CC BY
35филологически науки
Волкова 1рина BiKTopiBHa Ж1НОЧ1 ОБРАЗИ РОМАНУ ...
UDC 82
Ж1НОЧ1 ОБРАЗИ РОМАНУ «МАНДР1ВН1 З1РКИ» ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМА
© 2018
Волкова 1рина BiKTopiBHa, кандидат фшолопчних наук, доцент, доцент кафедри укра!нсько! лшгвютики, лгтератури та методики навчання Харювсъка гуманiтарно-педагогiчна академiя (61001, Украта, Харюв, пров. Шота Руставелi,7, e-mail: irinavolkova2@ukr.net)
Анотащя. Шолом-Алейхем прагне виявити в ж1ночих образах кращ1 риси, властив1 еврейському народов1 - не-повторну душевну красу, трепетне ставлення до родини. Укра!нсьш дослщники незаслужено обходять доробок цього автора у сво!х дослвдженнях. Хоча питання художнього образу взагал1 й особливостей його розумшня авторами досить широко осмислюеться в укра!нських публшащях. Жшочий образ у л1тератур1 взагал1 й у проз1 Шолом-Алейхема зокрема мае естетичне потрактування. У робот проведено паралел з шшими жшочими образами ввдомих твор1в як деяких сучасник1в митця, так i його попереднишв. Громадянською позищею i сво!ми творами Шолом-Алейхем продовжував нелегку боротьбу за юнування еврейсько! мови й культури. Доведено, що образ жшки для письменника - це художня модель, яка мае певш цiннoстi, що тiснo пoв'язaнi мiж собою, взаемодоповнюють одна одну в процес творення цшсно! узагальнено! картини, й виразно демонструе авторську концепцш. 1з нашого по-гляду, жшоч1 образи в роман мають визначальну роль у розкритл идейного зм1сту твору, у виявленш авторсько! позицп, тож !хня самостшна щейно-художня щнтсть потребуе особливо! уваги з боку дослщника. Виокремлено п цшшсш характеристики жшки, що е актуальними для роману «Мандр1вш з1рки». Проанал1зовано образи Ле! i Рози, !х динам1ку й доведено, що вони е уособленням краси й гармони свиу як для автора, так i для читача.
Ключов1 слова: жшочий образ, художнш образ, вдейний змют, свiтoгляднi opiентиpи митця, !дишська лгтература, стереотип, динaмiкa образу, кoнцептуaлiзaцiя жшочо! стaтi.
WOMEN'S IMAGES OF ROMAN «TRAVELING STARS» OF STOLOM-ALEICHEM
© 2018
Volkova Iryna Viktorivna, сandidate of Philology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Ukrainian Linguistics, Literature and Methodology of Education Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy (61001, Ukraine, Kharkov, Rustaveli Lane 7, e-mail: irinavolkova2@ukr.net)
Abstract. Sholom-Aleichem seeks to reveal in female images the best features inherent in the Jewish people - a unique sincere beauty, a trembling attitude towards the family. Ukrainian researchers ignore the work of this author unfairly in their research. Although the question of the artistic image in general and the peculiarities of his understanding by the authors are widely interpreted in Ukrainian publications. The female image in the literature in general and in the prose of Sholom-Aleichem in particular has an aesthetic interpretation. In the work parallels with other female images of famous works, as some contemporaries of the artist, and his predecessors. Sholom-Aleichem continued to struggle for the existence of the Jewish language and culture in a civic position and his works. It is proved that the image of a woman for a writer is an artistic model that has certain values that are closely interconnected, complement each other in the process of creating a coherent generalized picture, and clearly demonstrates the author's concept. In our opinion, women's images in the novel play a decisive role in revealing the ideological content of the work, in identifying the author's position, and therefore their independent ideological and artistic value requires special attention from the researcher. The values of women relevant to the novel «Traveling Stars» are highlighted. The images of Leah and Rose, their dynamics and the proof that they are the embodiment of beauty and harmony of the world both for the author and for the reader are analyzed.
Keywords: feminine image, artistic image, ideological content, outlook orientations of the artist, Yiddish literature, stereotype, dynamics of the image, conceptualization of the female sex.
Постановка проблеми в загальному виглядi та П зв'язок iз важливими науковими та практични-ми завданнями. Взаемод1я особистого сприйняття iз реальшстю здатна створити у сввдомосп письменника шдиввдуально обумовлений i складний образ жшки, який стае невщдшьною частиною його свпогляду. Такий образ мае тдвищене смислове навантаження, оскшьки саме в ньому знаходять утшення характерш для письменника уявлення про щеал, красу й гармонш.
Жшка стала персонажем лпературних творiв з давшх-давен як добра мати й сестра, вiрна дружина, об'ект поклоншня, причина страждань тощо. З перебтем часу змшилася И роль у суспшьному жит, ам'! та полпищ. Сьогодш дивними здаються т часи, коли жшщ не вшьно було навчатися, оргашзувати власну справу, грати на сцеш. Ниш жшка разом iз чоловшом поадае однаково важливе мюце в сусшльств^ в политичному та культурному житп. Литература завжди була чутливою до змш такого типу, тож - незалежно ввд свое! щейно-естетично! орiентацii - стае вщлунням цих змш й дае нам неоцшенний матерiал для рiзнобiчного лиературознавчого й людинознавчого аналiзу.
Проза Шолом-Алейхема характеризуемся неаби-яким щейним змютом, гуманним ставленням до люди-ни, правдивютю зображення дшсносл, добрим гумором. Митець прагне виявити в жшочих образах кращ риси, властивi еврейському народовг У жоднш лiтературi Хуманитарни Балкански изследвания. 2018. № 1
свиу не зустрпи таких щирих жшок, що вiдрiзняються неповторною душевною красою, таким трепетним ставленням до родини, як еврейсьш жшки.
Аналiз остантх дослiджень i публiкацiй, в яких роз-глядалися аспекти цiеi проблеми i на яких Трунтуеться авторська думка; видшення невирiшених ратше ча-стин загально'1' проблеми. Г. Аронов [1], М. Беленький [2], А. Войтанович [3], I. Кучеренко [6], А. Лизен [7], А. Малиевський [8], С. Максимчук-Макаренко [9], Г. Ре-меник [10], З. Симич [11], В. Суковата [12], Ф. Шевеленко [13] та ш. вивчали творчють Шолом-Алейхема. Однак у жоднш роби указаних авторiв не подано характеристику жшочих образiв творiв цього видатного письменника. Тому актуальтсть нашого дослщження не викликае сумнiвiв.
Формування цшей статтi (постановка завдання). Наукова новизна роботи виявляеться в тому, що в нш уперше проаналiзовано жiночi образи роману, який уважають вершиною творчостi Шолом-Алейхема. Основною метою роботи е подати характеристику об-разiв Рози та !! матерi канторихи Ле! - геро!нь роману «Мандрiвнi зорi» - у контекст тогочасно! епохи та нацiональноi культури. Для досягнення поставлено! мети слщ вирiшити низку завдань: охарактеризувати художнш образ як лиературознавчу i мистецтвознавчу категорiю; вивчити специф^ аналiзу жшочих образiв у науковiй лiтературi; описати образи Рози та !! матерi
канторихи Ле! як головнi образи роману та дослщити !х своeрiднiсть; дати порiвняльну характеристику образiв Рози та И матерi канторихи Ле!.
У дослщженш використано поеднання системного, типолопчного, бiографiчний, культурно-юторич-ного та ш. методiв, що, iз нашого погляду, уможлив-люе об'ективний аналiз особливостей ж1ночих образiв «Мандавних зiр» Шолом-Алейхема. Бiографiчний метод допомагае зрозумгш джерела образiв i сюжепв, зре-алiзованих у творах митця. Культурно-iсторичний метод сприяе висвiтленню сусшльно-полггичних обставин, якi позначилися на вщображенш в тому числi ж1ночих об-разiв творiв.
Об'ект дослiдження - особливосп образотворення письменника. Предмет - типолопя ж1ночих образiв у ромаш Шолом-Алейхема «Мандавш зорi» та способи !х художньо! презентаций Загалом же дослвдження сприяе глибшому тзнанню особливостей ж1ночих образiв у творчосп еврейських письменник1в.
Виклад основного матергалу дослгдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результат1в. Жшочий образ у лiтературi часто мае естетичне трак-тування. Ми сприймаемо це як природне явище, адже фольклорнi твори презентують саме таке розумiння жшочого образу: постатi дiвчини, ж1нки, матер^ не-вiстки, свекрухи, удовицi та ш. широко представленi в календарно-обрядовш пiсенностi, у легендах, баладах тощо). Жiнки у творах письменник1в б№ш тзньо! доби - к. XVIII - пп. Х1Х ст. - надшеш зовнiшньою й вну-тршньою душевною красою, емоцiйною вишуканiстю, вони високоморальш християнки (наприклад, наймичка Ганна iз поеми Т. Шевченка та ш.). Досить багатою е палира ж1ночих характерiв у свiтовiй лiтературi дру-го! пол. XIX - поч. XX ст. - ввд реалютичних образiв бурлачки, покритки, яш показанi нещасними й зневаже-ними суспшьством, до освiчених, розвинених душевно, сильних духом i водночас iз багатим внутрiшнiм свiтом ж1нок, яш до того ж дбають про власну незалежнiсть [9, с. 2].
У цей перюд у романах Достоевського жшки про-являють себе рiшучо, активно, вони вольовi й смши-вi. Цiкаво, що !х образи негайно демонiзують - це i Аглая, i Настасья Пилипiвна, i Грушенька. У Тургенева в «Першому коханнi» Зiнаíда, яка веде вшьний спосiб життя, наприкiнцi роману покарана - вона мазохютськи приймае побо! вiд свого одруженого коханця, а попм помирае пвд час полопв. У «Весняних водах» Марiя Полозова, яка е антиподом позитивно! геро!ш, знахо-дить подiбнiсть з циганкою - «подвшний iнший» у ев-ропейськ1й культурi. Гоголь як «фатальну жшку», що стала причиною смерп Андрiя, виводить польку, тобто етшчну «Iншу», а у «Ви» едина «фатальна жшка» - панночка - ввдьма, вона ж - мрець [12, с. 2].
На перетиш столпъ в лiтературi з'являються новi образи жшок, яш перебувають у вирi громадського життя i виходять за меж1 родинних обов'язшв: учителюють, суспiльно активнi. Так великою мiрою емансипова-нi жiночi образи актуалiзованi I. Нечуем-Левицьким, О. Кобилянською та ш.
Лiтература XX ст. актуал1зуе образ жiнки-матерi, бе-регинi родинного вогнища, ж1нки, яка е взiрцем певних моральних висот. Литература цього перiоду вирiзняеть-ся великою шльшстю типiзованих i водночас шдиввду-алiзованих ж1ночих образiв. Це, зокрема, багатогран-нi образи матерiв, молодих ж1нок i дiвчат за обставин суспшьних негараздiв, випробувань. Наприклад, образ Аксинь!, Дуняшi з «Тихого Дону», Анфки з «Вiчного зову» та ш.
Вивчення ж1ночих образiв, !х лiтературних значень у радянську добу дослiдники вважають переважно де-скриптивно-описовим. Наприкiнцi XX ст., завдяки перекладам робiт Е. Шовалтер, С де Бовуар та ш., так1 досль дження отримали новi ще! вiд праць гендерного спряму-
вання i ново! фемiнiстичноí критики [9, с. 3]._
У новгтньому лгтературознавст категори «худож-нiй образ» придметься значна увага. Як зазначають до-слвдники [6; 7], образ е вдейно-естетичною ланкою, що забезпечуе органiчну цiлiснiсть литературного тексту. Друга пол. Х1Х ст., на думку С. Максимчук-Макаренко, позначена переорiентацiею на позитивне трактування образiв у лiтературознавствi. Образи починають трак-тувати й вивчати не лише з погляду естетики, а й з погляду поетики, культурологи [9, с. 5]. Зазначимо, що трактування художнього образу в рiчищi фшософп мови знаходимо в роботах О. Потебш. У працях «1з секретiв поетично! творчостi» i «Жшоча неволя в руських пiснях народних» 1ван Франко висловив власний погляд щодо питань образотворення.
У реалiзмi одним iз провiдних законiв образотворення в художньому текстi стае тишзащя характерiв i явищ дшсносп. Традицiйно художнiй образ визначаеться як прюритетна лiтературознавча категорiя, своерiдний спо-сiб художньо-естетичного вiдображення дiйсностi. Вона становить певний згусток свггоглядних, цшшсних прi-оритетiв митця. Водночас типолопя жшочих образiв у лiтературному доробку Шолом-Алейхема до сьогодш залишалася невивченою. Це можна пояснити вiдсутнiс-тю серйозно! зацiкавленостi цiею темою вичизняних лi-тературознавцiв.
1м'я Шолом-Алейхема особливо пошановане. Творчiсть цього митця не можливо вiдiрвати вiд тради-цш, якi накопиченi у фольклорi та авторськш лiтературi еврейського народу. Ввдзначимо, що вiн охоче пiджив-лювався i з джерел росiйськоi та украшсько! лiтератур та фольклору. Шолом-Алейхем до сьогоднi залишаеться нерозгаданим феноменом для критишв, оскiльки його твори характеризуются певною простотою й прозорь стю i е нескладними для читання. Найбiльш вражаючим е те, що схожо! манери оповiдi не можливо ш в кого ввд-значити. Вiн був унiкальним як у еврейськш, так i у свь товiй лiтературi [6, с. 68].
Наприинщ 80-х рокiв Х1Х столiття Шолом-Алейхем прагнув створити хорошу лiтературу на !диш. Критики по^зному ставилися до його творiв. Одш вважали Шолом-Алейхема недостатньо серйозним автором i вiддавали перевагу iншим. На думку шших, у Шолом-Алейхема заметь «свiтогляду» було «свiтосприйняття», тому його твори можна трактувати по^зному, що i ро-били прибiчники рiзних iдеологiй [4, с. 17].
Громадянська позицiя письменника форм^валася в нелегш часи. Але вiн умiв, попри все, знаходити смiш-не в трапчному, використовував унiкальний еврейський гумор, що робило його твори неповторними й щкавими. У творах Шолом-Алейхема завжди вир життя, люди зо-браженi простодушними, iнодi на!вними, яскравими i рельефними. Живi образи митець брав iз власних спо-стережень за життям жителiв Переяславсько! провiнцii, мешканцiв iнших мiсцевостей, де йому довелося побува-ти. Г. Аронов зазначае, що письменника передуам тур-бувало питання взаеморозумiння мiж людьми, без якого люди школи не вирiшать усi нагальнi питання: «Не ви-стачае того, чого не вистачае навкруг i завжди у кожному людському товариствг уваги, едностi i спокою» [1, с. 27].
Шолом-Алейхем творами й листами заповщав людям бути щирими, оскiльки вважав щирiсть запорукою успiху в здоровому товариствi.
Зважаючи на релiгiйнiсть свое! нацii, митець писав: «Щоб бути народним письменником, пот^бно бути талановитим письменником, патрютом i товаришем людей, потрiбно любити народ, у якого - пдно зустрi-ти суботу - це межа мрш. Увесь тиждень люди готовi трудитися, працювати до сьомого поту, не !сти, не пити, гризти землю, почорнiти вiд турбот - тшьки б вiдмiтити суботу» [8, с. 17].
Талант еврейського письменника Шолома-Алейхема глибокий i багатогранний. Вiн проза!к i поет, критик i драматург, публiцист. У вих сво!х творах письменник Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
филологически науки
Волкова 1рина BiKTopiBHa Ж1НОЧ1 ОБРАЗИ РОМАНУ ...
ввдображав як непросте життя звичайних евре!в, так як i ïx paдoстi. 1з нашого погляду, його твopчiсть можна вва-жати iнтеpнaцioнaльнoю, oскiльки «маленьк люди» е в ycix кра!нах - i ïx бiльшiсть. Творчий доробок письменника вивiв еврейську лiтеpaтypy на piвень свiтoвoï.
Громадянською пoзицiею i свoïми творами Шолом-Алейхем вiв нелегку боротьбу за юнування й розвиток еврейсько!' культури. Письменник був активним пропагандистом нацюнальних iдей, шанувальником мови вдиш, сприяв poзвиткoвi культури, oсвiти. Ми згодш i3 думкою I. Кучеренка про те, що ниш ми маемо ви-користовувати все те корисне, що сприяе вщновленню повноцшно!' нaцioнaльнoï укра!'нсько!' та еврейсько!' культур i вах нaцioнaльнoстей, якi проживають на тере-нах Укра!ни [6, с. 69].
Сво!ми творами Шолом-Алейхем прагнув утверди-ти сaмoцiннiсть людсько!' oсoбистoстi, а надто ж1нки, удосконалити людину й сyспiльствo, сприяти гумаш-зaцiï !'хньо!' свiдoмoстi за допомогою жшочих oбpaзiв. Лiтеpaтypнa твopчiсть Шолома-Алейхема идейно й есте-тично опосередкувала авторське poзyмiння ж1нки, жшо-чо!' натури та певного спектру пов'язаних i3 нею аспек-тiв: кохання, шлюбу, народження дитини, кар'ери тощо, як1 стали темами його художнього розмислу.
Образ ж1нки для письменника - це художня модель, яка мае певш цiннoстi, що тюно пoв'язaнi мiж собою, взаемодоповнюють одна одну в процес творення цшс-но!' узагальнено!' картини, й виразно демонструе автор-ську концепцш.
Одне з чшьних мiсць у ромаш «Мaндpiвнi зipки» на-лежить жшочим образам i насамперед - канторис Ле! та ïï дoчцi Рейзл (Роз^ або Рoзцi, як и називають односель-цi). 1з нашого погляду, жiнoчi образи в цьому poмaнi вь дiгpaють проввдну роль у pеaлiзaцiï iдейнoгo змiстy тво-ру, у втiленнi автор^ко! позицп. Тож !х iдейнo-xyдoжня вapтiсть потребуе пильно! уваги з боку лгтературознав-ця. Цiннiсть цих oбpaзiв зрозумша, адже в еврейському сyспiльствi жшка е пpoвiдникoм роду. Тож з'ясуймо ста-новлення цих ж1ночих oбpaзiв у poмaнi.
У poмaнi часто фшсуеться та чи iншa притаманна жiнцi риса вдача, що нaдaлi використовуеться для творення певних титв та iндивiдyaльнoстей в художньому твopi.
Biдoмoстi про родинне життя Шолом-Алейхема дозволяють дiйти висновку, що уособленням кращих сiмейниx тpaдицiй для митця були мати й дружина. Письменникoвi вдалося яскраво й образно описати зви-ча! i внутршню атмосферу колоритних еврейських квар-тал1в. Однак за сaмoipoнiею i самокритичшстю легко вгадуеться любов Шолом-Алейхема до свого народу
Симвoлiчним уважаемо те, що автор розпочинае роман зi знайомства читача з Леею - мапр'ю майбутньо! примадонни Рози Сшвак. 1з нашого погляду, перш за все, тут впадае в око турбота Ле! про ам'ю. Пoбyтoвi ш-тереси доповнено релшйшстю. Зауважимо, що в poмaнi не описано жодно! Лешо! думки, жодного вчинку, який би хоч якимось чином скомпрометував ïï дoбpoчеснiсть. Лея мае слабкосл. Наприклад, увесь час повторюе: «Ой, грiм мене вдарив!». Звершмо увагу, на кого Лея спрямо-вуе дiю грому - на себе, а не на оточуючих i тим бшьше на родину.
1з такою господинею одразу хочеться познайоми-тися ближче, але портрет ïï ми знаходимо на далеко не перших сторшках роману, адже ïï образ не потребуе якихось портретних характеристик. Це образ люблячо! й турботливо! дружини. Портрет не обманюе читача у спoдiвaнняx: Канториха Лея теж бшьш як наполовину роздяглась уже. Тть eid ïï бшо! намтки, що так пасуе до ïï темного суворого обличчя з карими сердитими очи-ма, лягае на жовтаво-бшу стту [14].
Домовипсть канторихи постшно тдкреслюеться автором: Мов риба у водi, почувала себе, опинившись на базарi, канториха Лея [14] та ш.
Чпта, близью до вдеалу прюритети Ле! у ставлент до
рвдних: спочатку мае бути задоволеним годувальник, а попм iншi: «Мамо, що ти мет принесла?» - «Вгамуйся, р1чка не горить. Спершу подам татов1 склянку цикорЮ. Чи бачили ви таке!..» [14].
Подаючи описи ставлення канторихи до чоловжа, Шолом-Алейхем уплюе в них найкраще, що може бути: подружжя пронесло любов i повагу крiзь довгi роки подружнього життя: Такий знайомий I любий голос, що дзвенить для не! вже багато рок1в I нжоли не набридае! [14].
Лею автор показуе як мапр, що до нестями любить власну дитину: То що? Нехай спробують народити оди-начку, як я, I таку вдалу, як моя Розка, - ласт1вонько ти моя [14].
Зауважимо, що в еврейськш американськш беле-тристищ батько часто вдентифшувався з роллю nebbish, такого собi пiдкаблучника, який повнiстю тдкоряеться сво!й владнiй i балакучiй дружиш [5, с. 44]. У родиш Ле! цей стереотип не тдтверджено - натомiсть бачимо гар-моншну й мiцну родину.
У той же час iз Г! вчиншв, реплiк читач розумiе, що Лея бувае всякою: i впертою, i iстеричною. Автор не !де-ал1зуе Н образ, а показуе нам цшком реальну людину iз и сильними боками та слабостями, якi гармонiйно поедну-ються в цш провiнцiалцi.
Порiвняймо образ Ле! iз двома другорядними ж1но-чими образами таких же жiнок-матерiв - Бенино! ж1н-ки Бейлки та Бенино! матерь У творi автор змальовуе цих жшок iз не меншими увагою й добрим гумором, н1ж Лею. Сусiдки постають перед читачем як жшки менш енергiйнi, але таю, що суворо дотримуються заведеного порядку: спочатку дии, свекруха, а попм невiстка. Усе ж таки Лея викликае бiльшу симпат1ю в читача сво!ми вчинками, активнiстю, ставленням до навколишнього свiту.
За нашими спостереженнями, найбiльшим прiорите-том для Ле! все ж е дочка. Мати навпь передчувае до деталей, що трапиться з !! дитиною.
З'ясуймо, чи вщбуваеться динамiка образу Ле! про-тягом роману.
У своему листi до Рози Лея так само по-материнськи, iз неослабною любов'ю звертаеться до дочки. Н почут-тя не пригасли iз роками. По-старечому наршае на бiд-нiсть односельцiв i одночасно на !х хитрiсть. Так само ставиться до чоловжа, як i на початку твору, сумуючи тепер, що вiн помер. Гострий розум не зраджуе Ле!: вона все помiчае, анал1зуе, примiряе до себе. Коло и iнтересiв, як бачимо, залишилося без змiн, душа !! так само в1ддана родиш, як i колись. Вона навпь мови не веде про друге замiжжя. Тож Лея уособлюе внутршню красу й силу ма-тер^ вiрноí дружини, добро! ж1нки.
Таким чином, Шолом-Алейхем змальовуе канториху справжньою ж1нкою з недолiками й такими достошства-ми, перед якими сам схиляе голову.
Автор дуже чуйний до порух1в ж1ночо! душi: чита-ючи роман, вщзначаемо значимiсть внутрiшнього свиу ж1нки, увагу до складних переживань.
Загалом у творi автор вивiв низку образiв чудових еврейських жшок, розкрив у всьому рiзноманiттi й багат-ствi !х, моральш та iнтелектуальнi якостi, чистоту, повне любовi серце, розум, здатнiсть домагатися бажаного. Цi риси повною мiрою характернi для образу головно! ге-ро!нi роману - Рози.
Крiзь роман «Мандрiвнi зорi» проходить образ ев-рейсько! ж1нки зi щирим гарячим серцем, чутливою й у той же час полум'яною душею - образ Рейзл-Рози.
На ввдшну в1д Ле!, Розку ми починаемо уявляти собi одразу ж: на початку роману автор подае !! портрет. Перед нами молода, вродлива ^ як видно за подаль-шим сюжетом, дуже талановита дiвчина, як1й iз дитин-ства мати говорила, що бути багатим добре. Тож потяг до розкошiв, через який Розка вперше ввдчула руйнiв-ну силу заздрощiв, !й заклала мати. Тому не дивно, що Рейзл як слухняна дитина стала прагнути до багатства й
Хуманитарни Балкански изследвания. 2018. № 1
15
poзкoшiв. Це прагнення стало причиною 11 втечi, а ввдтак
- i вiдчaю 11 батьк1в.
I! виховували досить суворо, що було традицшним для еврейських родин. Ще юнкою Роза зазнае любовг Серед молодi, яка так гарячково ждала початку ви-стави, була юна парочка, двое напрочуд гарних дiтей: пiдлiток з великими арими, лагiдними очима й чорнява дiвчинка роюв чотирнадцяти-п'ятнадцяти з Млисти-ми, карими, як у циганки, очима й з чарiвними ямочками на щЫках. Вони сидши, пригорнувшисъ одне до одного, хоч були ргзного стану. Вт - син багатiя Рафаловича. Вона - дочка бiдного кантора [14].
Перша згадка про талант подана автором через сприйняття його шшими: Тим часом, iдучи отак Синагогалъною вулицею, почув вт - хтосъ спiвае знайо-мо'1 пкенъки з 1'хнъого театру, i так душевно, так солод-ко, так сердечно, що вт прикипiв до мiсця. Йому закор-тто глянути, хто це так гарно виспiвуе. Пiдiйшовши до вiкна, вт побачив чорняву дiвчину, ще зовам дитину, кров з молоком, заглиблену в роботу. Це його так за-хопило, що вiн не м^ стриматисъ i почав аплодувати молодт спiвачцi: «Браво! Браво!» [14].
Напруження наростае, коли Роза спещально сшвае для слухaчiв:
Гостi — директор i його флiгелъ-ад'ютант - сидши зачароват. Обидва вони, роззявивши роти, дивилисъ один на одного, а потiм не могли заспокотисъ, що ств так швидко заюнчився. м бракувало (miв для хвали. Шолом-МеЧр навiтъ вигукнув свом хрипким голосом: «Браво! Браво! Бк!» [14].
Звичайно, що знайшлися люди, як схотши мати ко-ристь iз цього таланту. Схотша цього i Роза. Вона успад-кувала материну piшучу вдачу, про що 1й наснився сон, який також е символом майбутшх перемог дiвчини.
Роза часто згадуеться утвopi в симвошчному ото-ченш мaндpiвних зipoк, якою стае сама: Йому здавало-ся, що все, наче увi ст, туманне, оповите серпанком i вкрите тчним небом, сповненим таемницъ. ТЫъки одна зiрка свтила йому з цъого темного неба, свiтила, сяя-ла i, мтячисъ, вабила до себе, - то була Розка... [14]. Таке ставлення оточуючих не е випадковим, адже Роза
- совюлива й чесна дiвчинa. Саме чесноти й талант до-помогли 1й зшти на вершину слави. Тут е певна законо-мipнiсть, iз нашого погляду.
На ввдшну ввд Ле!, образ Рози зазнае виразно! динaмiки. Ось якою вона постае наприкшщ твору: Ще нiколи не траплялося на свiтi, щоб ми зустрши люди-ну саме такою, як ми чекали, i знайшли в нт те, що сподiвалися знайти. Це була не та, яку Рафалеско уяв-ляв собi в мрiях. Це була не Розка, яку малювала його фантазiя. Зовсiм тшу побачив вiн перед собою. Вона здалася йому далеко вищою, старшою й тшою. Зовам тшою, нiж вт собi уявляв. Надто поважною, надто су-ворою й холодною здалася вона йому в першу хвилину, коли вт ii побачив. ТЫъки очi були mi самi: матово-карi, пломенисmi, цигансък очi [14].
Мова 11 лиспв, що завершують роман, багата, не мютить сл1в, яш б сввдчили про внутршню боротьбу, неспокш. Навпаки, вона багато чого зрозумша в житп й зумша це прийняти iз вдячшстю. Роза виросла. Змши очевидш не лише в и зовшшносп, а й у внутршньому свт. На ввдшну ввд матер^ вона вс роки розвивала сво! вмшня не лише як ствачка, а й як людина.
1з нашого погляду, художш жiнoчi образи роману певною мipoю пов'язаш з художшм осмисленням того, що ниш називаемо гендерною проблематикою. Це цшком зaкoнoмipнo сприяе формуванню нового типу особистосп, закршленого в художньому oбpaзi - жш-ки-представниц мистецького, штелектуального авангарду, яка ввдчувае у влaснiй творчосп шлях до змен-шення впливу сощальних стеpеoтипiв, вивiльнення або зменшення тиску ввд тpaдицiйних ж1ночих ролей i в той же час обстоюе загальнолюдськ цiннoстi: любов, дружбу, мудpiсть. Свiдченням цього е образ Рози._
16
Отже, два головш жiночi образи роману подано як таю, що е втшенням само! гармони, iдеалу жшок. Щ образи вiдповiдають щнностям не лише еврейського, а й шших народiв.
Висновки дослiдження i перспективи подальших роз-eidoK цього напряму. Проблема типологи жшочих обра-3iB до сьогоднi комплексно не розв'язана. Тут потрiбен системний пвдхщ до повного вивчення iдейно-художнiх внесшв письменник1в кожно! доби у лггературш пе-ретворення образу ж1нки, ïï мiсця у творчiй спадщинi митщв. Типiзацiя людських характерiв i явищ дiйсностi стала одним iз проввдних законiв творення художнiх образiв у реалiзмi. Традицiйно художнiй образ визна-чаеться як дуже важлива, а iнодi й прiоритетна лiтера-турознавча категорiя, своерiдна форма художнього й естетичного ввдображення дiйсностi. Вона становить вiдбиток свiтоглядних, цiннiсних координат як митця, так i сустльства, соцюкультурного середовища,що його оточуе. 1стор1я красномовно довела, що ми не можемо i не маемо права ввдмовлятися вщ досвщу, накопиченого iсторiею попередшх поколiнь. Образ ж1нки для письменника - це художня модель, яка характеризуемся певним набором чеснот, що псно пов'язанi м1ж собою, взаемодшть одна з одною в процеа творення цiлiсноï картини, й виразно демонструе авторську концепцiю. Автор придшж багато уваги зображенню внутршнього свiту i складних переживань жiночоï душi. Крiзь роман «Мандрiвнi зорЬ> проходить образи еврейських ж1нок iз гарячим серцем, полум'яною душею i готовшстю долати перешкоди - образ Рейзл-Рози та ïï матерi Лег Головш жiночi образи роману е уособленням краси й гармонiï свиу як для автора, так i для читача. Дослвдження лi-тературноï' спадщини Шолом-Алейхема являють собою перспективш ланки лiтературознавства, оск1льки майже не вивчеш
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Аронов Г. Сгупець //Альманах. № 23. Дух i Лтера, 2014. 391 с.
2. Беленький М. С. Биография смеха [текст]: Очерк жизни и творчества Шолом-Алейхема. М.: Художественная литература, 1991. 192 с.
3. Войтанович А. Нацюнальний колорит пoвiстi «Хлопчик Мотл»: урок // Всесвiтня лiтература в середтх навчальних закладах Укртни. 2008. № 3. С. 44-47.
4. Ейстрах Г. Д. Культура мовою 1'диш. Украта, перша половина ХХ ст. // Дух i Лiтера, 2016. 316 с.
5. Калужина О. В. Этническая специфика еврейской американской литературы на примере произведений Филиппа Рота // Наукoвi записки Харювського нащонального педагoгiчнoгo утверситету iм. Г. С. Сковороди. Сер.: Лтературознавство. 2010. Вип. 4.1. С. 141147.
6. Кучеренко I. I. Формування громадськоЧ позицН Шолом-Алей-хема (юнець Х1Х — початок ХХ стoлiття).URL: http://molodyvcheny. in.ua/files/ conf/fil/15may2017/17.pdf
7. Лизен А. Д. Наш Шолом-Алейхем Шофан. 1996. № 3. 178 с.
8. Малиевский А. К. А может быть он знает // Еврейский мир. 1995. № 41. 59 с.
9. Максимчук-Макаренко С. О. Типoлoгiя жточих oбразiв у лiте-ратурнш спадщит Олександра Довженка URL: http://enpuir.npu.edu. ua/bitstream/123456789/ 14921/1/Maksymchuk-Makarenko.pdf
10. Ременик Г. А. Шолом-Алейхем: Критико-биографический очерк. М.: Художественная литература, 1963. 202 с.
11. Симич З. «Апостол будтв» — герой твoрчoстi Шолом-Алейхем // Зарубiжна лiтература. 2003. Ч. 18. С. 13—15.
12. Суковатая В. Евреи, женственность и русская культурная идентичность: общественные дискуссии конца XIX века в рассказах А. П. Чехова ). URL: http://berkovich-zametki.com/2012/Starina/Nomer2/ Sukovataja1.php
13. Шевеленко Ф. Щоб у вас усе було i вам за це тчого не було: дoбрi i недoбрi побажання геро'1в Шолом-Алейхема //Зарубiжна лiте-ратура. 2000. Ч. 47. С. 3.
14. Шолом-Алейхем. Мандрiвнi зoрi // Шолом- Алейхем. URL: https://ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1277
15. Шолом-Алейхем. Собрание сочинений. В 6-ти т. Т. 3: Блуждающие звезды: Роман; Летние романы: Повесть: Пер. с евр. М.: Худож. лит, 1989. С. 7—402.
Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
