Історія розвитку пенсійного забезпечення в Україні Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

УДК369.234.336 1.Б. Загорулько1 -Львiвська КА

1СТОР1Я РОЗВИТКУ ПЕНС1ЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРА1Н1

Висвiтлено iсторiю розвитку пенсшно-страхово'1 справи в Укрш'ш, починаючи з чаав Ярослава Мудрого i до сьогодення. Розглянуто розвиток пенсшно'1 сфери за ча-ciB Радянського Союзу та у першi роки незалежносп Украши.

I.B. Zahorulko - Commercial Academy of Lviv The history of pension assurance development of Ukraine

The histories of pension-insurance business in Ukraine starting from the times of Ya-roslav Mudryy up to now were studied. The development of the sphere of pension assurance at the times of Soviet Union and in the first year of the independence of Ukraine.

Пенсшну пол^ику як складову частину соцiальноi пол^ики держави по^бно розглядати у контекст соцiально-економiчних та пол^ичних тен-денщях, котрi вщбуваються у суспшьствь

Проблема матерiального забезпечення непрацездатних оЫб виникла разом iз людським суспшьством. Центральне мiсце у державнш полiтицi ба-гатьох краiн свггу займають проблеми соцiальноi сфери: турбота про грома-дян похилого вжу; захист малозабезпеченого та непрацездатного населення; гарантування належних умов життя шсля виходу на пенсiю тощо.

Люди впродовж усього життя у свош дiяльностi завжди прагнуть до задоволення своiх потреб. Цi потреби можуть бути рiзного характеру: харчi, житло, знаряддя пращ тощо. Основним фактором, котрий сприяе задоволен-ню життевих потреб людини, е праця. Вона е основою iснування й розвитку суспшьства, повсякчасна природна умова людського життя.

Праця - це процес, який вщбуваеться мiж людиною та природою i в якому людина використовуе сво" знання та силу, щоб пристосувати предмети сили природи вщповщно до сво1'х життевих потреб [6].

З вжом або з шших обставин людина втрачае можливють повноцiнно працювати для задоволення особистих потреб. До обставин, через котрi людина втрачае працездатшсть, належать: професшш захворювання; нещаснi випадки на виробнищш, що призводять до тимчасово!" (травма) або постшно" (швалщшсть) втрати працездатностi. Летальнi випадки на виробнищв призводять до втрати годувальника, внаслiдок чого сiм,я повшстю або частково залишалася без засобiв на прожиття.

Загалом iдея сощально1' полiтики, на мою думку, е досить справедливою. Y силу фiзичних та духовних властивостей у житл людини е два перь оди, коли вона не може працювати: дитинство та юнацтво; старють. Y дитя-чому та юнацькому вщ особа росте, набираеться фiзичних та духовних сил, а також досвщу для забезпечення сво"х потреб у майбутньому. Y цей перюд потрiбно засоби для догляду та виховання, як дiстае годувальник.

Y старост знову настае перiод непрацездатносп, коли особа втрачае трудовий потенщал i змушена жити на заощадження або користуватися сус-

1 Наук. кер1вник: проф. Г.1. Бошнянин, д-р екон. наук

пшьними благами створеними iншими. Загалом працездатшсть - це здатнiсть до пращ, що залежить вiд стану здоров'я та вiку працiвника.

Окрiм природних факторiв, котрi впливають на працездатшсть люди-ни, е фактори соцiально-економiчного характеру. У соцiально-економiчнiй сферi держави праця перетворюеться на товар. Праця, як i будь-який товар, мае на ринку попит i пропозищю. Людина, маючи певний рiвень знань та досвщу, хоче застосувати !х на практицi. Проте в не! е певш потреби, котрi вона може задовольнити, отримавши винагороду за надання свое! пращ. На ринку пращ бувають перюди, коли пропозищя перевищуе попит i для деяких людей настае перюд безробiття. Для забезпечення сво1х потреб люди вико-ристовують сво! заощадження. Перiод настання безробггтя або можливо! втрати працездатност (хвороба, травма тощо) неможливо передбачити. Держава, шклуючись про сво1х громадян, проводить соцiальну полiтику, щоб за-безпечити !х потреби при настанш таких випадкiв.

В Укршт першi згадки про вiдшкодування збитюв завданих життю людини датовано Х-1Х ст. Такi данi збереглися у давньоруських лггописах, а також у збiрнику законiв Ярослава Мудрого "Руська права" [11]. Такi випла-ти були прототипом виплат по втрат годувальника в Укршт.

У феодальний перiод, коли панувало натуральне господарство, основною виробничою одиницею стае Ым'я. Робота у сiльському господарствi або в ремiсничiй майстернi виконувалася усiма працездатними членами родини незалежно вiд вiку i статi. Ус члени родини користувалися плодами ще! ро-боти, причому люди похилого вжу та непрацездатнi особи мали однакове право на використання продуклв, виготовлених сiмейним господарством.

При виникненш купецьких гiльдiй та ремiсничих цехiв оргашзо-вуеться вiдповiдна взаемодопомога у зв'язку з нещасними випадками, калщ-твом, хворобою [7].

Матерiальне забезпечення непрацездатних у сучасному розумшш з'яв-ляеться при зародженнi машинного виробництва. Розвиток мануфактур i фабрик вщдаляе робоче мiсце вiд родинного дому, а тим бшьше вщ сiмейного виробництва. Такий розвиток економжи призводить до того, що праця у сь мейному господарствi перестае бути основним засобом для матерiального забезпечення родини. Основним джерелом для матерiального забезпечення стае шдивщуальна праця кожного з члешв родини у роботодавця.

Страхування в Укра!ш розвивалося на теренах Галичини та Буковини. У 1861 рощ розпочало свою дiяльнiсть "Кракiвське товариство взаемного страхування", назване "Флорiанкою". З 1869 р. товариство розпочало страхування життя.

Розвиток галузi страхування був полегшений з прийняттям Австршсь-ким парламентом у 1867 р. закону про товариства та закону про кооперативы спшки у 1873 р. Проте мшютерство фшанЫв Австро-Угорсько! iмперil не давало дозволу на створення власно! (украшсько!) страхово! установи. I лише тсля змiни керiвництва мiнiстерства фiнансiв Австро-Угорсько! iмперil у 1891 р. було отримано ршення про вiдкриття Кооперативного товариства взаемного страхування "Дшстер" [10]. Проте першi страховi операцп Коопе-

ративне товариство взаемного страхування "Дшстер" почало здшснювати лише пiсля 15.09.1892 р. Це поклало початок формуванню страхового ринку Укра!ни.

Страхування життя охоплювало рiзнi види, а саме [13]:

1. На випадок смерт - протягом усього страхового перюду сплачувалися страхов! внески, а страхова сума виплачувалася застрахованому при до-сягнент 85-р1чного вжу або спадкоемцям у випадку смерт застраховано! особи;

2. На випадок смерт (¿з скороченою сплатою премп) - термш сплати преми був р!зний (залежно вщ в!ку страхувальника), але з розрахунком сплати до 50-р1чного в!ку { страхова сума виплачувалася лише у випадку смерт у будь-якому вщц

3. На випадок дожиття або смерт - мшаний вид;

4. До повнолггтя - страхова сума виплачувалася дитит при досягнент повнолггтя, у раз! смерт дитини до страхового перюду страхувальнику по-верталася уся сума страхових внесюв;

5. Страхування життя ¿з визначеним термшом виплати страхово! суми.

На територи Укра!ни, що входила до складу Росшсько! iмперi!, сфера сощального страхування набула розвитку у кшщ XIX столiття. У 90-х рр. XIX ст. одеськ шдприемщ розпочали страхування робiтникiв на випадок тимчасово! непрацездатностi, iнвалiдностi та смерть У 1894 р. були застраховав робггники 22 пiдприемств. Згодом таке страхування розповсюдилося по шших мютах Херсонсько! губернi!.

У 1899 рощ розпочало свою дiяльнiсть перше в Укра!ш Товариство взаемного страхування робггниюв та ремiсникiв вщ нещасних випадкiв iз !х-шми робiтниками. Згодом в Одесi у 1905 р. було створено Чорноморське товариство взаемного страхування судновласниюв вщ нещасних випадюв iз !х-нiми робiтниками i службовцями, котре дiяло у приморських рiчкових портах та портах Чорного i Азовського морiв [12].

На початку XX ст. в Укра!ш було зроблено спробу створити страхове товариство "Любов", яке основною спецiалiзацiею мало страхувати пенсi! на випадок удiвства та допомоги на випадок сирггства. Товариство так i не розпочало свою дiяльнiсть через недостатню кшьюсть охочих застрахуватись.

З часом професор Чершвецького унiверситету Стефан Смаль-Стоць-кий зробив спробу знову створити страхове товариство такого типу як попе-редне (товариство "Любов"). Його спроба виявилася вдалою i 27.08.1911 р. в Чершвцях розпочало свою дiяльнiсть Товариство взаемного страхування життя i пенсiй "Карпатiя". До складу керiвного органу товариства на посаду президента було обрано професора Стефана Смаль-Стоцького, а посади заступ-ниюв зайняли Теофiль Дембщький - президент Земельного iпотечного банку зi Львова та Костянтин Клим - полковий лшар та куратор буковинського крайового банку. У 1913 р. у зв'язку iз несприятливими полггичними та госпо-дарськими умовами головний офю товариства перемiщаеться до Львова.

Страхування життя товариство "Карпа^я" проводило у таких видах:

• на випадок смертц

• мiшане: дожиття i на випадок смертц

• страхування дiтей;

• страхування з подвiйною виплатою страхових сум.

Характерною рисою дiяльностi Товариства взаемного страхування життя i пенсш мКарпатiям було всеохоплення страхового ринку, щоб люди рiзного статку могли скористатися страховими послугами. Так, з 1912 р. до 1924 р. прибуток зрю на 24 тис. крон i становив 26 тис. крон [13].

Право на сощальне забезпечення е одним iз природжених прав людини. Сощальт пенси (пенси виплачуються з державного бюджету без попе-редньо1 сплати страхових внесюв) було запроваджено у швшчноевропейсь-ких та центральноевропейських державах з 1919 р. Проте першi закони про пенсшне забезпечення було прийнято лише з початку ХХ ст.

З прийняттям перших закошв про пенсшне забезпечення було запроваджено першооснови пенсшного права. Пенсiйне право - це сукупшсть пра-вових норм, як регулюють суспiльнi вщносини з надання громадянам регулярного матерiального забезпечення у грошовiй формi при настаннi пен-сiйного вжу та за наявностi вiдповiдного страхового стажу, вислуги роюв, ш-валщност, а також iнших вiдносин [9].

На початку ХХ ст. у Львовi функцюнувала низка пенсiйних фондiв. Одним з яскравих прикладiв був Пенсшний фонд працiвникiв мiських елек-тричних закладiв у Львовi. Вщповщно до статуту (один з останшх затвердже-но 15.05.1924 р.) метою дiяльностi фонду було: забезпечення пенЫею по вiку працiвникiв мiських електричних закладiв та виплата пенсiй по втрат году-вальника родичам у випадку смерт працiвника мiських електричних закладiв.

Право на вступ до Пенсшного фонду пращвниюв мiських електричних закладiв мали усi пращвники, хто платив внески до фонду, пройшов вiйськову службу, не належав до шших фондiв i вш при вступi до фонду не перевищував 40 рокiв. На тдтвердження прийому на роботу та вступу до пенсшного фонду видавали Карту прийому. У цш картi зазначалося прiзви-ще, iм,я та по батьков^ а також перiод, з якого пращвник робив внески у пенсшний фонд, де i на якш посадi працював.

Вщповщно до статуту формування Пенсiйного фонду пращвниюв мiських електричних закладiв у Львовi проводилося за рахунок:

• майна попереднього пенсшного фонду;

• внесюв члетв пенс1йного фонду (вступш та щом1сячн1);

• щом1сячн1 дотаци м1ських чи районних електричних заклад1в;

• 1нших доход1в фонду (пожертви, штрафи та пен1, в1дсотки ввд майна).

Розмiр пенсй' формувався вщ перiоду членства у пенсiйному фондь

Пiсля 10 рокiв членства пенЫя становила 40 % вiд заробггно1 плати i з кож-ним роком зростала на 2,4 %. Вщповщно пiсля 35 рокiв членства пенсшна виплата становила 100 % (максимум) службових виплат [14].

На початку ХХ ст. у Росшськш iмперiï було прийнято низку закошв стосовно сощального забезпечення [12]:

• "Про пенси робггникам державних прничих завод1в та рудник1в за рахунок

роботодавщв, винних у шкод1, завданш здоров'ю" (1901 р1к);

• "Про винагороду потертлим роб1тникам державних завод1в унаслвдок нещасних випадшв" (1903 рш).

• До жовтневого перевороту 1917 р. на територи Роси та Укра!ни пенсшне забезпечення не враховувало вш, хоча вже з початку XX стол1ття кра!ни Свро-пи враховували вш при виплатах социально!" сфери.

• Провщна роль у фшансувант сощальних програм належала держав^ У бшь-шост кра!н 40-50-т рр. XX ст. було прийнято законодавчо-нормативт акти, як регулюють систему пеншйного забезпечення.

Основи пенсшного та соцiального забезпечення поступово вводилися у системи державного регулювання економжи рiзних кра!нах свiту. У 1966 р. термш "соцiальне забезпечення" було офщшно закрiплено у мiжнародному Пактi "Про економiчнi, соцiальнi та культурш права", ухваленому Генераль-ною Асамблеею ООН. Термш "сощальне забезпечення" отримав офiцiйне значення, котре означало вид матерiального забезпечення непрацездатних оЫб. У Радянському Союзi, до якого Укра!на належала до 1991 р., пенсшного фонду, як окремо! оргашзаци, не iснувало. Начисленням i виплатою пенсш займалися установи соцiального захисту населення.

Гарантом права на матерiальне забезпечення у старост^ в разi хворо-би, повно! або частково! працездатностi, а також втрати годувальника для громадян СРСР була Конститущя (основний закон) Союзу Радянських Сощ-алiстичних Республiк.

В УРСР кошти для виплати пенсiй формувались централiзовано згiдно з Законом СРСР "Про державш пенсi!" вiд 26.09.1967 р. [3]. Тобто виплата пенсiй забезпечувалася державою за рахунок коштiв, яю щорiчно видiлялися iз державного бюджету СРСР, в тому чи^ i з бюджетних коштiв фонду державного сощального страхування, яю утворювалися iз внескiв пiдприемств, уста-нов та оргашзацш без будь-яких вщрахувань iз заробiтно! плати (стаття 6).

Зпдно iз Законом СРСР "Про пенси i дотацi! членам колгосшв", виплата пенсiй забезпечувалася за рахунок кош^в колгоспiв i держави без будь-яких вщрахувань з доходiв колгоспникiв (стаття 4) [4].

Вищевказаний закон визначав три основних види пенсш (стаття 2):

• по старост!;

• по швалвдносп;

• у зв'язку з втратою годувальника.

Для отримання пенси за вжом у Радянському союзi громадянину необ-хiдно було досягнути певно! вiково! межi. Насамперед, щоб отримати пенсiю за вiком пращвникам колгоспiв потрiбно було досягнути вжу 65 рокiв для чо-ловтв, а для жiнок - 60 роюв. Водночас люди робiтничих спещальностей ви-ходили на пенсiю значно рашше: чоловiки досягнувши вiку 60 роюв, а жш-ки - 55 роюв. Згодом таю вiковi обмеження було знято, адже така система встановлювала не рiвнi права виходу на пенсiю рiзних верств населення, що, на мою думку, могло б спричинити велику мшращю сшьського населення в мюта, тим самим зумовивши недостатню юльюсть робочо! сили у сiльському господарствi. Постановою ЦК КПРС i Ради Мiнiстрiв СРСР "Про заходи по подальшому пiдвищенню благоустрою радянського народу" вщ 26.09.1967 р. було прийнято, що незалежно вiд соцiального статусу громадянина на пенсiю

по вжу чоловiки та жiнки виходять при досягненнi 60 та 55 роюв вiдповiдно [5]. Законами СРСР "Про державш пенсй" та "Про пеней i дотацй членам кол-госпiвм передбачалося не лише единий вiк виходу на пенсiю, але й едиш ви-моги до стажу. Для чоловтв стаж, який давав змогу отримувати пенсiю по вь ку, становив 25 роюв. Для жiнок цей стаж становив 20 роюв.

Право отримання пенсй по старостi на пiльгових умовах зпдно з стат-тею 9 Закону СРСР "Про державш пенсй" належало:

а) робгшикам { службовцям на тдземних роботах, на роботах 1з шюдливи-ми умовами пращ I в гарячих цехах;

б) робггникам { службовцям на шших роботах з важкими умовами пращ;

в) робгшицям тдприемств текстильно! промисловост;

г) робгшикам { службовцям - швалщам з числа вшськовослужбовщв, що стали швалщами внаслщок поранення, контузй або калщтва, як вони от-римали при захист СРСР або внаслщок захворювання, яке пов'язане з перебуванням на фронт;

д) ж1нкам, що працювали трактористами-машитстами у сшьському госпо-дарств1, шших галузях народного господарства;

е) ж1нкам, що працювали машитстами буд1вельних, шляхових { вантажно-розвантажувальних машин.

Усi категорй пращвниюв, якi мали право на пенсш по старост на пiльгових умовах, визначалися списком виробництв, цехiв, професш i посад, який затверджувався Радою Мiнiстрiв СРСР.

Для отримання пенси по старост на тльгових умовах е обмеження за-лежно вщ категорй, до яко! належить майбутнш пенсiонер:

• чоловшам необхщно досягнути в1ку 50 або 55 роюв та стаж мае становити 20-25 роюв залежно ввд категорй;

• жшкам необхвдно досягнути 45-50 роюв та при стаж1 - 15-20 роюв.

Таке поняття як вислуга роюв не поширюеться на члешв колгосшв, осюльки у колгоспному виробнищш немае категорй працiвникiв, в яких спад професшно! працездатностi характеризувався б не стажем роботи, а вжом.

Пенсй по швалщност внаслiдок загального захворювання признача-лися, як правило, при рiвних вимогах до стажу (залежно вщ вiку та не залежно вщ соцiального статусу).

Пенсшне забезпечення здшснювалося на основi рiшень державних ор-ганiв експертизи працездатност, якi були для вЫх категорiй населення. У СРСР використовувався единий перелж показникiв, за наявност яких шва-лiднiсть встановлювалася без термшово.

Показники, при яких нещасний випадок, котрий спричинив швалщ-шсть, вiдноситься до виробничо! травми для рiзних соцiальних груп розрiзняв-ся. Для робггаиюв та службовцiв визначено шм категорiй випадкiв, при яких травма визнаеться виробничою, а для пращвниюв колгосшв цей список стано-вить лише п'ять категорiй. Обмеження в основному стосуються травм, як ви-никли не безпосередньо тд час роботи, а у зв'язку з трудовою дiяльнiстю.

Пенсй по швалщност внаслiдок загального захворювання призначали за наявностi вiдповiдного стажу на перюд звернення за пенсiею (табл. 1).

Табл. 1. Визначення наявного стажу для отримання пенсы по iнвалiдностi

Вiк Стаж роботи (в роках)

Чоловi- Жшки Працiвники на тдземних роботах, на роботах з

ки шквдливими умовами працi i в гарячих цехах

Вiд 20 до 23 роюв 2 1 1

Вiд 23 до 26 роюв 3 2 2

Вiд 26 до 31 роюв 5 3 3

Вiд 31 до 36 рошв 7 5 5

Вiд 36 до 41 роюв 10 7 6

Вiд 41 до 46 роюв 12 9 7

Вiд 46 до 51 роюв 14 11 8

Вiд 51 до 56 роюв 16 13 10

Вiд 56 до 61 роюв 18 14 12

Вiд 61 року i стар. 20 15 14

Зпдно зi статтею 10 Закону СРСР "Про пенси i допомогу членам кол-госпiв" пенсi! по iнвалiдностi внаслщок загального захворювання або калщ-тва, не пов'язаного з роботою, членам колгосшв призначаються за наявностi такого ж стажу як i в робгтниюв та службовцiв, е лише одна вщмштсть: кол-госпники мають право на пенсiю по швалщносп до двадцяти рокiв при наяв-ностi стажу один рiк.

Право на пенсш у зв'язку з втратою годувальника, згiдно зi статтею 28 Закону СРСР "Про державш пенси", мають непрацездатш члени Ым'! по-мерлого робiтника, службовця або пенсюнера, якi були на його утриманш.

Згiдно з вказаним вище Законом непрацездатними членами сiм'! вва-жаються:

• доти, брати, сестри i внуки, що не досягли 16 рошв або 18, якщо вони вчаться;

• дгти, брати, сестри i внуки вiд 16 роюв, якщо вони стали iнвалiдами до досяг-нення 16 рошв; при цьому брати, сестри i внуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьшв;

• батько, мати, дружина та чоловш, якщо вони досягли похилого вшу: чоловь ки - 60 рошв, жiнки - 55 рошв, або е iнвалiдами;

• один з батьюв або з подружжя, незалежно вiд вiку i працездатносп, якщо вiн зайнятий доглядом за дгтьми, братами, сестрами або внуками померлого годувальника, як не досягли 8 рошв, i не працюють;

• дiд i баба - в разi вiдсутностi ошб, як за законом повиннi !х утримувати. Д1ти { непрацездатш батьки померлого, як не були на його утриманш,

мають право на пенсш у зв'язку з його смертю, якщо згодом вони втратили джерело засоб1в до юнування.

У СРСР встановлювався мшмальний розм1р пенси, який у 1981 р. ста-новив 70 карбованщв у мюяць. Такий мшмальний розм1р пенсИ утримувався до 1990 року [8]. З 1990 р., шсля розпаду СРСР, Укра!на почала переходити в1д командно-адмшютративно! економ1ки до ринково!.

На сьогодш процеси реформування економ1ки Укра!ни не завершили-ся, проте 1990-1999 рр. були кризовими для системи сощального забезпечен-ня Укра!ни. З розпадом СРСР у кра!ш почалися скачки шфляци. У систем1 соц1ального забезпечення створився дефщитний бюджет. 1нфляц1йн1 процеси не давали змогу акумулювати необхщну кшьюсть кошт1в для виплати пенсш та сощальних допомог. Для забезпечення виконання Закону Укра!ни "Про

пенсшне забезпечення" вщ 05.11.1991 р. було створено Пенсшний фонд Украши як самостiйну фiнансову структуру. Кошти фонду не включаються до державного бюджету i не можуть бути використаш на iншi виплати пенсш i допомог [2].

Основним законом, у дiяльностi Пенсшного фонду Украши, до 01.01.2004 р. був Закон Украши "Про пенсшне забезпечення" вщ 05.11.1991 р. З 01.01.2004 р. його замшив Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсшне страхування" вщ 09.07.2003 р. [1].

Особам, як мають право одночасно на рiзнi державш пенси, зпдно з статтею 5 Закону Украши "Про пенсшне забезпечення", призначаеться пенЫя одного виду за вибором. Виняток становлять пенси швалщам внаслщок пора-нення, контузй чи калщтва, що ïx вони дютали при захист Батьювщини або при виконанш iншиx обов,язкiв вiйськовоï служби, або внаслiдок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронт чи з виконанням штернащ-онального обов'язку.

На даному етапi становлення пенсiйноï системи Украïни е нагальною необxiднiстю ïï реформування. Впродовж 1991-1999 рр. було ухвалено понад 20 закошв та декшька указiв Президента, котрi регулюють пенсiйну систему. Проте недосвiдченiсть у сферi соцiальноï полггики призвели до несправедли-востi у цш галузi, адже особи, що сплачували внески, отримували пенсiю на рiвнi з тим, хто не сплачував внески. Проведення пенсшно1" реформи е не-вiд,емною частиною пенсшно1" полiтики.

Л1тература

1. Закон Украши "Про загальнообов'язкове державне пенсшне страхування" вщ 09.07.2003 р, № 1058-IV.

2. Закон Украши "Про пенсшне забезпечення" вщ 05.11.1991 р. за № 1788-ХП.

3. Закон СРСР "Про державш пенсй" вщ 14.09.1967 року.

4. Закон СРСР "Про пенсй i допомогу членам колгосшв" вщ 15.07.1964 року.

5. Постанова ЦК КПРС i Ради Мшютр1в СРСР "Про заходи по подальшому пщви-щенню благоустрою радянського народу" вщ 26 вересня 1967 року.

6. Економпчний словник/ За редакщею П.1. Багр1я, с. I. Дорогунцова. - К.: 1973.

7. 1васькевич 1.О. Оргашзащя сощального забезпечення: Навч. поабник. - Терно-пiль: Економ1чна думка, 2003.

8. Розпутенко 1.В. Державш видатки в перехщних економшах - К., 1998.

9. Шевчук П.1., Бер1к З.А. Пенсшне забезпечення. - Льв1в: ЛР1ДУ УАДУ, 2002.

10. Яким1в А.1. Формування i розвиток системи пенсшного забезпечення в Укрш'ш. -Льв1в: Аф1ша, 2003.

11. Артюх Т.М. Страхування життя i його розвиток в Украш1// Фшанси Укра1'ни. -2000, № 9.

12. Губар О.С. Соц1альне страхування у забезпеченш сусп1льного добробуту// Ф1нан-си Украши. - 2002, № 8.

13. Клапк1в М.С. З юторй зародження нац1онального страхового ринку// Ф1нанси Украши - 1998, № 1.

14. Трубич С.Ю., Швець B.C. Формування системи сощального страхування// Ф1-нанси Украши. - 2000, № 2.