CC BY
7PHILOLOGICAL SCIENCES
STRUCTURAL-SEMANTIC CHARACTERISTICS OF PHRASEOLOGICAL UNITS WITH
ANTROPONIMIC COMPONENT "BIS"
Dyshleva G.
lecturer of the chair of professional foreign languages National aviation university, Kyiv, Ukraine
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧН1 ХАРАКТЕРИСТИКИ ФРАЗЕОЛОГ1ЗМ1В З АНТРОПОН1М1ЧНИМ КОМПОНЕНТОМ "Б1С"
Дишлева Г.В.
викладач кафедри тоземних мов за фахом Нацгонального авгацшного утверситету, Кшв, Украша
Abstract
The article is devoted to the study of semantic features phraseological units with an anthroponymic component which create a demonological image of a person, in particular on the example of the demon-name "bis". The peculiarities the origin of these phraseological units which determine the specifics of their functioning are substantiated, their difference from other demon-names is determined, the division into semantic groups is carried out, the most important characteristics of these phraseological units are defined, the polysemy of phraseological units is analyzed.
Анотащя
Стагтя присвячена дослщженню семантичних особливостей фразеологiзмiв з антропонiмiчним компонентом, яК створюють демонолопчний образ людини, зокрема на приклащ демономену 6ic. У роботi обгрунтувано особливосп походження цих фразеологiчних одиниць, якими зумовлена специфта функць онування, визначено !хню вiдмiннiсть вiд iнших демономешв, здiйснено подiл на семантичнi групи, виок-ремлено найважливiшi характеристики зазначених фразеологiзмiв, проаналiзовано полiсемiю фразеолоп-чних одиниць.
Keywords: demon-name, demonological image of a person, phraseological units with anthroponymic component, semantic characteristics of phraseological units with demon-name "bis", polysemy of phraseological units.
Ключовi слова: демономен, демонолопчний образ людини, фразеолопзми з антропонiмiчним компонентом, семантичш характеристики фразеологiзмiв з демономеном "бю", полiсемiя фразеолопчних одиниць.
Найб№шим i неоцшенним скарбом будь-якого народу е його прадавня духовна культура, спадщина пращурiв, що, вочевидь, втiлюе етшчш нюанси усiх моментiв минувшини. Дослвдники тд-ходили у сво!х наукових розввдках з рiзних аспектiв до проблеми вивчення давнiх вiрувань украшщв, особливо демонологii як невiд'емного складника традицшно! духовноi культури. Лiнгвiсти защкави-лися укранською демонологiчною лексикою й фра-зеологiею лише у другш половинi ХХ ст. Предметом iхньоi уваги стали походження, етимолопя, мо-тиви номiнацii, творения, функцюнування демонологiчних назв, аналiз окремих демономешв чи тематичних груп в етимолопчному, дериватологiчному, ономасiологiчному та функцiйному аспектах (Б. В. Кобилянський [1980], Й. О. Дзенд^вський [1993], Т. Б. Лушнова [1982] та ш Демонолопчна лексика рiзних етнографiчно-культурних зон вiдрiзняеться неоднорiднiстю сема-нтичного поля, територiею поширення i функцюну-вання. Комплексному аналiзовi найменувань зазна-чено1' тематично1' групи лексики присвяченi фунда-ментальнi працi: „Гуцульська мiфологiя. Етнолшгвютичний словник" Н. В. Хобзей [2002] i дисертацiя Н. I. Тяпшно!' „Демонолопчна лексика
укрансько! мови" [2006]. Це питания дослвджува-лося у наукових розввдках О. М. Левкшвсько! (по-лiськi говiрки), М. I. Толстого, Л. М. Виноградово! та шших. Значний внесок у розв'язання проблем слов'янсько!, а у И склащ й украшсько! демонологii, зробили росiйськi дослiдники, укладачi етнолшгвь стичного словника "Славянские древности" [19952012] за ред. М. I. Толстого. Лексикографiчна праця мiстить велику шльшсть укранського мовного ма-терiалу i3 вказiвкою на регiон поширення. Лексико-логiчнi працi присвяченi комплексному вивченню демонолопчно! лексики сучасно! укрансько! мови, виявленню особливостей ii функцiонуваиия в укра-!номовному просторi; при аналiзi фразеологiчних одиниць мовознавцями за мету було поставлено вивчення лшгвокультурних конотацш демономоме-нiв (зокрема, двдько, чорт, бiс, сатана, диявол), роз-криття мiфологiчного етнокоду культури у фразео-логй' укрансько! мови. Наше завдання полягае у дослiдженнi цшсного демонологiчного образу людини, створеного фразеолопзмами з аитропонiмiч-ним компонентом 6ic, характеристицi семантичних проявiв його штерпретацп, виокремленню вщмш-ностей, якими вiдрiзняються вiдповiднi фразеолоп-чнi одинищ.
Група фразеолопчних одиниць з антропошмь чним компонентом б1с досить велика за кшьшстю, осшльки цей iменник належить до найуживанiших синонiмiв слова чорт. На близьк1сть цих понять вказуе В. В. Скуратiвський: "Про людей зi схожими характерами або вдачами кажуть: "Шд чорним ль сом спiткався чорт iз бюом" [3, с. 168]. I хоч у по-бутовому мовленн ниш майже не розрiзняють цi двi назви, у давнi часи вони стосувались окремих персон. Як пояснюе В. В. Скуратiвскьий, основна Гхня вiдмiннiсть була у мiсцi перебування: якщо чо-рти ".. .живуть поруч з людьми, то в бгав було пос-тiйне помешкання - далек! лiси з густими зарос-тями й непрохiдними мюцями. За народною уявою - це чорт великих розмiрiв з густою чорною шер-стю. Вiн полюбляе чорний (перестарiлий) лiс, в якому ростуть вiковiчнi дерева, покритi мiхом, уса-мiтненiсть, спок1й i затишок. .. .йому ввдводили чь тко визначену роль - нечестивця лiсових нетрищ. Це засввдчують численнi прислiв'я та приказки: "Де лiс, там бю", "Побий на бiсовi лiс, то все з бiса буде бю", "Кожен бiс тягне в л1с", "Лiс лiсом, бiс бiсом" [с. 168]. Хоча, на думку В. В.Жайворонка, етимоло-гiя цього слова, як i багатьох iнших демономешв, затемнена, "...бюами могли називати язичницьких жерцiв, яким доручали запалювати священне вог-нище на жертовнику, коли проводилось богослу-жшня з магiчними заклинаниями, пов'язане з про-рокуванням майбутнього" [2, с. 40], отже, це поняття сформувалося ще в дохристиянськ часи. Однак, енциклопедiя "УкраГ'нщ" [1992], укладена А. П. Пономарьовим, дае тлумачення цього слова, яке пов'язане iз прийняттям християнства: "... назва ютот, як1 колись були ангелами, але не зберегли своГх почестей, вщйшли вiд Бога, зрадивши його, i стали "ангелами сатани" [5, с. 34].
У словнику "Слов'янський свгг" [2008] О. А. Кононенко обгрунтовуе давне походження цього персонажа: "Слово "бю" виникло ранiше, тж слово "чорт", у iндоевропейських мовах - "свило, блиск; блищати, свггити". Бiс - оманливий блиск, що тд-тверджують народнi назви наркотичних рослин -бiсина, бiс-дерево. Звщси й "бiситися", "бюнува-тий", "бгавський", тобто той, хто впадае в лють, скаженiе [4, с. 222]. Цю характерну властивiсть бiса шдкреслюе й дослiдник украГнсько! мiфологil В. В. Гнатюк: "... в найдавшших писемних пам'ятках бю найчастiше ф^руе саме як безтiлесний дух, що вселяеться в живi iстоти, насамперед у людину, i спонукае и до рiзних грiховних вчинк1в, навiть суГ-цидного характеру. Звичайно, таку властивiсть при-писують i чортов^ однак названа риса у чорта друго- або й третьорядна, а в бюа - головна" [1, с. 386]. У енциклопеди "УкраГ'нщ" видiлено калька типiв цього представника демонiчних сил: "У дав-шх украíнцiв "бiс" слугував для позначення всiх де-монологiчних персонаж1в або як позначення кате-горiй дух1в: "бiс на обiйстi" - домовик, "бю полу-денний" - полудниця, "бiс-волосатик" - лiсовик" [5, с. 34].
Фразеологiзми з антропонiмiчним компонентом бгс ввдзначаються рiзноманiтнiстю семантики.
У переважнiй бшьшосп фразеологiзмiв ще! щдг-рупи антропонiмiчний компонент б1с е основним, единим, який не мае iнших варiантiв (чорт, дгдько, сатана, диявол). Оскшьки найчастiше за допомо-гою цих фразеолопчних одиниць людина дае оць нку дiйсностi, то найважливiшою серед семантич-них характеристик е вираження и емоцшного стану.
Фразеологiзми (кий його б1с; б1с 1з ним) пере-дають емоцп, що ввдчувае людина:
1) при усвiдомленнi безвиход^ марностi зу-
силь:
За що це нас, братця, позапирали в цю тгсну хурдигу?- питае Максим, оглядаючи чорт, як сажа, стти некрутськог. - А щоб не втгк! - одка-зав хтось. - Та кий його б1с думав тгкати (Панас Мирний).
2) i як результат - прийняття протилежноГ думки, вимушена згода з дiями шших оаб:
Б1с 1з ним, хай уже йде та вчиться (Ю. Збана-цький).
Фразеолопчш одинищ (бгси його батьков!; у б1са (який у б1са; яког б1совог матер!; до б1совог (ли-хог, чортовог) матерI - стрижневим компонентом е слово "бюовоГ", саме з ним найчастше фшсуеться цей вираз; на б1са (бгсового батька); отуди к б1су) вживаються на позначення широкого спектру емо-цш:
1) здивування: Старий, давай поставимо. Я вже I дерева в лгсника напитала. - Та чи тобг, ж1-нко, ця вже набридла? - В цт тгсно, старий! -Отуди к бгсу: прожила весь в1к - не було тгсно, а тепер танцювати на старгсть по хатг з1бралась? (А. Дгмаров).
2) незадоволення власною поведшкою::
Iя .зовсгм забув науку дядька Кипргяна, бгс його батьковI, про нашг лихг думки та вчинки (В. Шевчук).
3) роздратування:
- На бгсового батька ти оце заквгтчала колючками драбину, неначе молоду до вгнця! - гукнув в1н (Кавун) до жжшки (I. Нечуй-Левицький).
4) злють:
Цар скипгв, почав кричати: - Я його не хочу знати!Iякий в1н в бгса князь? (Л. Первомайський).
Крiм емоцшного стану, виражае защкавлення людини дiями шшо! особи i кшьшстю предмепв (у цьому випадку - метафоричне вживання слова "зь рочки" для iронiчного зображення несправжшх, ви-гаданих героГв).
Пшла баба з тов риципков до аптицг. Дала ап-текарев¡, а сама, бгси його батьков¡, мудра, ди-витьси, як вт ме тот лгк вшагоджувати (В. Сте-фаник).
Розвелось "згрочок" до бгсовог матерг, та все неяскравI (З газети).
Надання людиною емоцшноГ оцшки дшсносл зумовлено ГГ психiчним станом, репрезентованим двома фразеолопзмами (б1с вселився (поселився); грали (горши) б1сики). Зпдно з вiруваннями давшх украГнщв, бюи - це "... велетш або духи рiзних хвороб, яш вселяються в людину" [20, с. 34], отже, вони могли керувати Г! дiями, змушуючи до рiзних
вчиншв. Зазначеш фразеолопчш одинищ характеризуют псих1чний стан людини як:
1) протир1ччя, незгоду з шшими особами: Та
коли переступили порiг готелика,... знов поселився в Тетяну BacrnieHy 6ic незгоди (П. Загребельний).
2) незвичну, непритаманну людиш поведшку:
Яюсь, певне, лихi бкенята вселилися в молоду
Олiмпiаду. Господарка так коники викомарювала, що я аж з дива на нiч перехрестився (О. Ковтька).
3) грайливий, шднесений настрш або його в1д-сутшсть: Це його швидше тiшило, бо в очах у дiда грали яюсь лукавi бкики, а пiд крючкуватим носом смикалися вуса, старий безжурно посмiхався (Ю. Збанацький).
Ментальт oco6nueocmi, виражеш фразеоло-пзмами (бiс його знае; (бю зна що; не з 6iœ лука-вий), характеризують людину, яка:
1) сумшваеться у правильносп ршень:
Вже й дома Давид думав-думав про того Миронова. Головне, що наче на вигляд i нiчого, чоловiк не викликае жодних сумнiвiв, ну, а на балачку, бк його знае: таке верзе та все оком мружить тдоз-рто (А. Головко).
2) говорить шсешгнищ:
Верзе 6w зна що та й думае: Ми то не розбе-ремо (Т. Шевченко).
3) зм1нюе поведшку залежно ввд обставин: Не з бка лукавий i коттан! Аж заплакав, як зустрiв Оксану (Г. Квтка-Основ'яненко).
Фразеолопчна одиниця (бiс ногу зломить) та-кож створюе ментальний образ людини, осшльки визначае складшсть дп, для виршення яко1 потрь бш неабияк1 розумов1 зд1бност1.
Гадав Левко, що нема в œrni вреднШого зля, атж баби. З ними сам бiс ногу вломить (М. Стель-мах).
Особливосп поведшки людини характеризують фразеолопчш одинищ бс попутав; бiсики пу-скати (робити, посилати); бiсикiв тдпускати), яш визначають ïï як:
1) поведшку, викликану намаганням виправ-дати власш хибш ди чи ршення, що суперечать мо-ральним або правовим принципам сустльства:
Бк попутав, кого застукував, наприклад, та й зараз ще застукуе в чужо'1 жтки, тому теж нiчого не лишалося робити, як валити все на б^а: попутав, сякий-такий!.. Плутае 6w i деяких касирок, nродавцiв чи любителiв ргзних приписок, липових звiтiв чи раnортiв про дострокове виконання пла-тв (В. Чемерис).
2) поведшку, викликану намаганням привер-нути увагу, сподобатися:
Кожна [панянка] навперейми перед подругою наряджалася якнайкраще, були й таю, що й бiсики перед дзеркалом учились пускати (Панас Мирний).
3) поведшку, викликану намаганням схилити людину до протилежноï думки:
Князь кпитував православну вiру i кртко три-мався свого закону. Як быя його не заходжувались езути, яких бiсикiв йому не тдпускали, а нiчого не вдiяли (О. Стороженко).
Ставлення людини до шших оаб передаеться фразеолопзмами, утвореними прикметником бiсiв
у сполученш з рiзномаиiтними iменниками (у пере-важнш бшьшосп - на позначення родинних зв'яз-шв). Фразеолопзми (бшв (дияволгв, чортгв, гад1в) син); бгав хлопець; бгсова личина; бгсова душа; бг-совг дти) мають емоцшне забарвлення i характери-зують ставлення як:
1) захоплення шшою людиною: Чуб хвиляс-тий, наплоений. Брови ргвт, оч1 блищать. Краси-вий, бгав хлопець (В. Кучер).
2) насмшку: Позад себе вт чуе приглушений регт - з нього ж, бгсовг дти, насмгхаються (М. Стельмах).
3) невдоволення: - Заснеш ти сьогодт чи т, бгсова дитино? - накричала на не'1 Олена (Г. Тютю-нник).
4) здивування:- Ах ти ж, бгсова личино! - смачно вилаявся запорожець. - Куди це ти лгзеш з сво'ш ятаганом?(П. Кул1ш).
5) повчання:
Та йди ж ти, бгав сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах).
6) звинувачення: Та трапляються частенько ще таю грамотИ, Що бувае, як напише, усе накрутить, бгав син (П. Глазовий).
7) ненависть:
Вт повертае додому, обдумуючи дорогу, як найкраще вгддячити Трояну. Бгсова душа!..Госпо-дар1в ргвняе до нечистог сили (М. Стельмах).
У фразеологiзмi (бшв (дияволгв, чортгв, гад1в) син) - стрижневим словом е прикметник бгсгв. Ва-рiативнi компоненти можуть позначати ставлення до людини як:
1) ненависть, бажання помститися: Прощайсь лишень, дияволгв сину, з матгр 'ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш (П. Кул1ш).
2) зневагу: Лайка й крики не дали кошовому далг говорити. - Клади булаву! Клади, гад1в сину, зараз же булаву (О. Довженко).
3) образу:- 1дете, чортовI сини, - сказав за-смучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).
Фразеолопчш одинищ (б1сом дивитися; посилати (послати) до бгсового батька; взяв би тебе бгс; нехай йому бгс) визначають негативне ставлення одше1' людини до шшо1' або до явищ природи, а саме:
1) ввдраза, огида: Плив-плив Еней, що аж обри-дло, I море так йому огидло, Що бгсом на його ди-вивсь (I. Котляревський).
2) зневага: Йому не вгодиш: переступиш - зле, не доступиш - зле; все бгсом дивиться! (М. Коцю-бинський).
3) недоброзичливють:
Йде голодний Лев по стежцг, Раптом бачить: на травичцI П'яний Заець спить. - Де ти знову на-лизався, Взяв би тебе бгс (П. Глазовий).
4) приниження: - Ти тколи путнього слова не скажеш! До тебе з ласкою, а ти - з серцем! Тебе просиш, а ти до бгсового батька посилаеш (Панас Мирний).
5) байдужють:
С1 панове не знають, яку шкоду вони роблять вст справI своею безличнгстю. Ну, та нехай 1м бгс!
(Леся Украгнка).
Негативне ставлення до людини, зумовлене емоцшним станом мовця, передають також фразео-логiзми (1ди собг к б1совому батьковI (к нечистт матерг); Iти до б1са; к б1совш (лихш, нечистт) ма-терг), яш визначають його як:
1) незадоволення дiями шших осiб:
- По кот з шагом... бгльш не можна дати за хл1б...- 1ди к б1совому батьков¡, - одрубав Ч1пка та й пгшов сам до хати (ПанасМирний).
2) незгоду з шшими особами:
Нехай Iдуть собг до бгса, бо це бгс гм ту криву гадку й нашептав. Я за Юстину ще повоюю (В. Шевчук).
3) приниження: - Цить, пгдла! - крикнув на нег пан. - Не реви, а не то убирайся к б1совш матерI (Панас Мирний).
4) ворожють:
- Та випий! - Ну тебе к лихш матерI (М. Ку-
лш)
Фразеолопчт одинищ (б1с злизав; бгс узяв (вхопив) характеризують долю людини як:
1) безвихщне, скрутне становище, що загрожуе смертю:
Сомка твого вже бгс 11злизав - не бшсь, не ви-крутиться з запорозьких лап! (П. Кулш).
Недарма ж кажуть люди, що поки ситий сху-дне, то худого й бгс вгзьме
(П. Козланюк).
2) раптову, наглу смерть:
Мов пара отрутна, штрикнув [напш] його в тс. I скрикнув Василь, I вхопив його бгс (В. Самшле-нко).
КвалШативна характеристика репрезенто-вана багатозначним фразеолопзмом (до бгса), який позначае:
1) шльшсний вимiр:
а) живого свиу:
Качви тге'г' й справдг в нульськш заплавI було до б1са (О. Сизоненко).
б) рiзномаиiтних об'ектш: Дурницг вареники I варяницI, тша справа борщ, - хоч поганий, так до бгса (Укр. присл.)
в) матерiальних благ: - Та й до бгса ж у цього паш1 всякого надбання! Якби тдпалити - дтв зо три горто б! (М. Пригара).
2) стутнь вираження фiзiологiчного стану:
- Гаразд, гаразд, докторе, - заспокогв його жартуючи Яремченко, - я дуже терплячий ггсть,
хоч, правду кажучи, до бгса зголоднгвся (Д. Бедзик).
3) ощнка розумових здiбностей: Леонтш Лео-нттович - людина статечна, розумна I до б1са хитра (П.Кочура).
4) емоцшне вираження псих1чного стану лю-дини:
а) роздратування:
Та забирайтесь ви вс1 до бгса з вашим Мальо-ваним (I. Кочерга).
б) обурення: Не вперше гг чути вгд чоловгка:.... Збудую [канал] I бшьше не буду.....кину до бгса, кладовщиком або завгаром тду (О. Гончар)
в) злють: Ще точились на точилг,.. Свого май-стра цюк в колто! "Тю до бгса! - крикнув з болю Майстер I шпурнув сокиру. - Втся ти собг по миру I гризись сама з собою! " (I. Франко).
Фразеолопзми з антропонiмiчним компонентом бгс вщзначаються рiзноманiтнiстю семантики. У переважшй бшьшосп фразеологiзмiв ще! щдг-рупи аитропонiмiчний компонент бгс е основним. Найважливша серед семантичних характеристик -вираження емоцшного стану людини. Фразеолпчш одинищ вщзначаються полiсемiею, що дозволило ввднести Гх до рiзних тдгруп. Проте значна шльшсть характеризуемся рiзноманiтними ввдтшками одного значения у межах певно! тдгрупи, зокрема, фразеолопчш одинищ на позначення ментальних характеристик можуть передавати емоцшну ощнку дшсносп. Окремi фразеолопзми набувають експресивних конотацш у мовленш, увиразнююючи демонолопчний образ людини.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Гнатюк В. В. Нарис украГнсько! мiфоло-гп. - Львiв.: 1нститут народознавства НАН Укра-Гни, 2000. - 264 с.
2. Жайворонок В. В. УкраГнська ет-нолiнгвiстика: нариси. - К. : Довiра, 2007. - 262 с.
3. Скурапвський В. В. Русалл. - К. : Довiра, 1996. - 784 с.
4. Слов'янський свгт: iлюстрований слов-ник-довщник мiфологiчних вiрувань / упор. О. А. Кононенко. - К. : УкраГнський лггературно-куль-турний центр, 2008. - 784 с.
5. Украiнцi: народш вiрувания, повiр'я, тер-мiнологiя / упор. А. П. Пономарьов. - К. : Либвдь, 1992. - 640 с.
