CC BY
153Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 26 (65). № 1 - С..200-208
УДК 81И61.2+8Т373.46
До питання дослщження орieнтально'í лексики в укра'Гнськш мовi
Данилюк Н. М.
Унверситет Миколая Коперника, м. Торунь, Польща
Стаття присвячена проблем7 досл1дження ор1ентал1зм1в в украгнськт мов1. Автор звертае увагу на те, що найбыьш активно в украгнському мовознавств1 досл1джувалися тюрюзми. Однак практично немае грунтовних праць, присвячених араб1змам. Араб1зми розглядалися, як правило, у сукупност1 з 7ншою чужомовною лексикою або в загальнт мас сх1дних запозичень. Дос не з'ясовано, наскшьки великою е частка араб1зм1в вукрагнсьюй мов1 й чи д1йсно лексика арабського походження - це, передуам, рел1гтна лексика.
Ключовi слова: украгнська мова, мовм контакти, запозичення, ор1ентал1зми, тюрюзми, араб1зми, ¡сламська лексика.
Актуальшсть. Як шдкреслюе О. I. Чередниченко, не потребуе доведення той факт, що мовш контакти е надзвичайно важливим зовшшшм чинником розвитку людських мов, дiя якого розпочалася на зорi людсько! цившзаци й не припиняеться упродовж людсько! ютори [31, с. 4]. Не юнуе народу настшьки iзольованого вщ сво!х сусадв, щоб не встановлювати з ними жодних контакпв, не мати взаемозв'язюв у жоднш сферi життя. Саме тому немае i тако! мови, у словниковому складi яко! були б вщсутш запозиченi слова.
Проблема мовних контакпв i запозичень е одшею з центральних юторико-лексикологiчних проблем i завжди привертала увагу дослщниюв. Проте, якщо лексичнi запозичення iз захiдних мов досить часто ставали предметом вивчен-ня укра!нських мовознавщв, то цього не можна сказати про запозичення з мов схщних. Як зауважують Ю. Мосенкiс та Р. Синишин: «Синтетична iсторiя лексич-них орiенталiзмiв укра!нсько! мови ще не створена i являе собою перспективу для майбутшх дослщжень» [17, с. 16]. Мета статт1 - вивчення проблеми дослщження орiенталiзмiв в украшськш мовi.
Слiд зазначити, що з-помiж усiх груп орiенталiзмiв укра!нсько! мови найбiльш активно дослiджувалися тюрюзми. Так, у iсторiю вивчення схвднослов'янсько-тюркських мовних контактiв вписали славш сторiнки Ф. Мiклошич, Ф. Корш, М. О. Баскаков тощо. Чшьне мiсце серед цих дослiджень займае видатна праця академiка А. Ю. Кримського «Тюрки, !х мови та лтератури» [10], особливо - !! останнiй роздiл, присвячений впливу тюркських мов на слов'янськi.
Лексицi тюркського походження в украшськш мовi присвятили сво! студи: Р. В. Болдирев [1; 2; 3], який, зокрема, опрацьовував тюрюзми в Етимолопчному словнику укра!нсько! мови за редакцiею О. С. Мельничука; Г. I. Халимоненко [27; 28; 29], який дослщив тюркiзми в лексицi рибальства й вiвчарства, тюркську вiйськову лексику, а також тюрксью антропонiми в укра!нських лiтописах Х-ХШ ст.; М. С. Рогаль [23], яка простудiювала тюрксью лексичнi запозичення в укра!нських л^описах кiнця XVII - початку XVIII ст.; Д. Г. Гринчишин [5], який займався вивченням лексики тюркського походження в пам'ятках укра!нсько! мови XIV-XVИ ст. Також тюрюзми
в украшськш мовi стали предметом наукового зацiкавлення I. Г. Добродомова [6; 7], Р. А. Юналаево! [32]. Етимолопю окремих тюркських лексичних елементiв дослiдив С. С. Отш [18; 19]. Про тюркський пласт лексики в швшчноукрашських пам'ятках ХУ1-ХУИ ст. згадала у сво1й дисертаци В. М. Титаренко [25]. Л. Т. Масенко [15] опрацювувала гiдронiми тюркського походження; В. В. Лобода [12; 13] розглянув вщображення укра1нсько-тюркських мовних контактiв в украшськш топошми, а В. Д. Познанська [22] - у прiзвищах швденно-схщно! Укра!ни. Окремi запозичен-ня тюркського походження, пов'язаш з топошмшою, i процес освоення тюркiзмiв укра!нською мовою дослiдила А. Д. Чолакова [30]. I. О. Федоровська [26] опрацюва-ла тюрксью лексичнi елементи в говорах Правобережного Полюся. О. М. Гаркавець [4] придшив увагу питанню укра1нсько-тюрксько1 мовно! взаемоди.
Одшею з найrрунтовнiших узагальнювальних праць, у якш зведено воедино ре-зультати лексикографiчних i етимологiчних спостережень над лексикою тюркського походження, що увшшла до схiднослов'янських мов на початковому перiодi !х роз-витку, е iсторико-лексикографiчна монографiя Пантелеймона Ковалева «Лексич-ний фонд л^ературноТ мови Кшвського перiоду XI-XIV ст. Запозичення» [8]. У одному з роздшв цього комплексного монографiчного дослiдження автор подае коротку характеристику «тих схщшх народiв (болгар, аварiв, угрiв, хозар, печешпв, половцiв i татар), якi пройшли певними перiодами через схiднослов'янськi земл^ за-лишивши значнi слiди у мовi тубiльного населення, слiди, як в тiй чи iншiй мiрi вiдбилися i в давнiх пам'ятках тд спiльною назвою тюркiзмiв» [8, с. 140-141], а та-кож, проаналiзувавши цi тюркiзми, подiляе !х на шiсть тематичних груп:
I. Природа: нежива (яруга «яр, мiжriр'я») i жива: 1) рослинний св^ (евшанъ, ем-шанъ «вид полину»), 2) тваринний свiт: а) звiрi (борсукъ), б) птахи (дивъ, дивь «ди-вовижний птах»), в) свшсью тварини (бугаи, быкъ, баранъ). До неживо! природи дослiдник вiдносить також категорда часу (иречипъ «назва мюяця в татар»), а до живо! - психiчний стан людини (буесть «божевшля») i частини тiла (кулакъ).
II. Матерiальна культура: назви бущвель, примiщень (вежа, юртовище), назви 1ж (сахаръ), назви одягу (хила «халат», кафтанъ), головних уборiв (клобукъ, ху-ста), взуття (сапогъ, черевикъ), прикрас (серга), назви посуду (бадья, бадия «посуд для пиття», чумъ, чумичъ «ювш»), дорогоцшних каменiв (алмазъ, бисьръ, бисеръ, бисръ), деяких господарських речей (батогъ, топоръ), назви, пов'язаш з торпвлею (базаръ, товаръ, алтынъ, рубль, деньга, ногата «грошовi одинищ») i промислом (булатъ, харалугъ «сталь», ртутъ, рътуть).
III. Духовна культура: мистецтво (Боянъ «ствець», шахы, шахматы), релтя (бълъванъ, блъванъ, болванъ, блаванъ, балъванъ «щол», бесерменъ, бесерменинъ, бесурменинъ, бесерменъство «мусульманин, мусульманство», ропата «мусульмансь-кий чи поганський храм», упирь «мрець, що встае з могили i ссе людську кров»).
IV. Суспшьш вщносини: родина (батя «батько», шуринъ «брат дружини»), громада i И диференцiацiя: соцiальна (бояринъ, боляринъ «вельможа, знатна людина», ходча, ходжа «пан»), трудова (казакъ, козакъ «найнятий робiтник, слуга», чага «невiльниця, раба»), за нащональшстю (сурянинъ, сирiанинъ, сирянинъ).
V. Пол^ична структура: назви правителiв (каганъ, салтанъ, ханъ), урядовцiв (кудерма «кат», казначеи), назви урядових докуменпв (кабала «грамота, договiр», ярлык «жалувана грамота татарських ханiв»), податкiв (татарщина, отарица), назви, пов'язаш з вшною (саигатъ «военна здобич», кощеи «полонений», богатырь, богатуръ «хоробрий вош, силач», коръдъ «меч», сабля, караулъ «сторожа»).
VI. Загальновживана лексика (алыи «червоний», босыи «сiрий», бурыи, карыи).
Дослщник також виокремлюе тюркiзми, що мають арабське походження (казна, сапогъ, бисьръ, ропата, чага, салтанъ, кабала та ш.) i перське (дивъ, собака, сахаръ, сарафан, базаръ, шахы, шахматы i т. д.).
Послщовно розглядаючи OKpeMi лексеми тюркського походження в кожнш i3 перелiчених груп, П. Ковалiв подае до них вiдповiдники з тюркських мов, уточнюе 1'хне первинне значення; у багатьох випадках наводить першу фшсащю лексеми в давшх схiднослов'янських пам'ятках, залучае довiдковий бiблiографiчний матерiал.
На особливу увагу заслуговуе ««Словар украшських вираз1в, перенятих з мов туркских» [14] украшського фшолога й педагога Остапа Макарушки, опублшований у 1895 роцi в «Записках Наукового товариства iменi Шевченка». Словник цей, як дiзнаемося з передмови, грунтуеться на реестрi «^в азийских», що був «зладже-ний» у 1890 рощ професором Омеляном Огоновським, а також на працях Франца Мшлошича «Die türkischen Elemente in den südost- und osteuropäischen Sprachen» i «Etymologisches Wörterbuch der slavischen Sprachen».
У невеличкш передмовi до свого словника Остап Макарушка зазначае, що юторда запозичень схiдних лексичних елеменпв в украшську мову можна подшити на три перiоди. Перший сягае ще часiв слов'янсько! едносп, «коли Славяне сусщували з турецькими племенами». З того перiоду походить, наприклад, слово клобук, а також «багато слiв на означене убраня схiдного i домашних давних знарядiв - слова, що задержались еще у мешканщв Карпат». Другий перiод, на думку О. Макарушки, розпочинаеться з друго! половини VII столотя, «себто вiд покореня словяньских мешканцiв правого берега долшного Дунаю турецькими Болгарами», тодi «турксю» слова потрапляли на слов'янський грунт «через письменш твори болгарскi, а ще бшьше з безпосередних зносин Руси з туркскими ордами чорноморскими (Печешгами, Тор-ками, Половцями), поим Татарами». Третш перiод бере початок «вщ сталого осщку Туркiв в Сврош». На цьому етапi схщна лексика засвоювалася здебiльшого «завдяки военним виправам козакiв в турецкi землЬ> [14, с. 3].
Словник Макарушки мае характер перекладного й етимолопчного. У ньому подано слова в оригшальному написанш та 1'хш украïнськi вiдповiдники разом iз похщними словами, напр.: xodza, xadze (араб.) = старець, пан, учитель; газда, хазяш, хазяй, хазяйка; alasa (твн. тур.) = хребет, тягар, кшь; лошук, лошак, лошиця, лоша. У словнику можна знайти лексеми арабського, перського, турецького, монгольського походження, проте аби дiзнатися, як цi слова дюталися до украïнськоï мови, потрiбно, за словами укладача, «заглянути до праць Мшльосича» [14, с. 3].
Лексичш запозичення з тюркських мов розглядае у свош працi «Екзотична лексика сучасно'1 украшськоТ лггературноТ мови: джерела, семантика, функцп» i Ольга Андрпвна Павлученко [20]. Крiм тюркських, автор аналiзуе також екзотичш iнонiми, запозиченi з iнших мов (захщноевропейських), проте мовним джерелом для переважноï бiльшостi дослiджуваних Павлученко iнонiмiв виступають саме тюркськi мови. Матерiалом дисертацiï Ольги Павлученко послужили художш твори оригiнальноï й перекладно1' лтератури, частково науково-популярнi та публiцистичнi тексти, а також лшгвютичш та енциклопедичш словники украшсько1' мови.
Проаналiзувавши загалом бшьше тисячi одиниць екзотично1' лексики, Ольга Павлученко констатувала: екзотична лексика, яка е шдкласом лексичних запозичень, за ступенем засвоення ïï одиниць лексико-семантичною системою украшсько1' мови допускае внутршне членування на лексеми, повнютю засвоенi лексичною системою украшсько1' мови (хан, кумис, шайтан, муедзин, курултай, паранджа), деперманентш екзотизми, що лтературно зафiксованi в творах одного чи кшькох авторiв у певному тематично обмеженому контекстуальному оточенш (каймак -твердий овечий сир, джихад - вшна за вiру) i екзотизми-оказiоналiзми, лiтературна фiксацiя яких обмежуеться одним художнiм твором (чубте - молитва за султана, теке - дервшський монастир). Крiм того, дослщниця видiляе широкi екзотизми -шошми, що вживаються носiями вшх або бiльшостi мов однiеï лшгвально1' сiм'ï (мулла, мгрза, мiрза, улеми, ефендi, байрам, бiсмiлла i т. д.) i вузью - вживаються тшьки
в однiй, щонайбшьше - у двох мовах, i позначають специфiчнi реалiï одного чи двох генетично спорiднених народiв (батман - мiра ваги в туркмешв). Ольга Павлученко також дослiдила умови лексико-семантичного засвоення екзотичних запозичень, роз-крила особливостi графемно-фонетичноï й граматичноï адаптацiï екзотичних iнонiмiв на грунт украïнськоï мови, наголосила на необхщносп рацiональноï унiфiкацiï графемно-фонетичноï й орфографiчноï варiативностi у вживаннi екзотизмiв.
Дослщженням лексики перського походження займаеться ÂMÏppe3a Моллаахмадi [16]. Звернувши увагу на те, що персизми в украшськш мовi дослщжено не так добре, як у росшськш, вiн пояснюе це труднощами в iдентифiкацiï перських запозичень в украшськш мов^ адже украïнсько-iранськi мовнi контакти, як зазначае Моллаахмад^ на вiдмiну вiд росшсько^ранських, досить довгий час здiйснювалися за посеред-ництвом iнших як i^^-, так i неiндоевропейських мов [16, с. 415].
У свош статп «Основные тематичесие группы персидских лексических заимствований в русском и украинском языках» дослщник здшснив лексико-семан-тичний аналiз персизмiв, зафiксованих у словниках шшомовних слiв украшсько1' й росшсько1' мов, а також у етимолопчному словнику украшсько1' мови, i видшив такi основнi тематичнi групи перських лексичних запозичень: 1) назви (у тому чи^ назви плодiв i рослин) i напо1'в (плов, хурма, лимон, кишмиш); 2) назви рослин (як використовуються в техшчних цiлях) i тварин (хна, шафран, шакал); 3) назви iip i дш у iграх (нарди, шах, мат); 4) назви видiв дiяльностi й спiльностi людей (бакшиш, душман); 5) назви посад, титутв, вшськових звань, державних закладiв (шах, сатрап, диван); 6) назви предмеив домашнього вжитку, меблiв, музичних шструменпв (мангал, тахта, саз); 7) назви бущвель (кюск, чайхана); 8) назви тканин, одягу, головних уборiв (камка, халат, тюрбан); 9) назви дорогощнного камiння, мiнералiв, корисних копалин брюза, нафта, бура); 10) назви, пов'язаш з релшею й мiфологiею (намаз, дервш); 11) назви, пов'язаш з лггературною дiяльнiстю (газель, рубаИ).
Немае натомють в украïнськiй мовознавчш науцi грунтовних праць, присвя-чених лексищ арабського походження. В украшському мовознавствi арабiзми дослiджувалися, як правило, у сукупносп з iншою чужомовною лексикою або в загальнiй мас схiдних запозичень, на вiдмiну вщ росiйського, де безпосередньо арабським лексичним запозиченням сво1' працi присвятили: С. А. Альхазраджи, Т. П. Гаврилова, М. Х. Халлав^ Х. А. Хуссайн, Л. К. Валiуллiна, О. I. Александрова, Аль-Кадiмi Махмуд Гази Чаллюб, Р. М. Светлова та шшь
Так, наприклад, Розалiя Мансурiвна Светлова зазначае, що в росшськш мовi серед арабiзмiв найбшьшу групу (58 одиниць) становлять лексеми на позначен-ня релiгiйного життям мусульман [24, с. 12]. Подiбну думку висловлюе польська дослiдниця 1забела Коньчак, яка констатувала, що з 97 арабських за походженням ств, що проникли на росiйський мовний грунт у перюд з Х1 до кiнця XVII столiття, найбшьшу частину (23 лексеми) становить релтйна лексика [9, с. 44].
Саме юламська лексика, що функщонуе в росшськш мов^ стала об'ектом вивчен-ня 1забели Коньчак [9], яка видшила два етапи в юторп входження в росiйську мову лексики, пов'язано1' з iсламом: 1) до кшця XVII столiття, тобто до появи першого перекладу Корану росшською мовою, i 2) починаючи з XVIII столiття - шсля виходу в свiт першого росшського перекладу коранiчного тексту. Матерiалом для дослщження першого етапу послужили арабiзми, зафiксованi в «Словаре русского языка XI-XVII вв.», у «Материалах для словаря древнерусского языка» I. Срезневського, та в «Этимологическом словаре русского языка» М. Фасмера. Матерiалом для другого етапу -лексеми, вибраш з чотирьох росшських перекладiв Корану (переклад П. Постникова (1716), К. Ншолаева (1864), Г. Саблукова (1878), I. Крачковського (1952).
У першш частит свое1' дисертацiï I. Коньчак описала, якими шляхами арабiзми проникали в росшську мову i яких змiн на фонетичному, морфолопчному й семан-тичному рiвнях зазнавали при цьому. У другiй частит дослщниця, проаналiзувавши чотири росiйськi переклади Корану, констатувала, що функцiя юламсько1' лексики в росiйськiй мовнiй системi - досить обмежена, оскiльки функцюнуе така лексика лише в текстах, темою яких е мусульманська релтя. Досить часто типовi для юламу реалiï передаються за допомогою ^в, пов'язаних з християнським вiросповiданням, i росшська лексика в такому випадку е «всього лиш неповноцiнним е^валентом арабських термiнiв, оскiльки належить до шшо1', нiж мусульманська, дiйсностi й не може передати вшх значень юламського термiна» [9, с. 1б4].
Питанню формування мусульмансько1' термiнологiï в польськш мовi присвятила свое дослщження, матерiалом для якого послужили юторичш й етимологiчнi словники, польсью переклади Корану й словнички юламсько1' термiнологiï, що мiстять лексичний матерiал, вибраний з пам'яток релiгiйноï лтератури литовсько-польських татарiв, Иоанна Кульвiцька-Камiньська [11].
Запозичену лексику, пов'язану з юламом, дослiдниця подiлила на три групи: iсламiзми старопольсько1', середньопольсько1' й новопольсько1' доби; вказала на полiтичнi, юторичш, культурш й релiгiйнi чинники, що впливали на процес 1'хнього запозичення; з'ясувала, з яко1' мови походять дослщжуваш лексеми та яким чином вони потрапили на польський мовний грунт; описала процес адаптацп в польськш мовi iншомовних виразiв, пов'язаних з юламом, на фонолопчному, морфолопчному й семантичному рiвнях; дослiдила, наскшьки мiцно iсламiзми закрiпилися в польськш мовнш системi.
Кульвiцька-Камiньська дiйшла висновку, що найбiльше iсламiзмiв, зафiксованих як у словниках польсько1' мови, так i в лiтературi литовсько-польських татар, походить з арабсько1' мови, а на польський мовний грунт вони потрапили за посередництвом мови турецько1' (переважно османсько-турецько1'). Так, наприклад, у лггературних пам'ятках литовсько-польських татарiв польська дослщниця виявила 562 вирази, пов'язаш з iсламом, iз них 452 - арабського походження [11, с. 179].
В украшському ж мовознавств^ як уже зазначалося, безпосередньо арабсью лексичнi запозичення майже не дослщжувалися, а тим бiльше - юламська термiнологiя. Мабуть, це пов'язане з тим, що за роки радянсько1' влади релiгiйна лексика зага-лом була витюнена на периферiю лексично1' системи, ïï розвиток i функцюнування не вважалися об'ектом, гiдним вивчення. Тшьки зi зняттям табу на вiросповiдання на украшських теренах активiзувалася робота над дослiдженням релiгiйноï лексики, у переважнш бiльшостi випадюв - християнсько1'. Так, наприклад, вивченням християнсько1' лексики займалися: О. Горбач (розглянув дiалектну християнську лексику, зробив юторичний аналiз окремих тематичних пщгруп укра1'нсько1' церковно1' термiнологiï), С. В. Бiбла (дослiдила назви церковних чишв i посад), В. I. Бочарова (назви релшйних свят), Н. В. Пуряева (назви богослужбових предмепв), Ю. В. Осiнчук (назви богослужшь, обрядiв, священнодiй та ix частин), А. А. Ковтун (описала специфiка функцiонування церковно-релiгiйноï лексики в художньому мовленнi) та багато шших.
1слам же й юламська культура, очевидно, видаються занадто екзотичними для бшьшосп украïнцiв, оскiльки питання лексики, пов'язано].' з iсламом, лише част-ково порушуе Наталiя Пщдубна в дисертац^' «Формування номенклатури назв рел^шних споруд в украïнськiй мовЬ> [21], у якiй вона дослщжуе назви релiгiйниx споруд рiзниx вiросповiдань (християнства, язичництва, iудаïзму, iсламу, буддизму), юторда розвитку в украшськш мовi (вiд давньоукраïнського перiоду до сучасносп), уточнюе час появи в украшськш мовi цiлого ряду компонента релiгiйноï лексики, що входить до лексико-семантично].' групи «назви релiгiйниx споруд i ïx частин».
Так, аналiзуючи розвиток i становлення ^в на позначення нехристиянських релiгiйних споруд в украшськш мов^ Наталiя Пiддубна зазначае, що серед назв релпшних споруд юламу найбiльш поширеною е лексема мечеть (рщко мечет) -молитовний дiм у мусульман, яка походить вщ турецько-арабського masdzid «мюце поклонiння» i увшшла до лексичного фонду украшсько! мови в XVI-XVII столiттях унаслщок посилених вiйськових контактiв iз мусульманським Кримським ханством i Туреччиною. Найдавшшими назвами мусульманських храмiв в украшщв у ХП-XIV столiттях, на думку Натали Пщдубно!, були перекручеш арабiзми мiзгат, мiзгит, мезгит, мiзгить, якi зараз е арха!змами. Арха!чною е й давньоукрашська на-зва мечет ропата (ропота, ропать). Досить розповсюдженою в украшськш мовi е також запозичена з турецько! мови лексема мшарет - висока башта при мечетi, з яко! проголошуеться заклик до молитви. Наталiя Пщдубна зазначае, що слово це в украшську мову ввiв на початку ХХ столотя 1ван Нечуй-Левицький. Серед шших най-менувань мусульманських релпшних споруд i ix частин дослщниця називае: мiхраб (мiграб) - шша в мечетi, що вказуе напрям на Каабу, мшбар - кафедра проповщника, теке ( такie) - монастир, ханджамп ( Хан-джамi) - ханська мечеть, тюрбе - надгробна капличка з швсферичним куполом, худжра - келiя монах1в. Бiльшiсть iз цих лексем мае варiативне написання, що, за словами Пщдубно!, свщчить про низький ступiнь ïx лшгвального засвоення в мовi-реципiентi.
Пiдсумовуючи, Наталiя Пiддубна зазначае, що переважна бшьшють назв мусульманських релiгiйниx споруд та 1'х частин належить в украïнськiй мовi до екзотизмiв, чим i пояснюеться ïx граматична й фонетична неадаптованiсть (вiдсутнiсть единого способу графiчноï передачi, невiдмiнюванiсть). Сфера вживання цих найменувань, як правило, мае локальний характер - спещальш словники й твори украшських письменниюв, яю тiею чи iншою мiрою описували життя татарського й турецького народiв (Михайло Коцюбинський, Павло Загребельний, 1ван Ле, Зiнаïда Тулуб). Про-те назви нехристиянських релпшних споруд, як наголошуе дослiдниця, становлять собою незамкнену групу ств, поповнення якоï вщбуваеться внаслiдок посилення д^ екстралiнгвальниx факторiв.
Висновки. Отже, як бачимо, дослщження запозичень з арабсько! мови е доволi актуальним, адже спецiальниx робщ присвячених системному аналiзу лексики арабського походження в украшськш мовознавчш наущ практично не iснуе. Досi не встановлено чисельносп арабiзмiв в украшськш мов^ не визначено особливостей лексико-семантичного засвоення арабських лексичних запозичень, не описано !хшй тематичний склад i т. д. Крiм того, питання арабiзмiв дуже тiсно пов'язане з питанням формування в украïнськiй мовi iсламськоï термiнологiï, особливо, якщо припустити, що лексика арабського походження - це, передуам, релпшна лексика, як наприклад, у росiйськiй чи польськш мовах.
Список лiтератури
1. Болдирев Р. В. Деяю тюркськi елементи украшського словника / Р. В. Болдирев // Беларуская лексiкалогiя i этымалопя (Праграма i тэзiсы дакладау мiджэспублiканскай канферэнцыi па беларуская лексшалоги i этималогй, 19-23 лютага 1968 г.). - Мшск: Навука i тэхшка, 1968. - С. 15-18.
2. Болдирев Р. В. Лексичш орiенталiзми iндоевропейськиx мов i етимолопя / Р. В. Болдирев // Науковий вюник Кафедри ЮНЕСКО Кшвського державного лiнгвiстич-ного унiверситету. - К.: Вид-во Киïвського державного лшгвютичного унiверситету, 2000. - Вип. 4. - С. 61-72.
3. Болдырев Р. В. Некоторые вопросы историко-этимологического изучения тюркских лексических элементов украинского языка / Р. В. Болдирев // Тюркизмы в восточнославянских языках. - М.: Наука, 1974. - С. 44-60.
4. Гаркавець О. M. Тюрюзми / О. M. Гаркавець // Украшська мова: Енциклопедiя.
- К., 2004. - С. 694-695.
5. Гринчишин Д. Г. Тюрксью лексичш запозичення y пам'ятках yкрaïнськоï мови XIV-XVII ст. / Д. Г. Гринчишин // Лексика yкрaïнськоï мови в ïï зв'язках з сусщшми слов'янськими i неслов'янськими мовами: тези доповщей. - Ужгород, 1982. - С. 7-9.
6. Добродомов I. Г. Про болгарсью елементи yкрaïнськоï мови / I. Г. До-бродомов // А. Ю. Кримський - yкрaïнiст i орieнтaлiст (Maтерiaли ювiлейноï сесiï до 100^ччя з дня народження). - К.: Hayковa дyмкa, 1974. - С. 165-166.
7. Добродомов I. Г. Украшське акання i бyлгaрсько-чyвaськi запозичення / I. Г. Добродомов // XIII Республшанська дiaлектологiчнa нарада: Тези доповщей. - К., 1969.- С. 147-149.
8. Ковaлiв П. Лексичний фонд лiтерaтyрноï мови Кшвського перiодy X-XIV сто-лггь. Запозичення / Пантелеймон Ковaлiв. - Нью-Йорк: Hayкове товариство iм. Т. Шевченка, 1964. - Т. II. - 329 с.
9. Коньчак И. Формирование в русском языке терминологии, связанной с исламом / Коньчак И. - Торунь, 2000. - 175 с.
10. Кримський А. Ю. Тюрки, ix мови та лтератури / А. Ю. Кримський // Твори. -Т. 4. - Сходознавство. - К, 1974. - С. 449-583.
11. Kulwicka-Kaminska Joanna. Ksztaitowanie siç polskiej terminologii muzulman-skiej. Na podstawie pismiennictwa religijnego Tatarów litewsko-polskich / Joanna Kulwi-cka-Kaminska. - Torun, 2004. - 209 s.
12. Лобода В. В. Ыомовш елементи в топошми Iнгyлецько-Тилiгyльського басей-ну / В. В. Лобода // Повщомлення Украшсько].' ономaстичноï комiсiï. - К., 1975. - Вип. 13. - С. 28-33.
13. Лобода В. В. Тюркський елемент у швшчнопричорноморськш топошми / В. В. Лобода // Украшське мовознавство - К.: Вища школа, 1978. - Вип. 6. - С. 92-101.
14. Maкaрyшкa О. Словар украшських вирaзiв, перенятих з мов тюркських / Остап Maкaрyшкa // Записки Наукового товариства iм. Т. Шевченка. - Львiв, 1895. -Т. 5. - Кн. 1. - С. 1-14.
15. Maсенко Л. Т. З гщрошми тюркського походження басейну Ивденного Бугу / Л. Т. Maсенко // Структурш рiвнi i методи ïx дослщження . - К.: Наукова думка, 1972.- С. 139-142.
16. Mоллaaxмaди Амирреза. Основные тематические группы персидских лексических заимствований в русском и украинском языках / Mоллaaxмaди Амирреза // Studia Linguistica. - Вип. 5. - 2001. - С. 415-420.
17. Mосенкiс Ю. Запозичена лексика схщномовного походження в контекст кон-тактолопчно].' ютори yкрaïнськоï мови (Maтерiaли до спецкурсу «Mовнi контакти») / Ю. Mосенкiс, Р. Синишин. - К.: Альфа друк, 2007. - 45 с.
18. Отш G. С. До етимологи слова товapиш / G. С. Отш // Mовознaвство. - 1969.
- № 5. - С. 58-62.
19. Отин Е. С. К истории и этимологии слова харч(и) / Е. С. Отин // Этимологические исследования по русскому языку. - M.: Наука, 1968. - Вып. 6. - С. 114-133.
20. Павлученко О. А. Екзотична лексика сучасно].' украшсько].' лтературно].' мови: джерела, семантика, функци: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Украшська мова» / О. А. Павлушенко. - К., 1995. - 24 с.
21. Пщдубна Н. В. Формування номенклатури назв релпшних споруд в украшськш мовк дис. ...канд. фшол. наук: 10.02.01 / Н. В. Пщдубна. -Харюв, 2000. - 208 с.
22. Познанська В. Д. Вщображення украшсько-тюркських мiжмовниx контакпв у прiзвищax пiвденно-сxiдноï Украши / В. Д. Познанська // Лексика yкрaïнськоï мови в ïï зв'язках з сусщшми слов'янськими i неслов'янськими мовами: тези доповщей. -Ужгород, 1982. - С. 174-175.
23. Рогаль М. С. Тюрксью лексичнi запозичення в украшських лггописах кiнця XVII - початку XVIII ст. / М. С. Рогаль // З юторп укра!нсько! та шших слов'янських мов (36ipH^ статей). - К., 1965. - С. 171-192.
24. Светлова Р. М. Рецепция арабских прототипов в русском языке: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. фил. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык», 10.02.20 «Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание» / Р. М. Светлова. - Казань, 2012. - 24 с.
25. Титаренко В. М. Лексика шшомовного походження в швшчноукрашських пам'ятках XVI - XVII ст.: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра!нська мова» / В. М. Титаренко. - К., 2007. - 22 с.
26. Федоровская И. О. Тюркские лексические элементы в говорах Правобережного Полесья / И. О. Федоровская // Лексика украшсько! мови в !! зв'язках з сусщшми слов'янськими i неслов'янськими мовами: тези доповщей. - Ужгород, 1982. - С. 145-146.
27. Халимоненко Г. I. Тюрюзми у професшно-виробничш лексищ украшсько! мови. Ч. I: Лексика рибальства / Г. I. Халимоненко. - К.: 1нститут укра!нознавства Ки!вського ушверситету iменi Тараса Шевченка, 1994. - 84 с.
28. Халимоненко Г. I. Тюрюзми у професшно-виробничш лексищ укра!нсько! мови. Ч. II: Лексика вiвчарства / Г. I Халимоненко. - Ыститут укра!нознавства Ки!в-ського ушверситету iменi Тараса Шевченка, 1995. - 56 с.
29. Халимоненко Г. I. Тюркська вшськова лексика у мовленш укра!нського коза-цтва: дис. ... канд. фшол. наук : 10.02.01 / Г. I. Халимоненко. - К., 1993. - 142 с.
30. Чолакова А. Д. Функционирование тюркизмов в украинском языке / А. Д. Чолакова // Вюник Харювського нащонального ушверситету iм. В. Н. Каразша. - № 846 (Серiя Фшолопя). - Випуск 56. - Харюв, 2009. - С. 35-39.
31. Чередниченко О. I. Мовш контакти в сучасному свт / О. I. Чередниченко// Вюник Ки!всього нащонального ушверситету iменi Тараса Шевченка: Ыоземна ф> лологiя. - К.: Вид.-полпр. Центр «Ки!вський унiверситет», 2006. - Вип. 40. - С. 4-6.
32. Юналаева Р. А. Про тюрюзми - назви одягу у схщнослов'янських мовах / Р. А. Юналаева // Мовознавство. - 1982. № 4. - С. 50-57.
Данилюк Н. М. К вопросу исследования ориентальной лексики в украинском языке // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 26 (65). № 1 - С.200-208
Статья посвящена проблеме исследования ориентализмов в украинском языке. Автор обращает внимание на то, что наиболее активно в украинском языкознании исследовались тюркизмы. Однако практически нет основательных работ, посвященных арабизмам. Арабизмы рассматривались, как правило, в совокупности с другой иноязычной лексикой или в составе восточного пласта. До сих пор не установлено количество арабизмов в украинском языке и действительно ли лексика арабского происхождения - это, прежде всего, религиозная лексика.
Ключевые слова: украинский язык, языковые контакты, заимствования, ориен-тализмы, тюркизмы, арабизмы, исламская лексика.
Danyliuk N. On the Question of Oriental Borrowings in Ukrainian Language //
Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2013. - Vol. 26 (65). No 1 - P.200-208
The article is devoted to the study of Oriental borrowings in the Ukrainian language. In particular, the author considers which of these borrowings were studied more actively in the Ukrainian linguistics and which of them were ignored by the Ukrainian scholars and
steel need more scholary attention. The author states, that the borrowings from the Turkic languages were studied more actively by the Ukrainian linguists and that there are no the detailed researches in the Ukrainian linguistics devoted directly to the Arabic borrowings. The Arabic borrowings usually were studied in aggregate with other Oriental borrowings. Still need to find out, how much big there is a part of the Arabic borrowings in the Ukrainian language, what ways they got into the Ukrainian language, what spheres of life have most enriched; also still need to describe the ways of adoptability of the Arabic borrowings in a new environment, to define their thematic composition. In conclusion the author states, that the study of the Arabic borrowings in Ukrainian language is very actually, especially because this question is closely connected with the question of the forming of the Islamic terminology in Ukrainian language.
Keywords: Ukrainian language, language contacts, Oriental borrowings, Turkic borrowings, Arabic borrowings, Islamic lexicon.
Поступила доредакцп 06.04. 2013р.
