CC BY
6Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 1. С.38-43.
УДК 94(477) "192/193":369.03
ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ РЯДУ КАТЕГОР1Й РАДЯНСЬКИХ СЛУЖБОВЦ1В ТА РОБ1ТНИК1В ПРОМИСЛОВИХ ПВДПРИеМСТВ УРСР В
20-30 РР. ХХ СТОЛ1ТТЯ
Латишева О. В.
Тавршський нацюнальний ушверсишеш iм. В.1. Вернадського, Сшферополь, Украша
Актуальшсть дано! науково! роботи полягае в аналiзi процесу складання системи особистого страхування ряду категор!й радянських службовцiв та штел!генци, робiтникiв промислових пiдприемств Укра!ни, а також_пасажирiв та вiйськовослужбовцiв. Радянська система страхування життя, що формувалася, свiдчила про суперечливiсть розвитку цього виду страхування, незалежно ввд форми страхування (персонально! чи групово!) воно мало ознаки обов'язкового стягнення страхових внескiв, хоча належало до добров!льного. Страхування життя було зрозум!лим, однак воно не було ирюритетним, тому в 20-i роки минулого столiтгя не знайшло масово! тдтримки у цих категор!й насе-лення, а в 30-i рр. зазнала радикальних зм1н структура самих установ.
Ключовi слова: «народне страхування», полю, страхове забезпечення, «нетрудов! елементи».
Особисте страхування або страхування життя вщ нещасних випадюв та смерт юнувало до революцп 1917 р., { цими проблемами переймалися акцюнерш товарис-тва, кредитна кооперащя. На !х заклики вщгукнулися службовщ, окрем! заможш верстви суспшьства, деяка частина штел^енци [1]. Тод! лише формувалися, судячи з праць О. В. Чаянова [2], оргашзацшш основи кооперативного страхування, яке стосувалося майна, а не особистого життя господаря чи члешв його родини.
Формування радянсько! системи страхування життя розпочалося 6 липня 1922 р. тсля декрету про запровадження добровшьного страхування життя вщ нещасних випадюв [3], але за вщсутност твердо! валюти його становлення вщбувалося пов!-льно. Матер!ально-фшансове забезпечення радянсько! валюти, якою став «черво-нець», зрушило справу з мюця, вщтак 1 березня 1924 р. з'явилися перш! страхов! полюи (угоди, договори). До 1 жовтня 1924 р. !х видавало Головне Правлшня Держ-страху СРСР, а надалi Укрдержстрах виконував самост!йн! операц!!' з правом при-йому, в!дхилення та оформлення пол!су [4]. Першими !х отримали жител! столичного Харкова, а за квгтень-травень - Киева, Катеринослава, Чершгова, Житомира. За три мюящ 1924 р. надшшло 160 заяв в!д «м!сько! людносп» !з страховою сумою понад 132 тис. крб. Серед застрахованих чоловши становили 94%, а пр!оритетним було страхування без попереднього медичного огляду особи (розряд Б) - 84% заяв, решта дотримувалася традицшних принцишв страхування життя з медичним огля-дом та л!карським засв!дченням стану здоров'я застрахованого (розряд А). Привер-тае увагу той факт, що страхова сума за розрядом Б, яка мала найбшьшу кшьюсть полюв, становила 57,1% , а за розрядом А - близько 43% [5], що свщчило про р!зш суми страхування та принципи вщповщальносп. Третина ос!б за розрядом Б стра-хувалася на суму 500 крб., на 1000 крб. - 29%, а вище - лише 12%, хоча менше 500 крб. страхувався кожний четвертий. За розрядом А було подано 17% заяв, страхова
38
сума яких була вщ 1000 до 2000 крб. i бшьше, але не сягала 5000 крб. [6]. Середнш вш застрахованих коливався в межах 33-36 роюв, а пересiчна страхова сума для ро-зряду Б становила 845 крб., для розряду А - 2231 крб., що у декшька р^в менше в порiвняннi з дореволюцiйними акцiонерними страховими товариствами.
Страхуванню пiдлягали родина, на випадок смертi застрахованого, а також вш сам, якщо досяг певного термiну та старостi. Встановлювався мiнiмальний тер-мiн страхування - 10 роюв, а максимальний - до 80-лгтнього вiку застрахованого. Впроваджувалося так зване «народне страхування», розраховане на дрiбнi страховi суми без медичного огляду, однак термш страхового забезпечення становив два роки. Держстрах спочатку обмежив страховi суми: для страхування без медичного огляду мшмально 200 крб., максимально понад 1000 крб., а з медичним оглядом -найменша 500 крб., найбшьша - 10000 крб. У травш 1924 р. започаткували «групове страхування» роб^ниюв та службовцiв, але не менше 10 ошб, з виплатою страхових внескiв пiдприeмством та установою з утриманням вщповщно! суми з фонду зарплата. Мшмальна страхова сума становила 100 крб., а максимальна - 1500 крб. [7]. Виплата страхового забезпечення вщбувалася одразу тсля нещасного випадку та вiдповiдно до полюу, а внески дозволялося сплачувати щомюячно. Середня страхова сума групи сягала 325-406 крб., а заяви на оформлення групового страхування подавали переважно службовщ, полiси яких становили 96% вщ загально! кшькосп [8]. Страхувалися переважно службовцi радянських установ, якi мали також забезпечення за лшею соцiального страхування. Органам державного страхування не вдалося тодi схилити до особистого страхування життя жодного робiтника, а селян тим бшьше. Вважалося, що галузевi профспiлки недостатньо наполегливо агiтували серед iндустрiальних робiтникiв, тому вони не подавали заяв до страхових оргашв. Страхували також i «нетрудових елемешгв», тобто непманiв, пересiчна страхова сума яких сягала 1380 крб., тобто на 500 крб. вища вщ «радянських службовщв». Стягненням страхових платежiв займалися iнспектори-органiзатори та агенти страхових контор. Досвщ страхування життя протягом першого року його фактичного запровадження показав, що основним сощальним контингентом страхових контор були службовщ, а страховi суми зменшувалися. Внески сплачували у день зарплати. Страхове поле мало виразну тенденщю розвитку шляхом так званого «народного страхування», тобто мшмально! страхово! суми та, вщповщно, преми. Страхування вiдбувалося персонально та за груповим принципом, але спостерталася тенденцiя до зростання питомо! ваги саме останнього, до зменшення страхово! суми на особу. Тодi виникла iдея радикального перегляду умов i норм групового страхування та замши його колективним, залучивши профспшкн, громадський актив, переглянувши тарифа
1 лютого 1925 р. Держстрах СРСР дозволив страхувати життя громадян з правом медичного огляду без обмеження максимуму страхово! суми, а також тимчасове страхування, розраховане на 10 роюв, але без виплати страхового забезпечення на випадок смерт тсля дп полюу, тобто понад десять роюв. З листопада 1925 р. за-провадили окреме страхування лише вщ нещасних випадюв (смерт^ постшно! шва-лiдностi, тимчасово! втрати працездатносп). До страхування особистого життя належало також страхування пасажирiв залiзничного, паротеплохiдного, автобусного та повпряного сполучення, яке почало дiяти з червня 1926 р. Того ж самого року Держстрах видав правила страхування вщ нещасних випадюв, як перевидавалися укра!нською мовою [9]. Особливосп функцiонування радянсько! системи страху-
39
вання тодi вщслщковував один i3 працiвникiв Держстраху СРСР В. С. Гохман, фак-толопчш брошури якого виходили протягом друго1 половини 20-х роюв, але в контекст висвiтлення переваг сощалютично! держави над капiталiстичною [10]. Його колега С. М. Розеноер також намагався переконати роб^ниюв у вигщност страхування життя, опублшувавши дeкiлька агiтацiйних брошур у 1925-1926 рр. [11]. Не-зважаючи на ïx iдeологiчну складову, вони зафшсували важливу вiдомчу статистику з юторн становлення радянськоï системи страхування життя, яка свщчила про супе-речливють розвитку цього виду страхування, тому що воно мало ознаки обов'язкового стягнення страхових внесюв, хоча належало до добровшьного. У шч-ш 1925 р. Всeукраïнська рада професшних спiлок (ВУРПС) заборонила стягнення страхових внесюв через посередництво апарату пщприемств та установ, що одразу зменшило чисeльнiсть контингенту групового страхування життя, тому Держстрах УСРР запровадив у квита 1925 р. новий порядок шкасо щодо страхування трудящих - через посередництво уповноважених [12].
Тарифи особистого страхування життя формувалися з урахуванням смерт-ност протягом 1861-1910 рр., тобто були запозичеш вщ колишнix акцiонeрниx то-вариств, хоча в Украш 20-х рр. показники смертност суттево вирiзнялися, а головне, юнувала вiдповiдна статистика. Ставка преми залежала вiд вiку особи, яка стра-хувалася, вiд термшу дiï страховки та розмiру страxовоï суми. Рiчнi тарифнi ставки зростали кожнi десять рокiв. Наприклад, 25^чна особа, яка застрахувалася на 20 роюв, платила щороку 53 крб. преми, а 55^чна - 77 крб. на 1000 крб. страхово1' суми [13]. Рiчнi ставки страхування на випадок смерт та швалщносп коливалися в межах 5-20 крб. залежно вiд соцiально-профeсiйного складу застрахованих. Так, за березень-жовтень 1924 р. було видано 1788 страхових свщоцтв (полiсiв), у 1924/25 р. - 19870, у 1925/26 р. - 9869, у 1926/27 р. - 11084 потси, а страхова сума за 19241925 рр. збшьшилася в 10 разiв [14], проте частково зменшилася тсля втручання ВУРПС стосовно збору страхових внесюв. Кшьюсть сплачених страхових полiсiв свщчила про опeративнiсть роботи системи державного страхування. Якщо взяти за сто вщсотюв наявнiсть страхових полiсiв, то за березень-жовтень 1924 р. питома вага сплачених полiсiв становила 28%, у 1924/25 р. - 62,4%, у 1925/26 р. - 85%, у 1926/27 р. - 98% [15]. Вщсоткове зростання свщчило про посилення адмшютратив-ного ресурсу, тобто про вщрахування страхових внесюв iз зарплати. Дуже «дисцип-лшованим» виглядало страхування вiд нещасних випадкiв, позаяк кшьюсть оформ-лених страхових свщоцтв та сплачених за ними страхових внесюв сшвпадала, а страхова сума сягала 20,6 млн. крб., хоча чиста прeмiя становила 107793 крб. За 1924-1927 рр. органи державного страхування УСРР мали 864814 крб. преми, тобто своерщного прибутку, а вщ страхування вщ нещасних випадюв за 1925-1927 рр. -125383 крб. [16]. Страхування пасажирiв вщ нещасних випадюв, якщо брати за по-казник страхову суму 1926/27 р., близько 10 млн. крб., а премда лише 5 тис. крб., не дало бажаного результату.
Зростання страхових сум, сплачених полюв, отриманих страхових премш, як спостер^алися протягом 1926/27 р., можна пояснити особливостями внутрш-нього функщонування системи особистого страхування життя, впровадження окре-мих пiльг, а не сощальною активнiстю робiтникiв, штел^енцн та службовцiв, яких треба було переконувати. Страхування майна вiд вогню чи будь-якого iншого сти-хшного лиха вони сприймали набагато глибше, нiж страхування особистого життя.
40
Дивно, але застрахован! у 1927 р. термшом на 10 роюв, мали б отримувати страхове забезпечення у р!к «Великого терору», що припав на 1937 р. Держстрах зменшив тариф для в!кових груп вщ 20 до 45 роюв на 10-13%, встановив подвшну виплату страхово! суми, запровадив негайне страхове забезпечення на випадок смерт! в!д грипу, переглянув термши стягнення внеск!в для строкових вшськовослужбовщв, дозволив страхування жшок на стад!! ваптносп, значно розширив коло вщповща-льност! в!д нещасних випадк!в (замерзання, обмороження, сонячний удар). Вш спо-д!вався на зац!кавлення населення новими умовами страхування життя, однак пог-либив централ!зац!ю стягнення страхових платеж!в, як! мали ф!скальну функц!ю. Завершення адм!н!стративно-територ!ально! реформи, яка розпочалася у липш 1926 р., означало збшьшення навантаження на окружн! страхов! контори, як! через апарат шспектор!в та агент!в-акв!зитор!в не могли охопити мюьке та особливо с!льське населення. За три роки д!яльносп Держстраху в галуз! особистого страхування життя сталося 120 випадк!в, а сума вщшкодування становила 71651 крб., тобто 597 крб. на один випадок смерт! застраховано! особи в Укра!ш. Вщ нещасних випадюв було сплачено 23671 крб., тому значна сума прем!! залишалася на рахунку страхових ор-гашв у вигляд! доходу.
На початку 30-х рр. вщбулася реоргашзащя системи страхування, зазнала ради-кальних зм!н структура самих установ. Основш принципи реформування системи страхування були зосереджеш в «Положенн! про Держстрах СРСР», проект якого з побажаннями та пропозиц!ями прийняв Укрдержстрах на нарад! 29 липня 1930р. [17].
Друга половина 30-х рр. вир!знялася абсолютизащею необмежено! влади пар-т!йних та радянських оргашв, масовим пол!тичним терором, насаджуванням кара-льно-репресивних метод!в управл!ння сусп!льством, тому декларування принципу добровшьност на початку його формування трансформувалося в окремий вид дода-ткового окладного страхування. Характеризуючи розвиток системи державного страхування у 1937 р., В. К. Райхер писав, що там було виявлено «заклятих воропв народу», «реставратор!в каштатзму», «агент!в фашистських розв!док», як! намага-лися «... спотворити страхову пол!тику парт!! ! радянсько! влади», порушуючи «... принцип добров!льност! в галуз! страхування» [18].
Дивним виглядало !ндивщуальне добров!льне страхування життя трудящих на випадок смерт!, особливо у 1938 р., тобто в апогей великого сталшського терору. Страхувач оформляв заяву та сплачував 15 крб. вступного внеску, вказуючи, кому необидно було виплатити страхову суму у раз! його смерт!. «Держстрах сплачуе повшстю страхову суму у випадку смерт! застрахованого вщ будь-яко! причини, -зазначалося в правилах вщ 1 жовтня 1938 р., - а також у випадку повно! та постшно! втрати застрахованим працездатност! вщ нещасних випадюв, як! сталися протягом ди страхування» [19]. Репрес!! позбавляли життя сотень тисяч радянських громадян, позбавляли !х працездатност! п!сля повернення з табор!в, але жалюг!дна страховка не могла повернути !х до повноцшного життя. Внески коливалися вщ одного року до десяти роюв терм!ну страхування в межах 17-37 крб. на тисячу страхово! суми, вщ 15 до 25 роюв в межах 20-27 крб., а максимальна сума становила 50 крб., якщо особа досягла 59 роюв [20]. Страхувач мав право доручення на отримання страховки шшою особою, засвщчивши наявнють страхового свщоцтва.
Затверджен! Наркомф!ном СРСР 1 жовтня 1938 р. «Правила добровшьного страхування життя вщ нещасного випадку» нормативно дублювали попередн!
41
«Правила» шдивщуального страхування, але 4Îtko виписували вщповщальшсть Держстраху, умови виплати страхово! суми. «Нещасним випадком» вважалася не-сподiвана пригода, яка викликала смерть або калщтво застрахованого: ушкодження частин тша вiд опiку, замерзання, обмороження, утоплення, вщ нападу зловмисника або хижо! тварини, удару блискавки та електричного струму, необережного пово-дження з машинами та мехашзмами, отруення газами та шшими шкiдливими речо-винами. Страхуванню пiдлягали особи вiд 17 до 70 роюв, якi оформляли страхове свщоцтво, сплачували перший та наступи страховi внески. Для отримання страхово! суми необхiдно було подати в Держстрах таю документи: страхове свщоцтво, котю акта про фшсащю нещасного випадку, а також довщку Загсу про смерть. Тарифы ставки, затвердженi Наркомфiном СРСР 25 листопада 1939 р., становили про-тягом року вщ 2 крб. 50 коп. до 12 крб. на кожну тисячу страхово! суми, тобто страхувач 4-го класу м^ отримати наприкшщ року 120 крб., якщо з ним сталася «неща-сна пригода». Чим коротшим був термiн страхування, тим вищою була тарифна ставка. До четвертого класу належали роб^ники, майстри та змшш iнженери, яю пра-цювали на дуже небезпечних вибухових тдприемствах, пов'язаних з динам^ом то-що. На скалiчених арештаипв сталiнських в'язниць подiбнi правила не поширювалися.
Дiяла також «Iнструкцiя з оргашзацп та оформлення добровiльного колективно-го страхування життя трудящих» вщ 17 травня 1938 р. та «Правила добровшьного колективного страхування життя трудящих» вщ 9 лютого 1939 р. Для укладання колективного страхування життя юнувала низка необхiдних докумеипв: список осiб, що виявили бажання страхуватися, (форма №124), платiжний список (форма №125), особистий рахунок збиральника платежiв (форма «126), книги квитанцш з коршцями (форма №206) страхове свщоцтво для колективу (форма №207), страховi посвщчення для застрахованих (форма №208). Страхування вщбувалося за мюцем роботи. Наприклад, колгоспники та колгоспнищ повиннi були виробити не менше 80 трудодшв, а !х страхування вщбувалося за виробничими бригадами та ланками. Страхова сума коливалася вщ 500 до 5000 крб. на кожну особу, а термш страхування становив один рш. Якщо особа страхувалася на тисячу карбованщв, то вона сплачувала 12 крб. страхового внеску, але наступного року поновлювала страховку, вщтак кошти потрапляли на банювський рахунок Держстраху. Вш вщповщав лише за втрату загально! непрацездатностi, а не професiйноï. У випадку смерт страховку виплачували особ^ яка була зазначена в заявi застрахованого, а за ïï вщсутносп -найближчим родичам.
Отже, iсторiя формування та функцюнування системи радянського страхування життя розпочалася у 1922 р., але фактичш страховi операцiï припадають на березень 1924 р. За сощальним складом застрахованих цей вид страхування стосувався пере-важно категорiï радянських службовщв та робiтникiв промислових пщприемств, тому що цьому сприяла постшна форма iнкасо, тобто вiдрахування страхових внес-кiв вiд заробiтноï плати. Вш дiяв незалежно вiд форми страхування (персонально!' чи груповоï), нагадуючи про внески до громадських чи партшних органiзацiй, по-повнюючи державну казну.
Джерела та лiтература:
1. Даревский А. Организация страхования жизни в прошлом и предстоящие задачи Госстраха в
настоящем / А. Даревский // Вестник Государственного Страхования. - 1922. - №11-12. - С.12-15.
2. Чаянов А. В. Кооперативное страхование скота / А. В. Чаянов. - Харьков, 1912. - 79 с.
3. Звгг про д1яльшсть Держстраху УСРР та план його робгт на 1927-28 рж. - Харкв, 1928. - С. 225.
42
4. Звгт про дiяльнiсть Держстраху УСРР та план його робгт на 1927-28 piK. - С. 226.
5. Черневский Н. Государственное страхование жизни на Украине за 3 месяца /Н. Черневский// Вестник Государственного Страхования. - 1924. - № 14-16. - С. 83
6. Там само.
7. Звгт про дiяльнiсть Держстраху УСРР... С. 226.
8. Черневский Н. Государственное страхование жизни на Украине за 3 месяца. - С. 84.
9. Правила страхування вщ нещасних випадюв. - Харкгв : Головне Правлшня Державного Страхування, 1926. - 24 с.
10.Гохман В. С. Очерки по страхованию жизни / В. С. Гофман. - М. : Главное Правление Госстраха, 1924. - 62с.; Очерки по страхованию от несчастных случаев / В. С. Гохман. - М. : Госфиниздат, 1928. - 23 с.
11. Розеноер С. М. Крестьянка и советское страхование / С. М. Розеноер. - М; Л. : Госиздат, 1926. -38 с.; Страховая агиткампания 1925 г. / Розеноер С. М. - М.: ГП Гостраха СССР, 1925. - 38 с.
12. Звгт про дiяльнiсть Держстраху УСРР. С. 228.
13. Звгт про дiяльнiсть Держстраху УСРР. С. 230.
14. Звгт про дiяльнiсть Держстраху УСРР. С. 231.
15. Звгт про дiяльнiсть Держстраху УСРР... С. 231.
16. Звгт про дшльшстъ Держстраху УСРР. С. 231.
17.Центральний державний архш вищих оргашв влади Украши. - Ф. 539. - Оп. 7. - Спр. 1037. -Арк. 251.
18.Райхер В. К. Государственное страхование в СССР / В. К. Райхер. - М; Л. : Госфиниздат, 1938. -С. 71.
19. Сборник важнейших постановлений и ведомственных распоряжений по государственному страхованию / состав. В. С. Давыдов, отв. ред. А. Н. Власов. - М. : Финиздат, 1940. - С. 196.
20. Там само. - С. 198.
Латышева Е. В. Личное страхование в ряде категорий советских служащих и рабочих промышленных предприятий в УССР в 20 - 30 гг. ХХ в. / Е. В. Латышева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 1. - С. 38-43.
Актуальность данной научной работы состоит в анализе процесса становления системы страхования жизни ряда категорий советских служащих и интеллигенции, рабочих промышленных предприятий Украины, а также пассажиров и военнослужащих. Формирующаяся советская система страхования жизни свидетельствовала о заложенных противоречиях в развитии данного вида страхования, независимо от формы страхования (персональной или групповой) оно носило признаки обязательного внесения страховых платежей, являясь добровольным. Страхование являлось понятным, хотя и оно не было приоритетным, поэтому в 20-е годы прошлого века не нашло массовой поддержки среди данных категорий населения, а в 30-е гг. происходят радикальные изменения в самой структуре организаций.
Ключевые слова «народное страхование», полис, страховое обеспечение, «нетрудовые элементы».
Latysheva E. V. Personal insurance in a number of categories of soviet office workers and workings industrial enterprises in UKRAINE in 20 - 30 ХХ in. / E. V. Latysheva // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2013. - Vol. 26 (65). № 1. - Р. 38-43.
Topicality of this research is in analysis of the process of formation of life insurance system of a number of categories of Soviet officials and intellectuals, workers of industrial enterprises in Ukraine, as well as the passengers and the military personnel. The story of formation and functioning of Soviet system of life insurance began in 1922, insurance operations started in March 1924. Emerging Soviet system of life insurance indicated some inherent contradictions in the development of this type of insurance; regardless of insurance form (personal or group), it born signs of mandatory insurance payments, though being voluntary, as payments were charged from salaries and wages of office and industrial workers. Insurance was understandable, though it was not a priority, so in 1920s it did not find mass support among mentioned categories of the population. In the 1930s radical changes took place in the structure of insurance organizations as well as in conditions and types of insurance to involve more population in it, but it only led to centralization of insurance payments. New regulations of life insurance assigned responsibilities of State insurance company and conditions of redemption.
Keywords: "national insurance", police insurance, insurance coverage, "non-labour elements".
43
