CC BY
23Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 3, ч. 1. 2012 г. С. 169-174.
УДК 811.112.2'27/28
СУЧАСНА Н1МЕЦЬКА МОВА З ПОГЛЯДУ РЕГЮНАЛЬНОТ ТА СОЦ1АЛЬНОТ ДИФЕРЕНЦ1АЦ1Т
Пономарьова Г. В.
Таврический национальный университет имени В.И. Вернадского, г. Симферополь, Украина,
e-mail: ponomarova_anna@ukr.net
У представленш статп розглядаються актуальш питання TeprnopianbHOi Bapia-тивнoстi сучасно! шмецько! мови, а також проблеми впливу сощальних чинниюв на нiмeцькoмoвнe середовище.
Ключовi слова: дiaлeкт, peгioлeкт,сoцiaльнa стpaтифiкaцiя.
1з погляду сучасного мовознавства, будь-яка мова може розглядатися у вepтикaльнiй та горизонтально площинах. Вертикальне членування мови пояснюеться iснувaнням у суспiльствi певних груп, якi використовують той чи шший сoцioлeкт. Горизонтальне членування викликане наявшстю в мoвi тepитopiaльнo! вapiaтивнoстi - тобто тepитopiaльних дiaлeктiв, нapiч або гoвipoк.
Мета дано! статп полягае у poзглядi aспeктiв функщонування сучасно! шмецько! мови у вертикальнш та гopизoнтaльнiй площинах.
Актуальшсть пропоновано! теми пов'язана з тим, що процеси сoцiaлiзaцil тери-тopiaльних дiaлeктiв, якi вiдбувaються нинi в будь-якому суспшьств^ дають змогу говорити не про регюнальш або сoцiaльнi мовш вapiaцil в «чистому» виглядi, а про сoцioтepитopiaльнi, в яких особливосп мовно! пoвeдiнки кожно! людини е результатом складно! взаемоди чинниюв тepитopiaльнo!, стpaтифiкaцiйнo!, а також ситуативно! вapiaтивнoстi.
Нiмeцькa мова е своерщною «архюистемою», що пoдiляеться на кшька функщ-ональних пiдсистeм, яю вiдpiзняються саме тepитopiею поширення. [1]. Деяю з фу-нкцioнaльних шдсистем нiмeцькo! мови мають пoлiтичнo-aдмiнiстpaтивний базис (так зваш Arealsprachen), а iншi poзумiють як peгioнaльнi мови або дiaлeкти.
Як зазначае А. I. Домашнев, нiмeцькa мова е не лише тepитopiaльнo вapiaтивнoю, але й нащонально негомогенною [1]. I. Д. Перковська poзумiе нащо-нальний вapiaнт як явище не лише лшгвютичне, а й мoвнo-сoцioлoгiчнe, як «штера-турно нормовану мовну систему, яка е всеохоплюючим засобом писемного й усного спшкування сaмoстiйнoгo колективу» [2, 8]. Ю. О. Жлуктенко тлумачить нащона-льний вapiaнт як «особливу форму iснувaння певно! мовно! системи», до того ж, автор наголошуе на його знaчущoстi для самих мовщв, виокремлюе вiдмiннoстi характеристик та функцш мовних зaсoбiв, !х вapiaтивний характер (нaявнiсть повсяк-денно! розмовно! мови, дiaлeкту, лiтepaтуpнo! мови), а також юнування письмово закршлено! нaцioнaльнo! норми [3, 19].
Репональна вapiaтивнiсть нiмeцькo! мови привертала увагу як вггчизняних, так i закордонних дoслiдникiв. У 20-х роках ХХ ст. одним з найважливших напрямюв у вивчeннi дiaлeктiв в Шмеччиш був так званий лiнгвoгeoгpaфiчний напрямок, в
^rnpi уваги якого знаходилося горизонтально-просторове розчленовування дiалек-TiB. При цьому спочатку дослiджувалися 3By^Bi й морфологiчнi ознаки дiалектiв, а шзшше увагу стала привертати так звана словникова географiя. Лише поступово в дiалектолоril, передyсiм завдяки зусиллям Т. Фршгса [4], при визначенш дiалект-них меж почали враховуватися юторичш чинники: полiтична та релтйна iсторiя ареалу, iсторiя заселення, iсторiя становлення господарства тощо.
Варто зазначити, що дiалект тлумачиться як рiзновид певно! мови, що вжива-еться як засiб спiлкyвання мiж особами, пов'язаними територiальною, соцiальною чи професюнальною спiльнiстю [5, 105]. Деякi дослщники (Ф. Т. Жилко [6], С. О. 1гнатенко [7]) вважають, що дiалект е тотожним такому поняттю, як говiрка. Проте <^алект» та «говiркy» варто розглядати як вщносно синонiмiчнi поняття, ад-же пояснюються вони мовознавцями часто по-рiзномy. Так, Х. Поль [8], наприклад, тд говiркою (нiм. Mundart) розyмiе географiчно обмежену розмовну форму, яка вживаеться в окремих мiсцях певного мовного ареалу. Дiалект, натомiсть, являе собою сукупнють мовних ознак, спшьних для кiлькох говiрок певного мовного ареалу. До того ж, як зазначае Ф. Т. Жилко [6], сукупнють структурно близьких дiалектiв утворюе нарiччя, а сyкyпнiсть yсiх нарiч - дiалектнy мову, яка поряд з лггературною, е однiею з основних форм iснyвання нащонально1 мови. Зпдно з ви-значенням В. М. Жирмунського, дiалект являе собою еднють, iсторично складену в процес сyспiльно обумовлено! взаемоди з шшими дiалектами загальнонародно! мови, тобто, е результатом не лише диференщаци, але й штеграци [9, 23].
Загальновщомо, що мiж двома рiзними дiалектами за певних сприятливих умов можуть утворюватися мовнi варiанти перехщного типу, якi об'еднують у собi притаманнi територiально близьким дiалектам риси. Змшаш дiалектнi форми можуть виникати не лише в зонах безпосереднього контакту двох дiалектiв. Змшення може бути результатом контакту дiалекта мюцевого населення з дiалектом м^ранпв або навпаки. Воно спостерiгаеться також у дiалектах, якi знаходяться в шшомовному оточеннi. У резyльтатi взаемоди говiрок або дiалектiв можуть утворюватися специфiчнi мовнi риси, не представлеш в жодному з мовних варiантiв, якi брали участь у процес взаемодп. Так, наприклад, у мюьких говiрках швшчно1 Нiмеччини, як виникли на нижньонiмецькiй основi, спостертаеться замiна почат-кового z- (нижньошм. t-) на s-, наприклад: Seit замють Zeit (нижньонiм. tid) [10, 140]. Аналопчно, у схiдних, змшаних за сво!м характером середньонiмецьких дiалектах початкове f- з'являеться замiсть швшчно-шмецького р- у якостi недосконалого вщтворення пiвденно-нiмецького pf-, при цьому незвичний звук замшюеться найб-лижчим схожим у фонетичнш системi пiвнiчно-нiмецьких дiалектiв [10, 135].
Питання щодо зютавлення дiалектiв iз регiональними мовами е одним з актуа-льних питань сьогодення в межах дослiдження варiативностi шмецько1 мови. Роб-лячи висновок з опозици «дiалект - лтературна мова», якi, згiдно А. I. Домашневу, складають нижню й верхню «опори» мовних варiацiй [11, 112], можна побудувати наступну парадигму: <^алект - перехiдна зона - лтературна мова». У резyльтатi взаемодп дiалектiв та лтературно1 мови в якосп засобу спiлкyвання в межах дос-татньо великих територiй формуються так зваш регiолекти. Перехвд вiд дiалектy до
170
регюлекту являе собою континуум про!шжних форм юнування мови з вираженими процесами конвергенци.
Термiн «регюлект» впровадив у науковий об^ О. С. Герд, розумдачи його як «особливу форму усно! мови, в якiй вже втрачена значна частина арха!чних рис дiа-лекту, i розвинулися новi особливостт Ця форма, з одного боку, не досягла ще статусу лтературно! мови, а з шшого, завдяки наявностi багатьох ареальних рис, яю варiюються, не спiвпадае повнютю iз мiським просторiччям. Регiолекти охоплюють ареал ряду сумiжних дiалектiв, включаючи мiста й селища мiського типу, тобто ве-льми значнi групи того або iншого етносу [12, 23]. П. фон Поленц також зазначав, що «регюлект - це варiант шмецько! мови, який знаходиться у постшному розвитку та характеризуеться системою мовних вщмшностей, прояв яких не е обов'язковим i може також мати мюце за межами позначеного регюну» [13, 456]. Сьогодш спосте-рiгаеться процес розширення функцш, структури та ареалiв панування дiалектiв, тобто, трансформацiя територiальних дiалектiв в регюнальш розмовнi мови.
Нiмецькi дiалекти та регiолекти е не тшьки «засобами комушкаци», але й вико-нують функцiю «засобiв самощентифшацп». Саме щею функцiею Х. Дiнгельдейн по-яснюе вiдносно стабiльне становище дiалекту на пiвднi Нiмеччини. Дiалектом розмо-вляють близько 60-80 % житетв Баварп та Баден-Вюртемберга, 40-60 % населення в Пiвнiчнiй Рейн-Вестфалп та Берлш [13, 457]. Таким чином, на пiвночi дiалектом роз-мовляе половина населення, на швдш Кмеччини - двi третини. Тобто у процентному вщношенш пiвдень залишаеться бшьш схильним до дiалекту, а швшч - менш.
Проблема впливу на дiалект соцiальних чинникiв, разом з чинниками часу i простору, привернула увагу дослщниюв значно пiзнiше, головним чином завдяки роботам представниюв лейпцизько! школи Т. Фрiнгса, хоча, як зазначав В. М. Жирмунський, дослщники нiмецьких дiалектiв «здавна повиннi були звернути увагу на !х сощальну диференцiацiю» [10, 525].
Стратифiкацiйна варiативнiсть пов'язана, перш за все, з сощально-класовою структурою суспiльства, з його подшом на класи, соцiальнi прошарки й соцiальнi групи. При цьому основною одиницею аналiзу е мовш колективи - сукупностi соцi-ально взаемоддачих iндивiдiв, що виявляють спшьнють мовних систем, якими вони користуються. Проте i в цьому випадку мiж мовними й соцiальними структурами вщсутш iзоморфнi стосунки: одному i тому ж мовному колективу можуть вщпов> дати рiзнi елементи сощально-пол^ичних, соцiально-класових та iнших соцiальних структур [14, 82-85].
Вш або майже вш соцiально обумовленi рiзновиди мови, незалежно вiд !х структурних i функцiональних особливостей, у широкому розумшш можуть бути вiднесеними до категори соцiальних дiалектiв (соцiолектiв). Соцiолект - це специ-фiчна форма юнування й функцюнування мови, властива певнш соцiальнiй групi [15, 12]. О. Д. Петренко визначае соцюлект як основну одиницю соцiальноl страти-фшаци мови i пiдкреслюе, що, незважаючи на наявнiсть рiзних формулювань у ви-значеннi даного поняття, вш !х об'еднуе загальна теза стосовно того, що це е мовний варiант, типовий для певно! сощально! групи носilв мови [16]. У той же час В. М. Жирмунський до числа сощальних дiалектiв вщносить i територiальнi дiалек-ти (наприклад, говiрки селян), i напiвдiалекти (мова мiського мiщанства), i лтерату-
171
рну мову (у ïï розмовнш i писемнiй формах), вважаючи ïx «соцiальними рiвнями мови», а отже, наслщком класовоï диференщаци сустльства [17, 23]. Проте арго, на думку В. М. Жирмунського, «не е сощальним дiалектом у ч^кому розумiннi», осю-льки воно розвиваеться у межах Tieï або iншоï мови i дiалекту як «лексика i фразеолопя спецiального призначення» [17, 25]. Тако1' ж думки щодо професiйниx мов, жаргонiв i арго дотримуеться Б. О. Серебренников, який називае ïx не дiалек-тами, а «сощальними варiантами мови» або «мовними стилями», оскiльки «вони не мають специфiчноï фонетично1' системи, специфiчноï граматично1' будови й юнують на базi звичайно1' мови» [18, 496].
На думку В. Д. Бондалетова, «загальною рисою всix мовних утворень, що належать до категори сощальних дiалектiв, е обмеженiсть ïx соцiальноï основи: вони виступають додатковим засобом сшлкування окремих соцiальниx, виробничо-професiйниx, групових i вiковиx колективiв, а не цiлого народу (як лтературна мова) i не всього населення репону (як територiальнi дiалекти)» [19, 68].
Соцiолекти сучасноï нiмецькоï мови - одне з найбшьш численних i розгалужених мовних угрупувань: проте серед лiнгвiстiв до тепершнього часу не-мае едност стосовно самих квалiфiкацiйниx ознак, на пiдставi яких те або шше явище може бути вiднесене до цiеï групи. Одна iз загальновизнаних тез зводиться до того, що джерелом ix розвитку е субкультура сустльства. В. Кьошг вважае, що до сощолекпв, у першу чергу, слщ вiдносити рiзнi особливi або спещальш мови (нiм. Sondersprachen), до числа яких, на його думку, належать лексичш групи, що вжива-ються учнями, молоддю, студентами, xim, неробами, в'язнями. Характерною особ-ливютю таких мов, на його думку, е те, що вс вони сприяють «iнтеграцiï» членiв певного ствтовариства та ïx iзоляцiï (нiм. AbschlieЯung) вщ зовнiшнього оточення, а також служать засобами самоiдентифiкацiï [20]. В. Функе, у свою чергу, наводячи поняття «сощолект поколiння» (нiм. Generationssozialekt), вбачае в його основi сощ-ологiчну категоризацiю як упорядковуючу систему [21, 79].
Одним iз найважливiшиx критерив пiдxоду до вивчення соцiолiнгвiстичноï варiа-тивностi мовлення е питання вибору мовцем лшгвютичних засобiв, зумовлених поза-мовними чинниками соцiально-псиxологiчного характеру. Отже, стратифшащя як методологiчний пiдxiд дозволяе аналiзувати закономiрностi мовноï поведiнки людини в реальних умовах, якi об'еднуються згiдно наступних страт-факторiв: 1) вш; 2) стать; 3) клас/верства; 4) рiвень освiти; 5) мiсце народження; 6) соцiальна роль тощо.
Гендерна диxотомiя, яка проявляеться в самш структурi нiмецькоï мови, знахо-дить свое вщображення i в рiзниx стратегiяx мовноï поведiнки комунiкантiв. Практично в уах дослiдженняx захщних лiнгвiстiв зазначаеться, що жшки, на вiдмiну вiд чоловiкiв, дотримуються престижшших мовних форм, а отже, ïx мовна поведшка ближче до нормативной Так, емпiричнi дослiдження гендерно обумовленого вживан-ня дiалекту в окрузi Рейн-Зiг (Нiмеччина) в 1992 рощ показали, що жшки послугову-ються дiалектом значно рiдше, нiж ïx родичi чоловiчоï статi. Вiрогiдною причиною був той факт, що чоловши здебшьшого були зайнятi в ремюнищш, в той час як жшки мали офiсну роботу. Результати шзшших дослiджень доводять, що особи жшочо].' ста-тi, в силу змши ролi ж1нки у сiм'ï, бшьш дистанцiйованi вiд дiалекту, нiж чоловши, та намагаються уникати його [22, 134]. Тобто, можна вважати, що гендерш розбiжно-
172
cri в MOBi обумовлюються рiзницею чоловiчого й жшочого становища у суспiльствi. Спираючись на результати порiвняльного аналiзу чоловiчих i жшочих iнтерв'ю, О. В. Сшрюшкша зазначае, що диференцiацiя комушкативних cтилiв чоловiкiв i жь нок обумовлена не лише сощальним чинником, але i пcихологiчним: особливостями темпераменту, лопчного мислення, сприйняття i спостережливосп [23, 16].
На вiдмiну вщ доcлiджень у cферi гендерно! варiативноcтi мовлення, системне вивчення вiкових характеристик шмецько! мови у лiнгвicтицi являе собою менш розроблений аспект. Проте, як зазначае О. Д. Петренко, мовленневi характеристики рiзних генерацiй рiзнятьcя суттево, оcкiльки кожен мовець е представником саме свого поколiння. Крiм того, акуcтичнi параметри кожного шдивща змiнюютьcя про-тягом усього його життя [24]. Значна увага в соцюлшгвютичних доcлiдженнях оcтаннiх рокiв придшялася вивченню мовленневих характеристик дiтей i пiдлiткiв (дисертацп О. С. Христенко [25] та О. Д. Петренка [24]). Однак змши мовленневих особливостей шдивща неможливо пояснити лише впливом часу, натомють вони обумовлюються такими чинниками, як профешя, оcвiта, мобшьнють, стиль життя, ciмейний статус, сощальне середовище тощо [26, 206-207].
Отже, дослщження варiацiй сучасно! шмецько! мови, пов'язаних з дiею соща-льних чинниюв, вимагае також брати до уваги регюнальш чинники, як проявля-ються у мовнiй поведiнцi особи як у повсякденному, так i в офiцiйному cпiлкуваннi. Регiональнi особливост мовлення мають прояв передуciм у рамках ситуативно! ва-рiативноcтi, тому що залежно вщ ситуаци спшкування мовцi допускають бiльшу або меншу кiлькicть дiалектних реалiзацiй. До того ж, стутнь використання мicцевого дiалекту у мовленнi cвiдчить про рiвень оcвiти людини, традици ciмейного чи сощально-групового мовлення.
Лiтература:
1. Домашнев А. И. Современный немецкий язык в его национальных вариантах / Анатолий Иванович Домашнев. — Л., 1983. — 231 с.
2. Перковская И. Д. Дифференциальные признаки швейцарского варианта немецкого литературного языка (на материале швейцарской художественной литературы XIX и XX вв. и современной швейцарской прессы) : автореф. дис... канд. филол. наук : 10.02.04 / И. Д. Перковская. — М., 1972. — 28 с.
3. Жлуктенко Ю. А. Варианты полинациональных литературных языков / Юрш Олексшович Жлуктенко. — Киев : Наукова думка, 1981. — 280 с.
4. Frings T. Studien zur Dialektgeographie des Niederrheins zwischen D^seldorf und Aachen. / Theodor Frings. — Marburg, 1913. — 243 S.
5. Розенталь Д. Э. Справочник по русскому языку. Словарь лингвистических терминов / Д. Э. Ро-зенталь, М. А. Теленкова. — М. : ООО «Издательский дом «ОНИКС 21 век» : ООО Изательство «Мир и Образование», 2003. — 623 с.
6. Жилко Ф. Т. Ареальные единицы украинского языка / Ф. Т. Жилко // Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. — М. : Наука, 1972. — С. 5-17.
7. Игнатенко С. А. Динамические тенденции в вокалической системе тарского старожильческого говора : автореф. дис. на соиск. учен. степ. к. филол. н. : 10.02.01 / С. А. Игнатенко. — Омск, 2004. — 22 с.
8. Pohl H. D. Gedanken zum ^terreichischen Deutsch (als Teil der „pluriarealen" deutschen Sprache) / Heinz Dieter Pohl // ^terreichisches Deutsch und andere nationale Varietäten plurizentrischer Sprachen in Europa. — Wien, 1997. — S. 67-87.
9. Жирмунский В. М. Национальный язык и социальные диалекты / Виктор Максимович Жирмунский. — Л. : ГИХЛ, 1936. — 299 с.
10. Жирмунский В. М. Восточно-средненемецкие говоры и проблема смешения диалектов / В. М. Жирмунский // Язык и мышление. — Том 6-7. — М. : Изд-во АНСССР, — 1936. — С. 133-159.
173
11. Домашнев А. И. Понятие структуры современного немецкого языка в трудах В. М. Жирмунского / А. И. Домашнев // Вопросы языкознания. — М., 1980. — № 2. — С. 111-126.
12. Герд А. С. Введение в этнолингвистику / Александр Сергеевич Герд. — СПб. : Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 2005. — 456 с.
13. Polenz P. von Deutsche Sprachgeschichte vom SpAtmittelalter bis zur Gegenwart / Peter von Polenz.
— Bd. III. XIX und XX Jahrhundert. — Berlin, New York : Walter de Gruyter, 1999. — 757 S.
14. Базиев А. Т., Исаев М. И. Язык и нация / А. Т. Базиев, М. И. Исаев. — М. : Наука, 1973. — 248 с.
15. Цвиллинг М. Я. Функциональный стиль, подъязык, социальный диалект. К вопросу о соотношении понятий / М. Я. Цвиллинг // Общие и частные проблемы исследования функциональных стилей.
— М. : Наука, 1986. — С. 5-29.
16. Петренко А. Д. Социофонетическая вариативность современного немецкого языка в Германии: дис. ... доктора филол. наук : 10.02.04 / Петренко Александр Демьянович — К., 1998. — 453 с.
17. Жирмунский В. М. Проблемы социальной дифференциации языков / В. М. Жирмунский // Язык и общество. — М. : Наука, 1969. — С. 22-38.
18. Серебренников Б. А. Территориальная и социальная дифференциация языка. / Б. А. Серебренников // Общее языкознание. — М. : Наука, 1970. — С. 451-501.
19. Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика / Василий Данилович Бондалетов. -- М. : Просвещение, 1987. — 160 с.
20. König W. Welche Normen? Wessen Normen? Fьnfzehn S^ze zu Info DaF / Werner König // Info DaF: Informationen Deutsch als Fremdsprache. — 2008. — N 35 (1). — S. 61-63.
21. Funke W. Charakteristika des Generationssozialekts der Jugendlichen in der DDR / W. Funke // Kwartalnik XXIX, 1-2. — 1982. — S. 79-80.
22. Luffler H. Germanistische Soziolinguistik / Heinrich Luffler. — Berlin : Erich Schmidt, 1994. — 256 S.
23. Спирюшкина Е. В. Проявление гендерного фактора в немецком языке (на материале немецкой публицистики) автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 / Е. В. Спирюшкина. - Н. Новгород, 2006 - 22 с.
24. Петренко А. Д. Изучение произносительных особенностей детской речи в фоностилистиче-ском аспекте / А. Д. Петренко, Д. А. Петренко // Культура народов Причерноморья. -- Симферополь : ТНУ, 2008. — № 107 — С. 7-12.
25. Христенко О. С. Шмецький молодiжний сленг: лшгвокогштивний та соцюлшгвютичний ас-пекти : автореф. дис. ... канд. фшол. наук : 10.02.04 / О. С. Христенко. — К., 2009. — 20 с .
26. Eckert P. Language and Gender / P. Eckert, S. McConnell-Ginet. — Cambridge : Cambridge University Press, 2003. — 366 p.
Пономарева Г. В. Современный немецкий язык с точки зрения региональной и социальной дифференциации / Г. В. Пономарева // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 3, ч. 1. - С. 169-174.
В представленной статье рассматриваются актуальные вопросы территориальной вариативности современного немецкого языка, а также проблемы влияния социальных факторов на немецкоязычную среду. Ключевые слова: диалект, региолект, социальная стратификация.
Ponomarevа G.V. Modern German language in terms of regional and social differentiation /
G.V. Ponomarevа // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 3, part 1. - P. 169-174.
The following article deals with the actual questions of regional variability of contemporary German as well as the influence of social factors on the German language. Key words: dialect, regional language, social stratification.
Поступила в редакцию 03.09.2012 г.
174
