CC BY
10
УДК 811.161.2'37/38''16''
Б01: 10.15587/2313-8416.2017.92564
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНО1 ГРУПИ «Ф1ЗИЧНИЙ СТАН ЛЮДИНИ» В ТВОРАХ ПЕТРА МОГИЛИ
© Н. М. Тома
Статтю присвячено аналгзу лексем на позначення понять, пов 'язаних з життям людини, И народжен-ням, Iснуванням I смертю, та слгв, що вказують на ф1зичне здоров 'я, силу, самопочуття людини. Дослг-джено структуру лексико-семантично'1 групи «Фгзичний стан людини» та проаналгзовано дв1 м1крогру-пи з ядерними одиницями жит1е та сила. Здшснено поргвняльний аналгз вживання лексем у творах Петра Могили та в сучаснш укратськш мов1
Ключовi слова: Петро Могила, абстрактна лексика, лексико-семантична група, мгкрогрупа, сема, семантика
Ф1ЛОЛОГ1ЧН1 НАУКИ
1. Вступ
Постать Петра Могили, представника староук-ра!нсько! вченосл доби першо! половини XVII ст., дедалi бтше привертае увагу науковщв. Учет дос-лщжують його дшльшсть у рiзних аспектах: як культурного, освинього i релшйного дiяча, оргашзатора i талановитого реформатора церковного життя, проповедника, мислителя, видавця книг, захисника укра!н-сько! культури, засновника, благодшника i покровителя першого в Схiднiй Gвропi вищого навчального закладу - Киево-Могилянсько! колеги, що стала по-передницею академи та ушверситету. Проте деяк1 сторони його богословсько!, литературно! та науково! спадщини потребують подальшого вивчення. Насам-перед, це стосуеться лiнгвiстичного аспекту оригша-льних i перекладних творiв. 1нтерес до мовотворчостi вiдомого культурного д1яча зумовлений тим, що на основi використання автором певно! лексики можна краще i глибше вивчити особиспсну мовну свщо-мiсть, духовний свгт автора, а також вiдтворити юто-ричну лiнгвiстичну реальнiсть. За шдиввдуальною мовною картиною свiту можна реконструювати свь тогляд мислителя - його уявлення про цшшсш орiен-тири в особистому життi та сощальнш реальностi, ставлення до подiй тогочасного життя.
2. Лггературний огляд
Особиспстю Петра Могили вперше защкави-лися його сучасники. Так, А. Кальнофойський та С. Косiв уже наприкшщ XVII ст. високо оцiнювали тво-рчiсть мислителя. Починаючи з XIX ст., поглиблю-ються дослвдження життя i дiяльностi митрополита в науково-теоретичному аспектi. Зокрема, збагатили науку ведомостями про особиспсть Петра Могили пращ професорiв-росiян Ки!всько! духовно! академи
С. Т. Голубева [1], Ф. I. Титова [2], у яких позитивно ощнюеться дiяльнiсть культурного дiяча.
Тiльки в останнi десятирiччя ХХ ст. з'явилися грунтовш науковi дослвдження, присвяченi вивченню творчостi ще! непереачно! особистостi. Великим внеском у нове осмислення дiяльностi митрополита та епохи, у яку вш жив, стали науковi розввдки В. М. Шчик [3], А. I. Жуковського[4], I. А. Шевченка [5]. Досл1дники високо оцшили його здобутки. До святкування 400-рiччя ввд дня народження Петра Могили в Укра!ш з'явилися важливi науковi видання, присвяченi його нацюнально-культурнш дiяльностi, зокрема «Петро Могила: богослов, церковний i куль-турний дiяч: [Матерiали мiжнародно! науково! кон-ференцi! «Петро Могила i сучасшсть» - Ки!в, 1996] та колективна монографiя «Феномен Петра Могили: Бiографiя. Дiяльнiсть. Позищя» [6], пiдготовлена ввд-дiленням релiгiезнавства 1нституту фiлософi! НАН Укра!ни.
Про особливостi мови творiв ки!вського митрополита знаходимо вщомосп у статтi Г. М. Наен-ко [7]. Проте саме абстрактна лексика мови творiв Петра Могили дослвджена недостатньо, а вона е важ-ливою у формуваннi лексичного фонду староукра!н-сько! мови. Окремi лексико-семантичнi групи на позначення абстрактних понять, виявленi у творах Петра Могили, ще не були об'ектом спещального досль дження, хоча вони яскраво ввддзеркалюють певнi те-нденцi! в розвитку укра!нсько! лексики та стан того-часно! термшологп.
3. Мета та задачi дослщження
Мета дослвдження - проаналiзувати лексеми на позначення фiзичного стану людини, виявлеш у творах Петра Могили, з погляду семантики та про-
стежити шляхи розвитку гх значень у сучаснiй укра!-нськ1й лтгературнш мовi.
Головними завданнями е:
1) встановити основний склад лексико-семан-тично! групи «Фiзичний стан людини»;
2) проаналiзувати мовнi одиниц1 за походженням;
3) з'ясувати Гхню структурну органiзацiю;
4) простежити функцiональнi особливостц
5) виявити системнi взаемовiдношення лекси-чних одиниць на позначення абстрактних понять у мшрогруш «Фiзичний стан людини».
4. Матерiали i методи дослiдження
Для з'ясування основного складу абстрактно! лексики було взято до уваги т тексти Петра Моги-ли, яш написаш староукраГнською мовою того часу: казання «Крестъ Христа Спасителя и кождого человека», щоденник «Собственноручныя записки», «Требника».
Методологiчна основа ще! розвiдки грунту-еться на принципах системного тдходу до семанти-ко-стилютичного аналiзу абстрактно! лексики та ед-ностi форми i змiсту. Методолопя дослiдження засновала на методищ формалiзованого аналiзу лекси-чноГ семантики. За щею методикою виявляемо та ви-значаемо мiкросистемнi об'еднання лексичних оди-ниць, здiйснюемо аналiз структури Гхього змiсту, встановлюемо закономiрностi внутршньоГ оргашза-цii та окреслюемо 1хш меж1 в системi абстрактно! лексики творiв Петра Могили. Мовш одиницi постають у багатовимiрних взаемовщношеннях як стилiстично довершенi формально-змiстовi структури.
Методи дослщження пов'язанi з доволi жорс-ткою логiкою аналiзу вторичного лiнгвiстичного ма-терiалу, якою передбачено застосування дескриптивного методу, методiв контекстуально! щентифжацп, словникового аналiзу та штерпретацп контексту, прийоми компонентного аналiзу та опозицiй.
5. Результата дослвдження та 1х обговорення
Лексико-семантична група «Фiзичний стан» формуються лексемами на позначення понять, пов'язаних iз життям людини, И народженням, юну-ванням i смертю, та словами, що вказують на фiзичне здоров'я, силу, самопочуття людини: животъ, жи-тге, могты, можность, моць, нароженя, немоцный, сила, слабый, смерть.
У структурi групи «Фiзичний стан» можна ви-дiлити двi мiкрогрупи:
1) лексеми на позначення фiзичного iснування з ядерною одиницею житге;
2) мжрогрупу, що характеризуе фiзичний та фiзiологiчний стан органiзму, з ядерною одиницею сила.
5. 1. Мжрогрупа з ядерною одиницею жит1е
До складу мжрогрупи з ядерною одиницею житге входять таш лексеми - жит1е, животь, нароженя, смерть.
На позначення поняття життя в розумшш «аснування вщ народження до смертi» у дослщжува-них творах паралельно вживаються два синонiми -
животь та житге.
Лексема житiе в аналiзованому реченш Петра Могили мае pÍ3HÍ семантичнi вiдтiнки: життя 1суса Христа, життя християнина згiдно морально-рель гiйних норм, життя людини як основи буття свiту: Cié естъ безстрастнаго житга основате и начало 1ноческое житiе христiанскаго житга есть съвръ-шенство, съвръшенство же христiанское Христова житiа есть подражанiе [8]. У CYMÍ слово житiе зафшсовано 3Í значно меншим семантичним обсягом, обмеженим сферою функцюнування: опис чийогось життя (найчастше святого); i як застарше, з iронiч-ним вiдтiнком означае те саме, що життя [9].
Лексичну одиницю животь ССМ фжсуе 3i значенням «життя», тобто фiзичне iснування iстоти [10]. Ця семантика i3 дещо трансформованим вщпн-ком <^чне» простежуеться i в текстах аналiзованого твору Петра Могили: Кто теды хочетъ тыи добра, до которыхъ Я его взываю, од^дичити, то естъ животъ вечный, царство небесное, покой уставич-ный и роскоши завжды трваючт... [11]. Лексема животь церковнослов'янського походження [12]. У сучаснш мовi вона розвивае й шше значення, позна-чаючи частину людського тша та значення «життя», що подане у CYMi [9] iз примiткою застарше. У сучаснш релшйнш практицi, зокрема, шд час бо-гослуж1ння лексема животь вживаеться зi значенням «життя».
Слова житiе та животъ формують опозицш тотожностi, в як1й е неповними синошмами. 1нтегра-тивною е сема 'iснування', диференцшними для них виступають семи 'частина', 'людський', 'тшо'.
Лексема нароженя у XVII ст. пов'язана пере-важно з народженням Христа [10]. Y творах Петра Могили ця мовна одиниця вживаеться в такому самому значенш: Церковь святая православно-католическая Въсточная, матка наша, облюбеница Пана и Спасителя нашего 1суса Христа, хотячи пасъ, сыновъ своихъ, уставичне яко в наболшую и до-сконалшую любовъ ку Облюбенцеви своему запалити, доброд^йства Его, который Онъ, през принятое на Себе чловеченство, от нароженя ажъ и до поднятя доброволнои смерти показати рачил [11]. Лексема нароженя е давшм запозиченням iз церковно-слов'янсько! мови [13]. Y сучаснш мовi слово народження вживаеться у значенш «давати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною поя-ви когось, чогось» [9].
Слово смерть у ССMi засввдчене зi значенням «природне, бюлопчне законченна життя; насильни-цьке припинення життя - смерть, вбивство, страта» [10]. Y творах Петро Могила наголошуе на немину-чосп смерп для людини: Смерть кождого человека живот губит, что самим смыслом нашим ест явно [14]. Як i все суще у свт, що виникае, юнуе i гине, людина тдлягае дп природного закону. Y цьому розумшш, смерть е закономiрним завершениям життя.
Проте в XVI-XVII ст. смерть не усвщомлюва-лася людиною як цiлковите припинення i знищення життя. Важка й болiсна, покрита ташою, незбагнен-ною для мешканщв цього свiту, вона сприймалася як переход вiд одного способу життя до шшого: ввд земного - до небесного, ввд тшесного - до духовного.
Шд час цього переходу зникають одш й з'являються iншi якостi, але незмiнною залишаеться сама духовна сутшсть, бо дух не пвдлягае загибелi, bîh е безсмерт-ним. Отже, смерть е насамперед не припинення життя, а особливий перехвд до кращого життя, ютинного, досконалого, не обтяженого тшесними турботами, прикрощами, стражданнями. Людська смерть прин-ципово вiдрiзняеться вiд кшця iснування всiх iнших живих Божих творiнь, бо лише людина призначена до життя вiчного [3]. Саме з таким значенням ужива-еться лексема смерть у творах Петра Могили: З не-вол h в *Ынои погибели выкупити насъ рачилъ и упа-длыхъ през гр^сь пръвородный праотца презъ пони-женую и от echxb взгорженую на древ h Свою смерть поднеслъ и вьздвигнулъ...» [11]. У системi сучасно! украшсько! литературно! мови слово смерть багатозначне: воно стосуеться бюлопчного припинення функцюнування оргашзму, зокрема «припинення життедiяльностi оргашзму i загибель його; припинення бюлопчного обмшу речовин в органiзмi або його частинц припинення юнування людини, тварини; протилежне життя; кончина, скш» [9]. Ця полюемгя сввдчить про те, що сучасне розумшня цього слова тяжiе бiльше до земного, функцюнального, матерiального, нiж у XVII ст.
Для лексем мшрогрупи на позначення фiзич-ного iснування - животъ, нароженя, смерть - ште-гративною е сема 'життя ', а диференцшними - 'за-ктчення', 'загибель', 'початок'. Лексичш одинищ животъ, смерть пов'язанi антонiмiчними вщношен-нями як протилежностi.
5. 2. Мжрогрупа з ядерною одиницею сила
Ця мiкрогрупа характеризуе фiзичний та фiзi-ологiчний стан органiзму. До ïï складу входять такi лексеми: сила, могты, можность, моць, немоцный, слабый. Ядром групи е лексична одиниця сила.
У XIV-XV ст. лексема сила належала до бага-тозначних мовних одиниць i означала «спроможшсть, могутшсть, збройнi сили, насильство, примус» [10]. Одне з цих значень зафжсоване i в текстах Петра Могили: Егда человческаа изнеможе сила тогда Божiа въ немощи съвръшись [8]. Тут слово сила мае значення «спроможшсть людини». У цьому ж речен-m йдеться про шший вид сили, трактування яко! не зафжсоване в словниках - Божу силу, яка за своею суттю е бшьш досконалою. Лексема сила пра-слов'янського походження. Етимологя виводиться ввд *sila, яке спорiднене iз *silo «сильце» [13]. У сучаснш мовi лексема сила значно розширила свою семантику: у ïï тлумаченш СУМ виокремлюе дванад-цять значень, найважлившими з яких е <^зична енергiя людини, тварини; здатшсть людини до духо-вноï дiяльностi; енергiя, що дiе на матерiальнi тiла; могутнiсть, влада, авторитет; стушнь вияву чого-небудь; напруженiсть, штенсившсть» [9].
Мiж словосполученнями Божiа сила i че-лов^ескаа сила i 1'х вiдношенням до лексеми сила формуються дворiвневi привативнi опозицiï, у яких гiпонiмiчну функцiю виконують сполучення Божiа сила i человческаа сила, а лексема сила 1'х об'еднуе в одне цiле, виступаючи гшерошмом.
Напiвпериферiю в мiкрогрупi з ядерною оди-ницею сила утворюють лексеми: могты, можность, моць.
Ддеслово могты у творах Петра Могили вжито зi значенням: «бути в сташ, в силах що-небудь роби-ти»: Абысмо упрацованыи и трудами постнои дороги земдленыи под т^емъ листя того животворящего древа, то ест с припоминаня доброд^ствъ, через крестъ от Христа намъ поданыхъ, отпочинокъ и охолоду нЬкуюсь духовную мЬги моглы, и мерру, албо горкость утрапеня и удрученя т^ла [11]. Ети-молопчш розввдки засввдчують праслов'янське походження слова могти та його зв'язок iз давшм шфшь тивом *mogti [13]. У сучаснш мовi лексема могти активно вживаеться в значенш «бути спроможним щось зробити» [9], що близьке до семантики слова чаав Петра Могили.
Абстрактне слово можность спшьнокореневе до могты. Мае значення «могутшсть, сильшсть». 1з щею семантикою воно вжите й у дослщжуваних творах: Яко малый Давидь, Христосъ Спаситель наш, ведлуг смотренiа плъти з горбицы милосердiа и че-ловhколюбiа Своего, пять камент пренайдорожых, рань своих, доброволне вынявши, з процы можности Бозства Своего [11]. Вiддiеслiвниковий iменник можность у сучаснш мовi не поширений, його лгте-ратурний екывалент «спроможшсть» [9].
Лексема моць у тексл Петра Могили мае значення «^зична витривалють, сила, дужють» [9]: Тои потреба наболшею моцю боронити [11]. Етимолопя цього слова виводиться ввд польського moc, що мае значення «сила, змога». Воно вщповщае укрансько-му застаршому слову мiч, яке пов'язане з лексемою могти [13]. У ССМi [10] слово моць подано в чоти-рьох значеннях, основне з яких е «спроможшсть». У сучаснш мовi вживаеться мщь, мiцнiсть зi значенням «фiзична сила, могутнiсть» [9].
Для лексем моць, можность, могти, яш е синошмами i перебувають в опозицп тотожностi, штег-ративною виступае сема 'сила '.
На перифери мiкрогрупи з ядерною одиницею сила перебувають лексеми немоцный i слабый. У межах своеï мiкрогрупи вони е синошмами й формують опозицш тотожносл.
1з протилежною семантикою до лексеми моць виступае прикметник немоцный зi значенням «недо-статньо сильний»: Слабымъ и немоцнымъ моцное обуздалъ [11]. Етимолопя похвдного прикметника немоцный виводиться з iменника «мщь». У сучаснш украшськш мовi лексема немщний зi значенням: який легко можна розбити, зламати, зруйнувати, порвати; позбавлений мщносп, недостатньо сильний, здоровий; слабий; якого легко можна порушити; нестшкий [9].
Синонiмом до прикметника немоцный виступае лексема слабый, яка мае значення «хворий, не-дужий»: Слабымъ и немоцнымъ моцное обуздалъ [11]. Лексема слабый походить ввд праслов'янського *81аЪъ - «слабий, виснажений, безсилий, млявий» [13]. У сучаснш мовi належить до розмовноï лексики i мае значення «хворий, недужий».
Лексеми могты, можность, моць, сила, слабый, немоцный утворюють еквшолентну опозицш, у
якш iнтегративним виступае семантичний компонент 'сила', диференцiйними - семи 'збройний', 'недо-статньо ', 'хворий ', 'насильство ', 'примус ', 'напру-жетсть ', 'iнтенсивтсть '.
6. Висновки
Проаналiзованi лексеми на позначення ф!зич-ного стану людини е важливим складником у дина-мщ лексично! системи староукра!нсько! мови першо! половини XVII ст., що визначае основу лексичного фонду укра!нсько! лiтературноï мови. Вiдтак досль дження абстрактно! лексики цiеï iсторичноï доби зна-кове для вторично! та сучасно! лексикографп, де важливим е витлумачення кожно! лексично! одиницi з погляду ïï функцюнування у писемних пам'ятках та з'ясування ïï ролi й мiсця у формуванш словниково! системи сучасно! укра!нсько! мови.
Тому системнi лексико-семантичнi вщно-шення мiж доволi самостiйними, на перший погляд, лексичними одиницями в межах !хшх угруповань пiдпорядкованi загальномовнш тенденцп тяжiння
до системи лшгвальних сутностей, структурно зу-мовлених мовою. Це показник спрямованост думки Петра Могили на фундаментальш орiентири життя й дiяльностi людини, пов'язаш з мовною картиною свиу, ментальнiстю та iнтелектуальними запитами суспшьства. Так, мiкрополе «Фiзичний стан» окреслене ядерними «житiе» i «сила». У ча-си Петра Могили паралельно юнували двi лексеми - житiе та животь, вказуючи на поняття «життя». У сучаснш мовi лексема животь повшстю змшила семантику - зараз вона вказуе на частину людського тiла. Лексема житiе трансформувалась у життя. Слово смерть у системi сучасно! укра!н-сько! лiтературноï мови багатозначне - воно бшь-ше, нiж у XVII ст., тяжiе до земного, функцюналь-ного, матерiального.
Мовнi одинищ ще! лексико-семантично! групи багатофункцiональнi: вони визначають меж! змiсту групи та взаемозв'язок м!ж ними за синошм!чними та антонiмiчними вiдношеннями.
Лiтература
1. Голубев, С. Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. Т. 1 [Текст] / С. Т. Голубев. - К.: Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1883. - 576 с.
2. Тгтов, Х. Матерiали для гстори книжно! справи на Вкра!ш в XVII-XVIII вв. [Текст] / Х. Тггов. - К.: Друкарня Укра!нсько! Академи Наук, 1924. - 546 с.
3. Шчик, В. М. Петро Могила в духовнш юторй Украши [Текст] / В. М. Шчик. - К.: Украшський Центр духовно! ку-льтури, 1997. - 328 с.
4. Жуковський, А. I. Петро Могила й питання едноста церков [Текст] / А. I. Жуковський. - К.: Мистецтво, 1997. - 304 с.
5. Шевченко, I. Багатоликий свгт Петра Могили [Текст] / I. Шевченко // Укра!на мiж Сходом i Заходом. Нариси з гс-торi! культури до початку XVIII столiття. - Львш: Iнститут Iсторi! Церкви Львшсько! Богословсько! Академi!, 2001. - 247 с.
6. Климов, В. Феномен Петра Могили: Бiографiя. Дшльшсть. Позищя [Текст] / В. Климов, А. Колодний, А. Жуковський та ш. - К.: Дшпро, 1996. - 270 с.
7. Наенко, Г. М. Запозичена та шшомовна лексика в «Требнику» Петра Могили [Текст] / Г. М. Наенко // Ukrainica I. Soucasnaa ukrajinistika. Problemy jazyka, literatury a kultury. - Olomouc, 2004 - P. 62-66.
8. Могила, П. Собственноручный записки Петра Могилы [Текст] / П. Могила // Архив Юго-Западной России. -1887. - Т. 7, № 3. - С. 49-132.
9. Словник укра!нсько! мови. Т. 1-11 [Текст] / ред. I. К. Бшодвд та ш. - К.: Наук. думка, 1970-1980. - 799 с., 550 с., 477 с., 840 с., 840 с., 832 с., 723 с., 927 с., 423 с., 699 с.
10. Словник староукра!нсько! мови XIV-XV ст. Т. 1-2 [Текст] / ред. Л. Л. Гумецька. - К.: Наук. думка, 1977-1978. -632 с., 592 с.
11. Могила, П. «Крестъ Христа Спасителя и кождого человека», проповедь, произнесенная 4 марта 1632 г. [Текст] / П. Могила // Архив Юго-Западной России. - Т. 8, № 1. - 1914. - С. 386-421.
12. Фасмер, М. Этимологический словарь русского языка. Т. 1-4 [Текст] / М. Фасмер. - М., 1986-1987. - 576 с., 672 с., 832 с., 864 с.
13. Етимолопчний словник укра!нсько! мови. T. 1-5 [Текст] / ред. О. С. Мельничук. - К.: Наук. думка, 1982-1989. -632 с., 572 с., 552 с., 656 с., 704 с.
14. Могила, П. Требник. T. 1 [Текст] / П. Могила. - Канберра: Укра!нська Автокефальна Православна Церква в Авст-ралй й Новш Зеландп, 1988. - 424 с.
Рекомендовано до публгкацИ д-р ф1лол. наук, професор Лучик А. А.
Дата надходження рукопису 04.01.2017
Тома Наталiя Михайлiвна, кандидат фшолопчних наук, доцент, кафедра загального та слов'янського мовознавст-
ва, Нацюнальний университет «Киево-Могилянска академш», вул. Сковороди, 2, м. Ки!в, Укра!на, 04655
E-mail: toma.natalia@gmail.com
