CC BY
16
УДК 811.161.2'42 UDC
DOI: 10.17223/18572685/59/12
ЕТНОПСИХОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 СП1ЛКУВАННЯ ГУЦУЛ1В (НА МАТЕР1АЛ1 П'€С ГНАТА ХОТКЕВИЧА)
О.1. Криницька1, А.В. 1льк1в2
1вано-Франмвський нацiональний медичний унiверситет УкраТна, 76018, м. 1вано-Франмвськ, вул. Галицька, 2 1 E-mail: olga.krynytska@gmail.com 2 E-mail: annilkiv@rambler.ru
Авторське резюме
У СТаТТ розкрито етнопсихолопчш OCOблИBOCTi спiлкування гуцулiв Kpi3b призму комунiкативних стратегш у драматургiйному TeKCTi. «Неопубл^оваш гуцульськ п'еси» Гната Хоткевича презентують широку картину життя гуцулiв - етшчноТ групи, що проживае в регюш украТнських Карпат у Захiднiй УкраТш. Психолiнгвiстичний i прагматичний аналiз комушкативних актiв у художньому дiалозi виявив типовi особливостi комунiкативноТ повeдiнки гуцулiв, рiзних за вiковими, соцiальними, ген-дерними, психологiчними ознаками. Спiлкування гуцулiв вирiзняеться eмоцiйнiстю, схильнiстю до агресивноТ мовноТ повeдiнки, частим вживанням перформат^в, мiти-гаторiв з iллокуцiею заспокоення, регулярним застосуванням комунiкативних тактик схвалення, пiдтвeрджeння для вияву солiдарностi зi спiврозмовником, вилученням адресата з комушкативноТ зони як спосiб його дискрeдитацiТ тощо. Комунiкативнi стратeгiТ спонукання найчаспше рeалiзуються тактиками прохання у поеднанн зi скаргою (при кооперативному спткуванш) або за допомогою тактик вимоги, наказу разом iз погрозою (для конфл^тного спiлкування). На основi аналiзу комушкатив-них стратeгiй художнього дiалогу видiлeно мeнтальнi риси гуцулiв, як-от мiстичнe розумiння буття, породжене амбiвалeнтнiстю сакральних начал (християнства й мь фологiТ); усвiдомлeння обмeжeностi волi людини природними та надприродними силами; глибинний внутршнш конфлiкт, зумовлений вiдчуттям всеохопного страху i прагненням до його подолання; тенденщя до еднання як споаб досягнення душев-ноТ рiвновaги, чуттева психiчна органiзацiя горян на противагу рацiональнiй.
Ключовi слова: гуцули, мeнтaльнiсть, комунiкaтивнa стрaтeгiя, iнтeнцiя, тлокущя, дрaмaтургiйний текст.
ЭТНОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ
ОБЩЕНИЯ ГУЦУЛОВ (НА МАТЕРИАЛЕ ПЬЕС ГНАТА ХОТКЕВИЧА)
О.И. Криницкая1, А.В. Илькив2
Ивано-Франковский национальный медицинский университет Украина, 76018, г. Ивано-Франковск, ул. Галицкая, 2 1 E-mail: olga.krynytska@gmail.com 2 E-mail: annilkiv@rambler.ru
Авторское резюме
Статья раскрывает этнопсихологические особенности общения гуцулов сквозь призму коммуникативных стратегий в драматургическом тексте. «Неопубликованные гуцульские пьесы» Гната Хоткевича представляют широкую картину жизни гуцулов - этнической группы, проживающей в регионе украинских Карпат на Западной Украине. Психолингвистический и прагматический анализ коммуникативных актов в художественном диалоге обнаружил типичные особенности коммуникативного поведения гуцулов, различных по возрастным, социальным, гендерным, психологическим признакам. Общение гуцулов отличается эмоциональностью, склонностью к агрессивному речевому поведению, частым употреблением перформативов, мити-гаторов с иллокуцией успокоения, регулярным применением коммуникативных тактик одобрения, подтверждения для проявления солидарности с собеседником, изъятием адресата из коммуникативной зоны в качестве способа его дискредитации и т. п. Коммуникативные стратегии побуждения чаще всего реализуются тактиками просьбы в сочетании с жалобой (при кооперативном общении) или с помощью тактик требования, приказа с угрозой (для конфликтного общения). На основе анализа коммуникативных стратегий художественного диалога были выделены ментальные черты гуцулов, среди которых мистическое понимание бытия, порожденное амбивалентностью сакральных начал (христианства и мифологии), осознание ограниченности свободы человека природными и сверхъестественными силами, глубинный внутренний конфликт, обусловленный чувством всеобъемлющего страха и стремлением к его преодолению, тенденция к единению как способ достижения душевного равновесия, чувственная психическая организация горцев в противовес рациональной.
Ключевые слова: гуцулы, ментальность, коммуникативная стратегия, интенция, иллокуции, драматургический текст.
ÀNTponAOma
217
ETHNOPSYCHOLOGICAL FEATURES OF HUTSULS' COMMUNICATION (BASED ON THE PLAYS BY HNAT KHOTKEVYCH)
O.I. Krynytska1, A.V. Ilkiv2
Ivano-Frankivsk National Medical University 2 Galytska Street, Ivano-Frankivsk, 76018, Ukraine 1 E-mail: olga.krynytska@gmail.com 2 E-mail: annilkiv@rambler.ru
Abstract
The article discusses the ethnopsychological features of the HutsuLs' communication through the prism of communicative strategies in a drama text. Neopublikovannye gutsul'skie pesy [ Unpublished Hutsul Plays] by Hnat Khotkevych describe the lifestyle of Hutsuls - an ethnic group from the Carpathian mountain region in Western Ukraine. The psycholinguistic and pragmatic analysis of communicative acts in an artistic dialogue has revealed the typical communicative behavior of the Hutsuls of different age, social, gender, psychological groups. The analysis of communicative strategies in the drama texts has shown that all characters regardless of their age, gender, and social status follow the same communicative pattern in typical situations. Their communication is characterized by excessive emotionality, aggressive speech behaviour, frequent use of performatives, mitigators with illocution of reassurance, regular use of communicative tactics of approval and confirmation to express solidarity with the interlocutor, withdrawal of an addressee from conversation as a way of their discrediting, etc. Communicative strategies of motivation are most often implemented by tactics of a request combined with a complaint (in cooperative communication) or by tactics of a demand, order with a threat (for conflict communication). The analysis of the communicative strategies in the artistic dialogues has identified the Hutsul mental traits, such as mystical perception of being, caused by ambivalence of believes (Christian and mythological); awareness of the human will limited by natural and supernatural forces; predominance of emotional psychological organization of Hutsuls over the rational one; deep inner conflict caused by sense of fear and desire to overcome it; staying within a community as a way of achieving mental balance.
Keywords: Hutsuls, mentality, communicative strategy, intention, illocution, drama text.
Гуцульщина i гуцули як етнографiчна група входять у коло науко-вих зацкавлень украТнських i закордонних вчених рiзних галузей знань: iсторикiв, етнографiв, етнологiв, лiнгвiстiв, лiтературознавцiв, психолiнгвiстiв. Проблему вторичного походження гуцулiв дослщ-жено в працях М.М. Вегеша, Я.Ф. Головацького, Ю.Г. Гошка, С.Г. Суляка, М.В. Домашевського, Я.В. ЗакревськоТ та ш. С.Г. Суляк окреслюе Гу-цульщину як «територт, населену гуцулами (одшею з етнiчних груп русишв), що займае пiвнiчно-схiдну частину украТнських Карпат в межах Галичини, Буковини, Закарпаття i румунського Марамуреша» (пер. з рос. - О.К., А.И.) [11: 290].
Комплексне вивчення гуцульського життя в уах його проявах зус^чаемо у працях П.Д. Шекерика-Доникового, В.М. Гнатюка, А.1. Онищука. Один iз провiдних дослiдникiв русинiв ПiвденноТ Угор-щини Янко Рамач у своТй докторськiй дисертацiТ i численних наукових студиях здiйснив вичерпний огляд ^орп русинiв у Пiвденнiй Угорщинi вщ часу Тхнього переселення до краю iз пiвнiчно-схiдних областей Угорщини, проаналiзувавши основнi процеси i тенденцiТ розвитку Тхнього економiчного i суспiльного життя та охарактеризувавши на-магання русишв зберегти свою нацiональну i релтйну iдентичнiсть у полiетнiчному та багатоконфесшному середовищi регiону [9; 10].
М.М. Лаврук у своему дослщженш «Гуцули УкраТнських Карпат» визначае цю етнографiчну групу як «частину гiрського украТнського населення Карпат, яка утворюе в етшчнш структурi украТнцiв яскраво виражену субетшчну (етнографiчну) спiльноту» [6: 9-10]. Особливою рисою характеру гуцулiв як етносптьноти, на думку деяких вчених, е почуття власноТ гiдностi. Порiвнюючи мiж собою рiзнi етнiчнi групи, прикарпатська дослщниця О.В. Хрущ дшшла висновку, що «уникну-ти втрати власноТ пдносп, бiльше того, навггь змiцнити це почуття за умов тоталггарного режиму вдалося найкраще саме гуцульськш етнiчнiй спiльнотi» [14: 184], i пояснюе це так: «З давнiх-давен у високогiр'Т розселялися смшив^ сильнi й незалежнi люди. Боротьба iз силами природи, специфiчна система виховання, що фунтувалась на засадах етнопедагопки, трудових традицiй i народних звичаТв, -усе це формувало почуття незалежносп i власноТ пдносп» [14: 184].
Особливий ментальний св^ гуцулiв привертае увагу не тшьки науковцiв, але й митцiв слова. Зпдно iз дослiдженням Т.В. БиковоТ, авторки дисертацiТ на тему «Гуцульщина як текст в украТнськш лгге-ратурi першоТ третини ХХ стол^тя», «першовiдкривачами гуцульсь-коТ теми в Х1Х ст. у новiй украТнськш лiтературi стали представники "РуськоТ тршцГ - 1.М. Вагилевич, Я.Ф. Головацький та М.С. Шашкевич, а Тх зацiкавлення гуцульською тематикою були спрогнозоваш великою кiлькiстю европейських етнографiчних праць та художнiх творiв
(А. Бельовський "Опришки" (1857), £. Броцький "Опришки в Карпа-тах"(1830) (416), К.В Вуйцiцький "Довбуш" (1839) (439), К.-Е. Францоз "За правду" (1882), Ю. Коженьовський "ВерховинцГ (1843) та ш.» [3: 40]. Гуцульщина як художнiй текст, як культурне явище й особливий художнш унiверсум також представлена у творчосп Х.Д. АлчевськоТ, Б.С. Лепкого, Ю.А. Федьковича, Олександра Олеся, В.М. Пачовського, Лес УкраТнки, 1.Я. Франка, О.Ю. КобилянськоТ, М.М. Коцюбинського, В.С. Стефаника, Г.М. Хоткевича, Марка Черемшини та шших украТн-ських письменникiв.
Метою дослщження е вивчення етнопсихологiчних особливостей спткування гуцулiв у драматургiйному текст крiзь призму комушка-тивних стратегш. Комунiкативна стратегiя - це реалiзацiя iнтенцiй засобами комунiкативних тактик, вттених за допомогою мови. Стра-тепя е когнiтивним планом спiлкування, який контролюе вирiшення комунiкативних завдань мовця [5: 100]. Розгляд спткування тд кутом зору комунiкативних стратегiй з'ясовуе, як саме засобами мови суб'ектом витворюеться дшсшсть, що, в свою чергу, вщкривае «вкно у свiдомiсть» мовця, окреслюючи його ментально-прагматичнi контури. Ушфшащя комунiкативноТ поведiнки у межах групи людей, рiзних за вковими, соцiальними, гендерними, психологiчними ознаками, об'еднуе Тх в одну етнiчну сптьноту, для якоТ характерний власний, вщмшний вiд iнших, спосiб свiтовiдчування i мислетворення.
Матерiал дослiдження - «Неопублковаы гуцульськi п'еси» Гната Хоткевича, написан «гуцульсков бесiдов», у яких автор як етнограф вщобразив звичаТ, обряди, мiф, естетичну експресiю живого слова. З огляду на це п'еси Гната Хоткевича можна вважати документами життя гуцулiв i здшснювати на Тх основi психолiнгвiстичнi, етнографiчнi, мовознавчi i краезнавчi науковi розвiдки.
Стратепчна органiзацiя комунiкативних актiв у драматургшному текстi, сприяючи вiдтворенню художнього дискурсу, актуалiзуе «живi» обставини, мiсце i час спiлкування учасникiв комунiкацiТ, Тх психоло-гiчнi, психiчнi, когнiтивнi, со^альш, ментальнi особливостi та сукуп-шсть прагматичних установок. Художнiй текст як дискурс у своему безперервному становленш базуеться на загальних принципах мовленневоТ дiяльностi, що iснуе в певному ментальному й культурно-часовому просторах, на когнггивних культурно орiентованих стра-тегiях, якi допомагають пiзнати текст, вщкрити в ньому прихований смисл [4: 40]. Особливостi спiлкування гуцулiв у ключi комунiкативних стратегiй розглядаемо на матерiалi саме драматургiйного тексту. Цей рщ лiтератури вирiзняеться особливим способом оргашзацп лiтературноТ iнтеракцiТ автора й читача, осктьки драматургiйний текст сам по собi спiввiдносний iз комунiкацiею, в якiй беруть участь
суб'екти «троякого виду» [12: 36]: це, по-перше, мовець (персонаж), по-друге, його партнер - слухач, який готовий заговорити сам, потрете, рецитент (читач або глядач), який заплановано не втручаеться у текстову комуыкащю. Комушкативш стратеги у художньому дiалозi охоплюють штенцт (що актуалiзуе когштивну i прагматичну сфери взаемодп) та кшцеву реалiзацiю 17 мовними засобами. Зауважимо, що художнш дiалог - це не «вщбиток», копiя усного спшкування, а лише достатньо близька репрезентащя його, стилiзоване й титзоване розмовне мовлення [7: 18].
Гуцульська говiрка - невичерпне джерело орипнально! образно-стi, в якому язичницьке, мiфологiчне сприйняття свiту поедналося з християнською традицiею, утворивши органiчну аксюлопчну систему носiíв територiального дiалекту - гуцулiв. Розгляд особливостей спткування гуцулiв дае змогу вiдтворити ментальний образ мовця як представника етычно! групи, вiдобразити спосiб життя гуцулiв, íхнi цiнностi, прагнення й щеали. Культурологiчна iдентифiкацiя гуцулiв репрезентована у драматургшному текстi як сублiмацií буттевосп, тому розгляд комунiкативних стратегiй персонажiв гуцульських п'ес Гната Хоткевича в рамках антропоцентричного пщходу виявляе спе-цифiчнi риси етносу - прототипу художшх образiв.
Так, у драмi «Непросте», зокрема, розгорнено кiлька сюжетних лiнiй, розкрито ряд художнiх образiв, жоден з яких не е головним, визначальним. Це створюе широку панораму гуцульського життя, зображуе рiзноманiтнiсть його проявiв. Водночас у комушкативних ходах дiйових осiб виявляються типовi стимули i реакци, регуляр-ш мовнi звороти, властивi рiзним представникам одше! етнiчноí групи. Це дае пщстави для видiлення специфiчних ментальних ознак, що виокремлюють гуцулiв в окрему етнографiчну спiльноту украíнцiв i в художньому текстi сприяють увиразненню образiв. Наприклад, персонажi п'ес схильш вводити аргумент глобального екзистенцiйного досвщу як резюме яко'сь поди або чие'сь розпо-вiдi, яка неоднозначно оцшюеться слухачами за шкалою «правдиве - вигадане», «реальне - фантастичне», «можливе - неможливе». Проiлюструемо:
Третя Газдиня: Ох Боже, Боже, - к/'лько то омрази усекоТ на св1т1.
Друг и й Г азда: ...Таке бувае на св1т1, шо чесом хрескенин / в кему того не може узети.
Перший Г а зд а:... Бувают, бувают усею страшт р/чи на свт
[13: 200].
Комуыкативна штенщя наведених реплк - екзистенцтвати предмет розмови, екстраполювати вигадане, фантастичне, неможливе в
сферу правдивого, реального, можливого, що виявляе мiфологiчний свiтогляд гуцулiв. Разом з тим, актуалiзацiя християнськоТ основи (Боже,хрескенин) засвiдчуе релтйысть i побожнiсть верховинцiв.
Аналiз художнього дiалогу показуе, що персонажi гуцульських п'ес у спшкуваны одночасно апелюють i до християнськоТ, i до мiфологiчноТ свiтовоТ першооснови - вони визнають 1суса Христа та Дiву Марiю i водночас не вщкидають iснування вiдьом, мольфарiв, лiсних, пото-пельникiв, Триюди, Горгана, злих духiв тощо. Порiвняймо:
Перша Газдиня: Знаеш, шо я тоб1 искажу, Федоре? Се тебе уч'тила силкна.
Фед1р: Най Бог боронит! [13: 206].
Або:
Андр1й: Це мае бути, здает ци, ото проклете мсце... Господи Йсусе, ек страшно... I голоса з себе не можу в1добути... Але вже сми си наважив, то треба робити... Юди!.. Ар1дники!.. Щезники!.. Кличу вас до себе на пораду / даю вам свою душу! [13: 214].
Чи:
В ас и н до: А таки моя жинка в'дьма! Правду таки говорили люде - таки справедлива в/'дьма, я вже сми си переконав. Ото мерза, шляг би I трафив! Ото сми си д1став у руки, Боже, видверни, Боже, не допусти, Боже, й не припусти такого! [13: 227].
В ас ил ь : ...Але, може, докосимо з Иваном сегодне, якби Бог пом1г тай аби окомана не принесла нечкта сила [13: 103].
Поеднання в однш концептуальнш картин амбiвалентних сакраль-них начал уфологи i християнства) зумовлюе у гуцулiв мктичне розумшня свггу i вщчуття, що людська воля обмежена волею вищих природних i надприродних сил. Це вщчуття базуеться на екзистен-цшному досв^ пережитих виклиюв, яких горяни зазнавали i зазна-ють у складних природних умовах та в умовах певноТ культурноТ i географiчноТ iзоляцiТ вщ основного етносу - украТнщв.
Розгляд художнього дiалогу п'ес тд кутом зору прагматики виявляе точки дотику побутового спткування персонажiв i релiгiйного (фщеТстичного) дискурсу. Релiгiя е сферою пщвищеноТ уваги до слова [8: 4], i основною ознакою фiдеТстичного слова як складника мов-ного коду релтйноТ комунiкацiТ е «неконвенцюнальне розумшня мовного знака, тобто сприйняття слова не як умовного позначення предмета, а як його складову або нав^ь сутшсть» [1: 143]. Вiра гуцулiв у те, що словом можна зашкодити людиш або врятувати ТТ, створити потрiбну рiч, вщвести неприемнiсть, виражаеться у частому вживанш у спiлкуваннi перформативних актiв, тобто слова як дм. Наприклад:
- замовляння:
Трет/й Газда: Цес урекливий, зл1 очи мае. €к си подивит -видразу уречет.
Перша Газдиня: А треба примов'ети: «Сови т'1 в очех, юле та скали, та лки, та камне, а не я». То таке йк проречеш, то вин от '¡кзапоперечит ци тогди [13: 207].
- прокляття:
Газдиня: Йой, г1дочьку солоденький... Пропала моя голубаня, нав1ки пропала: видобрала молоко в1дьма, най би си розсла на рив-ненькш дороз'1.
Д1д: Видобрала?
Газдиня: А видобрала, най би у неI так здоров'е видобрало [13: 222].
- благословення:
Иван: Ой, Дмитрику, бодай бе-сте здоров! були!...А най би до вас сам Гостдь Бог так заговорив, ек ви до мене сего вечора ненадшно загостили! Дай же, Боже, аби вашя душенька така весела була, ек я вам радий та веселий [13: 155].
Г'аздиня: Дай вам, Госпитку...Абе-сте д/'ждали... [13: 226].
- викликання мертвих:
Катерина: Бризкаю цев водов сцлющов-живущов хрещеного-пороженого Юру, аби встав зи свого твердого мертвого сну [13: 240].
- екзорцизм (виганяння злих духiв):
Д1д: ...Я ва ц горести, болести колюч'1 в'зиваю, вкликаю вид тво1 сетушки-дарушки-зорени... Я вас в'1зиваю, вкликаю, в кедрове дерево роботу даю! д'ть соб'1 там, де пси не добр'1хуют, де кури не допiвают, де люде не доходе, де си служби не прав'ют... [13: 223].
Матерiал дослдаення показуе, що серед перформативiв особливо поширеними у спшкуваны гуцулiв е благословення i прокльони.
Благословення переважно м^ять апелювання до Бога i спрямован на побажання спiврозмовниковi здоров'я, довгого вку, добра: дай, Боже, здоровля [13: 153], здоров будь; дай, Боже, абе-с у другий рик дочекав си из жинков своев та з д1тьми до вечер'1 адати [13: 153], дав би вам Бог здоровля та довге в1куванне [13: 104], в добрий час [13: 105], най вам Бог добром заплатит [13: 20]. Вони е складовими кооперативних комушкативних стратегш i мггигаторами у конфлкт-нш взаемодп.
Натомкть прокльони у гуцульських п'есах Гната Хоткевича е рiз-новидами замовлянь проти своТх опоненлв, вони спрямоваш на накликання на опонента хворiб, загального нещастя, смерт тощо. Порiвняймо: а щез би та скамен1в [13: 121]; а шляг би те поганий трафив у вутробу; а хороба би те втела лихенька на три кути, чет-
вертий пень; гнало би вами у смерiч6 та в бердо [13: 146]; д'дько би т'1 в плоду си вплодив; дiдько би т'1 хапав спереду i ззаду; д'дько би тобов стрлив у шкрепiтe та в дим [13: 149]; най би тобi кстки так вiпiхало; а дiдьки би тебе били з твоев фабриков [13: 190]. Це замш-ник фiзичноí агреси, своерщний емоцшний розряд, до якого люди вдаються пщ час сильного психолопчного напруження. Прокльони складають своерщний пласт гуцульського лексикону, що функцюнуе, з одного боку, у повсякденнш, буденнш сферЬ а з шшого - у сакральнш сферi буття гуцула, репрезентуючи мовну картину свггу й арха'чну свггоглядну систему репональних носив мови [2: 289]. З огляду на значну частотшсть вживання прокльоыв у спшкуванш персонажiв гуцульських п'ес мовцям властива пщвищена емоцiйнiсть i агресив-нiсть, що визначають темперамент гуцулiв.
З iншого боку, аналiз комунiкацií персонажiв доводить, що гуцули обережно висловлюють свiй гнiв i обурення, зважаючи на магiчнi закони, зпдно з якими клятьба може повернутися на того, хто и наслав. Тому прокльони безпосередньо пов'язаш з евфемiзацiею, адже кленучи комусь, слщ дотримуватися певних ритуальних правил, зокрема не згадувати iменi нечистоí сили. Це виявляе вiдповiдальне ставлення гуцулiв до слова, страх перед ним:
Иван: Така днина, а ти... Та же то грих великий. Вин, щез би, на то-то лиш чекае, аби вскочiти за твом словом у хату та нечсть заводити [13: 150].
Аналiз комушкаци у гуцульських п'есах Гната Хоткевича виявляе, що концепт страху - один iз ключових, найчаспше актуалiзованих у взаемоди героТе. (Зокрема, у драмi «Непросте» виявлено не менше 50 експлщитних репрезентант, виражених лексемами страх, боятися, лякатися сукупно з парадигмами Ух словоформ та словотворень.) Вш взаемодiе як iз концептом Бог, так i з елементами мiфiчного свггу, що увиразнюе ушкальне свгговщчуття гуцулiв. Простежмо:
М ар'1 ка :Але бш си Бога, Федоре [13: 206].
П'я та л'/сна: Ци ти не гуцул, шо скал боТш си та лса?
Федiр: Я скал си не бою, лиш бою си свою душу затратити [13: 212-213].
Петро: Поза Божо)'сили нiчьо не буде, не бште си [13: 208].
Г'аздиня: Пдочьку... Я си бою...
Дiд: Не бш си! Клекай. Я тебе накрию сардаком, аби ти нiчьо не видла. Бо тут усек страхи мут си показувати: мут хот'/ти цесу воду наговорену моцну видобрати, а я маю не дати. Але ти нiчьо си
не б'ш, лиш тримай горне моцно (Газдиня стае на кол1на, д1д накривае ¡I сардаком). Але ци чуеш, - не бй си, кажу! [13: 224].
Вщчуття страху перед Богом та силами природи в героТв гуцульсь-ких п'ес екстраполюеться й у сферу побутовоТ взаемодп. Страх е невщ'емним складником будь-якоТ ситуацп чи обставини, iманентною характеристикою рефлексш гуцула стосовно свггу, себе та шших у ньому i в межах етшчноТ групи мае ознаки архетипу.
Потреба вщнайти душевну рiвновагу реалiзуеться, з огляду на особливий статус слова у гуцулiв, в рефрен «не б'ш си», що входить до складу рiзних за штенцшшстю комушкативних тактик i ходiв. lнварiантна його шлокущя - заспокоення, пiдбадьорення, як-от:
Триюда: Не бiй си - чого си бо!'ш? Я т'1 н1чьо злого не зробю [13: 215].
Нечисть: 1ди, ¡ди! Не бш ся! То в1н тлькилякае тебе [13: 220].
Д1д: Ну, молодице - абе-сн'чьо си не боела. Може т'1 шо си при-ви-дит ци шо си вчуе - не бiй си н'чьо [13: 223].
У проекцп на рiзноманiтнi життевi ситуацп концепт страху зазнае модифкацш. Це виявляеться розширенш тлокутивного спектру рефрену «не б'й си» i включены його в рiзнотипнi персонажш ко-мушкативш стратеги. Порiвняймо:
Д1д: Ой диви си, абе-с не розсипала.
Пол а г н и ця: Не бй си (= все буде добре) [13: 228] [Запевнення].
Катерина: Я вже тепер знаю, ек тоб1 в'рити.
Гаргон: Не бiй си (= будь певна,), - вже направду даю [13: 239] [Запевнення].
Петро: Мой! Я тебе ше сторцом поставю, не бй си! (= от поба-чиш). Я тоб1 ше такого покажу, шо ти й не вид1в нколи! [13: 230] [Погроза].
Як бачимо, рефрен «не б'й си» з прагматикою заспокоення у ко-мушкацп персонажiв гуцульських п'ес набувае шшоТ тлокуцп - запевнення, погрози, актуалiзуючи концепт страху у рiзних ситуа^ях спткування. Це пщтверджуе думку, що вщчуття страху i прагнення його побороти е глибинним внутршшм конфлктом персонажiв, що вщбивае, на нашу думку, специфку екзистенцп гуцулiв як етногра-фiчноТ групи.
Подолання всеохопного страху у гуцулiв е умовою устшноТ ко-мушкативноТ взаемодп. Зокрема, у гуцульських п'есах Гната Хоткевича введення новоТ шформацп у спткуваны героТв часто супроводжуеть-
ся комуыкативною тактикою заспокоення, що набувае ритуальноí, узуальноí форми. Порiвняймо:
Друга Газдиня: ...баба нчьо не робит, лиш узела флещ'/ну з полиц^ сла на кочергу, помастила си мастев - йк пишла у комин! [13: 202-203].
В ас и н до: Та нчьо си не стало, дiдочьку солоденький! Лиш ми корова си вположила, а я пишов жинки шукати, та бг, та оце зустрi-ли-сми си файно [13: 228].
Дiд: Я нчьо не хочу - лиш пити прошу [13: 207].
Фед i р: Шо ви на мене напали? Я нчьо не маю, лиш хлiба кавальчик [13: 213].
Як бачимо, подача новоí шформацп вщбуваеться з залученням комунiкативноí тактики заспокоення (у препозицп), що виражена усталеним формулюванням нiчого.., лиш. Такий комушкативний прийом розаюе напругу адресата в ситуаци невизначеносп, непошформованосп й сприяе усшшнш реалiзацií комунiкативноí стратеги песронажiв.
Характерним для аналiзованих текспв також е те, що шлокущя комушкативних дш заспокоення переорiентовуеться для вираження шших штенцш, зокрема згоди, схвалення. У зв'язку з цим дiалектне слово нiчьо (л^ературне - нчого) у гуцулiв отримуе додаткову сему добре:
Жид: Так ви кажете, пане Петре, шьо вам дати рум? Н'чьо, нчьо, зараз дстанете [13: 201].
Дiд: Принесеш мiнi за тото бербеничьку бриндзи.
Г'азд и н я: Нчьо, нчьо.
Дiд: Фасочьку масла.
'аздиня: Добре, добре.
Дiд: Гуску соли.
'аздиня: Знесу, знесу...
Дiд: Муки гелетку.
'аздиня: Ае, ае... [13: 225].
'аздиня: Я вже вам за то-то i полотна принесу файного, лиж-ничок.
Дiд: Н1чьо, нчьо, я прийму, я прийму... [13: 226].
Одним iз способiв подолання всеохопного страху персонажiв гуцульських п'ес е, на наш погляд, ментально закоршена тенденщя
гуцулiв до еднання, вщображена у специфiчних комунiкативних реакцiях - тактиках згоди, п1дтвердження, схвалення, узагальнення сказаного стврозмовником як вияв солщарносп i причетностi до спiльноти. ОбГрунтуемо думку прикладами:
Друга Газдиня: Без Юри нема в нихзабави.
Перший леПнь: А шо ж - то таки правда [13: 204].
Петро: За кого Гедя каже, за того мае й йти, а не своев волев.
Перший Газда: Ае, ае. То-то таквоно мае бути [13: 205].
Петро. Ох, узев бих ус'/х тотих чинатар'в, та ворожбит'ш, та знахар'в та в смер1чю бихвив1шев!
Другий Газда: I я такоI самоI думки [13: 207].
Друга Газдиня: Бо то йжовн1рь був,рахувати,прахтикований
- знав котре до чого.
Другий Газда: Ае, ае! Та же то прахтикаци треба на усьо [13: 203].
Перший Газда: А витак пол1жница ф1вкнула у палец - а детина назад по шнурови вид баби до мами.
Друга Газдиня: Ае, ае! То може бути [13: 200].
Перша Газдиня: Вна кобилов си перевернет, то так файно до'/деш.
Друга Газдиня: Ае! В/'дьма враз може кобилов си перевернути
- то вже таки правда [13: 202].
Иван: Ой, сид1м тихонько, аби у нашй паац1 так тихо було, ек у нас у хат1. [...] Та й аби так пчоли тихонько адали, ек ми тут.
Василина: А так, так. Мусит бути споюйза сетов вечеров, бо то така днинаурочиста [13: 153].
Тяжшня гуцулiв, зображених у п'есах, до едносп, згуртованосп задля набуття душевноТ рiвноваги, порушеноТ страхом перед ст^ею, природою, вищими силами, накладае вщбиток на Тх комушкативну поведшку у конфлктнш ситуацп, що реалiзуеться у комуыкативних тактиках дискредитацп, висм1ювання, образи, приниження, знущання тощо. Як зафксовано у дiалогах гуцульських п'ес Гната Хоткевича, при реалiзацiТ штенцп висмтвання, приниження стврозмовника мовф вдаються до прийому непрямоТ адресацп, переорiентовують реплки в напрямку шших адресатв (дшсних чи навггь уявних), вилучаючи, таким чином, об'ект дискредитацп iз зони спткування, комуыкативно
iзолюючи його. Простежмо:
Иван: Мовчи, сарако... мовчи лiпше...
П ара ска: А ти шо тут за професр об'бравси навчати? Дивт ци на него - адукант екий си вшукав! [13: 147].
Ус'/:... адай з нами, Васиндо - веселйше буде.
Васин до (оглядаеть ся): Та я... та я, вважеете...
Петро: Та винжинки си боТт.
Васиндо: Хто? Я? Я си бою жинки? Га-га - ото-сте вгадали... Та де ж би я си боев жинки?... [13: 202].
Друг и й леПнь: А може, ти шо варт?
Андрi й: Ато би я мав бути пустший вид вашого Юри?
Перша дiвка: Вн гадае, ек богацький син, то вже й Бога за бороду пймав.
Трет'ш Газда: Е, де вже йому супроти Юри [13: 204].
Андрi й: То вже я знаю, шо маю робити.
Сьомий леГ'Iнь :А йдiм,хлопцНШо такого дурного будемо слу-хати. От плетет, аби си плело.
Восьмий леГ'Iнь : Вин гадае, шо то так легко в'вчити си на скрипц йграти [13: 205].
Бойко (до Смика): А ти шо натутуривси, ек та сова?
Кошак: То вн нуд у черев! мае [13: 115].
Матерiал дослщження показуе, що комушкативна стратепя дискредитацп в гуцульських п'есах мае регулярну i специфiчну реалiзацiю - вщокремлення «дискредитованоЬ особи вщ общини як особливий споаб покарання и, символiчного знищення. Мовець вдаеться до непрямоí адресацп i замкть «ти думаеш» говорить «в'н/ вона думае» тощо, позбавляючи стврозмовника статусу суб'екта на користь об'екта. ^м того, такий стратепчний прийом мае екзистен-цшну основу: людина приречена на поразку, будучи поза общиною, i гуцули вщчувають це особливо гостро.
Комушкативна взаемодiя героíв гуцульських п'ес виявляе харак-терний споаб реaлiзaцií стратегш спшкування преферен^ею окре-мих комушкативних тактик. Так, комушкативна стратепя спонукання найчаспше вттюеться тактиками й ходами прохання у поеднанш зi скаргою (для кооперативного спткування) або за допомогою тактик i ходiв вимоги,наказу сукупно з погрозою (для конфлiктноí комушкацП). Наприклад:
- спонукання (кооперативне):
- Поретуй нас!.. Змилуй си!.. Видверни нешесте.. Пишли цесухмару дес гет вид нашого села!.. [просьба + благання + просьба + просьба]
Дд: А-а!.. То так ви? А йк я до вас у село зайшов, гнали мене? Води желували? См1ели си?
- Змилуй си!.. Не попамнетай грха!.. Йой, уже си ближит!.. Пропали кукурудзи! Пропала городинка!.. Пропалоусьо!... [благання + вибачення + скарга + скарга + скарга + скарга].
Дд (побг у хату, вертае з патиком). Розстутт ци!.. [13: 232].
- спонукання (конфлктне):
Пол а г н и ця: Перестань, бо я те ще й тов кочергов потегну, не лиш коромислом. [вимога + погроза] [13: 239].
Петро (данцуючи): ...Перестань м1н1 зараз! В т'й хвил'1 мен перестань, бо т'1 й зак1н вийдет! [наказ + наказ + погроза] [13: 230].
Пара ска: Куда? Куда тобов фурнуло? Сиди тихо, бо дстанеш [наказ + погроза] [13: 156].
- спонукання (конфлктне + кооперативне):
Петро: А перестань ми у т'й хвил'1, бо луп'ю, йк котюгу! А ци чуеш ти, дду? Я т'1 кажу перестати, бо буде лихо! [вимога + погроза + наказ + погроза].
Д1д: Чкай, я т'1 ше поможу (данцуе проти него).
Петро: Йой, ноги зболли... Йой, перестань... Йой, я вже те прошу... [скарга + просьба + просьба].
Д1д: Просиш? Лиш згр1зна (грае дал)
Петро: Йой, гину... Йой, шо ти зо мнов робиш... Прошу тебе файно перестати... Гину... Йой, гину [скарга + скарга + просьба + скарга + скарга].
Д1д: Е, йк уже файно просиш, то треба перестати [13: 230-231].
Апелящя до почутпв жалю i страху як прийом комуыкативного впливу переважае у вах стратепчних л^ях спткування героТв. За-значимо, що комуыкативна тактика погрози, яка актуалiзуе концепт страху, у гуцульських п'есах мае регулярне вираження: дiя, яку вико-нував опонент, переноситься у семантику погрози:
В ас ил ь : Та рада, в1дев, така, шо таки треба ¡ти. Бо, ек то кажут: «На чИм воз1 сид1ти, того / тсню тти».
До в б у ш: Вже я /му застваю колис, шо буде шо чути [13: 103].
Иван:... То я змилив тр1шьки.
Параска: Я те змилю [13: 152].
Иван: Не /удз вежу, не /удз вежу, не /удз вежу, а хавку моI жинц1.
П ара ска : То ти на мене гудзи накладаеш?... Чкай же, - я mi гудз/'в на головi нароб'ю [13: 149].
Досягнення перлокутивного ефекту i3 залученням вщповщних тлокутивних сил висловлення (скаржитися,погрожувати) вказуе на чуттеву психiчну оргашзацт персонажiв п'ес (на противагу рацю-нальнш). Примiтно, що комушкативы стратеги' i тактики переконання, аргументами, орiентованi на логiчно-рацiональну сферу свщомосп адресата [5: 145], у текст драм Гната Хоткевича практично вщсутш.
Особливiстю спiлкування гуцулiв у конфлктнш ситуацп е пере-важне застосування риторичних питань, що е формою мовленнево!' агресп'. Порiвняймо:
П ара ска :...Коли ж я матиму вид вас спокш? (До Елени): Знов тулиш? Знов тулиш? То така ти поцтива супроти мене? То така MiHi пошана вид тебе си належит? То так ти мене слухаеш?... Оце mo6i wim^.. (Зривае i топче ногами).
Елена : Так файнi 4Ï4Ï... Шо то вам шкодило?..
П ара ска : Шо то мн шкодило, шо то мн шкодило? А то мн/ н'чьо не шкодит, шо ми на зиму без кукурудзи та й без хл'ба си зос-танемо? [13: 147].
ЛеПнь: Йой, шо тиз моев кресаневзробив?
Жид : А пошо ти давав тхати?
Ле fi нь: Най би mобi кстки так вiniхало!
Ж и д : Но-но!.. Шьо я винен?
ЛеПнь: А didbки би тебе били з твоев фабриков.
Жид : Але ти, чюеш, де йдеш? А заплатити не хочеш?
ЛеПнь: Шо? То я маю mобi ше платити? То ти менi маеш заплатити, шо менi ес кресаню попсував. Кресаня була нова.
Жид : А йк нова, пошо давав тхати? [13: 190].
Риторичн запитання е «дифузним об'еднанням кшькох мовленне-вих аючв» [15: 21] i реалiзують одночасно шлокущю осуду й спонукання, або оправдання й докорутощо. Наприклад, риторичне питання То я маю mобi ше платити? втшюе одночасно шлокуцп вiдмови й осуду i запускае дискурсивний ланцюжок: «Ти кажеш, що я повинен заплатити mобi, але ж ти повинен усвiдомлюваmи, що е причини, через як я вiдмовляюся це робити, тому твоя вимога безтдставна, так що тоб'1 не варто було висловлювати цю думку взагалi». Таким чином, риторичш питання охоплюють не тшьки предмет розмови, але й здшснюють «перехщ на особиспсть», що переводить спшку-вання в емоцшне русло. Велика питома частка риторичних питань у конфлктнш взаемодп' героТв гуцульських п'ес свщчить про надмiрну емоцшшсть i чуттевкть гуцулiв.
Висновки. З погляду комушкативних стратегiй у гуцульських п'есах спiлкування гуцулiв мае там особливосп:
полярнiсть превалюючих штенцш (благословення - прокльони, благання - погрози, мiтигацiя - дискредита^я тощо);
реалiзацiя комушкативно!' стратеги спонукання тактиками про-хання у поеднаннi 3i скаргою (кооперативне спiлкування) або за допомогою тактик вимоги, наказу сукупно з погрозою (конфлктне спткування);
переорiентацiя тлокуцп заспокоення для вираження штенцш погрози, запевнення, згоди, схвалення;
залучення комушкативно!' тактики заспокоення при введены ново!' шформацп;
часте вживання перформативних комушкативних аклв, зокрема благословень i прокльошв;
регулярне застосування комунiкативних тактик схвалення, пiдтвер-дження як вияв солщарносп зi спiврозмовником;
вилучення адресата з комушкативно!' зони як вттення намiру дискредитаций
застосування прийомiв мовно!' агресп' (прокльони, погрози, рито-ричнi питання).
Аналiз комунiкативних стратегiй художнього дiалогу виявив такi ментальнi риси персонажiв гуцульських п'ес:
релiгiйнiсть як iманентна характеристика екзистенцп' гуцулiв; мктичне розумiння буття, породжене у свщомосп гуцулiв aмбiвa-лентнiстю сакральних начал (християнського й мiфологiчного);
усвiдомлення обмеженосл людськоТ волi на користь природних та надприродних сил;
всеохопний страх як основа свгговщчуття гуцулiв; внутршнш конфлiкт, зумовлений вiдчуттям всеохопного страху i прагненням до його подолання;
пщвищена агресившсть як наслiдок психолопчно!' напруги; тенденцiя до еднання як споаб досягнення душевно!' рiвновaги; розумшня слова як дм';
чуттева, а не рацюнальна психiчнa оргaнiзaцiя горян; схильшсть до крaйнощiв у виявi емоцiй.
Вивчення гуцульських п'ес Гната Хоткевича ^зь призму комушка-тивних стратегш дае можливiсть розглядати художн образи у бiльш широкому контексп, проектуючи комунiкaтивний aнaлiз художнього дiaлогу у сферу етнолiнгвiстичних дослiджень. Особливосп розгор-тання комунiкaтивних стрaтегiй у драмах виявляють глибинн мотиви, установки, закладеш у ментaльностi горян як прототитв художнiх обрaзiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бацевич Ф.С. Основи комушкативноТ лшгвктики. КиТв: Видавничий центр «Академiя», 2004. 334 с.
2. Бачкур Р.О. Лексика прокльошв у гуцульських гс^рках // Вкник При-карпатського нацiонального ушверситету. Фшолопя. 2012. Вип. ХХХ11-ХХХ111. С. 289-292.
3. Бикова Т.В. Гуцульщина як текст в украТнськш лiтературi першоТ третини ХХ столптя: дис. ... д-ра ф^ол. наук. КиТв, 2016. 446 с.
4. ГоляничМ.1. Внутршня форма слова i дискурс. lвано-Франкiвськ: Видав-ничо-дизайнерський вщдт Ц1Т Прикарпатського нацiонального унiверситету iменi Василя Стефаника, 2008. 296 с.
5. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. М.: УРСС, 2003. 286 с.
6. Лаврук М.М. Гуцули УкраТнських Карпат (етнографiчне дослщження). Львiв: Видавничий центр ЛНУ iменi 1вана Франка, 2005. 288 с.
7. Лагутин В.И. Проблемы анализа художественного диалога (к прагма-лингвистической теории драмы). Кишинев: Штиинца, 1991. 98 с.
8. Мечковская Н.Б. Язык и религия. Лекции по философии и истории религии. М.: Агентство «ФИАР», 1998. 352 с.
9. Рамач Я.Ю. 1стс^я русишв ^вденноТ Угорщини (1745-1918): дис. ... д-ра irr. наук. Ужгород, 1995. 448 л.
10. Рамач Я.Ю. Огляд ^орп русишв ^вденноТ Угорщини (1745-1918) // Сумська старовина. 2016. № 48. С. 5-24.
11. Суляк С.Г. К вопросу о терминологии Карпатской Руси // Русин. 2019. № 55. С. 272-316. DOI: 10.17223/18572685/55/16
12. Хализев В.Е. Драма как род литературы: Поэтика, генезис, функционирование. М.: Изд-во МГУ, 1986. 259 с.
13. Хоткевич Г. Неопублковаш гуцульськ п'еси. Луцьк: ВМА «Терен», 2005. 312 с.
14. Хрущ О. ДоЫдження психологи горян // Прська школа УкраТнських Карпат. 2013. № 8-9. С. 184-186.
15. Шатуновский И.Б. Риторические вопросы как форма агрессивного речевого поведения // Агрессия в языке и речи: сб. науч. статей. М.: РГГУ, 2004. С. 19-37.
REFERENCES
1. Batsevich, F.S. (2004) Osnovi komunikativnoi lingvistiki [Basics of communicative Linguistics]. Kyiiv: Akademiya.
2. Bachkur, R.O. (2012) Leksika prokl'oniv u gutsuL's'kikh govirkakh [The curses in HutsuL dialects]. Visnik Prikarpats'kogo natsio-nal'nogo universitetu. Filologiya. 32-33. pp. 289-292.
3. Bikova, T.V. (2016) Gutsul'shchina yak tekst v ukrains'kiy literaturi pershoi
tretiniXXstolittya [HuzuLschyna as a text in the Ukrainian Literature of the first third of the twentieth century]. Philology Dr. Diss. Kyiv.
4. GoLyanich, M.I. (2008) Vnutrishnya forma slova i diskurs [Inner form of words and discourse]. Ivano-Frankivsk: Publishing and Design Department of CIT of VasyL Stefanyk Precarpathian National University.
5. Issers, O.S. (2003) Kommunikativnye strategii i taktiki russkoy rechi [Communicative strategies and tactics of Russian speech]. Moscow: URSS.
6. Lavruk, M.M. (2005) Gutsuli Ukrains'kikh Karpat (etnografichne doslidzhennya) [HutsuLs of the Ukrainian Carpathians (an ethnographic research)]. Lviv: Ivan Franko LNU.
7. Lagutin, V.I. (1991) Problemy analiza khudozhestvennogo dialoga (kprag-malingvisticheskoy teorii dramy) [ProbLems of artistic diaLogue anaLysis (to the pragmaLinguistic theory of drama)]. Chisinau: Stiinta.
8. Mechkovskaya, N.B. (1998) Yazyk i religiya. Lektsii po filosofii i istorii religii [Language and reLigion. Lectures on phiLosophy and history of reLigion]. Moscow: Agentstvo "FIAR".
9. Ramach, Ya.Yu. (1995) Istoriya rusinivPivdennoi Ugorshchini (1745-1918) [History of the Rusins of Southern Hungary (1745-1918)]. History Dr. Diss. Uzhhoro.
10. Ramach, Ya.Yu. (2016) OgLyad istorii rusiniv Pivdennoi Ugorshchini (1745-1918) [The survey of the history of the Rusin of Southern Hungary (1745-1918)]. Sums'ka starovina. 48. pp. 5-24.
11. SuLyak, S.G. (2019) On the Carpathian Rus' terminoLogy. Rusin. 55. pp. 272-316 (in Russian). DOI: 10.17223/18572685/55/16
12. KhaLizev, V.E. (1986) Drama kak rod literatury: Poetika, genezis, funkt-sionirovanie [Drama as a Literary form: Poetics, genesis, functioning]. Moscow: Moscow State University.
13. Khotkevich, G. (2005) Neopublikovanigutsul's'kip'esi [UnpubLished HutsuL PLays]. Lutsk: Teren.
14. Khrushch, O. (2013) DosLidzhennya psikhoLogii goryan [Research of the PsychoLogy of HighLanders]. Girs'ka shkola Ukrains'kikh Karpat. 8-9. pp. 184-186.
15. Shatunovsky, I.B. (2004) Ritoricheskie voprosy kak forma agressivnogo rechevogo povedeniya [RhetoricaL questions as a form of aggressive speech behaviour]. In: Sharonov, I.A. (ed.) Agressiya v yazyke i rechi [Aggression in Language and Speech]. Moscow: Russian State University for the Humanities. pp. 19-37.
Криницкая Ольга Игоревна - кандидат филологических наук, доцент кафедры языкознания Ивано-Франковского национального медицинского университета (Украина).
Криницька Ольга lгорiвна - кандидат фтолопчних наук, доцент кафедри мовознавства 1вано-Франювського национального медичного университету (УкраТ-на).
Olha I. Krynytska - Ivano-Frankivsk National Medical University (Ukraine).
E-mail:_ olga.krynytska@gmail.com
Илькив Анна Владимировна - доктор филологических наук, доцент кафедры языкознания Ивано-Франковского национального медицинского университета (Украина).
1льмв Анна Володимирiвна - доктор фшолопчних наук, доцент кафедри мовознавства lвано-Франкiвського нацiонального медичного ушверситету (УкраТна).
Anna V. Ilkiv - Ivano-Frankivsk National Medical University (Ukraine).
E-mail: annilkiv@rambler.ru
