синтомщинову мазь;
— при необхвдносп застосовувати серцево-су-динш засоби (кордГамш), дихальт аналептики (етимГзол, кофе!н), оксигенотератю;
— при уражеш шюри слщ обробити уражет зони 5% розчином перманганату калш або 2% розчином хлорамшу, тсля чого накласти асеп-тичну пов'язку;
— при потраплянш отруйно! речовини в шлун-ково-кишковий тракт слщ промити шлунок 0,02% розчином перманганату калш з наступним вве-денням палено! магнезГ! 5,0—10,0 мл протягом години, потГм прийом повторювати по 1,0—2,0 мл кожш 2 години (8 разГв);
— антибютикотерашя;
— при уражент адамситом застосовуеться 30% унтолова мазь i 5% розчин унтолу.
Слад зазначити, що токсикоз-хГмГчна лабора-торна дГагностика ОРНД е складним процесом, тому клшГчш прояви токсичного ураження мають переважаючу дГагностичну щншсть [16, 30, 32].
Висновки
Отруйт речовини несмертельно! дГ! сьогодт активно застосовуються в багатьох кра!нах свггу як полщейсью гази. Токсичний вплив рГзних груп зазначених речовин досить рГзномаштний. На оснащенш спещальних тдроздтв мшщГ! Укра-!ни знаходиться широкий спектр отруйних речовин несмертельно! дГ!, застосування яких може викликати рГзномаштш патолопчш симптоми та стани. ЛжарГ екстрено! медично! допомоги в по-всякденнш робот нерщко надають медичну допо-могу ураженим рГзномаштними шкапаситантами, зокрема Гритантами. Своечасшсть та правильшсть надання екстрено! допомоги дозволяе швидко лжввдувати симптоми отруення та уникнути не-бажаних ускладнень.
Список л1тератури
1. Саврасов С. Концепция применения оружия нелетального действия в боевых операциях сухопутных войск ВС США// Зарубежное военное обозрение. — 2009. — № 10. — С. 37-44.
2. Allison G.T. et al. Nonlethal weapons and capabilities: report of an independent task force. — New York: The Council on Foreign Relations, 2004. — 63p.
3. Anais S. Ethical interventions: non-lethal weapons and the governance of insecurity // Security Dialogue. — 2011 December. — Vol. 42, № 6. — Р. 537-552.
4. Annati M. Non-lethal systems for the self-defence of merchant ships//Naval Forces. — Vol. 30, Iss. 6. — 2009. — Р. 44-52.
5. Coops C.M. NATO and the challenge of non-lethal weapons. — Rome: NATO Defence College, 2008. — 7p.
6. Non-lethal weapons: Technological and operational prospects / Ed. by M. Dando. — Coulsdon, Surrey: Jane's, 2000. — 239p.
7. Dando M. The new biological weapons: threat, proliferation, and control. — Boulder, CO: Lynne Rienner, 2001. — Р. 67-85.
8. D 'Agostino Davi M. DOD needs to improve program management, policy, and testing to enhance ability to field operationally useful non-lethal weapons// GAO Reports, Preceding, 21 April 2009. — Р. 1-64.
9. Deakin S. Wise men and shepherds: a case for taking non-lethal action against civilians who discover hiding soldiers // Journal of Military Ethics. —2011 June. —Vol. 10, № 2. — Р. 110-119.
10. Fox M, Jackson L. Urban close air support and non-lethality. — Newport, RI: Naval War College, 2002. — 28p.
11. Garwin R.L., Winfield W. Montague. Nonlethal technologies: progress and prospects: independent task force report. — New York: Council on Foreign Relations, 2001. — 56 p.
12. Gross M.L. The second Lebanon war: the question of proportionality and the prospect of non-lethal warfare // Journal of Military Ethics. — 2008 January. — Vol. 7, Issue 1. — Р. 1-22.
13. Johnstone P. Non and less-than-lethal weapons // Asia-Pacific Defence Reporter. —2005 March. — Vol. 31, № 2. — Р. 58-60.
14. Kagan E. Bioregulators as instruments of terror // Clinics in Laboratory Medicine. — 2001. — 21. — 607-618.
15. Kaurin P. With fear and trembling: an ethical framework for non-lethal weapons // Journal of Military Ethics. — 2010 March. — Vol. 9, Iss. 1. — Р. 100-114.
16. Kientz C.E. Chromatography and mass spectrometry of chemical warfare agents, toxins and related compounds: state of the art and future prospects // J. Chromatogr. Ser. A. — 1998. — 814, № 1-2. — Р. 1-23.
17. Koch B.L., Edvinsson A.A., Koskinen L.O. Inhalation of substance P and thiorphan: acute toxicity and effects on respiration in conscious guinea pigs // Journal of Applied toxicology. — 1999. — 19. — 19-23.
18. Koplow D.A. Death by moderation: the US Military's quest for useable weapons. — Cambridge: Cambridge University Press, 2010. — 263p.
19. Leech J. Asymmetries of conflict: war without death. — London: Frank Cass, 2002. — 220 p.
20. Lewer N. The future of non-lethal weapons: technologies, operations, ethics and law. — London: Frank Cass, 2002. — 193 p.
21. Mandel R. Security, strategy, and the quest for bloodless war. — Boulder, CO: Lynne Rienner, 2004. — 209p.
22. Martel W.C. The technological arsenal: emerging defense capabilities. — Washington, DC: Smithsonian Institution Press, 2001. — 284p.
23. McNab R.M., Scott R.L. Non-lethal weapons and the long tail of warfare// Small Wars & Insurgencies. — 2009 March. — Vol. 20, № 1. — Р. 141-159.
24. Orbons S.J. Are non-lethal weapons a viable military option to strengthen the hearts and minds approach in Afghanistan?// Defense & Security Analysis. — 2012 June. — Vol. 28, № 2. — Р. 114-130.
25. Orbons S.J. Assessing non-lethal weapons use in detainee operations in Iraq: benign force or necessary evil? // Defence Studies. — 2012 September. — Vol. 12, Issue 3. — Р. 452-477.
26. Orbons S.J. Do non-lethal capabilities license to «silence»?// Journal of Military Ethics. — 2010 March. — Vol. 9, Iss. 1. — Р. 78-99.
27. Orbons S. J. Non-lethal weapons: peace enablers or troublesome force? Assessing the role of CS and baton rounds in the Northern Ireland conflict // Small Wars & Insurgencies. — 2011 July. — Vol. 22, № 3. — P. 467-494.
28. Pearson A. Incapacitating biochemical weapons: science, technology and policy of the 21st century // Nonproliferation Review. — 2006July. — Vol. 13, № 2. — Р. 151-188.
29. Rappert B. Non-lethal weapons as legitimizing forces? Technology, politics and the management of conflict. — London: Frank Cass, 2003. — 286p.
30. Reilly C.A., Crouch D.J., Yost G.S., Fatah A.A. Determination of capsaicin, dihydrocapsaicin, and nonivamide in self-defense weapons by liquid chromatography — mass spectrometry and liquid chromatography — tandem mass spectrometry // J. Chromatogr. Ser. A. — 2001. — 912. — С. 259-267.
31. Sossai M. Drugs as weapons: disarmament treaties facing the advances in biochemistry and non-lethal weapons technology // Journal of Conflict & Security Law. — 2010 Spring. — Vol. 15, Issue 1. — Р. 5-24.
32. Stuff J.R., Cheicante R.L., Durst H.D., Ruth J.L. Detection of the chemical warfare agents bis-(2-chloroethyl)ethylamine (HN-1) and tris-(2-chloroethyl)amine (HN-3) in air // J. Chromatogr. Ser. A. — 1999. — 849, № 2. — С. 529-540.
33. Woodward T.J. Non-lethal targeting in COIN: economic, political and civil actions key to success // Infantry. — 2010 January-April. — Vol. 99, № 1. — Р. 31-33.
Отримано 12.10.14 ■
Левченко О.Е., Курдиль Н.В.
Украинская военно-медицинская академия, г. Киев Иващенко О.В.
Национальная медицинская академия последипломного образования им. ПЛ. Шупика, г. Киев
БОЕВЫЕ ХИМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА НЕСМЕРТЕЛЬНОГО
ДЕЙСТВИЯ: ТОКСИКОЛОГИЧЕСКИЕ И КЛИНИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ
Резюме. Многообразие принятых на вооружение боевых отравляющих веществ несмертельного действия существенно затрудняет создание эффективных средств противохимической защиты, особенно антидотных препаратов, систем индикации и оповещения. Целью работы стало изучение токсикологических характеристик наиболее распространенных полицейских ядов, особенностей клинической картины острой интоксикации и принципов оказания неотложной медицинской помощи. Установлено, что специальные милицейские подразделения в Украине имеют в своем арсенале разнообразные слезоточивые и раздражающие средства: аэрозольные упаковки со слезоточивым газом («Черемуха-10», «Черемуха -110М», «Терен-4» и другие); аэрозольные распылители с раздражающим составом («Сирень-10»); аэрозольные распылители («Контроль-М» (10% ОС), «Контроль-МК», «Контроль-ММ», «Резеда-10», «Резеда- 10М», «Зверо-бой-10», «Зверобой- 10М»). Боевое отравляющее вещество в средстве «Сирень» — хлорбензальмалонодинитрил (СБ), тоже слезоточивое вещество. Также на вооружении специальных подразделений милиции есть баллончики, патроны, гранаты и другие спецсредства с препаратами слезоточивого и раздражающего действия на основе природных капсаициноидов, морфолида пеларгоновой кислоты, ортохлорбензальмалонодинитрила (СБ) и вещества «Алгоген». Основные принципы оказания медицинской помощи состоят преимущественно в симптоматическом лечении. Неотложные медицинские мероприятия должны быть направлены на предотвращение дальнейшего действия отравляющего вещества, удаление частиц токсиканта из слизистых дыхательных путей и конъюнктивы глаз, лечение осложнений со стороны дыхательной и сердечно-сосудистой систем, обусловленных интоксикацией.
Ключевые слова: оружие нелетального действия, острые отравления.
Levchenko O.E., KurdilN.V.
Ukrainian Military Medical Academy, Kyiv
Ivashchenko O.V.
National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine
NON-LETHAL CHEMICAL AGENTS: TOXICOLOGICAL AND CLINICAL ASPECTS
Summary. Diversity of non-lethal toxic substances passed into service significantly complicates the creation of effective materials for anti-gas protection, especially antidote agents and indication and warning systems. The aim of the investigation was to study toxicological parameters of the most common military and police products, clinical manifestation of acute intoxication and principles of emergency medical care. Riot police in Ukraine have various tear agents and irritants, namely particulate materials with tear agents («Black Cherry-10», «Black Cherry-110M», «Sloe-4» and others), aerosol irritant reagents («Lilac-10»), aerosol reagents («Control-M» (10% OS), «Control-MK», «Control-MM», «Reseda-10», «Reseda-10M», «John's Wort-10», «John's Wort-10M»). A toxic agent in «Lilac», chlorobenzalmalononitrile (CS) is a tear agent. As well riot police have various containers, cartridges, grenades and other military-style operational gears with tear and irritant agents with natural capsaicinoids, pelargonic morpholide ortohlorbenzalmalononitril (CS) and «Algogen» agent. The basic principle for emergency care is a symptomatic treatment. The medical care must be oriented to reduce a further effect of a toxic agent, delivery of toxic agent parts from the respiratory ways and conjunctiva, treatment of respiratory and cardiovascular complications induced by intoxication.
Key words: non-lethal materials, acute poisoning.
