CC BY
18Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.408-412.
УДК 811.161.2+81'373.46
ОР16НТАЛ1ЗМИ В УКРА1НСЬК1Й МОВ1
Данилюк Н. М.
Ун1верситет Миколи Коперника, м. Торунь, Польща
Метою стaттi е спроба з'ясувати, як орieнтальнi народи, що заселяли (заселяють) УкраЧну, та Чх мови вплинули на украЧнський лексичний фонд, установити, вiд кого й у яю перюди свого розвитку украЧнська мова перейняла найбшьшу тльтсть орiенталiзмiв.
Ключовi слова: авари, булгари, угри, печетги, половщ, татари, мовт контакти, орiенталiзми.
Актуальшсть. Украшська мова в ус перюди свого функцюнування збагачувалася за рахунок шшомовних слГв. Змшювалися часи, юторичш умови, змшювалося коло контактуючих мов, а разом з тим зазнавали змш i шари запозичено! лексики. Нашою метою е спроба з'ясувати, як орГентальт народи, що заселяли (заселяють) Украшу, та !х мови вплинули на укра!нський лексичний фонд, дати коротку характеристику юторичних передумов запозичень орГентально! лексики в укра!нську мову, а також установити, вщ кого й у яю перiоди свого розвитку украшська мова перейняла найбшьшу кшьюсть орiенталiзмiв.
Слов'яни здавна стикалися зi схiдними народами, якi окремими ордами заливали !хш пiвденнi землi. Однi з них перебували тут зовсГм недовго, просуваючись далi на захщ, iншi - залишалися на кшька столiть. Цими народами були булгари, авари, угри, хозари, печешги, половщ, татари. Булгари належали до урало-алтайського племенi тюрксько! родини i жили спочатку на територи, де рiчка Кама впадае у Волгу. Одна з гшок цих камських булгар, вщокремившись у V столiттi, перекочувала на територда слов'ян. У VII столiттi булгари перейшли через Дунай, опанували Мiзiю й змiшалися з прибулими туди ранiше слов'янами, яким передали свою назву. За булгарами в VI - VII столГттях прибули авари. Ослаблен сусiдством схiднослов'янських племен, авари частково загинули у боротьбi з антами, а частково шд тиском нових кочiвникiв пробралися в Захщну Свропу. Далi, вiдокремившись вiд урало-алтайсько! групи, схiднослов'янськими теренами пройшли угри (мадяри) - останнш азiйський народ, що встиг оселитися на захщноевропейських землях [4, с. 132].
Одними з перших, хто надовго ошв на територи схщних слов'ян, стали хозари. 1з кшця VII столптя вони встановили свою владу на всьому просторi вiд Волги до Дшпра, а в кiнцi VIII столггтя вже займали чорноморсью степи. Щц хозарський вплив спочатку потрапили сГверяни, що сидши в районах твшчного ДГнця й Дону. Звщси хозари поширилися на твдень до Тмуторокат й навпъ до Кримського твострова. Також шд 1хшм впливом знаходилися поляни, радимичГ, в'ятичГ [10, с.134].
ДГалектно неоднорщт мови аварГв, булгарГв, хозар значного впливу на украшсью територГальт дГалекти доби Кшвсько! РусГ, очевидно, не мали. Проте
слiди цих мов спостер^аються не тiльки в украшських писемних пам'ятках (наприклад, булгаризми тивун / тиун, каган / коган, хоть «жшка», хинове «гунни», болярин / боярин, лошадь, сапог, Тьмуторокань, Борис, Боян / Баян тощо), а й у сучаснш мовк ватаг, хазягн, ковер, харалуг, харалужний, корогва, лоша, сагайдак / сайдак, колчан, рiчка Сутень, буланий, карий тощо [5, с. 747 - 748]. Крiм того, на думку А. Ю. Кримського, зважаючи на те, що в дунайських булгарiв у IX столiттi поруч з державною християнською релiгieю «мав силу й iслам з його священною мовою арабською, то, очевидячки, могли вже й тодi заходити до слов'янсько1 мови не тшьки слова чисто тюркськi, ба й декотрi арабськi» [5, с. 575]. На тому, що через булгарську мову потрапляли до украшсько! вс арабсью, перськi й тюркськi назви на позначення предметiв торгiвлi, наголошуе Г. Халимоненко [9, с. 14].
Пюля прийняття каганом та столичною знаттю iудаiзму, що протиставило 1х рештi аристократ, у Xозарii один за одним почали спалахувати мiжродовi конфлiкти. Скориставшись хаосом, у хозарський степ увiйшли новi кочiвники - печешги. Перша згадка про печешпв у руських лiтописах датуеться 915 роком. Упродовж 915-1036 роив Русь воювала з печенiгами шiстнадцять разiв, не враховуючи дрiбних сутичок. Улм взаемини Русi з печенiгами не зводилися до само1 лише конфронтацл. Печенiги часто переходили на службу до руських князiв, ставали 1хшми союзниками в боротьбi з iншими кочовими народами. У 1036 рощ печешги тд стiнами Киева зазнали нищiвноi поразки вiд Ярослава Мудрого, тсля чого частина з них перекочувала за Дунай; решта, що лишилася на сво1х попереднiх кочiв'ях, через два десятилiття змушена була звернутися за допомогою до Киева, оскшьки в приазовсько-причорноморський степ втупили новi господарi - половцi [10, с. 64-66].
На 60-т роки XI столотя припадае перший удар половщв на Русь. У цшому ж до початку XIII столотя половцi здiйснили сорок дев'ять великих походiв, завдаючи слов'янам нещадних господарських розорень i забираючи iз собою велику кшьюсть полонених. З шшого боку, територiальна близькiсть половецького св^у, торговi контакти, а особливо - регулярш перехреснi шлюби, якими скршлювалися перемирнi угоди, i якi були настшьки численними, що кочiвники порщнилися майже з усiма князiвськими родами, призводили до поступового пом'якшення гостроти протистоянь [10, с. 66-67]. Половщ потрапляли пiд вплив слов'ян, приймаючи навiть християнство, а слов'яни засвоювали половецью риси й побутовi особливосп. Доказом такого взаемовпливу служить половецька лексика, що увшшла в словниковий склад схщних слов'ян, та деяю слов'янськi слова, запозиченi половецькими племенами.
Пам'ятки давньорусько! писемностi з укра1нських територiй i данi порiвняльно-iсторичних дослiджень вказують на велику кшьюсть печенiзьких та половецьких запозичень. Проте 1х розмежування утруднюе близькоспорiдненiсть мов печенiгiв i половцiв. Швидше за все вщ половцiв зайшли засвiдченi в «Словi о полку Iгоревiм» та л^описах лексеми: булат i харалуг, женьчуг, курган, шатро, япончица (шзшше опанча), клобук (шзшше ковпак), товар, кощ1й, чага, тлумач, лошадь (шзшше лоша), борсук, яруга, евшан, бур'ян та шшь Г. Халимоненко висловлюе версда, що з половецько! мови переходили передуем лексеми, пов'язаш з конярством, вiвчарством, городництвом, а також вiйськовi термiни, назви одягу та шших ужиткових речей (огир, бахмат, чапрак, ярчак, чабан, касир, кобеняк, кирея, кабиця та ш.) [9, с. 15].
Невщомо, чим би в nepcneKTmi могло обернутися двохсотрiчне протистояння половцiв 3i слов'янами, яке поволi переросло в партнерство, коли б на схщних околицях Половецького степу не з'явилася нова ^зна сила - монголи. Монголо-татарська окупащя була хоч i нетривалою, проте встигла певною мiрою вплинути на лексичний фонд украшсько! мови. Окупацшна адмiнiстрацiя нав'язала укра1нському населенню своeрiдну термiнологiю: найменування посад, податюв, покарань, збро! (баскак, даруга, осавула, калан, чамбул, яса тощо) [9, с. 15]. Але загалом украшщ перейняли вiд Золото! Орди не так багато ^в. Головним чином тюркська лексика тодi вплинула на мову Рус Московсько!, що васально шдлягала Золотiй Ордi аж два з половиною столгття [5, с. 576]. Ось що пише В. Русашвський про запозичену лексику шслямонгольсько! доби: «Украшсько-бшорусью грамоти засвiдчують порiвняно мало запозичень з мов шших народiв - тюркських, балтiйських, молдавсько!, угорсько!, пiвденнослов'янських. Це лексеми, що потрапили спершу в дiалекти украшсько! i бшорусько! мови, а вже поим - у спшьну лтературну мову або в формованi лтературш мови схiднослов'янських народiв. Серед тюркiзмiв слiд вiдзначити кактарь «одиниця вимiрювання ваги»..., есакъ «податок натурою»..., орда «середньовiчна феодальна держава у тюркських i монгольських народiв, а також територiя ще! держави»..., санжакъ «губернатор у давнш Туреччиш»..., тебенка «шюряна прикраса на кiнському сщлЬ>...» [7, с. 59].
Не дуже численну групу запозичень зi схiдних мов фiксуe й «Словник староукра!нсько! мови XIV - XV столт» [8]. У основнiй сво!й масi це особовi назви: Аж-Герии, Аксакъ, Аксакъ-Темирь, Али-Бег, Асанъ, Бекбулатъ, Бекгичь, Берди, Билюрминъ, Бончак / Бончакъ, Боуздоуганъ, Бъешескоул / Бъешескоуль, Бъздыгъ, Каба, Караманъ, Команча, Команъ, Котлубуга, Курманьшикъ, Максакъ, Мамаи, Мендли-Кгереи, Мързе, Солтан, Табинъ, Темирь, Хожа-Мединъ. Щодо загальних назв орieнтального походження, то в словнику зареестровано таю, як: есак, камка, кантарь, караиманъ, коуфтерь, могорич, орда, очжа, тарканъ, тебенка, шаль, ярлыкъ. Переважна бшьшють цих ^в - тюрюзми, хоча трапляються й лексеми арабського походження (Асанъ, могорич, Солтан, Хожа-Мединъ), перського (коуфтерь, шаль) або й навт змшаного (тюрксько-арабського чи тюрксько-перського, наприклад: Али-Бег - вщ ар. ali «великий» i тюрк. beg «титул людини знатного походження»; Бекбулатъ - вщ тюрк. bek «пан» i перс. bulat «сталь, булат»).
У XV - XVIII столотях укра!нщ вступають у найрiзноманiтнiшi форми взаемин (военш, господарськi, торгiвельнi) з Кримським ханством i Туреччиною. При такому активному контактуванш не мiг не зазнати змш словниковий склад укра!нсько! мови. Орiенталiзми, запозиченi в цей перюд можна подiлити на такi тематичш групи: назви, пов'язанi зi скотарством: чабан, отара, табун, аркан, торба, кабан, лоша, буланий, чалий, гайда та ш.; iз городництвом: баштан, гарбуз, кавун, тютюн i т. д.; зi степовим життям: байрак, комиш, лиман, туман, беркут, сарана, бакай, гарба, кур1нь i т. д.; iз вшськовою справою: кш, таб1р, осавул, бунчук, чайка (човен), сагайдак та ш.; назви на позначення одягу: габа, кунтуш, кобеняк, шаровари, штани, очкур, сап'ян, чоботи, постоли, тасьма, серпанок та ш.; назви, пов'язаш з торпвлею, промислом, побутом та ш.: чумак, аршин, могорич, майдан, чавун, казан, килим, тапчан, кав'яр, кава, кобза, люлька, гайдамака, харциз, канчук, кайдани, чума i т. д. Безпосередньо запозичалися й тюрксью слова, що вщображали суспшьне життя Туреччини, татар Криму, шших тюркських етшчних осередюв: хан,
султан, вгзир, диван, чалма, калим, мечеть, намаз, ясир. Серед них чимало арабiзмiв i персизмiв, якi сприймалися й засвоювалися як властиво тюрксью слова.
Особливо вплив схщно! лексики зрю iз розвитком козацтва й чумацтва. Недаремно деяю вченi говорять навт про двомовнiсть серед козакiв. Так, наприклад, Н. Яковенко у свош працi «Нарис iсторii Украши з найдавшших часiв до кiнця XVIII столотя» пише: «Що ж до мови, то украшсько-татарська двомовнiсть серед козацтва е досить поширеним явищем i в набагато mзшшi часи, тож немае сумнiву, що вона побутувала тсда, коли тюркський компонент населення прикордонних замкiв був доволi виразний. Запозичення ж козаками-слов'янами побутових деталей вiд сво1х татарських колег переконливо фшсуеться i в 1хньому зовнiшньому виглядi, i в замш назв для буденних широковживаних понять. Руський меч був замшений на криву татарську шаблю, русью гу^ - на кобзу, порти - на шаровари, довге слов'янське волосся - на оселедець. Сво1х молодих слуг вони стали називати вже не отроками, а джурами, сво1 гурти не дружинами, а ватагами; до вшськово! атрибутики увшшли тюрксью поняття осавул, булава, бунчук, барабан, сурма, табiр, майдан тощо. Тож не дивно, що турки iменували запорожщв буткалами, себто змiшаним народом» [10, с. 120].
Помггного впливу з боку Криму й Туреччини зазнав також украшський ономастикон. Багато козацьких прiзвищ (за реестрами XVII - XVIII столпъ) - тюркського походження: Балабан, Мурза, Кочубей, Кутлубей, Шингерт тощо [2, с. 747-748]. Значна кшьюсть тюркiзмiв спостерiгаеться й у пдрошмп Украши: Бакшала, Громокл!я, 1нгул, Кагарлик, Сугокл1я, Ташлик, Чичикл1я, Чортала, Яланець, Аджалик, Аталикова, Базавлук, Гайчул, Свсуг, Срик, 1рклт, Кагамлик, Карачокрак, Коломак, Ташань, Тил1гул, Узень, Ягорлик, Янчул, Янчокрак та ш. [6, с. 139-142].
У XVIII - XIX столотях запозичення в украшську мову потрапляли, як правило, за посередництвом росшсько! мови, оскшьки Украша, як i Крим, утратила рештки незалежносп й увшшла до складу Росп. Так, серед орiенталiзмiв, як увшшли до украшсько! мови через росшську можна назвати таю: азарт, алхгмгя, альков, амбра, арик, артыь, арсенал, балаган, башка, бензин, бешмет, булат, бура, буран, бурда, бурундук, гамаша, гудрон, жерсть, караван, курага, лафа, магазей, мшура, набат, нашатир, паранджа, сироп ш.
Загалом в украшськш мовi налiчуеться (за даними енциклопедп «Украшська мова») близько чотирьох тисяч тюркiзмiв (без урахування власних назв). Понад половина з них - загальновживаш. Решта - юторизми (башлик, бунчук, дура, канчук, опанча, осавул, сагайдак, ясир), дiалектизми (байлик «безплатна примусова робота», бичак «шж», гарам «худоба», кавук «мшок»), або вживаються в ролi екзотизмiв для опису власне тюркського побуту (бай, гарем, мурза, султан, хан). Група екзотизмiв е практично вщкритою й постшно поповнюеться [1, с. 695].
Отже, можна зробити висновок, що украiнсько-орiентальнi мовш контакти сягають ще чашв ранньоi схiднослов'янськоi доби, коли степи Ившчного Причорномор'я контролювалися тюркомовними кочовими племшними об'еднаннями аварiв, булгарiв, хозарiв, яких витiснили печешги, що у свою чергу поступилися кипчакам-куманам-половцям, а останнi золотоординцям i кримським татарам. Орiентальнi запозичення входили в украшську мову з неоднаковою штенсившстю. Найбшьше 1х потрапило на украшський мовний грунт у XV-XVIII столiттях. Переважно це були тюрюзми, хоча за iхнiм посередництвом запозичалися також арабiзми й персизми. I якщо тюрксью запозичення дослiджувалися досить активно,
то цього не можна сказати про лексику арабського походження. Тому в перспектив1 наших дослщжень - з'ясувати, наскшьки великою е частка арабських запозичень в украшськш мовi, якими шляхами вони найчастше проникали на украшський мовний грунт, яю сфери життя найбшьше збагатили.
Список лiтератури
1. Гаркавець О. М. Тюрюзм / О. М. Гаркавець // Укра'нська мова: Енциклопед1я. - К.: «Укра'нська енциклопед1я» 1м. М. П. Бажана, 2004. - С. 694-695.
2. Гаркавець О. М. Укра'шсько-тюрксью мовш контакти / О. М. Гаркавець // Украшська мова: Енциклопед1я. - К.: Видавництво «Украшська енциклопед1я» ¡м. М. П. Бажана, 2004. - С. 747-748.
3. Етимолопчний словник укра'шсько! мови: [у 7 т.] / [За ред. О. С. Мельничука]. - К.: Наукова думка, 1982 - 2006. - Т. 1-5.
4. Ковал1в П. Лексичний фонд л1тературно! мови Кшвського перюду Х - XIV стол1ть. Запозичення / П. Ковал1в. - Нью-Йорк: Наукове товариство ¡м. Т. Шевченка, 1964. - Т. II. - 329 с.
5. Кримський А. Ю. Тюрки, ix мови та л1тератури / А. Ю. Кримський // Твори. - Т. 4.
- Сходознавство. - К., 1974. - С. 449-583.
6. Масенко Л. Т. З пдрошмп тюркського походження басейну Швденного Бугу / Л. Т. Масенко // Структурш р1вш мови i методи 1'х дослщження. - К.: Наук. думка, 1972. - С. 139-142.
7. Русашвський В. ^торш укра'шсько! лтературно! мови / В. Русашвський. - К.: АРтЕк, 2001. - 391 с.
8. Словник староукрашсько! мови XIV-XV столт: [у 2-х т.] / [За ред. Л. Л. Гумецько!]. - К.: Наук. думка, 1977 - 1978. - Т. 1-2.
9. Халимоненко Г. I. Тюрюзми у професшно-виробничш лексищ укра'шсько! мови. Ч. 2. Лексика вiвчарства / Г. I. Халимоненко. - К.: Ки!'вський ушверситет, 1995. - 75 с.
10. Яковенко Н. Нарис юторп Укра'ни з найдавнших часiв до кiнця XVIII столтя / Н. Яковенко.
- К.: Генеза, 1997. - 312 с.
Данилюк Н. М. Ориентализмы в украинском языке // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.408-412.
Целью данной статьи является попытка выяснить, как ориентальные народы, которые заселяли (заселяют) Украину, и их языки повлияли на украинский лексический фонд, определить, от кого и в какие периоды своего развития украинский язык почерпнул наибольшее количество ориентализмов.
Ключевые слова: авары, булгары, угры, печенеги, половцы, татары, языковые контакты, ориентализмы.
Danyliuk N. Oriental Borrowings in Ukrainian Language // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P.408-412.
The aim of the article is attempt to explain how the Oriental people which occupied and still occupy Ukraine, and their languages, influenced the Ukrainian lexis; to determine from whom and in what periods of the development of the Ukrainian language it adopted a majority of its Oriental borrowings.
Key words: Avars, Bulgars, Pechenegs, Cumans, Tatars, language contacts, Oriental borrowings.
Поступила до редакцп 20.04.2011 р.
