CC BY
32
УДК 81'26 UDC
DOI: 10.17223/18572685/59/13
ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕНН6ВО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 РУСИН1В У ПРИСЛ1В'ЯХ I ФРАЗЕОЛОГ1ЗМАХ
В.В. Калько1, M.I. Калько2
Черкаський нацiональний унiверситет iM. Б. Хмельницького УкраТна, 18031, м. Черкаси, бул. Шевченка, 81 1 E-mail: mkalko@ukr.net 2 E-mail: mkalko57@gmail.com
Авторське резюме
У статт проаналiзовано русинсью фразеологiзми i прислiв'я 3i значенням мовленнево! дiяльностi, що вiдображають засадничi стереотипнi стратеги мовленнево! поведiнки i найважливiшi особливостi комушкативно! взаемодii русинiв. Здiйснено аналiз процеав породження таких фразеологiчних одиниць i !хнього сприйняття з огляду на непрозорiсть семантики. Виокремлено двi групи фразеолопчних i паре-мiйних одиниць, що називають мовленневi дii: фонацшш, якi позначають зовнiшнi характеристики мовлення, та змiстовi, що визначають ктьюсш та якiснi параметри мовних дш. Установлено, що для русинiв у процесах мовленнево! дiяльностi сутте-вими ознаками е небагатошв'я, стриманiсть, ввiчливiсть, повага до спiврозмовника, виваженiсть. Домшантна в сценарiях комунiкативноi поведiнки русишв стриманiсть у розмовах, марнослiв'я ж i плiтки оцiнено вкрай негативно. Комушкативну культуру русинiв характеризують умшня мовчати, утримуватися вiд зайвих розмов, помiрна гучнiсть мовлення. Русинськi фразеолопзми й прислiв'я на позначення мовленнево! дiяльностi е наспiдком традицшно! для багатьох етносiв образно-метафорично! аналопзаци ii зi сферами трудових, побутових дiй, усвiдомлення зв'язку за су^жшс-тю соматизмiв iз мовленням й аксюлопчно-емотивно! i чуттево! синестезii рiзних сценарив етносвiдомостi. Спостережено також, що русинськ фраземи вщдзеркалю-ють гумористичну апперцепцiю мовленнево! дiяльностi людини.
K^40Bi слова: фразеологiзм, приспiв'я, мовленнева дiяльнiсть, комунiкативна поведiнка, метафора, метонiмiя.
ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЧЕВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РУСИНОВ В ПОСЛОВИЦАХ И ФРАЗЕОЛОГИЗМАХ
В.В. Калько1, Н.И. Калько2
Черкасский национальный университет им. Б. Хмельницкого Украина, 18031, г. Черкассы, бул. Шевченко, 81 1 E-mail: mkalko@ukr.net 2 E-mail: mkalko57@gmail.com
Авторское резюме
В статье исследуются русинские фразеологизмы и пословицы со значением речевой деятельности, демонстрирующие стереотипные стратегии речевого поведения и важнейшие особенности коммуникативного взаимодействия русинов. Осуществляется анализ процессов порождения таких фразем, как переинтерпретации, и восприятия их исходя из непрозрачности семантики. Выделены две группы фразеологических и паремиологических единиц, обозначающих речевые действия: фонационные, исходящие из ощущений внешних признаков речи, и содержательные, обозначающие количественные и качественные параметры речи. Установлено, что для русинов в процессах речевой деятельности существенными признаками являются краткость, сдержанность, вежливость, уважение к собеседнику, продуманность. Доминантной в сценариях коммуникативного поведения русинов является сдержанность в разговорах: пустословие и сплетни оценены крайне негативно. Коммуникативная культура русинов характеризуется направленностью на умение молчать, воздержание отлишних разговоров,умеренной громкостью речи. Русинские фразеологизмы и пословицы для обозначения речевой деятельности отражают традиционную для многих этносов образно-метафорическую аналогизацию со сферами трудовых, бытовых действий, осознание связи по смежности соматизмов с речью и аксиологически-эмотивную и чувственную синестезию различных сценариев этносознания. Отмечено также, что русинские фраземы отражают юмористическую апперцепцию речевой деятельности человека.
Ключевые слова: фразеологизм, пословица, речевая деятельность, коммуникативное поведение, метафора, метонимия.
THE SPEECH ACTIVITY OF THE RUSINS IN PROVERBS AND SAYINGS
V.V. Kalko1, M.I. Kalko2
81 Shevchenko Boulevard, Cherkasy, 18031, Ukraine 1 E-mail: mkalko@ukr.net 2 E-mail: mkalko57@gmail.com
Abstract
The article investigates Rusins phraseological units and proverbs with speech activity semantics that demonstrate stereotype strategies for speech behaviour and most important peculiarities of the Rusins' communicative interaction. The author focuses on generation, reinterpretation and perception of such phrasemes through their vague semantics and distinguishes two groups of phraseological and paremiological to determine speech activity: phonational (basing on phonemic speech features) and content (defining quantative and qualitative speech parameters). The Rusins speech activity is reported to be distinguished by being precise, reserved, polite, respected, and well-grounded. The communicative behaviour scenarios are dominated by reserved conversational mode; hence, rumors and empty talk are never appreciated. The Rusinian communicative culture implies keeping silent, speaking in a moderate voice and avoiding extra talk. The Rusinian pharaseological units and proverbs with speech semantics reflect traditional metaphorical similarity with labour and routine actions, awareness of contiguity between somatisms and human speech, axioLogicaL, emotive, and sensitive unity of different ethnic mentalities. The Rusins phraseology reflects a humorous apperception of human speech acts.
Keywords: phraseological unit, proverb, speech acts, communicative behaviour, metaphor, metonymy.
При^в'я i фразеолопзми належать до шформацшно мктких мов-них знаюв, здатних збер^ати, отримувати, обробляти й передавати значний обсяг культурного зм^у. Вони, належачи до ключового типу дискурав, мщно усталених в етносвщомосп, е потужним засобом вираження самоусвщомлення етносу, каркасом його ментальносп, передаваноТ вщ поколшня до поколшня. ПриЫв'я i фразеолопзми -складники «осадового дискурсу» (М. Фуко, О.О. Селiванова), осктьки сформован в процес довготривалого розвитку народу, трансльоваш в уснш форм^ значуш^ в тзнавальному плат й укоршеш в пам'ят
етносу. Представники етносптьноти зазвичай визнають ïx як безза-стережну систему норм i правил, не звертаючи уваги на |'хню умов-шсть i вважаючи об'ективними, актуальними, сприймаючи закладенi в них традицп, ритуали, культурнi стереотипи, систему цшностей на вiру. Змiст паремiй i фразеологiзмiв не можна розшифрувати простим зусиллям розуму, його збер^ае колективна пам'ять народу та в готовому виглядi вилучае в разi потреби. Цi мовнi одиницi подiбнi до символiв, оскiльки е ремшкценщею культури, вiсником усix по-передшх надбань народу, вони активно корелюють iз культурним контекстом i зазнають трансформацiï пiд впливом останнього. Вони, як i символи, пронизують синхронний зрiз культури по вертикалi, оскшьки походять iз минулого i простують у майбутне [11: 192].
Як зауважують дослiдники, природне середовище визначило мен-тальнi риси русинiв - працьовиткть, наполегливiсть, винаxiдливiсть [17: 110]. Ц риси допомагають Тм виживати в склады часи, збер^ати свою етычну культуру, передаючи ïï вщ поколiння до поколiння. Ще на рубежi Х1Х-ХХ ст. европейцi захоплювалися культурою «руських горян», визнаючи ïï самобутшсть i оригiнальнiсть [24: 9]. З огляду на це нин особливо!' актуальносп набувають розвiдки, спрямоваш на вивчення традицiйноï дуxовноï культури русишв. Самобутысть русинiв Карпат активно дослщжують в iсторичному (1.Д. Любчик, П.Р. МагЪчш, С.Г. Суляк та ш.), етнографiчному (Ф.М. Потушняк, П.М. Свгг-лик, Ю.С. Чорi, М. Шмайда та iн.), мистецтвознавчому (М. Мушинка, О.Р. Фабрика-Процька, Л.М. Халюк, К.М. Чаплик та ш.), фольклорному (Й.Й. Вархол, Н.Й. Вархол, Л.Г. Мушкетик, М. Чижмар та ш.) аспектах. На нашу думку, одним iз потужних засобiв збереження й трансляцп русинськоï культури е фразеолопчш одиницi, оскiльки ïxня мова «мктить у собi вiдбиток дуxовноï i матерiальноï культури народу» [9: 120]. Тому сьогодш спостерiгаемо активiзацiю вивчення фразе-ологiчного складу русинськоï мови (О.В. Ломакша, В.М. Мокiенко, К. Копорова, 1.В. Тубалова та ш.). Масив русинських фразеологiчниx одиниць вщкривае широкi можливостi для спостережень за осо-бливостями цiннiсниx домiнант цього карпатського субетносу, адже, «перебуваючи на кордон сxiднослов'янського й заxiднослов'янського св^у, русини зберiгають свою генетичну прихильшсть до Сxiдноï Славiï, але водночас вщкрил до взаемодiï iз захщнослов'янським простором» [10: 126].
Фразеологiзми й приЫв'я надiленi неабиякою здатнiстю збер^ати в згорненому виглядi значний масив шформацп', трансльованоï пращурами з минулого в майбутне. Саме тому вивчення особливостей представлення мовленнево!' дiяльностi в фразеолопчному складi мови е актуальним i перспективним, адже дае змогу виявити культур-
но усталеш й соцiально закрiпленi норми й правила комуыкативноТ поведiнки русишв. На нашу думку, у русинських фразеолопчних одиницях зафiксовано й передавано впродовж усього вторичного розвитку етносу ключовi стереотипи комунiкативноТ поведiнки, ям е виявом конвенцiйноТ мовленневоТ дiяльностi й спрямованi на врегулювання сощальних процесiв комунiкативноТ взаемодiТ. У цих мовних знаках зафксовано кодекс мовленневоТ поведшки русинiв, експлiцитно представлено систему засадничих цшностей етноспть-ноти, сформовану пщ впливом ментальностi русинiв, особливостей Тхнього психологiчного складу, способiв соцiалiзацiТ та найдавнiших комунiкативних практик.
У масивi русинських фразеологiзмiв i при^в'Тв, об'еднаних семантикою мовленневоТ дiяльностi, можна виокремити двi групи. До першоТ групи зараховуемо фонацiйнi одинищ, що характеризують мовленневу дiяльнiсть з огляду на ТТ звукове сприйняття, другу групу наповнюють змiстовi одинищ, значення яких пов'язане з ямсними та кiлькiсними характеристиками змiсту мовлення.
Фонацшш фразеологiзми вiдiграють важливу роль у вщдзеркалеы особливостей процесу комушкацп русинiв, адже в них вщображено ключовi характеристики мовлення, зокрема силу голосу, його мелодику, тембр, ям суттево доповнюють й уточнюють спiлкування. За пщра-хунками А. Мейерабша й С. Ферриса, на долю просодики припадае 38 % шформацп, кшетики - 55 % i лише 7 % iнформацiТ позначено вербально [25]. Саме акустичш характеристики мовлення - один iз найбiльш важливих засобiв передавання шформацп, осктьки те, як людина говорить, iнодi важливше за змiст висловлення, бо сказане школи не залишаеться нейтральним, воно завжди емотивно й екс-пресивно насичене, дае змогу визначити психоемоцшний стан ств-розмовника, прихован смисли висловлення, вiдповiднiсть комушка-тивного намiру. Серед фонацiйних фразеологiзмiв русинськоТ мови можна виокремити чотири семантичн пiдгрупи: 1) стiйкi сполуки, що позначають темп мовлення: а) швидко: якГуломет [2: 46]; б'юдувати як поламаной радийо; гучати як пчалы у вулику [2: 111]; б'юдувати як кальвинський пуп [2: 110]; гварити як талинян [2: 130]; б) повтьно: як кебы в'з тягал [2: 28]; покы выповiш, то курка яйце знесе [2: 76]; як кабы са вчера народив [2: 88]; едной слово не повкти ани за годину; за каждой слово теба датим коруну; за слово треба платити; слово треба дерти; треба слово з клiщами тягатi; треба слово тягати, як за мотузком [2: 123]; 2) стшю сполуки, що вщображають гучысть мовлення: а) тихо: розправляти як кебы три дни не /в; як бы не /в дас два дни [2: 48]; шептати як дух [2: 53]; як з-пуд земл'/ [2: 59]; як кебы не /в [2: 62]; б'юдувати як бы конал [2: 70]; мухул'тше чути [2: 87];
тихо як муха [2: 88]; як з другого ceima [2: 119]; 6icidyeamu як перед смертьов [2: 124]; б) голосно: рычатияк бык [2: 20]; як дикый [2: 48]; гучати якжыды г бужш [2: 56]; козу драти; як кабы козу драли [2: 68]; гулякати як на пса [2: l00]; 3) невиразшсть: як кыбы (кедь) чир киnie (кипить) [2: 143]; цдит слова, як петр'вський дзяд naцерi [14: 17]; 4) ршучкть: як кыбы одрiзamu; як бы одтяти [2: 94]; як кыбы прасло [2: 109]; як кыб швirнymu [2: 146].
Фонацшы фраземи здебтьшого мктять головний компонент дiе-слово мовлення б'юдувати, выповкти, гварити, гулякати, гучати, шептати, а iншi складники введет за допомогою сполучника як. Вщзначимо, що предикати гулякати, гучати, шептати м^ять семантику штенсивносп мовленнево!' дм'. Значення таких фразеологiзмiв виникае на пщст^ стереотипних уявлень, еталошв чуттевого й емо-цмно-оцшного сприйняття свггу русинами. За даними дошджуваного матерiалу, пщфунтям порiвнянь е сценарп', запозичен з донорських домешв тварина й господарська дiяльнiсть.
Вщзначимо, що повтьшсть i гучшсть мовлення оцшена русинами взагалi як негативна ознака, про що свщчить позитивна конотацiя фразем, у яких предикати зазвичай характеризують неголосне мовлення та вщдзеркалюють схильшсть русинiв до нормально!' сили голосу.
При^в'я i фраземи, що характеризують мовленневу дiяльнiсть у змiстовому плат, можна розмежувати на кiлька пщгруп. Першу пщ-групу наповнюють при^в'я i фразеологiзми, семантично пов'язанi з ктьмсним обсягом шформацп'. Вони переважно виражають значення «багато говорити про що-небудь; займатися марнослiв'ям; базкати»: мати реч'1 як коза б'бк'в; мати реч'1 як голич в суботу [2: 112]; мати бiciды як коза бобирьок [2: 21]; лепотлива як стара баба [2: 18]; рот му ся не заперат [7: 301]; говорить ги потук - базка; говорить, ги трое молотять [1б: 111].
Там фразеолопчш одиниц фунтуються на метонiмiчному вико-ристанн соматизмiв язык, рот, пыск (пысок), Гамба, папуля, ям в на-!'внш картин свiту здебтьшого пов'язан з мовленням, мовленневою здатыстю людини, оскiльки назви частин тта i властивi Тм дм' чи види дiяльностi мiстять додатковi до природних властивостей функцю-нально значуш^ для культури смисли, що надають iменам роль знакiв «мови» культури [3: 96].
Дуже балакучу людину, яка любить говорити багато зайвого, неправдивого, нектотного, не вартого уваги або не вмiе стримуватися вщ таких розмов характеризують русинськ фразеолопзми папулю мати як двер'1 [2: 98]; Гамба як ворота [2: 45]; пыск мат як Треб'шыв [2: 102]; старалябда [2: 80]; як черчача вода [2: 32]; nyдрiзaныйязык [2:
149]; язык як меч; язык як палаш; так му ходит рот, ги млин [6: 301]. 1нтенсившсть мовленнево'1 дiяльностi передовам виникае внаслщок асоцiативно-метафоричного уподiбнення вiдповiдних соматизмiв до артефак^в: deepi, ворота, млин; географiчних назв: Треб'шив; зброк меч, палаш. OKpeMi фразеологiзми побудованi на основi riперболiза-цп соматизму язик, пов'язано'1 3i сприйняттям його довжини: язык як по лiкоmь рука; язык як прайник; язык як у коpовi хвуст; язык як у Яш день [2: 150]; мае добрый прайник [16: 24]; язык на мийтер [16: 222]. Метафоричними позначення дожини язика в цих сполуках е знаки донорських домежв ЛЮДИНА, АРТЕФАКТ, ТВАРИНА, ЧАС, ПРОСТ1Р.
О.М. Трубачов вщзначае, що саме ремесла мали вагомий вплив на розвиток духовно!' культури, рел^п, етики, сощальних шститупв слов'ян, осктьки «стали потужним джерелом для багатьох переносних та образних висловiв у багатьох мовах, а знаряддя й шструментарш, ям вони застосовують як наслщок свое!' форми, функцш i рухiв, внесли помггну лепту у сптьний словник» [23: 6]. З огляду на це вагомий вплив на формування глибинного зм^у русинських фразеологiзмiв «багато говорити» мае лексика млинарства, що пщтверджуе дiевiсть принципу побутоцентризму для формування семантики мовних оди-ниць: молотити як пустый млин; молоти (лопотати) як млин [2: 84]; молоти з языком як з млинцом [2: 149]; говорить ги млин упорожн робить - тарахкало [16: 111].
Подiбну тенденцт вщображають i русинськ приств'я: Млин меле - мука буде, язык меле - бiда буде [15: 39]; Язык меле, як жорна [15: 68]. Вщзначимо, що метафоричну аналопзащю млина з надмiрною балакучктю спостер^аемо в багатьох слов'янських мовах: бт. млын пусты; пустая малатарня; молоць языком; молоть не падсяваючы; Млын меле - мука будзе, язык меле - бяда будзе; бол. роден съм на воденица; като (празна) воденица (дрънка, мела); много приказки на воденицата; устата му цяла воденица; пол. gçba jej lata, jak pytel we mtynie; jqzyk jej lata, jak kolowrotek; рос. Пустая мельница и без ветру мелет; Мелет и жернов, и язык; Жернов мелет - мука будет, язык мелет - беда будет; Жернова говорят: в Киеве лучше, а ступа говорит: что тут, что там; Мелет день до вечера, а послушать нечего; Мели, Агаша! Изба-то наша: унять некому; Язык - жернов, мелет, что на него ни попало; Язык - что жернов: мелет и пшеницу, и мышиный помёт; Мелева много, да мало помолу; укр. як млин меле; говорить, як поpожнiй млин торохтить; Пустий млин меле, а помолу нема; Меле, як поpожнiй млин; Меле, меле, та муки не веле.
Значення фразеолопзму трепати (чесати) з языком як з прайником [2: 149] сформоване внаслщок метафоризацп' дiеслiв трепати «часто робити рвучм, неширок помахи чим-небудь», чесати «очищати вщ
домшок, вирiвнювати що-небудь (прядиво, вовну тощо)», якi в жар-тiвливо-iронiчнiй формi аналогiзують процес мовлення з поширеним у слов'янськiй кулы^ загалом процесом трiпання, чесання льону, конопле прядива. Пiдсиленню змiсту штенсивносп мовлення спри-яе також порiвняння як з прайником. Кiлькiснi ознаки мовленнево!' дiяльностi в русинських фразеолопзмах можуть виявлятися через вiдчуженiсть соматизму язик вщ людини: пустити язык на толоку; пустити язык на шпацир - «багато говорити» [2: 149]. Основне семантичне навантаження в цих зворотах закладене в iменниках толока «поле, пасовище» [7: 424], шпацир «прогулянка» [7: 592], що як знаки просторового коду культури, зазнаючи метафоричного пе-реосмислення, набувають здатносп позначати мiру мовленневих дш.
Аналiз емтричного матерiалу дае змогу стверджувати, що кшьюс-ний характер мовлення е суттевою ознакою для русишв. Це пщтвер-джують i приЫв'я: передовам русини негативно сприймають велику кшьюсть розмов, що, на нашу думку, найяскравше вiддзеркалено в при^в'ях iз прагматикою iмперативноï заборони - наказ не вдава-тися до пустих балачок: Не роб з пыска халяву; Не роб з языка помело [14: 45].
Русинськ при^в'я зi значенням кiлькостi мовлення мктять сома-тизм язик,який представлено як знаряддя спткування: Свiйязык, своя й гвара [14: 55] або як шструмент, надтений здатыстю говорити без втручання людини: Не йме голова, што языклепече [14: 43]; Язык без кости - што хоче, то й лепоче [14: 68].
Серед при^в'!'в, що вщображають кшьюсний обсяг шформацп', виразно простежуемо взаемозв'язок мовлення й практично!' дiяль-носп: Не все то ся творит, што ся говорит [15: 17]; Повсти легко, а зробити тяжко [14: 52]; Повсти легше, якзробити [4: 305]. У таких паремшних одиницях мовлення сприйнято як матерiальний об'ект, унаслщок чого можемо стверджувати, що на!'вна картина свггу оперуе словами як речами, для не!' властиве матерiальне сприйняття слова. Зазначене сприйняття мови як матери' i Ыв як матерiальних об'ек^в, з одного боку, можна стввщнести з уявленням про мапчну функци мови, осктьки «в традицшнш народнш культурк.. слово мапчне за своею природою» [13: 560], а з шшого - з давньошдоевропейським синкретизмом значень «говорити» i «робити» [12: 371-372].
Як зазначае В. В. Колесов, «в уснш народнш культурi сказав - од-ночасно означае i "зробив, виконав". Штучне вiдсiкання однiеï дм вiд iншоï загрожуе незлiченними бщами i негайно вiдображаеться у свт» [8: 127]. З огляду на це русинсьм прислiв'я дилему мiж говорити i робити вирiшують на користь практичноï дiяльностi людини: Не спш язиком, cniш справов [14: 18]; Л'тше добрi робити, як крacнi говори-
ти [14: 32]; BopKomie, клько xomie, а зробити мус'ш [14: 16]. 1нколи в паремiях протиставлено акти мовлення i дм', при цьому мовлення оцшено як без результативний процес, не спрямований на здшснення реально!' дм': Язиком капусты не шаткуют [14: 68].
При^в'я Де много крыку, там мало роботы;Де много бесды, там мало хсна [15: 21]; Вельо бесды, а малохсна [15: 16] побудоваш на фунт антошмп компонеттв много (велоьо) - мало й вщдзеркалюють загальну тзнавальну тенденцт людей мислити опозищями. 1'хня семантика спроектована на практичну дiяльнiсть народу: в етносвЬ домостi русинiв значна кшьюсть розмов не пов'язана з користю. Такi паремп передають значення «мовлення мае бути небагатоЫвним i спрямованим на досягнення конкретного результату».
У русинських при^в'ях кшьюсний характер мовлення мае гендер-ну маркованiсть - жшкам приписана надмiрна балакучiсть. Жшочий язик порiвнюють iз хворобою чи беспарними атрибутами: Бабська хворота - язык; Бабський язык - чортове помело [15: 10]. Така негативна аксюлопчна марковаысть жшочо'| мовно'| поведiнки зумовлена тим, що в повсякденнш свiдомостi утвердився погляд на жшку як на носiя рiзноманiтних грiхiв [22: 265].
Русинськi фразеолопзми на позначення небагатоЫвно!', мовчаз-но'| людини нечисленнi, вони мають менше негативно-експресивне забарвлення порiвняно з фраземами, що передають семантику над-мiрноï схильностi до балакучостi. У фразеолопзмах зашытый рот; рот не втворити [2: 115] основний змкт сформовано внаслщок метонiмiзацiï лексеми рот й метафоризацп складниюв зашытый, не втворити, ям уподiбнюють рот до закритого простору, що не дае змоги здшснювати мовленневу дiяльнiсть. Мотивацiею фразе-ологiзмiв шидimи, як бы мала воду в Гамбi - «мовчки сидгги» [2: 31]; мовчит, ги у рот воды набрав [6: 518] е сценарш поведшки людини, яка набрала в рот води. Саме вода як речовина, що заповнюе ротову порожнину, у цьому разi становить перепону для здшснення мовленнево'1 дiяльностi.
Фразеолопчш одиниц замкнути пыск; запхати пыск; заткати пыск; зал'тити пысок - «примусити замовкнути кого-небудь» [2: 102] вщображають комушкативш стратегiï адресантiв, спрямоваш на припинення мовленнево' дiяльностi адресатв. íхнiй глибинний змiст виникае внаслщок метонiмiчного переосмислення лексем iз негативною конотащею пыск, пыскок, якi за сумiжнiстю спiввiдноснi з мовленневою дiяльнiстю, та метафоризацiï дiеслiв замкнути, запхати, заткати, зал'тити, що уподiбнюють рот людини до якогось просто-рового об'екта, який можна зробити недоступним або наповненим чимось, щоб тим самим не дати вийти зовы тому, що наявне всередиы.
Тема замикання злих ро^в, як зауважують етнографи, належить до од-ше'| з найпопуляршших у замовляннях, повiр'ях, прокляттях [21: 411]. Представлена вона й у фразеолопчному масивi русишв, ïï пщГрунтям е метафоричне уподiбнення рота до просторового об'екта, на який можна навкити замок, що перешкоджатиме виходу шформацп', яку потрiбно оберiгати вiд iнших: колодицю на рот покласти [16: 33]; на языкмаеш аж двi колодиц'г. и губы, и зубы [16: 54].
У русинських фраземах перепоною, що зумовлюе вщсутшсть го-воршня, е соматизм зуби, що метонiмiчно пов'язаний iз мовленням: затяти зуби - «мовчати» [2: 60]; стиснути зуби - «замовкнути» [2: 61]; держи язык за зубами [16: 111] - «утримуватись вщ висловлю-вання, не розголошувати таемниць».
Як зауважуе Т.О. Агапкша, у традицшнш культурi мовчання виявляе належшсть певно'' iстоти до потойбiчного свггу, тому мовчазну людину сприймають як нелюдину, «чужака», який е небезпечним, мае зв'язок iз нечистою силою [21: 303]. Пщтвердженням таких мiфiчних уявлень е сполука cuдimu як нецюх - «мовчати, поводити себе тихо» [2: 90], метафоричний компонент якоТ нецюх - «нечиста сила» [1: 42] пщтри-муе негативну конотацт фразеолопзму. Саме емотивно-експресивне навантаження складниюв фразеологiзмiв на позначення мовчазно' людини засвщчуе обачливе, iнодi навггь негативне ставлення русинiв до оаб, якi не беруть участi в розмовк мовчати як кл в плот'1 [2: 65]; cuдimu як потмелюх [2: 108].
Кшьмсть при^в'|'в, що характеризуе вщсутшсть мовлення, не чисельна: умшня мовчати загалом оцшено позитивно, на противагу марноЫв'ю й надмiрнiй балакучостi: Маты язик за зубамы - чеснота над чеснотамы [14: 39]. Русинськ паремп вщображають ч^кий баланс мiж мовленням i мовчанням, передаючи прагматичну настанову уникати зайвих, надмiрних розмов: Не все бурчати, тра iпомовчати [14: 42]; Вмiеш казати, вм'ш мовчати [15: 16]; Або розумне nовiдamu, або цлком мовчати [15: 9].
Другу групу змктових фразем наповнюють звороти, семантика яких вщображае модальш характеристики мовлення, його правди-вкть чи неправдивкть. Позначення правдивосп мовленнево' дм' в русишв пов'язане з просторовою аналопзафею: рух прямо, уперед асоцтеться з правдою: прямо з моста [2: 87]; з моста до проста
- «прямо, вщверто (сказати)» [2: 84]. У фразеолопзмах до вочей пов'сти; пов'сти прямо до вочей [2: 33]; говорити у вочи [16: 104]
- «вщкрито, вщверто, неприховано» для передавання правдивого, вщвертого мовлення використано кшетичний стереотип - погляд в оч^ який у багатьох етноав свггу позначае щиркть, неприховашсть, правдивкть сказаного.
Тенденцт до правдивост мовлення пiдтримують i русинськ па-ремiï, у яких правду сприйнято як одну з найвищих цшностей: Што правда, то не гр'х [14: 66]; Пoвiдай правду в очы [14: 52]; Правду пув'сти - не гр'хучинити [16: 186]; Што правда, то правда; Што правда - тото не гpiх, а што тайстра - тото не мiх [16: 222]. Правдивкть мовленневих дш у русинськш етносвщомосп спроек-тована на зорове сприйняття: Чого-м не выдiв, того не пoвiм [14: 65]. При^в'я Правда вочи коле [16: 186]; Хто правду пов'дае, тот сл'в не глядат [14: 64] констатують, що правдиве мовлення не завжди приемне для слухача, осктьки адресант зазвичай не добирае ^в, а говорить прямо, вщверто. Водночас русинськ паремп дають змогу зробити висновок, що загальна комуыкативна настанова говорити правду може завдати неприемностей мовцевк Русины мавуть такий сохташ:пув'ч правду, та головутти провалить [16: 194]; Хто бреше, томулегше, а хто правдуе - б'дуе [16: 63]. ПриЫв'я Пoвiдай правду в очы, але ст'ш здаля [14: 52] мктить штенщю застереження: мовець мае бути обачним, висловлюючи правдиву шформацт. Правдивкть мовленневих дш в етносвщомосп русиыв пов'язана насамперед iз зоровим сприйняттям: Гвар не про то, што-с чув, а про то, што-с видв [15: 19].
Неправдивкть передаваноï шформацГ| виражена фразеолопзма-ми: трепати без ганьбы [2: 36]; до вочей ци^анити [2: 33]; повыдати як мокрой горить [2: 85]; аж са небо трясе [2: 88]; анi на правду не дихнути [2: 108]; аж са земля загынать [2: 58]; каждой другой слово правда - «брехня» [2: 123]. Семантика неправдивост мовлення в русинських фразеолопзмах поеднана з вигадками, плггками, наклепами, безпщставшстю розмов, засвщчуючи перевагу негативного ставлення етносу до неправди. Змкт неправдивого мовлення аналопзовано передовам iз зоровими та слуховими вщчуттями, ям пщсилюють невщповщысть сказаного дшсному стану справ: аж са небо затягло -«безсоромно брехати» [2: 88]; аж са козы смiвуmь - «сильно брехати» [2: 67]; аж зле слухати - «брехати» [2: 124]. У частит фразеологiзмiв, об'еднаних семантикою «безсоромно брехати», головним компонентом е дiеслово циганити «брехати, обманювати, шахрувати» [7: 554], до якого додано компаративну частину, що метафорично пов'язана з донорськими царинами ПРИРОДН1 ЯВИЩА: циганити, аж са змиркать [2: 59]; циганит, онь ся горы зеленвут [7: 554]; РОСЛИНА: циганити, аж трава в'яне [2: 124]; ЛЮДИНА: циганити, ажшя з носа курит [2: 91].
У русинських приЫв'ях концептуальний змкт неправдивого мовлення забезпечуе синест^я смакових вщчутпв: Бесдуе, ниби медом мастит [15: 11]. У паремiях На языку мед, а на души лед [16: 167]; На язику мюд, а на серцу - люд [14: 41] представлено опозищю соматизму
язик як органа мовлення та партонiмiв серце, душа як вмктищ емоцш, почутпв, внутрiшнього свiту людини. Змкт цих при^вЧв виникае на Грунт синестезГ| смакових i тактильних вщчутпв та метафоризацп соматичних вщчутпв як виявiв психоемоцiйних станiв людини, унас-лiдок чого виникае глибинний змкт - «на словах добра, а насправдi зла, байдужа, нещира людина».
Русинськi паремГ! репрезентують неправдивкть мовлення як легку справу, протиставляючи ïï метафоричним сценарiям трудово' дiяль-ностi: Брехати - не цпом молотити [15: 13]; Кошары - не плл'/ткы и плести 1'х треба знати [16: 8] або мiмiки людини: Бреше i оком не мругне [15: 13]. Вщзначимо, що русини вкрай негативно ставляться до брехш, пщтвердженням цього е при^в'я Не бреш, бо умреш [16: 81], ïï перша частина мктить прагматичну настанову заборони, а друга - погрозу. Русинська паремiя Ганити - не циганити [4: 175] вказуе на прюритетшсть висловлення осуду, незадоволення, докору на противагу брехш, облесливосп, нещиросп. У при^в'ях також констатовано фiзiологiчну реакцт мовця на неправдиве мовлення: Збрехав неборак, i счервенв як рак; Збрехав неборак, и почиллин'в ги рак [16: 81].
У цш груш репрезентовано фразеолопзми на позначення оаб, що свщомо поширюють неправдивi чутки. 1хнш змкт сформований унаслщок метонiмiзацiï, пов'язаноï зi збiльшенням органа мовлення: великый пыс мае - «пл^кар» [2: 102] або метафоричноï синестезп слухових вiдчуттiв: як валалський бубен [2: 24]. Русинське при^в'я Што дихне, то брехне [14: 66] використовують для позначення людини, яка говорить неправду. Його семантика виникае внаслщок зктавлення сценарий дихання й мовлення, ям, стимулюючи асо^а-тивний пошук, сприяють iнтерпретацiï змкту - «людина, що постiйно говорить неправду, брехун».
Третя група фразеологiзмiв пов'язана з манерою мовлення. Там фразеолопчш одиницi характеризують мовлення як ч^ке, зрозумiле, однозначне й регламентоване, вщдзеркалюючи позитивне ставлення русишв до продуманосл, виваженостi, дохщливосп, доступностi для сприймання сказаного: прийти на кор1нь - «дуже докладно розтлума-чити» [2: 71]; як про себе самого - «зрозумто говорити, пояснювати» [2: 118]; пов1сти на лопат'1 - «розтлумачити, докладно пояснити» [2: 79]; як малому д1тваков1 - «зрозумто говорити, пояснювати» [2: 50]. Змiст русинського фразеолопзму iсомар похопить - «зрозумто пояснювати» [2: 126] виник унаслщок метафоричного перенесення стереотипу сомар - «осел, вклюк» [7: 358], який у слов'янськш мiфологiï символiзуе нерозумшсть, на iнтелектуальнi характеристики людини. Вправшсть, розсудливiсть, доречнiсть, змiстовнiсть мовлення передають русинсью
фраземи пов'дати як пуп на казанн'1 - «зрозумто пояснювати» [2: 110]; пов1сти як старый пророк - «дуже розумно, доладно сказати» [2: 103]. íхнiй змiст сформовано унаслщок порiвняння мовлення зi сферою дiяльностi священникiв чи провiдникiв волi Божоï.
У русинськiй фразеологiï неприховаысть, прямолiнiйнiсть, рiшучiсть мовлення передаеться насамперед за допомогою метафоричного переосмислення дiеслiв фiзичноï дiï: яккыбы oдpiзаmи (вр'зати, одру-бати);як бы одтяти [2: 94] або внаслщок асоцГативного уподiбнення цЫсного сценарiю господарськоï дiяльностi до процесу мовлення: говорить, ги бы дрыва рубов [16: 104] - «говорити щось вщверто, прямо, принципово, категорично, з уаею ршучктю».
Дошкульшсть, рiзкiсть мовлення в русинських фразеолопзмах пе-редаеться внаслiдок уподiбнення до гострих предметiв: впхати глу пуд нухоть - «доркати» [2: 61]; зар'зати (затяти) дожывого - «до-торкнутися в розмовi чутливого мiсця» [2: 55] чи вогню: допкати до живого - «сильно вражати, дошкуляти» [2: 55]. Недоладысть мовлення позначена зворотом ани пришыти ани приватати - «недоладно сказати» [2: 109] мотивована метафоричним уподiбненням сфери мовлення до концептосфери шиття.
У русинських фразеолопзмах чгтко простежуемо негативне став-лення до крику: Гойкавуть ги на вашар'ц Гойкавуть ги на piйoдoв; Гойкати на цлый рот; Гойкать, аж ся розпукнути; Гойкать ги друтарь [16: 105].
Частина фразеологiзмiв, що характеризують манеру мовлення, об'еднана семантикою «сваритися, лаяти, вступати в суперечку», сформованою внаслщок метафоричного уподiбнення мовленневоï дiяльностi до гострих предметГв i фiзичних дш, пов'язаних iз непри-емними, болючими вщчуттями: выт'гати коликы [2: 68], а також аналопзащею сварки зi сценарiями поведiнки тварин: як два когуты на еднiм двор'1 [2: 67]; споживання ixi: междiсобов грушкы грызти [2: 44]; ремкництва: мотузкы плести [2: 87]. Значення фразеолопзма вымimаmи на воч'1 - «сваритися» [2: 32] фунтуеться на сценарГ! госпо-дарсько! дГяльностГ, накладеноï на мiфологемний сценарiй вiрувань, забобон, звичаïв етносу, народних прикмет тощо: предикат вымimаmи пов'язаний Гз лексемою см'ття, яке в багатьох словянських культурах е символом негативних аспектГв родинного, особистого життя [5: 555]. До того ж, смгття у багатьох народГв належить до табу, тому непри-стойним уважалося його винесення з хати, як i порушення дружшх взаемин. Смгття радили спалювати в печГ, оскГльки ним мовби можна наслати на когось якесь нещастя [20: 177-178].
Характеристику манери мовлення передають i русинськГ фразеолопзми Гз соматизмом зуби, яю об'еднаы значенням «неприязно
висловлюватися, говорити щось погане про кого-небудь; зводити наклеп; оббрiхувати»: взяти в зубы як в'1тор солому; взяти до зуб; взяти меджi зубы; зубы добат (чистит); вычистити зубы [2: 60]. |'хня семантика сформована, з одного боку, унаслщок метафоризацп дiеслiвного компонента (взяти, добат, вычистити),а з шшого - ана-лопзацГ| складника зуби з чимось таким, що може вражати, завдаючи болю, неприемних вщчупв. Семантика русинського фразеолопзму б'юдувати через зуби - «неохоче, сердито говорити» [2: 60] вщдзер-калюе стереотипне уявлення про неприязне ставлення адресанта до адресата в процеа мовлення. Вираження почуття недоброзичливост до слухача також представлено за допомогою уподiбнення мовлен-невоï дм до гострого предмета: цвинькати з ножычками - «говорити зi злктю» [2: 92].
Русинських при^вЧв, що характеризують манеру мовлення неба-гато, вони здебтьшого позначають прагматичний вплив сказаного на адресата: Вострой словечко коле сердечко [15: 16]; Щырой слово три зимы грiе [14: 67]; Голяк ваньси голит, а слово серце р'же [15: 20]. Частотним у паремiях е смисловий компонент «мовлення - зааб репрезентацГ! штелектуальних особливостей»: яккш характеристики сказаного чи його вщсутшсть функцюнують як показники рiвня розумового розвитку шдивща: Мудрого без дорогоi шаты по еднiм слов'1 познати; Мудрый не вштыко nовiдam, што знае, а дурный не вштыко знае, што nовiдam [14: 40].
Четверту групу змктових фразеологiзмiв наповнюють одиницЬ що ямсно характеризують мовлення, його вщповщшсть темЬ доречшсть, адекватшсть контексту спткування. Найпоширешшими в цш пщгрут е фразеолопзми, як негативно оцшюють пустi розмови, шсештниф, що спричинено загальною фразеологiчною тенденщею, адже «у фразеологiï негативно конотоваш поля завжди бiльш потужнi (у ктьмсному вiдношеннi), нiж поля iз позитивною конотацiею» [18: 18]. Довп, беззмiстовнi й непотрiбнi розмови або висловлювання в русинських фразеолопзмах передаються шляхом сприйняття мовних дш як приготування ixi: дынянку варити - «вести порожш розмови» [2: 49]; споживання ïxi: бiciдовamu,же кебы то песзз'в та здохне; б'юдувати, шо пес бы не зз'ш - «говорити дурниф» [2: 100]; господар^^! дiяльностi: кошикы плести - «вести порожш балачки» [2: 73]; плести два на три; плести едной через другой - «говорити дурницЬ> [2: 104]; молотити порожню солому - «вести пусп розмови» [2: 126]; руху: бесдувати як кебы з пеца впав; хпасти з пеца на голову - «говорити дурницЬ» [2: 101]; вiйськовоï справи: выстрлити як з канона - «сказати дурницю» [2: 63]. Розмови, висловлювання, позбавлеш здорового глузду, в етносвщомосп русишв порiвнюються
Гз потьмаренням свщомосп внаслщок дiï отруйних рослин: Гварити як кебы са надрагул'1 на'/в - «говорити дурнищ» [2: 88]; шалених губ шя на'/сти - «говорити дурницЬ» [2: 44]. НесуттевГ, мало важливГ, незначш, безглуздГ, нерозумнГ висловлення також асоцГюються в русинГв Гз втратою здатност ясно мислити, спричиненою захворюванням на тиф: гварити як на глушканю; лопот'ти на глушку - «говорити ысеытницГ, дурницЬ» [2: 39]. Глибинний змГст фраземи виповстиякз немытого горця - «сказати дурницю» [2: 43] пов'язаний Гз семантикою бруду, який мае пейоративну конотацГю.
Русинськ фразеолопзми стрлити конину - «сказати дурницю» [2: 70]; як кебы сл'та муха сла - «говорити ысеытницю» [2: 87]; пере-ливати з пустого до порожнього - «вести непотрГбы малозмктовы розмови» [2: 110]; гору на гору класти - «говорити ысеытницю» [2: 42]; як бы горох на цькiнi метати - «даремно, безрезультатно говорити» [2: 43] е парадоксальними за змГстом, оскГльки ïхня мотивацГя не забезпечена жодним Гз компонентГв, а семантика фунтуеться на народному гуморГ русиыв. Саме парадоксальний характер об'екта мовлення спричиняе штегральний змГст абсурду, безглуздя мовленневих дГй у подГбних зворотах [19: 136]. Почасти розкодуванню значення фразем Гз парадоксальним компонентом сприяе наявысть дГеслГв мовлення (бiсiдуваmи, лябдати, говорити): б'юдувати анi на кoлiнo, анi на задок - «говорити ысеытницГ» [2: 69]; б'юдувати з путе, туто ани сомар бы не з'в [2: 110]; б'юдувати (лябдати), што слина на язык принесе [2: 122]; говорити не солене, не мащене [2: 126]; бi-адувати не возьми (ни взяти) не полож (ни положыти) [2: 106]. Таку ж парадоксальну оцшку невщповщносп розмови темГ представлено в прислГв'ях З тобов ся набеадуеш, як зо смаркатим наiш [15: 28]; З тобов гварити, як з конем ся молити; З тобов бесдувати, як за зайцем ся гонити [15: 27]. У цих висловленнях негативно оцшено адресата, спГлкування з яким з погляду адресанта е безрезультатним, беззмГстовним, безкорисним.
Бтьш наочно яккш характеристики мовлення представлеш в русинських прислГв'ях. Зокрема, нерелевантшсть розмов у етносвГ-домосп русишв пов'язана передовам Гз людиною: ямсш характеристики сказаного чи його вщсутшсть функцюнують як показники рГвня розвитку шдивща: Якый чловек, така й бесiда [14: 26]. Загалом паремiï вщдзеркалюють позитивне ставлення етносу до продуманосп мовлення, обГзнаносп з предметом розмови: Заюм штоси повкти -маш пoмисьлimи [4: 242]; Не пoвiдай, што знаеш, знай, што пoвiдаеш [14: 45]; Знаеш - пoвiдай, не знаш - помовч [4: 148]; Маш знати, як, де i што повкти [14: 39]. ПаремГя Што у кого пече, тот про то й рече [14: 67] вщзначае, що кожен важливим вважае свш предмет мовлення.
fï семантика спрямована на прагматичний вплив на адресанта, який мае слщкувати за адекватшстю розмови, дотримуватися теми, а не акцентувати увагу на власних проблемах. Пришв'я Мовив слово - будь його паном [14: 39]; Слово старше за niнянзi [14: 57] засвщчують, що русини вщповщально ставляться до сказаного, високо поцшовують общяне, схильш вiдповiдати за своï слова.
Мовленнева дiяльнiсть пов'язана з процесом слухання, який у русинських фразеолопзмах вщображають предикат слухати та iменник уха: добрiуха не попукали - «довiрливо слухати» [2: 135]; слухати ани не дихати [2: 124]; слухати, ажуха отворяти - «дуже уважно слухати» [2: 135]; добрi слухати [7: 349] - «дуже уважно слухати, прислухатися до чогось; слухати з великим штересом». Семантика сполуки ïcmu слова - «довiрливо слухати» [2: 123] виникла внаслщок метафоричного уподiбнення сценар^ споживання до процесу слухання. Фразеолопзм уха терпнут слухати [7: 518] - «хтось втрачае бажання слухати; вщ розмови стае неприемно, противно» вщображае негативну реакщю адресата на неправдиве, беззмктовне, некоректне мовлення. Глибинний змкт сполуки фор-муе предикат терпнути «втрачати чутливкть, нiмiти», який, зазна-ючи метафоризацiï, визначае перцептивне сприйняття почутого за аналогiею до фiзичного стану.
Отже, русинськi прислiв'я i фразеолопзми вiддзеркалюють чiтко систематизовану сукупшсть уявлень, настанов, стереотипiв i правил мовленневоï дiяльностi. У них збережено й трансльовано наступним поколшням як концептуальн знання про комунiкацiю, так i приписи нормативного й ефективного спткування. Для русишв у проце-сах мовленневоï дiяльностi суттевими ознаками е небагатоЫв'я, стриманiсть, ввiчливiсть, повага до стврозмовника, виваженiсть. Дослiджуваний матерiал засвiдчуе, що русини значну увагу придЬ ляють фонацiйному оформленню висловлення: для них прийнятним е нормальний темп спткування, адже швидке й гучне, повтьне й тихе, невиразне мовлення оцшено негативно. До однiеï iз значущих ознак змiстовоï характеристики мовленневоï дiяльностi належить кiлькiсний обсяг повщомлення. Засадничою в сценарiях комушка-тивноï поведiнки русинiв е категорiя стриманостi в розмовах: мар-но^в'я i плiтки оцiнено вкрай негативно. Комушкативну культуру русинiв характеризують умшня мовчати та стримування вiд зайвих розмов. 1з помiркованiстю мовленневоï дiяльностi корелюють такi ознаки, як мудркть, виваженiсть, вмiння вiдповiдати за своï слова, спiввiдноснiсть мовлення й конкретноï комунiкативноï дiяльностi. Досить значущою для русинськоï комунiкативноï культури е ознака правдивосп мовлення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вархол Н. Михайло Орий - останнiй «пророкувач Псалтиря» на Пряшiв-щинi // Народна творчiсть та етнологiя. 2011. № 6. С. 42-44.
2. Вархол Н., вченко А. Фразеолопчний словник лемювських гс^рок Схщ-ноТ Словаччини. Бра^слава: Словацьке педагогiчне видавництво, 1990. 159 с.
3. Гудков Д.Б., Ковшова М.Л. Телесный код русской культуры: материалы к словарю. М.: Гнозис, 2007. 288с.
4. Дуда I. Лемювський словник. 26000 сл1в. Терношль: Астон, 2011. 372 с.
5. Жайворонок В. В. Знаки украТнськоТ етнокультури: словник-довщник. КиТв: Довiра, 2006. 703 с.
6. Керча И. Русинско-русский словарь: в 2 т. Т. 1: А-Н. Ужгород: ПолШршт, 2007. 608 с.
7. Керча И. Русинско-русский словарь. Т. 2: О-Я. Ужгород: Пол^ршт, 2007. 608 с.
8. Колесов В.В. «Жизнь происходит от слова...». СПб.: Златоуст, 1999. 368 с.
9. Левин Ю.И. Провербиальное пространство // Паремиологические исследования. М.: Наука, 1984. С. 108-126.
10. Ломакина О.В., Мокиенко В.М. Познавательный потенциал русинских паремий на фоне русского и украинского языков // Русин. 2016. № 3 (45). С. 119-128. DOI: 10.17223/18572685/45/9
11. Лотман Ю.М. Символ в системе культуры // Избранные статьи: в 3 т. Т. I: Статьи по семиотике и топологии культуры. Таллин: Александра, 1992. С. 191-199.
12. Мечковская Н.Б. Метаязыковые глаголы в исторической перспективе: образы речи в наивной картине // Язык о языке: сб. статей. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 363-380.
13. Никитина С.Е. Лингвистика фольклорного социума // Язык о языке: сб. статей. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 558-596.
14. Перiг Р. Немеркнучi перлини. Лемювсью приповщки. Львiв, 2013а. 74 с.
15. Перiг Р. Не забувай свого. Русинсью, лемювсью приповщки. Львiв, 2013Ь. 36 с.
16. Поп Д. Русинско-украинско-русский и русско-русинско-украинский фразеологические словари. Ужгород, 2011. 243 с.
17. Пронь Т.М. 1стс^я, сучасшсть, матерiальна i духовна культура лемюв, бойюв, русишв у проблемному полпнтердисциплшарних дослщжень. // На-уковi прац Чорноморського державного ушверситету iменi Петра Могили. Сер.: lсторiя. 2012. Т. 207, вип. 195. С. 110-115.
18. Ройзензон Л.И. Фразеология и страноведение. Бюллетень по фразеологии № 1. Новая серия. Вып. 234. Самарканд: Самарканд. гос. ун-т им. А. Навои, 1972. С. 12-19.
19. Сел'(ванова О.О. Нариси з украТнськоТ фразеологп (психокогштивний та етнокультурний аспекти). КиТв; Черкаси: Брама, 2004. 275 с.
20. Скрипник Л.Г. Фразеолопя украТнськоТ мови. КиТв: Наукова думка, 1973. 278 с.
21. Славянская мифология: энциклопедический словарь / Отв. ред. С.М. Толстая. 2-е изд. М.: М.: Междунар. отношения, 2002. 512 с.
22. Телия В.Н. Русская фразеология. М.: Школа. Языки русской культуры, 1996. 288 с.
23. Трубачев О.Н. Ремесленная терминология в славянских языках: этимология и опыт групповой реконструкции. М.: Наука, 1966. 414 с.
24. temkowie, Bojkowie, Rusini - historia, wspotczesnosc, kuLtura materiaLna i duchowa / red. S. Dudra, B. HaLczak, I. Betko, M. SmigeL. Stupsk-ZieLona Gora: Drukarnia Wyd-wo «DRUK-AR», 2009. T. II. 248 s.
25. Mehrabian A, Ferris S. Inference of attitudes from nonverbaL communication in two channeLs // JournaL of ConsuLting PsychoLogy. 1967. № 31. P. 248-252.
REFERENCES
1. VarkhoL, N. (2011) MikhayLo Siriy - ostanniy "prorokuvach PsaLtirya" na Pryashivshchini [MyhajLo Siryj is the Last "prophet of the PsaLter" in Presov region]. Narodna tvorchist' ta etnologiya. 6. рр. 42-44.
2. VarkhoL, N. & Ivchenko, A. (1990) Frazeologichniy slovnik lemkivs'kikh govirok skhidnoi Slovachchini [The PhraseoLogicaL Dictionary of Lemko diaLects of Eastern SLovakia]. BratisLava: SLovats'ke pedagogichne vidavnitstvo.
3. Gudkov, D. B. & Kovshova, M.L. (2007) Telesnyy kod russkoy kul'tury: materialy kslovaryu [The corporaL code of Russian cuLture: materiaLs for the dictionary]. Moscow: Gnozis.
4. Duda, I. (2011) Lemkiwskiyslovnik [The Lemko Dictionary]. TernopiL: Aston.
5. Zhayvoronok, V.V. (2006) Znaki ukrains'koi etnokul'turi: slovnik-dovidnik [Signs of the Ukrainian ethno-cuLture: Dictionary]. Kyiv: Dovira.
6. Kercha, I. (2007a) Rusinsko-russkiyslovar': v 21. [The Rusin-Russian Dictionary: In 2 voLs]. VoL. 1. Uzhhorod: PoLyPrint.
7. Kercha, I. (2007b) Rusinsko-russkiy slovar': v 21. [The Rusin-Russian Dictionary: In 2 voLs]. VoL. 2. Uzhhorod: PoLyPrint.
8. KoLesov, V.V. (1999) "Zhizn' proiskhodit ot slova..." ["Life comes from the word ..."]. St. Petersburg: ZLatoust.
9. Levin, Yu.I. (1984) ProverbiaL'noe prostranstvo [ProverbiaL space]. In: Per-myakov, G.L. (ed.) Paremiologicheskie issledovaniya [ParemioLogicaL studies]. Moscow: Nauka. рр. 108-126.
10. Lomakina, O.V. & Mokienko, V.M. (2016) Cognitive potentiaL of Rusin proverbs compared with those in the Russian and Ukrainian Languages. Rusin. 3. pp. 119-128 (in Russian). DOI: 10.17223/18572685/45/9
11. Lotman, Yu.M. (1992) Izbrannye stat'i v 3 t. [SeLected articLes in 3 voLs]. VoL. 1. TaLLin: ALeksandra. рр. 191-199.
12. Mechkovskaya, N.B. (2000) Metayazykovye gLagoLy v istoricheskoy perspektive: obrazy rechi v naivnoy kartine [MetaLanguage verbs in historicaL perspective: images of speech in a naive picture]. In: Arutyunova, N.D. (ed.) Yazyk o yazyke [Language about Language]. Moscow: Yazyki russkoy kuL'tury. рр. 363-380.
13. Nikitina, S.E. (2000) Lingvistika foL'kLornogo sotsiuma [Linguistics of Folklore Society]. In: Arutyunova, N.D. (ed.) Yazyk o yazyke [Language about Language]. Moscow: Yazyki russkoy kul'tury. pp. 558-596.
14. Perig, R. (2013a) Nemerknuchi perlini. Lemkivs'ki pripovidki [Immortal pearls. Lemko proverbs]. Lviv: [s.n.].
15. Perig, R. (2013b) Ne zabuvay svogo. Rusins'ki, lemkivs'ki pripovidki [Do not forget your own. Rusin and Lemko proverbs]. Lviv: [s.n.].
16. Pop, D. (2011) Rusinsko-ukrainsko-russkiy i russko-rusinsko-ukrainskiy frazeo-logicheskieslovari [The Rusin-Ukrainian-Russian and Russian-Rusin-Ukrainian Phraseological Dictionaries]. Uzhhorod: [s.n.].
17. Pron, T.M. (2012) Istoriya, suchasnist', material'na i dukhovna kul'tura lemkiv, boykiv, rusiniv u problemnomu poliinterdistsiplinarnikh doslidzhen' [History, present, material and spiritual culture of Lemkos, Boykos, Rusins in multidisciplinary research]. Naukovi pratsi Chornomors'kogo derzhavnogo universitetu imeni Petra Mogili. Ser.: Istoriya. 207(195). pp. 110-115.
18. Royzenon, L.I. (1972) Frazeologiya i stranovedenie [Phraseology and regional geography]. Byulleten'po frazeologii - Bulletin on phraseology. 1(234). pp. 12-19.
19. Selivanova, O.O. (2004) Narisi z ukrains'koi frazeologii (psikhokognitivniy ta etnokul'turniy aspekti) [Essays on Ukrainian phraseology (psycho-cognitive and ethno-cultural aspects)]. Kyiv; Cherkasy: Brama.
20. Skripnik, L.G. (1973) Frazeologiya ukrains'koi movi [The phraseology of the Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka.
21. Tolstaya, S.M. (ed.) (2002) Slavyanskaya mifologiya: entsiklopedicheskiy slovar' [Slavic mythology. Encyclopedic Dictionary]. 2nd ed. Moscow: Mezh-dunarodnye otnosheniya.
22. Teliya, V.N. (1996) Russkaya frazeologiya [Russian Phraseology]. Moscow: Shkola. Yazyki russkoy kul'tury.
23. Trubachev, O.N. (1966) Remeslennaya terminologiya v slavyanskikh ya-zykakh: etimologiya i opyt gruppovoy rekonstruktsii [Trade terminology in Slavic languages: Etymology and experience of group reconstruction]. Moscow: Nauka.
24. Dudra, S., Halczak, B., Betko, I. & Smigel, M. (eds) (2009) Lemkowie, Bojkowie, Rusini - historia, wspoiczesnosc, kultura materialna i duchowa. Vol. 2. Stupsk-Zielona Gora: DRUK-AR.
25. Mehrabian, A. & Ferris, S. (1967) Inference of attitudes from nonverbal communication in two channels. Journal of Consulting Psychology. 31. pp. 248252. DOI: 10.1037/h0024648
Калько Валентина Владимировна - кандидат филологических наук, доцент кафедры украинского языкознания и прикладной лингвистики Черкасского национального университета им. Б. Хмельницкого (Украина).
Калько Валентина Володимирiвна - кандидат фтолопчних наук, доцент кафе-дри украТнського мовознавства i прикладноТ лш^стики Черкаського нацюнального ушверситету iм. Б. Хмельницького (УкраТна).
Valentyna V. Kalko - Cherkasy Bohdan Khmelnytsky National University (Ukraine).
E-mail: mkalko@ukr.net
Калько Николай Иванович - доктор филологических наук, профессор кафедры украинского языкознания и прикладной лингвистики Черкасского национального университета им. Б. Хмельницкого (Украина).
Калько Микола 1ванович - доктор фтолопчних наук, професор кафедри украТн-ського мовознавства i прикладноТ лш^стики Черкаського нацюнального ушверси-тету ÏM. Б. Хмельницького (УкраТна).
Mykola I. Kalko - Cherkasy Bohdan Khmelnytsky National University (Ukraine).
E-mail: mkalko57@gmail.com
