CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 2. С. 67-73.
УДК 94(477) "192/193":369.03 СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ УКРАШСКЬИХ СЕЛЯН У 20-Х РР. ХХ СТ.
Латишева О. В.
Тавршський нацюнальний ушверситет ¡меш В. I. Вернадського, м. Сшферопшь, Украша
Стаття присв'ячена детальному анал1з1 процесу становлення системи страхування життя укра!-нських селян, у виявленш причин непопулярном! радянсько! системи особистого страхування, яке як добровшьний вид страхування не знайшло масово! пiдтримки сшьського населення. На жаль страхування сшьського населення випало з поля зору досл1дниюв, тому заслуговуе уважного вивчення.
Krnnoei слова: «народне страхування», полю, страхове забезпечення, «нетрудов1 елеменп».
Сшьське населення виявляло байдужiсть до страхування життя, позаяк вва-жало сам факт укладання под1бно! угоди порушенням каношв православно! церкви. Страхов! агенти та установи, нав1ть представники церкви намагалися переконати селян в необхщносп страхування, займаючись аптащею та пропагандою його ма-тер1альних переваг. На !х заклики вщгукнулися службовщ, окрем1 заможш верстви суспшьства, деяка частина штел^енцп [1], але не селяни, для яких майнове страхування було зрозумшшим, однак i воно не було прюритетним, не кажучи про особисте страхування.
Формування радянсько! системи страхування життя розпочалося 6 липня 1922 р. шсля декрету про запровадження добровшьного страхування життя вщ нещасних випадкiв [2], але за вщсутносп твердо! валюти !! становлення вщбувало-ся повiльно. Матерiально-фiнансове забезпечення радянсько! валюти, якою став «червшець», зрушило справу з мюця, вiдтак 1 березня 1924 р. з'явилися першi страховi полiси (угоди, договори). До 1 жовтня 1924 р. !х видавало Головне Прав-лiння Держстраху СРСР, а надат Укрдержстрах виконував самостiйнi операцп з правом прийому, вiдхилення та оформлення полiсу [3]. Першими !х отримали жи-телi столичного Харкова, а за квтень-травень - Киева, Катеринослава, Чершгова, Житомира, тобто мiсцевi мешканщ.
Страхуванню пiдлягали родина, на випадок смертi застрахованого, а також вш сам, якщо досяг певного термiну та старостi. Встановлювався мiнiмальний тер-мiн страхування - 10 роюв, а максимальний - до 80-лггнього вiку застрахованого. Впроваджувалося так зване «народне страхування», розраховане на дрiбнi страховi суми без медичного огляду, однак термш страхового забезпечення становив два роки. Держстрах спочатку обмежив страховi суми: по страхуванню без медичного огляду мшмально 200 крб., максимально понад 1000 крб., а з медичним оглядом -найменша 500 крб., найбшьша 10000 крб. Страхувалися переважно службовцi ра-дянських установ, якi мали також забезпечення по лшп соцiального страхування.
67
Органам державного страхування не вдалося тодi схилити до особистого страхування життя жодного робггника, а селян тим паче.
Стягненням страхових платежв займалися шспектори-оргашзатори та аге-нти страхових контор. Досвщ страхування життя протягом першого року його фактичного запровадження показав, що основним сощальним контингентом страхових контор були службовщ.
1 лютого 1925 р. Держстрах СРСР дозволив страхувати життя громадян з правом медичного огляду без обмеження максимуму страхово! суми, а також тим-часове страхування, розраховане на 10 роюв, але без виплати страхового забезпе-чення на випадок смертi пiсля ди полюу, тобто понад десять рокiв. З листопада 1925 р. запровадили окреме страхування лише вщ нещасних випадюв (на випадок смертi, постшно! швалщносп, тимчасово! втрати працездатностi). До страхування особистого життя належало також страхування пасажирiв залiзничного, паротепло-хiдного, автобусного та пов^ряного сполучення, яке почало дiяти з червня 1926 р. Того ж самого року Держстрах видав правила страхування вщ нещасних випадюв, яю перевидавалися укра!нською мовою [4]. Особливостi функцiонування радянсь-ко! системи страхування тодi вiдслiдковував один iз працiвникiв Держстраху СРСР В.С.Гохман, фактолопчш брошури якого виходили протягом друго! половини 20-х рокiв, але в контекст висвiтлення переваг сощалютично! держави над кашталюти-чною [5]. Його колега С.М.Розеноер також намагався переконати селянок у вигщ-ност страхування життя, опублiкувавши декiлька агггащйних брошур у 1925-1926 рр. [6]. Незважаючи на !х iдеологiчну складову, вони зафiксували важливу вiдомчу статистику з юторп становлення радянсько! системи страхування життя, яка свщ-чила про суперечливють розвитку цього виду страхування, тому що воно мало ознаки обов'язкового стягнення страхових внесюв, хоча належало до добровшьно-го.
Страхування життя селянами вщбувалося дуже мляво, з великою недовiрою страховим органам. За переписом населення 17 грудня 1926 р. в селах мешкало 22 млн. селян, як зосереджувалися довкола 5 млн. господарств, розпорошених у 55 тис. сш та хуторiв i 40 тис. земельних громад [7]. Вони становили широке страхове поле, яке могло б дати потужш фiнансовi збори страхових внесюв, тому у липш 1927 р. Держстрах запровадив спрощене селянське страхування життя. До страхування приймалися особи вiком вщ 18 до 55 рокiв без попереднього медичного огляду, без бюрократичного оформлення полюу, але при виплат щорiчноl премп -5 крб. Застрахований одержував через 20 роюв 150 крб., а у випадку його смерт страхове забезпечення одержувала родина - 75 крб. Кожному дозволялося застра-хувати себе по чотирьох полюах, вiдтак мати 600 крб. тсля досягнення договiрного вшу, а в разi смертi - 300 крб. для родини [8]. За перших два мюящ тсля проголо-шення цього виду страхування життя селян було укладено 1072 полюи на суму 160800 крб., а загалом серед застрахованих в Укра!ш по лши особистого страхування робггники становили 38%, службовщ 56 %, селяни 1,5%, кустарi i непмани 1,3%, вiйськовi 1,8% та решта соцiально-професiйних груп 1,9% [9]. Основний контингент застрахованих зосереджувався в Харков^ Киев^ Одес та Дншропетровсь-ку, а також в промислових округах - Артемiвськiй, Сталiнськiй, Марiупольськiй, Криворiзькiй та сшьськогосподарських - Полтавськiй, Тульчинськiй, Шепетiвськiй, Кременчуцькш, Микола!вськш, Волинськiй, Вiнницькiй, Бiлоцеркiвськiй та Берди-
68
чiвськiй. Страхування було добровшьним, тому охопити ним мiльйони селян, яю цуралися будь-яких грошових повинностей держави, навт податку, було дуже складно.
Листи селян до редакцш «Крестьянской газеты», «Колгоспне село», до ке-рiвникiв державних та партшних органiв влади переконливо доводять невдоволен-ня фiскальними поборами - податком, самообкладанням, позиками, страховими стягненнями, яю разом ставали надто обтяжливими для селянських господарств. Наприклад, 14 вересня 1924 р. до редакци «Крестьянской газеты» надшшов лист вiд селянина з с.Лютовка Синянського району Охтирсько! округи Харювсько! гу-бернп. «Живу я у сел^ - писав вш, - i вiд шчого робити пройшовся одним селом, послухав, про що гомонять селяни, i як вони живуть за роб^ничо-селянсько! влади. Чую якось плаче тут селянин, я запитав у чому справа, чого ти плачеш, що за бща трапилась. А вш вiдповiв: «Як тут, голубе, не плакати, коли цього року зовшм по-ганий врожай, i навт насiння не повернув, а тепер приходять - давай податок. Зв> дки ж його брати, коли у мене одна корiвонька та четверо душ шмейства, землi 4 десятини, а корову i ту записали до податку за 1 десятину, тут i для себе шчого !с-ти, а вони наполягають - давай податок за першу половину, а то проценти нарос-туть» [10]. За таких умов селянин не думав про страхування життя, яке однозначно вважав додатковим податком. Гшвним i одночасно саркастичним виявився лист селянина Я.Ю.Степанова з с.Ново-Микола!вка Лисогiрського району Первомайсь-ко! округи до голови ВУЦВКу Г.1.Петровського вiд 19 червня 1928 р., у якому писав про гноблення селян, про надмiрне оподаткування, про примусове поширення облтацш селянсько! позики, про рiзнi грошовi стягнення, про загрозу чергового голоду. Висновок селянина, котрий наважився назватися, був смшивим: «Адже ви знедолили селянство» [11]. Грошовi повинностi селян, особливо для заможних груп, були приводом для накладання натурального штрафу за невиконання плану хлiбозаготiвель. Зокрема, 24 червня 1928 р. в с.Лазiрки Тарандинщвського району Лубенсько! округи сшьська рада почала стягувати штраф за ухилення об'ектiв вiд оподаткування, а також «... вш борги по стягненню сiльськогосподарського податку, страхвнесюв та прострочених позик» [12]. Зайвий доказ примусового характеру так званого добровшьного страхування, яке викликало спротив селян, позаяк гро-шовi стягнення за страхування життя в умовах голодування виглядало зухвало i цинiчно.
Для органiв державного страхування мiзерний вiдсоток охоплення селян особистим страхуванням життя був невтiшним, тому вони, ^м фiскальних методiв дiяльностi, посилили агiтацiйно-масову роботу в сшьських районах. Так, у 1927 р. в сери «Страхова бiблiотека селянина» накладом 35 тис. примiрникiв з'явилося ори-гiнальне видання - виклад правил страхування життя селян в байках. На однш з обкладинок брошури була розмiщена соцiальна реклама такого змюту: «За 5 карбо-ванцiв на рiк (або 2 крб. 50 коп. за пiврiччя) кожен зможе придбати страховий полю, що дае забезпечення в старост на суму 150 карбованщв. Ця сума виплачуеться Держстрахом через 20 роюв вiд початку страхування. Якщо застрахований помре ранiше цього термiну, навiть через мiсяць тсля страхування, однак Держстрах ви-плачуе негайно 75 карбованщв. Бажаючий може придбати 2, 3 або 4 полюи. Страхування приймаеться без медичного огляду з негайною видачею полiса в усiх кон-
69
торах та агентствах Держстраху» [13]. Проста i доступна реклама, яка була розра-хована на багатомшьйонне селянство - джерело стягнення кош^в.
Незвична за формою пропаганда страхових правил свщчила про величезне прагнення державного органу проникнути на страхове поле, тобто в село, до кожного селянського двору. Кожна байка стосувалася конкретного параграфа правил спрощеного страхування життя селян, запроваджених у липш 1927 р., а також пе-реповщала повсякденш турботи селян, !х побут, почуття, бажання, вiдтак збер^аю-чи мову оригiналу, розглянемо соцiально-економiчну та полiтичну мотивацiю ав-торiв та упорядникiв цього самобутнього засобу аптацп, котрий увiбрав стиль ба-йок Крилова, соцiального спрямування творiв М.О.Некрасова та вiдомих у 20-х рр. апток Д.Бедного. Передмова твору, яка була своерщною преамбулою до змюту страхових правил, розкривала основш види майнового обов'язкового, добровшьно-го окладного та понадокладного страхування. Дотримуючись ате!стичних поглядiв, упорядники згадали пошв, старий «царський побут - кабацький», «куркулiв», про-тиставляючи !х бщнякам-селянам. Обгрунтовуючи запровадження особистого страхування життя селян соцiально-економiчною доцiльнiстю, його оргашзатори устами селян промовляють:
«Коль нам на выручку идет Госстрах И будет наша личность страховаться, Так мы обязаны не только на словах, Но и на деле также постараться, Чтоб облегчить ему благое начинанье: Крестьянской жизни страхованье !!»
Заклик про перехщ вщ ^в до справ - означав прагнення оргашв державно! влади привернути увагу селян до чергового виду страхування. Байка «Два сусща» переповщала про залежшсть селянського господарства вщ природи, вщ тракторного обробгтку землi, вiд стихiйного лиха, вщ наявностi робочо! сили в селянськш родинi, особливо вiд його голови -суб'екта соцiально-правових вiдносин. Говори-лося про те, що у випадку його смертi страхове забезпечення (75 крб.) отримувала дружина, яке для господарства було важливим. Висновок агента-байкаря промови-стий i заохочувальний:
«Смысл басни сей таков: Разумный тот из мужиков Кто, не жалея нескольких рублей В заботах о семье своей, И жизнь свою застраховать стремится. Ведь мало-ль может что случиться?!»
Термш страхування був розрахований на 20 роюв, протягом яких сталися -колективiзацiя, депортацп так званих куркулiв i шдкуркульниюв, голодомор 19321933 рр., полгтичний терор сталiнського режиму проти власного народу, вшна, голод 1946-1947 рр. Колективiзацiю та назрiвання чергового голоду селяни передба-чили, тому не прагнули страхувати життя, позаяк держава не гарантувала його збе-реження, не кажучи про повернення страхового забезпечення. Вивезеш до Сибiру укра!нськi селяни, яких сшьсью ради записали куркулями, не розраховували на по-дiбний норматив особистого страхування життя:
«Коль двадцять лет условленных пройдет...
70
Но ежли этот срок мужик не доживет, То страховую сумму тот в Госстрахе получает, Кого сам застрахованный при жизни назначает (Кто заключил с Госстрахом договор, Тот застрахованным зовется с этих пор!). Лицо ж, которому страхсумма выдается, Тот выгодоприобретателем зовется.» Матерiальна вигода вщ страхування життя не стимулювала селян, тому що термш отримання страхового забезпечення виявився надто вщдаленим, а початок чергово! сощально! революцн на сел^ яку започаткував Й.Сталш наприкiнцi 20-х рр., не додавала застрахованим та !хшм спадкоемцям оптишзму. Розкриваючи умови оформлення полiсу, агггатор-байкар згадуе про необхiднiсть подання заяви до сшьсько! ради, а «Коль ты неграмотный, распишется сосед, Да подпись пусть его заверит сельсовет». Для Держстраху важливо було досягти масово! участ селян в особистому страхуванш життя, тобто розширити страхове поле, розгорнути страхову кампани. Визначення «семейства вздумав обеспечить», «родней Советской власти нет», «полис на руки вручен», «смерть работника деньгами помогает», яю мали сощально-психолопчний контекст, намагалися переконати селянина в тому, що 5 крб. внеску - кошти незначш, через двадцять роюв вш отримае 150, а у випа-дку його смертi одразу 75 крб. надiйдуть родинi. Висловлювалися застереження селян про «советские затеи», про вщсутнють грошових лишкiв, про можливють оформлення декiлька полiсiв, щоб забезпечити старють тощо. Страхова аптка закликала:
Мораль сей басни такова: Коль на плечах есть голова, То не жалей ты в год пяти рублей Подумай о семье своей.
Автори байок-апток згадували про «прехитрый нрав» селян, про те, що шби «жизнь крестьян страхует нонче власть», про бажання оформити двадцять полюв, а можна лиш чотири, попереджали вiд самогубства - «в петлю головой», позаяк Держстрах не виплатить страховку («Коль жизни сам себя умышленно лишает, С себя Госстрах ответственность снимает!»). Застрахований мав письмово передати право отримання страховки дружиш чи старшому синовi або будь-кому, але зарее-струвавши нотарiально в сiльськiй радi. Страховi внески селян називали премiею, але И отримував Держстрах вщ страхово! суми. Якщо бракувало грошей для вне-сення премн, то для И погашення надавався термiн - три мюящ. Такою була пшьга Держстраху:
«А если премии внести не мог По полису в указанный ты срок, Три льготных месяца дается -И страхованье в силе остается» За порушення термiну сплати страхових внесюв видавалися так званi «ви-купнi суми»: за два роки розрахунку по страхових зобов'язаннях отримував 3 крб. i так дал^ але з втратою рiзницi порiвняно з тими, хто платив своечасно. Селянин, оформивши полю, ставав заручником власно! добро! вол^ позаяк мусив щорiчно платити страховi внески, а шакше втрачав кошти. Якщо платив справно премн про-
71
тягом 8 роюв, то за двадцять роюв життя розраховував лише на 60 крб. страхового забезпечення. 1снувала таблиця зменшення виплат залежно вщ кшькосп рокiв вне-сення премi! без боргу. Наприклад, селянин вчасно платив страховi внески протя-гом 13 роюв, тому при досягненнi 20-л^нього термiну одержував на випадок смер-тi 48 крб., тобто лише половину. Передчасна смерть застрахованого не давала автоматичного права його рщним на отримання страховки, позаяк треба було мати довщку сшьсько! ради, ршення суду тощо. Завершувалася добiрка байкою про те, що селянина на випадок смертi забезпечить лише Держстрах, а не пошвсью молит-ви та застереження («Не смей, несчастная, не смей туда ходить»). Селяни, судячи з вщомчо! статистики страхового поля, справдi не поспiшали до Держстраху за стра-ховим полiсом про особисте страхування життя. Вони не вели розмов про смерть, тому що залишалися вiруючими, вщтак вона була для них церковно-сакральним явищем, про яке знали з молитов у поминальш пасхальш днi. Не священнослужи-телi застерiгали селян вщ страхування життя, а наявнiсть ще однie! грошово! по-винностi, вщдалений термiн отримання страховки, !! «спрощена форма», але не ду-же проста для селянського господарства бюрократична тяганина.
Страхування життя селян припадае на другу половину 1927 р., яке не знай-шло масово! пiдтримки сшьського населення, тому що цей вид добровшьного страхування вважався ними черговим податком. Держстрах намагався заохотити селян, схилити його до оформлення договору страхування особистого життя, але вибiр був за майновим окладним страхуванням, зрозумшшим для дрiбних сшьськогос-подарських пiдприемцiв.
Список використаних джерела та лггератури:
1 Даревский А. Организация страхования жизни в прошлом и предстоящие задачи Госстраха в настоящем / А. Даревский // Вестник Государственного Страхования. - 1922. - № 11-12. - С. 12- 15.
2 Звгт про дшльшсть Держстраху УСРР та план його робгг на 1927-28 рж. - Харюв, 1928. - С. 225.
3 Звгт про дшльшсть Держстраху УСРР та план його робгт на 1927-28 рж. - С. 226.
4 Правила страхування ввд нещасних випадюв. - Харкв : Головне Правлшня Державного Страхуван-5ня, 1926. - 24 с.
5 Гохман В. С. Очерки по страхованию жизни / В. С. Гофман. - М. : Главное Правление Госстраха, 1924. - 62 с.; Очерки по страхованию от несчастных случав / В. С.Гохман. - М. : Госфиниздат, 1928. 6- 23 с.
6 Розеноер С. М. Крестьянка и советское страхование / С. М.Розеноер. - М; Л. : Госиздат, 1926. - 38 с.; Страховая агиткампания 1925 г. / С. М. Розеноер. - М. : ГП Гостраха СССР, 1925. - 38 с.
7 Калшченко В. В. Селянське господарство Украши в перюд непу. 1сторико-економ1чне дослщження / В. В. Калшченко. - Х., 1997. - С. 92, 127.
8 Звгт про дшльшсть Держстраху УСРР. С. 227.
9 Звгт про дшльшсть Держстраху УСРР. С. 232.
10 Голос народа. Письма и отклики рядових советских граждан о событиях 1918-1932 гг. / [отв. ред. А. К. Соколов]. - М., 1997. - С. 107.
11 Голос народа. Письма и отклики рядових советских граждан о событиях 1918 -1932 гг. - С. 213.
12 Колектив1зацш 1 голод на Украш : зб1рник докуменпв 1 матер1ал1в / [упоряд. Г. М. Михайличенко, €3. П. Шаталша]. - К., 1993. - С. 48.
13 Страхование жизни в деревне. Изложение крестьянского страхования жизни в баснях. - М. : Фини-здат СССР, 1927. - С. 45.
72
Латышева Е.В. Страхование жизни украинских крестьян в 20-х гг. ХХ ст. / Е.В. Латышева
// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 2. 2012. - С. 67-73.
Статья посвящена данной научной работы состоит в детальном анализе процесса становления системы страхования жизни украинских крестьян, в выявлении причин непопулярности советской системы личного страхования, которое будучи добровольным видом страхования, не снискало массовой поддержки сельского населения. К сожалению, страхование сельского населения выпало из поля зрения исследователей, поэтому заслуживает внимательного изучения.
Ключевые слова: «народное страхование», полис, страховое обеспечение,«нетрудовые элементы».
Latysheva Е.У. Страхование lives of the Ukrainian peasants in 20th ХХ item / Е.У. Latysheva //
Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 2. 2012. - Р. 67-73.
Topicality consists in the detailed analysis of the process of establishing of the system of life-insurance of the Ukrainian peasants, in the exposure of reasons of unpopularity of the Soviet system of private insurance which being the voluntarily type of insurance did not find mass support of rural population. Unfortunately insurance of rural population has dropped out of sight of researchers and that is why it deserves thorough investigation.
Keywords: "national insurance", police insurance, insurance coverage, "non-labour elements".
73
