CC BY
42SOCIAL SCIENCES
СТРЕСОСТШЮСТЬ МАЙБУТН1Х СОЦ1АЛЬНИХ ПРАЦ1ВНИК1В ЯК НЕОБХ1ДНИЙ КОМПОНЕНТ 1ХНЬО1 ПРОФЕС1ЙНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
Василенко О.М.
Хмельницький нацгональний утверситет, кандидат педагоггчних наук, доцент Романовська Л.1.
Хмельницький нацгональний утверситет, доктор педагоггчних наук, професор
STRESS RESISTANCE OF FUTURE SOCIAL WORKERS AS A NECESSARY COMPONENT OF
THEIR PROFESSIONAL ACTIVITY
Vasylenko O.
Khmelnytsky National University, PhD in Pedagogy, Associate Professor Romanovska L.
Khmelnytsky National University, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor DOI: 10.5281/zenodo.7247679
АНОТАЦ1Я
У статп здшснено теоретичный аналiз проблемы розвитку стресостшкосп майбутшх сощальних пращвнишв як необхщного компоненту гхньо! професшно! дiяльностi. З'ясовано, що стресостiйкiсть е штег-ральною, системною характеристикою особистосп, яка лежить в основi ii здатностi бути саморегульова-ним суб'ектом власно! активностi, гнучко реагувати на змшюваш умови життя та сприяе пiдтримцi пси-хологiчного комфорту i благополуччя. На розвиток стресостiйкостi майбутшх сощальних пращвнишв в сучасних умовах впливае безлiч факторiв, але саме життевий досввд, високий рiвень саморегуляцп, розви-нений емоцiйний iнтелект допомагае !м досягти емоцшно! стабiльностi та психолопчно! готовностi до стресу. Усе це потребуе турботи майбутнiх фахiвцiв сощально! сфери про власне суб'ективне благополуччя та розвиток професшних навичок.
ABSTRACT
The article provides a theoretical analysis of the problem of developing stress resistance of future social workers as a necessary component of their professional activity. We found out that stress resistance is an integral, systemic characteristic of a person, which is the basis of his ability to be a self-regulated subject of his own activity, to respond flexibly to changing living conditions and contributes to the maintenance of psychological comfort and well-being. The development of stress resistance of future social workers in modern conditions is influenced by many factors, but it is life experience, a high level of self-regulation, developed emotional intelligence that helps them achieve emotional stability and psychological readiness for stress. All this requires the concern of future specialists in the social sphere about their own subjective well-being and the development of professional skills
Ключовi слова: стрес, стресостшшсть, майбутш сощальш пращвники, професшна дiяльнiсть.
Keywords: stress, stress resistance, future social workers, professional activity.
Постановка проблеми. У вж сферах профе-сшно! даяльносп ввд людини вимагаеться, з одного боку, набуваги практичний досввд, а з шшого - пос-тшно тдвишувати свою професшну компетенгтсть. Навчання в заклада вищо! освгги передбачае не лише оволодшня певною профеаею, але й вироблення щ-лого ряду компетенщй сощальних, психолопчних га шших, що сприяють формуванню стшкосп студента як основи його особиспсного зростання та самореалъ зацп. Для сощального пращвника сгресосгiйкiсгь i вмiння шдтримувати стан суб'ективного благополуччя е необидною умовою успiшноi професiйноi да-яльносгi. Адже професiя соцiального пращвника характеризуется низкою особливостей, як можуть стати причиною появи сощальноi' дезадапгацii, про-фесiйноi' деформацп, емоцшного вигоряння i хрошч-ного стресу.
Анагаз останшх досл1джень i публшацш. До-
слiдженню рiзних аспектiв проблеми стресу та стресостшкосл особистостi присвячеш працi укра-!нських i зарубiжних науковцiв: Y. Ishikawa, M. Kohara, A. Nushimoto, Л. Подкоритово!, R. H. Rahe, Л. Романовсько!, Х. Стельмащук, A. Swi^cilo, T. H. Holmes та багатьох iнших.
Питання необхiдностi розвитку стресостшко-стi у майбутшх сощальних пращвнишв розглянуп в наукових дослщженнях В. Коротун, А. Льовочш-но!, К. Максьом, Ю. Тептюк, I. Шевяково! та ш-ших.
Видiлення iieiuipiiiieinix рашше частин зага-льноТ проблеми. На сьогоднiшнiй день малодосль дженими залишаються питання можливостей освь тнього середовища закладу вищо! освiти щодо розвитку стресостшкосп у студентсько! молодi. 1снуе
потреба у розробщ практичних рекомендацш май-бутшм соцiальним пращвникам щодо розвитку стресостiйкостi у професшнш дiяльностi протягом навчання в закладi вищо! освiти.
Метою статт е здiйснення теоретичного ана-лiзy проблеми розвитку стресостiйкостi у майбут-шх соцiальних працiвникiв як необх1дного компоненту 1хньо! професшно! дiяльностi та надання ре-комендацiй 1м щодо розвитку власно! стресостiйкостi.
Виклад основного MaTepia^y. В сучасному тлумачному психолопчному словнику поняття «стрес» визначаеться як «... сукупшсть захисних фiзiологiчних реакцш, що настають в органiзмi лю-дини у вiдповiдь на вплив рiзних несприятливих факторiв (стресорiв): холоду, голодування, психiч-них i фiзичних травм, опромiнення, крововтрати, шфекцп тощо» [13, с. 511].
На думку Л. Романовсько! та Л. Подкоритово!, стрес - це стан психофiзично! напруги, що обумов-лений дiею рiзних рiзко виражених та/або тривалих навантажень - стресорiв чи стресових факторiв [7, с. 152]. Дослщнищ стверджують, що при продов-женш дп стресових факторiв протягом тривалого часу в людини розвиваеться загальний адаптацш-ний синдром - сукупшсть неспецефiчних i спецефь чних функцюнальних та морфологiчних захисних змiн в оргашзм^ обумовлених адаптацiею до цього стресового фактору [7, с. 153].
Американсьш лiкарi T. Holmes i R. Rahe прий-шли до висновку, що бiльшостi псих1чним i фiзич-ним хворобам передують серйозш змiни в життi людини. З огляду на це, вони наголосили на необ-хiдностi розвитку тако! навички, як стресостiйкiсть - здатносл витримувати певнi психофiзичнi наван-таження та стреси без шкоди для оргашзму i пси-хши [12].
Дослвдниця A. Swi^cilo вважае, що набута стресостшшсть людини е результатом подолання легкого стресу та здатна викликати стiйкiсть до сильного стресу. В свою чергу, резистентшсть або ж стiйкiсть до другого, сильного стресу тсля на-стання легкого первинного стресу залежить ввд ак-тивiзацi! механiзмiв захисту та ввдновлення, специ-фiчних для конкретного типу стресу, тодi як стш-к1сть до стресу е ефектом активiзацi! як специфiчно!, так i загально1 реакцп на стрес [8].
На думку Х. Стельмащук, стресостшшсть - це варiативнiсть, гнучк1сть, швидшсть пристосування до змiнюваних умов життя, висока мобiльнiсть пси-хiки при переходi вiд одного завдання до шшого. Структура стресостiйкостi е динашчною i залежить вiд характеру дiяльностi людини [9].
Х. Стельмащук видме настyпнi психологiчнi компоненти стресостшкосп:
1. Психофiзiологiчний компонент, який ш-формуе про запас енергетичних можливостей ор-ганiзмy, визначае тип та властивосп центрально1 нервово1 системи.
2. Когшгивно-рефлексивний компонент, що мiстить в собi yмiння здiйснювати самоаналiз, усвь домлювати позитивнi й негатнi наслвдки власних
дш, самокорекцiю поведiнки у стресових ситуащях, оцiнку та самооцiнку особиспсних якостей.
3. Емоцiйно-вольовий компонент, який вияв-ляеться у здатностi людини долати емоцшну напругу, адекватно ставитись до переживань, три-воги.
4. Мотивацшно-цшшсний компонент, який вiдповiдаe за мотивацшш процеси, що iнiцiюють поведiнковий акт i надають йому внутрiшнього суб'ективного забарвлення.
5. Комунiкативний компонент, що характери-зуе соцiально-психологiчний аспект зв'язшв людини з оточуючими, стан готовносп до взаемоди та адаптаци в новому середовищi [9].
Японсьш науковцi Y. Ishikawa, М. КоИага, А. Nushimoto розглядають причинно-наслiдковий вплив стресу на робот на психiчне здоров'я праць вник1в. За результатами свойх дослiджень вони зро-били висновок про те, що пращвники можуть нако-пичувати негативний вплив стресу на робот на вла-сне психiчне здоров'я i навиъ не знати про це. Хоча це, в свою чергу, може призвести до зниження про-дуктивносп роботи. Тому роботодавцям важливо впроваджувати рiзноманiтнi методи запобiгання появi психiчних розладiв у працiвникiв та проблем зi здоров'ям [2].
Отже, як бачимо, стресостiйкiсть е умовою, що забезпечуе позитивний особиспсний розвиток i суб'ективне благополуччя людини. Адже саме стресостшисть е iнтегральною, системною характеристикою особистосп, яка лежить в основi И здатносп бути саморегульованим суб'ектом власно! активносп, гнучко реагувати на змiнюванi умови життя та сприяе пiдтримцi психологiчного комфорту i благополуччя. До основних показник1в стресостшкосп вщносять характер самоставлення та самоощнки людини, и адап-тивний рiвень особистюно! тривожносп, стан психо-логiчного благополуччя.
Незважаючи на значну к1льк1сть наукових дослъ джень, присвячених проблемi стресостiйкостi особистосп, доа залишаеться недостатньо вивченим пи-тання про те, що являе собою стресостшисть як осо-биспсна характеристика студента та яка роль закладу вищо! освгги в й! розвитку. Виршення цих та iнших питань на теоретичному рiвнi забезпечить практичну реалiзацiю формування стресостiйкостi як штеграти-вного утворення, закономiрно пов'язаного з особисп-сними структурами, мотивами i якостями студента, що лежать в основi його самореатзаци.
На думку Т. Генераловой', навчання студенпв характеризуемся рядом особливостей освiтнього середовища закладу вищо! освпи:
- наявнiстю значного навчального наванта-ження на студентську молодь, що вимагае ввд студенпв iнтелектуального, iнформацiйного та психо-емоцiйного напруження, яке, в свою чергу, супро-воджуеться йхньою низькою руховою актившстю;
- проблема мiжособистiсних ввдносин, що су-проводжуеться д1ями, пов'язаними з отриманням свого статусу в студентськш групi, причому часто способи завоювання авторитету серед ровесников межують з ризикованою поведiнкою;
- навчання студента у вищйй школi е вирйшаль-ним перйодом становлення його як особистосп, зна-чним чином впливае на його подальшу долю i про-фесiйну кар'еру;
- досить часто студенти переконанi в неви-черпностй ресурсiв власного органiзму i тому не пйклуються про свое здоров'я [1, с. 173-175].
З цього приводу Л. Омельченко зауважуе, що саме ефективне освйтне середовище, що поеднуе необхiдний рiвень матерiально-технiчного забезпе-чення та новiтнi педагогiчнi технологи здатне за-безпечити студентам комфортнй умови навчальной дiяльностi в закладй вищой освiти: в повнiй мiрi опа-новувати навчальний матерiал, розвинути iнтереси та потреби [6].
Як бачимо, проблема розвитку стесостiйкостi особистосп, у тому числй студентiв i фахiвцiв рйз-них сфер професшной' дiяльностi, набувае все бйль-шой актуальностi в науцi i практицй не лише у зв'я-зку з безперервним ростом соцйально-економйчной', еколопчной' та техногенной небезпеки, але й з поя-вою екстремальних ситуацш в нашому сучасному життi, що йстотно змiнюе змiст i умови пращ пред-ставникйв багатьох професйй.
Так, зокрема, вивчаючи вплив стресу на роботу соцiальних працiвникiв, В. Коротун та I. Шевякова дййшли до висновку, що питання збе-реження професiйного здоров'я соцiальних працйв-никйв доцйльно дослйджувати через загальну здат-нйсть йх протидйяти стресу, тобто стресостшкйсть. Але поряд зй стресостшкйстю як особистйсним ресурсом соцйального працйвника варто звернути увагу на його свйдомй зусилля щодо подолання складних ситуацйй - кошнг-стратегп, якй характери-зують його йндивйдуальну адаптацййну реакцйю на складнй життевй ситуацйй. Тому при плануваннй про-фесййной' дйяльностй соцйальним працйвникам варто враховувати стресогеннй фактори, якй можуть спри-чинити низький рйвень й'хньой' стресостййкостй та спрямувати усй зусилля на розвиток навичок стресостййкостй й саморегуляцйй [3, с. 179-182.]
Украйнська дослйдниця А. Льовочкйна вважае, що адекватна поведйнка у стресових ситуацйях свйд-чить про професйоналйзм соцйального працйвника, запобйгае його професшнш деформацйй та сприяе збереженню здоров'я. Авторка впевнена у тому, що дйяльнйсть соцйального працйвника досить часто вй-дбуваеться у складних, а йнодй й в надзвичайних си-туацйях, що стае причиною появи у нього стресу та професййного вигоряння. Тому важливо розвивати стресостшкйсть соцйальних працйвникйв - здатнйсть демонструвати адекватну поведйнку у стресових си-туацйях та умйння регулювати свйй емоцййний стан таким чином, щоб зберйгати психйчну рйвновагу, життедйяльнйсть та здоров'я [4].
На думку К. Максьом та Д. Шульги, вирйша-льну роль у формуваннй стресостййкостй майбутнйх соцйальних працйвникйв вйдйграе йхнйй емоцййний йн-телект, який допомагае не лише зберйгати психйчну рйвновагу та «переключатися» на йншй емоцйй, але й зберйгати терпимйсть, толерантнйсть, тобто контро-лювати прояви свойх емоцйй [5].
Викликають зацйкавленйсть й пращ Ю. Тептюк, в яких, на основй узагальнених даних про ресурси стресостййкостй соцйальних працйвникйв, розроб-лено та обгрунтовано модель стресостййкостй цих фахйвцйв. Ця модель складаеться з трьох блокйв: йн-дивйдуально-психологйчних характеристик особис-тостй соцйального працйвника, соцйально-психологй-чних характеристик його особистосп та характеристик поведйнки соцйального працйвника у станй стресу [10].
В науковйй лйтературй подаються рйзноманйтнй поради й рекомендацйй щодо розвитку стресостййко-стй у фахйвцйв соцйальной сфери. Так, наприклад, Ю. Тептюк впевнена у тому, що соцйальний працйв-ник здатний самостййно розвивати власну стресостшкйсть за умови дотримання ним здорового способу життя, правильной оргашзацп робочого часу й простору, постййной' роботи щодо власного особис-тйсного розвитку та набуття нових знань й вмйнь для боротьби зй стресами [11, с. 198-200].
Науковцй стверджують, що майбутнй фахйвцй соцйальной сфери повиннй добре знати фактори, якй викликають у них стрес, щоб краще використову-вати цй знання для розвитку власной стресостййко-стй. З огляду на це, ми пропонуемо наступнй реко-мендацйй майбутнйм соцйальним працйвникам щодо розвитку стресостшкостй:
1. Ставте перед собою чйтку кйнцеву мету -для чого ви навчаетеся на цйй спецйальностй й чого саме ви маете намйр досягнути.
2. Постййно переконуйте себе в тому, що ви здатнй упоратися зй стресом, тому не пйддавайтеся його дйй.
3. «Намалюйте» в свойй уявй найгйрший сце-нарйй розвитку подйй й подумайте над тим, як треба дйяти в цьому випадку. Далй перейдйть до аналйзу поточной ситуацйй, зберйгаючи при цьому вйру в по-зитивне майбутне. Проте не пускайте ситуацйю на самоплив.
4. Пам'ятайте, що основним джерелом стресйв е невдоволення людиною оточуючим свйтом, страх перед невйдомими, страх почути осуд з боку йнших людей про ней чи про йй вчинки.
5. Намагайтеся зберйгати свйй внутрйшнйй спокйй, не втрачати самоконтролю, не впадати у панйку чи вйдчай.
6. Не тиснйть на себе у разй того, що щось не виходить чи ви втомилися. Тому навчйться розслаб-лятися, за можливостй балуйте себе приемними речами (придбання бажаной речй, зустрйч з друзями, вйдвйдування кйнотеатру, вий'зд на природу тощо).
7. Пам'ятайте, що в умовах вййни треба бути уважним до слйв й емоцйй, тому бережйть й поши-рюйте позитивнй емоцйй, якй сприяють формуванню емоцййного йнтелекту та розвитку стресостйкостй.
8. Якщо ж ви все ж таки вйдчуваете стрес, то варто взяти невеличку «перерву» й зусиллям волй перервати свой дйй, а саме: зробити паузу в спйлку-ваннй; вийти з кймнати чи перейти в вйддалену ча-стину примйщення; зайнятися чим-небудь йншим, що дасть можливйсть зняти напругу (перебрати свой папери, полити квйти на пйдвйконнй, заварити чай, каву); зайти в туалетну кймнату та на 2-3 хвилини
опустити долош тд холодну воду. Цi «перерви» ва-рто робити в Ti моменти, коли вщбуваеться втрата самоконтролю.
9. Не приймайте рiшення в станi надмiрного емоцiйного збудження. Краще активуйте д1яльшсть кори головного мозку дихальною вправою.
10. Застосовуйте методи релаксацiï, яш варто опанувати заздалегiдь, щоб у критичний момент можна було легко ними скористатися. Якщо регулярно ïx використовувати, то вони поступово ста-нуть звичкою, будуть асоцшватися з приемними враженнями.
Висновки та пропозицп. Таким чином, мо-жемо зробити висновок, що на розвиток стресостш-костi майбутнix соцiальниx працiвникiв в сучасних умовах впливае безл1ч факторiв, але саме життевий досввд, високий рiвень саморегуляцiï, розвинений емоцiйний штелект допомагае ш досягти емоцiйноï стаб№носп та псиxологiчноï готовностi до стресу. Усе це передбачае турботу майбутшх фаxiвцiв сощ-ально1' сфери про власне суб'ективне благополуччя та розвиток професшних навичок. А для цього ш необxiдно брати активну участь у рiзноманiтниx тренiнгаx, групових релаксацшних заняттях iз за-стосуванням вправ аутотренiнгу та саморегуляцiï, психотерапевтичних групах тощо. Вивчення зазна-чених вище питань мае бути одним iз перспектив-них напрямк1в для подальших досл1джень дано1' проблеми.
Лiтература
1. Генералова Т. В. Стресостшкють як детер-мiнанта успiшного навчання студентiв. Матерiали науково1' конференцiï професорсько-викладацького складу, наукових пращвнишв i здобувачiв науко-вого ступеня за пiдсумками науководослiдноï ро-боти за перiод 2017-2018 рр. (16-17 травня 2019 р.): у 2-х томах. Том 1. Вшниця: Донецький нацюналь-ний унiверситет iменi Василя Стуса, 2019. 195 с.
2. Ishikawa Y., Kohara M., Nushimoto A.. Job stress and mental health among social workers: evidence from a field experiment at a public employment support institution in Japan. The Japanese Economic Review, 2022, (73). P. 123-146.
3. Коротун В., Шевякова I. Стрес у робот со-щальних пращвнишв та особливосп його подо-лання. Актуальнi проблеми сучасно!' псиxологiï :
шляхи становления особистосп : Збiрник наукових статей за матерiалами II Мiжиародноi науково-практично! конференцii, м. Переяслав, 14-16 травня 2020 / за заг. ред. I. В. Волженцево!, Т В. Кириченко. Переяслав. ДВНЗ «Переяслав-Хмельниць-кий державний педагогiчний ушверситет iменi Гри-горiя Сковороди». 2020. 394 с.
4. Льовочшна А. Здатшсть дiяти у стресових ситуащях як професiйна компетентнiсть сошаль-ного пращвника. Вiсник Кшвського нацiонального ушверситету iменi Тараса Шевченка. Соцiальна робота, 2017. 2 (2). С. 10-13.
5. Максьом К., Шульга Д. Емоцшний ште-лект як чинник формування стресостiйкостi майбутшх соцiальних працiвникiв. Scientific collection «interconf». № 85. С. 251-255.
6. Омельченко Л. Освiтне середовище як чинник розвитку стресостiйкостi студенпв. Психологiя стресостiйкостi студентсько! молодi / Л. Афана-сенко, I. Мартинюк, Л. Омельченко, А. Шамне, В. Шмаргун, С. Яшник / За заг. ред. В. Шмаргуна. К.: Видавничий центр НУБШ Укра!ни, 2018. 198 с.
7. Романовська Л. I., Подкоритова Л. О. Ос-нови психологи та педагопки: навчальний поаб-ник. Льв1в: «Новий Свiт-2000», 2011. 452 с.
8. Swi^cilo A. Cross-stress resistance in Saccha-romyces cerevisiae yeast -new insight into an old phenomenon. Cell Stress and Chaperones, 2016 (21). P. 187-200.
9. Стельмащук Х. Психолопчш компоненти стресостшкосп дитини-сироти. Psychological journal, 2018. № 7 (17). С. 136-150.
10. Тептюк Ю. Модель стресостшкосп соша-льних працiвникiв рiзних вiкових груп. Збiрник наукових праць Нацюнально! академii Державно! прикордонно! служби, 2019. № 3 (14). С. 252-267.
11. Тептюк Ю. О. Психолопчш умови розвитку стресостшкосп у сошальних прашвнишв рiз-них вжових категорiй: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Нацюнальний педагогiчний ушверситет iменi М.П. Драгоманова. Ки!в, 2021. 272 с.
12. Holmes T. H., Rahe R. H. The Social Readjustment Rating Scale. Journal of Psychosomatic Research, 1967. № 11 (2). P. 213-218.
13. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психо-лопчний словник. Х.: Прапор, 2005. 640 с.
