CC BY
7
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС
УДК 343.1
Михайло Гузела
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освiти, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримшального права i процесу
ЗАПОБ1ЖН1 ЗАХОДИ ЯК САМОСТ1ЙНИЙ Р1ЗНОВИД ЗАХОД1В ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМ1НАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: П1ДСТАВИ ТА МЕТА ЗАСТОСУВАННЯ
http://doi.org/10.23939/law2020.27.194
© Гузела М., 2020
Стаття присвячена проблемi мети та пщстав застосування запоб1'жиих заходiв як рiзновиду заход1в забезпечення кримшального провадження в системi заходiв проце-суального примусу в кримiнальному процесь Зокрема, для визначення сутностi мети та пщстав застосування запобiжних заходiв наводиться теоретичний аналп наукових позицш окремих вчених-процесуалiстiв стосовно мети та пщстав застосування запо-бiжних заходiв в кримiнальному процесi, а також аналiзуються норми чинного в УкраТш кримiнального процесуального законодавства, якi закршлюють пiдстави застосування запобiжних заходiв у кримшальному провадженнi.
Необхщшеть у заетоеуванш запоб1жних заход1в як заходiв забезпечення крим^ нального провадження ветановлюетьея виключно з урахуванням уе1х еитуацш, як1 еклалиея пщ чае досудового розелщування, з одночаеним видшенням пщетав для заетоеування зазначених заход1в. Сшветавлення пщетав заетоеування запоб1жних заход1в з уе1ма обетавинами еправи дозволяе зробити виеновок про необхщшеть заетоеування такого певного виду запобiжного заходу у кожному конкретному випадку. Таким чином, немае необхщноет1 у заетоеуванш запоб1жних заход1в як заходiв запбез-печення кримшального провадження, якщо той еамий результат може бути доеягнутий за допомогою шших непримуеових процесуальних заеоб1в (в цьому раз^ - iнших за-ходiв забезпечення кримiнального провадження).
Зазначення у закош мети заетоеування цих заход1в вимагае вщ компетентного органу д1яти у кожному конкретному випадку вщповщно до еитуацн, яка еклалаея. Оеоба, яка приймае р1шення, викориетовуе зазначеш у закош критерн необхщноет1 заетоеування запоб1жних заход1в для оцшки юридичного значення фактичних даних, виходячи з яких вона мае прийняти р1шення.
Констатовано, що пщетави заетоеування запоб1жних заход1в - це ветановлеш, оцшеш 1 закршлеш у процееуальному порядку елщчим, прокурором, елщчим еуддею, еудом конкретш фактичш даш, як1 вщповщають критер1ям, визначеним у мет1 Тх заетоеування.
Ключовi слова: запобiжнi заходи, заходи процесуального примусу, заходи забезпечення кримшального провадження.
Зaпобiжнi заходи як самостшний ргзновид захоЫв забезпечення кримiнального провадження: тдстави...
Постановка проблеми. Сьогодш в державi вщбуваеться процес становлення кримшального процесуального законодавства. Тому одшею з основних проблем кримшально! процесуально! науки сьогоднi е проблема застосування процесуального примусу в кримшальному провадженнi. При цьому, на чшьне мiсце висуваеться проблема застосування в кримшальному процес такого виду заходiв процесуального примусу i заходiв забезпечення кримiнального провадження, як запобiжнi заходи, i, зокрема, проблема мети та тдстав !х застосування в кримшальному провадженш.
Аналiз дослiдження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблем процесуального примусу в процес здшснення кримiнального провадження, зокрема, запобiжних заходiв, внесли цiла низка вiтчизняних та зарубiжних науковцiв в сферi кримшального процесу, зокрема Ю. П. Aленiн, Ю. М. Грошевой, О. М. Гумш, В. C.Зеленецький, A. В.1щенко, П. C. Елькiнд, С. Г. Ковaленко, I. Г. Кириченко, О. П. Кучинська, В. Т. Маляренко, Л. М. Лобойко, О. Р. Михай-ленко, А. В. Молдаван, М. М. Михеенко, В. Т. Нор, С. М.Смоков, Д. П. Письменний, М. А. Пого-рецький, В. М. Тертишник, О. Г. Шило тощо.
Мета статтi полягае у дослщженш сутностi мети та тдстав застосування запобiжних заходiв як окремого рiзновиду заходiв забезпечення кримшального провадження в системi заходiв кримшального процесуального примусу.
Виклад основного матерiалу. Будь-який зaпобiжний зaхiд як захщ забезпечення кри-мiнального провадження може бути реaлiзовaний в процесi кримшального провадження лише за наявносп ситуацп, яка обумовлюе необхiднicть його застосування. Наявнють або вiдcутнicть тако! ситуацп у кожному конкретному випадку визначаеться даними про фактичш обставини, з якими закон пов'язуе застосування того чи шшого зaпобiжного заходу. Фактичш дат, якi cвiдчaть про наявнють ситуацп, що обумовлюе необхiднicть застосування певного виду зaпобiжного заходу, е пщставами для його застосування [2, с. 43].
Необхщнють у зacтоcувaннi зaпобiжних зaходiв як заходiв забезпечення кримшального провадження встановлюеться виключно з урахуванням уciх cитуaцiй, якi склалися тд час досудового розcлiдувaння, з одночасним видшенням пiдcтaв для застосування зазначених зaходiв. Cпiвcтaвлення пiдcтaв застосування зaпобiжних зaходiв з уciмa обставинами справи дозволить зробити висновок про необхщнють застосування такого певного виду запобiжного заходу у кожному конкретному випадку. Таким чином, можна погодитися з науковою позищею про те, що немае необхщносп у застосуванш зaпобiжних зaходiв як заходiв забезпечення кримшального провадження, якщо той самий результат може бути досягнутий за допомогою шших непримусових процесуальних зacобiв [3, с. 57] (в цьому разi шших заходiв забезпечення кримiнального провадження).
З позицп проф. В. М. Тертишника, основною фактичною пщставою обрання зaпобiжного заходу в процес кримiнального провадження е нaявнicть неспростовних докaзiв вчинення обвинуваченим (пiдозрювaним) кримшально-караного дiяння [4, с. 394]. Таке твердження лише ще раз тдкреслюе, що застосування зaходiв процесуального примусу, пов'язаних з iзоляцiею особи, можливе тшьки у зв'язку з кримшальним провадженням щодо ще! особи.
Кримшальний процесуальний закон роздiляе пiдcтaви застосування зaпобiжних зaходiв i нaявнicть ознак кримшального правопорушення. Так, наприклад, у ст. 196 КПК Укра!ни зазначено, що в ухвaлi про застосування зaпобiжного заходу зазначаються, поряд з шшими даними, вiдомоcтi про кримшальне правопорушення (його суть i правову квaлiфiкaцiю iз зазначенням cтaттi (частини статп) закону Укра!ни про кримшальну вiдповiдaльнicть), у якому пiдозрюетьcя чи обвину-вачуеться особа, обставини, як cвiдчaть про icнувaння ризикiв, передбачених ст. 177 КПК, зaпобiжний захщ i пiдcтaви його обрання.
Застосування зaпобiжних зaходiв викликаеться рiзними даними, як cвiдчaть про можливе юнування обставин, якi потребують попередження або встановлення. Такими даними можуть бути даш про особу, про поведшку особи до i тсля вчинення кримшального правопорушення, про
спошб i нacлiдки вчиненого кримшального правопорушення тощо. Названа ошбливють вiдповiдae одному з cпоcобiв нормативного визначення юридично! знaчущоcтi фактичних даних, на яких наголошуе С. В. Курильов. За такого cпоcобу у правовш нормi лише непрямо вcтaновлюeтьcя знaчущicть конкретних життевих випaдкiв шляхом поотлання на певнi критери. Безпоcередне ж визначення !х юридично! значущост! надано прaвозacтоcовчим органам [5, с. 57-61].
Питання про можливють прийняття рiшень у кримiнaльному процеci, зокрема i про зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв на пiдcтaвi iмовiрноcтi е д^^^йним. У лiтерaтурi зуcтрiчaютьcя думки про те, що уci процеcуaльнi акти мають вiдобрaжaти icтину, що ршення про зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв повинш мати доcтовiрний характер [6, с. 58].
Метою зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв у кримiнaльному процеci е:
1) забезпечення виконання шдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процеcу-альних обов'язюв;
2) зaпобiгaння cпробaм (звiдcи - зaпобiжнi заходи):
— переховувaтиcя вщ оргaнiв доcудового розcлiдувaння та (або) cуду;
— знищити, cховaти або ототворити будь-яку iз речей чи документа, як мають icтотне значення для встановлення обcтaвин кримiнaльного правопорушення;
— незаконно впливати на потерпшого, cвiдкa, iншого пiдозрювaного, обвинуваченого, екотерта, cпецiaлicтa у цьому ж кримшальному провадженш;
— перешкоджати кримiнaльному провадженню iншим чином;
— вчинити шше кримiнaльне правопорушення чи продовжити кримшальне правопорушення, у якому пiдозрюетьcя, обвинувaчуетьcя (ч. 1 cт. 177 КПК).
Зазначення у закош мети зacтоcувaння цих зaходiв вимагае вiд компетентного органу дiяти у кожному конкретному випадку вщповщно до ^туа^!, яка cклaлacя. Оcобa, яка приймае ршення, викориcтовуе зaзнaченi у зaконi критери необхiдноcтi зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв для ощнки юридичного значення фактичних даних, виходячи з яких вона мае прийняти ршення.
Таким чином, шдстави зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв - це встановлеш, оцiненi i зaкрiплен i у процеcуaльному порядку cлiдчим, прокурором, ^дчим cуддею, cудом конкретнi фактичш даш, як вiдповiдaють критерiям, визначеним у меи !х зacтоcувaння.
Законом передбачено, що стщчий cуддя, cуд вiдмовляють у зacтоcувaннi зaпобiжного заходу, якщо cлiдчий, прокурор не доведе, що встановлен i пiд чac розгляду клопотання про зacтоcувaння зaпобiжного заходу обcтaвини, е доcтaтнiми для переконання що жоден шший зaпобiжнiй зaхiд не може бути заст^^ваний i не може зaпобiгти доведеним шд чac розгляду ризику (чи ризикам) (ч. 3 ст. 177 КПК).
Варто зазначити, що шдстави зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв не можна ототожнювати з умовами !х зacтоcувaння. Сам факт вчинення злочину, наявшсть пiдозри або обвинувачення не можна вважати ш caмоcтiйними пiдcтaвaми для обрання зaпобiжного заходу, нi, тим бшьше,- -cклaдовими И частинами. Такий розподiл пiдcтaв i умов зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв вбaчaетьcя i зi змicту деяких норм КПК Укра!ни[1; 8]. Так, вiдповiдно до cт. 203 КПК, зaпобiжний захщ cкacовуетьcя пicля зaкiнчення cтроку ди ухвал про обрання зaпобiжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримiнaльного провадження. У cт. 178 КПК Укра!ни тяжкicть вчиненого злочину виступае не як пiдcтaвa зacтоcувaння зaпобiжних зaходiв, а лише як обставина, яка врaховуетьcя при !х обрaннi. У cт. 196 КПК, яка визначае змicт рiшення про зacтоcувaння зaпобiжного заходу, вcтaновлюетьcя, що у поcтaновi (ухвaлi) зaзнaчaетьcя вщповщна cтaття КК, тобто головна умова, а по^м пiдcтaви обрання зaпобiжного заходу.
Не зайвим буде згадати, що зaпобiжний зaхiд мае обиратжя винятково з метою забезпечення належно! процеcуaльно! поведiнки пiдозрювaного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процеcуaльних обов'язюв, передбачених ч. 7 ст. 42 та шшими нормами КПК Украши. Щоб запобэти cпробaм переховувaтиcя вiд оргaнiв доcудового роз-cлiдувaння та/або cуду; знищити, cховaти або cпотворити будь-яку iз речей чи предметiв, якi мають ютотне значення для вcтaновлення обставин кримiнaльного правопорушення; незаконно впливати на потерпшого, cвiдкa, iншого пiдозрювaного, обвинуваченого, екотерта, cпецiaлicтa у цьому ж
Зaпобiжнi заходи як самостшний pi-зновид заходгв забезпечення кримiнального провадження: nidcmaeu...
провадженш; перешкоджати кримшальному провадженню шшим чином; вчинити шше кримшальне правопорушення чи продовжити кримшальне правопорушення, в якому пщозрюеться, обвинувачуеться [1].
Застосування запоб1жного заходу з будь-якою шшою метою, наприклад, з метою покарання особи за кримшальне правопорушення, з метою добитися показань стосовно !! причетносп до кримшального правопорушення тощо неприпустиме. Його застосування в жодному раз! не мае залежати вщ того, визнае пщозрюваний, обвинувачений свою вину у вчиненш кримшального правопорушення чи не визнае [7, с. 328].
Стосовно ж наявносп обгрунтовано! пщозри у вчиненш особою кримшального правопорушення як загально! складово! пщстави застосування запоб1жного заходу, то !! варто розумгги як наявнють так звано! "розумно! пщозри", тобто, добросовюного i такого, що грунтуеться на сукупносп наявних на цей момент доказ1в припущення про вчинення щею особою кримшального правопорушення.
Виходячи з аналiзу i вивчення слiдчо-судово! практики, досить часто застосування запо-б1жного заходу, зокрема, тримання пщ вартою, нерщко обгрунтовуеться даними про неодноразову неявку пщозрюваного, обвинуваченого, доставляння його приводом. Погоджуемося з твердженням, що таке розумшня пщстави застосування запоб1жного заходу не грунтуеться на закош [9]. Якщо вщсутш даш про можливе ухилення пщозрюваного, обвинуваченого вщ слщства, якщо його неявки не викликаш прагненням сховатися вщ оргашв розслщування, то у такому разi може бути застосований тшьки привщ.
Висновки. Таким чином, дослiдження окремих наукових позицш та анал1з чинного кримь нального процесуального законодавства Укра!ни [1] дае нам можливiсть акумулювати наступнi загальш правила застосування запоб1жних заход1в. Зокрема: 1) запоб1жний захщ може бути застосовано пщ час досудового розслщування тшьки на тдстав! ухвали слщчого судд1 за кло-потанням слщчого, погодженим з прокурором; 2) при виршенш питання про застосування запоб1жного заходу, кр1м тдстав, зазначених у ст. 177 КПК Укра!ни, враховують також шш! обставини, зокрема, тяжкють злочину, у вчиненш якого пщозрюють або обвинувачують особу; !! вш, стан здоров'я; шмейний i матер 1альний стан; вид д1яльност1; мюце проживання та шш! обставини, що !! характеризують (ст. 178 КПК Укра!ни); 3) запоб!жний захщ може бути обраний тшьки слщчим суддею; 4) запоб!жний захщ не може бути суворшим, шж покарання за статтею, за якою особу обвинувачують (наприклад, тримання пщ вартою застосовують до рашше не судимо! особи, яка пщозрюеться або обвинувачуеться у вчиненш злочину, за який законом передбачено покарання у вид! позбавлення вол! на строк понад п'ять роюв - ч. 2 п. 4 ст. 183 КПК Укра!ни);
5) запоб!жний захщ застосовуеться тшьки щодо належного суб'екта (наприклад, запоб!жш заходи не застосовуються щодо неповнолггнього, який не досяг вшу кримшально! вщповщальносп);
6) щодо одше! особи може бути застосовано тшьки один запоб!жний захщ. Однак, це не заперечуе можливосп одночасного застосування шшого заходу забезпечення кримшального провадження (наприклад, обвинуваченого, щодо якого обрано особисте зобов'язання, можна усунути вщ посади, яку вш обшмае); 7) клопотання про продовження строку тримання пщ вартою мае право подати прокурор, слщчий за погодженням з прокурором не шзшше шж за п'ять дшв до закшчення ди попередньо! ухвали про тримання пщ вартою; 8) запоб!жний захщ скасовують або замшюють, якщо немае необхщносп в рашше обраному заход!; 9) ухвала слщчого сувд, суду про обрання будь-якого запоб!жного заходу припиняе свою дда негайно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кримшальний процесуальний кодекс Укра!ни. URL: ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text. 2. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та., 1978. 136 с. 3. Михайлов А. И. Отдельное поручение следователя. М.: Юрид. лит., 1971. С. 57. 4. Тертишник В. М. Кримшально-процесуальне право Укра!ни : навч. поабник. К. : Юршком 1нтер, 1999. С. 394. 5. Курылёв С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии. Минск : Изд-во БГУ, 1969. С. 57-61. 6. Коврига З. Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. Воронеж, 1975. С. 58. 7. Лобойко Л. М.
Кримшально-процесуальне право : навч. поаб. К. : 1стина., 2007. С. 328. 8. https:// oc.mk.court.gov. ua/sud1420/20/880/1105. 9. https://www.shatarska.in.ua/1 1zapobizhnizaxodiixvidimetaipidstavizastosuvannya.
REFERENCES
1. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text. 2. Kornukov V. M. Mery protsessualnoho prynuzhdenyia v uholovnom sudoproyzvodstve. [Measures of procedural coercion in criminal proceedings]. Saratov: Yzd-vo Sarat. unta., 1978. 136 p. 3. Mykhailov A. Y. Otdelnoeporuchenye sledovatelia [A separate order from the investigator]. M. : Yuryd. lyt., 1971. P. 57. 4. Tertyshnyk V. M.(1999). Kryminalno-protsesualnepravo Ukrainy. [Criminal procedural law of Ukraine] : Navch. posibnyk. K. : Yurinkom Inter., 1999. P. 394. 5. Kuryliov S. V. Osnovy teoryy dokazyvanyia v sovetskom pravosudyy [Fundamentals of the theory of proof in Soviet justice]. Mynsk : Yzd-vo BHU, 1969. P. 57-61. 6. Kovryha Z. F. Uholovno-protsessualnoe prynuzhdenye [Criminal procedural coercion]. Voronezh, 1975. P. 58. 7. Loboiko L. M. (2007). Kryminalno-protsesualne pravo. [Criminal procedural law of] : Navch. posibnyk. K. : Istyna. P. 328. 8.https:// oc.mk.court.gov. ua/sud1420/20/880/1105. 9. https://www. shatarska.in.ua/11zapobizhnizaxodiixvidimetaipidstavizastosuvannya.https://www.shatarska.in.ua/11zapobizhnizaxod iixvidimetaipidstavizastosuvannya.
Дата надходження: 16.06.2020р.
Mykhailo Huzela
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Department of Criminal Law and Procedure Ph. D., Assoc. Prof.
PREVENTIVE MEASURES AS AN INDEPENDENT VARIETY OF MEASURES TO ENSURE CRIMINAL PROCEEDINGS: THE GROUNDS AND PURPOSE OF APPLICATION
The article is devoted to the problem of the purpose and grounds for the application of precautionary measures as a kind of measures to ensure criminal proceedings in the system of measures of procedural coercion in criminal proceedings. In particular, to determine the essence of the purpose and grounds for the application of precautionary measures provides a theoretical analysis of the scientific positions of individual scholars proceduralists on the purpose and grounds for the application of precautionary measures in criminal proceedings, and analyzes the current criminal procedure legislation in Ukraine, which establish the grounds for the application of applicable measures in criminal proceedings.
The need to establish precautionary measures as measures to ensure criminal proceedings is established exclusively taking into account all the situations that arose during the pre-trial investigation, with simultaneous consideration. Comparing the grounds for taking precautionary measures with all the circumstances of the case allows us to conclude that it is necessary to apply such a certain type of precautionary measure in each case. Thus, there is no need to establish precautionary measures as measures to ensure criminal proceedings, if the same result can be achieved through other non-coercive procedural means (in our case - other measures to ensure criminal proceedings).
The designation in the law of the purpose of these measures requires the competent authority to act in each case in accordance with the situation. The decision-maker uses the criteria specified in the law for the need to take precautionary measures to assess the legal significance of the factual data on the basis of which he must make a decision.
It is stated that the grounds for the imposition of precautionary measures are established, evaluated and fixed in the procedural order by the investigator, the prosecutor, the investigating judge, the court, specific factual data, and their facts.
Key words: precautionary measures, measures of procedural coercion, protection of criminal proceedings.
