CC BY
13
СТРУКТУРА, СТАН ТА ОСОБЛИВОСТ1 РОЗПОВСЮДЖЕННЯ Л1С1В У КРИМУ
Плугатар Ю.В., Коба В.П., Ковальов М.С.
Нттський ботанiчний сад - Нацiональний науковий центр
Загальна площа лгав Криму - 259,3 тис. га. На територп Криму люи розташоваш нерiвномiрно, вони ростуть переважно у пiвденнiй гiрськiй частит Кримського твострова. У степовiй частиш, у районi мiст Саки, £впаторп, Джанкой, а також на Керченському пiвостровi лiсовi дiлянки е невеликими i мають штучне походження.
Шсиспстъ територп Криму дуже нерiвномiрна: у степових районах - до 0,1%, на Керченському пiвостровi - 1,1%, а в прських районах (територiя Алушти i Ялти) - 59%. Частка покритих люом земель люогосподарського призначення становить 82%, штучнi насадження займають 12%, незiмкненi культури - 1% вщ загально! площi. Не покрип лiсом землi становлять 1,5%, нелiсовi - 15,8%.
У Прському Криму, як i в уах гiрських кра!нах, виражена висотна поясшсть. Сьогоднi у Гiрському Криму видiляють сiм поясiв рослинностi, серед яких три приуроченi до пiвнiчного макросхилу, три - до пiвденного i один - до вершини.
Пiвнiчний макросхил. Нижнш лiсостеповий пояс. Характеризуеться чергуванням гемiксерофiльних пухнастодубових лiсiв i шибляк1в iз справжнiми степами. Займае Зовшшню гряду до 300 - 400 м ВРМ. Грунти коричневi i чорноземнi. Клiмат перехiдний вщ середземноморського до помiрно-континентального (середня температура ачня вiд +2 до -2 °С, середньорiчнa +9 - 11,0 °С, середньорiчна к1льк1сть опaдiв 300 - 550 мм). Тут видiляють двi смуги рослинностi:
а) гемжсерофшьних лiсiв i шибляк1в iз коричневими грунтами i позитивною середньою температурою ачня (ввд зaхiдного узбережжя Чорного моря до р. Альми);
б) комплекав, куртин гемжсерофшьних дубових рщколга i спрaвжнiх степiв iз чорноземними грунтами i негативною середньою ачневою температурою (вiд р. Альми до м. Феодосп).
Середнiй лiсовий пояс дубових, грабинникових, грабових i ясеневих лгав. Займае швшчш i швденш схили Внутршньо! i нижню частину пiвнiчного макросхилу Головно! гряди (ввд 400 - 450 до 700 - 800 м ВРМ), де поширеш бурi грунти. Клiмaт помiрний (середнi температури сiчня сягають 2 - 3 °С, середньорiчнa - +7 - 9 °С, середня липнева - +16 - 18 °С, середньорiчнa к1льк1сть опaдiв - 600 - 800 мм). Видiляють двi смуги: а) пухнастодубових i грабинових лiсiв; б) скельнодубових, грабових i ясенових лiсiв.
Верхнiй люовий пояс неморальних iз вкрапленням грабових, ясеневих, кленових i букових лгав i лук1в. Займае середню i верхню частини пiвнiчного макросхилу Головно! гряди (ввд 700 - 800 до 1200 м ВРМ). Грунти бург Клiмaт помiрний (середня температура ачня -3 - 5 °С, середньорiчнa - +6 - 7 °С; середня липнева - +15 - 17 °С, середня рiчнa к1льк1сть опaдiв - 800 - 1200 мм).
Швденний макросхил. Нижнш люостеповий пояс гемжсерофшьних лiсiв, ксерофшьних рiдколiсь i саванощв. Характеризуеться пануванням пухнастодубових i виниклих з них грабинових лгав iз вкрапленнями угруповань з ялiвця високого, сосни Станкевича й фюташки туполисто!, на мгсщ яких формуються савано!ди.
Грунти червоно-коричневi i коричнева Клiмат сухий субтротчний з позитивними температурами ачня - +1,8 - 4,8 °С, середньорiчнa температура +11,9 - 13,3 °С, середня липнева - +23,2 - 240 °С, середньорiчна шльшсть опадiв 300 - 580 мм. У складi поясу видiляють три смуги: а) приморську з угрупованнями з галофiтних видiв; б) псевдомакысову (5 - 200 м ВРМ), що характеризуеться спiвдомiнуванням у деревостанах вiчнозелених листяних дерев або чагарнишв (вiд м. Айя до Алушти); в) шиблякову (200 - 400 м) iз листопадних гемiксерофiльних угруповань.
Середнiй лiсовий пояс пiвденного макросхилу мезоксерофiльних i ксеромезофiльних субсередземноморських кримськососнових i неморальних скельнодубових лiсiв (ввд 400 - 450 до 800 - 900 м ВРМ). Грунти бурi i коричнево-бурi. Клiмат помiрний, середня температура сiчня 1,5 - 2 °С, середня рiчна - +8 -10 °С, середня липнева - +17 - 19 °С, рiчна к1льк1сть опадiв - 700 - 800 мм. У складi поясу видiляють двi смуги: а) хвойних (кримськососнових) лгав (ввд с. Обвальне до с. Малий Маяк); б) скельнодубових лгав (на схщ ввд с. Малий Маяк).
Верхнiй лiсовий пояс неморальних букових i бореальних соснових лгав (ввд 800 - 900 м до 1200 - 1300 м ВРМ). Грунти бург Клiмат помiрний (середньорiчна температура +7 - 9 °С), вологий з надмiрною шльшстю опадiв (до 1000 мм). Тут видшено двi смуги: а) хвойних бореальних лгав iз сосни гачкувато! (м. Ялта -с. Малий Маяк); б) букових i грабових неморальних лiсiв (переривчаста лiнiя ввд с. Обвальне до с. Щебепвка).
Вершина Головно! гряди - пояс прських лугових степiв, лугiв i томiллярiв. Займае яйла з прсько-луговими i гiрсько-степовими грунтами. Клiмат помiрний, помiрно-прохолодний i вологий (середня ачнева температура -3,3 - 5 °С, середня липнева - +15 - 16 °С, к1льк1сть опадiв 620 - 1000 мм. Видiляють двi смуги: а) злаково-осочкових гiрсько-лугових стетв, лугiв i томiллярiв (висок1 - 1200 - 1545 м ВРМ захщш i центральнi яйли); б) злаково-ковилових лугових стетв, томiллярiв i лугiв (низьк1 - 800 - 1000 м ВРМ схщш яйли).
Рис. 1. Розподш вкритих лковою рослинтстю земель Криму за типотвiрними породами:
Дс - дуб скельний, Дп - дуб пухнастий, Скр - сосна кримська, Сст - сосна Станкевича, Сгч - сосна гачкувата (звичайна), Бк - бук кримський (схщний), Ялв -ялiвець високий
Рослиншсть Кримських rip перебувае в псному взаемозв'язку i взаeмозалежностi i3 клiматичними й грунтовими умовами, а також i3 рельефом (кpутiстю й експозицiею схилiв), висотою над piвнем моря.
Структура лково! pослинностi Криму доволi складна, однак найпоширешшими е шиpоколистянi люи. Переважають лiсовi угруповання з дубiв пухнатого i скельного (142,0 тис. га, або 56% вщ загально! площi лiсiв), сосен -кримсько!, звичайно! (гачкувато!), Станкевича (46,6 тис.га, або 18%), бука схщного (кримського) (34,8 тис. га, або 13%). Значно меншi площi припадають на ялiвцевi лiси (1% вiд вкритих люовою pослиннiстю земель), iншi породи у стpуктуpi земель лiсогосподаpського призначення Криму займають до 12% (рис. 1).
Лiсовi екосистеми з дубом як основною породою (Silvae quercetae) переважають у Прському Криму. Дубовi люи утворюють: дуб пухнастий (Quercus pubescens Willd., sin. Q. lanuginosa Thuil.), скельний (сидячецвiтний) Q. petraea Liebl., sin. Q. sessiliflora Salisb, Q. sessilis Ehrh.), дуб звичайний (Q. robur L.) i дуб вапняковий (Q. calcarea N. D. Troitzky), зpiдка зустpiчаються дуб червоний (Q.borealis Michx.), дуб кам'яний (Q. ilex), дуб арий (Q. cerris), дуб пробковий (Q. suber), дуб пробковий захщний (Q. occidentalis), дуб юпанський (Q. hispanica). Найбшьш поширеними е дуб скельний (78,3% за площею та 89,6% за запасом) i пухнастий (21,5% за площею та 10,3% за запасом) (табл. 1) [10, 14, 17, 24].
Сучасний стан дубових лгав Криму спричинено штенсивним режимом господарювання в них у минулому, унаслiдок чого ниш дуб пухнастий утворюе насадження переважно поростю, дуб скельний - поpослевi й насiннi деревостани, дуб вапняковий переважно порослевий, а дуб звичайний - насшневого, рщше порослевого походження.
Таблиця 1. Розподш площ та запаяв дубових лiсiв Криму за видами
Порода Площа Запас
Га % 3 тис. м %
Дуб скельний 111140,8 78,3 16322,6 89,6
Дуб пухнастий 30550,3 21,5 1872,4 10,3
Дуб звичайний 280,1 0,2 163,2 0,1
Дуб червоний 10,5 - 0,4 -
Разом 141981,7 100,0 18211,7 100,0
Нашi даш уточнюють поширення видiв дуба й деяких його супутнишв у Криму: висотнi дiапазони над рiвнем моря й експозицiею [17]. Нижню частину площi дубових лгав займае дуб пухнастий, верхню - дуб скельний. До того ж розповсюдження дуба пухнастого майже ствпадае з районом поширення прсько-коричневих грунтiв, а дуба скельного, особливо з грабом - бурих прсько-люових грунтiв. Дуб звичайний поширений у долинах рж, пологих пiвнiчних схилiв i депресiй рельефу, росте як домшок у грабинових i грабових дубняках пiвнiчного макросхилу на бурих прсько-люових грунтах. Дуб вапняковий замiщуе дуби пухнастий i скельний на вапняках, але тяж1е переважно до сухих мюцеперебувань на бурих прсько-люостепових грунтах.
На пiвденному макросхилi Кримських пр дуб пухнастий займае частину схилу вiд Севастополя до Алупки, перериваеться ареал в районi Ялти з незначними
площами в райош Гурзуфа, дат поширюеться ввд Алушти до Сонячногiрського i з Судака до Феодосп. На швшчному мaкросхилi займае нижнi та найбшьш вiддaленi в степ передпрш частини. Дуб скельний займае верхш частини пiвденного та майже весь швшчний макросхили Кримських гiр.
На Швденному березi Криму верхня межа дуба пухнастого на пiвнiчних схилах становить 560 м, а на твденних - 725 м, на швшчному мaкросхилi вертикальна межа поширення дуба пухнастого не перевищуе 500 м на швтчних i 650 м - на твденних експозишях. За вертикаллю ареал дуба скельного охоплюе бiльший висотний iнтервaл, порiвняно з дубом пухнастим, на 400-500 м. Нижня межа його ареалу збпаеться з дубом пухнастим, вони разом утворюють деревостани або приурочеш до певних мюць розташування. На висотнш меж1 дуби скельний i пухнастий утворюють гiбриднi форми iз деякими спiльними морфологiчними ознаками. На твденних експозишях верхня межа дуба скельного вища, тж на твшчних, на 150-200 м. Нaведенi дат сввдчать про велике значення тепла в поширенш дуба [17, 20].
Дуб вапняковий приурочений до району залягання юрських вапняк1в, займае висотний пояс ввд 500 до 1100 м над рiвнем моря на Швденному Березi й вiд 400 до 1000 м - на швшчному макросхилг
Дуб звичайний росте на висоп вiд 150 до 600 м над рiвнем моря, в умовах сухого, свiжого й вологого теплого ктмату. Для порiвняння зазначимо, що верхня межа дуба скельного в Альпах становить 1300 м, Швденно! Боснп - 1100 м (до 1280 м), у Болгарп - до 1600 м, але в середньому до 1000 м ВРМ .
Здшснений aнaлiз сввдчить, що поширення дуба пухнастого не мае нижньо! меж1 в Криму, але верхня чггко обмежена тепловим чинником i пов'язаною з ним волопстю ктмату. Цi явища зумовлюють також ареали всiх шших видiв дуба. Нaведенi дaнi сввдчать про нaявнiсть тiсного зв'язку aреaлiв деревних порiд iз висотно-поясними показниками ктмату [7, 9, 10, 17, 20].
Дуб скельний в Криму займае площу 111140,8 га iз загальним запасом 16,3 млн м3. Всього в прському Криму лiсовi формацп дуба скельного мають вш вiд I до XXXIV класу вiку, але розподiл площi запаав дуба скельного за класом i вiком нерiвномiрний, майже немае деревосташв I-IV клaсiв вiку, загальна !х площа та запас менше 0,1%. Значно переважають деревостани У11-Х! клаав вiку, вони займають 82,6% за площею та 72,4% за запасом. Насадження, стaршi XII класу вжу, займають незнaчнi площi вiд 0,1 до 1,0% (рис. 2). Такий розподш свiдчить про розiрвaннiсть генезису та незадовшьний в цiлому стан цих лгав та хижацьке вирубування у минулому спiлих деревостaнiв.
Деревостани дуба скельного мають насшневе природне, нaсiнневе штучне та вегетативне походження, причому вегетaтивнi деревостани займають 95,3% за площею та 94,1% за запасом. Це також свщчить про незадовшьний рiвень ведення господарства в цих люах та не вщсутшсть !х поновлення.
Природно нaсiнневi деревостани дуба скельного в Прському Криму бшьш довговiчнi i продуктивнiшi, шж нaсiнневi культури. Збiльшення запасу деревини вщбуваеться принaймнi до 340 рошв.
|
8 1
Ва! | 1 __ ИЛ
Класи в^у
30, 0
25, 0
20, 0
15,0
10,0
5,0
0,0
Рис. 2. Розподш площi та запасу титв лс дуба скельного за класами вiку
Деревостани дуба пухнастого в Криму займають площу 30550,3 га з загальним запасом 1, 9 млн. м3. Переважають низькопродуктивш насадження V-го та нижчих клaсiв бонiтету, що займають 95,7% за площею i 89,1% за запасом. Такий стан насаджень сформувався внaслiдок нерaцiонaльного ведення господарства: нищiвних рубок i не проведення лiсовiдновних зaходiв. Це призвело до того, що загалом насадження дуба пухнастого втрачають сво! захисш функцп i деградують, особливо на твденному мaкросхилi кримських гiр. Люовщновш процеси в цих лiсaх проходять незaдовiльно, е потреба в реконструктивних заходах.
За вiковою структурою деревостани дуба пухнастого розподшеш нерiвномiрно. Деревостани УП-К клaсiв вiку займають 77,4% за площею та 78,7% за запасом. Вжова амплиуда деревостaнiв титв люу дуба пухнастого складае 11-ХХ клaсiв вiку (рис. 3).
30,0 25,0 20,0 15,0 10,0 5,0 0,0
I
. шя . ШП .
Класи в1ку
В Площа
Рис. 3. Розподш площi та запасу типiв лiсу дуба пухнастого за класами вiку
Майже повна вщсутшсть деревосташв, молодших 50 рошв, свiдчить про розбалансованiсть генезису i вiдсутнiсть лiсовiдновних процесiв. Незначна шльшсть перестiйних деревостанiв свiдчить про надмiрнi головнi рубки в минулому. За походженням абсолютно домiнують низькостовбурнi деревостани вегетативного походження дек1лькох порослевих генерацш, що займають 99,3% за площею i 98,9% за запасом.
Кримський бук е промiжною формою мiж схiдним i европейсяким, i на цiй пiдставi Г. I. Поплавська [19] видшяе його в самостiйний вид - бук кримський, або тавршський (Fagus taurica Рор1.). Загально! пiдтримки щ роботи не отримали. Не ва науковцi подiляють цей погляд, стверджуючи, що в Криму ростуть два види бука, причому лiсоутворювальна функщя належить сходному, а европейський трапляеться рiдко [16]. £. В. Вульф [5] вважав кримський бук пбридом европейського i схiдного, ближчим до схщного, iншi дослiдники стверджують, що в Криму росте лише бук схщний.
Нижня межа поширення бука в Криму знаходиться на швшчних експозищях на висотi 330-600 м над рiвнем моря, а на твденних - на висотi 520-760 м над рiвнем моря. Висотне розходження спостерiгаеться навiть у межах одного мегасхилу - на швшчному воно становить 110 м, твденному - 270 м. Однак це явище мае псний зв'язок iз клiматичними особливостями регiонiв. В умовах теплого ктмату бук росте на швшчних експозищях у районах iз коефщентом зволоження не нижче 2-3. У сухих умовах бук не росте. На ввдшну ввд дубово! зони, вщносна вологiсть повiтря тут висока [20].
Верхня межа зростання бука в Криму залежить ввд характеру мiсцевостi i висоти пр: чим вище гiрськi масиви, тим вище проходить межа поширення бука. У низьких горах пiвнiчно-схiдного району поширення бука не мае верхньо! меж1, однак у найвищих центральних гiрських масивах на пiвденному !х схилi його межа проходить на висоп 1200-1320 м, а на швшчному - 1300-1410 м над рiвнем моря.
Для букових насаджень Криму характерним е той факт, що майже немае деревосташв вжом до 50 рошв ^ водночас, е багато стиглих та перестшних бучняшв (рис. 7). Але не вщбулося переривання природного процесу (генезису) розвитку цього виду та не порушилась вшзва структура цих деревосташв. Нами встановлено, що природне поновлення в букових типах люу пiд його наметом проходить усшшно, i до 50-лггнього вiку це поколiння дерев спочатку формуе другий ярус у деревостанах. Хвилеподiбний розподiл площi та запасу деревосташв тишв лiсу бука за класами вiку мае вщносш максимуми у IX-X, XIV, XVIII, XXII, XXVI класах вiку (рис. 4), тобто за бюлого-еколопчними особливостями розвитку цього виду, через кожш 40 рошв складаються сприятливi умови для формування iз природного поновлення наступного поколшня бука, що е гарантом його стшкосп та довговiчностi. Бук у Криму, на ввдшну вiд Карпат, не змiнюеться грабом, дубом чи шшими породами, а самовщновлюючись, успiшно утримуе свiй природний ареал.
Природнi буковi лiси, займаючи верхнiй лiсовий пояс на меж1 з яйлами, виконують дуже важливi екологiчнi функцi!. В цих люах формуються основнi рiки та джерела, тому проводити в них люогосподарсьш заходи необхiдно зважено i обережно, щоб не знизити грунтозахисну, водорегулювальну роль букових лiсiв та запоб^и порушенню екологiчно!' безпеки Гiрського Криму.
18,00
16,00
14,00
12,00
и 10,00 н
I 8,00 6,00 4,00 2,00 0,00
ХхХфХххХфХхх ХХХХХХХ ХХ х
Класи в1ку
X X
■ Площа
Рис. 4. Розподш площi та запасу деревостатв титв лс бука схiдного (кримського) за класами eiKy
У лках репону ростуть понад 12 видiв роду сосна, зокрема кримська (Палласа) - Pinus pallasiana D. Don, звичайна - Pinus sylvestris L, гачкувата (Сосновського) - P. hamata L., Станкевича - Pinus stankewiczii (Sukacz.) Fomin, ггалшська (пiнiя) - P. pinea L., Культера - P. coulteri Don., Сабша - P. sabiniana Dougl., алепська, ельдарська, жовта - P. ponderosa Dougl., веймутова - P. strobus L., приморська - P. pinaster Ait. (P. maritima Dur.) та шшг Але найпоширешшими в соснових екосистемах Криму е три види сосен - кримська, звичайна (гачкувата) та Станкевича (табл. 2) [4, 11, 13, 23, 25].
Таблиця 2. Розподш площ та запаав соснових лгав Криму за видами
Порода Площа Запас
Га % м3 %
Сосна кримська 41950,2 89,9 6739126 89,7
Сосна звичайна (в т.ч. гачкувата) 4029,6 8,7 724604 9,6
Сосна Станкевича 662,2 1,4 48924 0,7
Сосна австршська 11,1 - 1595 -
Сосна кедрова европейська 1,6 - 213 -
Разом 46654,7 100,0 7515171 100,0
За поширенням сосна кримська абсолютно домiнуe (90%, або майже 42,0 тис. га) серед соснових формацш Прського Криму. Цей вид е аборигенним, оск1льки природний ареал розташований у центральнiй частинi Кримських гiр. Але природних деревостанiв сосни кримсько! залишилось всього 8500,4 га, або 20,4% iз загальним запасом 2,7 млн. м3, або 40,3%. Природш деревостани сосни кримсько! значно
продуктивнiшi за штучно створеш, яких на сьогодшшнш день 33399,8 га, або 79,6% iз загальним запасом 4,0 млн. м3, або 59,7% ввд загального запасу.
30,0 25,0 20,0
то"
& 15,0
га
т
10,0 5,0 0,0
ллЛл
ЕЕ > >
X X
5 = > >
X X X X Класи в1ку
I Площа
□ Запас
Рис. 5. Розподш nлощi та запасу деревостатв сосни кримсько! за класами вк
Вжова структура деревосташв сосни кримсько! в Криму налiчуe XXXI клас в^, але вiдсоток спiлих i перестшних не значний (рис. 5). Враховуючи вiкову структуру деревостанiв сосни кримсько! та зважаючи на iнтенсивнi люокультурш роботи в останнi 50 рошв, можна стверджувати, що лiсовiдновнi процеси в цих насадженнях проходили доволi успiшно. Вiдмiчаeмо хвилеподiбний характер вжово! структури цих деревостанiв iз сплесками через 40-60 рошв. Насаджень, старших XXXI класу вiку, лiсовпорядниками не виявлено, хоча, за нашими спостереженнями [11], в деяких насадженнях збереглися в основному намеп молодших поколшь поодинок екземпляри сосни кримсько! вжом 400-450 рок1в, дiаметром 1,5-1,8 м.
Деревостани з сосною звичайною (в т.ч. гачкуватою) займають площу 4,0 тис. га. Природш деревостани займають 57,3% площ^ або 2,3 тис. га, штучш - 42,7%, або 1,7 тис. га. Природш деревостани сосни звичайно! зосереджеш на заповщних територiях Ялтинського i Кримського природних.
Розподiл площ i запасiв деревосташв сосни звичайно! за класами вшу (рис. 6) мае хвилеподiбну структуру з вершинами Х-Х1 та ХХ-ХХ1 класiв вiку, що вiдповiдаe !х природi. Дуже повiльно вiдбуваються люовщновш процеси i тiльки раз у 100 рошв тд наметом природного люу створюються умови для формування наступного поколiння.
Природнi деревостани сосни Станкевича займають невелику площу 122,2 га, або 18,5%, штучш насадження бшьшу - 540 га, або 81,5%. 1снуе два масива природних насаджень цього виду - захщний (район мису Айя) i схщний (урочище Новий Свгг). Сосна Станкевича мае велике еколопчне значения для збереження природних ландшафтiв, як доволi стiйка i невибаглива порода нижньо! висотно! зони Пiвденного берега Криму. Слщ пiдкреслити, що, внаслiдок бюлопчних особливостей виду та трудомiсткостi заготiвлi насiния, сосна Станкевича не достатньо вщновлюеться штучними посадками.
Рис. 6. Розподы площi та запасу деревостатв сосни звичайног за класами ежу
Вжова амплиуда деревостатв сосни Станкевича включае ХХ клаав вщу. Переважають деревостани Ш-У класiв вiку, як1 займають 76,5% площi та 80,8% запасу (рис. 7). Це саме лiсовi культури, створенi в 60-80 роках ХХ столитя. Незначна шльшсть природних деревостанiв розмiщена майже рiвномiрно по всiх старших класах в^, але простежуються вiдноснi максимуми в IV, VII, XII, XVI, ХХ класах в^, тобто через 40 рошв. За нашими спостереженнями, природш деревостани сосни Станкевича е рiзновiковими.
40,0
35,0
30 , 0
зг 25,0 го
¡3 20,0
го
т
15,0 10,0 5,0 0,0
В !
1
1 И
ШЙ
йп И:;:: Вй Ий ШГ7, ШЯ Ш, ш ^ _ ь
Класи вiку
ЕЕ X X
1 Площа
Рис. 7. Розподы площi та запасу деревостатв сосни Станкевича за класами вк
Лiсовi екосистеми з переважанням ялiвця в Криму займають 3,7 тис. га. Незважаючи на незначне поширення, вони мають велике значения для шзнання закономiрностей розподiлу рослинного покриву Прського Криму [7, 9].
У Криму ростуть так види ял1вця деревопод1бного: високий (Juniperus exelsa М.В.), смердючий (J. foetidissima Wild.), червоний, або колючий (J. oxycedrus L.) i два види ял1вця чагарниково! форми: прижатий (J. depressa Stev.) i козачий (J. sabina L.). Фрагментарно зустр1чаються ял1вщ звичайний (J.communis L) та в1рпнський (J.virginiana L). Деревопод1бш ял1вщ утворюють угруповання типу ксероф1тних, аридних рщкотсь.
Ял1вець високий мае роз1рваний, незначний за розм1рами географ1чний ареал. Вш е залишком верхньотретинно! ксерофите! флори, що юнувала тут тд час Понтшського плато. Його сучасний ареал охоплюе Прський Крим, швшчно-захщну частину Чорноморського узбережжя Кавказу, швдень Францп й швденно-захщну частину Болгарп. У Криму насадження ял1вця високого е найбшьш характерними, але, водночас, вони найбшьш порушеш д1яльшстю людини.
Найбшьше ял1вець високий збер1гся в долиш Ласт, на миа Мартьян, на сх1д в1д Байдарсько! долини, у Новому Свт б1ля Судака й шших районах, займаючи дерено-карбонатш, коричнев!, коричнево-червонокол1рш глинисто-щебенювап грунти.
Ял1вець червоний (колючий) е компонентом рщкотсь ял1вця високого у !х ареал1. Ял1вець смердючий розповсюджений у Криму фрагментарно. Зустр1чаеться на твденних схилах гори Чорно! в Кримському заповщнику, займаючи перегншно-коричнев1 грунти. Ял1вцев1 люи повсюдно приурочеш до прсько-коричневих грунпв.
Слаников1 ял1вщ утворюють угруповання типу сланиюв, як1 фггоценотично й еколопчно р1зко в1др1зняються в1д рщкотсь, утворених деревопод1бними ял1вцями. Вони поширеш в тих самих зонах, що й деревопод1бш ял1вщ, але займають зовам шш1 мюця розташування й приурочеш до прсько-лучних i лучно-степових грунпв.
У найбшьш теплш частиш прського Криму ял1вець високий зростае на висоп до 800 м над р1внем моря. У захвднш частиш швшчного макросхилу вш розповсюджений до 400 м, а у схвднш - до 650 м ВРМ.
Ял1вець червоний мае ширший вертикальний ареал, н1ж ял1вець високий. Унаслшок цього його ареал характеризуеться показниками ктмату вш дуже сухого до вологого. Основний ареал ял1вця смердючого охоплюе територш з показниками ктмату, близькими до ареалу ял1вщв високого й червоного.
Слаников1 ял1вш (прижатий i козачий) у регюш формують верхню границю люово! рослинносп, !х ареал переважно вертикально 1зольований вш деревопод1бних ял1вшв. На бшьшосп прських масив1в вони роздшеш широколистяними або шшими люовими екосистемами.
Таблиця 3. Розподш площ та запаав ялицевих екосистем Криму за видами
Види ял1вця Площа Запас
Га % м3 %
Ял1вець смердючий 57,2 1,5 1436 1,2
Ял1вець козачий 84,8 2,3 958 0,8
Ял1вець колючий 80,5 2,2 643 0,5
Ял1вець звичайний 182,4 4,9 3624 3,1
Ял1вець високий 3284,6 89,1 110755 94,4
Ял1вець в1рпнський 1,0 - 32 -
Разом 3690,5 100,0 117447 100,0
За вама показниками в perioHi домiнуe ялiвець високий, який займае 3284,6 га, або 89,1% та 110,8 тис. м3, або 94,4% (табл. 3). З розподшу площ та запаав деревостанiв ялiвця високого за класами BiRy видно, що вони охоплюють дiапазон вiд III до ХХ1 класiв вiкy. BiH е нерiвномiрним (рис. 8), переважають деревостани Х, XVI, XIX та ХХ клаав в^. На наш погляд, такий розподiл (за матерiалами лiсовпорядкyвання), не вщображае реально! вiковоi структури цих деревосташв. Так, обстеження насаджень мису Марть'ян та с. Новий Свгг показало, що в окремих видшах дерева сягають вiкy понад 500 рошв [18].
Деревостани ялiвця високого мають складну структуру. У шдросп зyстрiчаються поодинок1 екземпляри вiком ввд 30 до 50 рок1в висотою до 1 м. Другий ярус формують дерева вiком 150-200 рошв рiзноi' висоти i основний намет сформовано деревами 350-500 рошв. Ялiвець високий зростае в самих бщних сухих та дуже сухих люорослинних умовах, де iншi деревнi породи, навиъ так1 стiйкi до посухи i бiдностi грунтових умов як дуб пухнастий та фiсташка дика, не ростуть.
Люа Гiрського Криму протягом багатьох столiть були тд впливом потужному антропогенному впливу. кторичш данi про площу поширення лгав у Швденному Кримi вказують на прямий зв'язок !! динамiки iз щiльнiстю народонаселення й рiвнем економiчного розвитку цих територiй [21]. У минулому знищення лiсових насаджень в основному було пов'язане iз задоволенням господарських потреб у деревинi й сшьськогосподарсьшй дiяльностi: розчищення лiсових територш для вирощування сiльськогосподарських культур, випас тварин [8, 9]. В останш десятилитя головною причиною скорочення площi природних лiсiв у Криму стали пожежг
Рис. 8. Розподш площi та запасу деревостатв ялiвця високого за класами вк
Найбшьш часто велик! пожеж1 у Криму вщбуваються в л^ах сосни кримсько!, бшьша частина територii яких вiднесена до першого класу пожежно! небезпеки [6]. Дендрохронолопчний аналiз пiрогенного ушкодження деревини стовбурiв дерев дозволив установити, що протягом життя одного поколiння деревостани сосни кримсько! в умовах твденного макросхилу Головного пасма Кримських пр неодноразово пiддаються дii' вогню. Перюдичшсть i iнтенсивнiсть лiсових пожеж визначаються багатьма факторами: змiнами клiмату, що проявляються в чергуваннi сухих i вологих перiодiв; рiвнем нагромадження люових горючих матерiалiв; наявнiстю джерел вогню [3]. У вщповщшсть iз цим
спостерпаеться певна диференщащя деревосташв по частой виникнення пожеж. У цiлому, як показали нашi дендрохронологiчнi дослiджения, за перюд (1800-2000 р.) у лiсах нижнього гiрського пояса частота реалiзацi! трогенного фактору в 1,5 рази вище в порiвияннi з лiсами верхнього поясу (рис 9). Так, наприклад, у масивi лiсiв по схилi Нiкiтського хребта на висотi 400-500 м над рiвнем моря середня тривалiсть межпожежного перiоду склала 19 рошв, у межах же висот 900-1000 м цей показник дорiвнюе 29^ рокам. По схилi хребта Иограф перiодичнiсть виникнення пожеж у нижньому й верхньому поясах склала вщповщно 40 i 66 рошв. Збшьшення частоти виникнення пожеж у насадженнях нижнього поясу визначаеться !хньою близьк1стю до селiтебних територiй i бiльш сухими умовами зростання [15].
Перюдичшсть пожеж у лiсах Криму проявляе певний зв'язок з динамжою умов зволоження, що було вщзначено деякими дослiдниками й для шших репошв [1]. За даними В.И. Важова (1984), в XIX в. зниження рiчно! кiлькостi опадiв у Криму спостерпалося в перiоди 1802-1813 р. i 1863-1900 р. [2] З дев'яти пожеж в XIX в., як були виявлеш дендрохронолопчними методами на дослiджуванiй територп, шють вiдбулися в посушливi перiоди. В XX в. цей зв'язок проявляеться менш чiтко: iз чотирнадцяти зафжсованих пожеж тiльки п'ять вiдбулося в перюди знижено! р!чно! кiлькостi опащв (1918-1927 р., 1943-1957 р., 1972-1994 р., данi Нiкiтськой метеостанцi!).
Причина даного явища складаеться в збшьшенш частоти виникнення пожеж, пов'язаних дiяльнiстю людини. Це пiдтверджуеться тим, що в насадженнях нижнього поясу, бшьше доступних для вщвщування населенням, шльшсть пожеж в XX в. помино зросла в порiвняннi з XIX. В останш десятирiччя збiльшенню частоти пожеж у деревостанах на схилi НЫтського хребта сприятиме розширення мереж! автомобшьних дорп i збiльшення шлькосп автомобiльного транспорту, що пiдвищуе доступшсть цих територiй для населення й, як слщство, !мов!ршсть виникнення антропогенно обумовлених люових пожеж.
И-2 1869 1 1912 1 1998 1
И-1 1836 1 1869 1 1912 1 1958 1 1998 1
Н-2 1806 1 1859 1 1900 1918 1 1 1938 1954 1 1 1 1982
Н-1 1859 1873 1 1 1888 1904 , 1 ' 1914 ■ 1 1 1943 1934 1 1989
1800 1850 1900 1950 2000 Рш
Рис. 9. Хронологiя пожеж у лках сосни кримськоI на твденному макросхилi Головного пасма Кримських гiр: пробт площi по схилi Шютського хребта (Н-1, Н-2) i Иограф (И-1, И-2) на висотах 1 - 400-500 м i 2 - 900-1000 м над рiвнем моря
Наприклад, якщо в XIX в. у деревостанах верхнього поясу НЫтського хребта велик! пожеж1 вщбувалися в середньому один раз в 50-т рошв, що у порiвняннi з аналопчним показником для деревосташв по хребту Иограф, то в ХХ в. перюдичшсть пожеж у цих насадженнях скоротилася до 20 рошв, тобто наблизилася до рiвня деревосташв нижнього поясу. На хребту Иограф, де немае автомобшьних дорщ частота пожеж у ХХ в. збшьшилася не так значно.
Слад зазначити, що пожеж1, що вщбулися в минулому, навiть найпотужш, про катастрофiчнi наслiдки яких е лггературш свiдоцтва [21, 22], не приводили до повного знищення люових насаджень. Велика розмаiтiсть екологiчних умов у прсьшй мiсцевостi визначае неоднорщшсть дii вогню. При проходженнi навиъ верхово! пожеж1 не виключаеться можливють виживання окремих дерев, як1 надалi забезпечують вiдновлення лiсових бiоценозiв [12]. Розвиток незворотних деструктивних процесiв i повна деградацiя лiсових спiвтовариств на згарищах у кримських лiсах у другш половинi ХХ в. в основному пов'язаш iз проведениям нерацюнальних лiсогосподарських заходiв на площi пожеж. Проведення суцiльних санiтарних рубань вщразу ж пiсля проходження пожеж1 перешкоджае реалiзацп природних процесiв вiдновления ушкоджених вогнем лiсових бiоценозiв.
Висновки
Структура люових екосистем Гiрського Криму доволi складна. Найпоширенiшими е широколистянi лiсовi екосистеми. Переважають лiсовi угруповання з дубiв пухнастого i скельного, сосон - кримсько!, звичайно! (гачкувато!), Станкевича, бука кримського (схщного). Значно меншi площi припадають на ялiвцевi лiсовi екосистеми з переважанням ялiвця високого та люи, сформованi iншими видами. Сучасний стан багатьох деревостанiв е незадовшьним, особливо на пiвденному макросхилi Кримських гiр. Процеси деградацii цих екосистем в деяких випадках набули незворотного характеру. Насадження втрачають захисш функцii, природно не вщновлюються i тому потребують удосконалення ведення господарства. Руйнування природних букових лгав верхнього люового поясу загрожуе порушенням гiдрологiчного режиму рiчок, розвитку ерозп грунту. Природнi деревостани сосни кримсько! рiзновiковi, багатояруснi, i тому краще, шж штучно створенi, виконують еколопчш та захиснi функцii. Особливо! охорони потребують релiктовi та ендемiчнi види, а також фiтоценози, сформованi ялiвцем високим, сосною Станкевича. При проходженш навiть потужно! пожеж1 не виключаеться можливють виживання окремих дерев, яш надалi забезпечують вiдновления лiсових бiоценозiв. Розвиток незворотних деструктивних процесiв i повна деградацiя лiсових спiвтовариств на згарищах у кримських люах у другш половиш ХХ в. в основному пов'язаш iз проведенням нерацюнальних люогосподарських заходiв на площi пожеж. Проведення суцшьних санiтарних рубань вщразу ж пiсля проходження пожеж1 перешкоджае реалiзацii природних процесiв вiдновления ушкоджених вогнем люових бiоценозiв
Лтратура
1. Арбатская М.К., Ваганов Е.А. Многолетняя изменчивость частоты пожаров и
прироста сосны в средней подзоне тайги Средней Сибири // Экология. -1997. - № 5. - С. 330-336.
2. Важов В.И. Оценка увлажнения горного Крыма методами дендрохронологии // Сб.
науч. тр. / Никит. бот. сад., 1984. - Т. 93. - С. 110-117.
3. Валендик Э.Н., Грейбилл Д.А., Иванова Г.А., Шиятов С.Г. Реконструкция
климатических условий и хронология пожаров в горных лесах юга Средней Сибири // Лесоведение. - 1993. - № 3. - С. 34-40.
4. Вульф Е. В. Обыкновенная сосна в Крыму / Е. В. Вульф, Е. М. Попова // Труды
Ленинградского об-ва естествоисп. отд. ботаники. - 1925. - С. 55.
5. Вульф С.В. Кавказский бук, его распространение и систематическое положение /
Е. В. Вульф // Ботанический журнал. - 1935. - Т. ХХ. - № 5 - С. 494-544.
6. Генсирук С.А. Леса Украины. - М.: Лесн. пром-сть, 1975. - 280 с.
7. Голубев В. Н. Биологическая флора Крыма / В. Н. Голубев. - Ялта: ГНБС, 1996. -
88 с.
8. Голубев В.Н., Корженевский В.В. Антропогенные преобразования растительности
в Южном Крыму // Антропогенные процессы и растительность. Уфа, 1985. -С. 77-88.
9. Дидух Я. П. Растительный покров Горного Крыма (структура, динамика, эволюция
и охрана) / Я. П. Дидух. - К.: Наук. думка, 1992. - 256 с.
10. Иваненко Б. И. Дубравы Крыма / Б. И. Иваненко // Дубравы СССР. - 1952. - Т. 4.
- С. 267-342.
11. Коба В. П. Эколого-биологические особенности роста и репродукции сосны
крымской в горном Крыму: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук: 03.00.05 / В. П. Коба. - Ялта, 1993. - 24 с.
12. Коба В.П. Ртив раИавчапа (Ргпасвав) как индикатор периодичности пожаров и
особенности восстановления ее насаждений в Горном Крыму // Растительные ресурсы. - 2005. - Т. 41, вып. 2. - С. 39-48.
13. Колесников А. И. Сосна пицундская и близкие к ней виды / А. И. Колесников. -
М.: Гослесбумиздат, 1963. - 288 с.
14. Кочкин М. А. Леса Крыма / М. А. Кочкин. - Симферополь: Крымиздат, 1952. -
99 с.
15. Кочкин М.А. Почвы, леса и климат Горного Крыма и пути их рационального
использования. - М.: Колос, 1967. - 368 с.
16. Мишнев В. Г. Биологические основы воспроизводства буковых лесов Крыма:
Автореф. дис. ... д-ра с.-х. наук: 03.00.05 / В. Г. Мишнев. - Минск, 1979. -36 с.
17. Плугатар Ю.В. Еколопчш основи збалансованого використання ресурав люових
екосистем Криму / Ю.В. Плугатар. Автореф. дис. ... док. с.-г. наук: 24.03.2011 / 1нститут агроекологп i економiки природокористування НААН Укра!ни. - К., 2011. - 44 с.
18. Плугатарь Ю.В. Методика определения возраста деревьев // Научные записки
природного заповедника «Мыс Мартьян». - 2011. - Вып. 2. - С. 122-148.
19. Поплавская Г. И. Растительность горного Крыма / Г. И. Поплавская // Труды Бот.
ин-та АН СССР. - М.-Л.: Гослесбумиздат, 1948. - Вып. 5. - С. 7-88.
20. Посохов П. П. Экологический очерк лесов горного Крыма / П. П. Посохов //
Ботан. журнал. - 1961. - Т. 46. - № 4. - С. 505-528.
21. Станкевич В.И. Из лесов Горного Крыма // Изв. лесного инс-та. - Санкт-
Петербург, 1908. - Вып. 17. - 251 с.
22. Станков С.С. Основные черты в распределении растительности Южного берега
Крыма // Бот. журн. 1933. - Т. 18, № !!. - С. 66-94.
23. Сукачев В. Н. О новой для Крыма сосне / В. Н. Сукачев // Ботанический журнал.
- 1906. - № 1. - С. 34-39.
24. Троицкий Н. Д. Дубовые леса Крымского государственного заповедника / Н. Д.
Троицкий. - М.: Изд-во Главнауки, 1929. - 168 с.
25. Фомин А. В. К систематике Крымско-кавказских видов и подвидов р. Pinus / А. В.
Фомин // Вести Тифлисского бот. сада. - 1914. - С. 3.
