CC BY
15
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичт науки" Т. 7, № 2, 2020
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС
УДК 343.1
Михайло Гузела
Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! освгги Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка", доцент кафедри кримiнального права i процесу кандидат юридичних наук, доцент
СТАНОВЛЕННЯ ТА СУТН1СТЬ ЗАПОБ1ЖНИХ ЗАХОД1В ЯК ВИДУ ЗАХОД1В ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ В КРИМ1НАЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВ1 ТА У ТЕОРП КРИМ1НАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРА1НИ
http://doi.org/10.23939/law2020.26.223
© Гузела М., 2020
Розглянуто питання становлення та сутност запобгжних заходiв у системi заходiв процесуального примусу в кримшальному провадженш, яке iснувало в украТнських землях протягом багаторiчного iсторичного розвитку УкраТнськоТ державностi. Зокрема, наведено резутьтати анашзу в iсторичному аспектi сутност запобiжних заходiв в кримiнальному провадженш на теренах сучаснот Укратни в перiоди: КиТвськоТ Русi, Великого князiвства Литовського, польсько-литовськот держави Речi Посполитот, козаччини, Австро-Угорськот та Росшсько'т iмперiй, радянського перiоду, а також дослщжено сутнiсть запобiжних заходiв як заходiв процесуального примусу i заходiв забезпечення кримшального провадження в кримiнальному процесуальному законо-давствi сучаснот Укратни.
Ключовi слова: запобiжнi заходи, заходи процесуального примусу, становлення запобiжних заходiв в кримшальному процесь
Постановка проблеми. Враховуючи той факт, що ми сьогодш переживаемо епоху становлення кримiнального процесуального законодавства Укра!ни, серед основних проблем кримшально! процесуально! науки одне з чшьних мiсць займае проблема застосування процесуального примусу в кримшальному провадженш. При цьому важливою е проблема застосування в кримшальному процес такого виду заходiв процесуального примусу i заходiв забезпечення кримiнального провадження, як запобiжнi заходи. Iсторiя становлення шституту запобiжних заходiв у кримiнальному процес багато столiть. Цей iнститут розвивався разом з суспшьством, становлення проходило разом з державами, котрi змшювали одна одну, а от нормативне закршлення зазначеного iнституту iснувало не завжди. Тому, доцiльною виглядае спроба дослщження в iсторичному аспектi формування та становлення запобiжних заходiв як заходiв примусу в кримiнальному провадженш на територи сучасно! Укра!ни.
Аналiз дослщження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблем процесуального примусу в процес здiйснення кримшального провадження, зокрема, запобiжних заходiв, внесли цша низка вiтчизняних та зарубiжних науковцiв в сферi кримiнального процесу, зокрема Ю. П. Але-нш, Ю. М. Грошевой, О. М. Гумш, В. C. Зеленецький, З. З. Зшатуллш, A. В. !щенко, П. C. Елькiнд, С. Г. Ковaленко, Г. К. Кожевнiков, I. Г. Кириченко, О. П. Кучинська, В. Т. Маляренко, Л. М. Лобойко, О. Р. Михайленко, А. В. Молдаван, М. М. Михеенко, В. Т. Нор, С. М. Смоков, I. Л. Петрухш, Д. П. Письменний, М. А. Погорецький, О. Г. Шило та багато ш.
Мета статт полягае у дослщженш сутностi запобiжних заходiв у системi заходiв кримь нального процесуального примусу в юторичному аспектi !х розвитку та вивченнi основних юторичних факторiв виникнення, змiни та розвитку шституту запобiжних заходiв на територи сучасно! Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. Одним iз найцiннiших прав людини, яке зазвичай суттево обмежуеться в процес кримiнального провадження, е право на особисту свободу та недоторканнють. Протягом вше! ютори незалежно! Укра!ни серед теоретикiв кримiнального процесу та практичних пращвниюв судових та правоохоронних оргашв проблема застосування запобiжних заходiв у кримiнальному процесi завжди викликала багато дискусiй. Розробниками чинного Кримшального процесуального кодексу Укра!ни внесено ютотш змiни в систему запобiжних заходiв, в яких проглядалось намагання закршити в кримiнальному процесуальному законодавствi Укра!ни норми, якi б вiдповiдали европейським стандартам. Зокрема було змшено i закрiплено т.зв. "европейсью" пiдстави та порядок !х застосування запобiжних заходiв у системi заходiв забезпечення кримшального провадження. Але виникае дилема : чи е юторично обумовлена потреба запровадження нових замють вже юнуючих заходiв забезпечення кримiнального провадження i чи необхiдно впроваджувати абсолютно нов^ так би мовити, нестандартнi заходи? Тому важливим стае дослщження ютори формування та становлення запобiжних заходiв як заходiв примусу в кримшальному провадженнi.
Як вже було зазначено, iсторiя становлення iнституту запобiжних заходiв становить багато столiть. 1нститут запобiжних заходiв розвивався разом з суспшьством, становлення проходило разом iз державою, а от нормативне закршлення норм зазначеного шституту юнувало не завжди. Однак, важливим е той факт, що певний прообраз сучасно! системи запобiжних заходiв як заходiв примусу сформувався ще за часiв Ки!всько! Русi, а згодом система запобiжних заходiв зазнавала змiн та реформ залежно вщ законодавства тих держав, що юнували на укра!нських землях, аж до юнуючого сьогоднi кримшального процесуального законодавства Укра!ни.
Основними етапами розвитку державносп на укра!нських землях П. Любшський вважае: общинний, княжий, iмперсько-царський, сучасний[11, с. 10]. I на кожному з цих етатв запобiжнi заходи набували нових форм та значень, також з'являлись все новi запобiжнi заходи, якi й формували шститут запобiжних заходiв при вчиненш злочину. Тому ми вважаемо за необхщне дослiдити, якi з запобiжних заходiв як заходiв процесуального примусу в кримшальному провадженш притаманш для певно! епохи розвитку державносп на теренах сучасно! Укра!ни.
За результатами юторичних дослщжень, найдавнiшими запобiжними заходами слiд вважати особисте зобов'язання i особисту поруку. Так, ще в перюд общини кримiнальнi правопорушення (злочини) подiлялись на такi, яю були скоенi в общинi i поза общиною. Хоча письмових пам'яток перюду общини збереглось не так багато, про общинний устрш все-таки збереглись деяю вiдомостi. В ютори вщомо, що члени общини були тюно пов'язанi мiж собою родинними зв'язками. I тому кримшальш правопорушення (злочини) здебшьшого були порушенням приватного права, а вщповщальнють за вчинення - майновою [ 6, с. 89]. Отже, в процеш встановлення особи, яка вчинила кримшальне правопорушення (злочин), члени общини абсолютно не боялись втечi ще! особи, оскшьки вижити поза общиною тодi було неможливо. Керуючись цим, як запобiжнi заходи,
повязан Î3 встановленням обставин вчиненого, так i саме покарання за вчинене мали швидше характер суворого попередження i майже не в^^знялись мiж собою.
Щодо злочинiв, якi були вчинен поза общиною, то вщповщальшсть за них була бiльш суворою, в силу того, що общинники несли вщповщальшсть за дiяння кожного члена общини. Саме в таких умовах i зародилася порука як прообраз заходу забезпечення кримшального провадження, основою якого була групова (колективна) вщповщальшсть за дiяння члена общини. Община поручалась не видати скоювача кримшального правопорушення (злочинця) i вщшкодувати матерiальну шкоду, яко1 вш завдав внаслщок свого дiяння. Тому порука як запобiжний захiд панувала доволi довго [6, с. 90].
Перюд княжо1 доби за часiв Кшвсько1 Русi характеризуеться насамперед вiдходом на другий план групово1 (колективноГ) вщповщальносп i вихiд на перший план особисто1 вiдповiдальностi (особливо, коли були порушен iнтереси держави i самого князя. Це було зумовлено, насамперед, тим, що завжди важливим було зберегти мир всередиш само1 держави Рус^ щоб особисте кримiнальне правопорушення (злочин) не стало приводом для конфлшив всередиш громади. Так, заходами попередження i припинення злочишв на Рус були: порука, звернення до духовенства, порука на хресному цшуванш, обмеження або позбавлення волi (саджання в льох, темницю, рiв i т.д.). Покарання ж переважно мали майновий характер.
Запобтанням вчиненню кримшальних правопорушень (злочинiв) та встановленням злочинних дiянь в Киïвськiй Русi займалась сама громада, а княз^ по суп, були гарантiею невiдворотностi покарання особи, винноï у вчиненнi кримшального правопорушення (злочину). Таке новаторство бере свш початок у часи Ярослава Мудрого i закршлюеться в "Руськш ПравдГ' i надалi веде до того, що з'являються першi писан судовi Збiрники. Князь також виступав "арбпром" мiж общинами та родами у вшх видах суперечок. На початках цього перюду порука як запобiжний захiд використовувалась рiдко i мала, радше, виключне застосування. Але водночас з'являються певш особливi органи, яю вiд iменi князя мали право встановлювати злочиннiсть дiяння: пристави, недшьники, придверники. Без сумнiву, вони е прообразом сучасних органiв досудового розслщування[ 10, с. 16].
Слщ зазначити, що у Руськiй Правдi - першому на теренах украшських земель зводi законодавчих норм - наведено норму, що приватну особу могли арештовувати лише для доставляння ïï до суду (до князя). Тому можна з великою вiрогiднiстю констатувати виникнення нового шституту, який включае запобiжнi заходи пiд час досудового слщства, зокрема, арешт, оскшьки час явки на суд (до князя) був надзвичайно i дуже суворо визначений. А от взяття пщ варту як запобiжний захщ застосовували лише в дуже особливих i небезпечних випадках, коли особу обвинуваченого у вчиненш кримшального правопорушення (злочину) закривали в "тюрмГ', що було швидше виявом тиранп князя, шж законним запобiжним заходом [6, с. 89].
Поряд з порукою юнував ще один специфiчний вид припинення кримшальних правопорушень (злочишв): здшснення вбивства або нанесення тшесних ушкоджень за вчинене кримшальне правопорушення (злочин). При цьому, за таю види припинення кримшальних правопорушень (злочишв) (за т.зв. сатисфакщю) жодних покарань не передбачалось.
Подальший розвиток шституту запобiжних заходiв тюно пов'язаний з геополггичною ситуацiею на територiï Украïни, тобто з политикою загарбань сусiднiми державами територи украïнських земель. Зокрема населення частини украшських земель, яка перебувала в складi Князiвства Литовського та Речi Посполито1', подiлилось на мщан, феодалiв та селян, а тому кримшальну процедуру i правосуддя здшснювали вiдповiдно до законодавства тiеï чи шшо1' держави.
Козацтву як незалежнiй частиш укра1'нського суспiльства також були притаманш сво1' специфiчнi запобiжнi заходи та покарання, а також i суд. Загалом запобiжнi заходи в перюд
козацько! держави були доволi жорстокими, але водночас справедливими, а тому майже школи не оскаржувались [11, с. 10].
На тш частит укра!нських земель, якi опинились в складi Московi! (згодом Росшсько! iмперi!) починають застосовувати жорстокiших заходiв державно-примусового характеру, а порука вщходить на другий план. Зокрема, царський перюд характеризуеться утворенням сильно! абсолютистсько! влади монарха, яка поглинула общину. Тодi й виникають новi i реформуються вже iснуючi запобiжнi заходи: вщдача за пристава; поруки; помщення в тюрму; домашнiй арешт тощо [11, с. 11].
Але в перюд Росшсько! iмперi!' кшькють репресш проти укра!нських селян на укра!нських землях збiльшувались надзвичайно швидко, а тому поручителiв на всiх не вистачало, i держава все часпше почала застосовувати тримання пiд вартою (позбавлення вол^, що, як тодi говорили, е запобiжним заходом для селянина чи кршака. Отже, за чашв Росiйсько! iмперi! iнститут поруки як запобiжний захiд все бшьше втрачав сво! позицi!, оскiльки суспшьний лад у перiод царизму вже не передбачав тюних родинних зв'язюв, а втечi вiд слiдства ставали дедалi частiшими. Слiд зазначити, що в тюрмах в'язш, до яких застосовувалось тримання тд вартою (позбавлення вол^, харчувались i утримувались за рахунок родичiв або ж ходили в кайданах по мюту, просячи милостиню.
Особливютю царського перiоду е те, що зазначеш жорсткi запобiжнi заходи закрiпили в систематизованих i кодифiкованих актах (судебники, укази, накази). Однак, у переважнш бiльшостi норми, як закрiплювали процедуру застосування запобiжних заходiв, не виконувались або ж воеводи тлумачили !х на свш розсуд. Порука як запобiжний захщ в цей перiод набула рiзноманiтних форм: чиста порука, мiцна порука, порука у зв'язку з наглядом громади тощо. 1ншими запобiжними заходами були обмеження пересування та домашнш арешт, як радше вважалися запобiжними заходами для "прившейованих" осiб [ 10, с. 7].
Статут кримшального судочинства, який був прийнятий 1864 року в процес проведення в Росшськш iмперi! судово! реформи, передбачив як запобiжний захiд зобов'язання обвинуваченого тдпискою про явку до слщства та водночас невiдлучення вiд мюця проживання. Вiдбирання такого права (виду) на проживання являло собою вилучення у тдозрюваного документiв (паспорта), а натомють йому видавалась "справка"("вовчий паспорт"), яка засвщчувала особу та засвщчувала про перебування цiе! особи тд слiдством. Це вважалось достатньо суворим запобiжним заходом, оскiльки т.зв. "вовчий паспорт" перешкоджав ви!зду селянина на роботу, обмежував його права у пересуванш, тому зазначений запобiжний захщ був радше покаранням тд страхом голоду для особи, до яко! вш застосовувався. Не випадково I. Фойницький зазначав, що такий запобiжний захщ слщ застосовувати з особливою обережнютю, оскiльки вiн нiчим не в^^зняеться вiд вiдбуття покарання без судового вироку [13, с. 165].
На вщмшу вщ Статуту кримшального судочинства 1864 року, Кримшально- процесуальний кодекс Австро-Угорщини 1873 року, який дiяв на теренах Галичини, Буковини та Закарпаття, якщо так можна говорити, був бшьш "демократичним" щодо застосування запобiжних заходiв як заходiв примусу в кримiнальному провадженнi. Так, КПК Австро-Угорщини 1873 року чггко регламентував процедуру застосування запобiжного заходу до обвинуваченого, що мало надзвичайно важливе значення для його подальшого правового статусу в кримшальному провадженш. Найчаспше ошб, яких залучали до сфери кримшального провадження як пщозрюваних, обвинувачених, пщсудних, -заарештовували. Кодекс розрiзняв такi види запобiжних заходiв, як тимчасове затримання й арешт. Перше затримання здшснювалось полiцiею виключно на стади дiзнання. Пiдозра у вчинеш злочину була единою пщставою для такого затримання. Однак, Кримшально-процесуальний кодекс Австро-Угорщини 1873 р. у виняткових випадках допускав тимчасове затримання i без ще! пщстави (вчинення бунту, порушення громадського порядку за учасп значно! кiлькостi ошб тощо). Строк тимчасове затримання полщею не мiг перевищувати термiну 24 годин, впродовж яких повщомлявся суд, котрий при наявносп пiдстав i необхiдностi для подальшого затримання особи виносив вщповщну постанову. У випадку вщмови суду у винесеннi тако! постанови затриманого
негайно звшьняли з-шд варти. Процесуальни строки арешту в процес проведення досудового слщства та дiзнання становили до двох мюящв з можливiстю продовження до трьох мюящв (за поданням прокурора виносилась ухвала апеляцiйного суду). В ордера на пiдставi якого затримувалась особа, обов'язково зазначали мотивовану шдставу [14, с. 217-219]. Отже, анатз норм шституту запобiжних заходiв Кримiнально-процесуального кодексу Австро-Угорщини 1873 р. дае право стверджувати, що застосування запобiжних заходiв було чiтко регламентованим i доволi демократичним, незважаючи на те, що австршське кримiнально-процесуальне законодавство, яке дiяло на захiдноукраïнських територiях, було застарiлим, недосконалим i, найголовшше, - сприяло утвердженню загарбницькоï политики Австрiï, а згодом Австро-Угорщини щодо захiдноукраïнських земель.
Що ж до перюду юнування Украïнськоï Народноï Республши у 1917-1918 рр., то суд та правохоронш органи в той час у свош дiяльностi керувалися кримшальним та кримшально-процесуальним законодавством Росшсько1' iмперiï (з врахуванням змш, внесених Тимчасовим урядом). Так, основним законодавчим актом, котрий врегульовував здшснення досудового розслщування i кримiнального судочинства в перюд Центрально!' Ради, залишався Статут кримшального судочинства 1864 року [12, с. 212]. Однак, перюд Гетьманату за чашв гетьмана П. Скоропадського вщзначився спробою розроблення власних нормативних акпв у кримшальному процесс котрi дiяли в вiйськових судах. Зокрема, Вищi та штабнi вiйськовi суди застосовували арешти як запобiжнi заходи на власний розсуд, однак повинш були повiдомляти про арешт старшого вiйськового прокурора, без дозволу якого заарештованих не могли звшьняти [12, с. 212].
Подiï бшьшовицького перевороту 1917 року також внесли своï корективи у кримiнальне процесуальне законодавство на територп украшських земель. Таю корективи зокрема не оминули й шституту запобiжних заходiв. Виникають новi т.зв. "пролетарсью" радянськi правовi норми, якi закрiплюються в кримшальному процесуальному законодавсти починаючи з 1918 року. Зокрема, глава 12 нового Кримшального кримшального процесуального кодексу молодоï радянськоï держави, присвячена зокрема запобiжним заходам, закршлювала положення, що кожен шдозрюваний у вчиненнi злочину обов'язково зобов'язаний давати шдписку про невшзд [9, с. 56]. Загалом, система запобiжних заходiв в цей перюд включала таю 1х види: шдписка про невшзд; застава; майнова порука; особисте поручительство; взяття пiд варту; домашнш арешт [4;5].
Загалом можна констатувати, що единим новим заходом на територи Украши в радянсью часи стала пiдписка про невшзд. Вс ж iншi запобiжнi заходи не е новими, i бшьшою чи меншою мiрою беруть свш початок ще з часiв Кш^сь^ Русi.
У 1927 роцi було прийнято новий КПК УСРР, де список запоб1жних заходiв було доповнено таким новим запоб1жним заходом, як порука професшних колективiв, а також громадських органiзацiй. Нового характеру i сутносп набувае i такий вид запоб1жного заходу, як пщписка про невизд, вщповщно до якоï за КПК УСРР мюце проживання може обрати сам шдозрюваний [15, с. 112].
Слщ зазначити, що вищезазначена система запобiжних заходiв залишалась незмiнною аж до 1958 року, коли, з прийняттям у грудш 1958 року Основ кримiнального судочинства Союзу РСР та союзних республш, союзним республiкам, крiм основних за КПК союзних республiк запобiжних заходiв, було надано право застосовувати й iншi запобiжнi заходи, котрi могли бути затверджеш на республiканському рiвнi [15, с. 112; 12, с. 214].
Кримшально-процесуальний кодекс УРСР 1960 року передбачав таю запобiжнi заходи: шдписка про невшзд; особиста порука; порука трудового колективу або громад^^ оргашзацп; взяття шд варту; нагляд командування вiйськовоï частини; затримання шдозрюваного як тимчасовий запобiжний захiд (також в КПК УРСР юнувала застава) [7, с.159; 8, с.122]. У 1971 рощ в КПК УРСР з'явилась нова Глава 36, у яюй було закршлено норми щодо провадження у справах неповнолгтшх, в т. ч. й щодо застосування запобiжних заходiв. Щодо неповнолгтшх не було передбачено стандартного врегулювання питання щодо застосування процесуальних норм, яю б регламентували застосування запобiжних заходiв, а самi запобiжнi заходи застосовував не
прокурор, а спещальний орган ( комюя у справах неповнолпшх) [3]. Однак, тоталпарний режим влади в тодшнш державi, тотальне нехтування правами людини з боку державних оргашв, безоглядна вiра законодавця в чудодшнють жорсткого кримiнально-репресивного механiзму спричинили по суп кризовий стан тогочасно! кримiнальноï юстицiï, сама кримiнальна полпика цього перiоду залишалася "стабшьно жорсткою, репресивною", а обрання такого запобiжного заходу, як взяття пiд варту було настшьки поширене, що стало пересГчним, а не винятковим запобiжним заходом [12, с.215]
Пiсля здобуття Украïною незалежностi ще понад 20 роюв продовжував дiяти старий Кримшально-процесуальний кодекс УРСР (вiд 1991 року - Украши) 1960 року. В цей перюд до КПК Украши було внесено ряд ютотних змш, в т.ч. стосовно шституту запобiжних заходiв у кримiнальному провадженнi. Важливим вщправним моментом, що стосувався глобального реформування процедури застосування запобiжних заходiв до пiдозрюваних та обвинувачених у кримшальному провадженш, стало проведення т.зв. "малоТ судовоï реформи 2001 року. За щею реформою, необхiднiсть проведення якоï була викликана закiнченням 5-рГчного термiну дiï Перехiдних положень Конституци Украши 1996 року [1], вперше право застосовувати винятковий запобiжний захщ - взяття тд варту - було забране законодавцем вщ прокурора, який здшснював нагляд за проведенням досудового розслщування, а тому, санкцюнуючи запобiжний захiд у виглядi взяття тд варту, залишався зацiкавленим суб'ектом процесу, i передане суду як повнютю незацiкавленому суб'екту кримiнального провадження [3].
Новий КПК Украши, ухвалений 2012 року, втшив в собi нову европейську систему запобiжних заходiв, яка базуеться на Декларацiï ООН з прав людини та Свропейсько1' конвенци про захист прав людини та основоположних свобод. У КПК Украши 2012 року знайшли набагато ширший розвиток законодавчi положення щодо застосування в кримiнальному провадженнi запобiжних заходiв, котрi тiльки певною мiрою були закрiпленi в старому кримшально-процесуальному законодавствi Украши внаслiдок проведення "малоТ судово1' реформи 2001 року. Чинний Кримшальний процесуальний кодекс Украши вже не закршлюе таких запобiжних заходiв як: пiдписка про невшзд, порука трудового колективу або громадсько1' органiзацiï , нагляду командування вшськово1' частини. Цi заходи давно в минулому, оскшьки втратили свою дiевiсть та актуальнiсть. Натомiсть запроваджено сучаснiшi запобiжнi заходи: домашнiй арешт та особисте зобов'язання. Отже, сьогодш чинний Кримшальний процесуальний кодекс Украши мютить таю запобiжнi заходи: особисте зобов'язання; особиста порука; домашнш арешт; застава; тримання тд вартою [2]. Закршлений також у чинному КПК Украши тимчасовий запобiжний захщ - затримання особи, який не може перевищувати 72 години [2]. Для неповнолггшх пщозрюваних (обвинувачених) додатково застосовуеться запобiжний захщ у виглядГ передавання 1'х тд нагляд батькiв, ошкушв чи пiклувальникiв або тд нагляд адмшютраци спецiалiзованоï установи (дитячГ будинки, сиротинщ). ВсГ запобiжнi заходи вщповщно до чинного КПК Укра1'ни увшшли до системи заходiв забезпечення кримшального провадження. Ршення про обрання вшх заходiв забезпечення кримiнального провадження, в т.ч. вшх без винятку запобiжних заходiв пГд час кримiнального провадження ухвалюе виключно слГдчий суддя (суд).
Таким чином, слщ констатувати, що багаторiчний розвиток Гнституту запобiжних заходiв, котрГ формувалися на протязГ вше1' тисячолГтньо1' ГсторП' розбудови укра1'нсько1' державносп в системi кримГнального процесуального законодавства, яке дГяло на територП' сучасно1' Укра1'ни, Гстотно вплинув на формування нового законодавства Украши про кримшальне судочинство, зокрема, на закршлення в чинному КПК Украши, прогресивних видГв запобГжних заходГв, котрГ здебГльшого вщповщають европейським стандартам кримГнального провадження i грунтуються на положеннях Декларацiï ООН з прав людини та €вропейськоï конвенци про захист прав людини та основоположних свобод.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституция Украши [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %802.Кримiнальний процесуальний кодекс Украши [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-173. Кримшально-процесуальний кодекс Украши вiд 28.12.1960 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05. 4. Кримшально-процесуальний кодекс УСРР: Сборник узаконений УСРР. 1922, № 41. -712 с. 5. Уголовно-процессуальный кодекс УСРР. Официальное издание в редакции 1927 года. Харьков: Юридическое издательство наркомюста УССР, 1927. 126 с. 6. Бшецька К. К. -Виникнення та становлення запобiжних заходiв на територп сучасно! Украши - Юридичний науковий електронний журнал - травень 2014 року. - 95 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lsej.org.ua/5_2014/36 7.Гуткин И. М. Меры пресечения в советском уголовном процессе. - М., 1963.- 189 с. 8. Давыдов В. А. Заключение под стражу как мера пресечения: Дис. канд. юрид. наук. - М., 1978. - 206 с. 9. Денежкин Б. А. О процессуальном положении обвиняемого и укреплении гарантий защиты его прав / Б.А. Денежкин, А.Р. Михайленко // Вопросы уголовного права и процесса. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977. - Вып. 1. - С. 51-56. 10. Маляренко В. Т. Становлення i розвиток кримшально-процесуального права на рiзних етапах гстори Украши // Право Украши. - 2004. - № 8. - с. 3. 11. Товстолю М. Розумшня застави в звичаевому правi Украши. - К., 1928.- 12 с. 12. Тимошенко Ю. П. Iсторiя розвитку шституту запобiжних заходiв у кримшальному процеа Украши // Вюник пенггенщарно! асощацп Украши. -2017, № 1. - С.211-217. 13. Хахуцяк О. 1сторичний аспект застосування запобiжних заходiв. - Науковий вюник НАВС - 2011 - № 6. - 168 с. 14. Худоба Н. В. Австршський кримшально-процесуальний кодекс 1873 року та його застосування на територп Галичини / Н. В. Худоба // Форум права. - 2009. - № 2. - С. 417-422 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2009-2/09xnvntg.pdf 15. Шаргей М. Е. - Уголовно-процессуальный кодекс УССР 1927 года. Полный текст и комментарии. - Х. - 1928 г. - 327 с.
REFERENCES
1.Konstytutsiia Ukrainy[The Constitution of Ukraine] [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %802.Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine ] [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-173.Kryminalno-protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine] vid 28.12.1960 r.[Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-054.Kryminalno-protsesualnyi kodeks USRR[Criminal Procedure Code of the USSR]: Sbornyk uzakonenyi USRR. 1922, № 41. -712 p. 5. Uholovno-protsessualnmi kodeks USRR [Code of Criminal Procedure of the USSR]. Ofytsyalnoe yzdanye v redaktsyy 1927 hoda. Kharkov: Yurydycheskoe yzdatelstvo narkomiusta USSR, 1927. 126 p.6.Biletska K. K. Vynyknennia ta stanovlennia zapobizhnykh zakhodiv na terytorii suchasnoi Ukrainy [Occurrence and formation of precautionary measures on the territory of modern Ukraine ] - Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - traven 2014 roku. - 95p. - [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.lsej.org.ua/5_2014/36 7.Hutkyn Y. M. Mem presechenyia v sovetskom uholovnom protsesse [Preventive measures in the Soviet criminal process]. - M., 1963.- 189 p.8.Davbidov V. A. Zakliuchenye pod strazhu kak mera presechenyia[Detention as a measure of restraint]: Dys. kand. yuryd. nauk. - M., 1978. - 206 p.9.Denezhkyn B. A. O protsessualnom polozhenyy obvyniaemoho y ukreplenyy harantyi zashchytbi eho prav[On the procedural position of the accused and strengthening the guarantees of protection of his rights] / B. A. Denezhkyn, A. R. Mykhailenko // Voprosbi uholovnoho prava y protsessa. - Saratov: Yzd-vo Sarat. un-ta, 1977. - Vbip. 1. - P. 51-56.10.Maliarenko V. T. Stanovlennia i rozvytok kryminalno-protsesualnoho prava na riznykh etapakh istorii Ukrainy [Formation and development of criminal procedure law at different stages of the history of Ukraine] // Pravo Ukrainy. - 2004. - № 8. - p. 3. 11.Tovstolis M. Rozuminnia zastavy v zvychaievomu pravi Ukrainy [Understanding the pledge in the common law of Ukraine]. - K., 1928.- 12 p.12.Tymoshenko Yu. P. Istoriia rozvytku instytutu zapobizhnykh zakhodiv u kryminalnomu protsesi Ukrainy [History of development of the institute of precautionary measures in the criminal process of Ukraine]//Visnyk penitentsiarnoi asotsiatsii Ukrainy. -2017, № 1. - P.211-21713.Khakhutsiak O. Istorychnyi aspekt zastosuvannia zapobizhnykh zakhodiv [Historical aspect of application of precautionary measures]. - Naukovyi visnyk NAVS - 2011 - № 6. - 168 p.14. Khudoba N. V. Avstriiskyi kryminalno-protsesualnyi kodeks 1873 roku ta yoho zastosuvannia na terytorii Halychyny [Khudoba NV Austrian Criminal
Procedure Code of 1873 and its application in Galicia] / N. V. Khudoba // Forum prava. - 2009. - № 2. - P. 417-422 [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2009-2/09xnvntg.pdf15.Sharhei M. E. - Uholovno-protsessualnbii kodeks USSR 1927 hoda. Polnbii teksty kommentaryy [Criminal Procedure Code of the USSR of 1927]. - Kh. - 1928 h. - 327 p.
Дата надходження:11.03.2020р.
Mykhailo Huzela
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure Ph. D., Assoc. Prof.
FORMATION AND NATURE OF PREVENTIVE MEASURES AS MEASURES PROCEDURAL COERCION IN CRIMINAL PROCEDURAL LEGISLATION AND IN THE THEORY OF CRIMINAL
PROCESS OF UKRAINE
The article is devoted to the issues of formation and nature of preventive measures in the system of measures of procedural coercion in criminal proceedings, which existed in the Ukrainian lands during the long-term historical development of the Ukrainian statehood. In particular, the theoretical analysis in the historical aspect of the essence of preventive measures in criminal proceedings in the territory of modern Ukraine in the periods of: Kievan Rus, Grand Duchy of Lithuania and Polish-Lithuanian states of the Commonwealth, Cozzacks, Austro-Hungarian and Russian empires, of the Soviet period, and also investigates the essence of preventive measures as measures of procedural coercion and measures to ensure criminal proceedings in the criminal procedural legislation of modern Ukraine.
Key words: precautionary measures, measures of procedural coercion, formation of precautionary measures in criminal proceedings.
