CC BY
4
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 1, 2020
УДК 34: [316.75 (4)]: 32 (477) "1917/1921"
1ван Терлюк
Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! освгги Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. iст. наук, доцент кафедри теори, ютори та фшософи права i.terlyuk2406@gmail.com
Олексiй Терлюк
асшрант кафедри адмiнiстративного та шформацшного права oleeksiy2807@gmail.com
СТАНОВЛЕННЯ УКРАШСЬКОГО НАЦЮНАЛЬНОГО 1НСТИТУТУ ШФОРМАЦШНО1 БЕЗПЕКИ: 1нституц1йний аспект политики захисту шформацп нац1ональних державних (формаций 1917-1921 рр.
http://doi.org/10.23939/law2020.25.008
© Терлюк I., Терлюк О., 2020
Дослщжено шституцшний аспект пол^ики захисту шформацп украТнських нацiональних державних формацш революцшноТ хвилi 1917-1921 рр. Висловлено думку про загалом недостатню увагу нац1оиальиих украТнських державних формацiй щодо розбудови iнституцiй, покликаних забезпечити Тхню iнформацiйну безпеку. Наголошено на тому, що недооцiнка самого фактора шформацшноТ безпеки не тiльки негативно позначилася на процес державного будiвництва, але й певною мiрою спричинилася до втрати украТнцями власноТ нацюнальноТ державность
Ключовi слова: iнформацiйна безпека, захист шформацп, УкраТнська Центральна рада, УНР, Директорiя УНР, УкраТнська Держава, ЗУНР.
Постановка проблеми. Як вщомо, у розв'язанш путiнською Росieю т. зв. пбридно! вiйни проти Украши важливе мюце вiдведено iнформацiйнiй складовiй. К навггь порiвнюють до мiлiтарноi, адже ршення, ухваленi на основi недостовiрноi або й сфальшовано! iнформацii, несуть загрозу розвитку як оргашзацп чи суспшьства, i в цiлому держави [1, с. 172]. Звщси дшовим меха-нiзмом протидii iнформацiйним викликам мае стати потужний нащональний шститут шформа-цiйноi безпеки нашо! держави, що становить систему безпекових шституцш з належною нормативною базою як правовою основою !х дiяльностi. Звичайно, що вирiшення подiбних завдань лежить у площиш як вивчення i запозичення досвiду краiн НАТО та €С, так i обов'язкового врахування власно^' державно-правовоi спадщини. Зокрема, - ^ можливо, насамперед, вщповщного досвiду украiнських нацiональних державних формацш 1917-1921 рр.
Аналiз дослщження проблеми. Укра!нсью нацiональнi державнi формацп 1917-1921 рр. мають досить грунтовну iсторiографiю. Тшьки в радянськiй лiтературi, за тдрахунками О. Миро-ненка, цьому перюду присвячено близько 15 тис. книг i статей, 80 багатотомних збiрникiв документiв. За останнi двадцять роюв радянсько! державностi тiльки в Укра!ш було опублiковано 2 тис. книжок, брошур i статей на цю тему [2, с. 6]. Зайве наголошувати, що iнтерес до цих подш в Укра!ш пiсля 1991 року тшьки посилювався. Д. Яневський тдрахував, що тiльки за першi 15 рокiв пiсля проголошення державно! незалежносп Укра!ни з рiзних аспекпв проблеми революцiйних 1917-1921 рр. дослщники пiдготували та захистили 343 дисертацп, серед них 37 докторських [3, с. 5]. Та попри юнування солщно! й, здавалося б, усебiчно! юторюграфп укра!нських нащо-нальних державних формацш 1917-1921 рр., дослiдженню !хньо! полiтики у галузi забезпечення шформацшно! безпеки, на загал, придiляли недостатньо уваги. Маемо лише поодиною пращ, як лише опосередковано присвяченi ролi фактора шформацшно! безпеки в укра!нському нащо-нальному державотвореннi початку минулого столггтя. Здебiльшого вони виконанi в контекст дослiдження юторп держави i права революцiйного перiоду. Зокрема, - це розвщки з ютори нащональних спецслужб (В. Сiдак), вшськово! дипломатп (напр., Д. Веденеев), вiйськового будiвництва (напр., Я. Тинченко чи Б. Якимович), бущвництва правоохоронно! системи (напр., В. Довбня, О. Олшник, О. Тимощук чи Я. Шинкарук) та ш. У контекстi зазначено! у заголовку проблеми, усi працi згаданих ( не згаданих) авторiв об'еднуе, хiба що та обставина, що у сво!х працях вони окремо не видшяють питання налагодження шституту шформацшно! безпеки i в нормативно-правовому, i в iнституцiйному аспектах. Винятком почасти можна вважати навчальний пошбник за авторством А. Гуза [4].
Мета статт - простежити переб^ формування iнституцiй, покликаних забезпечити захист шформаци, в укра!нських нащональних державних формащях 1917-1921 рр.; виявити характерш риси iнституцiйного забезпечення полггики захисту шформаци у розрiзi окремих державних формацш укра!нсько! революцшно! хвилi та визначити мiсце фактора шформацшно! безпеки i у забезпеченнi процесу державного бущвництва, i у збереженш укра!нсько! нацiонально! держав-ностi загалом.
Виклад основного матерiалу. З утворенням у березш 1917 р. Укра!нсько! Центрально! ради (УЦР) поступово окреслюеться курс на формування нацiонально! державносп укра!нського народу [Див. докл.: 5, с. 298-428]. Цей факт, з одного боку, викликав зростання штересу тодшшх головних шоземних держав до потенцшного державного будiвництва укра!нцiв, а з шшого, як наслiдок, -призвiв до, власне, необхiдностi творення ефективно! системи захисту негласно! шформаци, передовсiм, з вiйськово! й вшськово-полггично! царини. Приходило розумiння того, що цю функщю слiд покласти на спещально створенi для цього шституци.
Спроба УЦР створити iнституцiю спещального характеру припала ще до проголошення УНР, коли у другому склад^ створеного шсля Першого Всеукра!нського вшськового з'!зду (червень 1917 р.), Генерального Вшськового Комггету було сформовано Комгст спецгальних служб(тут i далi курсив наш - Авт.). Попри те, що для цього органу не було визначено конкретних завдань, а тшьки призначено керiвника (генерал-майор Л. Кондрашевич), погоджуемося з В. Сщаком, що вже сам факт створення спещального органу е свщченням усвщомлення необхщносп юнування подiбних структур в майбутшх збройних силах Укра!ни [6].
Бшьш означених форм робота зi створення спецiальних служб, на як покладалися б функцi! захисту шформаци, набула з утворенням Генерального секретарiату [7, с. 105-106]. Тодi у складi одного з семи генеральних секретарств, що його представляли, - Генеральному секретаре™ внутршшх справ - було утворено АдмШстративно-полтичний вгддгл (згодом зi статусом департаменту) з осередками на мюцях - при губернських i повггових комюарах. З-помiж низки завдань вiддiлу щодо оргашзаци боротьби з "контрреволюцшними" й антидержавницькими проявами, у
ходi дискусш на надзвичайному засщанш Малоi ради 26 жовтня 1917 р. порушувалися питання i щодо потреби забезпечення, в сучасному розумiннi, iнформацiйноi безпеки [7, с. 360-366]. Про-тягом усього перюду функцiонування Адмiнiстративно-полiтичний департамент та шдпорядковаш йому спiвробiтники при губернських i повiтових комiсарах здшснювали свою працю на нормативнiй базi Тимчасового уряду Роси [6]. В середиш грудня 1917 р. при Генеральному секре-тарiатi iз повноваженнями спещального органу було утворено Колеггю (Комгсгю) з охорони ладу в Украш, Статут яко! було затверджено щойно 7 шчня 1918 р. Паралельно у складi генерального секретарства вшськових справ було декларовано про створення ще одного особливого органу -Комгтету з оборони Украгни. Одночасне юнування фактично однотипних структур створювало проблему !хнього ефективного функцюнування, що полягала у нерозмежованостi функцш. На цю обставину справедливо звертае увагу А. Гуз, зауважуючи, що така ситуащя "негативно вiдбилася на подальшш пращ" [4, с. 61].
У другш за хронологiчним порядком украшськш нацiональнiй державнiй формацп за новгг-нього часу - "Украшськш ДержавГ' (УД) гетьмана П. Скоропадського полггика захисту iнформацii в шституцшному аспектi мала iнший вимiр - у кра!ш iснували двi установи з паралельними функцiями - Осв1домчий в1ддт департаменту Державно! Варти у складi МВС i Особливий в1ддт Головно! квартири гетьмана.
Виняткова увага питанням захисту шформацп придiлялася в Освщомчому вiддiлi, що був одним iз трьох в структурi створено! 18 травня 1918 р. Державно! варти на пiдставi закону "Про змгну ¡снуючих закомв про мтщю 7 створення Державног варти" [8, с. 87-88]. Мiсцевi органи вiддiлу органiзовувалися на рiзних адмiнiстративно-територiальних рiвнях i дiяли автономно (тобто шдпоряд-ковуючись безпосередньо головi мiсцевоi адмiнiстрацii). Крiм завдань щодо боротьби з кримшаль-ною злочиннютю, вони мали попереджати i запобтати злочинам проти державного ладу й безпеки держави, збирати агентурну шформащю про полiтичнi виступи, страйки, полггичш партп та !х функ-цiонерiв [8, с. 216-224]. Завдання вщдшв на мiсцях конкретизувалося в "ЧнструкцИ начальникам пов1домлювалъних в1ддтв при губернських старостах 7 градоначальниках". "Iнструкцiя" мiстила окремi, фрагментарнi рекомендац^' щодо захисту шформацп, але вкладених у не! положень вважають недостатнiм [4, с. 64]. Серед канатв збору службово! iнформацii в системi освщомчих вiддiлiв найбiльш ефективними були : зовншнШ нагляд (кшьюсть секретних агенпв - фiлерiв та !хне грошове утримання залежали вiд розмiрiв мют) та секретна агентура (вивчення настро!в рiзних верств на-селення). Уш спiвробiтники Державно! варти незалежно вщ галузi свое! дiяльностi (мiськоi, повггово!, залiзничноi, кримiнально-розшуковоi, освiдомчоi) мали працювати у тюнш взаемод^ [6]. До складу департаменту також входила секретна частина, структура, для котро! налагодження системи захисту шформацп було безпосередшм завданням. Секретна частина отримувала i розподшяла пошту департаменту, здiйснювала загальне дшоводство, особисте листування директора департаменту i т. iн. [9, с. 14].У складi освiдомчих вiддiлiв видшялися окремi дiловодства за напрямами: загальне, таемне, агентурне, залiзничне, реестрацiйна частина та фотолабораторiя [4, с. 64].
Особливий вщдщ Головно! квартири гетьмана - шша чiльна iнституцiя шформацшно! безпеки -структурно, крiм начальника, складався з його помiчникiв - ошб для спецiальних доручень; штаб-офь церiв, якi вiдали секретною частиною, i районних офiцерiв, що призначалися за кiлькiстю губернiй; юридичного i iнформацiйного вiддiлень; канцеляр^ i екзекутора, який вiдав господарчими справами. Помiчники, штаб-офiцери i районнi офiцери займалися органiзацiею оперативно-розшуково! i слiдчоi дiяльностi вiддiлу в столицi i регюнах Укра!ни.
До складу юридичного вщдшення входили: начальник - особа зi спецiальною юридичною освiтою, класнi урядовщ i допомiжний персонал. Урядовцi юридичного вщдшення перевiряли опера-тивнi матерiали i пiсля з'ясування обставин справи через начальника Особливого вщдшу пересупро-воджували всю переписку по нш для подальшого провадження розслiдування старшому прокурору Апеляцшного суду або прокурорам Вшськового чи Морського суду за належнютю.
До складу шформацшного вщдшення, о^м його начальника, входили 4 штаб-офщери для розробки i класифшацп оперативних матерiалiв, агенти зовнiшнього нагляду (за окремим штатом), спецiальний дшовод i друкарка з дозволом роботи iз секретними документами. Реестрацiею i збе-реженням таемних документiв та речових доказiв займалася канцеляргя вгддту. Вона складалася з начальника, його помiчника, трьох дiловодiв, перекладача, архiварiуса i журналiста. Екзекутор завiдував примщеннями, майном i коштами вщдшу. У його розпорядженш були: помiчник, 2 старших i 2 молодших шофери, 2 телефонюти [10, с. 246-249]. Вщомий дослiдник О. Тимощук наголошував, що вс справи i витрати Особливого вщдшу вже самi по собi складали державну таемницю. Перевiрити !х мав право лише начальник штабу гетьмана або особа за його дорученням. Кошти на утримання Особливого вщдшу вщпускалися за кошторисом штабу гетьмана з Державно! скарбниц щомюячно наперед до 5 числа кожного мюяця. Вiддiл мав свою гербову печатку i печатку для пакета. Для майна, яке вщбиралося при обшуках i конфiскацiях, була спещальна сургучна печатка. Урядовцi вщдшу, ^м наглядових агентiв, носили формений одяг, встановлений для штабу гетьмана. Примщення вщдшу охороняла окрема варта, яка входила до складу загально! гаршзонно! варти [10, с. 253].
Директорiя, або "Друга" УНР, з якою пов'язують третю з початку ХХ ст. спробу укра!нцiв роз-будувати свою нацiональну державнiсть, в шституцшному аспектi полiтики iнформацiйно! безпеки продовжувала "традицп" "Першо!" УНР - шституцп, покликанi забезпечити цю важливу д^нку державного будiвництва, створювались у структурi правоохоронного i вiйськового вщомств.
Розбудова Директорiею та !! урядом правоохоронних структур була зумовлена, з одного боку, необхщшстю виршення завдань полггичного, економiчного i соцiального характеру, а з шшого -складною ситуащею в кра!нi, що попршувалася внутрiшнiми чинниками, зокрема розкладом знач-но! частини державного апарату, зростанням рiвня злочинностi та особливо дiяльнiстю доволi чис-ленних незаконних збройних формувань (напр., загони пщ командуванням отамана М. Гри-гор'ева, що дiяли на пiвднi Укра!ни, налiчували близько 15 тис. осiб; ще бшьшим було формування Н. Махна).
Ключову роль у виршенш цих та шших проблем за доби Директорп УНР мало вiдiгравати МШстерство внутрштх справ. Воно збертало надаш йому ще за часiв Центрально! Ради широк повноваження. Ба бшьше, за час iснування Директорi! мюце i роль Мiнiстерства внутрiшнiх справ через юридичне пщпорядкування йому цшого ряду репресивно-каральних та правоохоронних оргашв навiть посилились. Серед повноважень Мшстерства внутрiшнiх справ були - нагляд за дiяльнiстю губернських, повiтових, волосних та мюьких отаманiв (комiсарiатiв), !хшх управлiнь (управ), охорона громадсько! безпеки i керiвництво мiлiцiею. Структурно МВС подшялося на департаменти, серед яких чи не найважлившими були Адм!тстративний та Полтичний (згодом -полггично! шформацп) департаменти.
Серед головних завдань Полггичного департаменту: виявлення i припинення анти держав-ницько! дiяльностi з боку полгтичних противникiв УНР, i передусiм партi! комунiстiв, боротьба зi шпигунством, вивчення тилу противника та його вшськ. Також спiвробiтники цього департаменту мали виконувати розвщувальну роботу щодо кра!н - потенцiйних противниюв УНР та можливих союзникiв. Полгтичний департамент МВС мав сво! представництва на мюцях - полгтичш вгддгли, що створювалися при губернських та повггових комюарах [5, с. 283-284].
Полггачний департамент був нацiлений на захист iнформацi!, на збiр яко! його спiвробiтникiв спрямовувала "1нструщгя по збиранню тформацп". Цей документ фактично став правовою основою оперативно-розвщувальних функцiй департаменту. Зокрема iнструкцiя передбачала збирання iн-формацi! про дiяльнiсть некомунiстичних партiй (укра!нськi, росiйськi, польсью, чеськi); вiдомостi про !х програми, органiзацiйну структуру; ставлення до радянсько! влади та Директорiв УНР; популяршсть серед населення; настро! населення республки, його ставлення до уряду УНР, радянсько! влади, до Польщц рiвень нацiонально! свiдомостi; вiдомостi про збройш повстання, гасла, пiд якими вони розгортаються, характер дiй повстанцiв (чи не е вони просто бандитизмом). Також збиралися вщомосп
про становище влади в регюнах, що не контролюються Директорiею. З'ясовувалося, наскiльки радянська влада мiцно тримаеться в селах i мiстах, ставлення до не! населення, яку збройну силу вона мае i проти кого проводить прогресивну полiтику; особовий склад надзвичайних комiсiй та мшци, напрями дiяльностi та об'екти зацiкавленостi; iнформацiя про м1жнацюнальш вiдносини в Укра!ш, полггика радянсько! влади щодо укра!нщв та укра!нсько! мови; вiдомостi щодо виходу перiодичних видань, роботи шкiл, про життевий рiвень населення, цiни на головш продукти харчування, обiг грошей, кооперативний рух [4, с. 65].
За захист вiйськовоi iнформацii Директс^я покладала вiдповiдальнiсть на контррозвщувальний вщдш Генерального штабу Армii УНР та його окремий шдроздш - загт полъовог артилерп. Сюди ж входив загш особисто! охорони Головного Отамана. Агентурою контррозвщки опiкувалися контр-розвщувальш вiддiли штабiв вiйськових з'еднань [4, с. 66].
Що стосуеться оргашзацп захисту шформацп в Захiдноукраiнськiй Народнш Республiцi (ЗУНР), то найповнiше до цього процесу залучалися пiдроздiли служби безпеки. На загально-державному рiвнi - це "Корпус украгнсъког державног жандармерИ", а на рiвнi вшськовому - Роз-в1дчий в1ддт Началъног Команди [Украгнсъког] Галицъког Армп(РВ НКГА; повна назва: Начальна Команда - Команда Етапу Армп).
Побудований за вшськовим зразком "Корпус державног жандармерИ" республши було створено 6 листопада 1918 р. згщно з ршенням Укра!нсько! Нацiональноi ради (УН Рада). Для несення служби безпеки на залiзницi, ршенням Державного Секретарiату вшськових справ 24 березня 1919 р. створювалася також залгзнична жандармергя. Значним державотворчим кроком УН Ради ЗУНР стало прийняття 15 лютого 1919 р. Закону "Про державну жандармер1ю", який поклав початок процесу реоргашзацп цього органу захисту державного ладу: тдпорядкував Державну жандармерда Державному Секретарству внутршшх справ, подшив територда держави на 23 вщщлення жандармерй, визначив принципи щодо чисельностi особового складу, передбачив вимоги до оаб, яю приймалися на службу, визначав щдстави звiльнення зi служби жандармiв та умови соцiального захисту ствробггниюв i iхнiх родин. Вщповщно до Закону вщ 15 лютого 1919 р. вийшли постанови, шструкци, розпорядження та iншi нормативнi документи, ко^ детальнiше регламентували устрiй, пере-мщення кадрiв та дiяльнiсть корпусу жандармерй, стосувалися професiйноl п1дготовки та атестування кадрiв Державно! жандармерi! ЗУНР, а також визначали особливостi захисту окремих видiв iнформацi! -йдеться, передовам, про iнформацiю з обмеженим доступом i службову.
На думку В. Сщака, недолiком в органiзацi! роботи вшськово! контррозв1дки УГА - ще одна сфера з гострою потребою необхщносп налагодження системи захисту шформацй - була вiдсутнiсть центрального керiвного органу. Безпосередньо контррозв1дувальною дшльнютю займались здебiльшого фаховi детективи, серед яких траплялись i чужинцi. А тдроздши вiйськово! контррозв1дки працювали на рiвнi корпусiв та бригад i п1дпорядковувались РВ НКГА [6].
Висновки. Огляд переб^у процесу формування шституцш, покликаних забезпечити захист iнформацii, в укра!нських нацiональних державних формацiях 1917-1921 рр. схиляе до таких висновюв.
Найперше варто зауважити, що необхщнють захисту усiх видiв iнформацii, передовым вiйськового i вiйськово-полiтичного характеру, адекватно сприймалася в ушх державних формащях украiнцiв доби визвольних змагань. Нацюнальш уряди намагалися побудувати, як !м здавалося, ефективну систему спецiальних оргашв, якi б займалися захистом рiзних видiв iнформацii. Загалом ця робота зосереджувалася у правоохоронному i вшськовому ведомствах. Разом iз тим, доводиться констатувати, що попри вщповщне розумшня значення спецiальних служб i необхщносп захисту секретно! й конфiденцiйноi шформацп, створеш в обох УНР, Украшськш Державi та в ЗУНР, спещальш iнституцii загалом хибили у сво!й дiяльностi. I, зокрема, - з низки об'ективних причин. Серед яких: дублювання покладених функцш, вщсутносп координацшного органу з питань безпеки й необхщного контролю за !хньою дiяльнiстю, брак належно! нормативно-правово! бази й значне
переважання тдзаконних нормативних акпв, що урегульовували !хню дiяльнiсть тощо. Перелiчене свiдчить також про загалом недостатню увагу нацiональних укра!нських державних формацш щодо розбудови iнституцiй, покликаних забезпечити !хню iнформацiйну безпеку й недооцшку ними самого фактора шформацшно! безпеки. Варто також зазначити, що бшьш оперативним у створеннi власних спецслужб i захисту шформаци було керiвництво ЗУНР, порiвняно з двома УНР. Натомiсть в Укра!нськш Державi справа !хньо! оргашзаци перебувала на вищому рiвнi - тут були сформоваш повноцiннi, як в структурному, так i в змiстовному вщношенш, спецiальнi служби й налагоджена результативна система захисту таемно! шформаци. Насамкшець варто зазначити, що фактор шформацшно! безпеки у добу Визвольних Змагань мав неперешчне значення як у забезпеченш процесу державного бущвництва, так i у збереженнi укра!нсько! нацюнально! державностi в цiлому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Литвиненко О. 1нформащйна складова у сучаснш пбриднш вшт проти Украши: виклики й загрози // Укра!нознавчий альманах. Ки!вський нацюнальний ушверситет 1м. Т. Шевченка. Вип. 19. 2016. С. 171-174.
2. Мироненко О. М. Витоки укра!нського революцшного конституцюнал1зму 1917-1920 рр. Теоретико-методолопчний аспект: монограф1я. К., 2002. 260 с. 3. Яневський Д. Б. Загублена 1стор1я втрачено!' держави. Харшв: Фолю, 2009. 252 с. 4. Гуз А. М. 1стор1я захисту шформаци в Укра!ш та провщних кра!нах свиу: навчальний поабник. К.: КНТ, 2007. 260 с. 5. Терлюк I. Я. 1стор1я держави i права Украши : [навч. поаб.]. Вид. 4-те, з1 змшами. К.: Видавничий д1м "Кондор", 2018. 772 с. 6.CidaxВ. С. Нацюнальт спецслужби у перюд Украшсько! революцii 1917-1921 рр. (неввдом1 сторшки ютори): Монограф1я. К.: Видавничий дам "Альтернативи", 1998. 320 с.URL:http://exlibris.org.ш/sidak/index.html7. Украшська Центральна рада: Документи i матер1али: у 2 т. Т. 1: 4 березня - 9 грудня 1917 р. / упоряд.: В. Ф. Верстюк (кер1вник); ред. кол.: В. А. Смолш (ввдп. ред.), В. Ф. Верстюк (заст. ввдп. ред.), Ю. М. Гамрецький, Б. В. 1ваненко, Ю. Ю. Кондуфор, С. В. Кульчицький, £. П. Шаталша, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлева. НАН Украши. 1нститут ютори Украши. Центральний державний арх1в вищих оргатв влади i управлшня Украши. К.: Наук. думка, 1996. 590 с. 8. Украшська Держава (квггень - грудень 1918 року). Документи i матер1али: у 2 т. / ред. кол.: В. Верстюк (в1дп. ред.), О. Бойко, Н. Маковська, Т. Осташко, Р. Пирщ Упорядн.: Р. Пир1г (кер1вн.), О. Бойко, А. Гриценко, О. Кудлай, О. Лупандш, Н. Маковська, Т. Осташко, О. Щусь. НАН Украши. 1нститут ютори Украши; Центральний державний арх1в вищих оргашв влади i управлшня Украши. Т. 2. К.: Темпора, 2015. XX + 412 с. 9. Тимощук О. В. Державна варта Украшсько! Держави (юторико-юридичний анал1з) / в1дпов1дальний редактор Усенко I. Б. К, 1998. 72 с. 10. Тимощук О. В. Спещальш збройш формування в систем! охоронного апарату Гетьмана П. Скоропадського (квиень-грудень, 1918 р.) // Вюник Запор1зького юридичного шституту. 1999. № 1(6). С. 238-255.
REFERENCES
1. Ly'tvy'nenko O. Informacijna skladova u suchasnij gibry'dnij vijni proty' Ukrayiny': vy'kly'ky' j zagrozy'. Ukrayinoznavchy'j al'manax. [Informacijna skladova u suchasnij gibry'dnij vijni proty' Ukrayiny': vy'kly'ky' j zagrozy']. Kyiv National University of T. Shevchenko. Rel. 19. 2016. 171-174 pp. 2. My'ronenko O. M. Vy'toky' ukrayins'kogo revolyucijnogo konsty'tucionalizmu 1917-1920. Teorety'ko-metodologichny'j aspekt: monografya. [Vy'toky' ukrayins'kogo revolyucijnogo konsty'tucionalizmu 1917-1920]. Kyiv, 2002. 260 p.
3. Yanevs'ky'j D. B. Zagublena istoriya vtrachenoyi derzhavy'. Kharkiv: Folio, 2009. 252 p. 4. Guz A. M. Istoriya zaxy'stu informaciyi v Ukrayini ta providny'x krayinax svitu. Navchal'ny'j posibny'k. [Istoriya zaxy'stu informaciyi v Ukrayini ta providny'x krayinax svitu]. Kyiv, KNT, 2007. 260 p. 5. Terlyuk I.Ya. Istoriya derzhavy' i prava Ukrayiny'. Navch. posibnik. [Istoriyaderzhavy' ipravaUkrayiny']. Rel. 4th, Kyiv. Publisher: "Kondor", 2018. 772 p. 6. Sidak V. S. Nacional'nispeczsluzhby' u period Ukrayins'koyirevolyuciyi 1917-1921 years. (nevidomi storinky' istoriyi): Monografiya. Kyiv, Publisher: "Al'ternaty'vy'", 1998. 320 p. Online resource available at: http://exlibris.org.ua/sidak/index.html 7. Performed by a group of edit.board: V. F. Verstyuk (Head of editorial board); Editorial board: V. A. Smolij, V. F. Verstyuk, Yu. M. Gamrecz'ky'j, B. V. Ivanenko, Yu. Yu. Kondufor, S. V. Kul'chy'cz'ky'j, Ye. P. Shatalina, O. J. Shhus', L. V. Yakovlyeva. Ukrayins'ka Central'na rada: Dokumenty' imaterialy'. V. 2nd: 4th of March - 9th of December 1917. NAN of Ukraine. Insty'tutistoriyiUkrayiny'. Central'ny'jderzhavny'jarxivvy'shhy'xorganivvlady' iupravlinnyaUkrayiny'. Kiev, Publisher: Nauk. dumka, 1996. 590 p. 8. Performed by a group of edit.board: V. Verstyuk, O. Bojko, N. Makovs'ka, T. Ostashko, R. Py'rig; Uporyadn.: R. Py'rig (Head of edit.board), O. Bojko, A. Gry'cenko, O. Kudlaj, O. Lupandin, N. Makovs'ka, T. Ostashko, O. Shhus. Ukrayins'kaDerzhava (April - December 1918). Dokumenty' imaterialy'. V. 2nd. NAN of
Ukraine. Insty'tut istoriyi Ukrayiny'; CentraTny'jderzhavny'jarxivvy'shhy'xorganiwlady' iupravlinnyaUkrayiny'. V. 2nd. Kyiv, Publisher: Tempora, 2015. XX + 412 p. 9. Ty'moshhuk O. V. Derzhavna varta Ukrayinskoyi Derzhavy' (istoryko-yurydychnyj analiz). Responsible editor Usenko I. B. Kiev, 1998. 72 p. 10. Ty'moshhuk O. V. Specialni zbrojni formuvannya v systemi oxoronnogo aparatu Getmana P. Skoropadskogo (April -December 1918.) / Visny'k Zaporiz'kogo yury'dy'chnogo insty'tutu. Rel. 1(6), 1999. 238-255 pp.
Дата надходження: 23.01.2020р.
Иван Терлюк, Алексей Терлюк
СТАНОВЛЕНИЕ УКРАИНСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО ИНСТИТУТА ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ: институциональный аспект политики защиты информации национальных государственных формаций 1917-1921 гг.
Исследуется институциональный аспект политики защиты информации украинских национальных государственных формаций революционной волны 1917-1921 гг. Высказывается мнение о в целом недостаточном внимании национальных украинских государственных формаций к развитию институтов, призванных обеспечить их информационную безопасность. Подчеркивается, что недооценка самого фактора информационной безопасности не только негативно сказалась на процессе государственного строительства, но и в определенной степени стала причиной потери украинцами собственной национальной государственности.
Ключевые слова: информационная безопасность, защита информации, Украинская Центральная рада, УНР, Директория УНР, "Украинская Держава", ЗУНР.
Ivan Terlyuk
Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University, Candidate of historical sciences, Associate professor department of theory, history and philosophy of law
Ph.D., Assoc. Prof.
Oleksiy Terlyuk
PhD student in the Department of Administrative and Information Law
ESTABLISHMENT OF THE UKRAINIAN NATIONAL INSTITUTE OF INFORMATION SECURITY: institutional aspect of information security policyof national state formations of 1917-1921
The institutional aspect of the information protection policy of Ukrainian national state formations of the revolutionary wave of 1917-1921 is researched. The opinion on the general insufficient attention of national Ukrainian state formations regarding the development of institutions aimed at ensuring their information security is expressed. It is emphasized that the underestimation of the factor of information security not only negatively affected the process of state building, but also to some extent caused the loss by Ukrainians their own national statehood.
Key words: information security, information protection, Ukrainian Central Rada, UNR, Directory of UNR, Ukrainian State, ZUNR.
