CC BY
52
ГУМАН1ТАРН1 ПРОБЛЕМИ
УДК 791.1(477)»19»
ГЕН1Й, ЯКИМ ПИШАеТЬСЯ УКРА1НА (До 120-рiччя народження О. Довженка)
Г. П. Евсеева, д. н. держ. упр., проф., Ю. П. Д1рявка, к. ¡. н., доц., А. Г. Перетокт, к л. н., доц.
Ключовi слова: Олександр Довженко, ктопов1стъ, «Земля», «Украгна в огм», соц1ал1стичний реал1зм, поетика юно, национальна св1дом1стъ, «Щоденник», гуматзм, запов1т гетя
Постановка проблеми. Черговий ювшей будь-якого укра!нського митця стимулюе нас хоч ненадовго вдарватись вщ поточних справ та осмислити творчу спадщину тих ушкальних людей, яю золотими леерами увшшли в сузiр'я укра!нсько! елiти. Серед них достойне мюце посiдае видатний укра!нський кшорежисер-новатор, письменник, художник Олександр Петрович Довженко, якому у вересш 2014 року виповнилось 120 роюв вiд дня народження. Його дiяльнiсть i творча спадщина - цiла епоха в укра!нському радянському кiномистецтвi, значна частина яко! припадае на найважчий перюд ютори втизняно! культури - так званий перюд соцреалiзму.
Дiяльнiсть О. Довженка заслуговуе ретельного дослщження, особливо з огляду на надзвичайно важливу роль кiномистецтва, яке формуе свщомють мiльйонiв людей. Подiбнi дослiдження особливо важливi з огляду на сьогодшшнш стан укра!нського кiно, яке, маючи солiдну спадщину, зараз ледь подае ознаки життя.
Проблема дослiдження полягае у необхщносп грунтовного вивчення спадщини генiального укра!нського митця у зв'язку з нагальними завданнями розвитку украшсько! державност та культури. На нашу думку, вивчення творчосп i життя митця сприятиме i розвитку нацюнально! 1де!, яка реалiзуеться в його натхненних творшнях митця .
Мета роботи - аналiз творчо! спадщини О. Довженка та можливють И використання у зв'язку з актуальними завданнями сучасно! укра1нсько1 культури.
Аналiз публiкацiй. Серед узагальнювальних праць, присвячених О. Довженку новiтнього перiоду, можна видшити дослiдження О. Замлинсько! та М. Палiенко, присвячене 100-й рiчницi вiд дня народження митця [3]. Серед публшацш у сучасних перюдичних виданнях можна вказати такi грунтовш доробки як працi Л. Брюховецько! [1], Р. Корогодського [4], Л. Пригоровсько! [6], Я. Тримбача [7], О. Шарварка [8], А. Яремчука [9], у яких використовуються маловiдомi архiвнi матерiали. Заслуговуе на увагу i методична розробка А. Матосово!, у якiй використовуються матерiали з нещодавно вiдкритого для широкого загалу «Щоденника» О. Довженка [5]. Також, на наш погляд, варта уваги грунтовна анал^ична стаття в газет «День» вiдомого укра!нського письменника та фшософа С. Грабовського [2].
Виклад основного матерiалу. Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 р. у с. Соснищ Чершпвсько! губерни. Дитинство майбутнього митця пройшло на берегах Десни i той чарiвний дивосвiт первозданно! укра!нсько! природи, !! невмирущо! гармонi! слугували йому величезним запалом творчого натхнення.
Цiкаво те, що тривалий час не зовсiм точно була визначена дата народження О. Довженка. Так, сам митець святкував його 12 вересня, а деяю його бюграфи вважали за правильшшу дату 11 вересня. Але дослщник М. Куценко довiв, що народився Олександр Петрович 29 серпня за старим стилем. Про це свщчить добута ним котя запису в метричнш книзi церкви, в якш хрестили О. Довженка. У такому разi дату народження за новим стилем слщ вважати не 12 i не 11, а 10 вересня, тому що рiзниця мiж старим i новим стилем у Х1Х ст. була 12 дшв. Чому ж тодi для О. Довженка святковим днем було 12 вересня? С вiрогiдне пояснення цього трохи дивного факту. Рiч у тому, що за укра!нським народним звичаем значно бшьшу увагу придшяють не дню народження, а дню того святого, iм'я якого носила людина (тобто святкувалися iменини) [4, с.109]. А саме за церковним календарем День iменин Олександра припадае на 12 вересня.
Нестандартним був шлях О. Довженка до кiнематографiчного Олiмпу, свтового визнання. На це пiшли роки роздумiв i пошукiв свого мюця в життi. Закiнчивши 1914 р. Глухiвський вчительський iнститут, О. Довженко викладае у Житомирському вище-початковому училищi фiзику, природознавство, iсторiю, гiмнастику (як для нашого часу, важко поеднаш предмети в особi одного вчителя). Але вже восени 1917 р. вш стае вшьним слухачем економiчного факультету Кшвського комерцiйного iнституту, а наступного року починае вщвщувати лекци в Украшськш академи мистецтва.
Не обшшли О. ДовженкА i бурхливi революцiйнi поди 1917 - 1921 рр. у яких вiн брав участь як во!н арми УНР. Але по^м, як писав сам митець : «На початку 1920 року я вступив до парти боротьбисив. Цей вступ, невiрний i непотрiбний... Я дуже хотiв вступити до Комушстично! парти бiльшовикiв Украши, але вважав себе недостойним переступити И порщ тому я шшов у боротьбисти, немов у тдготовчий клас пмназп... Через кiлька тижшв партiя боротьбистiв влилася в КП(б)У, i таким чином я став членом КП(б)У» [3]. Пiсля перемоги бшьшовиюв та встановлення радянсько! влади в Укра!ш О. Довженко працюе у Кшвському губвiддiлi просвiти i мистецтва. На початку 1920-х рр. вш перебував на дипломатичнiй робой у Польщi та Нiмеччинi. Протягом 1922 р. навчаеться живопису в Берлшському приватному художньому училища У 1923 р. повертаеться до Украши i влаштовуеться художником-iлюстратором у газет «Вiстi ВУЦВК» в Харков^ малюе картини й полiтичнi шаржi (виходили пiд псевдонiмом «Сашко»).
I все ж у 1926 р. О. Довженко знаходить свое покликання у галузi кшомистецтва, влаштувавшись на роботу до Одесько1 кшостуди. У цей час вш захоплюеться режисурою, часто вiдвiдуе спектаклi Харкiвського театру iм. I. Франка, цiкавиться виставами В. Мейерхольда та Л. Курбаса. Це був якраз перюд укра1шзацп, коли бiльшовики бажаючи змiцнити свш авторитет у нацiональних республiках, давали змогу розвиватись украшськш культурi i навiть забезпечували !й матерiальну шдтримку. На той час в УРСР дiяла цiла плеяда талановитих поеив, лiтераторiв, художникiв, театралiв та ш.
Але О. Довженко вже тодi розумiе переваги й перспективи нового жанру у мистещи -кшо, прагне розкрити внутрiшнiй свiт людини засобами кiнематографiчноl символiки. У тому ж 1926 р. вщбуваеться i режисерський дебют О. Довженка в Одеськш кшостуди, де вiн випустив двi короткометражнi кшокомеди «Вася-реформатор» i «Ягiдка кохання». А в наступному 1927 р. виходить пригодницька с^чка «Сумка дипкур'ера». У цьому фiльмi О. Довженко единий раз у житп виступив як актор, з^равши роль кочегара. Хоча цьому твору дав високу оцшку вiдомий украшський письменник Ю. Яновський, сам кшорежисер не був сповна задоволений своею працею.
Та вже у 1928 р. розкриваеться своерiднiсть обдарування О. Довженка-режисера у стрiчцi «Звенигора». Фiльм вiртуозно поеднав хронiку громадянсько1 вiйни, епос, лiрику, сатиру i глибинну фiлософiю. За власними словами автора вш «проспiвав» фiльм як птах.
З 1929 р. митець працюе на Кшвськш кшофабрищ, де зшмае кiнострiчку «Арсенал», яка принесла йому загальне визнання. В «АрсеналЬ» ч^ко виявилася його поетично-лiтературна манера - титри стрiчки несли не так шформацшне, як емоцiйне навантаження.
Свiтову славу принiс О. Довженку фшьм «Земля» (1930 р.) в якому фшософськи-узагальнювально вiдображено боротьбу за колективiзацiю в укра1нському сел^ оспiвано буяння природи, що вiчно оновлюеться. За сво1м звучанням цей кiнотвiр наближаеться до укра1нсько1 народное' поезil та лiтературних творiв Т. Шевченка. Фактично цiею стрiчкою О. Довженко вщкрив свiтовi Укра1ну, душу И народу, коршня якого сягае сиво1 давнини. Не випадково у 1958 р. на Всесв^нш виставщ кiномистецтва у Брюсселi найповажнiшi кшокритики i кiнознавцi з двадцяти краш до перелiку дванадцяти найкращих фiльмiв свiтового кiно внесли i Довженкову кшос^чку»Земля».
Наступна серiя фiльмiв 1930-х рр., яю створив О. Довженко, була сощальним замовленням тодiшньоl тоталгарно1 влади: «1ван» (1932) - про будiвництво Днiпрельстану, «Аероград» (1935) - про бшьшовицью перетворення на Далекому Сходi i «Щорс» (1939) - про боротьбу проти петлюрiвцiв i нiмецько-австрiйських вiйськ. Але при цьому вони виходять за межi офщшно1 пролетарсько-революцiйноl тематики й сконцентровуються на дослщженш людсько1 душi, 1де1 едносп людини з природою.
У зв'язку з цим потрiбно зазначити, що, перебуваючи в тогочасних складних умовах, коли задля досягнення кар'ери та безтурботного життя культурним дiячам СРСР потрiбно було дотримуватись «безпрограшно1» ч^ко1 офiцiйноl лiнil, славлячи у сво1х творах (лiтература,
театр, кшо, журналютика, науковi роботи тощо) радянську систему та И вождв та якомога частше демонструвати подiбну позищю публiчно О. Довженко знаходив мужшсть не бути звичайним «гвинтиком» системи. Так, вш не був дисидентом i, як свiдчать факти, залишався переконаним прихильником соцiалiстичних цiнностей.
Але митець перюдично пiднiмав свiй голос на захист украшського нацiонального виховання. Вш стверджував, що народ, який не знае свое1 ютори, е «народом слшщв» [5, с. 136]. Коршш прорахунки у нацiональному вихованш О. Довженко пов'язуе з «безголовютю» укра1нських чиновникiв вiд освiти, як бездумно iгнорували «Шевченкову книгу i мову» навiть у вищiй школь Пюля вiдвiдин Ворошиловградського iнституту iм. Т. Г. Шевченка (зараз м. Луганськ) у липш 1942 р. вш був дуже обурений тим, що у тамтешнш бiблiотецi не було жодно1 книжки Т. Шевченка, а викладання велося росiйською мовою. Критично оцшив вiн i тдручник ютори Укра1ни Петровського (1943). 1з змiсту пiдручника виходило, нiбито з давшх часiв i до наших дшв укра1нський народ тiльки й жив мрiею про возз'еднання з Рошею. Само1 ж Укра1ни, обурювався О. Довженко, у книзi нема, а шсляреволюцшна наповнена фактами про «доярок i свиней». Натомiсть Олександр Петрович пропонував написати iнший тдручник, який був би «книгою про Укра1ну» i «улюбленою книгою для дтей Укра1ни». Причому брався писати його особисто [5, с. 136 - 137].
Щд час Друго1 св^ово1 вiйни продовжуеться еволюцiя поглядiв О. Довженка. Так, на початку вшни вiн доходить висновку, що бщи Укра1ни почалися не з моменту введення шмецьких вiйськ у СРСР, а набагато рашше. На думку митця, украшщв «не учили Батьювщиш», 1'х учили класово1 ворожнечi i боротьби.
У «Щоденнику» вщ 10 липня 1942 р. О. Довженко говорить про надзвичайно низький рiвень життя, убогий рiвень матерiальноl культури мас. Митець зненацька дивиться на украшський радянський побут очима шмщв, навiть ширше - европейщв: «...найкращим наочним приладдям шмецько1 контрпропаганди ... е зовнiшнiй вигляд наших людей, нашi хати, двори, долiвки, нужники, сiльради, церковна ру1на, мухи, бруд, одне слово те, що викликае почуття жаху в европейсько1 людини, i чого нашi велик правителi не хочуть бачити через одiрванiсть од народу i через одiрванiсть вiд сучасного рiвня переачного европейського укладу речей» [7, с. 9].
У 1941 - 1942 рр. О. Довженко перебувае на фрошг, працюе военним кореспондентом, бере участь у антифашистських мiтингах. Одночасно розпочинае роботу над сценарiем кшос^чки «Укра1на в огнi» - твору, який за своею масштабнютю, глибиною i правдивiстю зображення не мав рiвних у тогочаснiй радянськiй лтературь Восени 1943 р. цей твiр було завершено i його навт схвалив I секретар ЦККП(б)У М. Хрущов, який порадив його екрашзувати i видати окремою книгою украшською i росiйською мовами. Але з 1 шчня 1944 р. на засщанш полiтбюро УКВКП(б) Й. Сталш пiддав кiноповiсть О. Довженка нещаднш критицi. Вiн стверджував, що автор твору ревiзуе ленiнiзм, вiдкидае колгоспний лад, не показуе провщно1 ролi росiйського народу у вiйнi.
Пюля цього проти О. Довженка розгортаеться цiла кампанiя дискредитаци. Його позбавляють посад, називають мало не зрадником i ворогом украшського народу. На щастя, його оминули репреси й заслання, але вiн, глибоко морально травмований, мусив залишити рщний край i оселитися в Москвi. Там О. Довженко спочатку сшвпрацюе у «МосфшьмЬ», а у 1949 р. стае викладачем, потiм професором (1955) Всесоюзного державного шституту кшематографи. На жаль, багато творчих задумiв митця так i не було виконано. Влада лише йому дозволила випустити единий шслявоенний фшьм «Мiчурiн» (1949). Але навт у цей перюд О. Довженко намагаеться не падати духом, свiдченням чого був чималенький гурток його учшв, який з пднютю iменувався «майстернею Довженка».
Маючи глибоке народне коршня, ще шд час вiйни О. Довженко переймаеться проблемою майбутнього украшського села. Вш наполегливо «пробивав» через вище партшне керiвництво дозвiл для кожно1 селянсько1 родини мати до одного гектара землi у власному господарствi, залишивши колгоспам i радгоспам тiльки високотоварне виробництво. На думку О. Довженка, це не лише дозволило б виршувати проблеми забезпечення мiст городиною i фруктами, а й формувало б у селянських дiтей особливе, ледь не штимне почуття до земль
Пiсля вiйни, коли украшсью села були вщент зруйнованi, О. Довженко написав гешальний трактат про будiвництво нових сiл: принципи планування, що потрiбно зберегти зi старовинних укра1нських нацiональних традицiй пiд час будiвництва хати, що треба використати з досвщу фермерського будiвництва шших кра1н, що застосувати з модерно1 технiки та побутового
укладу, додавши до цього плани, схеми, креслення. Доповщь на цю тему О. Довженко виголосив в Академи архiтектури i передав урядов^ Слiд зазначити, що О. Довженко, народившись в укра!нськш хат, ставився до не! з величезною любов'ю: «Напишу я слово про хату за тисячу верст i за тисячу л^ вiд далеченних сивих давен аж до великого мого часу всесв^ньо-атомно! бомби. На Укра!ш й поза Вкра!ною сущу. Бiлу, з темною солом'яною стрiхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архтектурну праматiр пристанища людського. Незамкнену, вiчно одкриту для всiх, без стуку в двер^ без можна? i без войдите!, високонравствену людську оселю. Бщну i ясну, як добре слово, i просту, шби створили !! не робочi людсью руки, а сама природа, немовби виросла вона, мов сиро!жка в зеленш травi. Опишу !! неповторну зовшшшсть, привiтну й веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну i убогу, журливу i нiколи не горду. У пол^ на горi й пiд горою, на городi серед квiтiв весною i влiтку, серед насiння восени. Насшня у нiй i на нш од стрiхи до самого долу. Здаеться, щезни вона, i спусте земля, заросте бур'яном, спогаше, i свiт стане чорний вщ голоду й злоби» [3].
Друга доповщь називалася «Про архiтектурне оформлення Дшпра». В нiй iшлося про те, що вщповщним чином оформлеш всi споруди поблизу Днiпра мали розгортати для тих, хто плив щею головною водною артерiею Укра!ни, iсторiю укра!нського народу.
Третiй Довженюв проект перших пiслясталiнських рокiв - це побудова поблизу Киева села-музею, де були б представлеш етнографiя та побут ушх укра!нських репошв. Лише ця iдея врештi була реалiзована, але вже пiсля смерт О. Довженка.
Варто зазначити, що видатний укра!нський митець напередоднi ери освоення космосу прозорливо вловив надзвичайну важливiсть цього напрямку розвитку людства. Так, 20 грудня 1954 р. вш виступив iз несподiваною промовою на II Всесоюзному з'!здi письменниюв у Москвi, що викликало подив у делегатв. О. Довженко говорив, що у найблю^ 45 роюв (до 2000 р.) людство обстежить всю твердь сонячно! системи i це е колосальним надзавданням, яке потрiбно йому для розвитку. А вже 4 жовтня 1956 р. почало збуватися передбачення митця, коли весь св^ затамувавши подих слухав сигнали з першого супутника Земль
Треба також пiдкреслити, що О. Довженко закликав митщв дивитися на 200 роюв уперед i сам прагнув до цього. Це добре простежуеться у задумi кiнокартини «В глибинах космосу». У нш поставлеш нагальнi питання людського iснування: що таке життя i смерть, у чому смисл нашого перебування на Земл^ нашо! духовно! мiсi!. Це, по суп, був задум ново! поеми про людину II половини XIX ст., про вiчний вогонь Прометея, про виршення найвеличнiших завдань людства.
Можна припустити, що з погляду вiчностi у картиш постали б питання бшьшовицького експерименту над людиною: що приню казармений соцiалiзм XX столотя; чи справдi 1/6 земно! кулi пiд його керiвництвом виробила новi цiнностi, сприяла духовному збагаченню людства.
Як вважае дослщник творчостi О. Довженка - А. Яремчук, постановка цих питань цшком iмовiрна, оскшьки митець постiйно роздумував над проблемою безсмертя, яку бшьшовизм зняв як щеолопчно шкiдливу. Цiкаво, що у додатку до основного начерку, датованого вереснем 1956 р. (за два мюящ до смерт О. Довженка) - один iз трьох пасажирiв мiжпланетного корабля гине в космоса Вiн був невiруючий. Досягли вiруючi, перемогли вiруючi - пiдкреслюе у цьому сюжет митець [9, с.14].
На нашу думку, можна вважати сценарш цiе! картини не просто одним iз багатьох документiв з архiву великого майстра. Це мовби запов^ О. Довженка наступним поколшням — пам'ятати про завтрашнiй день, невтомно шукати ютину.
Останнi твори митця: «Зачарована Десна», яка стала художньо-фшософським осмисленням народного буття, тсно переплетена з чарiвною укра!нською природою, а «Поема про море» -це юторична пам'ятка про людей, яю споруджували Каховську ГЕС. Саме тод^ коли вiдбувалися зйомки останнього фшьму, - 25 листопада 1956 р. Олександр Петрович Довженко раптово помер. Його дружина i асистент Ю. Солнцева домоглася екрашзацп «Поеми про море», «Повют полум'яних лт> та «Зачаровано! Десни».
Творчiсть великого митця була оцшена ще з чашв СРСР. Вже 1957 р. iм'ям О. Довженка було названо Ки!вську студiю художнiх фiльмiв (зараз нацюнальна кiностудiя iм. О. Довженка), при нш засновано музей, у якому збер^аються матерiали, пов'язанi з творчютю митця (рукописи, фотографi!, особист речi тощо). На територi! студи 1964 р. встановлено пам'ятник
О. Довженку. Також на батьювщиш митця в с. Соснищ створено меморiальний музей i встановлено пам'ятник.
У 1983 р. в Укра1ш засновано кiнематографiчну премiю iм. О. Довженка, а 1994 р. з нагоди 100^чного ювiлею випущено медаль ЮНЕСКО. Напередоднi 100-рiччя вщ дня народження майстра фахiвцi Кримсько1 астрофiзичноl обсерватори присво1ли вiдкритому астеро1ду № 4920 iм'я О. Довженка. Ця небесна зiрка знаходиться за 150 км вщ Землi. II орбга пролягае мiж орбiтами Землi i Юпiтера, можливо, саме на цш орбiтi перебувае душа невтомного митця i вболiвальника украшського народу.
Висновок. Уже давно незаперечним е те, що творчють О. Довженка пронизана любов'ю до Украши та И народу i здобула безсмертя. I належить вона не лише Украш, а й усьому св^ов^ бо оргашчно поеднала нацiональну культуру iз загальнонацiональною. Незважаючи на те, що основний перюд творчостi митця припав на перюд соцреалiзму в СРСР, украшський генiй кшематографи виходив далеко за його рамки. Широта св^обачення, самобутнють драматургiчноI та режисерськоI манери, поетичнiсть, емоцiйнiсть, створення власноI кiнематографiчноI школи - все це поставило його в ряд найвидатшших митщв украшського i свiтового кшо.
Проте для нас, громадян Украши, важливо також i те, що Олександр Довженко був не просто талановитим майстром, митцем. Посщаючи високе мюце у тодiшнiй радянськiй культурнш елiтi, вiн не просто спостертав недолiки системи, а намагався у тих умовах звернути увагу на потреби простих людей (яких влада вважала «гвинтиками»), вiдстоював необхiднiсть правдивого вивчення ютори та нацiонального виховання. Гуманютичш iдеI нашого талановитого культурного дiяча досi не втратили своеI актуальностi. Це справдi Митець з великоI букви, яким пишаеться Украша.
Отже, 120-рiчний ювiлей О. Довженка став доброю нагодою звернути увагу свщомих громадян юшо! Батькiвщини на проблеми розвитку сучасного украшського кшомистецтва як потужного засобу просв^ницько! роботи, пропагування украшськоI нацiональноI щеЛ, залучення широких мас до культури через висок зразки мистецтва.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Брюховецька Л. I. «Але свгг прийде на екран...» О. Довженко: теоретичне осмислення поетики кшо / Л. I. Брюховецька // Наук. зап.: теорiя та iсторiя культури: Засн.: Нац. ун-т «Киево-Могилянська академiя». - К., 2005. - № 40. - С. 72 - 76
2. Грабовський С. Хто довкола мене? / С. Грабовський // День - 2014. - № 169 - 170 (12 -13.09). - С. 8.
3. Довженко А. Писатель кино в свете требований современности // А. Довженко. Собрание сочинений в 4 т. - М. : Искусство, 1969. - Т. 4.
4. Замлинська О., П^енко М. Iсторiя Украши в особах: XIX - ХХ ст. / I. Войцехiвський (кер. авт. кол.), В. Аблщов, О. Божко. - К. : Украша, 1995 - 479 с.
5. Корогодський Р. Неофщшний Олександр Довженко / Р. Корогодський // Кшвська старовина. - 2000. - № 2. - С. 102 - 115.
6. Матосова А. «Щоденник» О. Довженка - документ доби про трапчну долю Украши та И сишв / А.Матосова // Украшська лтература в загальноосв^нш школк Наук.-метод. журн. -К. : Ы-т педагопки АПН Украши, 2014. - № 1. - С. 28 - 30
7. Пригоровська Л. В. Олександр Довженко: «Перше, що внесете в свш дiм» / Л. Пригоровська // Педагопка i психолопя. - 2003. - № 1. - С. 134 - 139.
8. Тримбач С. Я. Я, безперечно, загинув би: (50 роюв тому помер Олександр Довженко) / С. Тримбач // Украша молода: шформацшно-пол^ична газета. - 2006. - № 220 (25.11). - С. 8 - 9.
9. Шарварок О. Гангрена уяви, або дещо про внутршнш розбрат Олександра Довженка / О. Шарварок. - К., 2002. - № 9. - С. 153 - 167.
10. Яремчук А. Нотатки про те, чому Олександр Довженко не зняв свого фшьму про пол^ людини на Марс / А. Яремчук // Наука i суспшьство: Щомю. наук.-попул. журн. Тов. «Знання». - 2005. - № 9/10. - С. 9 - 16.
BicHHK njAEA
SUMMARY
Problem. Another anniversary of any Ukrainian artist encourages us to leave our current affairs and to understand the unique artistic heritage of the people who wrote the letters of gold in the constellation of the Ukrainian elite. An important place among them is occupied by a prominent Ukrainian film director and innovator, a writer and artist Olexander Dovzhenko. In September this year we marked 120 years since his birth. His work and artistic heritage is an era in the Ukrainian Soviet cinema. It was the most difficult period in the history of the national culture, the so-called period of the socialist realism.
0. Dovzhenko's activity deserves careful study, especially the crucial role of cinema, which forms the consciousness of millions. These studies are particularly important for the current state of the Ukrainian cinema, which has a solid legacy, but now it hardly shows the signs of life.
It is necessary to study thoroughly the inheritance of the genius Ukrainian artist because of the urgent tasks of the Ukrainian statehood and culture. In our opinion, the study of O. Dovzhenko's art and life can contribute into the development of the national idea, which is realized in the inspired creations of the artist.
The aim is to analyze the creative heritage of O. Dovzhenko and the possibility of its use in connection with the important tasks of modern Ukrainian culture.
Analysis of the publications. Among generalizing papers on O. Dovzhenko of modern period the researches by A. Zamlynsky and M. Palienko dedicated to the 100th anniversary of the artist's birth can be mentioned. Among the articles in the current periodicals thorough works by L. A. Bryukhovetska, R. Korogodsky, L. Pryhorovska, J. Trymbach, A. Sharvark, A. Yaremchuk can be distinguished. Little-known archival materials were used in these publications. Noteworthy methodical work by A. Matosova in which the materials from the recently opened to the public «Diary» by O. Dovzhenko is of great interest. Also, in our opinion, a worthwhile thorough analytical article was published in the newspaper «Day» by well-known Ukrainian writer and philosopher S. Grabowsky.
Conclusions. It has long been undisputed that creativity by O. Dovzhenko, filled with love for Ukraine and its people, gained immortality. And it belongs not only to Ukraine but for the whole world because it is organically combined with the national culture and the world one. Despite the fact that the main period of the artist's work took place in the period of the socialist realism in the USSR, Ukrainian cinematography genius went far beyond it. His worldview, identity of his dramatic and directing style, poetry, emotion, creating his own film school put him in a number of the greatest artists of the Ukrainian and world cinema.
But for us, the citizens of Ukraine, it is important also that O. Dovzhenko was not only a talented artist. Ranked a high place in the Soviet cultural elite, he not only observed the deficiencies of the system, but also he tried to pay attention to the needs of the ordinary people (the government regarded them as «screws»), defended the need for a true study of history and national education. Humanistic ideas of our talented cultural leader have not lost their relevance. He is truly an artist with a capital letter, Ukraine.is proud of him
Thus, the 120-year anniversary of O. Dovzhenko's birth is a good opportunity to pay attention of the responsible citizens of our homeland to the problems of modern Ukrainian cinema, as a powerful means of education, promotion of the Ukrainian national idea, attracting masses to the culture using the samples of high art.
REFERENCES
1. Bruhovetska L. I. «Ale svit pryide na ekran...» O. Dovzhenko: teoretychne osmyslennya poetyky kino / L. I. Bruhovetfka // Naukovi zapysky: teoriya ta istoriya kultury: Zasn.: Natsionalnyi universitet «Kuievo-Mogylianska Akademiya». - K., 2005. - № 40. - S. 72 - 76.
2. Grabovsky S. Hto dovkola mene? / S. Grabovsky // Den'. - 2014. - № 169 - 170(12-13.09). -
S. 8.
3. Dovzhenko A. Pisatel' kino v svete trebovaniy sovremennosti // A. Dovzhenko. Cobranie sochineniy v 4-h t. Moskva: Iskusstvo, 1969, t. 4.
4. Zamlynska O., Palienko M. Istoriya Ukrainy v osobah: XIX - XX st. / I. Voitsehivsky (ker. avt. kol.), V, Abdilov, O. Bozhko. - K. : Ukraina, 1995. - 479 s.
5. Korogodsky R. Neofitsiynyi Olexandr Dovzhenko / R. Korogodsky // Kyivska starovyna. -2000. - № 2. - S. 102 - 115.
6. Matosova А. «Shchodennyk» О. Dovzhenka - document doby pro tragichnu doliu Ukrainy ta ii syniv / А. Matosova // Ukrains'ka literatura v zagalnoosvitniy shkoli: Naukovo-metodychnyi zhurnal. - К. : Instytut pedagogiky APN Ukrainy, 2014. - № 1. - S .28 - 30.
7. Prygorovska L. V. Olexandr Dovzhenko: «Pershe shcho vnesete v sviy dim» / L. Prygorovska // Pedagogika i psyhologiya. - 2003. - № 1. - P. 134 - 139.
8. Trymbach S. Y. Bezperechno, zagynuv by: (50 rokiv tomu pomer Olexandr Dovzhenko) / S. Trymbach // Ukraina moloda: informatsiyno-politychna gazeta. - 2006. - № 220 (25.11). - S. 8 - 9.
9. Sharvarok O. Gangrena uiavy, abo deshcho pro vnutrishniy rozbrat Olexandra Dovzhenka / O. Sharvarok // Kyiv. - 2002. - № 9. - P. 153 - 167.
10. Yaremchuk A. Notatky pro te, chomu Olexandr Dovzhenko ne zniav svogo filmu pro polit liudyny na Mars / А. Yaremchuk // Nauka I suspilstvo: Shchomisiachyi naukovo-populiarnyi zhurnal tov. «Znannia». - 2005. - № 9/10. - S. 9 - 16.
BidoMocmi про aemopie:
Евсеева Галина Петр1вна, д. н. з держ. упр. зав1дувач кафедри украгнознавства ПридшпровськогдержавногакадемИ' буд1вництва та архтектури, e-mail: [email protected].
Д1рявка Юрт Павлович, к. i. н., доц. кафедри украгнознавства Придшпровськог державног академИ' будiвництва та архтектури.
Перетокт АндрШ Геннадтович, к. i. н., доц. кафедри украгнознавства Придшпровськог державног академИ будiвництва та архтектури, e-mail: [email protected].
УДК 37.046.16 : 81'243
АНАЛИЗ КОНЦЕПТУАЛЬНЫХ ПОДХОДОВ К ПРОБЛЕМЕ РЕАЛИЗАЦИИ ЛИЧНОСТНО-ОРИЕНТИРОВАННОЕ ПОДХОДА ПРИ ОБУЧЕНИИ РУССКОГО КАК ИНОСТРАННОГО
В. Ю. Тютюнник, к. фтол. н., доц.
Ключевые слова: гуманистическая педагогика, личностно ориентированный подход, индивидуальность, личность, самовыражение, самоценность, Я-концепция, свобода выбора, развитие личности, ситуация успеха
Постановка проблемы. В начале XXI столетия мир переживает интенсивное развитие интеграционных процессов постиндустриального общества. Характерные для сегодняшнего мирового сообщества процессы глобализации и интеграции, в том числе и евроинтеграционные, сопровождаются формированием единого образовательного и научного пространства и разработкой единых критериев и стандартов в этой сфере.
Процессы глобализации и необходимость создания условий для индивидуального развития личности, ее социализации и самореализации не только в Украине, но и в образовательной сфере других стран мира придают особую актуальность анализу и поиску новых концептуальных подходов при обучении иностранным языкам. Сегодня иностранный язык -важнейший инструмент международного общения в образовательной сфере. Одним из таких языков по праву является русский.
Процессы глобализации, происходящие в мире, сближают характер и суть образовательной деятельности разных стран, формируют европейское и мировое образовательное пространство. Необходимость поддержания высокой конкурентоспособности на динамичном рынке труда требует выработки стремления и навыков к самообразованию, самовоспитанию и саморазвитию на протяжении всей активной трудовой жизни. В связи с последним утверждением отслеживаем преемственность одного из принципов Болонской системы -обучение в течение всей жизни - с положением К. Ушинского, утверждавшего, что знаний, полученных в школе и даже в вузе, будет не достаточно в стремительно развивающемся мире. Тогда его мало кто услышал, а сейчас это стало аксиомой.
Современные тенденции общественного развития, процессы демократизации и гуманизации предопределяют существенные изменения в содержании образования, требуют новой ориентации целей, принципов, технологий, методов, форм и методик преподавания
