CC BY
48
УДК 616.12-008.331.1:616.379-008.64 DOI: 10.22141/2224-1485.2.58.2018.131061
Коваль С.М.1, Снгурська 1.О.1, Пенькова М.Ю.1, Лшнова О.М.2, Божко В.В.1, Юшко К.О.1 1ДУ«Нацюнальний 1нституттерап' ¡мен1 Л.Т. МалоÏНАМН Укра'ни», м. Харк1в, Укра'на 2Нацюнальний фармацевтичний ун1верситет, м. Харк1в, Укра'на
ApTepi^bHO nnepTeH3iq та цукровий д1абет: питання оптимiзацiï контролю аpтepiального тиску
Резюме. Подано огляд даних лтератури щодо лкування артерiальноi гтертензи у хворих на цукровий дiабет. Розглянуто сучаст тдходи до медикаментозного лжування артерiальноi гтертензи у цiei категори хворих. Наведено детальну характеристику основних антигтертензивних nреnаратiв, я^ рекомендоват для адекватного контролю артерiального тиску у хворих на цукровий дiабет.
Ключовi слова: артерiальна гтертензiя; цукровий дiабет; цiльовiрiвнi артерiального тиску; ан-тигтертензивт препарати; огляд
ОГЛЯД А- АРТЕРИАЛЬНАЯ 1
REVIEW " ГИПЕРТЕНЗИЯ ^
Артерiальнiй гшертензИ (АГ) властива висока частота коморбщность Цукровий дiабет (ЦД) у наш час е одним i3 тих захворювань, яю часто дiагносту-ються у хворих на АГ. Як показують дослщження, понад 60 % хворих на ЦД 2-го типу мають тдвище-ний артерiальний тиск (АТ). Поширешсть АГ серед хворих на ЦД 1-го типу досягае 49 % [1, 2].
Коморбщш захворювання здатш до взаемно-го впливу на переб^, тяжисть ускладнень, стутнь загального серцево-судинного ризику в окремого хворого. Так, встановлено, що ЦД 2-го типу шдви-щуе серцево-судинний ризик у чоловЫв в два рази, у жшок — у три рази, а наявшсть АГ у хворих на ЦД додатково пщвищуе ризик у чотири рази [3, 4].
Звичайно, високий АТ е стльною рисою як для 1-го, так i 2-го типу ЦД. В основi тюного взаемозв'язку цих захворювань лежить еднiсть па-тогенетичних ланок розвитку: гшершсулшемИ, що призводить до пщсилення реабсорбцïï натрiю, пщвищеного тонусу симпатично1 нервово1 системи та пщвищено1 активностi ренш-анпотензин-аль-достероново1 системи [5].
У наш час немае жодного сумшву в тому, що пщвищений АТ е одним 1з фактор!в ризику розвитку макро- i мжросудинних ускладнень у хворих на ЦД. Так, у вщомому дослщженш UKPDS (1998) було виявлено, що збiльшення систол1чного АТ
(САТ) на кожш 10 мм рт.ст. у хворих на ЦД 2-го типу асоцшовано зi зростанням смертност на 17 %, iнфаркту мюкарда — на 12 %, мiкроваскулярних ускладнень — на 13 % [6]. У метаналiзi 29 великих рандомiзованих дослiджень визначено фактори, що обумовлюють дуже високий серцево-судиний ризик у хворих на ЦД. Цими факторами е серцево-судин-не захворювання (ССЗ) та/або дiабетична хвороба нирок (ДХН). Наприклад, при наявност у хворих на ЦД ще й ССЗ вщбуваеться шдвищення загально! смертностi в 3 рази, серцево-судинно! смертностi — в 5 разiв, частоти розвитку iнфаркту мюкарда — в 4 рази, шсульту — в 2 рази [7]. Смертшсть серед хворих на ЦД iз ДХН у 3,5—4 рази перевищувала таку у хворих на ЦД, у яких ще не було ДХН [8].
Метою л^вання АГ у хворих на ЦД е знижен-ня серцево-судинного ризику шляхом позитивного впливу антигшертензивно! терапп на фактори ризику, прогресування ураження органiв-мiшеней та су-путнк серцево-судинних i ниркових захворювань.
Контроль АТ у хворих на ЦД е дуже важливим у зниженш ризику розвитку та прогресування серце-во-судинних i ниркових ускладнень [9, 10]. Цiльовi рiвнi АТ у хворих на АГ iз ЦД е темою постшного об-говорення й дослщжень. Натепер, за рекомендац1я-ми бвропейського товариства гшертензп та бвро-пейського товариства кардюлопв (2013), цшьовими
© «Артерiальна ппертензи» / «Артериальная гапертензия» / «Hypertension» («Arterial'naâ gipertenziâ»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky A.Yu., 2018
Для кореспонденци: Коваль Серий Миколайович, доктор медичних наук, професор вщдшу артерiальноï гiпертонíí, ДУ «Нацюнальний ¡нститут терапГГ iменi Л.Т. Мало!" НАМН УкраТни», пр. Л. Мало!', 2а, м. Харш, 61039, Украша; e-mail: sergekovalmd@gmail.com
For correspondence: Sergey Koval, MD, PhD, Professor at the Department of hypertension, State Institution "L.T. Malaya National Therapy Institute of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine', L. Malaya Ave., 2a, Kharkiv, 61039, Ukraine; e-mail: sergekovalmd@gmail.com
рiвнями АТ у хворих на ЦД е: для САТ — < 140 мм рт.ст., для дiастолiчного АТ (ДАТ) — < 85 мм рт.ст. [11]. Як показують дат проведених дослiджень, оптимальним у таких пащентш е рiвень САТ — 130-139 мм рт.ст., ДАТ — 80-84 мм рт.ст. [6, 12]. Зниження рiвня АТ < 130/80 мм рт.ст., за даними дослщжень, не мае переваг [13]. Однак у пащенпв з дiабетичною або недiабетичною хворобою нирок при наявност протешури САТ може бути < 130 мм рт.ст. за умови мотторування показника швидкост клубочково! фшьтрацп (ШКФ) та доброго самопо-чуття хворого [11].
У 2016 рощ M. Brunstrom i B. Carlberg опублжува-ли метааналiз 49 рандомiзованих дослiджень, який включав 73 738 пащентш. Автори прийшли висно-вку, що у хворих на ЦД антигшертензивне лжуван-ня приводило до зниження смертност вiд серцево-судинних ускладнень (iнфаркту мiокарда, шсульту, серцево! недостатностi ) лише у випадку, якщо САТ до початку лжування був вищим 140 мм рт.ст. Результата аналiзу чггко показали пiдвищення ризику смертностi у пащенпв iз ЦД i вихвдними рiвнями САТ до лiкування < 140 мм рт.ст. Даш аналiзу по-ряд iз результатами дослщження SPRINT нагадують нам про те, що контроль АТ у хворих на АГ iз ЦД повинен проводитися менш агресивно, н1ж у пацiентiв з АГ без ЦД [14-16].
Зпдно з рекомендацiями Американсько! дiабе-тично! асощацп (2017), у хворих на ЦД з високим ризиком серцево-судинних ускладнень, наявшс-тю протешури, хрошчно! хвороби нирок, а також фактор!в ризику, таких як дислiпiдемiя, кур1ння, ожир1ння, допускаеться зниження АТ < 130/80 мм рт.ст., якщо пащент добре переносить л!кування. Вщзначено, що у лггшх пацiентiв 1з ЦД зниження САТ < 130 мм рт.ст. не показало н1яких переваг, зниження ДАТ < 70 мм рт.ст. асощювалося з високим ризиком розвитку ускладнень [17].
Нараз! д!агностики у хворих на ЦД масковано! АГ, вщповщно до рекомендацiй бвропейського то-вариства гшертензп та бвропейського товариства кардюлопв (2013), необхiдно розпочинати тера-п1ю аналогiчно як у хворих на АГ 1-го ступеня. Це зумовлено тим, що у хворих на ЦД маскована АГ пов'язана з бшьшим ризиком розвитку нефропатп, особливо при пiдвищеннi АТ вноч1 [11]. При наяв-носп АГ «бшого халата» не рекомендована антип-пертензивная терапiя, аналогiчно як хворим ¡з ви-соким нормальним АТ. Однак, якщо у хворих на АГ «бшого халата» i ЦД 2-го типу е шш1 фактори ризику чи ураження органiв-мiшеней, то може бути розпо-чата медикаментозна терапiя [11].
Л^вання АГ у хворих на ЦД необхщно про-водити зг1дно з вимогами останшх Нацiональних стандартiв л^вання та рекомендацiй: ESH/ESC Guidelines for themanagement of arterial hypertension (2013); ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD (2013), [11, 18, 19]. За цими рекомендащ-
ями: а) обов'язковим е початок антигшертензивно'х терапИ при р1внях САТ > 160 мм рт.ст., однак реко-мендуеться починати таку терапИ i при piBHi САТ > 140 мм рт.ст.; б) щльовими рiвнями АТ у ^eï категорий хворих вважаеться рiвень САТ < 140 мм рт.ст. i рiвень ДАТ < 85 мм рт.ст., а при наявносп протеш-урïï — < 130 мм рт.ст. (за умов регулярного мошто-рингу ШКФ).
З урахуванням указаних ц1льових р1вн1в АТ дуже важливим вважаеться:
1) найбiльш раннiй початок л^вання з виходом на оптимальну шдтримуючу дозу антигшертензив-них л1к1в i з регулярною ïï корекцieю протягом усьо-го життя хворого;
2) початок л!кування 1з застосування мшмаль-них ефективних доз одного препарату або двох пре-парапв з метою досягнення максимального ефекту при мтмальнш к1лькост1 по61чних ефектiв;
3) використання препаратiв пролонгованоï дïï з метою досягнення 24-годинного ефекту при одноразовому прийом^ що забезпечить м'який i стабшь-ний антигiпертензивний ефект i сприятиме органо-протекцïï;
4) своечасне використання комбiнованоï терапïï у випадках, коли неможливо досягти ц1льових р1вн1в АТ при монотерапИ.
У хворих на ЦД виб!р ангигiпертензивних препа-рапв повинен Грунтуватися, насамперед, на ЗСх ефек-тивност1 (контроль АТ протягом доби) i переносимость Призначаючи медикаментозний препарат кожному хворому, в першу чергу треба обов'язково брати до уваги наявнють супутнк захворювань i протипоказань щодо застосування вказаноï групи препаратiв. Для ефективного контролю АТ хвор! на АГ i ЦД у бшьшосп випадюв потребують комбшо-ваноï антигiпертензивноï терапïï.
У наш час бвропейське товариство ппертен-зïï та бвропейське товариство кардюлопв як за-соби для iнiцiальноï i тривалоï терапп хворих на АГ рекомендуе таю групи препарапв: дiуретики (тiазиднi, тiазидоподiбнi), бета-блокатори (ББ), блокатори кальщевих каналiв (БКК), шпбггори ангiотензинперетворюючого ферменту (1АПФ), блокатори рецепторiв ангiотензину II (БРА II). За-значенi групи препаратiв також рекомендуються i для лiкування АГ у хворих на ЦД, однак перевага у хворих на ЦД повинна вщдаватися блокаторам ренiн-ангiотензиновоï системи (РАС) (!АПФ або БРА II), особливо за наявносп протешурИ (альбу-мшурИ) [11, 19].
В опублiкованих нещодавно рекомендацiях Аме-риканського коледжу кардюлогИ i Американсь^ асоцiацïï серця (ACC/AHA, 2017) м1ститься ряд вiдмiнностей вщ бвропейських рекомендацiй, як1 можна вважати дуже важливими та доцшьними для ЗСх практичного впровадження: ц1льовими р1внями АТ, незалежно в1д супутнк захворювань, рекомен-дуеться вважати < 130/80 мм рт.ст. (таю ц1льов1 р1в-н1 АТ рекомендуються i для хворих на АГ ¡з ЦД); до
препарапв шщально'! терапИ або npenapiTB першо'1 лiнïï лiкування АГ не вщнесеш ББ [20].
Згiдно з указаними рекомендацiями, для л1ку-вання хворих на АГ i3 ЦД можливо використовувати зазначенi вище препарати першоï лiнïï, якi, однак, наведенi в дещо iншiй послiдовностi, н1ж для л1ку-вання АГ у загальнш популяцИ, а саме: дiуретики (пазидш, тiазидоподiбнi), 1АПФ, БРА II i БКК. Крiм того, використання 1АПФ i БРА II на вщмшу вщ бвропейських рекомендацiй вважаеться дощль-ним тiльки за наявностi альбумшурН [20].
Блокатори РАС: 1АПФ i БРА II
Саме щ препарати е прюритетними при л1ку-ванш АГ у хворих на ЦД як 1-го, так i 2-го типу. Таке положення було сформульовано на пiдставi результата численних дослщжень у хворих на АГ i3 ЦД [15, 21, 22], незважаючи на те, що в рящ попе-реднiх дослiджень не було виявлено переваг IАПФ i БРА II над шшими антигiпертензивними препаратами щодо попередження серцево-судинних подш у пацiентiв iз ЦД [23—27].
Препаратам ^eï групи властива не тшьки ви-ражена антигiпертензивна д1я, але й здатнiсть не попршувати, а пiдвищувати чутливiсть тканин до шсулшу та гальмувати розвиток ЦД 2-го типу. Показано, що препарати з груп !АПФ i БРА II прояв-ляють кардю- i ренопротекторнi ефекти у хворих на ЦД i знижують ризик розвитку серцево-судинних подiй, прогресування дiабетичного ураження нирок [6, 24, 28-33].
Однак необхщно уникати одночасного прийому двох блокаторiв РАС, зокрема шпбггора ренiну алю-кiрену, у хворих на ЦД через шдвищений ризик тяжких ниркових ускладнень, гiперкалieмlï та гшотен-зlï, що було виявлено в дослщженнях ONTARGET i ALTITUDE [20, 34-36].
!АПФ i БРА II належать до найбшьш часто при-значуваних препаратiв для антигiпертензивноï те-рапïï. В лггератур! продовжуеться диску^я щодо можливих переваг якогось 1з цих клаав препарата. Вщсутшсть переваги IАПФ над БРА II була продемонстрована в дослщженш ONTARGET, у якому прямо пор!внювалися результати лiкування IАПФ рамшрилом i БРА II телмiсартаном. Результати ONTARGET свщчили про те, що телмюартан статистично не поступався рамшрилу за частотою серцево-судинних подш, шсульту та загальноï смертность У дослщженш ONTARGET також було спростовано припущення, що PPAR-y актившсть телмiсартану може зробити даний препарат бшьш ефективним щодо запобiгання або затримки розвитку ЦД [37].
Обидва класи блокатор!в РАС при лжуванш хворих на АГ 1з ЦД у ц1лому проявляють пор!внян-ну антигiпертензивну, кардiо- i ренопротекторну ефектившсть. Серед IАПФ вказанi ефекти виявлеш в першу чергу у каптоприлу, рамiприлу, периндо-прилу, беназеприлу, трандолаприлу i зофенаприлу
[6, 30, 33, 38-40]. Серед БРА II кардю- i ренопро-текторнi ефекти дуже переконливо показанi для ло-зартану, iрбесартану i олмесартану [31, 41-43].
У той же час проблема тдвищення ефективносп лiкування АГ i покращення прогнозу хворих на АГ ¡з ЦД залишаеться дуже складною [44, 45]. УспГх у л^ванш ще! категорГ! хворих може бути досягну-тий завдяки ряду умов. Напевне, перша умова — це висока антигшертензивна ефективность препарату, його здатнiсть повною м1рою нормалiзувати не т1льки показники офюного АТ, а i добовий профшь АТ у ц1лому, оскшьки АГ при ЦД мае в бшьшос-т1 випадкiв резистентний характер i проявляеться типом добового профшю non-dipper. По-друге, з урахуванням необх^ност тривалого застосуван-ня препаратiв для забезпеченния органопротекцп обов'язковою умовою устху е досягнення i збере-ження високо! прихильност1 до терапи протягом багатьох роюв. По-трете, для покращення прогнозу при ЦД препарат повинен мати найбшьш потужш ренопротекторнi властивосп. З огляду на вищевка-зане нов1 перспективи щодо покращеннi прогнозу у хворих на АГ ¡з ЦД можуть бути пов'язанi з бшьш широким i раннiм застосуванням БРА II, як1 харак-теризуються найкращим профiлем переносимостi та найбшьш високою прихильн1стю при тривалому л^ванш.
При пор1внянн1 фармакодинамiчних i органо-протекторних властивостей р1зних БРА II можна вид1лити олмесартан. Олмесартан мае ушкальний механiзм подв1йного зв'язування з АТ1-рецептором АН [46], що сприяе 61льш вираженiй антигшертен-зивн1й i ренопротекторнiй активностi пор1вняно як з шшими БРА II (лозартаном, тельмюартаном, кандесартаном, азилсартаном) [47-49], так i з пред-ставниками ЬАПФ [50]. Дуже важливими кл1чними перевагами олмесартану над рядом шших БРА II е здатнють цього препарату нормалiзувати не т1льки патологiчнi до6ов1 профш АТ, а й значно покращу-вати Функц1ю нирок у хворих ¡з наявнiстю одного з найнесприятливих профiлей АТ — non-dipper [51].
Лазидж та тiазидоподiбнi дiуретики
Щ препарати належать до препаратiв першо! л1-нГ! в лiкуваннi АГ у хворих на ЦД i в бвропейських рекомендацiях, i в рекомендацiя Американського коледжу кардiологГi i Американсько! асоцiацГi сер-ця. ^азидн й тiазидоподiбнi дiуретики широко ви-користовуються у хворих на АГ ¡з ЦД переважно в комбшованш терапх! з блокаторами РАС чи БКК. Доведена !хня ефективнiсть у запобшанш розвитку серцево-судинних ускладнень, особливо мозкового шсульту [11, 20, 52, 53].
Застосування дiуретикiв патогенетично обГрун-товане при АГ у поеднанш з ожир1нням, тому що АГ у цих хворих часто асошюеться з гiперволемiею, об'емозалежним варiантом АГ. У цш ситуацп дiуре-тики можуть значно покращити гемодинамiчну си-туацiю i привести до зниження АТ.
Широко дискутуеться питання про те, яким дь уретикам — т1азидопод1бним (хлорталщон або ш-дапамiд) або пазидним (гiдрохлортiазид) сл1д вщда-вати перевагу в л1кувант хворих. Однак проведет на сьогодт численнi дослiдження не дають ч1тких рекомендацiй щодо переваг якогось конкретного д1уретичного засобу [22]. Показано, що хлорталщон (у доз1 12,5—25 мг) також може бути д1уретиком ви-бору внаслiдок тривалого перiоду напiввиведення i доведено1 ефективносп в зниженнi ризику ССЗ, що пщкреслюеться в рекомендацiях Американсько-го коледжу кардiологïï i Американсько1 асощацИ серця [17].
Важливим показанням до широкого застосуван-ня тiазидних i т1азидопод1бних дiуретикiв е тяжка та резистентна АГ, високий ризик серцево-судинних ускладнень, зокрема обумовлений наявшстю у хворих уражень серця у вигляд1 гшертрофИ л1вого шлу-ночка i ураження нирок (мiкроальбумiнурiя), однак без прояв1в хрошчно1 хвороби нирок IV—V стадИ [11, 54]. Саме тому в багатьох дослщженнях щ д1уре-тики використовуються разом з 1АФП i БРА II. кр1м того, останнiм часом на свгговому ринку л1к1в iснуе велика кшьюсть фiксованих комбiнацiй блокаторiв РАС, пазидних i тiазидоподiбних дiуретикiв. Вказа-m комбiнацïï е рацiональними i при АГ на тл1 ЦД, що було широко продемонстровано в дослщженнях [27, 32, 33, 38, 55]. Однак використання пазидних i тiазидоподiбних дiуретикiв у хворих на АГ ¡з ЦД мае достатнi обмеження, пов'язаш з пiдвищенням ризику прогресування порушень вуглеводного, лшщно-го та пуринового метаболiзму [56]. Важливим е i те, що щ дiуретики протипоказанi хворим ¡з низькою клубочковою фiльтрацiею (< 30 мл/хв), яким до-ц1льно призначати петльов1 дiуретики [21].
Блокатори кальцieвих kohoaïb
БКК належать до антигiпертензивних препара-т1в першо1 лшп, що набули широкого використання в л1кувант хворих на АГ ¡з ЦД. Незважаючи на рiзноманiтнiсть, вс1 вони метаболiчно нейтральнi. БКК чинять виражену антигшертензивну, анти-оксидантну, протизапальну, антипролiферативну, антиагрегацiйну д1ю, суттево покращують функ-ц1ю ендотелiю. В деяких дослщженнях вiдзначено покращення чутливост1 тканин до шсулшу п1сля терапïï БКК дигщрошридинового ряду пролонго-вано1 дИ. Доведет кардю-, вазо- i ренопротектор-ш ефекти БКК диг1дроп1ридинового ряду третього покол1ння (амлодипiн), БКК бензотiазепiнового та фешлалкшамшового ряду [57—61].
Для тривалого прийому звичайно слщ викорис-товувати лише БКК тривало! дИ, оскшьки коротко-д1юч1 дигщрошридинов1 пох1дн1 можуть спричиню-вати негативний вплив на перебя як АГ, так i шших ССЗ, особливо в ос1б похилого в1ку.
У той же час, призначаючи хворому препарат з групи БКК, слщ зважати на особливосп, притаман-н1 кожн1й пщгруш препаратiв. Так, верапам1лу та
дилпазему властивий вплив на синусовий i атрю-вентрикулярний вузли, що не дозволяе використо-вувати ЗСх при атрювентрикулярнш блокадi чи ви-раженш брадикардïï, серцевiй недостатностi (СН) з1 зниженою фракцiею викиду, а також при д1агности-ц1 синдрому слабкосп синусового вузла у хворого.
Дигщрошридинов1 похщш, що найчастiше використовуються у хворих на АГ ¡з ЦД, маючи б!льш ви-ражений вазодилатуючий ефект, н1ж фешлалкшамь ни та бензодiазепiни, можуть викликати тахжардго, приплив кров1, набряки на ногах. Амлодитн i лаци-дип1н мають найбiльшу тривалiсть дИ серед дигщро-п1ридинових пох1дних.
сл1д також пам'ятати, що вс1 БКК, кр1м амлоди-п1ну та фелодипiну, мають негативну шотропну д1ю, що е протипоказанням для призначення ][х у хворих на АГ ¡з СН.
Перспективним препаратом групи антагон1ст1в кальц1ю дигщроп1ридинового ряду третього поко-л1ння е лерканщишн, який в1др1зняеться в1д шших препарат1в ще1 групи мембраноконтрольованою фармакокшетикою (його д1я не залежить вщ концентраций в кров1, препарат локал1зуеться в мембран! клггини i д1е пост1йно протягом доби). В ряд1 дослщжень, зокрема рандом1зованих багатоцентро-вих, показан! його висока антигшертензивна ефек-тивн1сть, ренопротекторна д1я, здатн1сть значно покращувати прогноз, особливо знижувати ризик шсульту у хворих на АГ у популяцИ i груш хворих на ЦД [62—67]. Кр1м того, дослщження з використан-ням леркан1дип1ну св1дчать про суттев1 можливост1 препарату щодо зниження шсулшорезистентносп та р1вня глюкози натще i глжованого гемоглоб1ну, що важливо у хворих на ЦД [68—71].
БКК, як i т1азидш та т1азидопод1бш д1урети-ки, широко використовуються для л1кування хворих на АГ, зокрема хворих на ЦД, у вигляд1 ком-б1нац1й з блокаторами РАС (1АПФ та БРА II) [11]. Як i зазначеш д1уретики, БКК входять у численн1 двокомпонентш ф1ксован1 комбшацИ з IАПФ та БРА II. Б!льше того, натепер уснують i трикомпо-нентн1 фжсоваш комбшацИ антиг1пертензивних препарат1в, як1 базуються на !АПФ або БРА II, БКК дигщрошридинового ряду та т1азидопод1бному або т1азидному д1уретику. Ефективн1сть таких ф1ксова-них комб1нац1й широко вивчаеться, зокрема в л1-куванн1 хворих на АГ ¡з ЦД. Однак у вар1ант1 дво- i трикомпонентних комбшацш передус1м використовуються дигщроп1ридинов1 БКК [72].
Бета-блокатори
В1дношення до клш1чного значення препара-т1в ще1 групи в л1уванн1 АГ у щлому i, зокрема, при ïï поеднанн1 з ЦД у наш час не е одностайним, що пов'язано з частими поб1чними ефектами цих препарат1в. Так, у рекомендац1ях бвропейського товариства гшертензИ i бвропейського товариства кард1олог1в (2013) до очевидних протипока-зань ББ вщнесеш: бронх1альна астма, атрювен-
трикулярна блокада 2-3-го ступеня; до можливих протипоказань: метаболiчний синдром, порушен-ня толерантност до глюкози, значнi фiзичнi на-вантаження, хронiчне обструктивне захворюван-ня легенiв (за винятком ББ i3 вазодилатацiйною дieю) [11, 73]. Мабуть, через наявшсть у ББ тако'1 кiлькостi обмежень в рекомендацiях Американ-ського коледжу кардiологiï i Американсько1 асош-ацИ серця (ACC/AHA, 2017) ця група препаратiв вщнесена до антигiпертензивних препаратiв дру-raï лшИ [20]. Однак i в европейських, i в амери-канських рекомендашях ББ вiдводиться важлива роль у лжувант хворих на АГ у поеднанш з ше-мiчною хворобою серця (1ХС) i СН. У вказаних категорш хворих ББ дощльно використовувати в комбшацИ з препаратами першо1 лшш При цьому мова йде про кардюселективш ББ, зокрема з вазо-дилатацiйцною актившстю [11, 20].
Наведенi данi стосовно мюця ББ у лiкуваннi хворих на АГ у щлому справедливi i для пацiентiв iз ЦД. Окремо вщм™мо мiсце ББ з вазодилата-цiйною активнiстю в лжувант хворих на АГ iз ЦД. Показано, що деяю з обмежень для традицшних ББ не характерш для вазодилататорних ББ, передуем небiвололу i карведилолу. Цi препарати не попршують чутливiсть тканин до шсулшу, стан лшщного обмiну i не сприяють периферичнiй ва-зоконстрикцИ [74—76]. I якщо такi особливосп карведилолу пов'язанi з а-блокуючою дiею, то у небiвололу вони обумовлеш його унiкaльною влас-тивiстю активувати синтез оксиду азоту i найбшьш високою кaрдiоселективнiстю серед усiх ББ. Ви-нятково важливим при застосуванш небiвололу у хворих на АГ iз ЦД е здaтнiсть цього препарату до-стовiрно знижувати шсулшорезистентшсть, нaвiть при додaвaннi гiдрохлортiaзиду [77].
Препарати друго'1 aïhîï
Серед таких препарапв при лiкувaннi АГ у хворих на ЦД, перш за все, можуть бути використаш препарати центральное diï — аготсти I1-iMida30AÏmeux peu^enmopie (рилменщин, моксонщин). Особливютю дИ такого препарату е aктивaцiя iмiдaзолiнових ре-цепторiв першого типу в середньому мозку. Основ-ний фaрмaкодинaмiчний ефект — пригнiчення ак-тивностi симпатично1 нервово1 системи. Препарат зменшуе резистентнiсть тканин до шсулшу, в першу чергу внaслiдок зниження вмiсту iнсулiну в плaзмi кров^ знижуе рiвень глюкози кровi [78—80]. У паць ентiв з нaдмiрною масою тiлa пiд впливом моксош-дину вiдбувaеться зниження маси тша [81].
Доведенi оргaнопротективнi влaстивостi моксошдину: регресiя гшертрофп лiвого шлу-ночка (ГЛШ), покращення дiaстолiчноï функцп ЛШ, позитивний плив на когнiтивнi функцп головного мозку, зниження мжроальбумшурп [78, 80, 81].
На сьогоднi цей препарат використовуеться пе-реважно в комбшацИ з iншими антигшертензивни-
ми препаратами, насамперед з БКК блокаторами РАС (1АПФ або БРА II), пазидовими дiуретикaми, в малих дозах та з тiaзидоподiбним дiуретиком iз ва-зодилатуючими властивостями iндaпaмiдом.
Альфа-адреноблокатори (доксазозин, прозазин) також можуть бути використаш в комбшованш терапИ хворих на АГ iз ЦД, насамперед при резис-тентнiй формi АГ. Доксазозин застосовувався як терaпiя третьо'1 лшИ в дослiдженнi ASCOT [39]. Щ препарати мають виражену aнтигiпертензивну актившсть i сприятливi метaболiчнi ефекти: зни-жують iнсулiнорезистентнiсть, позитивно вплива-ють на лiпiдний спектр кровi. Слщ пам'ятати, що aj-адреноблокатори можуть пщвищувати ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, за даними великого дослiдження ALLHAT [27].
Перевагу препаратам ше1 групи слщ вiддавати лише в одному випадку — при нaявностi у хворого на АГ аденоми передмiхуровоï залози. Поряд зi зниженням АТ у цих пащентш aj-адреноблокатори зменшують ступiнь обструкцИ сечовивщних шлях1в, покращуючи тим самим стан хворих.
Антаготсти альдостерону (антагошсти мшера-локортикощних рецепторiв) також вiдносяться до препaрaтiв друго'1 лшИ. У наш час показана ефек-тивнiть використання спiронолaктону при лжу-вaннi резистентно! АГ, навиъ у низьких дозах (25— 50 мг/добу), як препарату третьо1 або четверто1 ль нИ [82]. Вш також призначаеться при лiкувaннi первинного альдостерошзму. 1нший препарат ше1 групи — еплеренон — також продемонстрував про-тективний ефект при СН [83] i може бути викорис-таний як альтернатива сшронолактону у хворих на СН [83]. Препарати ше1 групи знаходять свое мюце в лжуванш хворих на АГ iз ЦД у першу чергу тому, що бшьша частина таких хворих характеризуются резистентним перебiгом гшертензИ.
У зв'язку з наведеними вище даними про ви-нятково важливу роль активацИ РАС при АГ i ЦД доцшьно вiдзнaчити препарати групи iнгiбimopiв ренту. Як показують даш дослщжень, прямий шп-бггор ренiну aлiскiрен може бути використаний для л^вання АГ, переважно в поеднанш з препаратами першо1 лшИ, зокрема з тiaзидними дiуретикaми [84] або БКК [85]. А тривале застосування комбь новано1 терапИ позитивно впливае на безсимп-томш ураження оргaнiв-мiшеней (екскрецiю бiлкa з сечею) [86], прогностичш бiомaркери СН [87, 88]. У той же час, як було показано в дослщженш ALTITUDE, у хворих на ЦД з високим ризиком серцево-судинних i ниркових ускладнень, яким алгсюрен призначався як додатковий препарат до блокатора РАС, терашя сприяла пщвищенню час-тоти побiчних ефекпв, ниркових ускладнень, ri-перкaлiемiï та гшотензИ [36].
Отже, при признaченнi алююрену у хворих на АГ iз ЦД i порушенням функцИ нирок необхщно пам'ятати про протипоказання комбшацИ препарату з iншими блокаторами РАС (1АПФ чи БРА II). У
пащенпв дано1 групи, при необхвдносп призначен-ня ал1ск1рену, найб1льш доц1льно комбшувати його з БКК чи д1уретиком.
Комбiнована антигiпертензивна терапiя
Хвор1 на АГ ¡з ЦД у переважнш б1льшост1 випад-к1в потребують комбшовано! антигшертензивно1 терапИ, оск1льки контроль АТ у цих хворих е дуже складним [37, 54]. За даними класичного досл1-дження НОТ (1998), комбшована антигшертензив-на терап1я значно пщвищуе в1рог1дн1сть досягнення ц1льових показниюв АТ пор1вняно з монотерап1ею. Починаючи з 2003 р. така терап1я визнана в сучас-них узгоджених рекомендац1ях пр1оритетним на-прямком лжування АГ. У рекомендац1ях ESH/ESC (2013) цей пщхвд було пщтверджено [11].
Виб1р комбшацИ антиг1пертензивних препарат1в визначаеться ЗСх впливом на основн1 патогенетичш ланки п1двищення АТ i р1внем доказовост1 прогнос-тичного ефекту.
Вдале призначення другого препарату дае мож-лив1сть корегувати активащю контррегуляторних механ1зм1в, яка нерщко спостер1гаеться на фон1 тривало1 монотерапИ та спричинюе послаблення або втрату антигшертензивного ефекту. При цьому розширюеться коло пащенпв, у яких досягаеться ц1льовий р1вень АТ. У той же час окрем1 компоненти комбшовано1 терапИ нер1дко застосовують в дозах, менших за середн1 терапевтичн1, що дозволяе ¡стот-но зменшити ризик виникнення поб1чних ефект1в i покращити прихильшсть хворих до л1кування.
У комбшованш терапИ застосовують препарати переважно першо1 лшИ (блокатор РАС, БКК, д1уре-тик) [11, 53, 89—91]. У бшьшосп ф1ксованих комб1-нац1й д1уретик поеднуеться з нейрогуморальними модуляторами. Б!льше того, антиг1пертензивну те-рап1ю можна вважати неефективною лише у випад-ку, якщо до ïï складу входить д1уретик.
Б1льш1сть хворих на АГ ¡з ЦД у вс1х проведених досл1дженнях отримували комб1новану тератю. Так, у дослщжент ADVANCE показано ефектив-н1сть IАПФ периндоприлу та т1азидопод1бного д1-уретика 1ндапам1ду у зниженш макро- i мжросудин-них ускладнень у хворих на АГ ¡з ЦД [33]. В шшому дослщжент виявлена перевага комбшацИ ЬАПФ бе-назеприлу з БКК амлодитном пор1вняно з беназе-прилом у поедант з д1уретиком г1дрохлорт1азидом щодо здатност1 до зниження серцево-судинних по-д1й у хворих на ЦД [92, 93].
До найб1льш адекватних комбшацш антигшер-тензивних л1к1в, що мають доказову базу i можуть застосовуватися у хворих на АГ ¡з ЦД, можна реко-мендувати так1: IАПФ + БКК ± д1уретик; БРА II + + БКК ± д1уретик; IАПФ + д1уретик; БРА II + д1-уретик; БКК + д1уретик; БКК (амлодитн, леркаш-дип1н) + бета-блокатор (з вазодилатуючою д1ею).
Антиг1пертензивн1 препарати, що не вщносяться до препатар1в першо1 лшИ, можуть додатково бути
використаш у хворих на АГ ¡з ЦД у даних комб1-нац1ях (препаратами третьо1, четверто1 лшш) при неможливост1 досягнення ц1льових р1вшв АТ препаратами першо1 лшп. Йдеться, насамперед, про так1 препарати, як агошсти 11-1м1дазол1нових ре-цептор1в, альфа-адреноблокатори й антагон1сти альдостерону. При вибор1 препарат1в для комбшо-вано1 терапИ у хворих на АГ ¡з ЦД необх1дно шди-вщуально враховувати супутню патолог1ю у даного хворого. Наприклад, наявн1сть IХС, СН потребуе призначення ББ, а у випадку аденоми передм1ху-рово1 залози доц!льним буде призначення хворому aj-адреноблокатору тощо.
Важливим е хроноб1олог1чний аспект прийому антиппертензивних препарат1в. Як в1домо, для АТ характерна циркадн1сть коливань. Добове мошто-рування АТ дае нам можлив1сть заф1ксувати, про-анал1зувати та оц1нити циркадн1 коливання АТ. Ц1 дан1 необх1дно враховувати при вибор1 антиг1-пертензивного препарату, його режиму дозування залежно в1д особливостей його впливу на добовий ритм АТ.
На сьогодш дослщжуеться режим прийому антиппертензивних препарат1в. Так, у рандом1зованому опитуванн1 хворих на АГ з ЦД 2-го типу показано, що прийом > 1 антигшертензивного препарату вве-чер1 пор1вняно з ранковим прийомом призводив до покращення контролю АТ, зниження ССЗ (шфарк-ту мюкарда, шсульту) i смертносп [94]. У метааналь з1 21 рандом1зованого контрольованого дослщжен-ня продемонстровано перевагу прийому препарат1в перед сном над ранковим ЗСх прийомом для б1льш ефективного 24-годинного контролю систол1чного та д1астол1чного АТ [95]. Тому натепер розглядаеть-ся доц1льн1сть призначення антигшертензивного препарату ввечер1 у хворих на АГ ¡з ЦД.
За вщсутносп ефективного контролю АТ у хворого на ЦД при лжуванш трьома антигшертензив-ними препаратами р1зних клас1в, один з яких е д1-уретиком, i доведено1 достатньо1 прихильност1 до Ше1 терапИ необхщно провести детальне обстежен-ня для д1агностики або виключення вторинно1 АГ.
Беручи до уваги те, що хвор1 на АГ ¡з ЦД належать до групи високого ризику, необхщно вщзначити той факт, що поряд ¡з цукрознижуючою й антигшер-тензивною терап1ею г1пол1п1дем1чна терап1я у таких хворих вщграе важливу роль у зниженш ступеня за-гального серцево-судинного ризику. Зг1дно з бвро-пейськими рекомендац1ями, терап1я статинами повинна проводитися вс1м хворим на ЦД 1-го та 2-го типу дуже високого ризику з досягненням ц!льових р1вшв холестерину лшопроте'щв низько1 щ!льнос-т1 (ХС ЛПНЩ) < 1,8 ммоль/л або зниженням його р1вня б1льше н1ж на 50 %. Статини рекомендуются також пащентам ¡з ЦД 2-го типу високого ризику з ц!льовими р1внями ХС ЛПНЩ < 2,5 ммоль/л. У хворих на ЦД 1-го типу високого ризику статини призначаються незалежно в1д вихщного р1вня ХС ЛПНЩ [11, 19].
нагадати i про антиагрегантну тератю, що також e ефективним шструментом у реaлiзaцiï вто-ринно! профшактики серцево-судинних ускладнень у хворих на Ar iз ЦД. Ta^ aспiрин у дозi 75— 150 мг на добу слщ призначати хворим на Ar iз ЦД i попередшми серцево-судинними под1ями за умов контрольованого AT. Для первинно'1 профшактики серцево-судинних ускладнень призначення астри-ну слiд розглядати у хворих на ЦД високого ризику на шдивщуальнш основi. Клопiдогрель мae бути ви-користаний як альтернативна антиагрегантна тера-п1я в рaзi непереносимост aспiрину [11, 19].
Хворим на Ar iз ЦД також можуть призначати-ся комбiнaцïï фiксовaниx доз антигшертензивних препaрaтiв або полiпiли (комбшацИ фiксовaниx доз aнтигiпертензивниx препaрaтiв зi статинами або низькими дозами астрину) для зниження кiлькостi таблеток з метою покращення прихильност до ль кування та збiльшення ефективностi контролю AT. Однак такий пщхщ може бути прийнятним лише при читай впевненосп у доцiльностi потреби хворого в кожному з компонента таблетки.
Конфлжт ÍHTepecÍB. Aвтори заявляють про вщ-сутнiсть конфлiкту штереав при пiдготовцi дано'1 стaттi.
Список лiтepaтypи
1. Cleary P.A., Orchard T.J., Genuth S. et al. The effectof intensiveglycemic treatment on coronaryartery calcificationintype ldiabeticparticipants ofthe Diabetes Control and Complications Trial // Epidemiology of Diabetes Interventions and Complications (DCCT/EDIC) Study Diabetes. 200б; 55:355б-35б5.
2. Soedamah-Muthu S.S., Colhoun H.M., Abrahamian H. et al. Trends in hypertension management in Type I diabetes across Europe, 1Я8Я/1ЯЯ0-1ЯЯ7/1ЯЯЯ // Diabetologia. 2002; 45:1Зб2-1З71.
3. Haffner S.M., Lehto S., Ronnemaa T. et al. Mortality from coronaryheart disease in subjects with type 2 diabetes and in non-diabetic subjects withand without prior myocardial infarction // N. Engl. J. Med. 1ЯЯ8; 339:22Я-2З4.
4. Mogensen C.E. Newtreatment guidelines for a patient with diabetes and hypertension // J. Hypertens. Suppl. 2003; 21: S25-30.
5. Redon J., Cifkova R., Laurent S. et al. Mechanisms of hypertension in the cardiometabolic syndrome// J. Hypertens. 200Я; 27:441-451.
6. UK Prospective Diabetes Study Group. Tight blood pressure control and risk of microvascular and microvascular complications in type 2diabetes: UKPDS38//BMJ. 1ЯЯ8; 317: 703-713.
7. Preiss D., Sattar N., McMurray J.J. A systematic review of event rates in clinical trials in diabetes mellitus: the importance of quantifying baseline cardiovascular disease history and proteinuria and implications for clinical trial design //Am. Heart J. 2011; 1б1(1): 210-21Я.
8. Barkoudah E., Skali H., Uno H. et al. Mortality rates in trials of subjects with type 2 diabetes // J. Am. Heart Assoc. 2012; 1(1): 8-15.
Я. Schrier R.W., Estacio R.O., Mehler P.S., Hiatt W.R. Appropriate blood pressure control in hypertensive and normotensive
type 2 diabetes mellitus: a summary ofthe ABCD trial// Nat. Clin. Pract. Nephrol. 2007; 3: 428-438.
10. Sundstrom J., Sheikhi R., Ostgren C.J. et al. Blood pressure levels and risk of cardiovascular events and mortality in type-2 diabetes: cohort study of34 009primary care patients // J. Hypertens. 2013; 31:1603-10.
11. ESH/ESC Guidelines for management of arterial hypertension // J. of Hypertension. 2013; 31:1281-1357.
12. Hansson L., Zanchetti A., Carruthers S. et al. Effects of intensive blood pressure lowering and low-dose aspirin in patients with hypertension: principal results of the Hypertension Optimal Treatment (HOT) randomized trial//Lancet. 2000; 352: 17551762.
13. Cederholm J., Gudbjornsdottir S., Eliasson B., Zetheli-us B., Eeg-Olofsson K., Nilsson P.M. Blood pressure and risk of cardiovascular disease in type 2 diabetes: further findings from the Swedish National Diabetes Register (NDR-BP-II) // J. Hypertens. 2012; 30:2020-2030.
14. Brunstrom M., Carlberg B. Effect of antihypertensive treatment at different blood pressure levels in patients with diabetes mellitus: systematic review and meta-analyses//BMJ. 2016; 352. doi: https://doi.org/10.1136/bmj.i717.
15. Wright J.T Jr, Williamson J.D, Whelton P.K. et al. SPRINT Research Group. A randomized trial of intensive versus standard blood pressure control//N. Engl. J. Med. 2015; 373:2103-16.
16. Zhao W, Katzmarzyk P.T., HorswellR. et al. Aggressive blood pressure control increases coronary heart disease risk among diabetic patients // Diabetes Care. 2013; 36: 3287-96.
17. American Diabetes Association. Risk Managment Stan-darts of Medical Care in Diabetes: Cardiovascular Disease and RiskManagement //Diabetes Care. 2016; 39(Suppl. I): 60-71.
18. Серцево-судинш захворювання. Класифжащя, стан-дарти дiагностики та лжування / За ред. В.М. Коваленка, М.1. Лутая, Ю.М. Оренка, О.С. Сичова. - К.: МОР1ОН, 2016. -192 с.
19. ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD//European Heart Journal. 2013; 34: 3035-3087.
20. Whelton P.K et al. High Blood Pressure Clinical Practice Guideline: Executive Summary. A Report ofthe American College ofCardiology //American Heart Assiciation Task Force on Clinical Practic Guidelines. 2017; 401.
21. Emdin C.A., Rahimi K.., Neal B. et al. Blood pressure lowering in type 2 diabetes: a systematic review and meta-analysis// JAMA. 2015; 313: 603-15.
22. Nilsson P.M. Hypertension in diabetes mellitue // Manual of hypertension ofthe European Society of Hypertension / Ed. by G. Mancia, G. Grassi and J. Redon. 2014; 384-393.
23. Bangalore S., Fakheri R., Toklu B., Messerli F.H. Diabetes mellitusas a compelling indication for use of renin angiotensin system blockers: systematic review and meta-analysis of randomized trials [published correction appears in BMJ 2016;352:i1 525]// BMJ. 2016; 352: i438.
24. Palmer S.C., Mavridis D., Navarese E. et al. Comparative efficacy and safety of blood pressure lowering agents in adults with diabetes and kidney disease: a network meta-analysis // Lancet. 2015; 385: 2047-2056.
25. Remonti L.R., Dias S., Leifáo C.B. et al. Classes of antihypertensive agents and mortality in hypertensive patients with type 2
diabetesNetwork meta-analysis of randomized trials// J. Diabetes Complications. 2016; 30:1192-1200.
26. Thomopoulos C., Parati G, Zanchetti A. Effects of blood pressure-lowering on outcome incidence in hypertension: 5. Head-to-head comparisons ofvarious classes ofantihypertensive drugs — overview and meta-analyses// J. Hypertens. 2015; 33:1321-41.
27. Whelton P.K., Barzilay J., Cushman W.C. et al. ALLHAT Collaborative Research Group. Clinical outcomes in antihypertensive treatment of type 2 diabetes, impaired fasting glucose concentration, and normoglycemia: Antihypertensive and Lipid-Lowering Treatment to Prevent Heart Attack Trial (ALLHAT) // Arch. Intern. Med. 2005; 165:1401-1409.
28. Catalá-López F., Macías Saint-Gerons D., González-Bermejo D. et al. Cardiovascular and Renal Outcomes of Renin-Angiotensin System Blockade in Adult Patients with Diabetes Mellitus: A Systematic Review with Network Meta-Analyses // PLoS Med. 2016 Mar 8; 13(3): e1001971. doi: 10.1371/journal. pmed.1001971.
29. Estacio R.O., Jeffers B.W., Hiatt W.R. et al. The effect of nisoldipine as compared with enalapril on cardiovascular outcomes in patients with non-insulin-dependent diabetes and hypertension //N. Engl. J. Med. 1998; 338: 645-652.
30. Heart Outcomes Prevention Evaluation Study Investigators. Effects of ramipril on cardiovascular and microvascular outcomes in people with diabetes mellitus: results of the HOPE study and MICRO-HOPE substudy // Lancet. 2000; 355: 253-259.
31. Julius S., Kjeldsen S.E., Weber M. et al. VALUE trial group. Outcomes in hypertensive patientes at high cardiovascular risk treated with regimes based on valsartan or amlodipine: the VALUE randomised trial// Lancet. 2004; 363: 2022-2031.
32. Lindholm L.H., Ibsen H., Dahlof F. et al. LIFE Study Group. Cardiovascular morbidity and mortality in patients with diabetes in the Losartan Intervention For Enpoint reduction in hypertension study (LIFE): a randomised trial against atenolol// Lancet. 2002; 359:1004-1010.
33. Patel A., ADVANCE Collaborative Group, MacMa-hon S. et al. Effects of a fixed combination of perindopril and inda-pamide on macrovascular and microvascular outcomes in patients with type 2 diabetes mellitus (the ADVANCE trial): a randomised controlled trial//Lancet. 2007; 370: 829-840.
34. Fried L.F., Emanuele N, Zhang J.H. et al. VA NEPH-RON-D Investigators. Combined angiotensin inhibition for the treatment of diabetic nephropathy // N. Engl. J. Med. 2013; 369: 1892-1903.
35. ONTARGETInvestigators. Telmisartan, ramipril, or both in patients at high risk for vascular events // N. Engl. J. Med. 2008; 358:1547-1559.
36. Parving H.H, Brenner B.M., McMurray J.J.V. et al. Car-diorenal end 4129points in a trial of aliskiren for type 2 diabetes// N. Engl. J. Med. 2012; 367:2204-2213.
37. Mancia G., Schumacher H., Redon J. et al. Bloodpres-sure targets recommended by guidelines and incidence of cardiovascular and renal events in the Ongoing Telmisartan Alone and in Combination With Ramipril Global Endpoint Trial (ONTARGET) // Circulation. 2011; 124:1727-1736.
38. Agabiti-Rosei E., Manolis A., Zava D., Omboni S. Zofenopril Plus Hydrochlorothiazide and Irbesartan Plus Hydrochlorothiazide in Previously Treated and Uncontrolled Diabetic
and Non-diabetic Essential Hypertensive Patients // Adv. Ther. 2014; 31:217-233.
39. DahlofF., Sever P., Poulter N.R. et al. Prevention ofcardio-vascular events with antihypertensive regimen of amlodipine adding perindopril as requered versus atenolol adding bendroflumethiazide as requered, in the Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial-Blood Pressure Lowering Arm (ASCOT-BPLA): a multicentere randomised controled trial//Lancet. 2005; 366: 895-906.
40. Lindholm L.H., Hansson L, Ekbom T. et al. Comparison of antihypertensive treatments in preventing cardiovascular events in elderly diabetic patients: results from the Swedish Trial in Old patients with hypertension-2. STOP Hypertension Study Group //J. Hypertens. 2000; 18:1671-1675.
41. Brenner B.M., Cooper M.E., de Zeeuw D. et al. RENAAL Study Investigators. Effects of losartan on renal and cardiovascular outcomes in patients with type 2 diabetes and nephropathy // N. Engl. J. Med. 2001; 345:861-869.
42. Lewis E.J., Hansicker L./G., Clarke W.R. et al. Reno-protective effect on the angiotensin-receptor antagonist irbesartan in patientes with nephropathy due to type 2 diabetes//N. Engl. J. Med. 2001; 345: 851-860.
43. Menne J., Ritz E, Ruilope L.M. et al. The Randomized Olmesartan and Diabetes Microalbuminuria Prevention (ROAD-MAP) Observational Follow-Up Study: Benefits of RAS Blockade With Olmesartan Treatment Are Sustained After Study Discontinuation // J. Am. Heart. Assoc. 2014; 3:1-13.
44. Вдовиченко В.1., Кульчицький В.В. Гтертошчна хвороба в поеднанш i3 цукровим дiабетом 2 типу: суперечливкть поглядiв на тактику ведення// Украшський терапевтичний журнал. 2015; 1: 63-68.
45. Маньковский Б.Н. Лечение артериальной гипертензии у больных сахарным диабетом//Лжи Украгни. 2009; 2: 4-8.
46. Kiya Y. Clinical and Pharmacotherapeutic Relevance of the Double-Chain Domain of the Angiotensin II Type 1, Receptor Blocker Olmesartan // Clin. Exp. Hypertens. 2010 January; 32(2): 129-136.
47. Daikuhara H., Fukunaga K'., Ohshima T. Difference in the effects of switching from Candesartan to Olmesartan or Telmisartan to Olmesartan in hypertensive patients with type 2 diabetes: the COTO study // Drug. Design, Development and Therapy. 2014; 8: 219-226.
48. Ono T, Sanai T, MiyaharaY., Noda R. Olmesartan is More Effective Than Other Angiotensin Receptor Antagonists in Reducing Proteinuria in Patients With Chronic Kidney Disease Other Than Diabetic Nephropathy // Current Therapeutic Research. 2013; 74: 62-67.
49. Sezai A., Osaka S., Yaoita H. et al. Changeover Trial of Azilsartan and Olmesartan Comparing Effects on the Renin-An-giotensin-Aldosterone System in Patients with Essential Hypertension after Cardiac Surgery (CHAOS Study) // Ann. Thorac. Cardiovasc. Surg. 2016; 22:161-167.
50. Ruilope L. Fixed-Combination Olmesartan/Amlodipine Was Superior to Perindopril + Amlodipine in Reducing Central Systolic Blood Pressure in Hypertensive Patients With Diabetes // J. Clin. Hypertens. (Greenwich). 2015:1-8.
51. Ushijima K., Nakashima H., Shiga T. et al. Different chronotherapeutic effects of valsartan and olmesartan in non-dipper hypertensive patients during valsartan treatmentat morning// Journal of Pharmacological Sciences. 2015; 127: 62-68.
52. Савустьяненко А.В. Органопротекторные свойства индапамида предотвращают формирование неблагоприятных клинических исходов // Артериальная гипертензия. 2011; 4(18): 89-94.
53. 2017ACC/AHA/AAPA/ABC/ACPM/AGS/APhA/ASH/ ASPC/NMA/PCNA Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults, Journal of the American College of Cardiology (2017), doi: 10.1016/j.jacc.2017.11.006.
54. Амосова К..М., Руденко Ю.В. Ушфжований алгоритм антигтертензивноЧ терапи та контроль домашнього артерiального тиску у хворих з ймовiрно резистентною артерiальною гiпертензieю в амбулаторнш практищ// Укр. кардюл. журн. 2015; 4: 25-33.
55. Gosse P., Sheridan D.J., Zannad F. et al. Regression of left ventricular hypertrophy in hypertensive patients treated with indapamide SR 1.5 mg versus enalapril 20 mg: the LIVE study // J. Hypertens. 2000; 18(10): 1465-1475.
56. Blood Pressure Lowering Treatment Trialists 'Collaboration. Effects of different blood pressure-lowering regimens on major cardiovascular events in individuals with and without diabetes mellitus: results of prospectively designed overviews of randomized trials //Arch. Intern. Med. 2005; 165:1410-1419.
57. Agabiti-Rosei E., Trimarco B., Muiesan M.L., Reid J., Salvetti A., Tang R., Hennig M., Baurecht H., Parati G., Man-cia G., Zanchetti A. ELSA Echocardiographic Substudy Group. Cardiac structural and functional changes during long-term antihypertensive treatment with lacidipine and atenolol in the European Lacidipine Study on Atherosclerosis (ELSA) // J. Hypertens. 2005; 23:1091-1098.
58. Devereux R.B., Palmieri V., Sharpe N., De Quattro V., Bella J.N, de Simone G, Walker J.F., Hahn R.T., DahlofB. Effects of once-daily angiotensinconverting enzyme inhibition and calcium channel blockade-based antihypertensive treatment regimens on left ventricular hypertrophy and diastolic filling in hypertension. The Prospective Randomized Enalapril Study Evaluating Regression of Ventricular Enlargement (PRESERVE) trial// Circulation. 2001; 104:1248-1254.
59. Messerli F.H. Calcium antagonists in hypertension: from hemodynamics to outcomes//Amer. J. Hypertens. 2002; 15: 945975.
60. Terpstra W.F., May J.F., Smit A.J. et al. Long-term effects of amlodipine and lisinopril on left ventricular mass and diastolic function in elderly, previously untreated hypertensive patients: the ELVERA trial// J. Hypertens. 2001; 19: 303-309.
61. Zanchetti A., Ruilope L.M., Cuspidi C., Macca G., Verschuren J., Kerselaers W. Comparative effects of the ACE inhibitor fosinopril and the calcium antagonist amlodipine on left ventricular hypertrophy and urinary albumin excretion in hypertensive patients. Results of FOAM, a multicenter European study // J. Hypertens. 2001; 19(Suppl 2): S92. (abstract).
62. Agrawal R., Marx A., Haller Y. Efficiency and safety of lercanipine versus hydrochlorothiazide as add on to enalapril in diabetic population with uncontrolled hypertension // J. Hypertens. 2006; 24(1): 185-192.
63. McClellan K.J., Jarvis B. Lercanipine. A review of its use in hypertension//Drugs. 2000; 60(5): 1123-1140.
64. Peng M.I., Jiang X.J., Dong H. et al. lercanidipine improve renal function in patients with atherosclerotic renal artery
stenosis undergoing renal artery intervention // Curr. Med. Res. Opin. 2015; 31(1): 177-82.
65. Qrtiz M., Calcino G., Solvay Pharmaceuticals et al. Inferred mortality differences between dihydropyridine antihypertensives //Hypertension. 2009; 53:1116.
66. Romito R.., Pancini M., Francesco P.F. et al. Comparative effect of Lercanidipine Felodipine and Nifedipine GITS on blood pressure and heart rate in patient with mild and moderate arterial hypertension. The Lercanidine in adults (LEAD) study // JCN. 2003; 4: 5:249-253.
67. Zancetti A., Bond G., Henning M et al. Emerging data on calcium channel blockers: the COHORT study // Clin. Cardiol. 2003; 26: Supple 2, II: 17-20.
68. Bi3ip В.А., Волошина 1.М. Леркашдитн: Hoei аспекти патогенетичного лжування у хворих на гшертошчну хворобу //Артериальная гипертензи. 2013; 3(29): 7-10.
69. Лукина Ю.В., Марцевич С.Ю. Позиции антагониста кальция лерканидипина по данным доказательной медицины // Рациональная фармакотерапия в кардиологии. 2010; 6(4): 558-564.
70. Burnier M., Pruijm M., Wuerzner G. Treatment of essential hypertension with calcium channel blockers: what is the place the lercanidipine // Expert. Opinion. Drug. Metabol. Toxicol. 2009; 5(8): 981-987.
71. Viviani G.L. Lercanidipine in type IIdiabetic patients with mild moderate arterial hypertension // J. Cardiovasc. Pharmacol. 2002; 40(1): 133-9.
72. Borghi C., Desideri G., Taddei S., Trimarco B. 3 dimensions in hypertension management//SINERGIE. 2017; 62.
73. Wiysonge C.S., Bradley H.A., Volmink J. et al. Beta-blockers for hypertension // Cochrane Database Syst. Rev. 2017 Jan 20; 1: CD002003. doi: 10.1002/14651858.CD002003.pub5.
74. Сиренко Ю.Н., Рековец О.Л., Кушнир С.Н. и др. Сравнительная эффективность небиволола и бисопролола в плане влияния на центральное артериальное давление и упруго-эластические свойства артерий у пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией // Артериальная ги-пертензия. 2013; 1(27): 9-18.
75. Bakris G.L., Fonseca V., Katholi R.E. et al. Metabolic effects of carvedilol vs metoprolol in patients with type 2 diabetes mellitus and hypertension: a randomized controlled trial// JAMA. 2004; 292:2227-2236.
76. Celik T., Iyisoy A, Kursaklioglu H. et al. Comparative effects of nebivolol and metoprolol on oxidative stress, insulin resistance, plasma adiponectin and soluble P-selectin levels in hypertensive patients// J. Hypertens. 2006; 24: 591-596.
77. Stears A.J, Woods S.H., Watts M.M. et al. A doubleblind, placebo-controlled, crossover trial comparing the effects of amiloride and hydrochlorothiazide on glucose tolerance in patients with essential hypertension // Hypertension. 2012; 59: 934-942.
78. Рудык Ю.С. Моксонидин в современном лечении артериальной гипертензии // Рацюнальна фармакотерашя. 2017; 3(44): 5-12.
79. Срожидинова Н.З., Тухтаев А.А. Эффективность моксонидина в лечении больных артериальной гипертензией с метаболическим синдромом // Артериальная гипертензия. 2013; 3(29): 42-47.
80. Чазова И.Е., Мычка В.Б. Новые возможности в лечении больных с метаболическим синдромом (результаты ис-
следования ALMAZ) // Consilium Medicum. Прил. Системн. гиперт. 2006; 2:14-18.
81. Чазова И.Е., Мычка В.Б., Ратова Л.Г. (от лица исследовательской группы). Место агонистов имидазолиновых рецепторов в лечении артериальной гипертензии: результаты исследования MERSY в России // Системные гипертен-зии. 2009; 3:22-24.
82. Bobrie G., Frank M., Azizi M. et al. Sequential nephron blockade vs. sequential renin-angiotensin system blockade in resistant hypertension: a prospective, randomized, open blinded endpointstudy// J. Hypertens. 2012; 30:1656-1664.
83. Zannad F., McMurray J.J., Krum H. et al. EMPHASIS-HF Study Group. Eplerenone in patients with systolic heart failure and mild symptoms // N. Engl. J. Med. 2011; 364:11-21.
84. O'Brien E, Barton J., Nussberger J. et al. Aliskiren reduces blood pressure and suppresses plasma renin activity in combination with a thiazide diuretic, an angiotensin converting enzyme inhibitor, or an angiotensin receptor blocker//Hypertension. 2007; 49:276-284.
85. Littlejohn T.W. 3rd, Trenkwalder P., Hollanders G. et al. Long-term safety, tolerability and efficacy of combination therapy with aliskiren and amlodipine in patients with hypertension // Curr. Med. Res. Opin. 2009; 25:951-959.
86. ParvingH.H., Persson F., Lewis J.B., Lewis E.J., Hollenberg N.K.. Aliskiren combined with losartan in type 2 diabetes and nephropathy// N. Engl. J. Med. 2008; 358: 2433-2446.
87. Gheorghiade M., Bohm M., Greene S.J. et al. Effect of Aliskiren on Postdischarge Mortality and Heart Failure Readmissions Among Patients Hospitalized for Heart Failure. The ASTRONAUT Randomized Trial// JAMA. 2013; 309:1125-1135.
88. Seed A., Gardner R., McMurray J. et al. Neurohumoral effects of the new orally active renin inhibitor, aliskiren, in chronic heart failure//Eurj. Heart. Fail. 2007; 9:1120-1127.
89. Ceiw,eHKO 6.H. Bnnue KOM6iHauiï AO3apmaHy ma aMAO-duniHy Ha do6oeuü npofyinb apmepianbHoгo mucKy, pieeHb uepe-6pa^bHого KpoeomoKy ma fyyHKuioHanbHuü cmaH HupoK y xeopux Ha гinepmoнiцнy xeopo6y / 6.H Ceiw,eHKO, B.E. Ee3podHuü, O.A. HpuHKiHa//yKp. Med. eicHUK. 2013; 9: 73-77.
90. CipeHKO IO.M., PadneHKO r.ff., HoniwyK C.A. BidKpume paHdoMi3oeaHe nopieHHAbHe napanenbHe KAiHinHe docAidxeHHH aHm^inepmemueHo'ï efyeKmuewcmi гeнepmнoгo ma 6peHdoeo-гo KOMÔiHoeaHux npenapamie ip6ecapmaHy ma гiдpoхAopmiaзu-dy npu гinepmoнiцнiü xeopo6i II—IIIcmynern //ApmepuanbHan гunepmeнзuн. 2015; 2(40): 70-81.
91. Tatti P., Pahor M., Byington R.P. et al. Outcome results of the Fosinopril Versus Amlodipine Cardiovascular Events Randomized Trial (FACET) in patients with hypertension and NID-DM//Diabetes Care. 1998; 21: 597-603.
92. Jamerson K, Weber M.A, Bakris G.L. et al. ACCOMPLISH Trial Investigators. Benazepril plus amlodipine or hydrochlorothiazide for hypertension in high-risk patients // N. Engl. J. Med. 2008; 359:2417-2428.
93. Weber M.A, Bakris G.L, Jamerson K. et al. ACCOMPLISH Investigators. Cardiovascular events during differing hypertension therapies in patients with diabetes // J. Am. Coll. Cardiol. 2010; 56: 77-85.
94. Hermida R. C., Ayala D.E., Mojón A., Fernández JR. Influence of time of day of blood pressure lowering treatment on cardiovascular risk in hypertensive patients with type 2 diabetes// Diabetes Care. 2011; 34:1270-1276.
95. Zhao P., Xu P., Wan C., WangZ. Evening versus morning dosing regimen drug therapy for hypertension // Cochrane Database Syst. Rev. 2011; 10: CD004184.
OTpuMaHO 22.02.2018 ■
Коваль С.Н.1, Снегурская И.А.1, Пенькова М.Ю.1, Литвинова О.Н.2, Божко В.В.1, Юшко К.А.1 1ГУ «Национальный институт терапии имени Л.Т. Малой НАМН Украины», г. Харьков, Украина Национальный фармацевтический университет, г. Харьков, Украина
Артериальная гипертензия и сахарный диабет: вопросы оптимизации контроля артериального давления
Резюме. Представлен обзор данных литературы, освещающих лечение артериальной гипертензии у больных сахарным диабетом. Рассмотрены современные подходы к медикаментозному лечению артериальной гипертензии у этой категории больных. Приведена детальная характеристика основных антигипертензивных
препаратов, рекомендованных для адекватного контроля артериального давления у больных сахарным диабетом.
Ключевые слова: артериальная гипертензия; сахарный диабет; целевые уровни артериального давления; антиги-пертензивные препараты; обзор
S.M. Koval1,I.O. Snihurska1, M.Yu. Penkova1, O.M. Lytvynova2, V.V. Bozhko1, K.O. Yushko1
1State State Institution "L.T. Malaya National Therapy Institute of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
2National University of Pharmacy, Kharkiv, Ukraine
Arterial hypertension and diabetes mellitus: questions of optimizing the control of arterial pressure
Abstract. An overview of literature data is presented on sive drugs that are recommended for adequate control
the treatment of arterial hypertension in diabetic patients. of arterial pressure in patients with diabetes mellitus are
Modern approaches to the drug treatment of arterial given.
hypertension in this category of patients are considered. Keywords: arterial hypertension; diabetes mellitus; target blood
The detailed characteristics of the main antihyperten- pressure levels; antihypertensive drugs; review
1B
Apтepiaльнa r^pre^in, ISSN 2224-1485 (print), ISSN 23G7-1G95 (online)
№ 2 (58), 2G18
