CC BY
12УДК 336.77+368:631.16
ЕКОНОМ1ЧНА СУТН1СТЬ СТРАХУВАННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОР1
Туманова О.А., к.е.н., доцент, НАПКБ
В статп розглянуто ознаки, яю характеризують eKOHOMi4Hy сутшсть страхування в загалi, та стра-хування в сiльськомy господaрствi окремо. Був проведений юторичний aнaлiз розвитку сшьськогос-подарського страхування в Укра!ш. Виявлено основнi проблеми сучасного страхування в аграрному секторi економiки Укра!ни.
Ключов1 слова: страхування, сiльськогосподaрське страхування, страховий захист, аграрний сектор.
ВСТУП
Сшьське господарство е однieю з важливих i водночас нaйбiльш ризикових галузей суспшьного виробництва, оскiльки вщтворювальний процес пов'язаний з природничо-клiмaтичними та бюлоп-чними чинниками. До найгострших питань в аграрному секторi економши вiдноситься захист земель сшьськогосподарського призначення, за допомогою яких певною мiрою можна стaбiлiзyвaти розвиток господарств комплексу та економши держави в цшому. Окремi теоретичнi та практичш аспекти дослщжувано! проблеми висвiтлено в працях втизняних та зaрyбiжних учених. Так, зокре-ма, питанням теорп i практики страхування присвятили сво! прaцi укра!нсью вченi: В.Д. Базилевич, В.А. Борисова, М.Я. Дем'яненко, В.П. Дубщев, С.С. Осадець, Д.В. Полозенко, О.1. Ястремський, а також зaрyбiжнi автори: 1.Т. Балабанов, Д. Баббела, А. Вшьямс та iншi. Проте, незважаючи на цiннiсть зазначених дослщжень, для втизняно! економiчно! науки проблема страхування земель сшьськогосподарського призначення потребуе системного обгрунтування теоретико-прикладних аспекпв його становлення в умовах ринково! економiки. Саме це i зумовило вибiр теми розглянуто! проблеми. ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
Мета вибраного дослщження полягае в обгрунтуванш економiчно! сyтностi страхування в аграрному сектора Цшьова спрямовaнiсть обумовила основнi пiдходi до реaлiзaцi! зазначено! мети, а саме розглянути основнi теоретичнi засади вщносно сyтностi страхування земель сiльськогосподaрського призначення, проaнaлiзyвaти розвиток цього виду страхування в Укра!ш, визначити основнi проблеми сшьськогосподарського страхування в Укра!ш.
РЕЗУЛЬТАТИ
Ринковi вiдносини в Укра!ш супроводжуеться появою нових сyб'ектiв земельних вiдносин, защ-кавлених в захист свого майна, доходiв, тдприемницько! дiяльностi вiд рiзного роду бiд. У цих умовах роль страхування, як джерела зaсобiв вщшкодування збитку, особливо зростае.
Страховий захист е одним з найважливших елеменпв ринково! економши, складовою фшансо-вих, виробничих вщносин, що дозволяе вiдшкодовyвaти мaтерiaльнi втрати в рaзi настання неспри-ятливих подш. Соцiaльно — економiчнi умови в Укра!ш потребують якiсно нових пiдходiв до збере-ження мaтерiaльних цiнностей, життя, здоров'я та працездатносп громадян, яки е об'ектом рiзних видiв страхування, необхiдностi вiдтворення природних ресyрсiв i покращення екологiчно! ситуаци. Цi умови вимагають вiд системи страхування запровадження нових видiв страхових послуг, створен-ня конкурентного середовища фyнкцiонyвaння страхових компaнiй, формування розвиненого страхового ринку.
Закон Укра!ни «Про страхування» визначае страхування як вщносини по захисту майнових iнте-ресiв фiзичних i юридичних осiб при настанш певних подiй або страхових випадюв за рахунок гро-шових фондiв, формованих iз сплачуваних ними страхових внесюв (страхових премiй). Через страхування можливють украй небажаних (часом кaтaстрофiчних) втрат переходить в необхщнють нести для !х компенсаци вiдносно невеликi рiчнi витрати у виглядi страхових внескiв. 1ншими словами, стрaховi оргaнiзaцi! (страховики) шляхом об'еднання внескiв створюють фонди зaсобiв для за-безпечення стрaхyвaльникiв фшансовою пiдтримкою у рaзi настання небажаних подш, перелш яких зaздaлегiдь обмовляеться. У ринковiй економiцi страхування стае одним з видiв пiдприемницько! дiяльностi [3].
Економiчнy суть страхування можна охарактеризувати наступними ознаками:
• виникнення грошових перерозподшьних вiдносин, викликаних юнуванням страхового ризику як вiрогiднiсть i можливостi настання страхового випадку, здатного нанести мaтерiaльний або iнший збиток;
• створення грошового страхового фонду цшьового призначення, формованого за рахунок фшсо-ваних внескiв yчaсникiв страхування. Оскшьки засоби цього фонду використовуються лише серед його учасниюв, розмiр страхового внеску е часткою кожного з них в розподш збитку. Тому, чим ширше круг учасниюв страхування, тим менше розмiр страхового внеску i тим достyпнiшим стае страхування;
• перерозподш сум збитку мiж територiями i в чaсi;
• повернення страхувальникам витрат на страхування через виплату ним страхових вщшкодувань.
У сучасних умовах страхування придбало особливе значення в аграрному середовищь Сшьське господарство завжди потребувало фшансово! пщтримки зважаючи на неяснiсть результатiв його гос-подарсько! дiяльностi через непередбачувашсть погодних i iнших умов. Останшми роками положен-ня посилилося загальним кризовим станом економши. Система страхування може надати сiльським товаровиробникам певну фiнансову пiдтримку. Тим паче, що збитки аграрного сектора торкаються штерешв не тiльки самих товаровиробникiв, але i держави в цiлому. Коли майно застраховане, держава значною мiрою звiльняeться вiд необхiдностi вщшкодування збитку. У випадках, коли щнносп не застрахованi, тягар вiдновлення !х втрат лягае на все суспшьство.
Практику страхування втрат врожаю сшьськогосподарських культур на територи Укра!ни розпо-чав Держстрах у 1941 рощ. Це було так зване обов'язкове окладне страхування, яке поширювалося на вс сiльськогосподарськi культури, а також сади, ягщники, виноградники, посiви i насадження в парниках i теплицях. Причому практики такого широкого охоплення страхуванням культур та площ не було шде в свiтi. Страхування проводили на випадок несприятливо! ди граду, зливи, бурi, вогню, вимокання, вимерзання, випрiвання, заморозкiв, повенi, посухи. Тарифш ставки диференцiювалися за видом стихшного лиха, групами культур, !х територiальним розташуванням. Окрiм обов'язкового страхування, юнувало добровiльне страхування. Воно дозволяло ощнювати врожай дещо вище, а отже й сподiватися на бшьше вiдшкодування.
Загалом, страхування проводилось вщразу вiд всiх запропонованих ризикiв. Страхувати вiд непов-ного перелiку ризиюв не дозволялось. Страхове вiдшкодування виплачували за кiлькiснi втрати врожаю, i лише при страхуваннi тютюну — за зниження якостi тютюнових листкiв вiд граду. Страхове вщшкодування не виплачувалося у випадку пошкодження рослин шкiдниками та хворобами. Було орган-iзовано страховий нагляд, мета якого полягала в тому, щоб не допустити загибелi посiвiв, перевiряти дотримання правил агротехнiки i сприяти пiдвищенню врожайностi. Страхувальники зобов'язанi були заявити про загибель або пошкодження сшьськогосподарських культур в шспекщю Держстраху не шзшше, як за п'ять дiб з дня встановлення загибелi чи пошкодження. При пошкодженнi посухою сiльськогосподарських культур заяви подавались не шзшше, як за 15 дшв до збирання врожаю.
Роботу над визначенням страхового вщшкодування проводили у такш послщовносп:
• встановлювали причини загибелi або пошкодження сiльськогосподарських культур i перевiряли виконання страхувальником агротехшчних правил;
• визначали обсяг пошкоджено! площi;
• встановлювали ступiнь пошкодження;
• складали страховий акт i визначали суму страхового вщшкодування.
Починаючи з 1967 року, було введене державне обов'язкове страхування майна колгоств, мiжгос-подарських пщприемств, радгоспiв та шших державних сiльськогосподарських пiдприемств. Державному обов'язковому страхуванню пiдлягало таке майно колгоств: врожай сшьськогосподарських культур (крiм врожаю сшокоив); сшьськогосподарсью тварини, домашня птиця, кролi, хутровi звiрi та сiм'l бджiл; бущвл^ споруди, передавальнi пристро!, силовi, робочi та iншi машини, транс-портш засоби, обладнання, знаряддя лову, швентар, продукцiя, сировина, матерiали, багаторiчнi насадження.
Врожай страхували на випадок загибелi чи пошкодження в результат посухи, нестачi тепла, над-мiрного зволоження, вимокання, випрiвання, заморозкiв, вимерзання, граду, зливи, бур^ урагану, паводку, селю, безводдя або маловоддя в джерелах зрошення i в результат iнших незвичайних для дано! територи метеорологiчних або природних умов, а також вщ хвороб, шкiдникiв рослин i по-жежi. Сiльськогосподарських тварин страхували на випадок загибел^ падежу, вимушеного забою чи знищення в результат стихiйного лиха, iнфекцiйних хвороб i пожежi. Будiвлi та шше майно кол-госпiв страхували на випадок знищення або пошкодження в результат повеш, бурi, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, дп пiдrрунтових вод, селю, удару блискавки, землетрусу, просадки, пожеж^ ви-буху i аварiй.
Для господарств, якi пщлягали обов'язковому страхуванню, Держстрах проводив нарахування страхових платежiв за формою 101. Було встановлено 4 термши сплати: 20% — шсля укладання договору, 15% — до 15 травня, 15% — до 1 липня, та 50% — до 1 жовтня поточного року. Страхове покриття за угодами становило 70%. Виплата страхового вщшкодування здшснювалась у розмiрi загального збитку, який визначався як рiзниця мiж запланованим та реально отриманим врожаем. Тобто причини збитку не розмежовувалися, не визначався прямий збиток, спричинений тим чи тим ризиком. У разi встановленого порушення господарством правил агротехшки Держстрах мш вщмо-вити у виплат страхового вщшкодування або зменшити розмiр виплати. Факти таких порушень ви-являв народний контроль, !х висв^лювали у пресi. Для того, щоб отримати страхове вщшкодування, достатньо було вчасно звернутися в Держстрах з письмовою заявою про настання страхового випад-ку. Пюля такого звернення комюя на чолi з начальником вiдповiдного районного вщдшення Держстраху, за участ представникiв управлiння сiльського господарства та страхувальника, проводила ог-ляд пошкоджених посiвiв, про що складала вщповщний акт. У деяких випадках для пщтвердження настання страхового випадку потрiбно було надати довiдку метеослужби, пожежно! охорони тощо. Фактiв звернення до суду з боку колгоств практично не було. Поточного мошторингу за станом
посiвiв y rap^ вeгeтaцiï не доводили. Oднaк для зaбeзпeчeння якiсноï pоботи щодо визнaчeння збитку 3a договоpaми стpaxyвaння мaйнa сiльськогосподapськиx пiдпpиeмств у кожному вщдшенш Дepжстpaxy пpaцювaв aгpоном aбо дeкiлькa aгpономiв. У штaтi диpeкцiï були двa aгpономи, вете-pинapний лiкap, iнжeнep. Збитковiсть стpaxyвaння вpожaю сiльськогосподapськиx кyльтyp по Ук-parni стaновилa 80-130%.
У 1982 щ було визнaчeно пepeлiк низькоpeнтaбeльниx колгоспiв, peнтaбeльнiсть якиx стaновилa менше 34% (до тaкиx, нaпpиклaд, нaлeжaли м'ясо-молочнi комбiнaти в peгiонax, де бyлa жс^ият-ливa ситyaцiя щодо тyбepкyльозy велико1' pогaтоï xyдоби). 3a тaкi колгоспи стpaxовi плaтeжi сплaчy-вaлa дepжaвa.
3 1991 pокy 3a колгоспaми визнaли пpaво добpовiльного стpaxyвaння мaйнa, a paдгоспи до 1996 pокy пiдпaдaли пiд дда обов'язкового стpaxyвaння. 3 1994 pокy дepжaвa вiдмовилaся вiд вщпов> дaльностi 3a pозpaxyнок по стpaxовиx вiдшкодyвaнняx з сiльськогосподapськими пiдпpиeмствaми, i Укpдepжстpax (peстpyктypизовaний тa пepeймeновaний в HACK «Oparna») зaбоpгyвaв господapствaм знaчнi суми стpaxовиx вiдшкодyвaнь. Цi суми погaшaлися пpотягом тpьоx-чотиpьоx pокiв чaсткови-ми виплaтaми aбо фоpмaльним пepeyклaдaнням договоpiв. Цей фaкт дуже нeгaтивно вплинув та зaгaльнe стaвлeння до стpaxyвaння вpожaю тa iншого мaйнa сiльськогосподapськиx пiдпpиeмств, поpодив нeдовipy не тшьки до «Opaнти», a й до стpaxyвaння взaгaлi.
Викоpистaння обов'язково1' фоpми в систeмi pинковиx вiдносин до певно1' мipи звyжye госпо-дapськy сaмостiйнiсть сyб'eктiв циx вiдносин, товapовиpобник (колективний, сiмeйний, одноошб-ний) повинен сaм виpiшyвaти, яким чином зaxистити себе вiд можливиx фiнaнсовиx yсклaднeнь. I пpотe пepeвaгa добpовiльного стpaxyвaння, тобто стpaxyвaння зa договоpом, пepeд обов'язковим не e бeзпepeчною, оскшьки обов'язкове стpaxyвaння знижye витpaти кожного господapствa нa CTpaxy-вaння своïx мaйновиx iнтepeсiв. Добpовiльнa фоpмa стpaxyвaння спочaткy не пpипyскae стовщсотко-вого оточенню стpaxовим зaxистом всix сiльськогосподapськиx товapовиpобникiв, що спpичиняe зa собою збшьшення стaвок стpaxовиx плaтeжiв, a обов'язковa фоpмa стpaxyвaння спpиймaeться як додaтковий подaток, xочa стaвки обов'язкового стpaxyвaння у зв'язку з його зaгaльнiстю будуть зтач-но нижче, нiж стaвки добpовiльного [5].
Cкaзaнe пiдтвepджye i той фaкт, що шсля вiдмiни обов'язкового стpaxyвaння i встaновлeниx дep-жaвою стpaxовиx тapифiв, стpaxовики пiдвищили стaвки стpaxовиx внесюв, що послужило однieю з основниx пpичин скоpочeння числa господapств, що стpaxyють сво1' посiви нa добpовiльниx зaсaдax. Пpотe, оскiльки поки зaконодaвчо не визнaчeнi види, умови i поpядок обов'язкового стpaxyвaння, зaлишaeться його добpовiльнa фоpмa.
Договip стpaxyвaння e угодою мiж стpaxyвaльником i стpaxовиком, чepeз яке остaннiй зобов'я-зyeться пpи нaстaннi стpaxового випaдкy виплaтити стpaxyвaльникy aбо iншiй особi, та коpисть яко-го yклaдeний договip стpaxyвaння стpaxовe вiдшкодyвaння, a стpaxyвaльник зобов'язyeться оплaчy-вaти стpaxовi внески у встaновлeнi тepмiни. У договоpi yкaзyють об'eкт стpaxyвaння i пepeлiк CTpa-xовиx подiй (тобто познaчaють вiдповiдi нa питaння: «Що стpaxyeться i вiд чого?»), тepмiн ди дого-воpy, стpaxовy суму, ята не повиннa пepeвищyвaти peaльноï вapтостi стpaxовaного мaйнa, стpaxовий тapиф i стpaxовий внесок. У договоpi добpовiльного стpaxyвaння конкpeтний pозмip стpaxовоï суми, стpaxового внеску i iншi його ютотш умови визнaчaють нa основi угоди стоpiн.
Договip стpaxyвaння нaбyвae чинностi з моменту сплaти стpaxyвaльником пepшого стpaxового внеску. Heзaлeжно вщ фоpми оплaти стpaxового внеску дiя договоpy зaкiнчyeться пiсля зaкiнчeння тepмiнy стpaxyвaння.
Пpи нaстaннi стpaxового випaдкy стpaxyвaльник зaявляe пpо це стpaxовикy в стpок, встaновлeний договоpом aбо yмовaми стpaxyвaння. Ha пiдстaвi влaсниx обстежень потepпiлого об'eктy i пiдтвepд-жyючиx докyмeнтiв компeтeнтниx оpгaнiзaцiй, що бepyть yчaсть в цьому, стpaxовик визнaчae pозмip збитку, зaподiяного зaстpaxовaномy об'eктy i суму стpaxового вiдшкодyвaння, вeличинa якого зaлe-жить вщ pозмipy стpaxовоï суми i riei' системи вiдповiдaльностi, по якiй було зaстpaxовaно мaйно.
Пошуки зaxодiв зaпобiгaння збиткaм i стpaxовим випaдкaм ^ивели до виникнення i pозповсюд-ження в свтовш пpaктицi виду дiяльностi по «yпpaвлiнню pизикaми», якa пpeдстaвляe pозpобкy i peaлiзaцiю системи зaxодiв, зa допомогою якиx з'являeться можливють зaпобiгaння (aбо послaблeн-ня) небезпетам, яким може, пiддaвaтися об'eкт стpaxyвaння. Сюди вiдносять тaкож оцiнкy promy, як мipy вipогiдностi нaстaння стpaxового випaдкy, i силу пpоявy; контpоль нaд pизиком в пepiод до моменту можливого тагання стpaxового витдку (пpeвeнтивнi зaxоди), пiд чaс його ^ояву i пiд чaс лiквiдaцiï його нaслiдкiв. В цiломy yпpaвлiння pизиком зводиться до виявлення i оцшки pизикiв, яким пiддaються окpeмi peсypси i виpобництво в цшому, pозpобки зaxодiв, нaпpaвлeниx нa зaпобi-гaння aбо ослaблeння ïx ^ояву.
Визнaчeння видiв pизикy, оцiнкa ïx сили з погляду ypaзливостi вщповщного об'eктy, встaновлeн-ня нa основi всix обстaвин, що вpaxовyються, умов стpaxyвaння, визнaчeння можливого збитку i ставок стpaxовиx плaтeжiв — все це в зapyбiжнiй пpaктицi ^оводять пpофeсiонaльно пiдготовлeнi особи, що володдать знaннями в облaстi не тшьки стpaxовоï спpaви, aлe i eкономiчниx iнтepeсiв стpaxyвaльникiв. У кpaïнax з pозвинeним pинком стpaxовиx послуг стpaxовi компaнiï мaють тaкого
роду фахiвцiв з кожного виду страхування. Починають розум^и необхiднiсть тако! оргашзаци i в украшськш страховiй практищ.
Перелiк страхових випадкiв, настання яких зобов'язуе страховi компани виплачувати страховi вiдшкодування, мае надзвичайно важливе значення i вiдноситься до iстотних умов ефективного страхування. По добровшьних видах страхування умови конкретних видiв страхування розробляють стра-ховi компани. Конкуренцiя на страховому ринку спонукае !х при формуваннi цих умов максимально враховувати потреби i можливост потенцiйних страхувальникiв, зокрема — встановлювати ширше коло страхових випадюв. Умови страхування розробляються виходячи з найтиповших страхових потреб учасниюв страхового процесу.
Додамо, що сам факт загибелi (знищення) або пошкодження майна не е достатньою шдставою для виникнення обов'язку страховика по виплат страхового вщшкодування. Необхiдний факт збит-ку (збитку), викликаного саме передбаченим страховим випадком. Застраховане майно може загину-ти в результат випадку, не передбаченого договором, або бути пошкодженим третьою особою, яка компенсувала заподiяний збиток: виплатить вартсть застрахованого майш, надано нове або вщре-монтовано пошкоджене. У таких випадках збиток, як такий зникае, звщси i право на отримання страхувальником страхового вщшкодування не виникае.
Сутнiсть страхового захисту полягае в нагромадженш й витрачанш грошових та iнших ресурсiв для здшснення заходiв з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиюв i вiдшкодування пов'язаних iз ними втрат [4].
Сучасна наука «страховий захист» розглядае як економiчну категорда. Наприклад, М.М. Александрова зазначае, що матерiальним втiленням економiчноl категори страхового захисту е страховий фонд, який являе собою сукупшсть видшених та зарезервованих запасiв матерiальних благ, призна-чених для здiйснення страхового захисту (не тшьки компенсаций а й подолання наслщюв реаизацл страхового ризику), i може виступати як у натуральнш, так i грошовш формах [1].
Призначення страхового фонду — не для споживання, не для нагромадження, а для вщшкодуван-ня збитюв у результатi настання страхового випадку [1].
Страховий захист в аграрному секторi повинен бути спрямований на виконання головних завдань щодо виробництва сшьськогосподарсько! продукци, забезпечення господарств фшансовими ресурсами, натуральними запасами та матерiально-технiчними засобами на вшх стадiях виробництва продукци, а також на вiдшкодування збитюв у результатi настання страхового випадку.
Стримуе розвиток сшьськогосподарського страхування вщсутшсть гарантiй своечасного отримання страхувальниками страхових вiдшкодувань вiд страхових оргашзащй через непомiрно високi для страховиюв одноразовi витрати для страхово! компенсаци збиткiв, заподiяних сшьськогоспо-дарському виробництву страхувальникiв неврожаем сiльськогосподарських культур в результат настання страхових випадюв природного характеру [2].
Заважае розвитку страхування урожа!в недостатньо реальний облш величини ризику, термiнiв або перюдичност настання страхових випадкiв, використання у зв'язку з цим единих укрупнених страхових тарифiв, що приводить до страхово! нерiвностi сiльгосппiдприемств.
Стримуе сшьськогосподарське страхування iнфляцiя. Страховi вщшкодування за загиблу худобу або згорш будови компенсують не бiльш половину реальних втрат. Введення ж до них поправочних коефiцiентiв залежно вщ темпiв шфляци приводить до дорожчання страхових тарифiв i теж стримуе попит на сшьськогосподарське страхування.
Все перераховане призводить в сукупност до того, що в сшьському господарсга страхування, як чинник стабшьност економши, використовуеться слабо.
Розв'язати проблему посилення страхового обслуговування галузi може держава, беручи участь не тшьки в шдтримщ, але i в оргашзаци сшьськогосподарського страхування. Саме держава повинна регламентувати страхову сферу, правила i умови страхування, координувати дiяльнiсть страховиюв. При шдтримщ держави можливе i розширення сфери сiльськогосподарського страхування за раху-нок залучення в нього нових об'ектiв страхування.
ВИСНОВКИ
1. Страховий захист е одним з найважливших елементв ринково! економши, складовою фiнансо-вих, виробничих вщносин, що дозволяе вiдшкодовувати матерiальнi втрати в разi настання неспри-ятливих подш.
2. Економiчну суть страхування характеризують наступш ознаки: 1) виникнення грошових пере-розподiльних вiдносин, викликаних юнуванням страхового ризику як вiрогiднiсть i можливостi настання страхового випадку, здатного нанести матерiальний або шший збиток; 2) створення грошового страхового фонду цшьового призначення, формованого за рахунок фiксованих внесюв учасникiв страхування. Оскiльки засоби цього фонду використовуються лише серед його учасниюв, розмiр страхового внеску е часткою кожного з них в розподш збитку. Тому, чим ширше круг учасниюв страхування, тим менше розмiр страхового внеску i тим доступшшим стае страхування; 3) перероз-подiл сум збитку мiж територiями i в часi; 4) повернення страхувальникам витрат на страхування через виплату ним страхових вщшкодувань.
3. Практику страхування втрат врожаю сшьськогосподарських культур на територи Укра!ни роз-почав Держстрах у 1941 рощ. Починаючи з 1967 року, було введене державне обов'язкове страхування майна колгосшв, мiжгосподарських шдприемств, радгоспiв та iнших державних сшьськогосподарських шдприемств. Для господарств, яю пiдлягали обов'язковому страхуванню, Держстрах проводив нарахування страхових платежiв за формою 101. Було встановлено 4 термши сплати: 20% — шсля укладання договору, 15% — до 15 травня, 15% — до 1 липня, та 50% — до 1 жовтня поточного року. Страхове покриття за угодами становило 70%. У 1982 щ було визначено перелш низькорента-бельних колгосшв, рентабельшсть яких становила менше 34% (до таких, наприклад, належали м'я-со-молочнi комбiнати в регiонах, де була несприятлива ситуацiя щодо туберкульозу велико! рогато! худоби). За таю колгоспи страховi платежi сплачувала держава. З 1991 року за колгоспами визнали право добровшьного страхування майна, а радгоспи до 1996 року тдпадали тд дда обов'язкового страхування. З 1994 року держава вщмовилася вщ вiдповiдальностi за розрахунок по страхових вщшко-дуваннях з сшьськогосподарськими пiдприeмствами, i Укрдержстрах (реструктуризований та перей-менований в НАСК «Оранта») заборгував господарствам значнi суми страхових вщшкодувань.
4. Стримуе розвиток сшьськогосподарського страхування багато факторiв, серед яких можливо видшити такi, як вщсутшсть гарантiй своечасного отримання страхувальниками страхових вщшко-дувань; iнфляцiю; недостатньо реальний облш величини ризику, термшв (перiодичностi) настання страхових випадкiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Александрова М.М. Страхування: навч.-метод. посiб. / М.М. Александрова. — К.: ЦУЛ, 2002. — 208 с.
2. Грушко В.1. Головне завдання — подальший розвиток страхового ринку / В.1. Грушко // Укра!на-Business. — 2003. — 10-17 кв. — С. 2-13.
3. Закон Укра!ни «Про страхування» вщ 7.03.1996 р. № 85/96 ВР // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. — 1996. — №18. — С. 78.
4. Страхування / за ред. С. Осадця. — К.: КНЕУ, 1998. — 528 с.
5. Юргенс И.Ю. Проблемы развития национальной системы страхования в условиях экономического кризиса / И.Ю. Юргенс, Р.Т. Юлдашев. // Финансы. — 1998. — №10. — С. 30-33.
