CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 61-69.
УДК 35.087.44 «1921/1925»
Лат ишева О.В.
ОРГАН1ЗАЦ1ЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА СОЦ1АЛЬН1 ФУНКЦИ ПРОЦЕСУ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖСТРАХУ СРСР (1921-1925 РР.)
У науковш роботи детально анашзуеться процес оформлення союзно! системи державного страхування (1921-1925 рр.), принципы яко! були обов'язковими i типови-ми для республiк, у тому чи^ i для УСРР. Державна монополiя виявилася полгтично-правовою основою для формування i розвитку центрашзовано! системи радянського (державного i кооперативного) страхування. Унiфiкацiя органiзацiйних форм i принципiв дiяльностi Держстраху вщцзеркалювала конституцiйне оформлення уштарно! держави.
Ключовi слова: системи державного страхування, державна страхова монополiя, кооперативне страхування майна, акцюнерш страховi товариства.
Революцiйнi перетворення соцiально-економiчних вщносин в суспiльствi 19171920 рр., якi охопили Украшу та Роста, стосувалися базових основ повсякденного жит-тя мiського та сшьського населення - майнових, фшансових, сiмейно-трудових, гуманiтарних. Юридична лiквiдацiя шституту приватно! власностi суттево вплинула на систему цшностей, а «червоногвардшська атака на каптал» та буржуазiю усунула органiзацiйнi форми соцiального захисту, майнових гарантш. По завершенню громадянсько! вшни та радикально! реконструкцi! державних, акцюнерних i громадсько-кооперативних форм страхування з'явилася сустльна необхiднiсть !х вщновлення, але на нових полiтико-правових принципах.
Формування радянсько! системи державного страхування розпочалося пщ впливом ново! економiчно! политики, а не перших соцiальних декрета 1918 р., яким бiльшовики намагалися допомогти селянам Весегонського повiту Тверсько! губернi!. На !х звернення та клопотання, як зазначав у 1925 р. сшвробгтник Держстраху СРСР С.М. Розеноер, вщгукнувся В.1. Ленiн, надюлавши особистi листи до вщповщних наркомата з вимогою про вщновлення системи страхування [1]. Були створеш фаховi комiсi!, якi розробили юридичнi пщстави - декрет 6 жовтня 1921 р. «Про державне майнове страхування» [2]. Вш проголошував державну страхову монополiю та передбачив створення Державного страхового управлшня при НКФ, тобто заклав органiзацiйно-правовi основи становлення радянсько! системи державного страхування. Ус види майна, яю перебували у тимчасовому користуванш установ та громадян, тдлягали обов'язковому або добровiльному страхуванню в державному оргаш влади. Державному страхуванню шдприемств придiлялася особлива увага, але об'ектами обов'язкового державного страхування були орендш заклади, як1 належали державi та тимчасово орендувалися приватними особами i колективами (артiлi, громади, комуни).
Державна страхова монополiя юридично i фактично усунула акцiонернi та приватш страховi органiзацi!, натомiсть було запропоновано 1де! i принципи едино! централiзовано! системи держстраху. Винятком державно! монополп стало
кооперативне страхування майна вщповщних товариств, тобто взаемне страхування ними власного майна замють обов'язкового державного, що 1 передбачалося декретом вщ 6 жовтня 1921 р. Прагнення центральних кооперативних стлок страхувати { державне майно через !хню систему викликало заперечення. «Не мае жодного сумшву, - писав у 1922 р. один ¡з чиновниюв Держстраху С. Мен, - що законодавець, категорично вилучивши з сфери взаемного кооперативного страхування майно, яке перебувае в оренд1 у кооперативу, що належить мунщипальним комунам, мав на уваз1 дозволити таке взаемне страхування для державного страхування» [3]. Суперечка виникла довкола системного питання: сшвюнування кооперативного 1 державного страхування майна. Дискусп та кол1зп юнували до середини 1922 р.
Протягом року вщбулося оргашзацшне формування центрального управлшського органу державного страхування. Згщно декрету вщ 6 жовтня 1921 р. при Наркомфш РСФРР було створено Державне страхове управлшня, яке використовувало структурн пщроздши наркомату в регюнах. 14 та 20 листопада 1921 р. були видан «Положення про державне страхування», доповнення «Тимчасовою шструкщею» НКФ 15 грудня 1921 р. [4] Обсяги роботи та сощально-економ1чна ситуащя в кра!ш, викликана наслщками вшни та голоду, вимагали оперативно! 1 системно! роботи. Кер1вництво Наркомфшу реоргашзувало страхове управлшня у Головне Правлшня Державного Страхування (Держстрах), яке мало функцюнальну самостшнють та формувало власну оргашзацшну вертикаль в губерн1ях, а з другого боку д1яло у склад1 Наркомфшу. Першим головою правлшня Держстраху став у березш 1922 р. Домшш 1ванович Сфремов [5].
В арх1вах Укра!ни збереглися протоколи засщання правлшня Держстраху, як розкривають оргашзацшн1 витоки становлення радянсько! системи державного страхування. 31 травня 1922 р. вщбулося розширене засщання правлшня Держстраху, у робот якого брав участь { члени правлшня Укрдержстраху. Обговорювали питання про державну монополда страхування, а 24 червня 1922 р. до порядку денного спещального засщання було внесено проект декрету про страхування [6]. Обговорення та ухвалення вщбувалося протягом 29 червня - 8 липня 1922 р., позаяк окрем1 статп викликали дискусда, та пояснення фаивщв. В засщанш брали участь уповноважений Головного правлшня при Укрдержстраху В.М. Богословський та член правлшня С.О. Чередшков. 6 липня 1922 р. проект декрету «Про Головне правлшня державного страхування» було остаточно схвалено та передано на затвердження до Нарком фшу [7]. На засщанш заслухали доповщь Укрдержстраху, узгодили оргашзацшш принципи його д1яльносп, повноваження, але залишили у пщпорядкуванн! головного правлшня. Саме з дозволу Д.1. Сфремова, але за поданням Уповнаркомфшу Укра!ни, 15 липня 1922 р. головою правлшня Укрдержстраху було призначено В.М. Богословського [8].
У липш-вересш 1922 р., спираючись на попередш законодавч1 акти та декрет вщ 6 липня вщбувалася структурна реоргашзащя мюцевих оргашв державного страхування. 1х обговорювали майже на кожному засщанн правлшня, а 1 серпня 1922 р. до НКФ було передано «Положення про Головне Правлшня Державного Страхування». 16 вересня 1922 р. на черговому засщанш правлшня Держстраху було затверджено структуру мюцевих оргашв: контори, вщдшення та агентства, а також визнано недоцшьним створення акцюнерних страхових товариств для декшькох губернш. На
62
цьому засщанш було пщтверджено повноваження центрального органу державного страхування в Укра!ш, що мав повну назву - «Укра!нське правлiння державного страхування (Укрдержстрах)», але на правах вщдшення Держстраху РСФРР [9]. Укрдержстрах контактував з Головним правлiнням, подавав фшансову звiтнiсть, отримував iнструкцi! тощо. Губернсью контори держстраху в республiках були другою керiвною ланкою, а в районах агентства.
27 листопада 1922 р. НКФ РСФРР затвердив «Положення про Головне правлшня державного страхування», завершивши тим самим перший етап оргашзацшного оформлення системи державного страхування. Його було опублшовано у фаховому журналi держстраху. Перша стаття «Положення» зазначала, що правлiння Держстраху дiе на принципах госпрозрахунку та правах самостшного управлiння в межах та шд загальним керiвництвом НКФ, здшснюючи страховi операцi! з метою повернення збиткiв постраждалим вiд пожеж, градобиття, втрат робочо! та продуктивно худоби, нещасних випадюв на шляхах водного та сухопутного транспорту, забезпечення на випадок смертi, пошкоджень, страхування життя вщ рiзних випадюв [10]. Головне правлшня стало единим органом, що здшснював державне страхування, а шшим установам та оргашзацшми заборонялося. На правлшня Держстраху покладалися обов'язки здшснення державного страхування «в РСФРР та союзних з нею республiках, а також: видання правил та шструкцп; встановлення норм страхового забезпечення, тарифiв i страхових премiй; складання рiчних звiтiв; прийманням страхувань та лшвщащею збиткiв; здiйснення реестрацi! усiх центральних та кооперативних страхових об'еднань; затвердження статуту i правил, згiдно яких кооперативнi страховi органiзацi! здiйснюють страховi операцi!, нагляд, контроль за ними; операцп перестрахування ризикiв; вивчення стихшного i соцiального лиха, створення науково-технiчних установ, ради у справах страхування. Крiм перелiчених обов'язюв, правлшня мало право: оргашзовувати центральнi i мiсцевi апарати державного страхування в РСФРР та союзних республшах (контори, вщдшення, агентства); встановлювати внутршню оргашзацда, порядок i форми дiловодства, звгтностц запрошувати i звiльняти службовцiв правлшня та мюцевих органiв, визначати оплату пращ; вщкривати банкiвськi рахунки; набувати та вщчужувати майно, брали позики; укладати угоди про страхування та перестрахування сво!х ризиюв в шоземних страхових товариствах; видавати квитанцi!, свщоцтва та полiси про страхування; скликати всеросiйськi i мiсцевi наради.
Роздш про мiсцевi органи виписував структурну ланку державного страхування: контор, вщдшень та агентств. Вони пiдпорядковувалися Держстраху в адмшютративно-органiзацiйному та операцшному вщношеннях. Губернськi фiнвiдцiли здiйснювали загальний нагляд за !х роботою, але не втручалися в органiзацiйну дшльнють губконтор держстраху. Правлiння Держстраху мало право створювати мiсцевi органи страхування в союзних республшах, спираючись на угоди м1ж ними, а також призначати уповноважених Держстраху з пщпорядкуванням йому органiв страхування декiлькох губернш. Мiсцевi органи, а до них належав Укрдержстрах, виконували страховi операцп згщно цього ^<Положення».
Зг1дно «Положення» державне страхування подшялося на добровшьне та обов'язкове: перше здiйснювалося за взаемно! угоди страховика (Держстрах) та
63
засфаховника - власника майна, а шше обов'язковим для обох Gropm на пpинципax декpетy вщ 6 жовтня 1921 p. та 25 липня 1922 p. 06ов'язковому оклaдномy стpaxyвaнню пщлягали: неpyxоме майно вщ пожеж в мютах i селах; pослиннi кyльтypи вщ градобиття та шшого стихшного лиха; худо6и вщ смеpтi [11]. Головне ^авлшня Деpжстpaxy пеpебpaло на себе ^аво визначати теpитоpiю дп обов'язкового окладного стpaxyвaння, поpядок його впpовaдження, встановлення pозмipy стpaxового забезпечення та окладних, збоpiв умов yклaдaння стpaxовиx угод. Теpмiни введення обов'язкового стpaxyвaння в о^емих pеспyблiкax встановлювалися центpaльним ^авлшням Деpжстpaxy за згодою з ïï вищими оpгaнaми влади. Обов'язкове неокладне стpaxyвaння, пеpедбaчене «Положенням», стосувалося деpжaвного i комунального майна, яке пеpебyвaло в оpендi, а також на шших умовах коpистyвaння ф1зичними та к^идичними особами. Добpовiльне стpaxyвaння пош^ювалося на pyxоме та неpyxоме майно гад^иемого i товapи вщ пожеж, на кyльтypи вщ гpaдобиття, худобу вщ загибел1, тpaнспоpт, на випадок смеpтi вщ нещасних випадюв.
Дискус1я пpо повноваження коопеpaтивниx стpaxовиx товapиств, яка тpивaлa тод1, була вpегyльовaнa остаточно. Якщо коопеpaтив оpендyвaв деpжaвне майно, то на них пошиpювaлися стpaxовi опеpaцiï обов'язкового неокладного деpжaвного стpaxyвaння, а ïx власне майно в поpядкy взаемного коопеpaтивного стpaxyвaння. Нaпpиклaд, 23 сеpпня 1922 p. В^у^ат^ка коопеpaтивнa стpaxовa сшлка («Коопстpax») звеpнyлaся до пpaвлiння Деpжстpaxy з ^оханням надати ш пpaво сфахувати майно yкpaïнськиx коопеpaтивниx об'еднань на теpитоpiï Кpимy [12]. Дехто з номенклaтypниx пpaцiвникiв Укpдеpжстpaxy вважав, що обстоювання пpинципiв взаемного стpaxyвaння та коопеpaтивного зокpемa було вiдвеpтим заз1ханням на деpжaвнy монополда стpaxовоï с^ави [13]. Комунальш пiдпpиемствa намагалися оpгaнiзyвaти за власний paxyнок «...особливе комунальне стpaxyвaння добpовiльне або обов'язкове i не лише для стpaxyвaння власного комунального майна, але i майна, що належить населенню дано' гpомaди» [14]. Пpиxильники деpжaвноï монополп стpaxyвaння i захисники вшьних сшлок взаемного стpaxyвaння обговоpювaли пpоект декpетy ^о взаемне стpaxyвaння на нapaдi, скликано' ВРНГ. Висновки виявилися дуже сyпеpечливими, тому що пpедстaвники нapкомaтiв, Hprn НКФ, НКпpaцi та Робпничо-селянсько' шспекци, висловилися за обмеження деpжaвного стpaxyвaння обов'язковим та ствоpення пеpедyмов для pозвиткy взаемного стpaxyвaння з обов'язковим пеpестpaxyвaнням в деpжaвниx оpгaнax. Спiвpобiтник Укpдеpжстpaxy М. Гал1мський «...констатував наявнють сепapaтистськиx тенденцш в галуз1 стpaxовоï с^ави сеpед кеpiвниx пpaцiвникiв деяких paдянськиx установ» [15]. Пд «сепapaтизмом» вш вбачав обстоювання коопеpaцiею пpaвa стpaxyвaння власного та оpендовaного майна, ствоpення та д1яльнють товapиств взаемного стpaxyвaння. Деpжaвнa стpaxовa монопол1я, на його пеpеконaння, забезпечувала плaномipний pозвиток шституту стpaxyвaння, а його центpaлiзaцiя мала здешевити види стpaxyвaння. Уpяд УСРР, як зазначив Укpнapкомфiн Новицький на нapaдi завгубфшвщдшами 11 липня 1922 p., «...шяко' фшансово' полпики вибудовувати не буде» [16], позаяк фшансова спpaвa була центpaлiзовaнa в межах paдянськоï федеpaцiï.
Оpгaнiзaцiйнa стpyктypa Деpжстpaxy пеpшого pокy його господapсько-фiнaнсовоï д1яльносп вiддзеpкaлювaлa ноpмaтивно-пpaвовi акти paдянськиx оpгaнiв влади та
64
соцiально-економiчнi функцi! само! системи страхування. Ключовими вiддiлами Держстраху були у вересш 1922 р. - загальний, кооперативного страхування, науково-технiчний, вогневий, сшьськогосподарського страхування посiвiв, фiнансовий, транспортний, страхування сiльськогосподарських тварин. Майже кожного дня вони видавали «циркуляри», як вщправляли до страхових контор, агентств, управлшь. Вони стосувалися рiзних питань страхово! справи: протипожежних заходiв, збору окладних платежiв, пропаганди щей державного страхування, вщносин мiсцевих органiв держстраху з виконавчою владою, розвитку операцш по обов'язковому неокладному страхуванню державного майна. Так, 28 вересня 1922 р. циркуляр №176 вимагав здшснення обов'язкового страхування майна орендних комунальних господарств, а вщ 27 та 29 вересня стосувалися страхування хшба Наркомпроду [17].
Особистий склад Держстраху формувався згщно штатного розкладу, а також за наявносп фахiвцiв страхово! справи. На 1 жовтня 1922 р. Держстрах мав 252 пращвника, з них 62% становили чоловши, 38% жiнки, а зi стажем страхово! роботи 39% [18]. Серед сшвробгтниюв комунюти посiдали 4%, у тому чист i голова правлшня Держстраху Д.1. Ефремов, члени - М.1. Семенов та iншi. З вищою унiверситетською освiтою було 13,8%, вищою техшчною - 8,3%, середньою пмназичною 42,4%, середньою спецiальною 4,7%, а решта пращвниюв мала «низчу» освiту. За вiковим статусом третину становили особи вiд 20 до 30 роив, а 60% вщ 30 до 60 р., тобто перебували в активному i працездатному вiцi. Вищу освiту переважно мали керiвники структурних пiдроздiлiв.
Протягом 1923-1925 рр. точилися дискусп м1ж союзними та республшанськими органами державного страхування стосовно повноважень та принцишв самодiяльностi. Ця проблема заслуговуе окремого науково-юторичного висвiтлення, особливо взаемин Держстраху СРСР та Укрдержстраху, тому зосередимося лише на оргашзацшно-правових основах розвитку загальносоюзно! системи державного страхування. 7 листопада 1923 р. сес1я ЦВК СРСР подтвердила державну страхову монополiю на територi! СРСР, яку мав здшснювати Держстрах. Союзний уряд, за визначенням Д.1. Ефремова, мав розв'язати три суперечливi проблеми, яю викликали запальнi дискусi!: розпорошувати органiзацiю державного страхування по окремих республiках, окремих вiдомствах та у якому обсязi здiйснювати обов'язкове страхування. «Чи мати для здiйснення державного страхування на територп Союзу едину установу у форм^ якою е i дiе Держстрах, - зазначав Домшш 1ванович, - або, вщмовившись вщ «централiзованого» единого ведомства, створити п'ять (шсля нацiонального розмежування в радянськш Середнiй Азi! - навпъ сiм) цiлком самостiйних або бодай до певно! мiри залежних, але органiзацiйно розмежованих, Держстрахiв - по одному у кожнш республiцi та один всесоюзний» [19]. Таку позицда обстоював голова Укрдержстраху П.К. Солодуб, вимагаючи оргашзацшно-функцюнально! самодiяльностi укра!нсько! системи державного страхування. Був i номенклатурний пiдхiд, коли чиновники ВРНГ, Зовшшторгу, Наркомшляхiв, Центросоюзу, Наркомсоцзабезу, НКВС пропонували створити галузевi органи державного страхування при конкретних наркоматах, а Наркомфш залишався б мiжвiдомчим органом. Прихильники децентралiзацi! системи страхування пояснювали свою позицда необхщнютю врахування «нацiонально-побутових умов окремих союзних республiк», а
65
вщомчого пщходу обгрунтовували Г! значним здешевленням страхуванням та змщненням галузг Переконуючи опоненпв, Д.1. Сфремов писав, що «...ми пропонуемо едшсть каси, едшсть системи тариф1в { правил, едшсть страхово! полггики, але децентрал1защю управлшня { розмщення обкювих кошта в штересах окремих союзних республш, ми пропонуемо забезпечити вплив уряд1в союзних республш на страхову полггику взагал1 - через Страхову раду -1 на полггику сшьського страхування зокрема -через спещальну м1жсоюзну конференцда з сшьського страхування» [20]. Застереження викликало питання про обов'язкове страхування сшьських буд1вель, худоби та поаву, але його було виршено постановою РНК СРСР вщ 11 листопада 1924 р. «Про державне страхування в сшьських мюцевостях» [21]. Д.1. Сфремов, оцшюючи цей законодавчий акт, вважав «селянське страхування - становим хребтом радянського страхування, а дискуси довкола оргашзацп системи страхування завершеними.
18 вересня 1925 р. ЦВК та РНК СРСР ухвалили «Положення про державне страхування» [22], яке юридично оформило едину централ1зовану систему радянського державного страхування. Його було опублшовано в газет «Известия» 28 жовтня 1925 р. [23] Стаття перша «Положення» однозначно констатувала той факт, що страхування в уах його видах е державною монопол1ею СРСР, а страхування майна в ¡ноземних страхових оргашзащях вщбувалося винятково з дозволу РНК СРСР. Держстрах д1яв на принципах госпрозрахунку, зберпав едшсть основних вид1в страхування. Головне правлшня здшснювало загальне кер1вництво та нагляд за страховими операщями та !х оргашзащею в СРСР формувало кошторис, виробляло правила, тарифи, премп, плани страхування загальносоюзного р1вня, затверджувало штати кожно! республши, видавало розпорядження, циркуляри та шструкци для них, наглядало та рев1зувало республшансью правлшня, скликало наради. «Положення» зафшсувало повноваження правлшь державного страхування союзних республш, як були органами Головного правлшня Держстраху та державного страхування СРСР. Склад правлшня в союзних республшах призначали НКФ, яю здшснювали державне страхування на територп республ1ки, керували д1яльнютю мюцевих контор та агенцш, але згщно правил, тариф1в, шструкцш Держстраху СРСР. Республшансью установи державного страхування виконували доручення загальносоюзного правлшня, тобто оргашзацшно та функцюнально були залежними вщ них.
Фахова перюдична преса широко висвплювала появу «Положення про державне страхування СРСР». Професор С. Рибшков назвав його «страховою конститущею» [24], яке розв'язало п'ять суперечливих питань становлення централ1зовано! системи державного страхування, три з них стосувалися основ внутршнього функцюнування (розподш кошта м1ж центром { республшами, кооперативне страхування, попереджувально-профшактичш заходи та !х фшансування Держстрахом), а два системного характеру (едшсть страхово! оргашзацп замють вщомчого розмежування, бути страхуванню союзною чи республшанською справою). 1нш1 пщкреслювали централ1защю кошта Держстрахом та !х збалансований розподш [25].
Запевнення Д. Сфремова, С. Рибшкова про те, що суперечносп довкола оргашзацшного функцюнування централ1зовано! системи державного страхування завершилися з появою «Положення» вщ 18 вересня 1925 р., не узгоджувалися з повсякденною д1яльнютю оргашв страхування, особливо союзних та республшанських.
66
Деяю пункти «Положення» суперечили статтям Конституцi! СРСР. Якщо майно, яке перебувало на територi! союзно! республши, мало загальносоюзне значення, то Головне правлшня, на переконання Н. Зшьберштейна, мало керуватися Громадянським Кодексом ще! республiки [26]. Дотримуючись територiального принципу укладання договору про страхування майна, органи державного страхування вагалися стосовно визначеностi юридичного статусу, позаяк конституцiя мала поняття територ1я СРСР та територ1я республiки. Пропонувалося розробити едине загальносоюзне законодавство, позаяк юнувала еднють страхово! справи у формi Держстраху СРСР, а стосовно республш, як виняток, дозволити видання вщповщних актiв, що не суперечили б союзним.
Представники союзних страхових установ категорично виступали проти «самостшних течiй» та критики «главюзму» Держстраху. Вони обгрунтовували необхiднiсть жорстко! централiзацi! страхово! справи в СРСР тим, що «державне страхування в СРСР е загальносоюзна справа», а вищим органом Держстрах -самостiйна установа Наркомфшу, який згiдно конституцi! СРСР належав до об'еднаних наркоматiв. Так, в однш ¿з статей, розмщених на сторiнках фахового видання Держстраху у 1925 р. зазначалося, що страхова справа мае вщношення до економiчно-господарських проблем i майже не займае «...полгтичт штереси окремих республiк, тому i всi мiркування про необхiднiсть створення будь-яких коректив до реорганiзацi! страхування щодо втручання у страховi справи урядiв союзних республiк мабуть не мае яких-небудь серйозних тдстав» [27]. Держстрах СРСР, на переконання С. Красикова, не обмежував «влади окремих республiк», а «вiдомчi i сепаратнi течi!» лише суперечать единiй союзнiй страховiй оргашзацп.
Таким чином, виходячи з аналiзу основних законодавчих актiв, ухвалених федеративними та союзними державними органами стосовно страхування, можна виокремити деяю особливостi та закономiрностi формування едино! централiзовано! системи державного страхування в СРСР. Виникнення в рамках об'еднаного наркомату страхового управлшня позначилося на оргашзацшних принципах становлення союзно! та республшансько! страхово! справи. Проголошення державно! монополi! страхування унеможливило виникнення акцюнерних, приватних та будь-яких шших систем страхування майна i життя, про що свщчили гострi дискусй довкола повноважень системи кооперативного страхування, !! функцiонального обмеження. Державна монопол1я виявилася полiтично-правовою основою для формування i розвитку централiзовано! системи радянського (державного i кооперативного) страхування. Ушфкащя органiзацiйних форм i принципiв дшльносп Держстраху вщдзеркалювала конституцiйне оформлення уштарно! держави. Укрдержстрах, як складова оргашзацшно-функцюнальна частина системи державного страхування, мала оперативно-техтчну самодiяльнiсть на територi! УСРР, виконуючи доручення Держстраху СРСР та вщповщш норми, правила, принципи, шструкцп загальносоюзного ведомства.
Протягом жовтня 1921 - вересня 1925 р. вщбулося оформлення союзно! системи державного страхування, принципи яко! були обов'язковими i типовими для республiк, тобто УСРР. Вiдомчi та «сепаратистськi течi!», яю з'являлися серед номенклатури
67
вщповщних наркома™, були подолаш, але кол1зп залишалися, особливо в галуз1 конкретних вид1в страхування майна в мютах { селах.
Список використаних джерел та лггератури:
1. Розеноер С.М. Д.И. Ефремов и советское страхование. -М., 1925. - С. 3.
2. СУ Украины. - 1924. - №48. - Ст. 554.
3. Мен Е. Страхование государственных имуществ // Вестник государственного страхования. -1922.- №7.-С. 15-17.
4. Мен Е. Положение о Главном Правлении Государственного Страхования // Вестник государственного страхования. - 1922. -№11-12. - С. 1.
5. Розеноер С.М. Зазнач. праця. - С. 17.
6. Центральний державний арыв вищих оргатв влади Укра!ни (ЦДАВО Укра!ни). - Ф. 400. -Оп. 1. - Спр. 498. -Арк. 47.
7. Там само. - Арк. 26.
8. Там само. - Арк. 27.
9. Там само. - Арк. 35.
10. Положение о Главном Правлении государственного страхования // Вестник государственного страхования. - 1922. - №11-12. - С. 26.
11. Там само. - С. 29.
12. ЦДАВО Укра!ни. - Ф. 400. - Оп. 1. - Спр. 498. - Арк. 45.
13. Галимский Н. Государственная страховая монополия и взаимное страхование // Финансовый вестник (Харьков). - 1922. - №3-4. - С. 36-40.
14. Там само. - С. 37.
15. Там само.
16. Совещание завгубфинотделов Украины 11-14 июля 1922 г. // Финансовый вестник. - 1922. -№3-4.- С. 41.
17. Перечень циркуляров Госстраха за сентябрь месяц 1922 г. // Вестник государственного страхования. - 1922. - №7. - С. 38-40.
18. Личный состав Госстраха // Вестник государственного страхования. - 1922. - №8-9. - С. 2324.
19. Ефремов Д. 11 ноября 1924 года // Вестник государственного страхования. - 1924. - №23. - С. 10.
20. Там само. - С. 11.
21. Собрание законов Союза ССР. - 1924. - №26. - Ст. 225.
22. Там само. - 1925. - №73. - Ст. 537.
23. Положение о Государственном страховании Союза Советских Социалистических Республик // Известия ЦИК СССР. - 1925.-28 октября.
24. Рыбников С. Положение о государственном страховании // Вестник государственного страхования. - 1925. - №20. - С. 3-4.
25. Перепелкин Е. Положение о государственном страховании и отчисление на меры превенции и репрессии // Вестник государственного страхования. - 1925. - №23-24. - С. 6-8.
26. Зильберштейн Н. Общесоюзное страховое законодательство // Вестник государственного страхования. - 1926. -№23-24. - С. 17-19.
27. Красников С. К вопросу о конституционных отношениях Госстраха СССР и Россгосстрах // Вестник государственного страхования. - 1925. - №23-24. - С. 3-5.
Лат ышева О.В. Организационно-правовой статус и социальные функции процесса становления Госстраха СССР (1921-1925 гг.).
В научной работе детально анализируется процесс оформления союзной системы государственного страхования (1921-1925гг.), принципы которой являлись обязательными и типовими для республик, в том числе и для УССР. Государственная монополия была политическо-правовой основой для формирования и развития централизованной
68
системы советского (государственного и коперативного) страхования. Унификация организационных форм и принципов деятельности Госстраха отражала конституционное оформление унитарного государства.
Ключевые слова: система государственного страхования, государственная страховая монополия, кооперативное страхование имущества, акционерные страховые товарищества.
Latisheva O.V. The organizational and legal status and social functions of the process of official registration the State Insurance Company in the USSR (1921-1925).
In the article the process of official registration of the system of the state insurance in the USSR in 1921-1925 is analysed in detail by the author. The principles of this system were obligatory and standard for all republics of the USSR. The state monopoly was political and legal base for creation and development of the system of Soviet (state and cooperative) insurance. The unification of organizational forms and principles of activities of the State Insurance Company reflected the constitutional basis of unitary state.
Key words: system of the state insurance, state insurance monopoly, cooperative insurance of property, joint-stock insurance companies.
Надiйшла до редакцл 05.05.2009 р.
69
