CC BY
16
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630*1 Гол. наук. ствроб. О.Ф. Поляков, д-р с.-г. наук;
ст. наук. ствроб. Ю.В. Плугатар, канд. с.-г. наук; cm наук. ствроб. А.Г. Рудь; мол. наук. ствроб. В.В. Папельбу -Кримська гiрсько-лiсова науково-до^дна станцш УкрНДШГА
ЕКОЛОГ1ЧНЕ I РЕКРЕАЦ1ЙНЕ ЗНАЧЕНИЯ Г1РСЬКИХ Л1С1В КРИМУ
Проаналiзовано водозахисне значення прських лiсiв. Вивчено водорегулюваль-ш можливосп дубових, букових i соснових формацш в основних типах лiсу. Установлено значення грунту в процес водорегулювання. Запропоновано структуру рек-реацшного лiсокористування. Надано пропозицп щодо збереження заповщних соснових лiсiв.
Main research officer O.F. Poljakov; senior research officer Yu.V. Plugatar; senior research officer A.G. Rud'; junior research officer V.V. Papelbu -Crimean mountain-forest research station of UkrRIFFM
Ecological and recreational role of mountain forests in Crimea
Analyzed waterproof role of mountain forests. Trained water regulation possibilities of oak, beech and pine structures in the basic types of forest. The role of soil in the process of water regulation is set. Offered structure of recreational forest exploitation. Suggestions are given that to saving of forest pine reserves.
Вступ. Л1с - стшка, саморегульована еколопчна система. Але таке ii функцюнування можливе лише в люових формащях, що не потерпають вщ впливу рекреаци та шших антропогенних чинниюв, а таких територш в Кри-му майже не залишилось. У систем! чинниюв глобального збереження сере-довища на Земл1 л1сов1 належить чшьне мюце. Йому вщведено значення природного i ефективного нейтрал1затора можливого стихшного лиха i оптим1за-тора сприятливих для людини еколопчних умов.
Л1с в прському Криму мае важливе грунтозахисне i водорегулювальне значення. Люов! територii е основним мюцем збирання атмосферноi вологи, тдвищуючи дебет водних джерел i забезпечуючи пролонгащю надходження води в прсью струмки i р!чки. Курортш мюта - Алушта, Ялта i велик про-мислов! мiста - Омферополь, Севастополь забезпечуються питною водою з водосховищ, куди вода надходить з люових водоз6ор!в.
Лю е одним з основних елеменлв екосистеми, забезпечуючи функщ-онування ряду областей економжи пiвденного берега Криму, зокрема й ш-дустрii вщпочинку. На думку 1.П. Герасимова [1], весь прський Крим належить до найбшьш сприятливого району вщпочинку i туризму. Одним з основних елеменпв, залучених в шдустрда вщпочинку на курорт!, е лю. Прсь-кий Крим уже зараз е популярним кшматичним курортом. В останш роки в Криму вщпочивае близько п'яти мшьйошв чоловш за рш, i передбачаеться
збiльшення чисельност вiдпочивальникiв у майбутньому. Цей чинник спри-чинить збiльшення рекреацiйного пресу на лiсовi територи.
Для планування природоохоронних заходiв щодо збереження люових екосистем важливо встановити параметри бiогеоценозiв, за допомогою яких можливо прогнозувати ситуащю i впливати на водорегулювальну функцiю лiсу Актуальнiсть вивчення водорегулювально! спроможностi лiсiв висвггле-но у роботах [2, 3].
У робот комплексно дослщжено водорегулювальнi можливостi лiсiв i виконання ними рекреацшно! функци.
Методика i матерiали. Пiд водорегулювальною функщею лiсiв слiд розумiти здатшсть нейтралiзувати негативнi явища, насамперед прискорену водну ерозда грунту i сельовi потоки, виниклi внаслiдок випадання макси-мальних за силою та штенсившстю опадiв у гiрських умовах. Кшьюсно вона визначаеться водорегулятивною мiсткiстю (ВМ) люостану, i виражаеться через коефщент водорегулювання (КВ) [3].
ВМ визначаеться кшьюстю опадiв, якi може затримати лю надземною частиною, накопичуваних в шдстилщ, грунтi, а також тих, що переводяться з поверхневого стоку у внутршньогрунтовий (водопроникнiсть шару грунту 0-20 см за повного його насичення).
КВ - це вщношення величини ВМ деревостану до опадiв, рiвних добо-вому максимуму (в Криму - 215 мм), як випали протягом години.
Водорегулювальна функцiя лiсу е фiзичний процес, що складаеться з: водомiсткостi його компоненпв (надземно! частини деревостану; трав'яного покриву; настилу), а також водомюткост i водопроникностi грунту.
Водопроникнiсть 20 см шару грунту визначали на майданчиках розмь ром 1x1 м методом штучного дощування iз застосуванням дощувально! установки [4]. Поверхневе стшання виражаеться коефiцiентом стоку - вщношенням води, що стшае по поверхнi грунту до загально! кiлькостi iмiтованих опадiв.
Результати дослщження i !х обговорення. За даними державного обль ку, на цей час, загальна площа лiсiв в Криму 298,3 тис. га, зокрема площа ль сiв на територи пiдприемств, що входять у сферу управлшня Республжансь-кого комiтету Автономно! республши Крим з лiсового та мисливського гос-подарства 248 тис. га.
Структура люово! рослинностi в Криму достатньо рiзноманiтна. Найпоширенiшими е широколистяш лiси. Серед них переважають лiсовi фор-маци з дубiв пухнастого (Quercuspubescens Wild) та скельного (Q. petraea Li-ebl), бука схщного (кримського) (Fagus orientalis (taurica Popl.) Lipski). Хвойш люи представлеш здебiльшого соснами - кримською (Pinus Pallasi-ana L.), гачкуватою (P. hamata (D. Sosn.) (P. Sosnowskyi Nakai.), Станкевича (P. Stankewiczii (Sukacz.) Stev). Для з'ясування водорегулювальних можли-востей рiзних за складом насаджень виконано дослщження, яю охоплюють основнi типи лiсу, враховуючи висотш лiсорослиннi зони [5, 6].
Дубовi лiси займають 57,1 % вщ загально! площi насаджень. Вони сформувалися в нижнiй i середнш гiрських зонах на пiвденному i пiвнiчному макросхилах гiр. У таблиц наведено фактичнi данi про водорегулятивну мю-
тюсть, коефщент водорегулювання i коефщент стоку в типах люу, на бурих з рiзними пiдстильними породами i коричневих грунтах на елюво-делюви глинистих сланщв i пiсковикiв.
Табл. Водорегулятивна м^тшсть i коеф^ент водорегулювання рiзних тимв _лс дубових, букових '1 соснових лшв_
£ о Опис дшянок: тип л1су; лшорослинт умови; крутизна схилу •Ы о-У ^ о Н И « Водопро-никтсть грунти, мм ВМ, мм КВ Коефь щент стоку
Дубов1 л1си. I. Грунти: 6ур1 л1сов1 на елюво-делюви вапняшв
1 Св1жа гра6ова д16рова з ду6ом скельним; Б2; 100 144,8 205 349,8 1,63 0,02
2 Св1жа гра6ова д16рова з ду6ом скельним; Б2; 200 117,8 175 292,8 1,36 0,17
II. Грунти: 6ур1 л1сов1 на елюво-делюви глинистих сланщв 1 тсковишв
3 Св1жа гра6ова д16рова з ду6ом скельним; Б2; 10° 165,8 200 365,8 1,7 0,04
4 Св1жа гра6ова суд16рава з ду6ом скельним; С2; 200 68,8 86 154,8 0,72 0,54
III. Грунти: 6ур1 л1сов1 на змшаному елюво-делюви дюриту, глинистого сланцю 1 тсковику
5 Св1жа гра6ова суд16рова з ду6ом скельним; С2; 100 84,8 161 245,8 1,14 0,23
6 Св1жа гра6ова суд16рова з ду6ом скельним; С2; 200 66,8 104 170,8 0,79 0,50
IV. Грунти: коричнев! на елюво-делюви глинистих сланщв 1 тсковик1в
7 Суха гра6инникова д16рова; Бь 200 156,8 201 357,8 1,66 0,04
8 Суха скумтева суд16рова з ду6ом пухнастим; С1;200 95,7 128 223,7 1,04 0,48
Буков1 л1си. Грунти: 6ур1 л1сов1 на елюви-делюви вапняк1в
9 Св1жа гра6ова 6учина; Б2; 200 163,8 209 372,8 1,73 0,015
10 Св1жа гра6ова су6учина; С2; 200 105,2 172 277,2 1,29 0,20
11 Св1жий напрний 6уковий су61р; В2; 200 50,6 126.0 176,6 0,82 0,42
Соснов1 л1си. Грунти 6ур1 л1сов1 на елюви-делюви вапняшв
12 Св1жий чорнососновий складний груд; Б2; 100 181,4 205 390,4 1,82 0,03
13 Св1жий чорнососновий складний сугруд; С2; 100 162,5 209 371,5 1,73 0,004
14 Св1жий чорнососновий складний сугруд; С2; 200 139,3 200 339,3 1,58 0,002
У межах дослщжуваних тишв лiсу добре простежуеться взаемозв'язок мiж грунтовою родючiстю i водорегулювальними можливостями насадження.
Високу ВМ мають деревостани, що ростуть в умовах дiбров (дослiди 1, 2, 3 i 7). Дiброви формуються на грунтах з високою потенцшною родючю-тю. Вони е закономiрним результатом 6агатовжово1 взаемоди мiж рослиншс-тю, клiматом, рельефом i грунтом.
Не набагато нижча ВМ деревосташв, в судiбровних умовах на менш потужних i родючих слабоскелетних грунтах (дослiди 5 i 8).
Низькою ВМ характеризуются дубовi деревостани на малопотужних сильноскелетних грунтах i на крутих схилах в судiбровах (дослiди 4 i 6).
Рiзноманiтнiсть ландшафтов пiд дубовими насадженнями позначаеться на !х водорегулювальних можливостях. Вони, окрiм родючостi грунту, залежать вiд рельефу. Так, в окремих випадках, на схилах крутизною до 100 насадження ма-ють високий коефiцiент водорегулювання, а за крутизни схилу 200 i бшьше вiн нижчий за критичну величину' Насадження з КВ понад 1 здатш запобiгти виник-ненню водно! ерози грунту у разi випадання максимальних за силою опадав.
Буковi лiси займають 12,8 % загально! площi насаджень i розташованi в прсьюй зонi вище 750 м н.р.м., пiдiймаючись в гори до висоти 1000 м. Пiд ними сформувалися переважно бурi лiсовi грунти на продуктах вивiтрювання вапнякiв i рiдше - на елюво-делюви шсковиюв. Бурi лiсовi грунти, сформова-ш на дериватах вапнякiв характеризуються високою порислстю i вологомю-ткiстЮ' Проте за рахунок сильно! скелетност водоемюсть шару грунту 9-50 см знижуеться з 240 мм до 173 мм. Пухка будова сильноскелетних грун-™ зумовлюе шфлоащйний тип поглинання вологи, що взагалi властиве прським кам'янистим грунтам [7].
У таблищ наведено ВМ i КВ деревосташв рiзних типiв букових лiсiB' Як видно з даних таблищ, найвищу водорегулятивну мiсткiсть мае деревос-тан у свiжiй грабовiй бучиш (дослiд 9). Промiжне становище за ВМ i КВ займае свiжа грабова субучина (дослiд 10). Особливо знижена ВМ в умовах свiжого напрного букового субору (дослiд 11). Деревостан на щй кам,янистiй дшянщ вiдновився пiсля суцiльного вирубування у минулому, внаслщок чого ВС його знизилася майже на 200 мм порiвняно з насадженням без рубки (дос-лщ 9). Загалом буковi деревостани мають вiдносно високi водорегулювальш властивостi та здатнi зарегулювати екстремальш опади.
Сосновi лiси становлять 19,8 % вщ загально! площi насаджень. Вони присутш у всiх висотних поясах Кримських пр. Дослiдження виконано в се-реднiй гiрськiй зош. У таблицi наведено данi про ВМ соснових деревосташв у рiзних типах люу. Як видно з даних таблищ, вс дiлянки вщзначаються високою ВМ i КВ. Найвищою ВМ характеризуеться свiжий чорно-сосновий склад-ний груд (дослiд 12). КВ деревосташв в таких типах люу високий i становить 1,82. У свiжому чорно-сосновому складному сугрудi (дослiди 13, 14) ВМ i КВ насаджень нижчi' Загалом насадження з сосни кримсько! мають здатшсть за-побiгати виникненню негативних наслщюв пiсля iнтенсивних опадiB'
Аналiзуючи даш водопроникностi бурих гiрсько-лiсових грунтiв в соснових насадженнях, що сформувалися на елюво-делювп вапняюв, вияви-лося, що вони близью за сво!м значенням до таких же в букових люах. Пояс-нюеться це тим, що грунти шд сосновими люами, утворенi на елюво-делювп вапнякiв, за сво!м генезисом приблизно однаковi з грунтами, сформованими тд буковими люами.
Чорно-сосновi лiси, займаючи центральну частину головного пасма Кримських пр, мають велике грунтозахисне i водорегулювальне значення.
Вони е буфером на ПБК проти таких несприятливих явищ, як прискорена ерозiя грунту i сельовi прояви. Дубов^ буковi i сосновi лiси функщонально належать до категорiй: лiси природоохоронно^ науково^ iсторико-культурноï спадщини; рекреацiйно-оздоровчих i захисних лiсiв.
У Криму рекреацiйно-оздоровчi лiси становлять 83 % вщ всiеï площi лiсового фонду. У них здшснюються плановi господарськi заходи, спрямова-нi на формування люосташв, що надiйно виконують рекреацiйнi, грунтоза-хиснi та водорегулювальнi функцiï. Основним заходом з формування таких насаджень е доглядовi та саттарт рубання, шд час яких формуються люос-тани бажаного складу, паралельно зменшуеться кiлькiсть займистого матерь алу, зменшуючи небезпеку виникнення пожеж, а в разi виникнення значно знижуе iмовiрнiсть переходу низовоï пожежi в верхову. З початком пожежо-небезпечного перюду лiсогосподарськi пiдприемства, в яких щ лiси находиться пiд охороною, заборонено ïx вiдвiдування. Тобто вони юридично ста-ють недоступними для рекреанлв. У цей час попит на вщпочинок у лiсi задо-вольняеться шляхом органiзацiï дiлянок для масового вщпочинку. На них благоустрш територiï з видiленням зон для установлення наме^в, активного вiдпочинку i багать. Такий споЫб ведення господарства дае змогу зберегти основну площу люових насаджень вiд неконтрольованих вщвщувань.
Актуальним питанням екологiчноï безпеки довкшля е збереження ль сiв, вщнесених до категорiï природоохоронно^ науково^ юторико-культурно1" спадщини. У гiрсько-лiсовiй зонi Кримсь^ автономн до них входить понад 170 заповщних об,ектiв, якi тдлягають особливiй оxоронi. На територи шд-приемств Рескомлiсу е 44 об'екти природно-заповiдного фонду (ПЗФ), зокре-ма 18 об'еклв загальнодержавного и 26 об'еклв мiсцевого значення. Режим заповщання ix рiзний - вiд цшковитого (заповiдники) до спрямованоï регуля-ци господарськоï дiяльностi (заказники i пам'ятки природи). Неконтрольова-не вiдвiдування ïx заборонено, а використання в рекреацiйниx цiляx - обме-жене. Вщв^вання ïx можливе тiльки з культурно-шзнавальною метою за спецiально прокладеними маршрутами, тсля належного упорядкування ïx територш i не може бути бшьше за розрахунково-допустиму чисельшсть вщ-вiдувачiв [8-13].
Але декларована заборона вщв^вання територiй ПЗФ не завжди дае бажаний наслщок. Пiдвищений iнтерес у курортниюв i мiсцевого населення викликають атракцiйнi природнi об'екти якi, зазвичай, розташоваш на таких територiяx i всупереч ïxньому статусу пiддаються рекреацшним навантажен-ням. Прикладом такоï ситуаци е територiя Ялтинського гiрсько-лiсового природного заповщника. Цей унiкальний природний об'ект знаходиться в епщен-трi рекреацiйноï дiяльностi на пiвостровi.
Еколопчну ситуацiю на територи заповiдника ми вивчали iз застосу-ванням спецiальноï методики, розробленоï на Кримськiй ГЛНДС [14]. Завдя-ки вивченню матерiалiв лiсовпорядкування установлено, що бiльше як 60 % територи заповiдника належать до слабо або умовно непорушених, 15 % - до середньо порушених i менше тж 25 % територи - до дуже еколопчно пору-шених дшянок. Назагал еколопчна ситуацiя в районi була задовшьною. Особ-
ливiстю цього заповщника е та обставина, що головною лiсотвiрною породою на значнш частинi територiï е сосна кримська, яка характеризуеться високою займистiстю [15, 16]. У регюш цей чинник шдсилюеться сухим середземно-морським кшматом. Статус заповiдника забороняе здiйснювати на його тери-торiï господарськi заходи, спрямоваш навiть на пiдвищення стшкосп наса-джень, зокрема i до люових пожеж. Наслiдком такого режиму господарюван-ня е значне захаращення займистими матерiалами iз хвоï, гшок, шишок, сухих стовбурiв дерев i шших матерiалiв протягом багатьох роюв. Таким чином, в лiтнiй перюд на територiï заповiдника створюеться висока пожежна небезпе-ка. Цей чинник i необережна поведшка людини призвели влггку 2007 р. до ве-ликоï верховоï пожежi, яка знищила всю рослиннiсть на сотнях гектарiв тери-торiï, а екологiчна ситуащя пiсля низово!" пожежi бiльш шж на тисячi гектарiв рiзко попршилась. Для штучного вiдновлення деревно1' та шшо1' рослинностi на всiй еколопчно розладнанiй територiï потрiбно багато часу i коштв, а на окремих дшянках воно практично i неможливе.
Лiсовi пожежi в цьому райош були i ранiше. У 1895 р. вигорши майже всi сосновi дерева вiд схiдних схилiв Ялти до Гурзуфських лiсiв. За 7 годин згоршо 1125 га люу. У 1871 р. значно потерпали лiси на схилах бiля населених пункпв Коре1'за, Гаспри i Мюхора. Пiзнiше, у 1882 р. в райош Алупки згорiло бiльше шж 300 га лiсу [17]. У 70-т роки минулого столiття пожежа в райош населеного пункту Алупка оголила понад 70 га ушкальних соснових лiсiв.
Таким чином, вщ одно1' велико1' пожежi до друго1' минуло трохи бшь-ше 110 роюв, тобто за цей перюд деревостани вступили у вж стиглосл. Шд наметом основного ярусу в насадженш ростуть дерева рiзноï висоти i в разi виникнення низово1' пожежi е висока iмовiрнiсть спалаху верхово1'.
З метою збереження ушкальних насаджень сосни кримсько1' вiд руйшвно1' д^' верхових пожеж на територiях ПЗФ можливе здiйснення спещ-альних заходiв, спрямованих на вирубування частини дерев шд наметом де-ревостану, влаштовуючи розрив мiж пiдростом i верхшм ярусом насадження, цим самим формуючи бар'ер, який унеможливлюе перехщ низовоï пожежi у верхову. Такими спещальними лiсогосподарськими заходами необхiдно охо-пити тiльки тi дiлянки, де сформувались подiбнi умови.
Висновки та рекомендацп. У гiрських лiсах оптимальне водорегулювання забезпечуеться дiею вЫх лiсових формацiй, а не тшьки деревостанами, що розмiщенi навколо витоюв струмкiв i рiчок. Враховуючи, що лiсовi маси-ви е найефектившшим засобом пiдвищення рiчкового стоку, у верхнш i се-реднiй зош Кримських гiр, де формуються витоки струмюв i рiчок, доцiльно шдтримувати оптимальну природну лiсистiсть не нижче шж 70 %.
Пiд дубовими, буковими i сосновими лiсами з непорушеним грунто-вим покривом навггь на крутих схилах поверхневе стшання мiнiмальне, а швидкiсть iнфiльтрацiï висока, що зумовлено характером водно^зичних властивостей грунлв.
Господарська перспектива використання рекреацшно-оздоровчих ль сiв повинна бути зорiентована на задоволення зростаючоï потреби вщвщу-вання лiсiв з метою надання якомога яюсного вiдпочинку на курорт за раху-
нок тдвищення естетичного стану територи шляхом здшснення ландшаф-тних рубань. При цьому вони мають стабшьно функщонувати як середови-ще-формувальна система.
Для уникнення руйтвно1 ди на лiсовi територи необхщно визначати допустимi рекреацiйнi навантаження для конкретного типу люу. Це можливо досягнути за рахунок долучення в систему ведення люного господарства роз-робок науковцiв Кримсько! прсько-люово! науково-дослщно1 станци у сферi люокористування як в рекреацiйних лiсах, так i на територiях ПЗФ. Цей метод враховуе найважливiшу функцiю люу в гiрських умовах - водорегулювальну.
За умови комплексного i зваженого шдходу, збалансованого розвитку еколого-просвггаицько1 дiяльностi для оргашзаци шдустри вiдпочинку в лiсi, гiрський Крим завжди користуватиметься популяршстю як курортна мюце-вють з високими рекреацiйними можливостями.
Лггература
1. Герасимов И.П. Теоретические основы рекреационной географии. - М. : Наука, 1975. - 364 с.
2. Молчанов А.А. Гидрологическая роль леса. - М. : Изд-во АН СССР, 1960. - 488 с.
3. Поляков А.Ф. Водорегулирующая роль горных лесов Карпат и Крыма и пути оптимизации при антропогенном воздействии. - Симферополь, 2003. - 200 с.
4. Бефаии А.Н. Теоретическое обоснование методов исследования и расчёта паводоч-ного стока рек Дальнего Востока // Труды ДВНИГМИ, 1966. - Вып. 22. - С. 124-215.
5. Леса Крыма (прошлое, настоящее, будущее) // Поляков А.Ф., Милосердов Н.М., Ага-понов Н.Н., Савич Е.И., Левчук О.И., Курпас С.В., Плугатарь Ю.В., Хромов А.Ф. - Симферополь : КрымПолиграфБумага, 2003. - 144 с.
6. Плугатар Ю.В. 1з лю1в Криму : монограф1я. - Харюв : Нове слово, 2008. - 462 с.
7. Высоцкий Г.Н. Учение о лесной пертиненции // Избранные труды. - М. : Госсельхо-зиздат, 1980. - С. 151-240.
8. Поляков А.Ф., Савич Е.И., Рудь А.Г. Авторское свидетельство СССР 1531919. Способ определения рекреационных нагрузок в горних условиях. - 1985. - 4 с.
9. Поляков А.Ф., Плугатарь Ю.В., Рудь А.Г. Метод определения допустимых рекреационных нагрузок на лесные экосистемы горных водосборов Крыма // Агроеколопчний журнал. - 2008. - № 1. - С. 22-27.
10. Поляков О.Ф., Плугатар Ю.В., Рудь А.Г. Особливост рекреацшного люокористу-вання у прському Криму // Науков1 пращ лю1вничо! академи наук Украши. - Льв1в : Вид-во НУ "Льв1вська полггехнка", 2005. - Вип. 4. - С. 110-118.
11. Поляков А.Ф., Плугатарь Ю.В., Рудь А.Г. Тип леса как показатель рекреационных возможностей участка в условиях горного Крыма // Люова типология в Украшк сучасний стан, перспективи розвитку : матер1али XI Погребняювських читань (10-12 жовтня 2007 р., м. Харюв). - Харюв, 2007. - С. 223.
12. Плугатарь Ю.В., Папельбу В.В., Рудь А.Г. Еколопчний вплив лшв на природне довкшля прського Криму // Матер1али четвертой науково-пракгично'х' конференци "Еколопчна безпека техногенно перевантажених регюшв. Ощнка 1 прогноз еколопчних ризиюв" (29 ве-ресня - 3 жовтня 2008 р., м. Гурзуф, АР Крим). - К. : НПЦ "Еколопя Наука Техшка", 2008. -С. 57-59.
13. Поляков А.Ф. Плугатарь Ю.В., Барвииская Т.М. Экологические требования при рекреационном использовании лесов Крыма // Экосистемы Крыма, их оптимизация и охрана. - Симферополь : ТНУ, 2002. - Вып. 12. - С. 170-174.
14. Методические рекомеидации по организации рекреационного использования лесов системами мероприятий, направленных на сохранение и улучшение состава и структуры насаждений в горном Крыму. - Симферополь, 1986. - С. 2-3.
15. Плугатар Ю.В., Папельбу В.В. Досвщ залюнення згарищ в умовах твденного берега Криму // Люове та мисливське господарство: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. статей учасниюв М1жнародно'х' науково-практично^ конференцп (27-29 листопада 2007 р., м. Житомир). - Том II. - Житомир : ПП "Рута", 2007. - С. 92-94.
16. Усцький 1.М., Плугатар Ю.В., Папельбу В.В. Вплив пожеж на люи та тсляпо-жежний розвиток лiсових формацш // Лiсiвництво i агролiсомелiорацiя. - Харюв, 2008. - Вип. 112. - С. 182-188.
17. Мухин В.В., Кузнецов А.Я. Крымские горы: возвращение к истокам. - К. : Изд-во "Стилос". - 2007. - С. 157-160.
УДК 637.7 Доц. П.Б. Хоецький, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв
ОРГАН1ЗАЦ1Я ТА РОЗВИТОК МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРА1Н1 У 1955-1960 РР.
За перюд з 1955 по 1960 рр. в журналi "Охота и охотничье хозяйство" про мис-ливське господарство опублшовано майже 70 статей, повщомлень. У публшащях вь дображено стан, проблеми та перспективи розвитку мисливського господарства.
Ключов1 слова: Укра!на, мисливське господарство, мисливсью звiрi, браконьерство, а^матизащя.
Assoc. prof. P.B. Khoeckiy - NUFWT of Ukraine, L'viv
Organisation and development of the hunting economy in Ukraine in 1955-1960 years
Articles of magazine "Hunting and the hunting economy" which concern conducting the hunting economy in Ukraine are analysed. In period from 1955 to 1960 are emitted 70 articles, reports. In publications the state, problems and prospects of development hunting economy in the country is described.
Keywords: Ukraine, hunting economy, hunting animals, poaching, acclimatising.
У ХХ ст. в Укра1ш найбшьш поширеним i популярним перюдичним виданням, присвяченим веденню мисливського господарства, полюванню був росшський журнал "Охота и охотничье хозяйство" (заснований в жовтш 1955 р.). Перш1 номери журналу вийшли тиражем 45 тис. екземпляр1в, через 5 роюв (1960 р.) тираж сягнув до 237 тис. В Укра1ш станом на 1960 р. перед-плату журналу здшснили понад 21 тис. громадян, найбшьше в Донецьюй (по-над 3 тис.) та Лугансьюй (понад 2 тис.) областях. У журнал! розглядалися пи-тання оргашзаци та ведення мисливського господарства, бюлоги мисливсь-ких зв1р1в та птах1в, способ1в 1х добування, придшялася увага проблемам охо-рони фауни, собаювництва, збро! та спорядження набо1в, давалися поради молодим мисливцям. Систематично на сторшках журналу висвгглювався дос-вщ роботи мисливських товариств. Журнал знайомив читач1в з веденням мисливського господарства в шших крашах.
Ми проанал1зоваш публжаци журналу за перюд з 1955 по 1960 рр., в яких висвгглювалися питання ведення мисливського господарства на теренах Укра1ни. Одним 1з найактуальшших питань мисливського господарства Ра-дянського Союзу i, зокрема, Укра1ни в 50-х роках ХХ ст. була боротьба з вов-ком [19, 21, 62]. В Укра1ш до 1941 р. вш траплявся на Полюс та в Карпатах. Щор!чно добували 300-400 гол!в. У перший пiслявоенний рж вовюв було зни-щено в 4 рази бшьше, шж в 1940 р. За добування хижака виплачувалася пре-м!я: за знищення вовчищ - 500 карбованцiв, за вовка - 400 крб., таку ж суму виплачували за вовченя. Винагорода в розм!р! 50 % вщ преми за добутих осо-
