CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 2. 2009 г. С. 39-49.
УДК 94(477) 369.03
ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ МАЙНА В С1ЛЬСЬКИХ РАЙОНАХ УСРР У ПЕР1ОД НЕПУ: 1СТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Латишева О. В.
Таврйський национальный унверситет ¡м. В. I. Вернадського, С/'мферополь, Украна
У сгат даеться аналв кторико-правових особливосп впровадження та здшснення майнового страхування в украшському сел та з'ясування пр^рите™. Особлива увага придтяеться кiлькосгi укладених страхувань, грошових надходжень вщ стягнення премй, а також виявленню соц!ально-економ1чно1 ефективносп окладного стракування для сiльського господарства.
Ключоа слова: державн форми страхування, страхування мське або сшьське, об'ект страхуБання, види стра-хування.
Актуальнсть дослiдження охоплюе вс аспекти здшснення державного страхування майна в сльських районах УСРР 1921-1927 рр. Проголошення у березн 1921 р. ново! еконо-мчно! полпики означало вщродження коопераци, приватнопщприемницько1 дiяльностi р1з-них соцiально-економiчних груп населення в мстах i селах, спiБiснуБання приватних, держа-вних, колективних, акцiонерних господарських об'еднань, тобто пожвавило економчну ак-тивтсть людей, вщтак i майновi вщносини. Виникла нагальна потреба захисту майнових прав, а також втттколування збиткiБ вiд стихшного лиха чи шших факторiБ.
Науковим завданням ща розвщки е дослiдження iсторичних та правових особливостей впровадження та здiйснення майнового страхування в украшському сел^ з'ясування прюри-тетiБ, беручи до уваги кiлькiсть укладених страхувань, грошових надходжень вщ стягнення премiй, а також виявлення сощально-економiчноl ефективносп окладного страхування для сльського господарства.
В ттератда з ютори та теори страхування, яка виходила до 1917 р. та протягом 20-х рр., використовувалися спецiальнi термiни, з'явилися наБiть словники спещальних термiнiБ [1; 2]. У них постае фахова термiнологiя, здшснено класифiкацiю видiБ страхуБання. Зокрема, кла-сифiкацiя видiБ страхуБання залежала вщ об'екту страхуБання (особисте, майнове), вщ термь ну та технiчних розрахунюв (довготермiнове, елементарне), вiд мети (пщприемницьке, гро-мадське) [2, с. 20]. Фактично iснуБали рiзнi види страхування: авiацшне, аБтомобiльне, гаран-ттйне, колективне, групове, життя, кооперативне, державне, майнове, окладне, вiд градобиття посiБiБ, вщ нещасних випадкiБ, вiд вогню тощо. Конкретнi види страхуБання мали майнову складову, а деяю (державне, кооперативне, громадське) можна було б вщнести до органза-цiйних форм. Страхування означало один iз видiБ громадсько! взаемодопомоги, що ставило за мету повернення збиткiБ або 1х попередне унеможливлення. Цкавим е тлумачення державно! форми страхування, яке могло бути добровтьним або у вигляд «пу^чно-правово! повинно-сп» [2, с. 104]. Страхування мське або сшьське, яке також зус^чаеться в лiтературi 20-х рр., мае передусм адмшютративно-теритсральну ознаку, а не функцiональну суть. Декрет РНК РСФРР «Про державне майнове страхування» вщ 6 жовтня 1921 р. зобов''язував органи влади «...оргаmзуБати в усiх м1сцевостях РСФРР, як стьських, так i мтських, державне майнове
39
страхування приватних господарств вщ наступного стихшного лиха: пожеж, загибел худоби, градобиття рослинних культур, а також аварiй на шляхах водного та сухопутного транспорту» [3]. Отже, село та мкто постають лише територ1ею, на якiй вщбуваеться або здшснюеться державне майнове страхування, тому варто уникати використання термшу «сшьське» чи «мь ське» страхування, позаяк нiхто 1х не страхував. Страхування майнове - це передуом страхування збитюв вiд наслщюв стихи та соцiальних дiй певних осiб (страхування цившьно! вщпо-вщальносп) за завдаш збитки громадянам. Залежно вiд характеру стихiйного лиха та завда-них збитюв страхування майнове подшяеться на конкретт види (вогню, градобиття, смерп худоби тощо).
В декреп 6 жовтня 1921 р. та 25 листопада 1921 р., що мав безпосередне вiдношення до Укра1ни [4], вiдхилено державне добровшьне та обов'язкове страхування, яю слщ вiднести до принципiв державного майнового страхування, а 1х здiйснення вщбувалося у форм окладного та неокладного страхування, тобто належно! оцшки майна об'екту страхування. Для ви-вчення майнового страхування в сшьських районах, крiм суто прикладних термтав, важливо з'ясувати спiльнi i вщмши ознаки зазначених принципiв та форм страхування. Невщкладне страхування - один iз видiв обов'язкового страхування державного майна, переданого в оре-нду юридичним та фiзичним особам, яке оформлялося в iндивiдуальному порядку згщно договору мiж державою та приватною особою. Окладне страхування також належало до обов'язкового, яке охоплювало майно певного виду (будiвлi, худобу) та укладалося без попе-редньо! заяви. Термiн да окладного страхування вщповщав господарському року, тобто вщ 1 жовтня до 30 вересня. Воно охоплювало в сiльському господарствi будiвлi вiд вогню, сшьсь-когосподарських тварин вiд смертi, культур вщ градобиття.
Декрет 6 жовтня 1921 р. передбачив функцiональну послiдовнiсть впровадження державного страхування майна: спочатку добровiльного, а згодом обов'язкового. Страховi операци в Украiнi фактично розпочалися з березня 1922 р., але спорадично. Для системного здйснен-ня майнового страхування була створена комся, членами яко! були вiдомi теоретики страхо-во! справи. Вони обговорили тарифи, норми, правила страхування в селах Кшвсько! губерни, а також строки проведення. Пропонувався календарний рк, але домовились впровадити окладне обов'язкове страхування з 1 липня 1922 р., тобто реестрацш об'ектш, тарифкацш, умови стягнення преми, платежiв [5]. 2 вересня 1922 р. вщбулося спшьне засiдання Укрдерж-страху та Держстраху РСФРР, на якому обговорювали питання про «окладне сiльське страхування». Виршили розпочати його реалзацш з 1 липня в сшьських районах Полтавсько!, Кшвсько!, Харювсько! та Чернтвсько! губернiй, а повернення страхових платежiв з 1 листопада [6]. Страхування сшьських будвель пропонувалося з 1 жовтня на один рк в Кременчу-цькiй, Волинсьюй, Подiльськiй, Катеринославськiй губершях, худоби вщ загибелi впрова-джувалося з 1 жовтня в Полтавськш, Харювсьюй, Катеринославськш, Чернiгiвськiй губершях, а загалом окладне обов'язкове страхування худоби в Укра1ш мали розпочати з 1 листопада 1922 р. Здйснення страхування вщ градопобиття культур переносилося з 1 березня 1923 р. Укрдержстрах на своему засщанш 17 серпня 1922 р. пропонував iншу формулу страхування худоби вщ загибелi, подшивши райони на два пояси: для першого (Харювська, Полтавська, Чернтвська, Кшвська, Катеринославська) впроваджувалося обов'язкове страхування з 1 жовтня, для другого (Волинська, Зажрзька, Микола!вська, Донецька, Кременчуцька) добровi-льне.
40
Для пфших п'яти губфнш, на тepитоpiï яких дiяло обов'язкове ефаху/вання, cepeдня ноpмa забезпечення двоpy була единою - 6000 pyблiв ^и тapифовi 2,5% [7, c. 52-54]. Сдина окладна ж^ма, тобто ефахова cyмa оцiнки майна, cпочaткy cтоcyвaлacя ycix бyдiвeль ceлян-cького двоpy, незалежно вiд ïx кiлькоcтi та якоеп, оcкiльки оpгaни дepжcтpaxy не мали вичф-пно1 iнфоpмaцiï ^о eкономiчний pозвиток кожно1 з iyeepri^ пpо плaтоcпpоможнicть ceлян-cькиx гоcподapcтв. Сдинi ноpми i eдинi тэдифи не cпpияли ycпiшномy пpовeдeнню cтpaxy-вання, адже гоcподapcтвa виpiзнялиcя за майновим cтaтycом. Вpaxyвaвши доcвiд pcßam пе-pшиx мicяцiв дepжавного майнового cтpaxyвaння в Укpaïнi, а також чacтaтy пожеж, економъ чний стан parom^ мicцeвi контapи дepжcтpaxy почали з^^нкта™ диффенщацш тapифiв та ж^м cтpaxового забезпечення. Так, на чфговий piк окладного обов'язкового cтpaxyвaння (з 1 жовтня 1922 p. по 30 вфееня 1923 p.), було встановлено ноpми cтpaxовоï оцiнки в межах вщ 10 до 40 тж. pyблiв за об'ект cтpaxyвaння пpи тapифовi вiд одного до 1 pyбля 75 копiйок з 100 pyблiв cтpaxовоï cyми оцшки майна [7, c. 54]. Сфедня ноpмa забезпечення двоpy визна-чат^я Укpдepжcтpaxом, а ноpми оцiнки будвель мicцeвими оpгaнaми, якi зaпpовaджyвaлиcя губвиконкомами.
Початковий пepiод майнового cтpaxyвaння, який пpипaв на пepшy половину 1922 p., ви-явивcя ектфиментальним для становлення paдянcькоï cиcтeми майнового cтpaxyвaння в ciльcькиx paйонax Укpaïни. За бфезень-чфвень було зapeecтpовaно 422 cтpaxyвaння на cyмy понад 40 млн pyблiв [S].
Для pозyмiння cиcтeми обов'язкового cтpaxyвaння майна аль^кою нaceлeння в Укpaïнi важливо видлити та з'яcyвaти cпeцифiкy ïï ^ладових частин, тобто окpeмиx видiв ïx cпpий-няття нанегенням. Кожен з них був зpозyмiлим для ceлян, адже cпpaвa cтacyвaлacя ïxнього майна. Стpaxyвaння житлових та гоcподapcькиx будвель ceлянcького двоpy належало до Epiapnreirax видiв майнового cтpaxyвaння. 23 ¿чня 1922 p. РНК УСРР cкacyвaв вceyкpaïн-cькy та гyбepнiaльнi пpaтипожeжш комiciï, пepeдaвши ïx функцй' пожежним вщдлам пpи губвиконкомах [9]. На пфеконання фaxiвцiв пожежна та cтpaxовa cпpaвa мали cпiльний об'ект - пожежу та едину мету - боpcтьбy з ними, вщтак cтpaxyвaння вiд вогню cклaдaлоcя iз тpьоx видiв: пpeвeнтивного (попepeджeння пожeжi), pe^ec^rn^» (вогнeгaciння), вщшкоду-вання на вщновлення бyдiвeль [10].
Показником cпpийняття наоеленням iдeï та умов cтpaxyвaння будвель вщ вогню е юль-ккть cтpaxовиx випaдкiв, оcaбливо для 1922/23 p., коли шфлящя була заxмаpною, тому зага-льна cyмa cтpaxовиx плaтeжiв i пpeмiй у цьому видi майнового cтpaxyвaння лише зacвiдчyвa-ла пpiоpитeтнicть добpовiльного чи обов'язкового ^ищи^. Так, на Полтaвщинi до 1 cepпня було S35, до 1 вфеотя - 1005 cтpaxовиx угод, а cyмa пpeмiй за обов'язкове cтpaxyвaння пфе-вищувала добpовiльнe у S paзiв [11]. Пpотягом бepeзня 1922-тpaвня 1923 p. дяльшстъ У^де-pжcтpaxy cтacaвно cтpaxyвaння майна ciльcького гоcподapcтвa «... мала фюкальний xapaктep, що виявивcя у нафомаджени велико1 cyми (понад S0 тpильйонiв, але в aбcaлктно мiзepномy повepнeннi ceлянcтвy за збитки вщ вогню i cмepтноcтi худоби (429 млpд pyб.) i мiзepнiй уча^ тi у попepeджyвальниx заходах (у^ого 100 млpд)» [12]. Пiдкpecлювaвcя надзвичайно малий вiдccтaк звepнeння телян до оpгaнiв дepжcтpaxy cтacовно повepнeння збитюв вiд вогню: 235 млpд ^и 19 тpил. пpeмiï [12]. Селянство cпpиймaло обов'язкове cтpaxyвaння як чфговий податок.
41
Для селян, яю страхували нерухомкть, видавали «Бблютеку сiльського страховика», тобто доступно пояснювали техику страхування, змст окремих термiнiБ. Селяни дуже пе-реймалися оцiнкою !хих будшель, тобто встановленням страхово! суми - меж вщшкодуван-ня втрати майна. Якщо страхова оцiнка будинку становила 5000 рублiБ, то селянин м!г за-страхуБати на 1000, 2000 рублiв, але не бiльше оцшки. Для визначення суми страхового вщ-шкодування користувалися такою формулою: вартсть реальних збитюв множили на застра-ховану суму та длили на суму страхово! оцшки [2, с. 8-9]. Враховувалася вартсть збитюв, але не вона поверталася господаревi, а перерахована у такий спосiб сума, що також зменшувало зацiкаБлення селян. Державн страховi органiзацi!, яю дшли на засадах розрахунку, прагнули максимального вилучення коштiБ iз страхових операцш, тому вимогливо ставилися до стра-хових премш. Формування страхово! премй також мало свою формулу: з кожно! сотн зага-льно! страхово! суми стягували тариф, тому !! ще називали тарифом прем!!. Якщо сума оцшки становила 100000 ру6л!в, то р!чш премiя при тарифовi 1,5 ру6л!в становила (100 х 1,5) - 150 ру6Л!В.
В окладному страхувант майна сльського населення, кр!м тарифу, важливе значення мала страхова сума, тобто норма страховог оцтки, !! максимальна межа. Ус! операци страхування у 1922/23 р. оцшювалися у грошових знаках 1923 р., коли курс рубля знецшився, але з 1 червня Держстрах встановив повернення страхових вщшкодувань у золотих рублях, а норми i тарифи на 1923/24 р. були закладенi в червоних рублях - «червшцях» [4, с. 16]. Страховi суми дорiвнювали приблизно довоенним показникам, а тарифи були дещо меншими. У 1922/23 р. тариф становив 1,25 рубля, у 1923/24 р. - 79 коп. За 1922 р. було отримано премц вщ селян понад 2 млн золотих ру6л!в на окладному обов'язковому страхуБанню, а добровольного вщ вогню 1,5 млн ру6л!в [4, с. 16]. Органам держстраху вдавалося тод отримати 80% суми нара-хованого окладного страхуБання [4, с. 19], що загалом свщчило про фiскальний характер !х-ньо! роботи, тому що в умовах посухи та голоду 1921-1922 рр. платоспроможшстъ сшьського населення була низькою. За даними Держстраху, органи якого протягом счня - вересня 1922 р. проводили страховi операцi!, добровтьне страхуБання вщ вогню дало 62%, а окладне обов'язкове 38% страхових з6ор!в, а питома вага надходжень саме вщ вогню сягнула 85% уае! суми страхових з6ор!в [13]. 36!р премй у 1923/24 р. пор!вняно з 1922/23 р. збтьшився у 2 рази, а з 11,2 млн ру6л!в премй за 1923/24 р. в сльських районах частка Укра!ни становила 13%, РСФРР 84,8% [14, с. 38-41]. Завдання по отриманню премiй були перевиконаш Харюв-ським (у 3 рази), Чернтвський (107,2%) губстрахами, а решта досягла такого р!вня виконан-ня: операцiйний вщдл Укрдержстраху 48,9%, Донецький 76,4%, Катеринославський 65,3%, Кшвський 53%, Одеський 84,2%, Волинський 77,9%, Подльський губстрах 49,6% планового завдання [22]. Держстрах створив спецальний фонд стимулювання працiБникiБ за виконання страхових операцш: вщ 0,25 до 0,50 ставки за успшне страхування вщ вогню та отримання страхових премiй вщ населення [14, с. 40]. Державт органи страхування розвивали добровь льне та обов'язкове страху/вання, хоча перше додавало бшьше авторитету радянськiй сисшш влади, а друге - бшьше кошпв, нагадуючи селянам звичайне оподаткування майна. 7 липня 1924 р. голова Держстраху СРСР Ефремов Д. надслав Укрдержстраху та конторам циркуляр «Про спрощене добровтьне страхування вщ вогню домашнього майна» та вщповщну «1н-струкцш», як1 стосувалися робгтниюв та служ6овц!в, що перебували на облжу соцiального забезпечення, а також членв добровтьних пожежних команд [15], тому селяни не пщлягали
42
безпосередньому страхуванню за цими умовами, якщо члени селянського двору не були службовцями. Держстрах отримав вiд страхових операцiй в Украiнi вiд обов'язкового та доб-ровiльного страхування майна вщ вогню 6,4 млн рублш у 1924/25 р., а за три кампанц його надходження збтьшилися у 8 раз [16].
Офщшна вiдомча статистика страхових операцiй, опублкована i архiвна, дозволяе розк-рити 1х динамку, спшставляючи навiть мшреспублкансью данi. Так, 1 жовтня 1923 - по 1 вересня 1924 р. в СРСР було застраховано вщ вогню 17,7 млн дворш, з них в РСФРР 74,8%, в УСРР 23,3%, в БСРР 1,9%, а страхова сума становила 1,7 млрд рублш, з яко! на Росш припадало 71,8%, Украшу 26%, Бторусш 2,2% [17, с. 33]. Пожежт збитки розподтялися так: iз 47760 пожеж на РСФРР припадало 83,1%, на УСРР 14,6%, БСРР 2,3%; iз 103437 - згоршших дворш на Росш припало 84,6%, на Украшу 9,5%, на Бторусш 5,9%, а сума мат^ального збитку становила 3,9 млн рублш, з них в УСРР 10,2%, БСРР 3,8%, решта 86% в РСФРР [17, с. 33]. Загальна сума зiбраноl преми становила 5,6 млн рублш, яка розподлялася головним чином мiж РСФРР - 72,5% та УСРР 25,6%, решта припадало на Бторусш та Закавказзя [17, с. 40]. Загальна сума збитюв вiд пожеж становила 7,3 млн рублш, з них на сльське окладне страхування - 4,8 млн рублш [17, с. 41].
Страховi операци вiд втрат, зумовлених пожежами, враховуючи низьку платоспромож-нiсть сiльського населення, завершувалися з великими «недо1мками», тобто непогашеними страховими премiями та iншими платежами. Вони накопичувалися в умовах нестабтьно! грошово! системи, шфляци, байдужого ставлення населення до страхування. НедоКмка 1924/25 р. була зумовлена недорiдним 1924 р., який негативно вплинув на економку селянсь-ких господарств. Станом на 1 жовтня 1925 р. недо!мка становила по всх видах страхування майна стьського населення 3,7 млн рублiв. Протягом 1924/25 р. в селах Укра!ни вiдбулося 17034 пожеж^ вiд яких постраждало 24 тис. дворiв, тобто значно бiльше порiвняно з попере-днiм роком, а виплата так звано! страхово! винагороди селянам за втрати будiвель та майна вщ вогню становили 2,3 млн рублiв [18]. Збитковiсть страхування, якщо взяти суму зiбраноl преми страхування майна вiд вогню, сягнула 71,2% в сiльському секторi УСРР, а суму нара-ховано! преми, то 53,3% [19]. Необхiдно зазначити, що збiр преми по обов'язковому неокладному страхуванню на селi становив в Украiнi 2,8 млн, добровтьному 3,6 млн, додатковому до окладного страхування майна селян 204 тис. рублiв, а порiвняно з 1923/24 р. зростання преми збтьшилося у 2 рази. Додаткове окладне страхування, яке мало ознаки податку, незважаючи на 90 тис. страхових випадюв, дало пересiчно 2,2 рублi на одне страхування. Операци державного страхування на селi 1924/25 р. враховуючи уа види, особливо обов'язкове неокладне та добровiльне, було визнано незадовiльним. Порушення вимог та шструкцш, на переконання органiв влади, викликало ^<невдоволення та скарги селян», для яких страховi платежi були додатковим податком. Союзний уряд, сприймаючи страхування майна сiльського населення як фшансово-господарську кампанiю по вилученню коштш, дозволив з 21 вересня 1927 р. окрвиконкомам збiр страхових платежiв, розробляючи плани обов'язкового окладного страхування [20, с. 4].
Надходження страхових платежiв протягом 1924-1927 рр. суттево зросли: по обов'язковому окладному страхуванню у 1924/25 р. вони досягли 42,5 млн, у 1925/26 р. 66,2 млн, у 1926/27 р. 83,1 млн рублiв; по добровтьному та неокладному страхуванню - 51,2 млн у 1924/25 р., 66,2 млн у 1925/26 р., 83 млн ру^ у 1926/27 р. [20, с. 3]. Так, у ¿чи 1926 р.
43
Держстрах СРСР отримав 36 млн рублiв страхових платежш вщ початку «операцiйного року» з окладного обов'язкового страхування, з них вщ вогню бтя 10 млн рублiв [21]. У 1925/26 р. Держстрах отримав страхових премш на суму 63 млн рубл1в, з них вщ страхування майна на випадок пожеж 47,5 млн рубл1в [22], тобто да третини. Плажга завдання по надходженню премiй були перевиконаш в РСФРР, яю становили 116,3%, а в УСРР 92,5%. «Важко поясни-ти, чим викликана та р1зка вiдмiннiстъ у досягнени цих двох найбiльш великих частин нашо-го Союзу. Можливо, що давно сформован контори РСФРР з уже змщшлою органiзацieю досягаютъ бшьш повного охоплення страхового поля, нж на Украïнi, де дрiбнi окружт контори не в змозi широко поставити акквiзиторсъку роботу з добровольного страхування. Можливо також, що в Укра!н зазвичай впливають iсторичнi та побутовi умови, гальмуючи розви-ток в особливостi додаткового страхування вщ вогню»[22]. Селянсъкi господарства Укра!ни вирiзнялися не лише загальною чиселънiстю вщ РСФРР, а також сощально-побутовим та економiчним укладом життя, типом житла, вщтак i ставленням до страхових операцш.
Чергова кампатая окладного страхування майна сшьського населення, яка вщбувалася в умовах стабильного 1926/27 господарського року, була своерщним пщсумком п'ятирiчного функцiонування радянсько! системи державного страхування. «Стосовно обов'язкових окла-дних видв страхування, - зазначалося в статтi двотижневика Держстраху, - особливо в сшь-ських мсцевостях, за минуле п'ятирiччя ми маемо найбiльшi досягнення i е уа пiдстави гово-рити, що найбшьш суттевi справи по органiзацiï страхово! охорони господарських одиниць Держстрахом завершен з успiхом. На теперiшнiй час обов'язковим окладним страхуванням охоплена основна база селянського господарства - будвл^ велика рогата худоба, конi та пось ви» [23, с. 3]. Тарифы ставки на страхування будвель за 1924-1927 рр. пересiчно становили 76-80 коп. на 100 рублiв страхово! суми [23, с. 10], тобто селянин украшського Полюся, де будiвлi були переважно з дерева, був зацiкавлений в отриманнi компенсаци на випадок збит-кiв вщ вогню, а глинобитнi хати Полтавщини не викликали особливих зацiкавлень !хнх вла-сникiв щодо страхування, позаяк вмигкодувяння було мiзерним. Селянам маломiдним надавали пiлъги - 10% вщ суми страхових платежiв по вах видах окладного страхування. У 1926/27 р. сталося 22700 пожеж, вiд яких постраждало 32882 двори, якi отримали 2,9 млн ру-блiв страхово! винагороди [23,с. 12]. На одну пожежу припадало в УСРР 1,45 двора.
Страхування сшьськогосподарських тварин та культур вiд витрат - загибелi та вимер-зання поступово знаходило поширення в украшському сел! «Завершивши органiзацiйнi ро-боти по впровадженню вогневого страхування, - пщкреслював В. Богословський, - Укрдер-жстрах приступив до органiзацiï страхування тварин вщ загибелi та посiвiв вiд градопобиття, розрахованi для тих самих сшьських мiсцевостей та спрямоваш на полiпшення тваринництва i землеробства i на пщтримання загального добробуту населення» [7, с. 55]. Голова Укрдержстраху вважав згадаш види страхування обов'язковими, а не добровшьними, навiть допускав можливiсть додаткового страхування (дострахування) понад встановленi окладнi норми. Обов'язкове страхування тварин вiд падежу в Укра!н розпочалося з 1 жовтня 1922 р. у Хар-кiвсъкiй, Киïвсъкiй, Чернiгiвсъкiй, Полтавськш, Катеринославськш губернiях з нормою страхового забезпечення 4000 рублiв за голову рогато! худоби з тарифом 6% рiчних [7, с. 55]. Страхування посiвiв мали впровадити з 1 березня 1923 р., здiйснивши низку статистично-органiзацiйних робiт. Селяни мало зверталися до органiв страхування за пщтримкою у 1922/23 р., навгть в умовах голоду та масово! загибелi худоби у пiвденних посушливих губер-
44
нях. Сума вщшкодувань за березень 1922 р. - травень 1923 р., яку селяни просили в органах держстраху УСРР за втрачену застраховану худобу, становила 247 млрд, а преми страхових установ по цй стат сягнули 11 трлн. рубтв [24]. Впровадження цих видв сiльського страхування затримувалося через вщсуттстъ належно! кiлькостi агентш та аквiзиторiв, а також вiдомчоï статистики про стан погслв'я худоби в УСРР. Укрдержстрах на засiданнi правлшня 28 серпня 1922 р. встановив норму страховоï' суми 3000 рубшв за голову рогатоï' худоби та 6% тарифу, а також постановив розпочати iï страхування в УСРР з 1 листопада [25], тобто поши-рити на решту (крiм 5-ти) губернiй. Питома вага страхових операцй по страхуванню худоби становила у 1922 р. 2,8%, а вщ градопобиття посiвiв зернових культур 4,7% суми страхових зборiв в систем державного страхування краши [13].
Падж худоби у 1923/24 р. становив в Украм 2,4% до iï загальжа кiлькостi в сшьському господарствi, а у 1924/25 р. 3,2%, особливо в Харювськш, Катеринославськш та Одеськiй гу-бернiях [26, с. 90-129]. Протягом 1925/26 р. загибель худоби коливалася в межах 2-3%, але у пiвденних районах вона була найвищою. Реeстрацiю здйснювали ветеринари та мiсцевi аг-рономи, займаючись подвiрним опитуванням, але селяни переховували корiв та коней вщ них, уникаючи ik обов'язкового страхування. Траплялися випадки вiдмов у виплап страхового вмпгкодування за фактом вiдсутностi худоби, а вони в Украм становили 5,8% страхових випадюв. Основна кiлькiстъ актш про загибель худоби та заяв про видачу страховки припадало на перш1 два дш (60-70%). Пересiчно падж худоби в округах (волiв, кор1в, молодняка) ко-ливався в межах 3% [26, с. 127]. У зв'язку з недородом 1924 р. страхування здйснювалося за ршенням мсцевих оргашв виконавчоï' влади, а тариф у 1923/24 р. був 5%, у 1924/25 р. 2,5% [27]. Страхова норма за коня коливалася вщ 40 до 60 рубшв при штрафовi 6% [27].
Держава, впроваджуючи обов'язкове окладне страхування, дбала про максимальне ви-лучення страхових внесмв населення, тобто преми, яка навiтъ у голодному 1922/23 р. становила 614 тис. вщ страхування худоби та понад 1 млн рубшв вщ страхування пос1в1в [28]. Так, за страхування поав1в вiд градопобиття було зiбрано 43,8 млн, а виплачено 21,8 млн рублiв грошовими знаками зразка 1923 р., тобто бшьшу половину страхового окладу державнi орга-ни залишали на власнi потреби. Нарахована та реатзована страхова сума вирiзнялися. Органи страхування у 1923 р. стягнули 69,1% нараховажа суми страхового окладу за посви та 81,7% вщ страхування худоби [29]. Тарифи мали тенденцш до зменшення: у 1922/23 р. з 2,5% за страхування десятини посву i 6: худоби до 2,1% та 5% вщповщно у 1923/24 р. [29] Страхова норма, тобто оцнка об'екту страхування, була 1924 р. такою: вола та корови 21 рубель, молодняка 17 рублiв у червонцях [30]. На 1 серпня 1924 р. було виявлено 59435 випадав падежу худоби, за яю виплачено 933 тис. рублiв, а протягом квгтня - липня в Украм було пошко-джено 426864 десятини зернового клину, вщтак збитки становили 3 млн рублiв [31]. Обов'язкове страхування 1924/25 р. вщбувалося з певними кол1з1ями адмистративно-пол1тичного характеру. Плани страхування були побудованi на принциповi добров1льного страхування худоби та посвних площ, яю 9 липня узгодила Страхова рада НКФ, 8 вересня затвердила Укрекономрада, а 11 вересня ухвали РНК УСРР. Враховувалися наслiдки недороду, вщтак i байдуже ставлення селянства до страхування. 16 вересня 1924 р. Рада Пращ та Оборони встановила загальний план здйснення окладного страхування для СРСР, згщно яко-го в мiстах йому пщлягали буд1вл1, велика рогата худоба та кош, а в сшьських районах обов'язковють стосувалася лише страхування будвель вiд вогню, а худоби та пос1в1в за рi-
45
шеннями окрвиконкомш. ВУЦВК призупинив дш постанови РПО на Укра!т, але ïï знову продовжили. У груднi 1924 р. ухвалили рiшення про здшснення окладного обов'язкового страхування худоби та посшш, але за постановами окрвиконкомш [32].
Помюячний збiр страхово! суми, починаючи з жовтня 1924 р., неухильно зростав: у жов-тнi 1924 р. було зiбрано 11 тис., у листопад 14 тис., у грудн 169 тис рублш, то у ачт 1925 р. лише за страхування худоби 160 тис., коней 171 тис., посшш 193 тис. рублш, за лютий - велико! рогато! худоби 224 тис., коней 134 тис., посшш 380 тис. рублш страхових платежш населення [33]. Спад спостергався у березш 1925 р., коли за страхування худоби стягнули 221 тис., коней 160 тис., посшш 177 тис. рублш, тобто менше вщ попереднього мюяця. На 1 счня 1925 р. було нараховано 1,5 млн за страхування худоби, зiбрано лише 0,7 млн рублш, за пось ви нараховано 1,8 млн, а надшшло також 0,7 млн рублш [34]. Виконання плану окладного страхування худоби становило у травт 1925 р. 47,9%, коней 65,2%, посшш 49,9% страхово! суми [34]. У 1924 р. вщ градопобиття постраждали сшьськогосподарсью уплдя Лише на Ки-!вщинi градом було завдано збитюв у 490 населених пунктах на площi 1,9 млн десятин, що становило 3,8% зареестровано! страхагентами площi [35, с. 59-60]. Селянським дворам випла-тили, а таких виявилося 68128 господарств, 668 тис. рублiв [35,с. 59-60]. У 1925 р. на селянсь-ке господарство припадало платежiв по страхуванню худоби - 23 когайки, посiвiв - 54, але найбщщш групи звiлънялися вщ платежiв, тому 72% сплачували 1 руб. 65 коп., 20% - 2 руб. 34 коп., а ще 8%, яю виявилися добре забезпечеш землею та худобою, платили вщ 3 до 6 руб-лiв на рiк страховки [35, с. 60]. Саме з них примусово стягувалися страховi збори, а ва плате-жi по обов'язковому окладному страхуванню становили 10,2% суми сiльгоспподатку [19, с. 6].
Опублжований у 1926 р. фiнансовий звгт про дiялънiсть Держстраху розкривае сгаввщ-ношення сум страхових зборiв за страхування майна. Так, у 1924/25 р. було зiбрано 1,4 млн страхових надходжень за страхування культур вщ граду, 1,2 млн худоби, 610 тис. рублiв вщ страхування коней, а разом 3,2 млн iз 6,5 млн рублiв загального страхового збору [19, с. 6]. За шшими даними, якими володв Укрдержстрах, страхування вiд граду дало у 1923/24 р. 2,9 млн, у 1924/25 р. - 1,3 млн рублiв [19, с. 9].Окладне обов'язкове страхування не покривало справжщх збитюв, тому страховi органiзацi! сщщвалися на масове добровiлъне страхування. Обов'язкове i додаткове страхування вiд граду дозволило зiбрати 40 тис., а добровшъне 81 тис. рублiв [36, с. 39-54]. Збiр премiй вщ страхування худоби збiлъшився у 2,5 рази, але окла-дне обов'язкове страхування покривало лише половину збиткв вщ падежу тварин.
29 серпня 1925 р. з'явилися новi правила державного обов'язкового i додаткового страхування худоби вщ загибел^ яю затвердив Наркомфiн [36, с. 50]. Вони вирiзнялися вiд правил 5 червня 1922 р. появою норми дострахування худоби у формi додаткового добровольного страхування. Детально були виписаш умови реестраци, збiр страхово! премй та лжвщаци страхових випадкiв. Наприклад, за тварин придбаних протягом жовтия-счня страхова премiя стягувалася за рк, у лютому-травнi за пiвроку, у черви-серпы за третину року, а якщо у вере-снi, то премiя взагалi не бралася [37]. Правилами передбачалася сума страхово! винагороди у випадку забиття худоби на м'ясо (60% страхово! суми), термш видачi страховки (протягом мiсяця) та i! давносп, вiдмова у виплап винагороди, якщо селянин приховав загальну кшъ-кiсть худоби в господарство Пщкреслювалося, що протягом перших 15 дав вiд пiдписання страхового акту Держстрах не сплачував страхово! винагороди. Якщо худобину передали до
46
шшого господарства, то ïï новий господар мав перестрахувати iï додатково. Пропонувалося переказувати суму премш через пошту.
Укрдержстрах склав кошторис витрат на 1925/26 р., сподваючись отримати премiï вщ обов'язкового окладного страхування посшних площ вiд граду - 1,3 млн, добровольного 100 тис., корш - 1,4 млн, коней - 2,7 млн рубшв, хоча витрати правлiння становили 3,9 млн рубшв [37]. У 1925-1926 р. планували одержати премiï в УСРР вщ додаткового страхування сшьгос-пкультур на 200 тис. рублiв, надшшло 43:, добровольного страхування також на 200 тис., а реатзовано 36,4% [38]. Планували отримати преми вщ страхування рогато! худоби 315 тис., коней 340 тис., стягнувши понад план [38]. У 1926/27 р. в Укра!М було фактично нараховано платежiв за страхування велико! рогато! худоби 2,9 млн, коней 3,9 млн, сшьгоспкультур 4,4 млн рубшв [20, с. 9]. В Укра!М протягом операцшного року загинуло 119 тис. голк волiв та корш, за яких селяни отримали тод страхову винагороду 2,5 млн рублш, 102537 коней, влас-никам яких було виплачено понад 3 млн рублш страховки [20, с. 11]. Вщ градопобиття пост-раждало тощ 669,2 тис. десятин посшш, за яю було видано 6,5 млн рублш страхово! компен-сацiï. Добровшьним страхуванням, якщо брати за показник число застрахованих об'ектш, у 1924/25 р. було охоплено 4,4%, у 1925/26 р. 6,6%, у 1926/27 р. 8,1% стосовно об'eктовi обов'язкового окладного страхування [20, с. 16]. Страхування сшьгосптварин та сшьгоспкультур, судячи з динамки надходження суми премш, мало виразш ознаки податку, особливо !х вилучення у заможних груп селянства. В 1924/25 р. сума отриманих премш вiд страхування велико! рогато! худоби становила 576,4 тис., у 1925/26 р. 957 тис., у 1926/27 р. 1,7 млн. рублш, коней 743,3 тис. у 1924/25 р., 2,1 млн у 1925/26 р., 2,3 млн у 1926/27 р., а сшьгоспкультур 520,2 тис. у 1924/25 р., 643,2 тис. у 1925/26 р. та 1,2 млн рублш у 1926/27 р.[20, с. 17]. Це були суми премш, яю отримали за добровшьне страхування, а в Укра!М за 1924-1927 рр. вдалося стягну-ти 751 тис. рублш, з них вщ страхування рогато! худоби 225 тис., коней 386 тис., сшьгоспкультур 140 тис. [20, с. 17]. Наприкшщ непу виникло питання про страхування сшьгоспкультур не лише вщ граду, а також вщ стихи (посухи, вимерзання, вимоку, ппадниюв), тобто вiд фактичного недороду. Органи державного страхування планували розпочати цей вид страхування у 1927/28 р. Базовий принцип Держстраху про збереження страхово! вiдповiдальностi на рiвнi одша третини вартосп застрахованого майна вважався величиною сталою, яку пропонувалося зберегти [23, с. 4].
Пщсумовуючи анатз становлення та розвитку основних видв окладного обов'язкового i добровольного страхування майна селянських господарств в УСРР 1921-1927 рр., варто за-значити адмiнiстративно-примусовий метод !х впровадження, починаючи з друго! половини 1922 р., а з шшого боку - принцип комерцшно-фшансового розрахунку функщонування сис-теми державного страхування, яка мала ознаки своерщного сшьгоспподатку, особливо в ца-ринi обов'язкового окладного страхування. Доказом цьому е суми премш та страхових пла-тежш селянських господарств, хоча в розрахунку на конкретне господарство вони вирiзняли-ся, позаяк в укра!нському сел iснувала вiдносна майнова нерiвнiстъ. Маломщним селянським господарствам, якi не мали продуктивно!' та ро6очо! худоби, тчого було страхувати, хоча вони мали «класовi пшьги». Умови, штрафи, правила страхування, а також принципи страхо-во! ощнки майна, не викликали матерiального защкавлення селян. Якщо норми страхування велико! рогато! худоби в Укра!т на середину 20-х рр. коливалися в межах 17-19 рублш за голову [39], а ринкова варпсть коня сягала 164, корови - 92, вола - 263 рубл [40], то страхова
47
винагорода за !хню втрату була малою моральною вттхою для селянина-власника. Протягом 1921-1927 рр. органiзацiйно та функцюнально оформилася радянська система державного страхування майнових вщносин в укра!нському сел^ внутршш важелi яко!' постшно удоско-налювалися. Вона виконувала фiскальну функцш через примусове страхування будiБель, худоби, культур, а до пр^рите™ само! страхово! справи належало страхуБання селянсько! нерухомостi вщ вогню, яке приносило значн кошти для Укрдержстраху та Держстраху СРСР.
Перелiк лтератури
1. Словарь страховых терминов / [под ред. С. А. Рыбникова и В. С. Гохмана]. - М.: Изд-во ГПГС, 1925. - 145 с.
2. Розеноер С. М. Страховой справочник (огневое, транспортное и личное страхование) / С. М. Розеноер. - М.: Финансовое изд-во НКФ СССР, 1925. - 154 с.
3. Декрет СНК «О государственном имущественном страховании» // Вестник государственного страхования. -1922. - №1. - С. 40-41.
4. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 510. - Арк. 63.
5. ЦДАВО Украши. - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 25. - Арк. 10.
6. ЦДАВО Украши. - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 155. - Арк. 38.
7. Богословский В. Государственное страхование на Украине // Финансовый вестник. - 1922. - №9. - С. 50-56.
8. На Украине // Вестник государственного страхования. - 1922. - №1. - С. 38-39.
9. ЗУ Украши. - 1922. - № 3. - Арт. 48.
10. Богословский В. О связи пожарного и страхового дела / В. Богословский // Вестник государственного страхования. - 1922. - №10. - С. 12-13.
11. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 20. - Арк. 3.
12. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 20. - Спр. 53. - Арк. 18.
13. Операции Главного Правления Государственного Страхования // Вестник государственного страхования. -1922. - № 11-12. - С. 31.
14. Операции Госстраха за 1923-24 операционный год // Вестник государственного страхования. - 1924. - № 21. - С. 38-41.
15. О выплате ответственным работникам местных органов Госстраха особого вознаграждения за успешное выполнение операционных заданий в 1923-24 году // Вестник государственного страхования. - 1924. - №42. - С. 4243.
16. Об упрощенном добровольном страховании от огня домашнего имущества // Вестник государственного страхования. - 1924. - №42. - С. 48-49.
17. Обзоры и отчеты. Государственное страхование от огня с 1 октября 1923 г. По 1 сентября 1924 г. // Вестник государственного страхования. - 1924. - №20.
18. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 2. - Арк. 24.
19. Финансовые итоги 1924-1925 операционного года... - С. 21.
20. Обзор деятельности Госстраха за 1926/27 операционный год. - М., 1928. - С. 1-17.
21. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 2. - Арк. 7.
22. Ведомость со сведениями по СССР о заданиях и о поступлении премии по всем видам добровольного страхования за 1925/26 операционный год // Вестник государственного страхования. - 1926. - №23-24. - С. 100-101.
23. Наши очередные задачи (К началу 1926-27 операционного года) // Вестник государственного страхования. - 1926. - №19-20. - С. 1-15
24. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 53. - Арк. 21.
25. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 15. - Арк. 33.
26. Косминский П. Экспедиционное обследование смертности животных на Украине / П. Косьминский // Материалы по страхованию сельскохозяйственных животных. - М., 1927. - С. 90-129.
27. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 2. - Арк. 22.
28. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 510. - Арк. 19.
29. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 510. - Арк. 16-17.
30. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 510. - Арк. 27.
48
31. Операционная деятельность Укргосстраха // Финансовый Бюллетень. - 1924. - №42. - С. 10-11.
32. ЦДАВО Украши - Ф. 400. - Оп 1. - Спр. 12383. - Арк. 12.
33. ЦДАВО Украши. - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 12383. - Арк. 97.
34. ЦДАВО Украши. - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 12383. - Арк. 100.
35. Нордгейм Г. Об обязательном страховании скота и посевов в Киевской губернии // Вестник государственного страхования. - 1924. - № 23. - С. 59-60.
36. Очан М. Новые правила государственного обязательного окладного и дополнительного страхования животных от смерти / М. Очан // Вестник государственного страхования. - 1925. - № 23-24. - С. 49-54.
37. ЦДАВО Украши. - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 2. - Арк. 20.
38. Ведомость со сведениями по СССР о зданиях и поступлении премии... - С. 100.
39. ЦДАВО Украши. - Ф. 400. - Оп. 2. - Спр. 2. - Арк. 7.
40. Рух Цн на Украш в 1926 р. Серк ХП. Випуск 5. Статистика Украши. № 129. - Х., 1928. - С. 120.
Латишева Е. В. Государственное страхование в сельских районах УССР в период НЭПа: историко-правовой аспект / Е. В. Латишева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2009. - Т. 22 (61), № 2. - С. 39-49.
В статье анализируется историко-правовые особенностии внедрения и осуществления имущественного страхования в украинском селе и определяются приоритеты. Особое внимание уделяется количеству заключенных страховок, денежных поступлений от взыскиваемых премий, а также определению социально-экономической эффективности окладного страхования для сельского хозяйства.
Ключевые слова государственные формы страхования, городское или сельское страхование, объект страхования, виды страхования.
Latusheva Н. State Property Insurance in the Rural Regions of Ukraine in the Period of New Economic Policy: Historical and Legal Aspect / Н. Latusheva/ Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. -Series : Juridical sciences. -2009. - Vol. . 22 (61), № 2. - Р. 39-49.
In the article, historical and juridical peculiarities of introduction and realization of property insurance in the Ukrainian villages are analysed and priorities are determined. The special attention is given to the amount of the concluded insurance policies, receipts from the exacted , and also to the of socio-economic efficiency of salary sacrifice insurance for agriculture.
Keywords: state forms of insurance, urban or rural insurance, object of insurance, types of insurance.
Надйшла до редакцп 03.11.2009р.
49
