CC BY
82
УДК 616.12-008.331:159.96
КОВАЛЕНКО В.М., С1РЕНКО Ю.М., РАДЧЕНКО ГД
ДУ «Нацюнальний науковий центр «1нституткардюлоги ÍMeHÍ академика М.Д. Стражеска» НАМН Украни, м. Ки!в
СТРЕС ТА ВИНИКНЕННЯ АРТЕРiАЛЬНОÍ ППЕРТЕНЗП:
ЩО ВЕДОМО
Резюме. Ця стаття е оглядом даних лтератури щодо зв'язку мiж стресом та виникненням артерiаль-ног гтертензи (АГ). Розглядаються питания сторичного становления теори про нейрогенну причину АГ, мехатзми регулювання артерiального тиску та Их особливостi тд час стресовог ситуаци, результати до^джень щодо вiддалених гтертензивнихреакцш у вiдповiдь на емоцшний стрес. Наводяться дат про варiанти стрес-шдукованог АГ: АГ «блого халата» та АГ «на робочому мюцр>. Ключовг слова: симпатоадреналова система, стрес, артерiальна гтертетгя, артерiальний тиск.
LECTURE
АРТЕРИАЛЬНАЯ
I ГИПЕРТЕНЗИЯ
Немае таких серцевих хвороб, як б серед причин не мали розлад1в нервовог дгяльностг.
С.П. Ботюн
Артерiальна гiпертензiя (АГ) та пов'язаш з нею ускладнення продовжують залишатися одшею з основних проблем сучасно! медицини. Це зумовле-но декшькома факторами: по-перше, високою по-ширешстю АГ, по-друге, труднощами у профшакти-щ та дiагностицi раншх стадш АГ, особливо серед молодих людей, по-трете, незважаючи на юнування велико! кшькосп ефективних засобiв для знижен-ня артерiального тиску (АТ), юнують перешкоди в досягненнi цiльового АТ, обумовлеш низькою при-хильнiстю до лшування, побiчними ефектами анти-гiпертензивних препарапв та iснуванням факторiв навколишнього середовища, що потенцiюють юну-вання шдвищеного АТ, серед них чи не перше мюце займае хронiчний стрес, iз яким часто стикаеться людина в сучасному суспiльствi. Як правило, стре-сового впливу зазнае та частина населення, що е найбшьш активною та працездатною. Це зумовлюе соцiальну значимiсть вивчення проблеми зв'язку мiж АГ та стресом. Окрiм того, останнiми роками спостертаеться вiдродження iнтересу науковцiв до вивчення ролi центрально! нервово! системи (ЦНС) у виникненш АГ та !! ускладнень iз позицiй новггшх даних фiзiологi!, бiохiмi! та генетики. Виявлено вза-емодiю мiж нервовими (симпатична нервова система (СНС)) та гуморальними (ренш-анпотензи-нова система (РАС)) мехашзмами регуляцi! АТ при стресь I хоча на даний момент немае сумнiвiв, що стрес у його рiзних варiацiях може призводити до транзиторного шдвищення АТ [37, 38, 48], питання щодо того, чи може гострий стресорний подразник достатньо! сили призвести до постшно шдвищеного АТ (тобто до АГ), ще залишаеться предметом диску-
сш [26, 44, 60]. Невщомим також е, яко! саме приро-ди подразник мае бути, як довго bíh мае дiяти, щоб призвести до значних наслiдкiв, як визначити саме його зв'язок iз шдвищенням АТ або ж як оцшити кiлькiсно його силу [49, 51]. При цьому бшьшють дослщниыв погоджуються, що виникнення АГ «6i-лого халата» та АГ «на робочому мющ» пов'язане з активащею СНС.
Ця стаття е оглядом даних лгтератури щодо зв'язку мiж стресом та виникненням АГ.
кторичш аспекти формування теори впливу стресу на серцево-судинну систему
Про зв'язок мiж серцем та емоцiями знали ще з давшх часiв. Так, в основi весiльно! церемонп, тд час яко! молодята обмiнювалися каблучками, лежало вiрування, що вена пальця, на який надiвали цю каблучку, безпосередньо поеднуеться з серцем. У Римськш iмперi! серце вважали центром емо-цiй, адже його актившсть змiнюеться у вiдповiдь на якусь психолопчну подiю. У 1711 рощ S. Hales уперше продемонстрував зв'язок мiж емоцiями та варiабельнiстю серцево-судинно! системи за допо-могою створеного ним манометра. Через 250 рошв Riva-Rocci повторив цей експеримент. Стало вщо-мо: емоцп збiльшують АТ. У 1842 рощ Вальтер на жабах та в 1852 рощ Бернар на кролях продемон-стрували, що артерп та артерюли звужуються при стимуляцп симпатичних нервiв та розширюються при !х перерiзаннi. У 1871 рощ росшським фiзiо-логом Ф.В. Овсянниковим було вщкрито судинний центр у довгастому мозку. Учення 1.П. Павлова про
©Коваленко В.М., Сренко Ю.М., Радченко Г.Д., 2014 © «ApTepia^Ha riпepтeнзiя», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
вищу нервову дiяльнiсть, регулюючу роль кори головного мозку та теорiя Г.Ф. Ланга про нейрогенну концепцш АГ були передумовами проведення ба-гатьох дослiджень i3 вивчення ролi нервово! систе-ми у формуванш пiдвищеного АТ та пошушв ефек-тивних препаратiв для лшування АГ. Сам же термiн «стрес» у фiзiологiю та психологiю було введено W. Cannon у його класичних роботах про реакцш «боротися або бiгти». У 1936 рощ вийшла перша робота канадського фiзiолога Г. Селье про загальний адаптацшний синдром, який вiн згодом i почав на-зивати стресом [63]. Г. Селье вважав, що характер реагування на стрес визначаеться нервовою системою, а шдикатором адекватно! вщповщ органiзму може бути рiвень катехоламiнiв у головному мозку. У 90-х роках B. Folkow сформулював свою теорiю стресу як причини виникнення стшко! АГ [18].
Що таке стрес та мехажзми його A" на артерiальний тиск
Зпдно з енциклопедичним визначенням, стрес (вщ англ. stress — тиск, навантаження, напруження, натиск, гшт) — це неспецифiчна загальна реакщя орга-нiзму у вiдповiдь на надмiрне або патологiчне подраз-нення ^зичне або психологiчне), що проявляеться надмiрним напруженням реактивностi (змiнами гоме-остазу та стану нервово! системи) [23]. Зпдно з шшим визначенням, стрес — це реакщя оргашзму на ситуаци, у яких потрiбна швидка мобiлiзацiя всiх сил оргашзму. Видтяють позитивну (еустрес) та негативну (дистрес) форми стресу. Залежно вщ характеру фактора стрес може бути нервово-психiчним, фiзичним, тепловим, холодовим та ш. Незалежно вiд причини змши в орга-нiзмi пiд впливом стресу мають загальнi неспецифiчнi риси: активуються симпатоадреналова та ренiн-ангiо-тензинова системи.
Еволюцшно стрес виконував таке основне за-вдання — захищав органiзм вщ знищення або ушко-дження шд час небезпеки. Вiн може виникати не тшьки в людей, а й у тварин, у яких вш перш за все пов'язаний iз виживанням (швидко оцiнити ситуа-цiю та вступити у бш або ж утекти) i може вважатися адаптацшною реакцiею. Окрiм того, юнують данi, що в людей позитивний стрес е необхщним для шд-вищення тонусу життя. До еустресу вщносять фь зичнi тренування, збудження перед виступом або розв'язанням яко!сь проблеми, при отриманш позитивно! шформащ! тощо. При цьому людина не знаходиться у сташ депреси або слабкостi. Вона вщ-чувае, що проблема е, але !! можна вирiшити. Пiд час позитивного стресу народжуються креативш ршення проблеми. Один iз засновникiв теорп стресу Г. Селье говорив, що «стрес — це смак та аромат життя».
1з сучасно! точки зору основними центрами, що беруть участь у регуляцп АТ, е довгастий мозок, ri-поталамус та кора головного мозку. Негативш стре-совi ситуацп та емоцшш подразнення можуть пору-шувати дiяльнiсть кори головного мозку та центрiв
гiпоталамiчноi дiлянки (як гiперактивувати, так i пригшчувати). Це призводить до ослаблення контролю з боку кори головного мозку i до значного шдвищення збудженосп судинного центра в до-вгастому мозку та, вщповщно, до порушення тонусу судин. Зв'язок довгастого мозку з шшими центрами нервовоi системи подано на рис. 1 [70]. У довгасто-му мозку локалiзованi ростральна вентролатеральна дшянка (РВЛДМ), каудальна вентролатеральна дь лянка (КВЛДМ), ядро самотнього шляху (nucleus tractus solitarius) та власне задне поле (ВЗП) (area postrema). РВЛДМ шдтримуе постiйний тонус сим-патичноi нервовоi системи через преганглюнарш нейрони латерально'1' промiжноi речовини (ЛПР) грудного вщдшу спинного мозку (сегменти Th1-L2). У свою чергу, РВЛДМ знаходиться шд впливом латеральних парабрахiальних ядер (ЛПБЯ), коло-водопровiдноi аро'! речовини (КВСР), паравен-трикулярного ядра гшоталамуса та iнших центрiв переднього мозку. Збшьшення активностi цих цен-трiв призводить до пiдвищення симпатичного тонусу та АТ. РВЛДМ та iншi ядра довгастого мозку регулюють вироблення деяких нейрогормошв гшо-таламусом, включаючи аргiнiн-вазопресин (АВП). КВЛДМ пригшчуе дiяльнiсть РВЛДМ за допомогою гамма-амiномасляноi кислоти (ГАМК). Окрiм того, у регуляцп АТ беруть участь й iншi ядра та нейро-трансмггерш системи (наприклад, голубувате мю-це — locus caeruleus) iз нейронами, що продукують ГАМК. Вивчаеться значення таких медiаторiв, як оксид азоту, ендогенш опiати та уабаш [24, 70].
Як уже зазначалося вище, надмiрна активацiя або пригшчення кори головного мозку внаслiдок дп (гостро! або хронiчноi) психоемоцiйного збуд-ника може зменшувати контролюючий вплив кори на судинний центр у довгастому мозку, що призводить до дисбалансу мiж симпатичною та пара-симпатичною нервовими системами (рис. 2). 1с-нування такого дисбалансу, у свою чергу, веде до цшого ряду негативних змш в органiзмi [27—29, 45]. Так, активащя СНС стимулюе вироблення та вившьнення реншу нирками. Збiльшення концен-трацИ катехоламiнiв кровi, активацiя альфа-1- та бета-адренорецепторiв призводить до збшьшення тонусу артерюл та частоти серцевих скорочень (ЧСС), що в поеднанш iз високим ренiном спричи-нюе пiдвищення АТ. Окрiм того, виникають мета-болiчнi порушення, що сприяють виникненню дис-функцИ ендотелш. 1снування тахiкардii, за даними дослщжень лабораторИ Ann Arbor, тiсно корелюе з ознаками метаболiчного синдрому (масою тша, рiв-нем АТ, концентращею холестерину, триглiцеридiв, порушенням толерантностi до глюкози та шсулшо-резистентнiстю), що може свщчити про роль саме СНС у виникненш цих порушень [45]. Було також доведено, що шсулшорезистентшсть, яка виклика-на гшерактиващею СНС, пов'язана зi стимуляцi-ею бета-адренорецепторiв та збiльшенням, у свою чергу, вщсотку швидко скорочуваних м'язiв. Окрiм
Рисунок 1. Зв'язокдовгастого мозку з ншими центрами нервовоiсистеми (адаптовано за J.M. Wyss et al., 2001). Пояснення в текст Примтки: ЛПБЯ — латеральн! парабрах'альш ядра, КВСР — коловодопров'щна ара речовина, СФО — субфорнкальний орган, ГКЗП — ген-кальцитошн-звязуючий пептид, HITY — нейропептид Y, ПНП — передсердний натрйуретичний пептид, СОСП — судинний орган сумiжноi пластинки, СПЯ — се-рединне преоптичне ядро; РВЛДМ — ростральна вентролатеральна длянка довгастого мозку, КВЛДМ — каудальна вентролатеральна длянка довгастого мозку, ВЗП — власне задне поле, СНС — симпатична нервова система, ЛПР — латеральна пром1жна речовина, ЛПБЯ — латеральн/ пара-брах!альш ядра, АВП — арпшн-вазопресин, ГАМК — гамма-амномасляна кислота, All — анпотензин II, NaCl — сль, НА — норадреналн.
того, периферичний вазоспазм попршуе метаболiзм м'язiв та вони перестають добре засвоювати глюкозу. У подальшому на змшу функцюнальним змшам в артерюлах (спазму) приходять оргашчш змши (п-алшоз), що шдтримуе юнування стшко! АГ та може призводити до порушення функцп оргашв-мшеней (наприклад, нефросклерозу). Паралельно йде про-цес оргашчних змш у серцк формування гшертрофп лiвого шлуночка та кардiофiброзу. Можливим стае виникнення аритмш та шемп. Складаються умови для виникнення тромбозiв (унаслщок пiдвищення агрегацп тромбоцитiв та гематокриту) та появи/про-гресування атеросклерозу, збтьшуеться жорсткiсть артерiй.
У подальшому запускаеться цший каскад меха-нiзмiв, включаючи активацiю РАС. Так, симпатич-ний гшертонус призводить до збiльшення секреци ренiну та утворення ангiотензину II. Анпотензин II
може прямо стимулювати СНС. Збшьшення про-дукцп анпотензину II супроводжуеться збшьшен-ням продукцп норадреналiну в наднирниках. OKpiM того, активащя СНС сприяе вивiльненню глюко-кортикостерощв та альдостерону, якi шдтримують пiдвищення АТ та знову стимулюють СНС. Пороч-не коло замикаеться.
Важливо вiдмiтити, що взаемодiя двох систем (СНС та РАС) при короткостроковш ди стресу сприяе активаци компенсаторних механiзмiв, що направленi на подолання ситуаци, яка склала-ся (наприклад, виконання надмiрного фiзичного навантаження). При позитивному стрес також вщбуваеться активацiя цих систем, але, як правило, вона короткострокова. Так, у дослщженш A.T. Elder i3 сшвавторами у здорових вболiвальни-шв на футбольному стадiонi спостерiгалося значне шдвищення АТ та ЧСС вщразу пiсля забитого гола
Рисунок 2. Механзм порушень, що виникають при пiдвищеннi тонусу симпатичноi нервовоi системи (адаптовано за S. Julius et al., 1996; P. Palatini et al., 1997)
Примтки: ДЕ — дисфункц1я ендотелю, АГ — артер1альна ппертенз1я, ЧСС — частота серцевих скоро-чень, ГЛШ — ппертроф1я л'того шлуночка, ГКС — глюкокортикостерощи.
!х улюбленою командою, уже за 20 хв показники поверталися до нормального рiвня [12]. При хро-шчному же дистрес може вщбуватися зрив адап-таци та запускатися вже весь патолопчний каскад, що проявляеться довготривалим або стшким тд-вищенням АТ (АГ).
Значно шдсилюють вiрогiднiсть виникнен-ня шдвищення АТ на фош стресу деякi супутнi стани: робота на холод^ курiння, зловживан-ня алкоголем, прийом стимулюючих речовин. В афроамериканщв поряд iз стимулящею сим-патоадреналово! системи може виникати ще й затримка натрiю з водою, що додатково сприяе шдвищенню АТ. Тому для того щоб стрес призвiв до виникнення стiйкого шдвищення АТ, необ-хiдно, щоб поедналися фактори навколишнього середовища, iндивiдуальнi особливост людини (реакцiя у виглядi депреси або гнiву), особли-востi серцево-судинно! системи (в осiб похилого вшу, iз цукровим дiабетом може бути змшеною реактивнiсть судин) та щоб людина мала гене-тичну схильшсть (рис. 3) [54].
AoHi досл^джень щодо юнування зв'язку мiж стресом та формуванням артерiальноí ппертензп
1дея про те, що есенцiальна АГ може бути викли-кана стресом та, вщповщно, вiдноситися до психосо-матичних захворювань, належить Geisbock [20], хоча ще ранiше росiйський учений Г.Ф. Ланг виклав свою теорш нейрогенно! АГ та продемонстрував випадки гострого та хронiчного пiдвищення АТ у блокадному Леншградь У 1993 рош в дослiдженнi K.A. Matthews i3 спiвавторами було показано, що тдвищена реактив-нiсть органiзму у вщповщь на ментальний стрес-тест асоцшеться i3 виявленням бiльш високого АТ через 6,5 року як у дорослих, так i у датей [42]. У подальшому ще кшька дослiджень пiдтвердили зв'язок мiж реакщею серцево-судинно! системи на рiзнi ^зичш наванта-ження, ментальний стрес-тест, робочий стрес) стресовi подразники та шдвищенням АТ у чоловiкiв середньо-го вку [14] та людей рiзного вiку, статi або сощально-економiчного статусу [9], розвитком гiпертрофi! лiвого шлуночка в дiтей (8—10 роив) та подпитав (15—17 рокiв) [4], виникненням АГ у чоловiкiв через 10 роив [10] та
ЛЕКЦ1Я / ЬЕСТиРЕ
Рисунок3. ВзаемодП¡ндив'щуальних та зовн'шшхфактор/в, як пов'язан/ ¡з впливом психоемоцйного
навантаження на серцево-судинну систему
через 20 роыв у пращвниюв компани, що контролюва-ла повггряний трафiк [44]. Серед бшьше як 1000 учас-никiв шотландського дослiдження, яким проводили психологiчне тестування, через 12 рокiв АТ був вищим при початковiй гiперреактивностi [8].
Ь розвитком так звано! медицини катастроф та телемедицини з'явилася можливють вивчати пря-му дiю важливого (що загрожуе життю) стресорного фактора на реакцш органiзму. Так, G. Рагай iз сшв-авторами продемонстрували прямий ефект стресу на рiвень середньодобового АТ (збшьшення на 20 % САТ, на 46 % ДАТ) та ЧСС (збшьшення на 79 %) шд час землетрусу в Гталп [46], що ще раз подтвердило юнування кардiоваскулярно! вшповщ (стимуляцп i серця, i судин) на природний стресорний подразник, що опосередковуеться СНС. ' Gerin iз сшвавтора-ми опублiкували данi щодо впливу iншого стресора (атака у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року) на стушнь та тривалють шдвищення АТ у людей iз вщомим дiа-гнозом АГ або в тих, у яких цей дiагноз шдозрювався [21]. Це спостереження включало даш тих пацiентiв, що на момент терористично! атаки були учасниками дослiдження з телемониторингу АТ та визначення прихильност до лiкування, яке проводилося в чо-тирьох штатах США (два, Нью-Йорк та Вашингтон, знаходилися близько до мюця подш, а Чикаго та Мю-шшт — вщдалено). Виявилося, що протягом наступ-них двох мiсяцiв АТ був значно вищим за рiвень до подш 11 вересня i це шдвищення не було пов'язане iз сезонними коливаннями (у холодний сезон АТ, як правило, шдвищуеться). Значно бшьшим виявилося шдвищення АТ у мешканшв Вашингтона (8,67 мм рт.ст.) порiвняно з Нью-Йорком (1,58 мм рт.ст.).
Це дослшження ' Gerin iз спiвавторами мало певш недолiки в дизайнi: включало обмежене число учас-никiв та було ретроспективним i короткостроковим. Але важливо, що результати пiдтримали гiпотезу про можливють стiйкого пiдвищення АТ шсля дГ! житте-загрозливого стресорного фактора. Проте даш по-дiбних дослшжень не дозволяли говорити про те: 1) яким мае бути (за силою, природою) подразник, щоб значно та надовго шдвищився АТ; 2) яш мехашзми включаються для того, щоб шдтримувати високим АТ протягом тривалого часу, тобто навiть тод^ коли стресорний фактор уже не дiе.
Особливо важливим для людського суспшьства е визначення ролi так званого психолопчного стресу, що, за Lovallo апё Gerin, визначаеться як «подiя, яка змiнюе гомеостаз оргашзму через вiдчуття загро-зи, не беручи до уваги потенцшну фiзичну шкоду» [32]. Тобто це такий стрес, що прямо не загрожуе життю людини. !снують три рiвнi вшповщ на стрес залежно вш реактивносп серцево-судинно! систе-ми: 1) когштивно-емоцшний рiвень (беруть участь кортикальш та лiмбiчнi структури, що знаходяться над гшоталамусом), який е вшповшальним за iнди-вiдуальнi психологiчнi вшмшносп когнiтивно-емо-цiйно!' вiдповiдi; 2) автономно-ендокринний рiвень (беруть участь анатомiчнi структури, локалiзованi в гiпоталамусi та стовбурi мозку), який сполучае iн-формацш, отриману з верхнiх центрiв, з ендокрин-ними органами та автономною системою; 3) пери-феричний рiвень, що вiдповiдае за iндивiдуальну реактившсть периферГ! (наприклад, структурнi змi-ни в артерiях можуть змiнювати вшповшь на iнфор-мацiю, що надходить iз ЦНС).
Значна кiлькiсть експериментальних дослiджень показала, що довготривале пiдвищення АТ може бути викликано рiзними стресорними агентами, яы дiють на будь-який з указаних вище рiвнiв. Двадцять роыв тому Björn Folkow, базуючись на даних експерименпв iз тваринами [18], сформулював свою теорiю форму-вання стшко! АГ на фонi хрошчного стресу, згiдно з якою повторна симпатична стимуляция, що пiдвищуе транзиторно АТ, ЧСС та серцевий викид, призводить до структурно! адаптаци судин та серця. Виникае су-динна гiпертрофiя, що, у свою чергу, призводить до ви-никнення диспропорций мiж ступенем пiдвищення АТ та силою стресорного стимулу, що викликае ще бiльше судинне ремоделювання (порочне коло) i врештi-решт веде до тдвищення судинного опору i трансформаций транзиторного пiдвищення АТ у стшку АГ. Окрiм того, про те, що стрес веде до гшертенз!!, свщчать i iншi данi:
1) при АГ наявна постшна активащя СНС [13, 71];
2) супрабульбарш нейрони довгастого мозку е акти-вованими при АГ [11, 17]; 3) збтьшуеться видiлення норадреналiну в симпатичних нервах гшертензивних пацiентiв [25, 59, 68]. Проте бтьшють експертав пого-джуються з думкою, що немае переконливих даних, що саме емоцiйний стрес, а не стани, пов'язаш iз ним (по-рушення сну, зловживання алкоголем та стлю, пере-!дання), призводить до стшкого пiдвищення АТ. Окре-мi клiнiчнi, епiдемiологiчнi та лабораторш дослiдження продемонстрували значення психологiчних факторiв та поведiнки людини в патогенеза Але досi не видiлено так звано! типово! поведiнки гiпертензивного пащен-та. Як правило, люди з АГ субнормально сприймають позитивш та негативш подразники [22, 52], особливо коли вивчення реакци людей проводиться коротко-строково. Тому важливо проводити подiбнi дослщжен-ня протягом довготривалого перiоду. У цьому планi щкавими е данi спостереження М. Timio зi спiвавтора-ми, у якому було показано, що у служниць закритого монастиря в Umbria не вiдбувалося пiдвищення АТ iз вiком [67]. Також важливими е даш популяцiйного до-слiдження, в якому показано пдвищення АТ у людей вщразу пiсля мiграцi! [57].
На жаль, i теорiя B. Folkow, i даш вказаних вище дослщжень щодо ролi стресу в шдвищеш АТ зали-шили деяш питання без вiдповiдi. Наприклад, чому в одних людей психолопчнш стрес призводить до виникнення такого порочного кола, а в шших — ш? Чи вс люди, у яких виникла АГ, характеризуються порушенням автономних та гуморальних механiзмiв, пов'язаних з регуляшею роботи кардiоваскулярно! системи? Чи у вшх людей ослаблення кортикально! i лiмбiчно! емоцiйно! вщповщ неодмiнно призводить до неналежно! вiдповiдi СНС? Чи iснують яысь генетичнi детермiнанти формування такого порочного кола? Чи юнуе можливють прослiдкувати про-гiпертензивнi механiзми через вивчення передачi iмпульсу вiд одного трансмггера до iншого на рiвнi головного мозку, включаючи системи вироблення серотоншу, ацетилхолiну, опiо!днi механiзми або субстанцш Р [5, 6, 43, 69]? Чи у вшх пашенпв з АГ,
що виникла на фош стресу, також змшюеться функ-цiя iнших оргашв, якi беруть участь у регуляцп АТ (наприклад, нирки), так, як це вщбуваеться у спонтанно гшертензивних щуpiв, яких часто використо-вують як модель есеншально'Г АГ [58]? Якщо кате-хoлaмiнaм (нopaдpенaлiну, aдpенaлiну) выводиться основна роль у пaтoгенезi шдвищення АТ при стрем (!х називають гормонами стресу), то чому в людей Í3 пaнiчними розладами (класична модель хpoнiчнoгo стресу), незважаючи на шдвищений piвень норадре-нaлiну в симпатичних нервах, не формуеться постш-но шдвищений АТ?
Вщповщ на ш запитання дискутуються з певною пеpioдичнiстю протягом багатьох poкiв. Але одно-значних тверджень немае. Одним iз можливих пояс-нень цього може бути високий piвень складносп ме-хaнiзмiв формування АГ та методолопчш проблеми. Так, часто дуже складно вiдpiзнити емoцiю вiд просто реакци, неможливо виявити нaслiдувaння шформа-ци та ГГ передачу в нервовш системi, складно перед-бачити взаемодш мiж генетичною складовою та на-вкoлишнiм середовищем. Окpiм того, в останш роки мало уваги придтялося iнтегpaцiГ психосоматичних та фiзioлoгiчних пiдхoдiв, що допомогло б вщповюти на частину поставлених запитань, а замють того ви-вчалися молекулярш та клiтиннi мехaнiзми, що не ви-ражають емoцiй.
До методолопчних проблем вiднoсять тpуднoщi, якi пов'язаш з кшьшсним визначенням дГГ стресу на серцево-судинну систему. Так, у лабораторних умовах часто застосовують подразники, яш, за визначенням дослщнишв, можуть зустpiчaтися в по-всякденнш дiяльнoстi людини [38]. Як правило, це тест з iзoметpичним навантаженням (30 % вщ максимального) протягом 90 с, холодовий тест (за-нурення руки у крижану воду на 60 с), ментальний арифметичний тест (виконання piзних арифметич-них (числових) задач за обмежений час), дзеркаль-не малювання (малювання геометричних ф^ур так, як вони вщбиваються в дзеркал^, кольоровий тест Stroop (за допомогою комп'ютерно! програми лю-динi пропонують пщбрати вiдпoвiдний кoлip для об'екта, при цьому створюються вiзуaльнi та осци-ляцiйнi перешкоди) та тест iз публiчним виступом. Пiдвищення АТ рееструеться за допомогою piз-них систем (наприклад, Finapres (Finapres Medical Systems, Arnhem, Нiдеpлaнди) або the Task Force Monitor (CNSystem, Graz, Австpiя)), що мають ви-значену точшсть. Усi вони працюють за принципом «вщ удару до удару» (beat-by-beat), е нешвазивними та дозволять оцшити змiни АТ як шд час тесту, так i шсля [47]. Проте проведення цих теспв не дозволяе говорити про вплив саме стресорних подразнишв, iз якими людина зустpiчaеться у реальному жит-тi. Нaвiть одна й та сама людина може вщповщати гшерреактивно на oднi тести та гшореактивно — на iншi [49, 50]. Техшчш засоби, якi працюють за принципом «вщ удару до удару», мають погану вщ-твopювaнiсть (коефщент вapiaцiГ досягае 15—33 %)
[50]. Окрiм того, слщ враховувати, що подiбнi тести проводяться в лабораторп за участю стороншх людей (дослщнишв), що само по собi може викликати занепокоенiсть пацiентiв (ефект «бшого халата»). У таких випадках видаеться значно проспшим ви-вчати вплив стресорних подразнишв на рiвень АТ та ЧСС у реальному житт людей (у тому чи^ й на ро-ботi) за допомогою методу амбулаторного добового мошторування [35]. Саме за допомогою даного методу i було видiлено варiанти стрес-шдуковано! АГ.
BapiaH™ стрес-iHAyKOBaHoi apTepiOAbHOi ппертензп
Шд термшом «стрес-шдукована АГ» розумiють гостре, як правило, транзиторне та лабшьне шдви-щення АТ пiд впливом психосощальних фактоpiв. Вона може виникати i в людей i3 нормальним АТ, i в тих, хто страждае вiд АГ. Найбiльш вшомими ваpiан-тами тако! АГ е АГ «бшого халата» та «гiпepтeнзiя на робочому мющ». У лiтepатуpi е бiльш-мeнш достат-ня кшьшсть даних щодо прогнозу при цих ваpiантах,
Головування
200
< О
150
100
Засщання ком1тету
3 лекцм
Офщшна зустрт
"I I I I ГП I I ГП I I I I I I I I I I ГП ГП I ГП I ГП I I I I ГП I I I I I 06:38 07:31 08:30 09:30 10:30 11:30 12:30 13:30 14:30 15:30 16:30 17:30 18:30 19:30 20:30 21:30 22:30 00:00 02:00 04:00 06:00
P.Rothwell's lecture, BSH, September, 2011
Рисунок 4. Дан! добового монторування артер'ального тиску в людини з артер1альною ппертенз1ею
«на робочому Micц1»
Таблиця 1. Оcновнi досл'щження з проблеми АГ «на робочому Micта ix результати
Проблема/група спостереження Основы результати Авторм
Порюняння поширеност АГ при офи сному вимнрюваны та АМАТ у колективi компани «Фольксваген» У 19 % i3 нормальним офюним АТ вияв-лено АГ при АМАТ Stork J., Schräder J., Labrot B. et al., 1992
Лкарям i3 нормальним офюним АТ проводили АМАТ У 20 % чоловшв виявлена АГ Nuring R., Stork J., Shrader J., 1992
Порiвняння (n = 264) рiвня АТ у людей i3 звичайним та високим психоемоцшним навантаженням Бтьш високий рiвень АТ при високому навантажены Schnall P.L., Schwartz J.E., Landsbergis P.A. et al., 1992
Анкетування та вимiрювання САТ залежно вщ психоемоцмного наванта-ження(n = 292) У rpyni з високим навантаженням та нормальним початковим САТ через 3 i 6 роюв спостер^алося його пiдвищення на 6,2 та 7,2 мм рт.ст. Pickering T.G., 1995
Проспективне когортне доотдження з оцшки ризику 1ХС залежно вщ психо-емоцмного навантаження Whitehall II 1снуе залежнють ризику 1ХС вiд психоментального навантаження Bosma H., Marmot M.G., Hemingway H. et al., 1997
Примтки: АМАТ — амбулаторне монторування артер'ального тиску, АТ— артер'альний тиск, АГ -тер'альна ппертенз 'я, САТ — систол 'мний артер'альний тиск, 1ХС — iшемiчна хвороба серця.
ар-
але проблема щодо необхiдностi та засобу лiкування залишаеться ще на еташ вивчення.
АГ «бшого халата» — це варiант стрес-iндуковано! АГ, який визнаеться майже ушма експертами [39]. Зпдно з визначенням, що дане в рекомендациях бвро-пейського товариства кардюлопв/бвропейського то-вариства гшертензи 2013, це стан, при якому АТ шдви-щуеться в кабшеп лiкаря (у тому числi i при повторних вiдвiдуваннях) та нормалiзуеться поза кабiнетом. При амбулаторному мошторуванш або домашньому само-монiторуваннi АТ показники в межах норми. Зпдно з даними чотирьох популяцшних дослщжень, загальна поширенiсть АГ «бшого халата» в середньому стано-вить 13 % ^апазон 9—16 %), а серед хворих на АГ, яы взяли участь у дослщженнях, — близько 32 % ^апа-зон 25—46 %) [15]. Фактори, пов'язаш з шдвищеною поширешстю АГ «бшого халата»: вiк, жшоча стать та статус некурця. Поширешсть менша у випадку ура-ження органiв-мiшеней, або коли значення офюного АТ базуються на повторних вимiрюваннях, або при вимiрюваннi медичною сестрою чи шшим медичним працiвником, але не лшарем [7, 64]. Поширенiсть також пов'язана з рiвнем офiсного АТ. Наприклад, частота випадыв АГ «бшого халата» становить приблизно 55 % при 1-му ступеш i лише 10 % при 3-му ступеш пдвищення АТ [64]. Ураження оргашв-мшеней при АГ «бiлого халата», як правило, не зус^чаеться i прогноз перебiгу сприятливий [19, 56]. Питання щодо того, чи можна ошб з АГ «бшого халата» вшнести до групи ошб з iстинно нормальним АТ, залишаеться вщкритим, оскiльки в деяких дослщженнях було ви-явлено, що довгостроковий серцево-судинний ризик цього стану е промiжним мiж такими для стшко! п-пертензи та iстинно! нормотензп [36]. У той же час, за даними метааналiзiв, АГ «бшого халата» та ютинна нормотензiя при стандартизаци за вiком, статтю та шшими коварiантами iстотно не вiдрiзнялися за прогнозом [15, 19, 56]. 1снуе можливiсть того, що, оскшь-ки пацiенти з АГ «бшого халата» нершко отримують лшування, зниження клiнiчного АТ веде до знижен-ня частоти серцево-судинних подш [56]. Окрiм того, е додатковi данi, значення яких ще обговорюеться. Так, порiвняно з особами з ютинною нормотензiею, рiвень позаофiсного АТ, як правило, вищий [15, 36], безсимптомне ураження оргашв, таке як гiпертрофiя лiвого шлуночка, зус^чаеться часпше [62], часто виявляються iншi метаболiчнi фактори ризику та ю-нуе шдвищений довгостроковий ризик виникнення цукрового дiабету та стшко! АГ [33, 34]. У зв'язку з цим рекомендуеться пштвердження дiагнозу АГ «бь лого халата» протягом 3—6 мюящв iз подальшим ре-тельним наглядом. Якщо дiагноз АГ «бiлого халата» пштверджено, то немае потреби в призначенш меди-каментозно! антигiпертензивно! терапп, але можна рекомендувати немедикаментознi методи лшування.
Пiд термiном «артерiальна гiпертензiя «на робочо-му мiсцi» розумшть пiдвищення АТ протягом робочих чашв порiвняно з рiвнем АТ у перюди вiдпочинку та у вихшш днi. На рис. 4 наведеш данi добового мошто-
рування АТ, що проводилося одним i3 провшних екс-перпв Британського товариства гшертензи. Як видно з рис. 4, шд час роботи (засiдання наукового комитету, читання лeкцiй) спостepiгалося суттеве пiдвищeння АТ з наступним його зниженням у вeчipнi часи. Це типо-вий приклад АГ «на робочому мюш».
1снуе чимало дослщжень, у яких виявлено зв'язок мiж iнтeнсивнiстю психiчного напруження на робо-тi та АГ (табл. 1). Так, у прашвниыв i3 психосома-тичним стресом на pоботi АГ рееструеться у 3 рази часпше [53—55]. За даними T.G. Pickering i3 сшвав-торами, наявнiсть психоемоцшного напруження на pоботi тiсно корелюе i3 появою ураження оpганiв-мi-шеней (гiпepтpофiею лiвого шлуночка) та виникнен-ням iшeмiчноi хвороби серця. P. Schnall 3i спiвавто-рами та К. Steenland 3i спiвавтоpами у сво!х роботах звернули увагу на те, що напруження шд час роботи (job strain), яке визначалося як сшввщношення «сту-пiнь необхшносп виконання pоботи/ступiнь мож-ливостей та бажання виконати цю роботу» (робочий контроль), також сприяе шдвищенню АТ [61, 65]. У дослщженш Steptoe та Willemsen шдтвердився лише зв'язок мiж piвнeм АТ та ступенем можливостi виконання роботи (робочим контролем), а не ступенем необхщносп ii зробити [66]. Окpiм того, було виявлено, що вщчуття хpонiчного стресу на робоп також сприяе юнуванню пiдвищeного АТ як у pобочi годи-ни, так i ввечерь Високий соцi^ьно-eкономiчний статус поpiвняно з низьким в учасниыв дослiджeння асоцшвався з бiльшим впливом стресу. Автори пояс-нювали це бiльшим ступенем вщповщальносп за виконання роботи та низьким у зв'язку з цим робочим контролем.
Вивчення спeцифiчних патофiзiологiчних ме-ханiзмiв АГ «на робочому мюш» показ^о, що при активному стереотипному навантаженш вiдбуваеть-ся активашя бeта-адpeноpeцeптоpiв, що супрово-джуеться збшьшенням серцевого викиду, ЧСС, по-рушенням функцй' розслаблення серця, дилаташею судин скелетних м'язiв. Зазвичай, як указувалося вище, такий стан виникае у тварин, коли вони мають виршувати, чи боротися, чи втшати, тобто це захис-на реакшя. Якщо подiбна стимуляцiя повторюеться, то у тварин вона може призвести до гшерактивносп гшоталамо-гшоф1зарно-адреналово'1' системи. Така реакшя називаеться реакшею поразки. У людей же виникае вшчуття розчарування, невпевненосп, слабкостi. При цьому починае вже переважати аль-фа-адpeнepгiчна стимуляшя, що й веде до вазокон-стрикцй', пiдвищeння периферичного опору та виникнення АГ [31].
За даними R.A. Karasek, найбiльшому ризику виникнення стресу на робоп пщлягають люди, до яких виставляються висои вимоги без права приймати pi-шення [30]. Це робгтники на конвеерах, офiцiанти, ме-дичш сестри, службовцi середньо'1' ланки (вони вшчу-вають тиск як iз боку начальства, так i з боку пщдлеглих) тощо. За даними S.B. Manuck, надмipнe пiдвищeння АТ у вшповшь на стрес спостерЬаеться у 25 % людей
[40]. Найчастiше воно зустрiчаеться в чоловiкiв. Величина пiдвищення АТ та тривалють його iснування (вщ-новлення) також е бiльшою у чоловiкiв. Ця статева рiз-ниця значно збтьшуеться, якщо жшка знаходиться у перiодi збереженого менструального циклу, що характеризуемся збiльшеним рiвнем естрогенiв. Можливо, що саме естрогени вiдiграють стрес-протективну роль у жшок.
Як правило, виявити АГ «на робочому мющ» до-статньо легко — шд час робочого дня слщ вимiряти АТ звичайним способом, що роблять дуже рщко. При цьому часто шдвищений АТ на робот сприймаеться як норма. Якщо це пдвищення зустрiчаеться дуже рщко, то таку реакцiю дiйсно можна вважати нормальною. Але в людей, яы знаходяться пiд впливом хрошчних психоемоцiйних навантажень, необхiдно проводити додатковi дослiдження — добове моштору-вання АТ i/або домашне самомошторування (з вимь рюванням АТ у робочi часи, у вiльнi часи, у вихщш). Як правило, при наявност АГ «на робочому мющ» ви-являеться пiдвищений денний АТ (> 135/85 мм рт.ст.) i нормальний рiвень нiчного АТ. Середньодобовий АТ також може бути пдвищеним. Проведення моштору-вання у вихщний день демонструе зниження денного АТ. Якщо рiзниця мiж денним АТ в робочий день та денним АТ у вихщний день перевищуе 6 мм рт.ст. для систолiчного АТ та 3 мм рт.ст. для дiастолiчного АТ, то це може свщчити про наявнють АГ «на робочому мю-щ» [1]. При виявленнi АГ «на робочому мющ» необ-хiдно провести додатковi дослiдження, як для пащен-та з АГ, зпдно з чинними положеннями (в Укра!ш це «Ушфшований клiнiчний протокол з дiагностики та лшування АГ») та провести стратифшащю кардювас-кулярного ризику [3]. При високому/дуже високому ризику призначаеться медикаментозне антигшертен-зивне лiкування згiдно з чинними рекомендащями. В iншому випадку проводиться корекщя усiх iнших факторiв ризику та обов'язковим е немедикаментоз-не лiкування з включенням програм щодо профшак-тики та зняття стресу, оптимiзацiя органiзацií роботи. Обов'язковим е також повторне обстеження пащен-та через 3—6 мюящв тсля корекцп факторiв ризику та немедикаментозно! терапи. При зберiганнi АТ на пдвищеному рiвнi (особливо коли пдвищеним е середньодобовий АТ i вiдсоток пiдвищених показникiв становить > 25—30 %) вирiшуеться питання про при-значення медикаментозно! терапи.
Таким чином, юнування хронiчного стресу на робочому мющ може асощюватися з пiдвищенням АТ. Проте даш вищезгаданих дослiджень не дали вщпо-вiдь на запитання, чи саме робоче напруження (або низький робочий контроль), а не iншi фактори в по-дальшому призводять до формування стшко! ессенщ-ально! АГ. Чи може напруження на робот незалежно вiд iнших факторiв збшьшувати кардiоваскулярний ризик (тобто вiдноситися до класичного фактора ризику)? Тим бтьше, що в недавньому спостереженш росiйських учених, у якому порiвнювали поширення АГ серед людей рiзних професiй, не було вiдмiчено
рiзницi залежно вiд характеру трудово! дiяльностi [2]. А у французькому дослщженш J.P. Fauvel i3 ствавто-рами на вщмшу iнших приведених вище спостережень не знайдено якогось зв'язку мiж iнтенсивнiстю трудово! дiяльностi та 5-рiчною вiрогiднiстю виникнення АГ або ж тдвищенням АТ [16]. У Фремшгемському дослiдженнi единим психогенним фактором, який збтьшував вiрогiднiсть виникнення АГ, було вщчуття тривоги, та й то ттьки у чоловтв (а не ж1нок) вiком вщ 45 до 49 рокiв [41].
Висновки
З огляду на вищевикладене можна констатувати, що АГ е патолопчним станом i3 рiзними мехашзмами виникнення. Пiдвищення АТ вiдбувaеться за участю центрально! та периферично! нервово! системи на рiз-них рiвнях. Активaцiя симпатоадреналово! системи пiд впливом емоцшного стресу призводить до збтьшен-ня рiвня АТ. Результати багатьох дослщжень протягом остaннiх рокiв демонструють, що, можливо, ступiнь та тривалють саме стресорно! активаци цiе! системи, яю, у свою чергу, залежать вiд багатьох iнших фaкторiв (умов навколишнього середовища, генетично! та кон-ституцшно! схильностi, iндивiдуaльних особливостей псих1чно! реакци, нaявностi супутнiх захворювань або метaболiчних розлaдiв), пов'язaнi з виникненням АГ. 6 достатня кшьысть свiдчень, що психоемоцшне на-вантаження е причиною АГ «бтого халата» та АГ «на робочому мющ». Невiдомим залишаеться, до яко! ка-тегор!! слщ вiдносити пaцiентiв iз даними вaрiaнтaми стрес-iндуковaно! АГ — норма або патолопя. Окрiм того, цiкaвим е визначення ролi стресу у переб^у АГ та формувaннi ураження оргашв-мшеней, розвитку !"! ускладнень та призначенш медикаментозно! i немедикаментозно! терапи. Щ питання не були предметом дано! статл та будуть, можливо, нами розглядатися в наступних публшащях.
Список л^ератури
1. Кобалава Ж.Д., Гудков К.М. Эволюция представлений о стресс-индуцированной артериальной гипертонии и применение антагонистов рецепторов ангиотензина II// Кардиоваскуляр-ная терапия и профилактика. — 2002. — № 1. — C. 4-15.
2. Максимов С.А., Семенихин В.А., Иванова О.А. и др. Особенности распространенности артериальной гипертензии и уровня удовлетворенности жизненных потребностей в различных социально-экономических группах населения // Бюллетень сибирской медицины. — 2012. — № 1. — С. 212-216.
3. Настанова та клтчний протокол надання медичноi' допо-моги «Артерiальна гiпертензiя». Наказ МОЗ Украти № 384 вiд 24.05.2012. — Шв, 2012. — 107с.
4. Allen M., Matthew K., Sherman F. Cardiovascular Reactivity to Stress and Left Ventricular Mass in Youth // Hypertension. — 1997. — Vol. 30(4). — P. 782-787.
5. Berntson G.G., Sarter M, Cacioppo J.T. Anxiety and cardiovascular reactivity: the basal forebrain cholinergic link // Behav. Brain Res. — 1998. — Vol. 94. — P. 225-248.
6. Culman J., Klee S., OhlendorfC., UngerT. Effect oftachykinin receptor inhibition in the brain on cardiovascular and behavioral
APTEPHAJIbHAH
rmiEPTEH3Hfl a
responses to stress// J. Pharmacol. Exp. Ther. — 1997. — Vol. 280. — P. 238-246.
7. Dolan E., Stanton A., Atkins N, Den Hond E, Thijs L., McCormack P. et al. Determinants of white-coat hypertension // Blood Press Monit. — 2004. — Vol. 9. — P. 307-309.
8. Douglas C, Phillips A., Der G. et al. Blood Pressure Reactions to Acute Mental Stress and Future Blood Pressure Status: Data From the 12-YearFollow-Upof the WestofScotlandStudy//Psychosomatic Medicine. — 2011. — Vol. 73. —P. 737-742.
9. Douglas C., Ring K., Hunt K. et al. Blood Pressure Reactions to Stress and the Prediction of Future Blood Pressure: Effects of Sex, Age, and Socioeconomic Position // Psychosomatic Medicine. — 2003. — Vol. 65. — P. 1058-1064.
10. Douglas C., Smith G., Shiplex M. et al. Blood Pressure Reactions to Acute Psychological Stress and Future Blood Pressure Status: A 10-Year Follow-Up of Men in the Whitehall II Study // Psychosomatic Medicine. — 2001. — Vol. 63. — P. 737-743.
11. Eide I., Kolloch R., DeQuattro V., Miano L., Dugger R., Van der Meulen J. Raised cerebrospinal fluid norepinephrine in some patients with primary hypertension // Hypertension. — 1979. — Vol. 1. — P. 255-260.
12. ElderA.T., Jyothinagaram S.G., PadfieldP.L., Shaw T.R.D. Haemodynamic response in soccer spectators: is Scottish football exciting?//BMJ. — 1991. — Vol. 303. — P. 1609-1610.
13. Esler M., Jennings G., Lambert G, Meredith I., Horne M, Eisenhofer G. Overflow of catecholamine neurotransmitters to the circulation: source, fate and functions // Physiol. Rev. — 1990. — Vol. 70. — P. 963-985.
14. Everson S.A., Kaplan G.A., Goldberg D.E., Salonen J.T. Anticipatory blood pressure response to exercise predicts future high blood pressure in middle-aged men // Hypertension. — 1996. — Vol. 27. — P. 1059-1064.
15. Fagard R.H., Cornelissen V.A. Incidence of cardiovascular events in white-coat, masked and sustained hypertension vs. true normotension: a meta-analysis// J. Hypertens. — 2007. — Vol. 25. — P. 2193-2198.
16. Fauvel J.P., M'Pio I., Quelin P. et al. Neither Perceived Job Stress Nor Individual Cardiovascular Reactivity Predict High Blood Pressure // Hypertension. — 2003. — Vol. 42. — P. 1112-1116.
17. Ferrier C., Jennings G.L., Eisenhofer G, Lambert G, Cox H.S., Kalff V. et al. Evidence for increased noradrenaline release from subcortical brain regions in essential hypertension // J. Hypertens. — 1993. — Vol. 11. — P. 217-1227.
18. Folkow B. Structural factor in primary and secondary hypertension//Hypertension. — 1990. — Vol. 16. — P. 89-101.
19. Franklin S.S., Thijs L., Hansen T.W., Li Y, Boggia J., Kikuya M. et al. Significance of white-coat hypertension in older persons with isolated systolic hypertension: a meta-analysis using the International Data-base on Ambulatory Blood Pressure Monitoring in Relation to Cardiovascular Outcomes population // Hypertension. — 2012. — Vol. 59. — P. 564-571.
20. Geisbock F. // The nervous system in arterial hypertension / Julius S., Esler M. (editors). — Springfield, Illinois: Charles C. Thomas, 1976. — P. XII.
21. Gerin W., Chaplin W., Schwartz J.E. et al. Sustained blood pressure elevation following acute stressor: the effects of the September 11, 2001 attack on the New York City World Trade Center // J. Hypertens. — 2005. — Vol. 23. — P. 269-284.
22. Harburg E., Erfurt J.C., Hauenstein L.S., Chape C., Schull W.J., Schork M.A. Socio-ecological stress, suppressed hostility, skin colour, and black-white male blood pressure: Detroit // Psychosom. Med. — 1973. — Vol.35. — P. 276-296.
23. http://ru.wikipedia.org/wi
24. Izzo Jr. Sympathetic nervous system in acute and chronic blood pressure elevation // Hypertension / S. Oparil, M. Weber. — 2000.
25. Johansson M, Rundqvist B, Eisenhofer G, Friberg P. Cardiorenal epinephrine kinetics: evidence for release in the human heart//Am. J. Physiol. — 1997. — Vol. 273. — P. H2178-H2185.
26. Johnston D.W., Gold A., Kentish J., Smith D., Vallance P., Shah D. et al. Effect of stress management on blood pressure in mild primary hypertension //BMJ. — 1993. — Vol. 306. — P. 963-966.
27. Julius S., Li Y., Brant D. et al. Neurogenic pressor episodes fail to cause hypertension, but do induce cardiac hypertrophy // Hypertension. — 1989. — Vol. 13. — P. 422-429.
28. Julius S., Nesbitt S. Sympathetic overactivity in hypertension. A moving target//Am. J. Hypertens. — 1996. — Vol. 9. — P. 113S-120S.
29. Kannel W.B., Kannel C., Paffenbarger R. Jr et al. Heart rate and cardiovascular mortality: The Framingham Study // Am. Heart J. — 1987. — Vol. 113. — P. 1489-1494.
30. Karasek R.A. Job demands, job decision latitude, and mental strain: Implications for job redesign // Admin. Sci. Q. — 1979. — Vol. 24. — P. 285-307.
31. Light K. C. Environmental and psychosocial stress in hypertension onset and progression // Hypertension / S. Oparil, M. Weber. — 2000.
32. Lovallo W.R., Gerin W. Psychophysiological reactivity: mechanisms and pathways to cardiovascular disease // Psychosomat. Med. — 2003. — Vol. 65. — P. 36-45.
33. Mancia G., Bombelli M, Facchetti R., Madotto F, Quarti-Trevano F., Grassi G., Sega R. Increased long-term risk of new-onset diabetes mellitus in white-coat and masked hypertension // J. Hypertens. — 2009. — Vol. 27. — P. 1672-1678.
34. Mancia G., Bombelli M., Facchetti R., Madotto F, Quarti-Trevano F., Polo Friz, H. et al. Long-termrisk ofsustained hypertension in white-coat or masked hypertension // Hypertension. — 2009. — Vol. 54. — P. 226-232.
35. Mancia G, Di Rienzo M, Parati G. Ambulatory blood pressure monitoring: use in hypertension research and clinical practice//Hypertension. — 1993. — Vol. 21. — P. 500-524.
36. Mancia G., Facchetti R., Bombelli M, Grassi G, Sega R. Long-termrisk of mortality associated with selective and combined elevation in office home and ambulatory blood pressure // Hypertension. — 2006. — Vol. 47. — P. 846-853.
37. Mancia G, Parati G, Di Rienz.o M., Zanchetti A. Blood pressure variability // Handbook of hypertension. — Vol. 17 / Pathophysiology of hypertension / Zanchetti A., Mancia G. (editors). — Amsterdam: Elsevier Science, 1997. — 117-169p.
38. Mancia G., Parati G. Reactivity to physical and behavioral stress and blood pressure variability in hypertension // Handbook of hypertension. — Vol. 9. Behavioral factors in hypertension / Julius S., Basset D.R. (editors). — Amsterdam: Elsevier, 1987. — 104-122p.
39. Mancia G., Zanchetti A. White-coat hypertension: misnomers, misconceptions and misunderstandings. What should we do next?// J. Hypertens. — 1996. — Vol. 14. — P. 1049-1052.
40. Manuck S.B. Cardiovascular reactivity in cardiovascular disease: Once more unto the breach // Int. J. Behav. Med. — 1994. Vol. 1. — P. 4-31.
APTEPHAJIbHAH
a rHnEPTEH3HH
41. Marrkovitz J.H., Matthews K.A., Kannel W.B. Psychological predictors of hypertension in the Framingham study. Is there tension in hypertension in the tension in hypertension?// J.A.M.A. — 1993. — Vol. 270(20). — 2439-2443.
42. Matthews K.A, Woodall K.L. and Allen G.M.T. Cardiovascular reactivity to stress predicts future blood pressure status//Hypertension. — 1993. — Vol. 22. — P. 479-485.
43. McCubbin J., Bruehl S. Do endogenous opioids mediate the relationship between blood pressure and pain sensitivity in normotensives?//Pain. — 1994. — Vol. 57. — P. 63-67.
44. Ming E., Adler G, Kessler R. et al. Cardiovascular Reativiyu to Work Stress Predicts Subsequent Onset of Hypertension: The Air Traffic Controller Health Change Study // Psychosomatic Medicine. — 2004. — Vol. 66. — P. 459-465
45. Palatini P., Casiglia E, Pauletto P. et al. Relationship of tachycardia with high blood pressure and metabolic abnormalities. A study with mixture analysis in three populations // Hypertension. — 1997. — Vol. 30. — P. 1267-1273.
46. Parati G., Antonicelli R., Guazzarotti F., Paciaroni E., Mancia G. Cardiovascular effects of an earthquake. Direct evidence by ambulatory blood pressure monitoring// Hypertension. — 2001. — Vol. 38. — P. 1093-1095.
47. Parati G., CasadeiR., GroppelliA., DiRienzo M., Mancia G. Comparison of finger and intra-arterial blood pressure monitoring at rest and during laboratory testing // Hypertension. — 1989. — Vol. 13. — P. 647-655.
48. Parati G, Casadei R., Mancia G. Cardiovascular effects of emotional behavior in animals and humans // Frontiers of stress research / Weiner H., Florin I., Murison R., Hellhammer D., editors. — Toronto: Hans Huber, 1989. — 100-110p.
49. Parati G., Pomidossi G, Casadei R., Ravogli A., Groppelli A., Cesana B., Mancia G. Comparison of the cardiovascular effects of different laboratory stressors and their relationship with blood pressure variability // J. Hypertens. — 1988. — Vol. 6. — P. 481-488.
50. Parati G, Pomidossi G., Ramirez,A.J., Cesana B., Mancia G. Variability of the haemodynamic responses to laboratory tests employed in assessment of neural cardiovascular regulation in man // Clin. Sci. — 1985. — Vol. 69. — P. 533-540.
51. Parati G, Trazzi S., Ravogli A., Casadei R., Omboni S., Mancia G. Methodological problems in evaluation of cardiovascular effects of stress in humans // Hypertension. — 1991. — Vol. 17, suppl. III. — P. III50-III55.
52. Perini C., Muller F.B., Rauchfleisch U., Battegay R., Buhler F.R. Hyperadrenergic borderline hypertension is characterized by suppressed aggression // J. Cardiovasc. Pharmacol. — 1986. — Vol. 8, suppl. 5. — P. 53-56.
53. Pickering T.G., Devereux R.B., James G.D. et al. Environmental influences on blood pressure and the role of job strain // J. Hypertens Suppl. — 1996. — Vol. 14. — P. S179-S186.
54. Pickering T.G. Mental stress as a casual factor in the development of hypertension and cardiovascular disease // Current Hypertension Reports. — 2001. — Vol. 3. — P. 249-254.
55. Pickering T.G. Psychosocial stress and blood pressure // Hypertension Primer. AHA 2000.
56. Pierdomenico S.D., Cuccurullo F. Prognostic value of white-coat and masked hypertension diagnosed by ambulatorymonitoring in initially untreated subjects: an updated meta analysis // Am. J. Hypertens. — 2011. — Vol. 24. — P. 52-58.
57. Poulter N.R., Khaw K.T., Hopwood B.E.C., Mugambi M., Peart W.S., Rose G., Sever P.S. The Kenyan Luo migration study: observations on the initiation of the rise in blood pressure // BMJ. — 1990. — Vol. 300. — P. 967-972.
58. Rettig R, Folberth C.G., Stauss H., Kopf D., Waldherr R., Unger T. Role of the kidney in primary hypertension: a renal transplantation study in rats//Am. J. Physiol. — 1990. — Vol. 258. — P. F606-F611.
59. Rumantir M.S., Jennings G.L., Lambert G.W. et al. The adrenaline hypothesis of hypertension revisited: evidence for adrenaline release from the heart ofpatients with essential hypertension // J. Hypertens. — 2000. — Vol. 18. — P. 717-723.
60. Saito K., Kim J.I., Maekawa K., Ikeda Y., Yokoyama M. The great Hanshin-Awaji earthquake aggravates blood pressure control in treated hypertensive patients // Am. J. Hypertens. — 1997. — Vol. 10. — P. 217-221.
61. Schnall P.L., Landsbergis PA., Baker D. Job strain and cardiovascular disease // Ann. Rev. Public Health. — 1994. — Vol. 15. — P. 381-411.
62. Sega R., Trocino G, Lanzarotti A., Carugo S., Cesana G., Schiavina R. et al. Alterations of cardiac structure in patients with isolated office, ambulatory, or home hypertension: Data from the general population (Pressione Arteriose Monitorate E Loro Associazioni [PAMELA] Study) // Circulation. — 2001. — Vol. 104. — P. 1385-1392.
63. Selye H. A Syndrome Produced by Diverse Nocuous Agents// Nature. — 1936. — Vol. 138. — P. 32.
64. Staessen J.A., O'Brien E.T., Amery A.K., Atkins N., Baumgart P., De Cort P. et al. Ambulatory blood pressure in nor-motensive and hypertensive subjects: results from an international database // J. Hypertens Suppl. — 1994. — Vol. 12. — P. S1-12.
65. Steenland K., Fine L., Belkic K., Landsbergis P., Schnall P., Baker D. et al. Research findings linking workplace factors to CVD outcomes//Occup. Med. — 2000. — Vol. 15. — P. 7-68.
66. Steptoe A., Willemsen G. The influence of job control on ambulatory blood pressure and perceived stress over the working day in men and women from the Whitehall II cohort // J. Hypertens. — 2004. — Vol. 22. — P. 915-920.
67. TimioM., Verdecchia P., RononiM., GentiliS., FrancucciB., Bichisao E. Age and blood pressure changes: a 20year follow-up study of nuns of a secluded order // Hypertension. — 1988. — Vol. 12. — P. 457-461.
68. Wilkinson D.C., Thompson J.M., Lambert G.W. et al. Sympathetic activity in patients with panic disorder at rest, under laboratory mental stress, and during panic attacks // Arch. Gen. Psychiatry. — 1998. — Vol. 55. — P. 511-520.
69. Williams R.B., Marchuk D.A., Gadde K.M., Barefoot J.C., Grichnik K., Helms et al. Central nervous system serotonin function and cardiovascular responses to stress // Psychosomat. Med. — 2001. — Vol. 63. — P. 300-330.
70. Wyss J.M., Carlson S.H. The role of the nervous system in hypertension // Current Hypertension Reports. — 2001. — Vol. 3. — P. 255-262.
71. Yamada Y., Miyajima E., Tochikubo O, Matsukawa T., Ishii M. Age-related changes in muscle sympathetic nerve activity in essential hypertension//Hypertension. — 1989. — Vol. 13. — P. 870877.
OmpuMam 25.08.14 M
Коваленко В.М., Сиренко Ю.Н., Радченко А.Д. ГУ «Национальный научный центр «Институт кардиологии имени академика Н.Д. Стражеско» НАМН Украины, г. Киев
СТРЕСС И ВОЗНИКНОВЕНИЕ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ: ЧТО ИЗВЕСТНО
Резюме. Данная статья является обзором данных литературы о связи между стрессом и возникновением артериальной гипертензии (АГ). Рассматриваются вопросы исторического становления теории о нейрогенной причине АГ, механизмы регулирования артериального давления и их особенности во время стрессовой ситуации, результаты исследований об отдаленных гипертензивных реакциях в ответ на эмоциональный стресс. Приводятся данные о вариантах стресс-индуци-рованной АГ: АГ «белого халата» и АГ «на рабочем месте».
Ключевые слова: симпатоадреналовая система, стресс, артериальная гипертензия, артериальное давление.
Kovalenko V.M., Sirenko Yu.M., Radchenko G.D. State Institution «National Scientific Center «Institute of Cardiology named after M.D. Strazhesko» of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
STRESS AND THE OCCURRENCE OF ARTERIAL HYPERTENSION: WHAT IS KNOWN Summary. This article is a review of the literature data on the correlation between stress and the occurence of arterial hypertension (AH). There are considered the issues of historical development of the theory about neurogenic cause of AH, the mechanisms of blood pressure regulating and their characteristics during a stressful situation, the findings of the studies on the long-term hypertensive reactions in response to emotional stress. The data on types of stress-induced AH: «white coat» AH and «workplace» AH, are provided.
Key words: sympathoadrenal system, stress, hypertension, blood pressure.
