CC BY
30Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 2 (68). № 1. 2016 г. С. 9-15.
ЛИТЕРАТУРОВЕДЧЕСКИЙ ДИСКУРС
УДК 821.161.2
СТАНОВЛЕННЯ 1ДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНИХ ЗАСАД СОЦРЕАЛ1ЗМУ ЯК ТИПУ МАСОВО1 КУЛЬТУРИ
Багрш М. Г.
Тавршська академ1я Кримського федерального ун1верситету 1мен1 В. I. Вернадського,
м Смферополь E-mail: yuskiv77@maiLru
Сучасний науковий свгг та читацька аудиторш дещо суб'ективно упереджено ставляться до сощалгстичного реатзму як явища. Ця наукова тема i проблема залишаються в украшському лiтературознавствi маловивченими i малозрозумiлими. Мова йде про те, щоб дослдати нацiональнi шляхи та специфiку створення поетики та щеологи соцреатзму; пояснити внесок украшсько! лiтератури у створення ново1 платформи i парадигми лiвого мистецтва в Gвропi, зрозумтги, наскшьки щирим, а наскшьки трагiчно роздвоеним, примушеним вiдчував себе лiтератор в ситуацй спiвпрацi з тоталiтарною системою iмперськоl держави i яким чином намагався хоч якось зберегти свою творчу iндивiдуальнiсть, розставити нацiональнi i духовнi акценти в н1й на противагу суцшьно! агресивно1 класовостi та партшносп лiтератури.
Ключовi слова: соцреалiзм, соцiалiзм, iдеология, авангард, Пролеткульт.
ВСТУП
Джерела соцреал1зму як методу (стилю) треба шукати не тшьки в офщшних постановах i теоретичних розпрацюваннях початку 1930-х рр., його головш щеологеми i естетичш засади почали проявлятися вщразу тсля утвердження радянсько! влади. Соцреатзм був прив'язаний до широкого спектру л1вих щей та авангардизму у европейськш культур1 початку ХХ ст., засво!в !х, трансформував i використав для боротьби ¡з високою культурою. Соцреал1зм в СРСР мав дуже виразну саме росшську ментально-цившзацшну та культурну особливють: вш виходив ¡з традицш росшсько! народницько! та шзньоромантично! л1тератури, яка проповщувала громадянське служiння нижчим класам та шюстративнють, фотограф1зм життя як принцип; вщтак соцреатзм мав явш ознаки культурного !мпер1атзму в шших радянських нацюнальних республшах, оскшьки швелював !'хт ментальш i культурш особливосп, ставав фактором денацюнал1заци в умовах постшного тиску i шдозр центру до периферш.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Глибокий i точний «розтин» щейно-естетично! бази соцреал1зму здшснив укра!нський вчений Дмитро Наливайко у двох концептуальних статтях: «Про своерщшсть генези й типологп сощалютичного реал1зму» (1987) i «Замггки щодо генези й типологп сощалютичного реатзму» (2008). Загалом дослщник обгрунтовуе тезу про те, що джерела соцреатзму виходять ¡з шзньоромантично! громадянсько! л1тератури кшця Х1Х ст., саме тод1 в росшськш л1тератур1 з'явилася довол1 масштабна тема пролетар1ату. Вш наголошуе, що саме <шве мистецтво» дуже активно тдтримало револющю, однак таке експериментально-творче, перетворювальне щодо дшсност мистецтво виявилося непотр1бним для
комушстично! влади, яка прагнула вже вщ середини 1920-их роюв лише iдеологiчно «обробляти» суспшьство, манiпулювати ним, поширювати пропаганду сво!х полiтичних iдеалiв, а для цього найлшше пiдходила спрощена естетика реатзму, причому не високого психологiчного реатзму Х1Х ст., а саме реатзму народницького гатунку - агiтацiйного, нас^зь соцiалiзованого за тематикою i проблематикою, шюстративного. Дмитро Наливайко так визначае сутнiсть лтературно! перемоги соцреалiзму в СРСР: це була «специфiчна доктрина лтератури та мистецтва, сконцентрована компартшною бюрократiею та ангажованими митцями, накинута зверху державною владою i випроваджувана пiд 11 керiвництвом i постшним контролем» [10, с. 51].
Валентина Хархун, сучасна дослщниця соцреалiзму, посилаючись на сучасну росiйську дослiдницю Марда Лiтовську, називае серед джерел соцреалiзму державне замовлення ново! влади, потужну реалютичну течiю росiйського мистецтва, звичку письменниюв до держзамовлень (ще вщ ХУШ ст.), орiентацiю лiтераторiв на рiвень малопiдготовленого, малокультурного читача [10, с. 60-61]. Водночас дослщниця ч^ко пояснюе, що у прийняттi письменниками засад соцреатзму «вирiшального значення набувала роль терору, зважаючи на особливосп л^ературно! полiтики в радянськiй Украш й на обсяг мартирологу украшських письменникiв у 1930-их» [10, с. 61].
Додамо, що в украшських умовах, як i в умовах шших радянських нацiональних республiк, ця доктрина впроваджувалася компартiею з подвшною наполегливiстю, суворiстю та каральнiстю, оскшьки передбачала одночасно ще й боротьбу з мюцевим «буржуазним нацюнатзмом» у культура
Як вiдомо, пiсля перемоги бшьшовиюв-комушспв у громадянськiй вiйнi в Росшськш iмперil i створення СРСР у свщомосп i культурнiй програмi «керiвноl парти» не було ч^кого бачення i розумiння того, якими мають бути мистецтво, лiтература в суспiльствi «iдеального майбутнього». Стихiйно окремi думки про «справжне пролетарське мистецтво» висловлювалися в бiльшовицькiй публiцистицi шд час громадянсько! вiйни 1917-1920 рр., однак вони не мали якоюь концептуальностi чи глибини. Художня лтература i всi iншi види мистецтва мали щейно обгрунтовувати тезу «мистецтво повинно служити народу». У загальноприйнятш тдтекстовост це означало, що воно мало пояснювати народовi, що вш живе «добре», живе «правильно», а якщо й трапляються якiсь недолши в його самооргашзаци, то в цьому винш «вороги народу i комунiзму». Iдеологiчна мораль тих чашв диктувалася простим принципом: хто не з нами, той проти нас. Лтературш дискуси, що ними були багат 1920-тi роки зводилися до одного: ти породження революцп i повинен лише 1и служити. Тому упродовж 1920-их рокiв йшла постшна робота в iдеологiчнiй сферi СРСР з розпрацювання теори нового сощалютичного мистецтва, яке передусiм мало бути аптацшним. Вiдтак уже у творах 1920-1921 роюв спостерiгаемо окремi випадки впровадження марксистських iдеологем у л^ературу.
При осмисленнi теми зародження соцреалiзму в Укра1ш треба брати до уваги i роль росiйського Пролеткульту, створеного ще у 1917 р., який у дуже агресивних формах взявся впроваджувати «нову естетику» пролетарiату в лiтературу. Його провiднi критики (А. Богданов, В. Плетньов та ш.) систематично нападали на «непролетарських» письменникiв за !хню нiбито вщчужешсть вiд
iдеалiв комушзму. Саме у середовищi Пролеткульту з'явилося визначення «неправовiрних» лiтераторiв як «попутникiв». Це постшно давало пiдстави компарти цькувати, принижувати i репресувати незалежних i талановитих авторiв. Цей власне росшський струмiнь насправдi антимистецько! деструкцп був настшьки сильним, що налякав самих комушспв, якi все-таки усвiдомлювали оргашзуючу роль мистецтва. Тому згодом впливи Пролеткульту були обмежеш владою, яка цшком логiчно злякалася його тотально шгшстично! позицп.
Пролеткульт був i носiем агресивно космополггично! щеологп в душ заслшленого революцiонiзму. Тому-то вш майже не прижився в нащональних республiках СРСР, лише поодинокi його адепти пробували проводити ще! пролетлтератури. Зокрема пролеткультiвство вiдбилося на дiяльностi укра!нського «Гарту», «Молодняка» та ВУСППу, в лiтературно-критичних теорiях I. Кулика, В. Коряка, С. Щупака, О. Клоччi, А. Хвилi, О. Полторацького та ш. Як вiдомо, один час до укра!нсько! фш! Пролеткульту належав i В. Сосюра. Значною мiрою пролеткультiвство вiдбилося й на теори масовiзму лiдера «Плугу» С. Пилипенка.
Тож на початку 1920-х рр. склався складний симбюз щей, теорш, пiдходiв щодо лiтератури, головною тенденщею якого було вироблення тако! естетики творчостi, яка б допомагала творити нове соцiалiстичне життя, його головну «кттину» - «радянську людину». Важливою темою стае тема вшни культури мiста проти «куркульсько!» культури села. I це було закономiрно з погляду марксистсько! фшософп: головним середовищем, де дiяв i жив пролетарiат, е мiсто, а село (до якого особисто Карл Маркс мав просто патолопчну ненависть) е середовищем найбшьш консервативних, релшйних i патрiархальних уявлень i форм життя, тому його треба було ршуче побороти задля прогресу i щастя всього людства.
Дуже точно формулюе домшантний естетичний концепт ще! епохи Анна Бша: «Футуризм плюс урбашзащя вае! кра!ни» (назва роздiлу у монографп [4]). Вiдтак саме авангардистсью угруповання в Укра!ш стають трибунами, з яких громилася традицшна культура, високе мистецтво, нацiональна специфiка лтератури. Урбанiзм стае гаслом епохи. Проте в украшськш ситуацil вiдбулося одне суттеве ускладнення: укра!нське село було настшьки сильним в духовному i сощальному планах, настiльки масовим i значимим для укра1нсько1 самосвiдомостi, що розгорнути проти нього тотальну вшну дискредитацil поки що, у 1920^ рр., не вдалося. Село добили вже тшьки у 1930-i рр. Художня лiтература вiдповiла на виклики комушзму таким широким й естетично могутшм розпрацюванням селянсько! тематики, що влада вщмовилася вiд свого початкового задуму цiлковитоl нiвеляцil селянсько! культури i самосвiдомостi.
Окрiм названих вище фшософських засад - матерiалiзм, прогресизм, революцiонiзм, космополiтизм, культ боротьби i протистояння, класова свiдомiсть i солщаршсть - у теорiях раннього соцреалiзму поступово починають з'являтися й естетично-поетикальш категорi!. Виокремимо головнi з них, опираючись на дослщження провiдних св^ових та вiтчизняних науковцiв (В. Агеева [1], М. Балина [2], Н. Бернадська [3], Ю. Борев [5], С. Добренко [6; 7], I. Захарчук [8], В. Кандинська [9], В. Хархун [10]).
Культ пращ. Зпдно iз настановами сощатзму, праця - це визначальний фактор людського прогресу, люди пращ - це сшь Земл^ це справжш творщ цившзаци, носi! справжньо! етичностi. Вщповщно, у царствi торжествуючого
соцiалiзму все мае бути тдпорядковано ще! вшьно! пращ, штересам працюючих мас. У лiтературi щораз бiльше i бiльше з'являлося тем про бущвництво заводiв, працю металургiв i шахтарiв, про трущвниюв села. Виробнича тематика згодом стае неодмшною вимогою щодо ново! пролетарсько! лiтератури.
Оптимiзм. У комунiстичнiй юторюсофськш «есхатологи» уся iсторiя людства розбивалася на великi перiоди рiзних виробничих вiдносин, в яких формувалися два головш класи - експлуататорiв i експлуатованих, мiж якими тривала постшна боротьба. Лише перемога соцiалiзму кардинально змшювала виробничi стосунки в сусшльств^ вiдмiняла боротьбу. Пролетарська лiтература повинна була ошташзмом наснажувати народ до невгаваючо! боротьби iз залишками експлуатарського класу у власнш кра!ш i класовими ворогами, себто буржуями, у реши св^у.
Позитивний герой як абсолют. За довгу юторда людства ютина перед ним почала вщкриватися лише перед настанням ери комушзму. Лише комунiсти були носiями найглибших i найдосконалiших людських чеснот - жертовносп, любовi, сили духу, чесносп, вольовитостi i т. iн. Тому завданням художньо! лiтератури було розкрити перед сустльством красу справжнього комушста - безкомпромiсного, вiдданого, справедливого. Був i iнший тип позитивного героя: це чоловш, який жив у кашталютичних суспiльних умовах, але штуггивно, шляхом аналiзу подiй наближався до розумшня комунiстичних iдей та свггогляду; це жiнка, яка об'ективно вырвана вiд класово! боротьби i свщомосп, але силою сво!х почугтiв може шднятися до розумiння свiтлих iдеалiв комунiзму, теперiшнього чи прийдешнього. Пролетарський художнш твiр не мiг бути без позитивного героя, треба було давати людям надда, засвiчувати у них буттевий оптимiзм.
Публiцистичнiсть. Сощалютична свiдомiсть передбачала громадянську мобiлiзованiсть буквально вшх членiв суспiльства. Увесь св^ вибудовувався перед нею як нескшченний простiр проблем (проблемою було зашяти землянi площi, зiбрати урожай i т. iн., тому типовими були образш формули: «битва за урожай», «герог'ка буднiв» i т. ш.). Категорично засуджуеться буржуазна безтурботнiсть, паразитизм, розбещешсть. Соцiалiстична людина кожно! мит повинна була вiдчувати настороженiсть щодо ворожого св^у спокус, капiталiзму, прихованих ворогiв i т. iн. Загалом несерйозним вважалося писати про особист переживання геро!в (це засуджувалося як «хворобливий психологiзм»), про розваги (це засуджувалося як «безпроблемшсть твору»), про штимш стосунки (це засуджувалося як «аморалiзм»). Письменник мав постiйно ставити перед читачем конкретш проблеми: як виявити непохитшсть i нещаднiсть до класових воропв, як покращити рiвень виробництва, якiснiше виховувати справжнього бущвника комунiзму i т. iн.
Правдивкть. Мистецтво мало вiдображати правду життя. Тому в лiтературi вже вщ початку 1920-х рокiв розгорнулося справжне змагання мiж письменниками у зображенш найрiзноманiтнiших i найтонших аспектiв життя пролетарiв. Кожна дрiбниця в житп пролетарiату мала бути сфотографована. Вщтак початки радянсько! лiтератури кишать натуралiзмом, часто вульгарним, позбавленим елементарного художнього смаку. Однак згодом, коли щастя комушзму вперто не наставало, зображати реально життя радянських трудящих стало незручно. Тому сощалютичне мистецтво почало прикрашати дiйснiсть, видумувати И ^фолопзм
соцреатзму). Так задуманий поглиблений реалiзм сощалютично! лтератури перетворився в антиреатзм.
Iдеалiзацiя. Оскiльки реалп iсторi! i мiжлюдських стосункiв у суспшьсга часто розходилися iз теоретичними розпрацюваннями i побажаннями соцiалiзму, а життя пiдкидало все новi та новi проблеми (нуртування нацiональних почутпв поневолених Радянським Союзом народiв, реальна бщшсть i несправедливiсть в кра!ш, розбещене i безкарне життя комушстично! номенклатури, факти масових репресiй, дух i рухи опору в СРСР та ш.), то компартiя настшливо зверталася до лiтератури вiдтворювати «кращi сторони радянського життя». На практищ це оберталося в суцiльну щеатзащю всього, що вiдбувалося в СРСР. Лторатура ставала фарсом.
Колективiзм. Важливим завданням соцiалiстично! iдеологi! i стратеги стало виховання колективютсько! свiдомостi в суспшьстга, оскiльки саме так можна було вгамувати природнш iндивiдуалiзм людини. Колективютська свiдомiсть плекала вiрнопiдданiсть (бути таким, як вш), дисциплiнованiсть (бути вiрним спiльним iдеалам), спаянiсть суспшьства (служити спiльним iнтересам). Вiдтак у лiтературi соцреалiзму з'являеться мегатема, яка пронизуе усi жанри, свiтовiдчуття, св^оуявлення цiе! лiтератури: тема народно! маси як ношя вiчно! iстини, етики справедливости що була нiбито столотями притлумлювана експлуататорськими класами, якi завжди зневажливо дивилися на просту людину, !! культуру, цiнностi та щеали. Власне, вiд iменi цiе! «просто! людини з народу» робилися ус оцшки та висновки про людську правду, сенс життя, закони юторп, вщ !! iменi засуджували ус прояви некомунiстичного життя. Так творився пгантський мiф про «добру i мудру» людину з народу, яка нарешт^ в умовах соцiалiзму, знайшла собi можливiсть утвердити принципи свого св^огляду, наскрiзь чистого i правильного. У творчост В. Сосюри апелящя до цiе! простонародно! «iстинностi» е чи не наймогутшшою в укра!нськш лiтературi, тому його можна вважати головним фундатором ново! «соцiалiстично!» етики в свщомост укра!нського соцiуму.
1деолопчна ieрархiзованiсть. Соцiалiстична iдеологiя вiд самих початюв свого утвердження в суспiльствi виробила систему iдейних прiоритетiв, яю треба було поширювати в свщомосп мас. До таких належали наступи: 1) вiрнiсть свiтогляднiй доктринi фшософп марксизму-комунiзму; 2) вiра у майже сакральну, спасительну мiсiю вождя свгтового пролетарiату - В. Ленiна; 3) вiра у перемогу комунiзму у всьому свт; 4) вiра у священну, визвольну i керiвну роль компарти (своерiдно! ново! Церкви); 5) строга шдпорядковашсть iнтересам пролетарiату -виразника настро!в та iдеалiв усього «простого народу»; 6) шдпорядковашсть принципам i планам соцiально-економiчного прогресу; 7) вщдашсть конкретним вождям - представникам компартi!, якi втiлюють безкомпромiсно висою iдеали марксизму в життя; 8) вшанування етичного кодексу «будiвника комушзму» i т. п. Побудова ще! чiтко! iерархi! цiнностей допомагала виховувати в радянському суспiльствi особливу дисциплшованють, покiрнiсть, колективну вiдповiдальнiсть.
Антидiйснiсть. Внаслщок застосування вище названих принципiв у мистещга соцреалiзму, яке не передбачало реального анатзу i критики радянсько! дiйсностi, витворювалася художня iлюзiя антидшсност^ цiлковито вигадано!, iдеалiзовано!. Так соцреалiзм став великим запереченням традицiй реатзму в лiтературi. Йому стали глибинно властивими таю риси, як декларативнють,
утопшнють, декоратившсть, вдавання. I тут зринула мiфологiчнiсть соцреалiзму, який передбачав повну взаемодiю з читачем лише за умови прийняття ним уявност як норми, загальноприйнято! фальшi.
«Новий классицизм». Суворий контроль, тиск з боку компарти щодо лiтератури породили гiперумовнiсть i гiперiдеалiзацiю як форми художнього мислення в соцреалiзмi. У такий спосiб вш наблизився до стилiстики европейського класицизму XVII - XVIII ст.: цшковита умовшсть зображення, постiйний пафос, монументальнють, проповiдництво, моделювання суперпозитивних геро!в, штучшсть, котурнянiсть проблем та ситуацiй, дiя суворих приписiв, за якими повинно творитися «справжне соцiалiстичне (комунiстичне) мистецтво». У пiдсумку автор епохи соцреалiзму був дуже скутий висунутими до нього вимогами щеолопчного i псевдоестетичного характеру. Загалом уся творчiсть набула трафаретного змюту i типу. З природи соцреалiзму вийшли такi сутшсш i важливi якостi художностi, як психолопзм (бо компартiя вимагала ясних i спрощених характерiв геро!в, зрозумших народним масам), як художня експериментальшсть (бо компартiя остерiгалася будь-якого кроку у вiдходi вiд визначеного канону), як вшьна фiлософiчнiсть (бо все було визначено наперед фiлософiею марксизму), як жанрово-стильовий полiфонiзм (бо надто смiливi новаторства були проголошенi «хворобливими» i «зайвими»), як рiзноманiгтя проблематики (бо комушзм почав боятися надто багатьох тем) i т. ш. У пiдсумку вiн закам'янiв уже у 1930^ роки.
ВИСНОВКИ
Утвердження соцреалiзму як художнього методу в СРСР мало винятково пол^ичний характер i мету; художня лiтература розглядалася компариею як другий пiсля пол^ично! пропаганди чинник iдеологiчного опрацьовування мас, тому вщразу пiсля 1920 р. в Укра!ш, вiд не! влада почала вимагати «спрощеносп», «зрозумiлостi», «доступносп», «народностi»; центральною метою соцреалiзму було зрозумшо i доступно втовкмачувати в голови «простих людей» iдеологеми марксизму: матерiалiзм, революцiонiзм, прогресизм, класовiсть, космопол^изм, науковий рацiоналiзм, тому вiн сформувався у специфiчних формах масовiзму; лтература соцреалiзму культивувала спецiально виробничу тематику, максимально наближаючи радянську людину до принципу матерiалiстичного сприйняття свiту; у соцреалiзмi домiнуе виразна публiцистичнiсть як вияв крайньо! заiдеологiзованостi лiтератури, И нацшеност на виховання нового типу позитивно! людини; через надмiрну iдеалiзацiю дiйсностi i цензурованiсть соцреалiзм насправдi став антиреалiзмом. Отже, укра!нська лтература пореволюцiйно! доби в радянськiй Укра!ш пережила надзвичайнi трансформацi! i видозмши, зумовленi вiдповiдними суспiльно-полiтичними умовами. Однак, до пдносп укра!нського письменства, воно сприйняло не покiрно, не по-рабськи цей виклик з боку радянсько! державно! системи i культури, а спробувало створити цшком оригiнальнi (подекуди -нацюнальш) потоки художньо! творчосп.
Список л1тератури
1. Агеева В. Портрет модершста в соцреал1стичному штер'ер1 / В1ра Агеева // Стильов1 тенденцй укра!нсько! л1тератури XX столптя : [зб. наук. праць / наук. ред. В. Г.Дончик, упоряд. Н. М. Шу-мило]. - К. : ПЦ "Фол1ант", 2004. - С.181-207.
2. Балина М. Дискурс времени в соцреализме / М. Балина // Соцреалистический канон. - СПб. : Академ. проект, 2000. - С.585-595.
3. Бернадська Н. Канон соцреалгстичного роману / Нша Бернадська // Слово i час. - 2005. - № 2. -С.44-52.
4. Бша, А. В. Украшський лггературний авангард : пошуки, стильовi напрямки [Монографiя] / Анна В1ктор1вна Бша. - К. : Смолоскип, 2006. - 464 с.
5. Борев Ю. Социалистический реализм. Взгляд современника и современный взгляд / Юрий Борев. - М. : АСТ, 2008. - 480 с.
6. Добренко Е. Соцреализм в поисках "исторического пришлого" / Евгений Добренко // Вопросы литературы. - 1997. - № 1. - С.26-57.
7. Добренко Е. Формовка советского читателя : Социальные и эстетические предпосылки рецепции советской литературы / Евгений Добренко. - СПб. : Академ. проект, 1997. - 321 с.
8. Захарчук I. Соцреалгстичний канон: трансформащя архетитв / 1рина Захарчук // Вгсник Л^в. унту. : Серiя : Фшолопя. - 2004. - Вип. 33, Ч. 2. - С.66-73.
9. Кандинська В. Деяю аспекти естетики сощалютичного реатзму / Вiра Кандинська // Збiрник нау-кових праць на пошану пам'ятi Вiктора Китастого / [упор. i наук. ред. В.Моренець]. - К. : Киево-Могилянська Академм, 2004. - С.274-282.
10. Хархун, В. П. Соцреалютичний канон в украшськш лiтературi : генеза, розвиток, модифжацй [Монографш] / Валентина Петршна Хархун. - Шжин : ТОВ "Пдромакс", 2009. - 508 с.
СТАНОВЛЕНИЕ ИДЕЙНО-ЭСТЕТИЧЕСКИХ ПРИНЦИПОВ СОЦРЕАЛИЗМА КАК ТИПА МАССОВОЙ КУЛЬТУРЫ Багрий М. Г.
Несмотря на современную субъективную предвзятость и научного мира, и читательской аудитории к социалистическому реализму как явлению, эта научная тема и проблема остаются в украинском литературоведении малоизученными и малопонятными. Ведь речь идет о том, чтобы исследовать национальные пути и специфику создания поэтики и идеологии соцреализма; объяснить вклад именно украинской литературы в создание новой платформы и парадигмы левого искусства в Европе, понять, насколько искренним, а насколько трагически раздвоенным, принужденным чувствовал себя литератор в ситуации сотрудничества с тоталитарной системой имперского государства и каким образом пытался хоть как-то сохранить свою творческую индивидуальность, расставить национальные и духовные акценты в ней в противовес сплошной агрессивной классовости и партийности литературы.
Ключевые слова: соцреализм, социализм, идеология, авангард, Пролеткульт.
FORMATION OF THE IDEOLOGICAL AND AESTHETIC PRINCIPLES OF THE SOCIALIST REALISM AS A TYPE OF MASS CULTURE Bahriy M. G.
Despite modern subjective bias of both the scientific world, and reader's audience to socialist realism as to the phenomenon, this scientific subject and a problem remain in the Ukrainian literary criticism low-studied and obscure. It is about investigating national ways and specifics of creation of poetics and ideology of a socialist realism; to explain a contribution of Ukrainian literature to creation of a new platform and a paradigm of the left art in Europe, to understand how sincere, and how tragicly doubled, forced the writer in a situation of cooperation with totalitarian system of the imperial state felt and how tried to keep somehow the creative identity, to place national and spiritual focuses in her as opposed to a continuous aggressive klassovost and party membership of literature.
Key words: socialist realism, socialism, ideology, vanguard, Proletkult.
